Рішення

від 27.03.2024 по справі 302/2094/23

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/2094/23

2/302/66/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.03.2024 смт.Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

у складі: головуючого судді: Сидоренко Ю.В.

при секретарі: Царь О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Міжгір`я цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (мешкаєза адресою: АДРЕСА_1 )до Синевирської сільської ради Хустського районуЗакарпатської області(місцезнаходженняза адресою:с.Синевир,буд.1066Хустського районуЗакарпатської області),третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідача: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд 1Д, адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50), про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В:

11.12.2023 року позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник позивача - адвокат Рішко С.І., звернулася до Міжгірського районного суду Закарпатської області з позовом до Синевирської сільської ради Хустського району Закарпатської області, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначає про те, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Синевир Міжгірського (на даний час Хустського) району Закарпатської області в сім`ї ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , шлюб між якими було зареєстровано 12.12.1973 року виконкомом Синевирської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, актовий запис №43.

07 серпня 1999 року виконкомом Синевирської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області було зареєстровано шлюб між Позивачкою та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис №29, та після реєстрації шлюбу дружина змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на прізвище « ОСОБА_6 ».

Позивач вказує, що у шлюбі батьки збудували будинок АДРЕСА_2 , який був завершений будівництвом у 1978 році та належав їм на праві спільної сумісної власності.

Ії батько ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 25.05.2020 року виконкомом Синевирської сільської ради.

Згідно довідки виконкому Синевирської сільради від 14.08.2023 року №1483 померлий 22.05.2020 року ОСОБА_2 був зареєстрований в АДРЕСА_2 , однак фактично проживав у позивачки в АДРЕСА_1 . Разом з ним на день його смерті в АДРЕСА_1 фактично проживали: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дружина; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 донька; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - зять; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 онук; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 онучка.

Станом на 22.05.2020 в будинку АДРЕСА_2 ніхто не проживав та не був зареєстрований, окрім померлого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Витяги зі Спадкового реєстру від 23.08.2023 року №73685006 та №73685030 свідчать про те, що ОСОБА_2 на випадок смерті заповітів не залишав, спадкові справи до його майна не заводилися, свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на його частку у праві власності на Спадковий будинок, яку шляхом постійного спільного проживання разом із спадкодавцем на день смерті успадкували його дружина - ОСОБА_3 , частка якої у праві власності збільшилася до 3/4 частини, та позивачка - ОСОБА_1 , частка якої у праві власності склала частину.

Мати позивачки - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 02.02.2021 року виконкомом Синевирської сільської ради.

Згідно довідки виконкому Синевирської сільради від 14.08.2023 року за №1482, померла ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_2 була зареєстрована в АДРЕСА_2 , однак фактично проживала у позивачки ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 . Разом з нею на день її смерті в АДРЕСА_1 фактично проживали такі особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 донька; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зять; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 онук; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 онучка.

Станом на 31.01.2021 року у будинку в АДРЕСА_2 , ніхто не проживав та не був зареєстрований, окрім померлої ОСОБА_3 .

Як свідчить витяг зі Спадкового реєстру від 12.09.2023 року за №73918995, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповітів не залишала.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24.10.2023 у справі №302/1737/23 було встановлено факт постійного проживання Позивачки разом із померлою ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на її 3/4 часток у праві власності на Спадковий будинок АДРЕСА_2 , яку шляхом постійного спільного проживання успадкувала Позивачка, тим самим ставши єдиним власником даного будинку.

06 грудня 2023 року в рамках спадкової справи №21/2022 (реєстраційний номер у Спадковому реєстрі №69205735) сторона позивача звернулася до державного нотаріуса Міжгірської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_3 , а саме на Спадковий будинок.

Як встановлено нотаріусом, позивачка ОСОБА_1 прийняла спадщину за майном померлої матері як спадкоємець за законом шляхом постійного спільного проживання. Ніхто інший із заявами про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини у встановлений законом строк не звертався, рішення суду щодо продовження строку для прийняття спадщини за майном померлої ОСОБА_3 до державного нотаріуса не надходили.

Однак постановою від 06.12.2023 року №145/02-31 державний нотаріус Дунаєва О.І., з посиланням на норми Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мінюсту від 22.02.2012 року №296/5, відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на Спадковий будинок по причині відсутності у спадковій справі та у спадкоємця правовстановлюючих документів на цей будинок та відсутності інформації в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо цього будинку. Вищевказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом та у пред`явленому позові просить визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , та померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_3 (а.с.2-9,106).

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 18.12.2023 відкрито провадження у справі №302/2094/23, та визначено проведення судового розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, з викликом (повідомленням) сторін (а.с.34).

