Рішення

від 01.04.2024 по справі 611/390/23

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 611/390/23

Провадження № 2/611/20/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

21 березня 2024 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаря Ведмідь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського підприємствазобмеженоювідповідальністю Агрофірма«Барвінківська» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» (далі СТОВ АФ «Барвінківська») про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначив, що він є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6320480500:05:000:0101, загальною площею 6,7754 га, розташованої на території Богодарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області. 27 серпня 2012 року між ним та відповідачем було укладеного Договір оренди земельної ділянки б/н, зареєстрований 27 серпня 2012 року в Управлінні Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області (далі Договір 1), на підставі якого вищевказана земельна ділянка була передана в оренду СТОВ АФ «Барвінківська», строком на 10 років, до 28 серпня 2022 року.

Крім того, ОСОБА_1 вказує, що він є власником земельної ділянки, кадастровий номер 6320480500:05:000:0099, площею 6,1112 га, розташованої на території Богодарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області. 01 квітня 2015 року між ним та відповідачем було укладено Договір оренди земельної ділянки б/н від 01 квітня 2015 року, зареєстрований Барвінківською районною державною адміністрацією Харківської області 02 листопада 2016 року (далі Договір 2), на підставі якого вищевказана земельна ділянка була передана в оренду СТОВ АФ «Барвінківська», строком на 7 років, до 02 листопада 2023 року.

08 вересня 2023 року позивачу стало відомо, що СТОВ АФ «Барвінківська» шляхом подання заяви до суб`єкта державної реєстрації, відповідно до п. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.6,7 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, без його згоди, зайняло належну йому земельну ділянку, кадастровий номер 6320480500:05:000:0101, автоматично продовживши дію договору на 10 років, з правом пролонгації, що підтверджується інформаційною довідкою №345823194 від 08 вересня 2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що не відповідає ані умовам Договору 1, ані вимогам ЗК України, ані Закону України «Про оренду землі», які не містять будь яких підстав для автоматичного продовження дії договору та права пролонгації без згоди власника земельної ділянки. У строк зазначений в п.8 Договору 1 відповідач не повідомив позивача про намір продовжити дію Договору, порядок внесення змін у Договорі в частині продовження строку оренди, передбачений п.34 Договору 1 відповідачем не виконано, що також є порушенням. На виконання умов п.8 Договору 1, позивачем 18 травня 2021 року було надано відповідачу заяву із запереченнями щодо обробітку землі після закінчення строку оренди Договору 1.

ОСОБА_1 посилається і на невиконання умов п.9 Договору 1, а саме зазначає, що у 2021 році відповідачем відповідно до п. 13 Договору 1 на підставі наказу підприємства було встановлено розмір орендної плати 10% від нормативної грошової оцінки з урахуванням її індексації, що за 2021 рік складає 24352, 48 грн. Проте, йому сплачена орендна плата без рахування її індексації, сума не врахованої та невиплаченої індексації складає 2216, 95 грн.

Також позивач вказує на порушення відповідачем умов п. 11 Договору 1 та п. 4.3 Договору 2, відповідно до яких орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня розрахункового року. Проте ні за період з 01 серпня 2022 року по 31 грудня 2022 року, ні по час звернення до суду орендна плата за користування належних йому земельних ділянок у 2022 році не виплачена.

Орендна плата з урахуванням її індексації за користування земельними ділянками у 2022 році складає 56048,60 грн. ( за Договором 1 в сумі 28024, 30 грн. та Договором 2 в сумі 28024, 30 грн.). Інфляційне нарахування на суму боргу за період з 01 січня 2023 року по 13 вересня 2023 року становить 1399, 86 грн. Розмір пені за період 01 січня 2023 року по 13 вересня 2023 року становить 19213, 15 грн., розрахунок здійснено позивачем виходячи із розміру пені подвійна облікова ставка НБУ. Крім того позивачем здійснено розрахунок трьох відсотки річних за період з 01 січня 2023 року по 13 вересня 2023 року, що становить 1179, 32 грн.

У зв`язку з викладеним, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 80057, 88 грн., яка складається з індексації орендної плати за 2021 рік в сумі 2216, 95 грн., пеню за період з 01 січня 2023 року по 13 вересня 2023 рік в сумі 19213, 15 грн., 3% річних за 2023 рік в сумі 1179, 32 грн., орендну плату за 2022 рік в сумі 56048, 60 грн.

