Постанова

від 22.04.2024 по справі 490/3627/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22.04.24

22-ц/812/580/24

Єдиний унікальний номер судової справи:490/3627/22

Провадження №22-ц/812/580/24 Доповідач суду апеляційної інстанції Самчишина Н.В.

Постанова

Іменем України

22 квітня 2024 року м. Миколаїв справа № 490/3627/22

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

за участі: представників позивача Мицика С.В., ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , подану її представником адвокатом Стефурак Єланною Сергіївною, на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2024 року, ухвалене у складі головуючого судді Чулупа О.С., за позовом Миколаївського фахового коледжу культури і мистецтв Миколаївської обласної ради до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих коштів,

встановив:

У серпні 2022 року Миколаївський фаховий коледж культури і мистецтв Миколаївської обласної ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих коштів у сумі 32687 грн 92 коп.

Позов мотивовано тим, що 07 червня 2022 року під час здійснення щорічного перерахунку заробітної плати за відпрацьоване педагогічне навантаження за 2021 2022 навчальні роки провідним бухгалтером ОСОБА_5 було виявлено помилку в нарахуванні заробітної плати методиста ОСОБА_4 за педагогічні години по загальному фонду, а саме в особовий рахунок відповідача по загальному фонду помилково внесені дані із тарифікаційного списку по загальному фонду та освітній субвенції. В зв`язку з невірним написанням суми заробітної плати викладача в особовий рахунок відповідача протягом 2021-2022 навчального року відбулось дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період, а саме за одні й ті ж педагогічні години за рахунок загального фонду та за рахунок освітньої субвенції.

Так, відповідачу за період з вересня 2021 року по травень 2022 року фактично сплачено заробітну плату по загальному фонду викладачу ОСОБА_4 за 400,6 пед. год, в той час як відпрацьовано відповідно до звіту по загальному фонду 62 пед. години. Згідно розрахунку сума переплати заробітної плати викладача ОСОБА_4 складає 46 690,57 грн, з вирахуванням обов`язкових утримань 37 119 грн. Розпорядженням в.о. директора Миколаївського фахового коледжу культури і мистецтва Миколаївської обласної ради від 14 червня 2022 року № 1 у зв`язку з надмірно виплаченою заробітною платою було утримано із заробітної плати ОСОБА_4 за червень 2022 року суму у розмірі 5573,68 грн з вирахування обов`язкових утримань 4431,08 грн., яку вона отримала як надмірно виплачену заробітну плату за травень 2022 року.

Посилаючись на те, що добровільно ОСОБА_4 відмовляється повернути отримані спірні грошові кошти у вигляді заробітної плати, позивач просив позов задовольнити.

Заперечуючи проти позову представник відповідача, посилався на те, що обставини на які посилається позивач не можна вважати рахунковою помилкою у розумінні статті 1215 ЦК України, а також не встановлено факту недобросовісного набуття відповідачем отриманих коштів в розмірі 32687,92 грн.

Крім того, вказував, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності рахункової помилки по інформації яких можна було б відстежити шлях та причини виникнення помилки при нарахуванні заробітної плати та з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2024 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Миколаївського фахового коледжу культури і мистецтв Миколаївської обласної ради 32687 грн 92 коп. та суму сплаченого судового збору в розмірі 2481 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач в 2021-2022 навчальному році відпрацювала як викладач - 62 педагогічні години, а заробітну плату їй було виплачено за 400,6 педагогічних годин. Тобто в даному разі позивач сплатив відповідачу зарплату за роботу, яку відповідач не виконував, тобто безпідставно. Тобто заробітна плата (із загального фонду зарплати) сплачена відповідачу за 338,6 педагогічні години які не були відпрацьовані, тобто без будь-яких підстав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідачу було невірно нараховано заробітну плату внаслідок саме рахункової помилки, за такого кошти які були нараховані відповідачу помилково, сплачені надмірно та підлягають поверненню.