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28.12.2023 року за клопотанням представника позивача адвоката Рішка С.І. залучено до участі у даній цивільний справі № 302/2094/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570), (а.с.67-68).

Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 13.03.2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначено судове засідання по розгляду справи по суті, з викликом сторін, представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (а.с.96-97).

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Рішко С.І. не з`явилися, про день та час проведення судового розгляду були повідомлені судом своєчасно та належним чином, проте на адресу суду 27.03.2024 року подано письмову заяву представника позивача адвоката Рішка С.І. з проханням розглянути справу без його участі та за відсутності його довірителя ОСОБА_1 , за наявними у справі матеріалами. Заявлені позовні вимоги позивачки ОСОБА_1 підтримує у повному обсязі та просить позов задовольнити за підставами, викладеними у позовній заяві (а.с.107).

Представник відповідача Синевирської сільської ради Хустського району Закарпатської області в судове засідання не з`явився, про день і час розгляду справи були повідомлені судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомлено, відзив на позов ОСОБА_1 , заперечень проти заявлених ним позовних вимог на адресу суду не подано. Проте, до суду подано заяву відповідача Синевирської сільської ради, в якій просять розглянути цивільну справу без участі уповноваженої особи сільської ради за наявними у справі матеріалами, проти заявлених позивачем ОСОБА_1 позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно не заперечують (а.с.39).

Представник третьої особи - Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в судове засідання повторно не з`явився, про день і час його проведення були повідомлені судом своєчасно та належним чином, проте на адресу суду через систему «Електронний кабінет» 25.03.2024 року, подано пояснення щодо позову, в яких зазначено, що у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на 15.03.2024 року відсутні невиконанні кредитні зобов`язання перед АТ КБ"ПриватБанк", що стверджується розрахунком заборгованості. Вирішення позовних вимог у справі № 302/2094/23 залишають на розсуд суду (а.с.99-100).

Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України).

Дослідивши у повному обсязі матеріали справи № 302/2094/23, повно і всебічно з`ясувавши обставини у даній справі, об`єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами цієї справи, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Синевир Міжгірського району Закарпатської області, та як вбачається з свідоцтва про народження її батьком є ОСОБА_2 , а матір`ю - ОСОБА_3 , та копія вказаного свідоцтва серії НОМЕР_3 від 09.08.1980 року є в матеріалах справи (а.с.10 зворот).

07 серпня 1999 року виконкомом Синевирської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за актовим записом №29, та після реєстрації шлюбу змінила прізвище дружини з « ОСОБА_5 » на прізвище « ОСОБА_6 », що вбачається з свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 від 07.08.1999 року (а.с.12 зворот).

Батько позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , у віці 69 років, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим виконавчим комітетом Синевирської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 25.05.2020 року, за актовим записом №22, та копія якого є в матеріалах справи (а.с.15).

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №75304836, виданої 28.12.2023 року державним нотаріусом Дунаєвою О.І., у Спадковому реєстрі інформація щодо складання ОСОБА_2 заповітів, відсутня (а.с.62).

Відповідно до інформаційної довідки №75304830, виданої 28.12.2023 року державним нотаріусом Дунаєвою О.І., вбачається, що інформація щодо спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , відсутня (а.с.63).

Згідно довідки виконкому Синевирської сільської ради Хустського раонй Закарпатської області від 14.08.2023 року №1483 вбачається, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 був постійним мешканцем та зареєстрований в АДРЕСА_2 , однак фактично проживав у доньки в АДРЕСА_1 . Разом з ним на день його смерті в АДРЕСА_1 фактично проживали: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 дружина; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 донька; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зять; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 онук; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 онучка. Станом на 22.05.2020 року у будинку в АДРЕСА_2 ніхто не проживав та не був зареєстрований, окрім померлого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.16).

Мати позивачки ОСОБА_1 ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_11 у віці 64 роки, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим виконачим комітетом Синевирської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області від 02.02.2021 року, за актовим записом № 05, та копія якого є в матеріалах справи (а.с.15 зворот).

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за №75304808, виданої 28.12.2023 року державним нотаріусом Дунаєвою О.І., у Спадковому реєстрі інформація щодо складання ОСОБА_3 заповітів, відсутня (а.с.64).

Відповідно до інформаційної довідки №75304784, виданої 28.12.2023 року державним нотаріусом Дунаєвою О.І., вбачається, що після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , наявна інформація відкриття спадкової справи № 21/2022 Міжгірською державною нотаріальною конторою (а.с.61).