Крім того, відповідно до ст.ст. 24, 30, 32, 34 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 125 ЗК України, ст. 526, ч.2 ст. 651 ЦК України, посилаючись на невиконання відповідачем умов договору, позивач просить розірвати договір оренди земельної ділянки б/н, зареєстрований 27 серпня 2012 року в Управлінні Держкомзему у Барвінківському районі Харківської області за №ХР 632040004003698.

Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 18 вересня 2023 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

10 жовтня 2023 року представником відповідача ОСОБА_2 надано відзив на позовну заяву із запереченнями на позов. Вказав, що продовження строку дії договорів оренди земельних ділянок є правомірним, вчиненим відповідно до ст.29 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.32-2 Закону України «Про оренду землі», ст. 126 -1 ЗК України.

З приводу розрахунків позивача щодо орендної плати вказав, що протягом 2021-2022 років позивач не заявляв жодних заперечень відповідачеві щодо розміру та порядку нарахування орендної плати за належні йому земельні ділянки, що перебувають у користування відповідача. Надав розрахунок нарахування та виплати орендної плати позивачу за 2021 2022 року. Зазначив, що у 2021 році позивач за Договором 1 отримав від відповідача орендну плату в розмірі 22135, 54, за Договором 2 - 22135, 52 грн., що перевищує розмір орендної плати, визначений договорами 8854,21 грн. У 2022 році позивачем отримано від відповідача послуг в рахунок орендної плати за Договором 1 на суму 517,42 грн., за Договором 2 307,16 грн. Крім того, відповідачем, як податковим агентом з нарахованої орендної плати, було утримано та перераховано до відповідного бюджету передбачені законом обов`язкові платежі: податок з доходів фізичних осіб та військовий збір, а залишок коштів після їх утримання було перераховано позивачеві. Таким чином, вважає, що будь які порушення договірних умов між позивачем та відповідачем упродовж 2021-2022 років відсутні, що має наслідком відмову в задоволенні позовних вимог.

Щодо сплати орендної плати у 2022 році ОСОБА_2 посилаючись на ч.2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово промислові палати в Україні» та лист від 28 лютого 2022 №2024/02.0-7.1 Торгово промислової палати України, вказує, що оскільки територія Барвінківської міської територіальної громади була зоною активних бойових дій з 24 лютого по 11 вересня 2022 року, а відтак користуватися земельною ділянкою позивача не було можливості з незалежних від відповідача причин, підстав для виплати орендної плати за 2022 рік немає. Рішенням Харківської обласної ради від 14 лютого 2023 №502 VIII «Про наявність обставин непереборної сили та затвердження переліку суб`єктів господарювання юридичних осіб сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили» Товариство віднесено до сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили, спричинених збройною агресією російської федерації проти України.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 20 жовтня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про залишення позову ОСОБА_1 до СТОВ АФ «Барвінківська» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості без розгляду.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 11 січня 2024 року частково задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів. Витребувано у Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» належним чином завірені копії додатків №1 до Наказів від 19 березня 2019 року №52-ОД , від 06 квітня 2020 року №53/1, від 23 лютого 2021 року №13-ОД.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 06 лютого 2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено до судового розгляду по суті.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Крім того, просив стягнути з позивача понесені судові витрати, надавши орієнтований розрахунок судових витрат.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до наступного висновку.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до частини другої статті 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка, площею 6,7754 га, кадастровий номер 6320480500:05:000:0101, розташована на території Богодарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІ ХР №074120, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №465, виданого 29 серпня 2002 року Барвінківською райдержадміністрацією (а.с.19-22).

Крім того, ОСОБА_1 належить земельна ділянка, площею 6,6112 га, кадастровий номер 6320480500:05:000:0099, розташована на території Богодарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, що вбачається з копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №32640822 від 24 січня 2015 року, наданого Реєстраційної служби Барвінківського районного управління юстиції Харківської області (а.с.17-18).

27 серпня 2012 року між ОСОБА_1 та СТОВ АФ «Барвінківська» було укладено Договір оренди земельної ділянки, зареєстрований 27 серпня 2012 року в управлінні Держкомзему у Барвінківському районі за № ХР 622940004003698 (25-27).

