Постанова

від 22.04.2024 по справі 916/5130/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/5130/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Кратковський Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Одеської обласної державної (військової) адміністрації, м. Одеса не з`явився;

від прокуратури Капустін М.В., за посвідченням;

від Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Рені не з`явився;

від Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 року, м. Одеса, суддя першої інстанції Демешин О.А., повний текст складено та підписано 20.02.2024 року

у справі №916/5130/23

за позовом: Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, м. Ізмаїл, Одеська область в інтересах держави, в особі: Одеської обласної державної (військової) адміністрації, м. Одеса

до відповідача: Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Рені

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

про визнання незаконними та скасування рішення сесії міської ради, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У листопаді 2023 року Керівник Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, у якому просив суд про:

-визнання незаконним та скасування рішення Ренійської міської ради № 872-VІІІ від 27.07.2023 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності за межами населеного пункту с. Котловина Ізмаїльського району Одеської області" в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447, площею 15,2857 га;

- усунення перешкод державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,2824 га шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на земельну ділянку площею 15,2857 га з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447, що розташована за межами населених пунктів Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (запис про речове право № 51265780 від 03.08.2023 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2776759651241) з одночасним припиненням права комунальної власності;

- усунення перешкод державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,2824 га шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447 площею 15,2857 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки;

- усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області повернути у власність держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації земельну ділянку площею 0,2824, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447 та має 5 поворотних точок за наступними координатами:

№ 1 - координати: X - 5 040 417,311, Y-3 224 278,046;

№ 2 - координати: X - 5 040 433,024, Y-3 224 272,976;

№ 3 - координати: X - 5 040 433,3 85, Y-3 224 273,590;

№ 4 - координати: X - 5 040 471,790, Y-3 224 442,560;

№ 5 - координати: X - 5 040 45 5,080, Y-3 224 442,560.

Зокрема, обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор, посилаючись на підставність у даному випадку представництва ним інтересів держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації, вказав, що відповідно до схеми розміщення земельної ділянки з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447, площею 15,2857 га відносно державного кордону України та Республіки Молдова, виготовленої Державним підприємством "Одеський науково-дослідний інститут та проектний інститут землеустрою", частина земельної ділянки площею 0,2824 га з визначеними координатами поворотних точок Х та У знаходиться в смузі відведення шириною 50 м від лінії державного кордону України та Республіки Молдова, тобто у прикордонній смузі, з огляду на що встановлення ним факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

При цьому прокурор наголосив, що землі оборони можуть перебувати лише в державній власності та не можуть бути передані до комунальної чи приватної власності, а також щодо таких земель встановлений спеціальний режим їх використання.

Відтак, на переконання прокурора, рішення Ренійської міської ради № 872-VІІІ від 27.07.2023 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності за межами населеного пункту с. Котловина Ізмаїльського району Одеської області" в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки площею 15,2857 га з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447, прийнято поза межами повноважень відповідної міської ради, що визначені ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України, а також прийняте в порушення вимог ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. 3, 15-2, 17, 20, 77, п. в ч. 4 ст. 88, 122 Земельного кодексу України, ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони", з огляду на що зазначене рішення потребує визнання його незаконним та скасування в порядку, визначеному ст. 16, 21, 393 Цивільного кодексу України та ст. 152, 155 Земельного кодексу України.

Окрім наведеного, прокурор вважає, що наразі спірна земельна ділянка зареєстрована на праві комунальної власності за Ренійською міською радою, проте частина вказаної ділянки площею 0,2824 га в силу закону не може належати до земель сільськогосподарського призначення та перебувати в комунальній власності, тому, за доводами прокурора, викладеними у позовній заяві, права держави на реалізацію усіх правомочностей щодо земель оборони, а саме користування і розпорядження нею, підлягають захисту шляхом усунення перешкод у здійсненні права розпорядження цією спірною частиною земельної ділянки шляхом скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку у Державному земельному кадастрі.

Водночас прокурор наголосив, що враховуючи положення ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" для забезпечення державі реальної та безперешкодної можливості реалізувати усі правомочності власника щодо частини спірної земельної ділянки із кадастровим номером 5124181200:01:001:0447, площею 0,2824, необхідно усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності на всю земельну ділянку площею 15,2857 га з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447, що розташована за межами населених пунктів Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Крім того, прокурор зазначає, що порушені права Адміністрації потребують захисту також шляхом скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з закриттям Поземельної книги, оскільки при реєстрації останньої, як ділянки сільськогосподарського призначення з цільовим призначення 01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не враховані законодавчо встановленні межі прикордонної смуги, що належать до земель оборони та, можуть перебувати виключно в державній власності.

Підсумовуючи наведене, на думку прокурора, порушені права та законні інтереси держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації також потребують захисту шляхом зобов`язання Ренійської міської ради повернути земельну ділянку площею 0,2824 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447 та має 5 поворотних точок.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 року у справі №916/5130/23 (суддя Демешин О.А.) у позовних вимогах Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, який діє в інтересах держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації до Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Військова частина НОМЕР_2 відмовлено у повному обсязі.

Розглядаючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції погодився з доводами прокурора про те, що встановлення за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів факту розташування земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність такої ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

Водночас, місцевий господарський суд зауважив, що в матеріалах господарської справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази в розумінні ст. 76, 77, 78 Господарського процесуального кодексу України, які би свідчили, що оспорювана частина земельної ділянки з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447, площею 0,2824 га знаходиться у межах прикордонної смуги.

Більш того, за висновками суду першої інстанції, позивачем не підтверджено розташування на частині спірної земельної ділянки прикордонних інженерних споруд та відстань між ними та лінією державного кордону.

Отже, відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора, суд першої інстанції виснував про те, що надана позивачем Схема розміщення меж земельної ділянки відносно Державного кордону України із Республікою Молдова на території Одеської області, розроблена Державним підприємством "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", яка, як встановлено судом вище, носить інформаційний характер та відповідно не є офіційним документом, який можна було б використовувати в якості офіційного доказу, як не містить відомостей стосовно наявності лінії прикордонних інженерних споруджень та на якій саме відстані до лінії державного кордону розташована оспорювана частина вказаної земельної ділянки площею 0,2824 га (розрахунку цієї відстані), так і не відображає повноту всіх відомостей стосовно спірної земельної ділянки.