В апеляційній скарзі представник відповідача адвокат Стефурак Є.С., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів скарги зазначено, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності рахункової помилки, а також факт недобросовісної поведінки відповідача. Допущена позивачем помилка не може бути віднесена до рахункової помилки (тобто пов`язаної з арифметичними обчисленнями та підрахунками), оскільки помилка має характер людського фактору і допущена під час виконання працівником позивача своїх повноважень (невірне заповнення особових рахунків по зарахуванню заробітної плати ОСОБА_4 ), а невірне заповнення особових рахунків та допущення внаслідок цього помилок при нарахуванні та виплаті заробітної плати не можна вважати розрахунковою помилкою.

Отже, за відсутності рахункової помилки та зловживань з боку відповідача, стягнення надміру виплачених сум невірно нарахованої заробітної плати не допускається.

У відзиві на апеляційну скаргу Миколаївський фаховий коледж культури і мистецтв Миколаївської обласної ради, посилаючись на безпідставність її доводів, просив залишити судове рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення.

У відзиві зазначено, що суд обґрунтовано встановив, що відповідачу було невірно нараховано заробітну плату внаслідок саме рахункової помилки. Відповідачку, яка отримуючи на банківську картку зарплату майже в подвійному розмірі, не можна вважати добросовісною.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом першої інстанції установлено, що наказом директора Миколаївського коледжу культури і мистецтв Миколаївської обласної ради № 96-О від 29 серпня 2013 року укладено безстроковий трудовий договір з ОСОБА_4 методистом І категорії з суміщенням посади викладача погодинника циклової комісії гуманітарних та соціально економічних дисциплін з 01 вересня 2013 року, категорія «Викладач і категорії», «Методист І категорії». Встановлено 11 тарифний розряд викладача, 11 тарифний розряд методиста.

Відповідно до доповідної записки провідного бухгалтера ОСОБА_6 від 08 червня 2022 року головного бухгалтера ОСОБА_7 повідомлено, що під час здійснення нею щорічного перерахунку заробітної плати викладача ОСОБА_4 за відпрацьоване педагогічне навантаження за 2021-2022 навчальний рік нею було виявлено лічильну помилку (подвійне нарахування заробітної плати за 338,60 педагогічних годин за рахунок загального фонду та за рахунок освітньої субвенції). Помилка виникла внаслідок того, що на початку навчального року ОСОБА_6 помилково рознесла дані про заробітну плату із тарифікаційного списку на 2021-2022 рік (за рахунок освітньої субвенції) до особових рахунків по нарахуванню заробітної плати за рахунок загального фонду та за рахунок освітньої субвенції, що призвело до переплати бюджетних коштів по загальному фонду в розмірі 46690,57 грн.

Згідно доповідної записки головного бухгалтера ОСОБА_7 на ім`я директора навчального закладу ОСОБА_8 від 14 червня 2022 року останнього повідомлено, що під час здійснення щорічного перерахунку заробітної плати за відпрацьоване педагогічне навантаження за 2021-2022 навчальний рік провідним бухгалтером ОСОБА_6 07 червня 2022 року була виявлена помилка в нарахуванні заробітної плати ОСОБА_4 за педагогічні години по загальному фонду, а саме: у розрахункову картку методиста викладача ОСОБА_4 по загальному фонду помилково рознесені дані із тарифікаційного списку по загальному фонду та освітній субвенції: заробітна плата викладача 4619,61 грн, надбавка за вислугу років 923,92 грн., надбавка за престижність 1385,89 грн. Необхідно було рознести лише дані по загальному фонду: заробітна плата викладача 809,42 грн., надбавка за вислугу років 161,88 грн., надбавка за престижність 242,83 грн. Враховуючи нарахування заробітної плати по загальному фонду за період з вересня 2021 року по травень 2022 року фактично сплачено заробітну плату за 400,6 пед. години. Відпрацьовано відповідно до звіту по загальному фонду 62 пед. години. Згідно розрахунку провідного бухгалтера ОСОБА_6 від 08 червня 2022 року сума переплати складає 46690,57 грн з вирахуванням обов`язкових утримань 37119 грн.