Відповідно до п.8 Договору 1, договір укладено строком на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі відсутності повідомлення орендаря і письмових заперечень орендодавця щодо продовження строку дії договору строк дії дійсного договору підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Пунктами 9-11 Договору 1 встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 4% від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації, що становить 5907,83 грн. за 2012 рік. За домовленістю між орендодавцем та орендарем, орендна плата може бути виплачена у натуральній формі або в якості надання послуг (виконання робіт). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня розрахункового року.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення, що визначено п.14 Договору 1.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 345823194 від 08 вересня 2023 року, виданої Барвінківським виконавчим комітетом міської ради Ізюмського району Харківської області, у якій відображено актуальну інформацію про об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, кадастровий номер 6320480500:05:000:0101, розташована на території Богодарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, вбачається, що у Державному реєстрі наявна інформація про державну реєстрацію іншого речового права про право оренди земельної ділянки, відомості про суб`єкта речового права СТОВ АФ «Барвінківська», строк дії 10 років, дата закінчення дії - 28 серпня 2032 року, підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31 серпня 2021 року (а.с.37-38).

01 квітня 2015 року між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено Договір оренди земельної ділянки б/н від 01 квітня 2015 року, зареєстрований Барвінківською районною державною адміністрацією Харківської області 02 листопада 2016 року, на підставі якого земельна ділянка, площею 6,6112 га, кадастровий номер 6320480500:05:000:0099, розташована на території Богодарівської сільської ради Барвінківського району Харківської області, була передана в оренду СТОВ АФ «Барвінківська», строком на 7 років, до 02 листопада 2023 року (а.с.30-34).

Пунктами 4.1, 4.2 Договору 2 визначено, що розмір річної орендної плати за оренду земельної ділянки складає 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на момент укладання договору 8854,21 грн., обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції у відповідності до п. 4.7 Договору.

Відповідно до п. 4.3 Договору 2, орендна плата сплачується Орендарем орендодавцю в касі Орендаря шляхом видачі готівкових коштів не рідше 1 разу на рік і не пізніше ніж в трок з 01 серпня до 31 грудня кожного року. В останній рік оренди до закінчення терміну оренди.

Пунктом 4.8 Договору 2 встановлено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

З копії заяв ОСОБА_1 від 18 травня 2021 року та 27 серпня 2022 року, наданих СТОВ АФ « Барвінківська», вбачається, що позивач надав письмові заперечення орендодавця щодо продовження строку дії договорів оренди належних йому земельних ділянок, кадастрові номери 6320480500:05:000:0101 та 6320480500:05:000:0099 (а.с.35,36).

Щодо вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки суд зазначає наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що як на одну із підстав розірвання договору оренди земельної ділянки від 2012 року ОСОБА_1 вказує на продовження дії Договору 1 в односторонньому порядку, без його згоди та бажання, всупереч п. 8 Договору 1, ні умови якого, як і норми Закону України «Про оренду землі», Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Земельного Кодексу України, станом на дату державної реєстрації Договору 1, не містять будь яких підстав для автоматичного продовження дії договору та права пролонгації без згоди власника земельної ділянки. Порядок внесення змін, передбачений п.34 Договору 1 в частині продовження строку оренди, також не дотриманий.

Відповідно до ч.4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За приписами статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі», під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст.627ЦК України).

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За змістом ч.2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно ст. 19 Закону України «Про оренду землі», в редакції на час виникнення спірних правовідносин, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

За змістом статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин,

За положеннями статей 17, 18, 20 Закону «Про оренду землі» в редакції, що діяла на час укладення Договору 1, передача об`єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до положень ст.125 ЗК України, в редакції, чинній на момент укладення договору оренди та його державної реєстрації, право на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін (стаття 30 Закону «Про оренду землі» та стаття 651 ЦК України).

Згідно ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Як вже встановлено судом, 18 травня 2021 року ОСОБА_1 на виконання п.8 Договору 1 надані відповідачу письмові заперечення щодо продовження строку дії дійсного договору.

З врахуванням встановлених обставин у справі та наявних матеріалів, суд приходить до переконання, що строк дії Договору 1, зареєстрованого 27 серпня 2012 року, починається з моменту його державної реєстрації, тому останнім днем строку дії договору є 27 серпня 2022 року, відтак договір оренди земельної ділянки мав бути припиненим з 27 серпня 2022 року внаслідок закінчення строку, на який його було укладено, відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі», враховуючи наявні письмові заперечення орендодавця, у зв`язку з чим земельна ділянка підлягала б поверненню власнику.

