Рішення

від 10.04.2024 по справі 359/235/21

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №359/235/21

Провадження №2/359/81/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Семенюти О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Кулик Т.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

за участю відповідача ОСОБА_2 ,

за участю представника відповідача ОСОБА_3 ,

за участю представника третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянувши вприміщенні судуу відкритомусудовому засіданнів порядкузагального позовногопровадження цивільнусправу запозовом Бориспільськоїміської радидо ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ,державного реєстратораПершотравневої сільськоїради Обухівськогорайону ЗаставенкоАнни Вікторівни,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета споруна стороніпозивача:Головне управлінняжитлово-комунальногогосподарства виконавчогокомітету Бориспільськоїміської ради,комунальне підприємство«Керуюча компанія«Мій дім Бориспіль»,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідачів товариство зобмеженою відповідальністю«Спліт Рент»,про скасуваннярішень продержавну реєстраціюправа власностіна нежитловеприміщення та витребування цього об`єкта нерухомого майна з чужого незаконного володіння,

встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову.

У січні 2021 року Бориспільська міська рада звернулася до суду з позовом та обґрунтовувала тим, що Бориспільській територіальній громаді належать нежитлові приміщення загальною площею 422,7 кв.м. по АДРЕСА_1 . Цей об`єкт нерухомого майна складається з магазина площею 89,4 кв.м., кафе площею 156,6 кв.м., магазина площею 18,5 кв.м. та магазина площею 158,2 кв.м. Рішенням державного реєстратора Першотравневої сільської ради Обухівського району Заставенко А.В. №48831072 від 24 вересня 2019 року за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення магазина площею 89,7 кв.м. по АДРЕСА_1 . Цьому об`єкту нерухомого майна був присвоєний номер: 500. 26 лютого 2020 року ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_2 договір дарування, за яким він безвідплатно відчужив у власність ОСОБА_2 нежитлове приміщення №500 (магазин) площею 89,7 кв.м. по АДРЕСА_1 . Рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Владимирського В.Ю. №51334392 від 26 лютого 2020 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на придбане нею нежитлове приміщення. Позивач посилався на те, що право власності за ОСОБА_5 на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 (магазин) площею 89,7 кв.м. по АДРЕСА_1 було зареєстровано на підставі акта про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію №17 від 24 травня 2001 року. Однак ОСОБА_5 не здійснював будівництво цього об`єкта нерухомого майна, спірне приміщення магазина перебувало в його оренді ще з 8 грудня 2000 року. Відповідач обмежився лише проведенням внутрішніх будівельних робіт по облаштуванню підсобного приміщення, що не вважається будівництвом. Ці обставини свідчать про відсутність підстав для здійснення державної реєстрації за ОСОБА_5 права власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 (магазин) площею 89,7 кв.м. по АДРЕСА_1 . Дії державного реєстратора Першотравневої сільської ради Обухівського району Заставенко А.В. порушують право власності Бориспільської територіальної громади на вказаний об`єкт нерухомого майна. Тому Бориспільська міська рада просила суд визнати такі дії протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Першотравневої сільської ради Обухівського району Заставенко А.В. №48831072 від 24 вересня 2019 року про державну реєстрацію за ОСОБА_5 права власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 (магазин) площею 89,7 кв.м. по АДРЕСА_1 , визнати недійсним договір дарування, укладений 26 лютого 2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , а також скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Владимирського В.Ю. №51334392 від 26 лютого 2020 року про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 (магазин) площею 89,7 кв.м. по АДРЕСА_1 .

В ході розгляду цивільної справи представник позивача ОСОБА_1 подав заяву про часткову зміну предмета позову (а.с.41-43 т.4): просить скасувати рішення державного реєстратора Першотравневої сільської ради Обухівського району Заставенко А.В. №48831072 від 24 вересня 2019 року та витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 нежитлове приміщення №500 (магазин) площею 89,7 кв.м. по АДРЕСА_1 , скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Владимирського В.Ю. №51334392 від 26 лютого 2020 року та витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 нежитлове приміщення №500 (магазин) площею 89,7 кв.м. по АДРЕСА_1 .