Також у рішенні місцевий господарський суд не погодився з доводами прокурора про те, що відповідачем створюються перешкоди військовій частині у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою, оскільки третя особа не виявляла бажання отримати частину такої земельної ділянки у постійне користування. При цьому суд додав, що розміри земельних ділянок, необхідних для розміщення військових частин та проведення ними постійної діяльності, визначаються згідно із потребами таких частин на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-технічної документації.

Підсумовуючи викладене, місцевий господарський суд виснував, що у даному разі відсутні підстави для задоволення позову Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області про визнання незаконними та скасування рішення сесії міської ради, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку, оскільки прокурором не доведено належними, допустимими та достовірними доказами знаходження частини земельної ділянки із кадастровим номером 5124181200:01:001:0447, площею 0,2824 га, на відстані 30-50 метрів до лінії державного кордону України з Республікою Молдова.

Окрім наведеного, суд першої інстанції, здійснивши власний перерахунок відстані від Державного кордону до спірної частини земельної ділянки, дійшов висновку про те, що відстань від прикордонної лінії до вищевказаної земельної ділянки Ренійської міської орієнтовно становить 33,71 м.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги прокурора та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив суд рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 року у справі №916/5130/23 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким його позовну заяву задовольнити у повному обсязі, здійснити розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, прокурор, посилаючись на фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення та вимоги ст. 22 Закону України «Про державний кордон», ст. 77 Земельного кодексу України, ст. 2, 3 Закону України «Про використання земель оборони» , зазначив, що суд першої iнстанцiї, правомірно посилаючись на Постанову Кабінету міністрів України №1147 вiд 27.07.1998 року щодо визначення поняття лiнiї прикордонних iнженерних споруд, не врахував, що лінія прикордонних інженерних споруд це перш за все спеціальна смуга мiсцевостi в межах прикордонної смуги та iншi земельнi ділянки.

Зазначаючи про те, що довжина україно-молдовського кордону складає 1222 км, прокурор зауважує, що кордон України з Республікою Молдова повністю не демарковано, проте наявна лінія державного кордону, який позначено відповідними прикордонними знаками.

Прокурор зазначив, що у даному разі, з урахуванням міжнародного Договору, укладеного мiж Україною i Республiкою Молдова про державний кордон вiд 18.08.1999 року, що ратифiкований Законом України вiд 06.04.2000 року, який набрав чинностi 18.11.2001 року, кордон держави Україна позначено спецiальним прикордонним знаком 0722 (по лiнiї вiдступу вiд прикордонного знаку у обидва боки держави Україна вираховує державний кордон), який має вiдповiдну прив`язку за координатами у глобальнiй геодезичнiй системi WGS-84, у якій також i здiйснюється прив`язка земельних ділянок, що формуються, у тому числi i спiрна земельна ділянка з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447.

Також за доводами апеляційної скарги прокурор стверджує, що незважаючи на вiдсутнiсть офiцiйного затвердження пiдсумкових демаркацiйних документiв українсько-молдовського державного кордону, останні у виглядi каталогу координат та висот прикордонних знакiв (у даному випадку прикордонний знак № 0722) визнанi та погодженi з боку представникiв держав Україна та Республiка Молдова.

Окрім зазначеного, прокурор звернув увагу колегії судді апеляційного господарського суду на те, що на запит Олеської обласної прокуратури Державним підприємством «Одеський науково-дослiдний та проектний iнститут землеустрою», який с сертифікованою землевпорядною документацією, з урахуванням документації щодо демаркації державного кордону України, а саме, альбомiв ортофотокарт масштабу 1:10000 Державного кордону України, координат прикордонних знакiв, які мають прив`язку до державної (нацiональноi) геодезичної мережi (а саме 0722), до яких примикає спiрна земельна ділянка, а також координат поворотних точок земельної дiлянки, зазначеної у запитi, які також мають прив`язку до iснуючої державної (нацiональноi) геодезичної мережi виготовлено Схему, з якої вбачаєтъся, що спiрна земельна дiлянка накладається на 50-ти метрову смугу вiд лiнiї державного кордону, яка визнаєтъся державою Україна як державний кордон України.

Проте, вказаним вище доводам, на думку прокурора, який вважає, що зазначені відомості є підтвердженням накладення спірної земельної ділянки на земельну ділянку прикордонної смуги, суд першої інстанції не надав відповідної правової оцінки.

Також, за твердженнями скаржника, суд першої iнстанцiї, визнаючи схему розмiщення земельної ділянки з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447 вiдносно лiнiї державного кордону, неналежним, недопустимим та недостовiрним доказом, порушив вимоги процесуального права, оскільки останнiй не зазначив, яким чином прокурором порушено закон при збираннi письмових доказів та які недостовiрнi вiдомостi в них мiстяться, та якими доказами вказані обставини пiдтверджуються.

Разом з тим, прокурор наголошує, що спiрна земельна дiлянка з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447, є обсктом цивiльних прав з 14.06.2023 року, тобто вже пiсля набрання 01.01.2020 року чинності положеннями ч. 3 ст. 77 Земельного кодексу України, ч.3 ст. 22 Закону України «Про державний кордон», а отже пiд час її формування Ренiйською міською радою мали враховуватися положення чинного законодавства, та мала бути виключена із площі вказаної земельної ділянки, дiлянка площею 0,2824 га шириною 50 метрів вiд лiнiї державного кордону України з Республiкою Молдова (у межах поворотних точок, якi зазначенi у позовнiй заявi), оскiльки у силу нормативного визначення вона могла перебувати виключно у державнiй власностi та належить до земель оборони.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 року у справі №916/5130/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 року у справі №916/5130/23, справу призначено до судового розгляду.

04.04.2024 року через підсистему «Електронний суд» до Південно-західного апеляційного господарського суду від Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області надійшов відзив (вх. №868/24/Д2), у якому відповідач просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу прокурора на рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, за доводами відзиву, відповідач, посилаючись на підстави поданого прокурором позову, наголосив, що рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 року є законним і обґрунтованим, судом правильно застосовано норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дано належну правову оцінку доказам, наданим сторонами у справі.