Одночасно судом встановлено, що позивач на даний час немає змоги скористатися в повній мірі своїм майном, а саме, належною йому на праві власності земельною ділянкою, яка є об`єктом оренди за Договором 1, оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні відомості про зареєстроване право оренди СТОВ АФ «Барвінківська» на вказану земельну ділянку, що перешкоджає позивачу у реалізації його прав, як власника земельної ділянки.

Разом з тим, щодо способу захисту порушеного права, обраного позивачем, суд зазначає наступне.

За змістом ст.ст.15,16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Так, способи захисту цивільних прав та інтересів визначені у частині другій статті 16 ЦК України, до яких належить: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до абзацу 2 пункту 10 частини другої статті 16 ЦК суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічні положення містяться у пункті 2 частини першої статті 412 ЦК України, а частина друга вказаної статті визначає, що право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки, у даному випадку його права порушуються наявністю відомостей про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за відповідачем до 2032 року, що є порушенням права власника розпоряджатися своїм майном з урахуванням того, що власник земельної ділянки не бажає продовжувати договірні відносини оренди із відповідачем.

Саме такий висновок Верховний Суд виклав у постанові від 03червня 2020 року у справі №282/773/18-ц, провадження №61-14214св19 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Аналогічні позиції у подібних правовідносинах викладені Верховним Судом у судових рішеннях у справах №282/774/18 від 17.07.2020 року, 704/1337/19 від 05.07.2021 року, 282/1732/18 від 20.01.2021 року, 615/1411/17 від 26.09.2019 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що права позивача підлягають до захисту шляхом визнання припиненим Договору 1 та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, а не шляхом його розірвання з відповідних підстав, а тому позовні вимоги щодо розірвання договору оренди землі з підстав не дотримання відповідачем п. п. 8,34 цього договору задоволенню не підлягають.

Щодо тверджень позивача про порушення СТОВ АФ «Барвінківська» умов п.9 Договору 1, а саме сплата орендної плати без врахування її індексації за 2021 рік, суд зазначає наступне.

З наданого представником відповідача ОСОБА_2 розрахунку нарахування та виплати орендної плати за 2021-2022 роки, вбачається що ОСОБА_1 у 2021 році за Договором 1 та Договором 2 було нараховано орендну плати у розмірі 10 % від грошової оцінки землі, що склало 22 135,54 грн. та 22135, 22 грн. відповідно, з яких було утримано ПДФО 18 % та військовий збір 1.5%. Крім того, у 2021 році позивачу в рахунок орендної плати було надано послуги та передано продукцію на загальну суму 5 866,28 грн., що в тому числі підтверджується копіями актів здачі прийняття робіт та копіями видаткових накладних (а.с.59-62, 66).

З копій платіжних інструкцій №501860583 від 16 вересня 2021 року та №501860584 від 16 вересня 2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 перераховано орендну плату за землю у розмірі 12219,10 грн. та 17552, 82 (а.с.64).

Договором 1 встановлено, що орендна плата вноситься в грошовій формі в розмірі 4% від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації. Натомість відповідачем в добровільному порядку, на підставі Наказу директора СТОВ Агрофірма «Барвінківська» №13-ОД від 23 лютого 2021 року, з 01 січня 2021 року орендодавцям було встановлено орендну плату у розмірі 10% від грошової оцінки землі, з урахуванням якого позивачу було нараховано та виплачено орендну плату, розмір якої вочевидь є більшим, ніж встановлений Договором 1.