2. Інформація про рух цивільної справи.

а. підготовче провадження.

Зі змісту протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 січня 2021 року (а.с.70 т.1) вбачається, що цивільна справа за позовом, пред`явленим Бориспільською міською радою, була розподілена судді Бориспільського міськрайонного суду Семенюті О.Ю.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 22 січня 2021 року (а.с.76-77 т.1) пред`явлений позов був залишений без руху.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 5 лютого 2021 року (а.с.89-90 т.1) було відкрито провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 31 травня 2021 року (а.с.15-16 т.2) було витребувано з відділу державної реєстрації виконавчого комітету Бориспільської міської ради копію реєстраційної справи відносно нежитлового приміщення № НОМЕР_1 (магазина) площею 89,7 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 31 травня 2021 року (а.с.19-20 т.2) було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про залишення позову без руху.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 8 вересня 2021 року (а.с.151-152 т.2) було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про призначення будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 20 квітня 2022 року (а.с.241-243 т.2) було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття провадження у цивільній справі.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 20 квітня 2022 року (а.с.11-12 т.3) було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про призначення будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 20 квітня 2022 року (а.с.15-18 т.3) було зупинено провадження у цивільній справі до набрання законної сили рішенням суду у цивільній справі №359/10324/21 за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_2 до Бориспільської міської ради, КП Бориспільського БТІ та виконавчого комітету Бориспільської міської ради про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 24 лютого 2023 року (а.с.37 т.3) було поновлено провадження у цивільній справі.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 21 березня 2021 року (а.с.63-66 т.3) в порядку здійснення процесуального правонаступництва було здійснено заміну КП «УМКП-1» на КП «Керуюча компанія «Мій дім Бориспіль», а також залучено ТОВ «Спліт Рент» до участі у розгляді цивільної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 26 травня 2023 року (а.с.157-158 т.3) було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про закриття провадження у справі.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 26 травня 2023 року (а.с.169-170 т.3) було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про призначення будівельно-технічної експертизи та зупинення провадження у цивільній справі.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 26 травня 2023 року (а.с.182-183 т.3) було закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

б. розгляд цивільної справи по суті.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 4 січня 2024 року (а.с.100 т.4) було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 про повернення розгляду цивільної справи на стадію підготовчого провадження.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 4 січня 2024 року (а.с.101-104 т.4) Бориспільській міській раді був поновлений строк для подання заяви про часткову зміну предмета позову. Заяву Бориспільської міської ради про часткову зміну предмета позову було прийнято до судового розгляду. Продовжено розгляд цивільної справи зі стадії з`ясування обставин та перевірки їх доказами.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду від 10 квітня 2024 року (а.с.171-173 т.4) було відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_5 про відвід судді.

3. Ставлення учасників судового процесу до пред`явленого позову.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримує позов в зміненій редакції та наполягає на його задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_3 не визнає позов та посилається на відсутність доказів на підтвердження того, що нежитлове приміщення №500 (магазин) площею 89,7 кв.м. по АДРЕСА_1 , право власності на яке було зареєстровано за ОСОБА_5 , є тим самим магазином площею 89,4 кв.м., що входить до складу нежитлових приміщень загальною площею 422,7 кв.м. по АДРЕСА_1 , які належать Бориспільській територіальній громаді. Зокрема, в матеріалах справи відсутній висновок експерта за результатом проведення судової будівельно-технічної експертизи на підтвердження вказаної обставини. Крім того, оскаржуючи рішення про державну реєстрацію за відповідачами права власності на спірне нежитлове приміщення магазина та оспорюючи дійсність договору дарування, Бориспільська міська рада обрала неналежний спосіб захисту права. Подана представником позивача ОСОБА_1 заява про часткову зміну предмета позову за своєю правовою природою є новим позовом, який містить зовсім інші підстави та предмет позову. Вказана заява була незаконно прийнята до розгляду на стадії закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами. Тому представник відповідача ОСОБА_3 просить суд відмовити у задоволенні позову.