За змістом примітки до цієї доповідної записки власноручно головним бухгалтером зазначено, що відповідальність за правильність нарахування заробітної плати покладена на головного бухгалтера, просила оголосити попередження провідному бухгалтеру ОСОБА_6 та частину коштів у розмірі мінімальної зарплати 6500 грн зобов`язалась повернути за рахунок своєї заробітної плати.

Відповідно до розрахунку переплата заробітної плати по загальному фонду ОСОБА_4 становить 46690,57 грн.

Розпорядженням № 1 від 14 червня 2022 року у зв`язку з надмірно виплаченою зарплатою у сумі 5573,68 грн. утримано із заробітної плати за червень 2022 року працівника ОСОБА_4 суму у розмірі 5573,68 грн., як надмірно виплачену заробітну плату за травень 2022 року.

Наказом № 18-А від 14 червня 2022 року у зв`язку з лічильною помилкою в нарахуванні заробітної плати за 2021-2022 н.р. викладачу ОСОБА_4 провідному бухгалтеру ОСОБА_6 оголошено догану за неналежне виконання службових обов`язків.

З довідки про щорічний перерахунок заробітної плати викладача ОСОБА_4 судом установлено, що за рахунок загального фонду за період з вересня 2021 року по червень 2022 року ОСОБА_4 оплачено 400,6 пед.год., в той час як відпрацьовано - 63 пед. год.

Судом досліджено особовий рахунок по нарахуванню заробітної плати відповідача ОСОБА_4 (загальний фонд) в графі де зазначено нарахування з/п по місцях вказано:

вересень-листопад 2021р.: методист 7107,10грн.; викладач 4619,52грн.; 22-20-22 (відпрацьовані дні)

грудень 2021р. січень 2022р.: методист 8051,15грн.; викладач 5005,72грн. 22-19 (відпрацьовані дні)

лютий 2022р. - методист 3220,06грн.; викладач 5005,72 грн. 8 (відпрацьовані дні)

березень 2022р.- методист 4757,50грн.; викладач 2957,93грн. -13 (відпрацьовані дні)

квітень 2022р. - методист 7667,76грн.; викладач 4861,64грн. - 20(відпрацьовані дні)

травень 2022р. - методист 8051,15грн.; викладач 5005,72грн. - 22(відпрацьовані дні)

червень 2022р. - методист 8051,15грн.; - 22 (відпрацьовані дні). (а.с.43)

З тарифікаційного списку (загальний фонд) пед. працівників на 2021/2022 навчальний рік слідує, що заробітна плата викладача ОСОБА_4 вказана (за рахунок загального фонду) в розмірі 809,42грн. Тобто заробітна плата відповідача ОСОБА_4 була протарифікована (щодо загального фонду) в розмірі - 809,42 грн. І такий розмір зарплати відповідача (із загального фонду праці) мав бути вказаний в особовому рахунку по нарахуванню заробітної плати відповідача. Разом з тим, з дослідженого особового рахунку по нарахуванню заробітної плати відповідача судом установлено, що вказаний розмір зарплати відповідача записаний (перенесений із тарифікаційного списку) в іншому, тобто у збільшеному розмірі - 4619,52 грн, 5005,72грн, 2957,93 грн, 4861,64 грн.

Оцінюючи вищезазначені докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що таке збільшення виникло внаслідок банального переплутування цифрового значення величини заробітної плати відповідача. Бухгалтером в документ по нарахуванню зарплати відповідача було внесено одну суму (більшу) замість іншої вірної (меншої). Дослідженні в судовому засіданні письмові докази (доповідні записки) вказують, що при проведенні розрахунків величини зарплати відповідача сталася лічильна помилка.

З вказаним висновком суду колегія суддів не погоджується.

Положеннями статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути і тоді майно, коли підставі, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з повернення безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

При цьому, статтею 1215 ЦК України передбачено загальне правило, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 ЦК України не підлягає поверненню заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), інших постановах Верховного Суду: від 28 березня 2018 року у справі № 173/166/17, від 25 квітня 2018 року у справі № 524/2029/17, від 20 червня 2018 року у справі № 501/2500/15 від 26 червня 2018 року у справі № 174/404/16-ц.