Суд відхиляє твердження позивача в тій частині, що відповідач зобов`язаний здійснити виплату орендної плати за 2021 рік із розрахунку 10% від нормативної грошової оцінки з урахуванням її індексації, як такі, що не відповідають умовам укладеного між сторонами Договору оренди земельної ділянки від 2012 року та приймає до уваги, надані представником відповідача заперечення в цій частині, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення не врахованої та невиплаченої відповідачем індексації орендної плати у розмірі 2216,95 грн. за 2021 рік задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати з урахуванням її індексації за 2022 рік за Договором 1 та Договором 2, у загальному розмірі 56048,60 грн., пені в сумі 19213,15 грн., а також 3% річних від простроченої суми за 2023 рік в розмірі 1179,32 грн., які підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з наступним.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (ст.617 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що оренда земліце засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди земліце договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст.15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із істотних умов договору оренди.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землюце платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Представник відповідача ОСОБА_2 не заперечує та не спростовує факт невиплати орендної плати позивачу за 2022 рік за договорами оренди, укладеними між СТОВ АФ «Барвінківська» та ОСОБА_1 , вказуючи у поданому відзиві на відсутність підстав для виплати орендної плати за 2022 рік, у зв`язку з неможливістю користуватися земельною ділянкою з незалежних від відповідача причин.

В обґрунтування даних заперечень зазначив, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 24 лютого 2022 року. Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

В зв`язку із запровадженням на території України Указом Президента України № 64 від 24 лютого 2022 року воєнного стану, Торгово-промисловою палатою України (далі - ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, яким повідомлено, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 , Барвінківська міська територіальна громада Ізюмського району Харківської області - місцезнаходження відповідача, належить до території можливих бойових дій.

Крім того, вказує, що частина земельних ділянок, що перебувають у користуванні товариства засмічена вибухонебезпечними предметами, що перешкоджає їхньому використанню.

Рішенням Харківської обласної ради від 14 лютого 2023 року № 502 VIII «Про наявність обставин непереборної сили та затвердження переліку суб`єктів господарювання юридичних осіб сільськогосподарських товаровиробників, що постраждали внаслідок обставин непереборної сили» Товариство віднесено до сільськогосподарських товаровиробників, щ постраждали внаслідок обставин непереборної сили, спричинених збройною агресією російської федерації проти України.

Стосовно заперечень представника відповідача ОСОБА_2 в цій частині суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

За змістом абзацу 1 ст. 617 ЦК України та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21 липня 2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Частина друга статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" містить невичерпний перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажором (обставинами непереборної сили).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення певних подій до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо, унеможливлює виконання конкретного договору (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 у справі №912/3323/20 (п.40), від 03 серпня 2022 у справі №914/374/21 (п.99).

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання за Договором були порушені / невиконані та причину такого невиконання.

Водночас, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. При цьому сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Такі правові висновки викладені Верховним Судом, у постановах від 14 лютого .2018 у справі №926/2343/16, від 15 червня 2018 у справі №915/531/17, від 16 липня 2019 у справі №917/1053/18, від 26 травня 2020 у справі №918/289/19, від 17 грудня 2020 у справі №913/785/17, від 25 листопада 2021 у справі №905/55/21, від 30 листопада 2021 у справі №913/785/17, від 25 січня 2022 у справі № 904/3886/21, від 19 серпня 2022 у справі №908/2287/17

Верховний Суд у своїй постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22 вказав на наступне. Лист ТПП України від 28.02.2022 є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. При цьому відповідач не був позбавлений можливості звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, саме за спірним зобов`язанням (п. 8.59.1). Наявність сертифікату ТПП України про форс-мажор суд має оцінювати у сукупності з іншими доказами, тобто форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку. Водночас сторона, яка посилається на форс-мажор, з урахуванням умов договору у цій справі, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання (п. 8.59.3.).

Таким чином, саме СТОВ АФ «Барвінківська» мало довести або належне виконання ним договору з позивачем в частині виплати останньому орендної плати, або спростувати позовні вимоги належними, допустимими й достатніми доказами, відповідно до ч. 2 ст. 78, ч. ч. 1, 5 ст. 81, ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК, проте всупереч вказаних вимог таких доказів суду товариство не надало.

Представником відповідача у наданих запереченнях, не зазначений конкретний механізм (спосіб) впливу введеного у країні воєнного стану на виробничо-господарську діяльність СТОВ АФ «Барвінківська», утворення наслідку цього форс-мажору у виді часткової або повної неможливості внесення орендної плати за договорами оренди земельних ділянок за 2022 рік.

Лист ТПП № 2024/2.0-7.1 від 28 лютого 2022 року не звільняє орендаря від виконання договірних зобов`язань, викладений для загального користування.