ОСОБА_2 також не визнає позов та посилається на те, що ОСОБА_5 здійснив будівництво магазина продовольчих товарів по АДРЕСА_1 . На виконання будівельних робіт він витратив грошові кошти у великому розмірі та законно набув право власності на цей об`єкт нерухомого майна. У зв`язку з тим, що ОСОБА_5 мав право на власний розсуд розпоряджатись побудованим ним магазином, ОСОБА_2 вважається законною власницею цього об`єкта нерухомого майна. Вона стверджує, що придбане нею нежитлове приміщення магазина є зовсім іншим об`єктом нерухомого майна, що не відноситься до нежитлових приміщень загальною площею 422,7 кв.м. по АДРЕСА_1 , право власності на які було зареєстровано за позивачем. ОСОБА_2 підтримує доводи представника відповідача ОСОБА_3 про те, що з самого початку розгляду цивільної справи Бориспільська міська рада обрала неналежний спосіб захисту права. Дізнавшись про це лише в ході розгляду цивільної справи по суті, Бориспільській міській раді належало пред`явити новий позов, а не подавати заяву про часткову зміну предмета позову. Тому ОСОБА_2 просить суд відмовити у задоволенні позову.

Державний реєстратор Першотравневої сільської ради Обухівського району Заставенко А.В. не з`явилась у судове засідання та не повідомила про своє ставлення до пред`явленого позову. Зі змісту довідок форми №20, що містяться в матеріалах цивільної справи, вбачається, що відповідач був відсутній за відомим місцем його перебування. Ця обставина унеможливила вручення йому судових повісток. На підставі п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України державний реєстратор Першотравневої сільської ради Обухівського району Заставенко А.В. вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду цивільної справи.

Представник ГУ ЖКГ виконавчого комітету Бориспільської міської ради подав письмові пояснення (а.с.120-126 т.1, а.с.50-53 т.2), в яких він підтримує позов та просить задовольнити його.

Представник КП «Керуюча компанія «Мій дім Бориспіль» також подав клопотання (а.с.100 т.3), в якому він просить задовольнити позов та розглянути цивільну справу в його відсутності.

У судовому засіданні представник ТОВ «Спліт Рент» Кісенко В.В. заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні.

3. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Рішенням виконавчого комітету Бориспільської міської ради №881 від 17 вересня 2012 року (а.с.42 т.1) було оформлено право власності Бориспільської територіальної громади в особі Бориспільської міської ради на нежитлові приміщення загальною площею 422,7 кв.м. по АДРЕСА_1 .

19 вересня 2012 року Бориспільській територіальній громаді в особі Бориспільської міської ради було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с.43 т.1). В той же день на підставі цього правовстановлюючого документа державний реєстратор КП «Бориспільське БТІ» прийняв рішення про державну реєстрацію за Бориспільською територіальною громадою в особі Бориспільської міської ради права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 . Ця обставина підтверджується копією витягу про державну реєстрацію прав №35557065 від 19 вересня 2012 року (а.с.44 т.1).

Зі змісту листа директора КП «Бориспільське БТІ» №90 від 24 вересня 2019 року (а.с.56) та копій технічних паспортів на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 (а.с.47-50, 51-55 т.1) вбачається, що нежитлові приміщення загальною площею 422,7 кв.м. за вказаною адресою, право власності на які було зареєстровано за Бориспільською територіальною громадою, складались з нежитлового приміщення магазину площею 89,4 кв.м., нежитлового приміщення кафе площею 156,6 кв.м., нежитлового приміщення магазину 18,5 кв.м. та нежитлового приміщення магазину площею 158,2 кв.м.