Так, відповідач зазначив, що у даному разі незрозуміло, в який спосіб Державне підприємство «Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» встановив лінію державного кордону і від якої Точки (координати) вимірювалася відстань саме у 50 метрів. Відтак, на переконання Ради, наданий прокурором на підтвердження його позовних вимог лист зі схемою не є належним доказом у даній справі, а інших доказів, зокрема висновків експертизи, позивачем не надано суду та не ініційовано питання про їх складення.

Також у відзиві Рада зауважила, що прокурором ніяким чином не обґрунтовано здійснення ним розрахунку меж прикордонної смуги, приймаючи до уваги відстань від прикордонної лінії саме у 50 метрів, тобто максимальну відстань з відстаней, передбачених ч. 3 ст. 77 Земельного кодексу України, оскільки відповідно до вимог п.1 постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998 року «Про прикордонний режим» з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Наголошуючи на тому, що створення документів демаркації Державного кордону України та Республіки Молдова ще не завершено та відповідно не затверджено, відповідач вважає, що останні не можуть використовуватися іншими особами в якості офіційних інструментів у роботі.

Відтак, на переконання відповідача, з огляду на відсутність відомостей про державний кордон в Публічній кадастровій карті та те, що Схема розміщення меж земельної ділянки відносно Державного кордону України із Республікою Молдова на території Одеської області, яка розроблена Державним підприємством "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", не є офіційним документом, який можна було би використовувати в якості офіційного доказу, так як остання не містить відомостей стосовно наявності лінії прикордонних інженерних споруджень та на якій саме відстані до лінії державного кордону розташована оспорювана частина вказаної земельної ділянки площею 0,2824 га (розрахунку цієї відстані), а відтак не відображає повноту всіх відомостей стосовно спірної земельної ділянки, наявна абсолютна бездоказовість розрахунків розмірів та площі прикордонної смуги, вказаних прокуратурою.

Також, Ренійська міська рада вважає необґрунтованими твердження прокурора про створення міською радою перешкод військовій частині у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою, оскільки третя особа не виявляла бажання отримати частину такої земельної ділянки у постійне користування.

В судовому засіданні прокурор підтримав свої доводи та вимоги, з мотивів, викладених письмово в апеляційній скарзі. Просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити у повному обсязі.

Представники інших учасників справи на розгляд справи до суду апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи звіти про електронну відправку ухвали про відкриття провадження у справі на офіційну електронну адресу таких осіб.

Одеська обласна державна (військова) адміністрація та Військова частина НОМЕР_1 про причини неявки в судове засідання не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань суду не надали.

Ренійська міська рада Ізмаїльського району Одеської області, Одеська область, до судового засідання також не направила свого повноважного представника, проте, у відзиві просила суд апеляційної інстанції розглянути справу в апеляційному порядку без її участі.

Розглянувши зазначене вище клопотання Ренійської міської ради судова колегія дійшла висновку про його обґрунтованість та можливість перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку без участі представника Ради.

Згідно із нормами ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов`язковою, строк розгляду апеляційної скарги закінчується, а затягування строку розгляду скарги в даному випадку може призвести до порушення прав особи, яка з`явилася до суду апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників інших учасників справи.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса задоволення не потребує, а рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 року у справі №916/5130/23 є правомірним та таким, що не потребує скасування, враховуючи таке.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

Державним актом на право колективної власності на землю від 21.01.1999 року, серія ОД 19-8001, Відкритому акціонерному товариству Насінницькому радгоспу "Победа" на підставі рішення ІІІ позачергової сесії ХХІІІ Котловинської сільської Ради народних депутатів від 03.08.1998 року було передано у колективну власність 5267,6 га землі, яка розташована у с. Котловина Ренійського району Одеської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Державний акт було зареєстровано в Книзі записів Державних актів на право колективної власності на землі за № 1.

Рішенням 36 сесії VІІ скликання Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області № 226-VІІ від 18.04.2019 року "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, що належали Відкритому акціонерному товариству Насінницький радгосп "Победа" на праві колективної власності з метою передачі земельної ділянки у довгострокову оренду" надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення комунальної власності сільської ради, що належали Відкритому акціонерному товариству "Перемога" на праві колективної власності орієнтовною площею 100,00 га з метою передачі земельної ділянки у довгострокову оренду; зобов`язано сільського голову ( ОСОБА_1 ) звернутись до суб`єкта господарювання, що є виконавцем робіт із землеустрою згідно із законом для розробки технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, комунальної власності сільської ради; вирішено технічну документацію погодити в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, та подати до сільської ради для її затвердження та передачі земельної ділянки в оренду.

На виконання зазначеного вище рішення сільської ради на підставі договору № 656-19т від 09.12.2019 року Приватним підприємством "Тайзер Експо Україна" було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області (за межами населеного пункту), в тому числі і щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5124181200:01:001:1176, площею 40,2857 га з цільовим призначенням "для сільськогосподарського призначення".

Відповідно до довідки Відділу у Ренійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 08.01.2020 року № 97-15-0.360-17/176-20, виданої Котловинській сільській раді Ренійського району Одеської області, згідно державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності (за даними форми 6-зем) станом на 01.01.2016 року, земельні ділянки комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 93,5210 га підлягають інвентаризації, розташовані на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області (за межами населеного пункту), числяться в рядку 06 - сільськогосподарські товариства (Відкрите акціонерне товариство "Насінницький радгосп "Перемога") як: сільськогосподарські землі (графа 03), у тому числі сільськогосподарські угіддя (графа 04), з них рілля (графа 05).

Листом від 11.01.2020 року за вих.№ 45/176-20 на заяву Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області щодо надання відомостей з документації із землеустрою, що включена до Державного фонду документації із землеустрою, Відділ у Ренійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, надав відомості зі Схеми землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель Ренійського району Одеської області (додаток на 1 аркуші Відомості зі Схеми землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель Ренійського району Одеської області з позначенням місця розташування земельних ділянок комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які підлягають Інвентаризації на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області (за межами населеного пункту).