Лише самі посилання відповідача на оголошення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану (війна або військові дії), що призвели до неможливості виконання договору, без надання належних доказів на підтвердження дійсної неможливості виконання умов договору оренди землі, є безпідставними

Представником відповідача не надано інших доказів неможливості вчасного розрахунку орендаря з орендодавцем, або доказів, які б підтвердили факт настання для СТОВ АФ «Барвінківська» форс-мажорних обставин, що потягли за собою неможливість виконання ним зобов`язань за договором з відповідачем та звільнили б підприємство від відповідальності за невиконання зобов`язання у 2022 році за укладеними з ОСОБА_3 договорами оренди землі.

Отже, враховуючи встановлення факту порушення відповідачем умов договорів оренди в частині сплати орендної плати за користування земельними ділянками за 2022 рік, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по орендній платі.

Як вже встановлено судом, відповідно до п. 9 договору оренди землі від 27 серпня 2012 року сторонами погоджено, що орендна плата вноситься в розмірі 4 % від від базової нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням її щорічної індексації, що становить 5907,83 грн. за 2012 рік. За домовленістю між орендодавцем та орендарем, орендна плата може бути виплачена у натуральній формі або в якості надання послуг (виконання робіт). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься щорічно до 31 грудня розрахункового року.

Пунктами 4.1, 4.2 Договору оренди землі від 01 квітня 2015 року визначено, що розмір річної орендної плати за оренду земельної ділянки складає 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на момент укладання договору 8854,21 грн., обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції у відповідності до п. 4.7 Договору. Відповідно до п. 4.3 цього договору, орендна плата сплачується Орендарем орендодавцю в касі Орендаря шляхом видачі готівкових коштів не рідше 1 разу на рік і не пізніше ніж в трок з 01 серпня до 31 грудня кожного року. В останній рік оренди до закінчення терміну оренди.

При цьому, суд бере до уваги, що згідно з пп. 170.1.1. п. 170.1. ст. 170 Податкового кодексу України передбачено, що податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Згідно з пп. 170.1.4. п. 170.1. ст. 170 Податкового кодексу України доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (п. 167.1. ст. 167 ПК України).

Тобто, доходи, отримані від надання в оренду (суборенду) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою 18 відсотків.

Такі доходи також підлягають оподаткуванню військовим збором. Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування.

Отже, доходи фізичної особи від здавання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків та військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.

Враховуючи вказане, відповідач, як орендар, є податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, він має сплачувати з суми орендної плати за землю податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків та військовий збір за ставкою 1,5 відсотка.

Суд відхиляє твердження позивача щодо обов`язку нарахування відповідачем розміру орендної плати, виходячи із розрахунку 10 % від нормативно грошової оцінки орендованої земельної ділянки, оскільки розмір орендної плати, встановлений та погоджений сторонами, становить саме 4% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки.

Судом враховано, що розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок, переданих в оренду позивачем СТОВ АФ «Барвінківська», станом на 2022 рік становить 221355, 33 грн., виходячи із розрахунку наданого представником відповідача (а. с. 66).

Судом, виходячи із розрахунку нарахування та виплати орендної плати за 2021-2022 роки, беручи до уваги розмір орендної плати обумовлений сторонами у Договорі 1 та Договорі 2 , а саме - 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на момент укладання договору з урахуванням індексів інфляції, враховуючи, що відповідач є податковим агентом платника податку, проведену орендарем натуроплату у загальному розмірі 663,78 грн. за Договором 1 та 2, з відповідача на користь відповідача підлягає стягненню заборгованість з орендної плати за Договором 1 та Договором 2 за 2022 рік у загальному розмірі 18047, 20 грн.

Розрахунок заборгованості по сплаті орендної плати за Договором 1: 221355,33 х 4/100 = 8854,21 грн.; податки - 8854,21х18/100= 1593,75, 8854,21-1,5/100 = 132,81 грн.; таким чином розмір орендної плати з урахуванням індексів інфляції становить 7127, 65 + (7127,65 х 1,266 7127, 65) = 9023,60 грн.

Розрахунок заборгованості по сплаті орендної плати за Договором 2 є тотожним.