Рішенням державного реєстратора Першотравневої сільської ради Обухівського району Заставенко А.В. №48831072 від 24 вересня 2019 року (а.с.43 т.2) за ОСОБА_5 було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення №500 (магазин) площею 89,7 кв.м. по АДРЕСА_1 . Це підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №182180495 від 24 вересня 2019 року (а.с.44 т.1).

26 лютого 2020 року ОСОБА_5 уклав з ОСОБА_2 договір дарування нежилого приміщення (а.с.46-47 т.2), за яким ОСОБА_5 відчужив у власність ОСОБА_2 нежитлове приміщення №500 (магазин) площею 89,7 кв.м. по АДРЕСА_1 . В той же день рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Владимирського В.Ю. №51334392 за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на придбане нею нежитлове приміщення магазина.

15 листопада 2022 року ОСОБА_2 уклала з ТОВ «Спліт-Рент» договір оренди нежилого приміщення (а.с.58-61 т.3), за яким вона передала у користування ТОВ «Спліт-Рент» частину нежитлового приміщення (магазина) площею 44,7 кв.м по АДРЕСА_1 .

Спірні правовідносини регулюються главою 29 «Захист права власності» розділу І «Право власності» книги третьої «Право власності та інші речові права» ЦК України.

4. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди. Він набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.

Згідно з ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Як роз`яснив Верховний Суд України в постанові від 6 липня 2016 року у цивільній справі №6-1213цс16, новоствореним об`єктом нерухомості вважається виключно об`єкт, створений без прив`язок до іншого, вже існуючого нерухомого майна, без використання його складових структурних елементів. Тобто не є новоствореним об`єктом нерухомого майна вже існуючий об`єкт нерухомості зі зміненими зовнішніми та внутрішніми параметрами.

Відповідно до ч.1 ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їх волі іншим шляхом.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.21 та п.22 постанови №5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов`язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини. У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов`язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК України. Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК України. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Аналогічна правова позиція була викладена в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зі змісту якої вбачається, що реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст.216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма ч.1ст.216ЦК Українине можезастосовуватись якпідстава позовупро поверненнямайна,переданого навиконання недійсногоправочину,яке буловідчужене третійособі.Не підлягаютьзадоволенню позовивласників майнапро визнаннянедійсними наступнихправочинів щодовідчуження цьогомайна,які буливчинені післянедійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача з підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

5. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

Зі змісту п.6.1, п.6.3 та п.6.4 мотивувальної частини рішення Бориспільського міськрайонного суду від 20 квітня 2022 року (а.с.31-36 т.3), залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 9 лютого 2023 року (а.с.24-30 т.3), вбачається, що нежитлове приміщення №500 (магазин) площею 89,7 кв.м. по АДРЕСА_1 є тим самим нежитловим приміщенням магазину площею 89,4 кв.м., що входило у склад нежитлових приміщень площею 422,7 кв.м. по АДРЕСА_1 , право власності на які було зареєстровано за Бориспільською територіальною громадою. Спірне нежитлове приміщення магазина було збудовано не ОСОБА_5 , а трестом «Бориспільсільбуд», адже у 2001 році на час проведення ремонту ОСОБА_5 вказаний об`єкт нерухомого майна існував вже понад 27 років. У зв`язку з тим, що рішення Бориспільського міськрайонного суду від 20 квітня 2022 року набрало законної сили, на підставі ч.4 ст.82 ЦПК України викладені обставини не підлягають доказуванню та, тим більше перевірці шляхом проведення судової будівельно-технічної експертизи. Очевидно, що проведення державної реєстрації за ОСОБА_5 права власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 (магазин) площею 89,7 кв.м. по АДРЕСА_1 порушило право Бориспільської територіальної громади на нежитлові приміщення загальною площею 422,7 кв.м. по АДРЕСА_1 . Тому Бориспільська міська рада має право оспорювати законність рішення державного реєстратора Першотравневої сільської ради Обухівського району Заставенко А.В. №48831072 від 24 вересня 2019 року.