Між тим, задля правильного вирішення цієї справи необхідно визначитися із поняттям зазначеним у статті 1215 ЦК України, а саме що таке рахункова помилка, адже при наявності саме такої помилки закон надає право на повернення безпідставно набутої заробітної плати.

Складність питання полягає в тому, що в чинному законодавстві відсутнє визначення цього терміну, однак у пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про працю» надається роз`яснення поняттю лічильної (рахункової) помилки це помилка, яка була допущена під час проведення арифметичних підрахунків.

Отже, рахункова помилка за своїм змістом, смисловим та логічним значенням - це математична помилка, зокрема помилка під час здійснення математичних дій, розрахунків (множення, додавання, іншого обрахунку).

Судом першої інстанції установлено, що відповідач ОСОБА_4 отримала від позивача спірні грошові кошти у вигляді заробітної плати внаслідок, як на думку суду, рахункової помилки. При цьому, їх виплата проведена позивачем добровільно, без недобросовісності з боку відповідача.

Аналізуючи вищезазначені обставини колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведений факт наявності рахункової помилки, що становить предмет доказування у даному спорі.

Як встановлено подвійне нарахування заробітної плати сталося в результаті помилки бухгалтера (неправильне рознесення даних в бухгалтерські документи), внаслідок чого працівник протягом тривалого часу отримував заробітну плату у більшому розмірі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що це нелічильна помилка. Адже помилка виникла не в процесі складних обрахунків, а внаслідок неуважності працівника бухгалтерії, а відтак дана помилка є помилкою, яка пов`язана з неналежним виконанням обов`язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування заробітної плати, а також здійснення контрольних функцій.

Апеляційний суд вважає, що допущена позивачем помилка не може бути віднесена безпосередньо до рахункової помилки у розумінні положень статті 1215 ЦК України.

Окрім цього, колегія суддів зауважує, що працівники бухгалтерії перед тим, як провести виплату відповідачу заробітної плати, могли пересвідчитися у правильності проведених нарахувань, однак цього не зробили, що свідчить про недотримання стандарту належної обачливості.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність рахункової помилки, як підстави для повернення заробітної плати, є помилковим.

Посилання у відзиві на апеляційну скаргу на те, що відповідачку, яка отримуючи на банківську картку зарплату майже в подвійному розмірі, не можна вважати добросовісною, колегія суддів відхиляє, оскільки позивач в позові не обґрунтовував і не довів, та суд першої інстанції не встановив недобросовісності набувача.

За таких обставин, оцінивши усі докази, подані учасниками справи, встановивши характер спірних правовідносин, апеляційний суд приходить до висновку, що позов Миколаївського фахового коледжу культури і мистецтв Миколаївської обласної ради до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих коштів не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено факту недобросовісного набуття відповідачем коштів, а також не встановлено наявність рахункової помилки зі сторони позивача.

Оскільки суд першої інстанції був іншої думки, то на підставі пункту 3 частини 1 статті 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового рішення про відмову у задоволенні позову Миколаївського фахового коледжу культури і мистецтв Миколаївської обласної ради про стягнення безпідставно отриманих коштів.

Відповідно до частини другої, тринадцятої статті 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2481 грн. не розподіляється, а покладається на нього.

За результатами висновку суду апеляційної інстанції про задоволення апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання та розгляд апеляційної скарги у розмірі 3721 грн 50 коп.

Керуючись статтями 367, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 , подану її представником адвокатом Стефурак Єланною Сергіївною, задовольнити.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову Миколаївського фахового коледжу культури і мистецтв Миколаївської обласної ради до ОСОБА_4 про стягнення безпідставно отриманих коштів.

Стягнути з Миколаївського фахового коледжу культури і мистецтв Миколаївської обласної ради (ЄДРПОУ 02214774, адреса 54005, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 5) на користь ОСОБА_4 судовий збір за подання та розгляд апеляційної скарги у розмірі 3721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, за правилами, передбаченими ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: В.В. Коломієць

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 23 квітня 2024 року.