Постанова

від 03.07.2024 по справі 473/6511/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03.07.24

22-ц/812/965/24

Справа номер 473/6511/23 Головуючий суду першої інстанції Лузан Л. В.

Провадження номер 22-ц/812/965/24 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів Серебрякової Т. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання Біляєвою В. М.,

без участі учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільнусправу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного судуМиколаївської області від11квітня 2024року,ухваленео 16год 50хв підголовуваннямсудді Лузан Л. В.у приміщенні суду у м. Вознесенську Миколаївської області, повний текст якого складено 22 квітня 2024 року, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

В листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, який обґрунтовував наступним.

Позивач зазначав, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 18 червня 2022 року по 18 вересня 2023 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Ще до розірвання шлюбу вони почали проживати окремо. Він переїхав проживати за місцем своєї реєстрації в с. Шевченко Вознесенського району Миколаївської області, а відповідач стала проживати у м. Вознесенську Миколаївської області.

Спільно з відповідачем було прийнято рішення, що син ОСОБА_4 буде проживати разом з ним.

Дитину він виховує та утримує самостійно, піклується про його здоров`я та розвиток. Місце проживання сина він зареєстрував за своїм місцем реєстрації, про що відповідач надала нотаріальну згоду. У вихованні сина йому допомагає його мати ОСОБА_5 , яка готує їжу, водить онука до садочку. Він за місцем проживання характеризується позитивно, має стабільний заробіток, має житло та може забезпечити дитину всім необхідним для його життя та розвитку.

Відповідач від виконання своїх батьківських обов`язків ухиляється, не спілкується з сином, не піклується про його життя, здоров`я, хоча він не створює будь яких перешкод у спілкуванні з дитиною. У ОСОБА_2 не має можливості забезпечити сину ОСОБА_4 достойний рівень життя, вона добровільно залишила дитину з ним, оскільки не бажає займатися його вихованням.

Посилаючись на ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, ОСОБА_1 просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позиція відповідача у суді першої інстанції

Відповідач ОСОБА_2 не заперечувала проти задоволення позову.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано належних і допустимих доказів невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків, не доведено свідомого нехтування нею своїми обов`язками. Судом не прийнято визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання суперечить вимогам закону та порушує права та інтереси малолітньої дитини.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, позивач вказував, що суд при ухваленні рішення не врахував факту визнання відповідачем позову. Крім того, в рішенні суду не містяться аргументи того, що відповідач виконує свої батьківські обов`язки щодо сина ОСОБА_4 і не ухиляється від їх виконання. Цим рішенням суду не враховані інтереси дитини. Судом не прийнято до уваги те, що відповідач самоусунулася від виховання та утримання сина. Відповідач, починаючи з серпня 2023 року по теперішній час дитину бачила всього декілька разів.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 18 червня 2022 року до 19 жовтня 2023 року.

ОСОБА_2 18 вересня 2023 року надала нотаріально засвідчену згоду на реєстрацію місця проживання сина ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно довитягу зреєстру територіальноїгромади від22вересня 2023року,довідки старостиЩербанівсько-Трудівськогостаростинського округуДорошівської сільськоїради Вознесенськогорайону Миколаївськоїобласті від06листопада 2023року такопії паспортупозивача ОСОБА_6 з22вересня 2023року зареєстрованийза місцемпроживання йогобатька ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 зареєстрований за цією адресою з 29 січня 1992 року.

Згідно з витягом з інформаційно аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» від 03 листопада 2023 року ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

Відповідно до характеристики старости Щербанівсько-Трудівського старостинського округу Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області від 06 листопада 2023 року ОСОБА_1 гарний батько, займається вихованням сина. В 2022 році мобілізований добровольцем до лав ЗСУ. Нарікань від жителів села на нього не було. В конфліктних ситуаціях з односельцями не помічений.

Згідно здовідками КП«КПН ВознесенськийМЦ ПМСД»від 06листопада 2023року та15лютого 2024року ОСОБА_1 на «Д»обліку зхронічними захворюваннямине знаходиться. ОСОБА_3 пройшов медогляд у сімейного лікаря у присутності батька та бабусі ОСОБА_7 Соматично здоровий.

Відповідно до довідок Шевченківського закладу дошкільної освіти «Струмочок» від 08 листопада 2023 року №17 та від 01 лютого 2024 року №3 ОСОБА_6 зарахований та відвідує Шевченківський заклад дошкільної освіти «Струмочок» Дорошівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області з 01 вересня 2023 року. ОСОБА_1 (батько) приводить дитину до навчального закладу, а ОСОБА_5 (бабуся) забирає дитину з навчального закладу.

З акту матеріально побутових умов проживання від 14.11.2023 вбачається, що будинок АДРЕСА_1 має пічне опалення, запас дров достатній, є електроенергія. Будинок знаходиться в належному стані, в кімнатах чисто. Дитина забезпечена всім необхідним, має окрему кімнату, яка повністю облаштована для хлопчика. Сім`я фінансово та матеріально забезпечена. Усі працюють офіційно, тримають велике господарство, від якого також отримують доходи. Продуктами харчування забезпечені в повному обсязі. Боргів за комунальні послуги не мають. До складу сім`ї за вказаною адресою входять: мати ОСОБА_5 , 1971 р.н., вітчим ОСОБА_8 , 1977 р.н., сестра ОСОБА_9 , 2006 р.н., дядько ОСОБА_10 , 1982 р.н., син ОСОБА_3 , 2021 р.н.