Зі змісту витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №182180495 від 24 вересня 2019 року (а.с.44 т.2) вбачається, що право власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 (магазин) площею 89,7 кв.м. по АДРЕСА_1 було зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі акта державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію №17 від 24 травня 2001 року (а.с.38 т.2). Однак всупереч ч.1 ст.81 ЦПК України представник відповідача ОСОБА_3 не подав жодного на підтвердження того, що його довірителю виділялась земельна ділянка для будівництва нежитлового приміщення магазина. Навпаки, в матеріалах цивільної справи містяться копії договорів оренди нежитлового приміщення №45 від 8 грудня 2000 року, №48 від 10 жовтня 2002 року, №056 від 11 грудня 2006 року, а також додаткові договори та додаткові угоди до договору оренди нежитлового приміщення (а.с.24-25, 26-27, 28-29, 31-41 т.1), зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_5 був лише орендарем, а не забудовником нежитлового приміщення магазина по АДРЕСА_1 . Такий висновок суду узгоджується з рішенням Господарського суду Київської області від 15 грудня 2020 року (а.с.54-64 т.2), яким було зобов`язано ФОП ОСОБА_5 повернути ГУ ЖКГ виконавчого комітету Бориспільської міської ради нежитлове приміщення (магазин) площею 89,4 кв.м. по АДРЕСА_1 . Крім того, постановою Північного апеляційного господарського суду від 9 грудня 2021 року (а.с.220-235 т.2) з ФОП ОСОБА_5 на користь ГУ ЖКГ виконавчого комітету Бориспільської міської ради була стягнута заборгованість по оплаті орендної плати за користування вказаним об`єктом нерухомого майна в розмірі 126867 гривень 97 копійок. Виконання ОСОБА_5 лише внутрішніх будівельних робіт по облаштуванню нежитлового приміщення № НОМЕР_1 (магазина) площею 89,7 кв.м. по АДРЕСА_1 за своєю сутністю не було будівництвом та не зумовлювало виникнення у нього права власності на цей об`єкт нерухомого майна. Адже ОСОБА_5 має право вимагати від позивача лише відшкодування витрат на ремонт орендованого ним нежитлового приміщення. Як вбачається з правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 6 липня 2016 року у цивільній справі №6-1213цс16, в такому випадку спірне нежитлове приміщення магазина не є новоствореним об`єктом нерухомого майна в розумінні ст.331 ЦК України. Ці обставини свідчать про те, що рішення державного реєстратора Першотравневої сільської ради Обухівського району Заставенко А.В. №48831072 від 24 вересня 2019 року суперечило ст.ст.319, 321 ЦК України, адже у нього були відсутні підстави для проведення державної реєстрації за ОСОБА_5 права власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_1 (магазин) площею 89,7 кв.м. по АДРЕСА_1 .

У зв`язку з тим, що ОСОБА_5 незаконно придбав вказаний об`єкт нерухомого майна, він не мав права розпоряджатись ним, зокрема відчужувати нежитлове приміщення магазина у власність ОСОБА_2 . Однак Бориспільська міська рада не була стороною у договорі дарування нежилого приміщення, укладеного 26 лютого 2020 року між відповідачами, а також не перебуває ні з ОСОБА_5 , ні з ОСОБА_2 у жодних договірних відносинах. В такому випадку єдиним ефективним способом захисту права Бориспільської територіальної громади є пред`явлення віндикаційного позову, тобто позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, а не оспорювання дійсності договору дарування нежилого приміщення. Такий висновок суду узгоджується зі сталою правовою позицією, викладеною в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», в п.21 та п.22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 7 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав». Правова позиція суддів вищих інстанцій попередніх років була послідовно підтримана Великою Палатою Верховного Суду в п.146, п.148 та п.153 постанови від 23 листопада 2021 року в справі №359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), зі змісту якої вбачається, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Крім того, набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Тому пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права.