Згідно довідки Синевирської сільської ради Хустського району Закарпатської області за вих.№ 1482 від 14.08.2023 року, померла ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_3 , 1956 року народження, була постійною мешканкою села Синевир та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , однак фактично проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею на день її смерті в АДРЕСА_1 фактично проживали: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 донька; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зять; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - онук; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 онучка. Станом на 31.01.2021 року у будинку в АДРЕСА_2 , ніхто не проживав та не був зареєстрований, окрім померлої ОСОБА_3 . (а.с.18).

Згідно довідки Синевирської сільської ради Хустського району Закарпатської області за вих.№ 1480 від 14.08.2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 , вона здійснювала поховання за свій власний рахунок матір ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померлла ІНФОРМАЦІЯ_11 , проживали та вели спільне дворогосподарство за № 360 (а.с.18 зворот).

З Виписки з погосподарської книги, виданої Синевирською сільською радою, вбачається, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 , був постійним мешканцем АДРЕСА_2 . Згідно з погосподарською книгою № 5 за 2016-2023 роки, власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , був померлий ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначений житловий будинок побудований у 1978 році на земельній ділянці площею 0.07 га, яка належала ОСОБА_2 , свідоцтво на право власності на даний житловий будинок сільською радою не видавалося. (а.с.19).

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24.10.2023 у справі №302/1737/23, яке набрало законної сили, встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із померлою ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини (а.с.52).

Постановою державного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Дунаєвої О.І. за вих. №145/02-31 від 06.12.2023 року відмовлено позивачці ОСОБА_12 у видачі Свідоцтва про право на спадщину за майном померлої матері ОСОБА_3 на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , з тих підстав, що відповідно до п.4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів про право власності на майно, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Однак, на вищевказаний житловий будинок відсутні правовстановлюючі документи та відсутня інформація в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності щодо зазначеного вище нерухомого майна. Також у вказаній постанові нотаріуса зазначається про те, що спадщину за майном померлої ОСОБА_3 прийняла позивачка ОСОБА_1 шляхом спільного проживання зі спадкодавцем на момент її смерті, що встановлено рішенням суду від 24.10.2023 року. Також зазначено, що ніхто інший не проживав, із заявами про прийняття спадщини чи про відмову від прийняття спадщини у встановлений законом строк не звертався, рішення суду про продовження строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , до нотаріальної контори не надходили (а.с.20-21).

Згідно витребуваної судом спадкової справи № 21/2022, заведеної 11.03.2022 державним нотаріусом Дунаєвою О.І. після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 вбачається, що вказана спадкова справа була зареєстрована 11.03.2022 року на підставі звернення АТ КБ «ПриватБанк», як кредитора, у зв`язку із наявністю заборгованості у померлої за кредитним договором від 13.06.2014 року, що вбачається з претензії кредитора АТ КБ «ПриватБанк» від 20.12.2021 року (а.с.41). Ніхто інший із заявами про прийняття спадщини до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_3 не звертався, що вбачається з копії спадкової справи №21/2022 за майном померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_3 Та 06.12.2023 року до вказаного нотаріуса звернулася ОСОБА_1 , позивачка у даній справі, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 , та в якій вказує, що вона спадщину прийняв шляхом спільного проживання зі спадкодавцем на момент її смерті. Крім нього, інших спадкоємців першої черги по закону, які б прийняли спадщину, немає (а.с.41-60).

Відповідно до копії технічного паспорту на будинок садибного типу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , та виготовленого КП «Міжгірське бюро технічної інвентаризації» станом на 01.09.2023 року на замовлення ОСОБА_13 вбачається, що вказаний будинок побудовиний у 1978 році та складається з: житлової кімнати площею 13,14 кв.м., санвузла 3,27 кв.м.; кухні 7,55 кв.м, загальною площею 23,96 кв.м.(а.с.25-27).

Як вбачається з довідки Міжгірське БТІ за № 124 від 19.09.2023, право власності на будинок АДРЕСА_2 , станом на 31.12.2012, не зареєстровано (а.с.28,60 зв).

Як вбачається з Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості - житлового будинку загальною площею 23.96 кв.м., який розташований в АДРЕСА_2 зазначено, що станом на дату оцінки - 14.11.2023 року вартість даного об`єкту нерухомого майна становить 30010,97 гривні (а.с. 29-30).

Положеннями статті 1217 Цивільного кодексу Україна встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до приписів статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент смерті.

Частиною першою статті 1221 ЦК України встановлено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно ч.1 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно з частинами першою та третьою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно, який, відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат», при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.

Тому свідоцтво про право на спадщину є обов`язковим, коли об`єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов`язковій державній реєстрації.

Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід`ємною частиною правовстановлюючого документа.

Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Припиняється право власності, зокрема, у разі смерті власника (п.11 ч.1 ст.346 ЦК України).

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (п.3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 16.05.2013).