З Висновку про розгляд технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області (за межами населеного пункту) від 24.01.2020 року, виданого Відділом у Ренійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Приватному підприємству "Тайзер Експо Україна", вбачається таке: 1) замовник документації із землеустрою - Котловинська сільська рада в особі сільського голови Каранфіла Д.М.; 2) розробник документації із землеустрою Приватне підприємство "Тайзер Експо Україна"; 3) підстава розроблення документації із землеустрою - рішення 36-ї сесії Котловинської сільської ради VII скликання від 18.04.2019 року № 226-VII; 4) основні характеристики об`єкта інвентаризації: а) місце розташування - Котловинська сільська рада Ренійського району Одеської області (за межами населеного пункту), б) кількість земельних ділянок, загальна площа: 3 земельних ділянки площею 93,5210 га; в) категорія земель, цільове призначення та угіддя, категорія сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, угіддя рілля; г) форма власності: комунальна; д) належність земельних ділянок до особливо цінних земель: відносяться до особливо цінних земель; 5) необхідність проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації: відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" технічна документація підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації; 6) аналіз документації із землеустрою на відповідність земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно - правовим актам: відповідає; 7) зауваження: відсутні; 8) підсумкова оцінка (погоджується / не погоджується): технічна документаціє із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області (за межами населеного пункту) погоджується.

З Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.03.2020 року № НВ-5114102612020, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5124181200:01:001:1176, загальною площею 40,2857 га, що розташована в Одеській області, Ренійський район, Котловинська сільська рада (за межами населеного пункту) із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, 30.03.2020 року була зареєстрована Відділом у Ренійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (підстава здійснення державної реєстрації технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, 09.12.2019, Приватне підприємство "Тайзер Експо Україна", ОСОБА_2 ).

Додатком до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.03.2020 року № НВ-5114102612020 є Кадастровий план земельної ділянки 5124181200:01:001:1176.

Також, відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.03.2020 року № НВ-5114102822020, земельна ділянка з кадастровим номером 5124181200:01:001:1175, загальною площею 42,0308 га, що розташована в Одеській області, Ренійський район, Котловинська сільська рада (за межами населеного пункту) із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, 30.03.2020 року була зареєстрована Відділом у Ренійському районі ГУ Держгеокадастру в Одеській області (підстава здійснення державної реєстрації технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, 09.12.2019 року, Приватне підприємство "Тайзер Експо Україна", ОСОБА_2 ). Додатком до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.03.2020 року № НВ-5114102822020 є Кадастровий план земельної ділянки 5124181200:01:001:1175.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.03.2020 року № НВ-5114102202020, земельна ділянка з кадастровим номером 5124181200:01:001:1177, загальною площею 11,2045 га, що розташована в Одеській області, Ренійський район, Котловинська сільська рада (за межами населеного пункту) із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, 30.03.2020 року була зареєстрована Відділом у Ренійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (підстава здійснення державної реєстрації Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, 09.12.2019 року, Приватне підприємство "Тайзер Експо Україна", ОСОБА_2 ). Додатком до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.03.2020 року № НВ-5114102202020 є Кадастровий план земельної ділянки 5124181200:01:001:1177.

З наявної в матеріалах справи Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 09.12.2019 року, розробниками якої були Приватне підприємство "Тайзер Експо Україна" та ОСОБА_2 , зокрема, з кадастрового плану, судовою колегією вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5124181200:01:001:1176, загальною площею 40,2857 га, що розташована в Одеській області, Ренійський район, Котловинська сільська рада (за межами населеного пункту) із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від позначки А до Б межує із землями загального користування Котловинської сільської ради (польова дорога).

Каталогу координат поворотних точок документація не містить.

В подальшому, рішенням 44 сесії Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області VII скликання від 16.06.2020 року за № 346-VII "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності":

1. Затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок комунальної власності Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 93,521 га із земель сільськогосподарського призначення Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області. Кадастровий номер земельних ділянок:

- 5124181200:01:001:1175 - 42,9308 га;

- 5124181200:01:001:1176 - 40,2857 га;

- 5124181200:01:001:1177 11,2045 га.

2. Прийнято до комунальної власності Котловинської сільської рюш Ренійського району Одеської області земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 93.521 га із земель сільськогосподарського призначення Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області. Кадастровий номер земельних ділянок:

- 5124181200:01:001:1175 42,0308 га;

- 5124181200:01:001:1176 40,2857 га;

- 5124181200:01:001:5177 11,2045 га.

3. Доручено спеціалісту з питань землеустрою здійснити заходи щодо проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку згідно з цим рішенням.

4. Контроль за виконанням даного рішення покладено на постійну комісію Котловинської сільської ради по землі, охороні природи і агропромисловим питанням голова комісії Арабаджи Л.Д.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 355666965 державним реєстратором Ренійської районної державної адміністрації Одеської області Федотовим Ю.Ф. 25.06.2020 року за № 371183316 за територіальною громадою - Котловинською сільською радою Ренійського району Одеської області зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5124181200:01:001:1176, загальною площею 40,2857 га, що розташована в Одеській області, Ренійський район, Котловинська сільська рада (за межами населеного пункту); документи, подані для державної реєстрації: рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер 346-VII, виданий 16.06.2020 року, видавник: Котловинська сільська рада Ренійського району Одеської області.

В той же час, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій громад Одеської області" від 12.06.2020 року № 720-р, територія територіальної громади с. Котловина увійшла до складу території Ренійської міської територіальної громади та з 08.12.2020 року Ренійська міська рада набула повноважень, обрана сформованою територіальною громадою, що підтверджується рішенням Ренійської міської ради "Про початок повноважень депутатів Ренійської міської ради" від 08.12.2020 року № 1, з огляду на що припинилися повноваження, зокрема, Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 12.02.2021 року проведено державну реєстрацію припинення Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області (номер запису: 1005451120009000325); підстава припинення: рішення щодо реорганізації.

