Ухвала

від 22.04.2024 по справі 367/7572/23

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/7572/23

Провадження №2-н/367/533/2024

УХВАЛА

Іменем України

22 квітня 2024 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Одарюк М.П., розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТАРАСІВСЬКИЙ» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово комунальні послуги,

в с т а н о в и в:

Представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТАРАСІВСЬКИЙ» звернувся до суду із даною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість з надані житлово комунальні послуги за період з 01.06.2017 року по 12.09.2023 року у розмірі 52844,156 грн.

Вивчивши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, вважаю необхідним відмовити у видачі судового наказу з наступних підстав.

Відповідно до ч.3статті 19 ЦПК Українинаказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Пунктом 3 частини 1статті 161 ЦПК Українипередбачено, що судовий наказ може бути видано, якщо: 3) заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Відповідно до пунктів 2, 5 ч. 2статті 163 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: відомості про наявність або відсутність електронного кабінету заявника і боржника; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до ч.3статті 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Відповідно до роз`яснень п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 № 14 "Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження", у разі заявлення вимоги про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути виданоза наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг.Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті165 ЦПКУкраїни, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимогстатті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогамстатті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першоюстатті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

В порушення вимог ч. 3ст. 163 ЦПК Українидо заяви не надано:

- копію Договору про надання послуг з утримання котельні, будинку та прибудинкової території та копію договору про надання послуг за опалення, укладених з боржником, який, в тому числі, містить перелік посилань на види комунальних послуг відповідно до положеньЗакону України "Про житлово-комунальні послуги", про стягнення яких ставить вимогу заявник.

Також, в поданій до суду заяві про видачу судового наказу стягувач зазначає період виникнення боргу з 01.06.2017 року по 12.09.2023 рік, однак з доданого до суду фінансово- особового рахунку № НОМЕР_1 за опалення, вбачається, що нарахування боргу починається не з нульового показника, а з суми 11086,87 грн. борг станом на 01.06.2017 року, в фінансово - особовому рахунку № НОМЕР_1 за утримання котельні, будинку та прибудинкової території-вбачається, що нарахування боргу починається з суми 29 193,04 грн. борг станом на 01.06.2017 року, що позбавляє суд можливості встановити, за який саме період утворився борг та в сукупності з загальним розміром заборгованості, що свідчить про наявність спору про право.

Статтею 166 ЦПК України передбачено, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першоїстатті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першоїстатті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

За встановлених обставин, вимоги заявника не можна вважати безспірними, в зв`язку з чим у видачі судового наказу належить відмовити на підставі ч.1статті 165 ЦПК України.

Відповідно до ч.2статті 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Щодо витрат на правничу допомогу, то суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесено до витрат, пов`язаних з розглядом справи, отже такі витрати є судовими.

Разом з тим, нормами процесуального закону не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, які відмінні від неоспорюваної суми та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається із наступного.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Отже, за нормами ЦПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якою відповідно до статті 174 ЦПК України є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Статтею 163 ЦПК України визначено форму і зміст заяви про видачу судового наказу. Відповідно до положень вказаної статті заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.

У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, розділ ІІ ЦПК України не передбачає подання будь-якої заяви по суті спору, що унеможливлює подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат.

Частинами 2-4 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відповідно до ч.1 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Отже, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні, виходячи з приписів вищезазначених норм процесуального права, у боржника відсутня можливість доведення неспівмірності витрат, заявлених до стягнення заявником, що суперечить ст. 12 та ст. 137 ЦПК України.

Стягнення з боржника на користь заявника витрат на правову допомогу суперечить самій суті наказного провадження, оскільки договір не є укладеним між заявником та боржником, а також не є неоспорюваною заборгованістю. У свою чергу, нормами процесуального закону не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, які відмінні від неоспорюваної заборгованості, за подання заяви про видачу судового наказу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 141 ЦПК України, що регулює розподіл судових витрат між сторонами, такий розподіл можливий лише за наслідками розгляду справи у позовному провадженні, тоді як ч. 3 ст. 19 ЦПК України визначено, що наказне провадження призначене для розгляду справи за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Враховуючи,те що розподілсудових витрату відповідностідо ст.141ЦПК Україниможливий лишеза наслідкамирозгляду справиу позовномупровадженні, підстави для стягнення з боржника 2000,00 грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відсутні.

Керуючись ст. ст.161,163,165,166,260,352,353,354 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

У видачісудового наказуза заявоюОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ТАРАСІВСЬКИЙ» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово комунальні послуги відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя М.П. Одарюк