Щодо вимоги про стягнення пені, а також трьох процентів річних від простроченої суми, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 ч.1ст. 611 ЦК Українивизначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно дост. 549 ЦК України, пенею є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В ході судового розгляду справи було встановлено, що відпамовідачем порушено строки виплати орендної плати, тому в силу вимог вищевказаних норм Закону та обов`язку, передбаченого п.14 Договору 1 та п. 4.8 Договору 2, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню три відсотки річних від простроченої суми, що становить 379, 73 грн., а також пеня за 2022 рік у загальному розмірі 3349, 24 грн.

Судом здійснено розрахунок трьох процентів річних, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період вказаний позивачем у позовні заяві з 01 січня 2023 року по 13 вересня 2023 року, враховуючи сукупну заборгованість за Договорами 1 та 2 - 18047, 20 х 3 /100 х 256 /365 = 379, 73 грн.

Враховуючи, що п. 14 Договору 1, визначено, що разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі 0,01% несплаченої суми за кожний день прострочення, розмір пені за Договором 1, який підлягає стягненню з відповідача за період з 01 січня 2023 року по 13 вересня 2023 року складає 231 грн. Розрахунок - 9023,60 х 0,01 % / 100% х 256 = 231 грн.

Розмір пені за Договором 2 за період з 01 січня 2023 року по 13 вересня 2023 року становить 3093,24 грн., розрахунок якої здійснено, виходячи із розміру пені - подвійна облікова ставка НБУ, що встановленого п. 4.8 даного договору. Розрахунок за період з 01 січня 2023 року по 27 липня 2023 року - 9023,60 х 50% / 100% х 208/365 = 2571,10 грн.; за період з 28 серпня 2023 року по 13 вересня 2023 року 9023,60 х 44% /100% х 48/365 = 522,13 грн.

Також, судом проаналізовано зміст позовної заяви, з якої вбачається, що позиція позивача зводиться до того, що відповідач, крім вищезазначеного, неналежно виконує умови договорів оренди, що полягає у несплаті орендної плати, що є істотним порушенням умов договору та підставою для розірвання спірного договору, разом з тим суд відхиляє дані твердження позивача у зв`язку з наступним.

Згідно з ч.1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №293/1011/16-ц (провадження №61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплату у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Суду, дослідивши надані сторонами докази, дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами, відповідно до ст.ст.76, 89 ЦК України, не доведено систематичну несплату СТОВ АФ «Барвінківська» орендної плати за користування належною йому земельною ділянкою. Хоча і порушення умов договору оренди з виплати орендної плати за 2022 рік знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, однак це не є систематичним порушенням умову договору оренди та не є підставою його розірвання, за таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договору оренди від 17 серпня 2012 року і з цих обставин також.

Інші аргументи та доводи сторін суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і не здатні вплинути на рішення суду.

Згідно Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Крім того, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10 лютого 2010 року, § 58).

Відповідно до частин 1, 2ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з п. 5 ч. 7ст. 265 ЦПК України,у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

Враховуючи наведене, оскільки представником відповідача до закінчення судових дебатів у справі подано заяву про, те що ним до суду буде подано, протягом п`яти днів з дня винесення рішення, докази понесених судових витрат по справі, а тому питання про судові витрати слід вирішити після ухвалення рішення по суті позовних вимог, визначивши позивачу строк для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 15, 60, 61, 159, 174, 208, 209, 212, 213-215, 222, 223 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості,- задовольнити частково.

Стягнути із Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська», місцезнаходження: вул. Скрипника, буд.6, м. Барвінкове, Ізюмський район, Харківська область, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38072129, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , заборгованість з орендної плати за 2022 рік у розмірі 18 047 (вісімнадцять тисяч сорок сім) гривень 20 копійок, пеню за невиплату орендної плати за 2022 рік у розмірі 3 349 (три тисячі триста сорок дев`ять) гривень 24 копійки, три проценти річних за прострочення внесення орендної плати за 2022 рік у розмірі 379 (триста сімдесят дев`ять) гривень 73 копійки, а всього 21776 (двадцять одна тисяча сімсот сімдесят шість) гривень 17 копійок.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Визначити представнику Сільськогосподарського підприємства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Барвінківська» Гіль Євгену Вікторовичу строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 08 годин 45 хвилин 01 квітня 2024 року в приміщенні Барвінківського районного суду Харківської області за адресою: вул. Б.Хмельницького, 6, м. Барвінкове, Харківська область.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 01 квітня 2024 року.

Суддя Ю.А. Коптєв