В свою чергу, право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця лише з моменту державної реєстрації цього майна (ч.2 ст.1299 ЦК України).

Право власності на нерухоме майно може бути оформлене на ім`я особи, яка померла, у разі наявності документів, які б підтвердили право власності на майно цієї особи. У випадку відсутності таких документів порушене питання вирішується у судовому порядку.

Відмова нотаріуса не припиняє права спадкоємця на отримання спадщини, а його право в такому випадку підлягає судовому захисту.

Згідно з п.п.1,2 п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спорів у зв`язку зі спадкуванням за заповітом суд повинен застосовувати правила глави 85 ЦК України та враховувати, що заповідач, зокрема, має право: призначити своїми спадкоємцями фізичних осіб, незалежно від наявності в нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (частина перша статті 1235 ЦК); без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом, крім тих, які мають право на обов`язкову частку у спадщині.

Відповідно до п.23 вказаної Постанови Пленуму, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року зазначено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав, а саме: 1) право власності на нерухоме майно.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи, до яких, зокрема, законодавцем віднесено визнання права. Право на обрання способу захисту своїх прав та законних інтересів (нотаріальний чи судовий) належить виключно особі і не може бути обмежене з формальних міркувань.

Відповідно до вимог ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Отже, як встановлено судом, після смерті батька позивачки ОСОБА_2 відкрилася спадщина на його частку у праві власності на Спадковий будинок АДРЕСА_2 , яку шляхом постійного спільного проживання разом із спадкодавцем на день смерті успадкували його дружина - ОСОБА_3 , частка якої у праві власності збільшилася до 3/4 частини, та позивачка ОСОБА_1 , частка якої у праві власності склала частину.

Після смерті матеріа позивачки ОСОБА_3 відкрилася спадщина на її 3/4 частку у праві власності на вищевказаний будинок АДРЕСА_2 , яку шляхом постійного спільного проживання успадкувала позивачка, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, тим самим позивачка стала єдиним власником даного будинку.

Отже, оскільки позивачка ОСОБА_1 спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 та матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 та після якої позивачка прийняла спадщину шляхом спільного проживання зі спадкодавцем на момент її смерті, та позивачка ОСОБА_1 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, та на теперішній час немає можливості оформити свої спадкові права на спадковий житловий будинок АДРЕСА_2 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вказаний об`єкт нерухомого майна, тому вона змушена звертатися до суду за захистом своїх прав та охороняємих законом інтересів, обираючи передбачений пунктом першим частини 2 статті 16 ЦК України спосіб захисту свого права у вигляді визнання права та питання визначення належності цього майна має вирішуватись у судовому порядку, оскільки рішення суду буде правовстановлюючим документом для оформлення права на це майно.

Встановлені судом обставини справи і відповідні їм правовідносини підтверджуються сукупністю вивчених судом фактичних даних за наданими документами, що дає суду підстави для ухвалення рішення на користь позивачки ОСОБА_1 .

Таким чином, враховуючи визнання позову відповідачем та ті обставини, що прийняттям спадщини позивачем, з огляду на положення статей 1258 і 1265 ЦК України, права інших осіб не порушуються, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та оцінивши у сукупності наявні у справі докази, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приймаючи ті обставини, що після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_11 , із заявою про прийняття спадщини звернулася позивачка по справі ОСОБА_1 , у тому числі щодо спадкового майна у виді житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_3 , первинна реєстрація вказаного об`єкту нерухомого майна за померлим ОСОБА_3 своєчасно не проведена та правовстановлюючі документи на вищевказаний житловий будинок відсутні. Крім того, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги відповідачем не оспорені, відзив, письмові заперечення проти позову ним не подані, інші спадкоємці після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , відсутні, а тому на підставі викладеного суд приходить до висновку, що заявлені позивачкою ОСОБА_1 позовні вимоги про визнання за нею права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 та матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 , підлягають задоволенню у повному обсязі за вищенаведеними підставами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачкою при зверненні до суду в сумі 858,88 грн. /а.с.1/. Натомість, враховуючи що стороною позивача не заявлялось за окремою заявою вимог про відшкодування судових витрат за рахунок відповідача у даній справі, тому на підставі ст.13 ЦПК України суд не розглядає зазначене питання.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.328,331,392,1216-1218,1258,1265,1268,1276,1297 ЦК України, ст.ст. 9, 12, 13, 76, 81, 133, 137, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Синевирської сільської ради Хустського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 (громадянка України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) - право власності на будинок садибного типу з господарським будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом до майна померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 та після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення через Міжгірський районний суд Закарпатської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно зі статтею 273 ЦПК України.

Суддя Міжгірського районного суду Закарпатська область: Ю. В. СИДОРЕНКО