В подальшому, рішенням Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області "Про надання згоди на поділ земельної ділянки та дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності Ренійської міської територіальної громади (за межами населених пунктів)" від 21.06.2021 року № 230-VII, зокрема:

1. Надано згоду на поділ земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності Ренійської міської територіальної громади (за межами населених пунктів), на окремі ділянки без зміни їх цільового призначення, а саме:

1.1 Земельну ділянку кадастровий номер 5124181200:01:001:1175 загальною площею 42,0308 га, поділено на 3 земельні ділянки:

орієнтованою площею 15,0га,

орієнтованою площею 10,0га,

орієнтованою площею 17,0308га;

1.2 Земельну ділянку кадастровий номер 5124181200:01:001:1176 загальною площею 40,2857 га, поділено на 3 земельні ділянки:

орієнтованою площею 15,0 га,

орієнтованою площею 10,0 га,

орієнтованою площею 15,2857 га.

2. Надано виконавчому комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, зазначених у пункті 1 даного рішення.

Зокрема, відомості про земельну ділянку площею 15,2857 га з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447 внесені до Державного земельного кадастру шляхом відкриття державним кадастровим реєстратором Відділу № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Кірнос В.М. 14.06.2023 року Поземельної книги.

В подальшому, рішенням 46 сесії 8-го скликання Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області № 872-VIII від 27.07.2023 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності за межами населеного пункту с. Котловина Ізмаїльського району Одеської області" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності загальною площею 40,2857 га, кадастровий номер 5124181200:01:001:1176 за межами населеного пункту с. Котловина Ізмаїльського району Одеської області, згідно з якою вказану земельну ділянку поділено на три окремі земельні ділянки:

1.1 земельна ділянка сільськогосподарського призначення комунальної власності загальною площею 10,0000 га за межами населеного пункту с. Котловина Ренійського району Одеської області з кадастровим номером 5124181200:01:001:0448;

1.2 земельна ділянка сільськогосподарського призначення комунальної власності загальною площею 15,2857 га за межами населеного пункту с. Котловина Ренійського району Одеської області з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447;

1.3 земельна ділянка сільськогосподарського призначення комунальної власності загальною площею 15,0000 га за межами населеного пункту с. Котловина Ренійського району Одеської області з кадастровим номером 5124181200:01:001:0446.

Пунктом 2 вказаного вище рішення наголошено Виконавчому комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області вжити необхідних заходів щодо державної реєстрації права комунальної власності Ренійської міської територіальної громади в особі Ренійської міської ради, на утворені в результаті поділу земельні ділянки.

На виконання вказаного рішення за територіальною громадою - Ренійською міської ради Ізмаїльського району Одеської області державним реєстратором Виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області Федотовим Ю.Ф. 03.08.2023 року зареєстровано право власності (номер відомостей про речове право: 51265780) на об`єкт нерухомого майна земельну ділянку, загальною площею 15,2857 га з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2776759651241); документи, подані для державної реєстрації: рішення органу місцевого самоврядування щодо об`єкта речового права, серія та номер 872-VIІI, виданий 27.07.2023 року, видавник: Ренійська міська рада Ізмаїльського району Одеської області, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 356386883 від 29.11.2023 року.

09.08.2023 року за вих. № 15/1/1-1357ВИХ-23 Одеська обласна прокуратура звернулася до Державного підприємства "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" із листом, в якому у зв`язку з необхідністю вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" просила у строк до 31.08.2023 року надати до обласної прокуратури інформацію про те, чи знаходяться зазначені у запиті земельні ділянки, у тому числі поворотні точки останніх з визначеними координатами X та У, в межах 50 метрової смуги від лінії державного кордону, а також у разі наявності накладень та перетинів прокуратура просила надати відповідні графічні матеріали, а також зазначити відповідну площу накладення (за можливості з визначенням поворотних точок ділянок, що накладаються на нормативно визначені 50 метрів прикордонної смуги).

При цьому, у запиті прокурор наголосив, що зазначені земельні ділянки сформовані повністю або частково за рахунок земель, які знаходяться в межах 50 метрової зони від лінії державного кордону України з Республікою Молдова та згідно ч. 3 ст. 77 Земельного кодексу України підлягають передачі у постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

У відповідь на вказаний лист Одеської обласної прокуратури № 15/1/1-1357ВИХ-23 від 09.08.2023 року Державне підприємство "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" листом від 21.08.2023 року № 939 повідомило прокурора, що підприємством ретельно опрацьовано матеріали та за результатами роботи складено схему розміщення меж земельних ділянок по відношенню до Державного кордону України та Республіки Молдова на території Одеської області, в тому числі й щодо земельної ділянки загальною площею 15,2857 га з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447, що знаходиться за межами населеного пункту с. Котловина Ренійського району Одеської області.

До зазначеного листа було додано Схему розміщення меж земельної ділянки та компакт диск зі сканкопією технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Зокрема, зі Схеми розміщення меж земельної ділянки відносно Державного кордону України із Республікою Молдова на території Одеської області, підписаною Сертифікованим інженером землевпорядником Л.С. Михальчуком та Провідним інженером землевпорядником В.В. Чернелівським вбачається, що земельна ділянка, сформована за кадастровим номером 5124181200:01:001:0447, з цільовим призначенням 01.0. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташована в с. Котловина, Ізмаїльського району, Одеської області.

При цьому, на Схемі пунктирною лінією позначено лінію Державного кордону України, без зазначення межування з іншою будь-якою державою.

Графічним позначенням на Схемі візуалізовано земельну ділянку площею 15, 2857, лінію перетину з 50 метровою зоною площею 0, 2824. Також наведено таблицю координат поворотних точок від 1 до 5, координати:

1. Х 5 040417,311, У 3224278,046;

2. Х 5 040433,024, У 3 224272,976;

3. Х 5 040433,385, У 3 224273,590;

4. Х 5 040471,790, У 3 224442,560;

5. Х 5 040455,080, У 3 224442,560.

Інших будь-яких позначок, позначень, відомостей, зокрема, щодо джерела вирахування координат, програмного забезпечення, сертифікатів відповідальних за виконання схеми осіб, документів та вихідних даних, на підставі яких було складено цю Схему, визначення похибки тощо матеріали господарської справи не містять.

Окрім того, здійснивши відкриття компакт диску зі сканкопією технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, який наявний у матеріалах господарської справи, та залучений прокурором як електронний доказ, на підтвердження своєї правової позиції щодо позовних вимог, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, зокрема, встановила таке.