З актівобстеження умовпроживання від30та 31січня 2023року тапояснень свідків ОСОБА_5 (матипозивача), ОСОБА_11 (сестрапозивача), ОСОБА_12 (працівник Служби у справах дітей виконавчого комітету Прибужанівської сільської ради) випливає, що син сторін ОСОБА_4 разом з відповідачем та братом ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по серпень 2023 року проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач у цей період перебував за місцем проходження служби. В серпні 2023 року дитину забрала до себе мати позивача ОСОБА_5 . Як пояснила остання в судовому засіданні підставою для цього було те, що відповідач зловживає спиртними напоями.

З пояснень свідка ОСОБА_12 вбачається, що відповідач жодного разу не була помічена в стані алкогольного сп`яніння, скарг на неї від мешканців села не надходило, в тому числі щодо неналежного виконання батьківських обов`язків відносно її малолітніх дітей, діти завжди були доглянуті. В січні 2023 року працівниками служби було здійснено обстеження умов проживання відповідача в порядку опрацювання телефонного повідомлення щодо її неналежної поведінки. За наслідками обстеження відповідачці було рекомендовано усунути певні недоліки (навести порядок у будинку, зробити ремонт (був запах через пічне опалення) (акт обстеження умов проживання від 31 січня 2023 року)). Через деякий час було повторно перевірено місце проживання відповідача, недоліки були повністю усунуті, зауважень у комісії щодо умов проживання відповідача не було. На обліку неблагополучних сімей та дітей, що виховуються в них, відповідач не перебувала.

Відповідно до повідомлення КП «КНП Вознесенська багатопрофільна лікарня» від 18 березня 2024 року за №520/01-12 ОСОБА_2 на обліку у лікаря нарколога не перебуває, за медичною допомогою до психіатричного кабінету не зверталася.

Під часобстеження умовпроживання відповідача07лютого 2024року буловстановлено,що ОСОБА_2 виховує малолітньогосина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .Дитина навчаєтьсяв Вознесенськійзагальноосвітній школі№5. Для дитини створені належні житлово-побутові умови для проживання. У акті зазначено, що відповідач власноручно написала пояснення про заперечення позбавлення її батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 .

Згідно з довідкою-характеристикою, виданою Вознесенським РУП ГУНП в Миколаївській області, ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності не притягувалася, на обліках ОСОБА_15 РУП не перебувала. Під час проживання її у с.Прибужани в компаніях, які вживають алкогольні напої, помічена не була, скарг на неї з приводу неналежної поведінки не надходило.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Вознесенської міської ради Миколаївської області від 07 березня 2024 року №842/01/01-02/11 позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є недоцільним.

Із змісту висновку випливає, що зібрана щодо ОСОБА_2 інформація не свідчить про наявність підстав для позбавлення її батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 , 2021 р.н.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 05 лютого та 11 березня 2024 року подавала суду заяви про визнання позовних вимог ОСОБА_1 . Вона не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 .

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до вимог статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі №686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі №306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі №562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі №461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі №545/560/21.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява №37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та характеристик учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі №645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі №759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі №202/1931/22).

Відмовляючи у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 , суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про те, що позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дітей на їх виховання, захист їх інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дітьми, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків судом не встановлено і позивачем не доведено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки докази, надані позивачем, не свідчать про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а також про необхідність застосування такого виключного заходу як позбавлення батьківських прав саме в інтересах дитини.

Необґрунтоване (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батьків до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.

У справі відсутні відомості про застосування органами у справах дітей заходів впливу для спонукання матері до належного виконання своїх батьківських обов`язків, відновлення психоемоційних зв`язків дитини з нею, вжиття заходів щодо збалансування інтересів матері й сина.

Навпаки, матеріали справи свідчать, що щодо відповідача немає жодного підтвердженого факта неналежного виконання нею батьківських обов`язків. Син ОСОБА_4 до серпня 2023 року проживав разом з відповідачем. Працівник служби у справах дітей органу місцевого самоврядування за місцем їх проживання у своїх поясненнях засвідчила, що син ОСОБА_4 під час проживання з матір`ю був доглянутий. Жодних скарг на її поведінку не надходило, у стані алкогольного сп`яніння помічена не була. Місце проживання ОСОБА_4 змінив за бажанням батька, у якого були нічим не підтверджені сумніви щодо належного виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків. Після цього відповідач, яка виховує ще одного малолітнього сина, погодилася, щоб син ОСОБА_4 проживав разом з батьком.

Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. У свою чергу у цій справі, з урахуванням доказів, які є в матеріалах справи, в найкращих інтересах сина сторін зберегти зв`язок з матір`ю, не позбавляючи відповідача батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 .

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.

З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції про недоцільність позбавлення матері батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , з урахуванням встановлених у цій справі обставин, слід визнати обґрунтованим та таким, що не суперечить нормам законодавства та правовим висновкам Верховного Суду.

Що стосується визнання відповідачем позову, то, на думку суду апеляційної інстанції, районний суд правильно відмовив у прийнятті визнання позову.

Відповідно до ч.4ст.206 ЦПК Україниу разівизнання позовувідповідачем судза наявностідля тогозаконних підставухвалює рішенняпро задоволенняпозову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За змістом наведеної норми закону суд вправі ухвалити рішення про задоволення позову, якщо відповідач визнає пред`явлені до нього вимоги, виключно у тому разі, якщо такі вимоги є законними і обґрунтованими.

Оцінюючи письмові заяви ОСОБА_2 про визнання позову разом з усіма іншими доказами, враховуючи конкретні обставини даної справи про відсутність підстав для позбавлення батьківських прав відповідача, районний суд дійшов правильного висновку, що у такому випадку визнання відповідачем позову суперечить закону та порушує права й інтереси сина сторін, а тому наявність підстав для позбавлення матері батьківських прав підлягає доведенню належними доказами.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та скасування рішення суду, яке є законним та обґрунтованим.

Керуючись статтями 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вознесенського міськрайонного судуМиколаївської області від11квітня 2024року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Серебрякова

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 03 липня 2024 року.