Встановлено, що ОСОБА_2 придбала нежитлове приміщення магазина за безвідплатним договором. Тому вона не вважається добросовісним набувачем в розумінні ч.1 ст.388 ЦК України. У зв`язку з тим, що Бориспільська міська рада не приймала рішення про передачу нежитлового приміщення магазина у власність ОСОБА_5 та не відчужувала його за цивільно-правовим правочином, вказаний об`єкт нерухомого майна вибув з володіння Бориспільської територіальної громади всупереч її волевиявлення. Ці обставини є підставою для витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 нежитлового приміщення №500 (магазина) площею 89,7 кв.м. по АДРЕСА_1 .

Зі змісту мотивувальної частини позовної заяви, поданої Бориспільською міською радою (а.с.2-10 т.1), вбачається, що підставою пред`явленого позову є незаконне заволодіння ОСОБА_5 нежитлового приміщення магазина по АДРЕСА_1 та відчуження цього об`єкта нерухомого майна у власність ОСОБА_2 . У заяві про часткову зміну предмета позову (а.с.41-43 т.4) представник позивача ОСОБА_1 не змінив підставу позову та обмежився лише частковою зміною предмета позову, що полягала в обранні іншого способу захисту права. Тому доводи ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3 на те, що заява про часткову зміну предмета позову є новим позовом, не відповідають дійсності та підлягають критичній оцінці. Адже зміст цивільного позову складається з підстави та предмета позову. Зміна лише одного з означених елементів позову за своєю правовою природою не є пред`явленням нового позову. Кваліфікація спірних правовідносин та визначення норми права, що регулює їх, відноситься до повноважень суду. Тому суд цілком законно застосував до правовідносин, що виникли між Бориспільською територіальною громадою та відповідачами, правила, передбачені ст.388 ЦК України, на які представник позивача ОСОБА_1 навіть не посилався. Така діяльність суду кореспондується з правовою позицією, викладеною в п.п.6.56-6.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі №904/5726/19 (провадження №12-95гс20), зі змісту якої вбачається, що у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу «jura novit curia».

З огляду на це суд висновує про те, що з метою відновлення законності та порушеного права позивача належить витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Бориспільської міської ради нежитлове приміщення №500 (магазин) площею 89,7 кв.м. по АДРЕСА_1 . У зв`язку з тим, що інші способи захисту права не є ефективними, підстави для задоволення позову в частині інших вимог відсутні.

6. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Встановлено, що Бориспільська міська рада сплатила судовий збір в розмірі 8408 гривень 00 копійок. Ця обставина підтверджується платіжною інструкцією №790 від 24 грудня 2020 року (а.с.16 т.1). Судовий збір у вказаному розмірі був сплачений за заявлення чотирьох вимог до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Однак пред`явлений позов задоволений лише в частині однієї вимоги, відповідачем за якою є ОСОБА_2 .

З огляду на це суд висновує, що з ОСОБА_2 на користь Бориспільської міської ради належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 2102 гривень 00 копійок (8408,00 : 4).

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.258, абз.1 ч.6 ст.259, ст.263-265, ч.6 ст.268 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов Бориспільської міськоїради до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 ,державного реєстратораПершотравневої сільськоїради Обухівськогорайону ЗаставенкоАнни Вікторівни,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог щодопредмета споруна стороніпозивача:Головне управлінняжитлово-комунальногогосподарства виконавчогокомітету Бориспільськоїміської ради,комунальне підприємство«Керуюча компанія«Мій дім Бориспіль»,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета споруна сторонівідповідачів товариство зобмеженою відповідальністю«Спліт Рент»,про скасуваннярішень продержавну реєстраціюправа власностіна нежитловеприміщення та витребування цього об`єкта нерухомого майна з чужого незаконного володіння задовольнити частково.

Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Бориспільської міської ради нежитлове приміщення №500 (магазин) площею 89,7 кв.м. по АДРЕСА_1 .

У задоволенні позову в частині інших вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 накористь Бориспільськоїміської ради витрати на оплату судового збору в розмірі 2102 гривень 00 копійок.

Повний текст рішення суду складений 22 квітня 2024 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга Київському апеляційному суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.Ю. Семенюта