Так, у 2023 році Фізичною особою підприємцем Грудійовим Станіславом Євгеновичем-кваліфікованим інженером землевпорядником, було виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, розташованої у с. Котловина Ізмаїльського району Одеської області, замовник, на підставі договору від 25.04.2023 року №37/1: Виконавчий комітет Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області.

Відповідно до зазначеної документації, а саме, завдання на її складання, виконавець мав виконати наступні роботи: підготовчі, топографо-геодезичні, iз землеустрою, камеральнi, складання i оформлення матерiалiв технічної документації iз землеустрою щодо поділу земельної дiлянки, встановлення меж земельної дiлянки в натурі (на місцевості).

При складаннi документацii була використана нформацiя Державного земельного кадастру про право власностi та речовi права на земельну ділянку з кадастровим номером 5124181200:01:001:1176 та додане викопіювання з Публiчної кадастрової карти iз нанесеною земельною ділянкою, що проектується.

Згідно Інформації про наявні в межах об`єкта землеустрою будiвлi, споруди та речовi права на них (у разi формуваини земельних дiлянок, внесення вiдомостей про земельну дiлянку до Державного земельного кадастру) на вказаній земельнiй дiлянцi відсутні будiвлi та cпоруди, а також відсутні обмеження та обтяження.

Окрім наведеного, у матеріалах документації наявний Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 5124181200:01:001:1176 від 14.05.2021 року, відповідно до якого така земля є комунальною власністю, право на яку за Котловинською сільською радою було зареєстроване 30.03.2020 року на підставі затвердженої Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 09.12.2019 року , здійсненої Приватним підприємством «Тайзер Експо Україна», ОСОБА_2 .

Також наявний кадастровий план земельної ділянки з кадастровим номером 5124181200:01:001:1176, який створено за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру, визначено опис меж. Зокрема, за визначенням опису меж земельної ділянки, від позначки А до Б, в межах поворотних точок 1 і 2 визначено Землі загального користування Котловинської сільської ради (польова дорога); вид обмеження у використанні земельної ділянки Охоронна зона навколо об`єкта культурної спадщини, площа таких обмежень 24,5715 га.

З викопіювання з кадастрової карти с. Котловина (за межами населеного пункту) земельної ділянки з кадастровим номером 5124181200:01:001:1176 судовою колегією вбачається, що вказана земельна ділянка є частиною масиву, крайня, найближча до Державного кордону частина якої за загальний рельєф цього масиву візуально не виходить.

З каталогу координат кутів зовнішніх меж землекористування земельної ділянки площею 15, 2857 га з ймовірною похибкою 0,0005 га вбачається, що, зокрема, такі кути від 1 до 5 розміщено за наступними координатами:

1. Х 5 040 433, У 3224273;

2. Х 5 040433, У 3 224274;

3. Х 5 040472, У 3 224443;

4. Х 5 040455 У 3 224443;

5. Х 5 040365, У 3 224455.

Крім того, зазначений каталог має вирахувану відстань, дирекційні кути, внутрішні кути та зазначений перелік координат кутів збігається з координатами поворотних точок меж земельної ділянки, наявними у Поземельній книзі спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447 від 14.06.2023 року.

Планом зон обмежень земельної ділянки, розробником, зокрема, визначено опис суміжних землевласників та землекористувачів, відповідно до якого спірна земельна ділянка від позначки А до позначки Б, довжиною 173, 98 м. межує із землями комунальної власності, кадастровий номер якої не визначено.

Також, відповідно до кадастрового плану земельної ділянки з кадастровим номером 5124181200:01:001:1176, який має відомості про перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон та меж земельної ділянки визначено наступні координати поворотних точок (та проєктних межових знаків) меж земельної ділянки, зокрема від 1 до 5:

1. Х 5 040 433, 2, У 3224272, 9;

2. Х 5 040471, 8, У 3 224442, 6;

3. Х 5 040455, 1, У 3 224442, 6;

4. Х 5 040364, 5, У 3 224454, 8;

5. Х 5 040263, 6, У 3 224484, 4.

Зазначене також відображено у відомості про встановлені межові знаки, яка підписана всіма суміжниками, виконавцем та замовником робіт.

Із Поземельної книги спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447 від 14.06.2023 року вбачається, що вартість земельної ділянки площею 2824 кв. м. становить 7311 грн. 50 коп.

Також в матеріалах справи наявний лист Міністерства закордонних справ України від 25.09.2023 року №72/17-412-113835, адресований Одеській обласній прокуратурі, відповідно до якого Міністерство повідомило про те, що наразі створення відповідних демаркаційних документів не завершено і, відповідно, робочі матеріали демаркації до їх затвердження не можуть бути передані іншим користувачам в якості офіційного інструменту для подальшого використання в роботі.

З матеріалів справи також вбачається, що 30.09.2010 року Одеською обласною державною адміністрацією було видане розпорядження №899/А-2010 про відведення земельних ділянок військовій частині № НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для розташування прикордонної смуги Державного кордону між Україною та Республікою Молдова на території Ренійського району Одеської області, відповідно до якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок військовій частині № НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для розташування прикордонної смуги Державного кордону між Україною та Республікою Молдова на території Ренійського району Одеської області; надано військовій частині № НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у постійне користування земельні ділянки загальною площею 14, 48 га, зокрема, на території Котловинської сільської ради полезахисних лісосмуг 6, 17 га; контроль за виконанням розпорядження покладено на першого заступника голови обласної державної адміністрації.

01.10.2012 року Одеською обласною державною адміністрацією було видане розпорядження №1066/А-2012 про відведення земельних ділянок військовій частині № НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для розташування прикордонної смуги Державного кордону між Україною та Республікою Молдова на території Ренійського району Одеської області, відповідно до якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок військовій частині № НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для розташування прикордонної смуги Державного кордону між Україною та Республікою Молдова на території Ренійського району Одеської області; надано військовій частині № НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у постійне користування земельні ділянки загальною площею 5, 1124 га, зокрема, на території Ренійської міської ради (поза межами населених пунктів); контроль за виконанням розпорядження покладено на першого заступника голови обласної державної адміністрації, а Ренійській районній державній адміністрації здійснити відповідні заходи щодо отримання військовою частиною № НОМЕР_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Державних актів на право постійного користування земельними ділянками.

Доказів отримання третьою особою таких прав на постійне користування землею (Державних актів), матеріали господарської справи не містять.

З акту приймання робіт і списання матеріалів та обладнання від 01.11.2007 року №2/87, погодженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що прикордонні знаки, встановлені на Державному кордоні України з Республікою Молдова на ділянці Прикордонної застави «Нагірне» вважаються прийнятими в експлуатацію без визначення дати їх прийняття. Основні прикордонні знаки: 0769, 0770, 0771, 0772, 0773, 0774.

Окрім наведеного, в матеріалах справи наявні документи на підтвердження підстав для представництва прокурором у даній справі інтересів держави в особі Одеської військової адміністрації, зокрема, повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 25.10.2023 року №59-5990-ВИХ-23.

Інших належних та допустимих письмових доказів стосовно наявних між сторонами спірних правовідносин, а саме таких, що б свідчили про належність спірної частини земельної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги, матеріали господарської справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для визнання незаконними та скасування рішення сесії Ренійської міської ради, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених прокурором в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні.

Перед тим, як переглядати оскаржуване рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог, судова колегія наголошує про необхідність дослідження підставності представництва прокурором інтересів держави в особі Одеської військової адміністрації з огляду на те, що хоча вказане і не є доводами апеляційної скарги скаржника, проте перевірка права на позов (що має місце у даному випадку), лежить не в площині диспозитивності судового процесу (доводів учасника спору, які має розглянути суд в тому випадку, якщо сторона оскаржує судове рішення), а в площині обов`язків суду з розгляду справи та встановлення всіх обставин справи і належного розгляду спору судом, оскільки відповідно до ст. 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Тобто, обов`язком суду під час розгляду справи є встановлення того, чи правильно прокурором обрано особу, в інтересах держави в особі якої він звертається до суду.

Так, за змістом ст. 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".

Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02.06.2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено ст. 1311, п. 3 ч. 1 якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (п. 2 ч. 1 с. 2 Закону).

Відповідно до п. 2 Рекомендації Rec(2012)11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятій 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії»).

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави (наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою) у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтерес держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005р., заява №61517/00, п. 27).

Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Враховуючи викладене, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Аналогічна позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 року у справі № 924/1256/17.

Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі №587/430/16-ц зазначила, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

При цьому, судова колегія звертає увагу, що за висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, при вирішенні справ за позовами прокурора, який звертається до суду в інтересах держави в особі компетентного органу, необхідно враховувати таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку з матеріалів справи вбачається здійснення прокурором, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» відповідних дій, а саме Ізмаїльською окружною прокуратурою на адресу Одеської обласної державної адміністрації направлено листа від 29.08.2023 року №59-4762ВИХ-23, у якому повідомлено уповноважений орган про порушення вимог чинного законодавства та роз`яснено його вимоги, які надають прокурору право на звернення до суду в інтересах держави в особі уповноваженого органу, а також висловлено прохання про інформування прокуратури чи будуть таким органом вживатися відповідні заходи по усуненню порушень.

На зазначений лист Одеська обласна військова адміністрація повідомила прокурора про те, що нею не вживалися відповідні заходи по усуненню порушень та те, що остання не заперечує проти подання прокурором відповідного позову до місцевого господарського суду (лист від 19.09.2023 року №9480/701-46/9855/2-23.

Відповідно, судова колегія вважає, що Одеською обласною державною (військовою) адміністрацією у спірних правовідносинах, протягом розумного строку не вжито заходів щодо можливого порушеного права за фактом вибуття з державної власності частини спірної земельної ділянки, що свідчить про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі у відповідності з нормою ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Щодо способу захисту порушених прав держави, в інтересах якої виступає прокурор, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою ст. 16 Цивільного кодексу України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес, яке у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Зазначені висновки висвітлені в абзаці 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року № 3-рп/2003.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До господарського суду вправі звернутись кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, тобто має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В контексті зазначеної норми, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері господарсько-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під захистом прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

З аналізу вищезазначених норм, вбачається, що під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача.

Як встановлено судовою колегією з матеріалів господарської справи, предметом спору є -визнання незаконним та скасування рішення Ренійської міської ради № 872-VІІІ від 27.07.2023 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності за межами населеного пункту с. Котловина Ізмаїльського району Одеської області" в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447, площею 15,2857 га; усунення перешкод державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,2824 га шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на земельну ділянку площею 15,2857 га з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447; усунення перешкод державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,2824 га шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447 площею 15,2857 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки; усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області повернути у власність держави в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації земельну ділянку площею 0,2824, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447 та має 5 поворотних точок за наступними координатами:

№ 1 - координати: X - 5 040 417,311, Y-3 224 278,046;

№ 2 - координати: X - 5 040 433,024, Y-3 224 272,976;

№ 3 - координати: X - 5 040 433,3 85, Y-3 224 273,590;

№ 4 - координати: X - 5 040 471,790, Y-3 224 442,560;

№ 5 - координати: X - 5 040 45 5,080, Y-3 224 442,560.

При цьому, формулюючи позовні вимоги, прокурор, який звернувся до місцевого господарського суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі Одеської військової адміністрації підставою позовних вимог визначив той факт, що спірна земельна ділянка площею 0,2824 га з визначеними координатами поворотних точок Х та У перебуває в смузі відведення шириною 50 м від лінії державного кордону України та Республіки Молдова, тобто у прикордонній смузі, з огляду на що, така земельна ділянка належить до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги та не може бути передана до комунальної чи приватної власності.

Отже, на переконання прокурора, приймаючи до уваги той факт, що ч. 3 ст. 77 Земельного кодексу України визначено, що у межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів, оскаржуване ним розпорядження Ренійської міської ради слід визнати незаконним і скасувати, як і усунути державі перешкоди у користуванні спірною частиною земельної ділянки шляхом скасування державної реєстрації комунальної власності із закриттям поземельної книги на земельну ділянку та усунення перешкод шляхом повернення спірної частини земельної ділянки державі.

Тому, враховуючи те, що з матеріалів позову прокурора установлено прагнення останнього відновити порушене право та інтерес держави, яке полягає у фактичному поверненні частини земельної ділянки, яка на його переконання належить до земель оборони, чого і домагається прокурор, судова колегія дійшла висновку про те, що по своїй суті до Ренійської міської ради прокурором заявлено негаторний позов, на чому в судовому засіданні також наполягав останній.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу позивача, що поєднання одночасно негаторних та віндикаційних вимог у даному випадку є неможливим в силу Закону, тому розгляду по суті підлягає лише позовна вимога про зобов`язання Ренійської міської ради повернути спірну земельну ділянку, оскільки, як зазначено Верховним судом у постанові Великої Палати від 01.03.2023 року у справі №522/22473/15-ц «Якщо позивач прагне набути або відновити втрачене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності (принцип реєстраційного підтвердження володіння, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц), то застосовуються способи захисту прав, які приводять до набуття позивачем володіння нерухомим майном, наприклад, віндикаційний позов (ст. 387 Цивільного кодексу України); позов про примусове виконання обов`язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст.16 Цивільного кодексу України), зокрема позов про витребування нерухомої речі у продавця, який відмовився передати річ (ч. 2 ст. 665, ч. 1 ст. 620 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання недійсного правочину, тобто нікчемного або визнаного судом недійсним оспорюваного правочину (абз. 2 ч. 1 ст. 216, ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 1212, ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України); позов про повернення нерухомої речі, переданої на виконання неукладеного правочину, чи в інших випадках набуття нерухомого майна без достатньої правової підстави або на підставі, яка згодом відпала (ч. 1 ст. 1212, ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України).

Зазначені способи захисту прав опосередковуються вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном введення його у володіння полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).

Тобто, рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункти 95-98), від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21, пункт 146) та інших.

Відповідачем же за позовними вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна завжди є особа, за якою зареєстроване право на нерухоме майно, оскільки саме така особа як книжковий володілець (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц та постанови Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 329/1114/19-ц, від 01 серпня 2021 року у справі № 329/253/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 759/10589/13-ц) може бути позбавлена майна в разі задоволення позову».

Тобто, у даному разі, позовні вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Ренійської міської ради № 872-VІІІ від 27.07.2023 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності за межами населеного пункту с. Котловина Ізмаїльського району Одеської області"; усунення перешкод державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,2824 га шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області на земельну ділянку площею 15,2857 га з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447; усунення перешкод державі в особі Одеської обласної державної (військової) адміністрації у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 0,2824 га шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447 площею 15,2857 га в Державному земельному кадастрі з одночасним закриттям Поземельної книги відносно цієї земельної ділянки не є належними способами захисту, що є підставами для відмови у задоволенні вказаних позовних вимог, оскільки рішення Ренійської міської ради № 872-VІІІ від 27.07.2023 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності за межами населеного пункту с. Котловина Ізмаїльського району Одеської області" в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447, площею 15,2857 га вичерпало свою дію, а скасування державної реєстрації та припинення права власності не можуть бути предметом негаторного позову, бо за своєю суттю це є фактичними обставинами - підставою такого позову про поновлення порушеного права у спосіб, передбачений нормами спеціального земельного законодавства, враховуючи специфіку саме земельних відносин.

Оскільки судом першої інстанції відмовлено у їх задоволенні, то суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування вірного висновку, викладеного в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції з урахуванням викладеного вище за текстом постанови за цими позовними вимогами.

Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції по суті позовних вимог щодо повернення спірної земельної ділянки державі, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України унормовано, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі оборони (п «в» ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про державний кордон України» з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 2 Закону України від 27.11.2003 року № 1345-IV «Про використання земель оборони» особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об`єкти визначаються Кабінетом Міністрів України. Розміри земельних ділянок, необхідних для розміщення військових частин та проведення ними постійної діяльності, визначаються згідно із потребами на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-технічної документації.

Відповідно до ст. 3 вказаного Закону уздовж державного кордону України відповідно до Закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України. Навколо військових частин та оборонних об`єктів можуть створюватися зони з особливим режимом використання земель з метою забезпечення функціонування цих військових частин та об`єктів, збереження озброєння, військової техніки, іншого військового майна, охорони державного кордону України, захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Згідно із п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 року «Про прикордонний режим» вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм установлено прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим. З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби України, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень (п. 2 Постанови № 1147).

Контрольований прикордонний район - це ділянка місцевості, яка визначена в межах території району, міста, прилеглої до державного кордону або до узбережжя моря, що охороняється Державною прикордонною службою, а також у межах територіального моря, внутрішніх вод, частини вод прикордонних річок, озер та інших водойм і розташованих у цих водах островів (п. 2 Постанови № 1147).

Існування прикордонних смуг визначеної ширини передбачено нормами Закону України «Про використання земель оборони».

Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, який виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) зоні та є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 6, 27 Закону України від 03.04.2003 року № 661-IV «Про Державну прикордонну службу України»).

Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів (ч. 2 ст. 10 Закону).

Так, судовою колегією з матеріалів господарської справи встановлено, що у 1999 році Відкритому акціонерному товариству Насінницькому радгоспу "Победа" було передано у колективну власність 5267,6 га землі, яка розташована у с. Котловина Ренійського району Одеської області, яку в подальшому, у 2019 році було інвентаризовано та Приватним підприємством "Тайзер Експо Україна" на виконання доручення сільської ради було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області (за межами населеного пункту), в тому числі і щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5124181200:01:001:1176, площею 40,2857 га з цільовим призначенням "для сільськогосподарського призначення", яку в подальшому було затверджено та земельну ділянку з кадастровим номером 5124181200:01:001:1176, загальною площею 40,2857 га, що розташована в Одеській області, Ренійський район, Котловинська сільська рада (за межами населеного пункту) із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, 25.06.2020 року було зареєстровано державним реєстратором Ренійської районної державної адміністрації Одеської області Федотовим Ю.Ф. як комунальну власність територіальної громади Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області.

В подальшому, оскільки згідно розпорядження Кабінету Міністрів України "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій громад Одеської області" від 12.06.2020 року № 720-р, територія територіальної громади с. Котловина увійшла до складу території Ренійської міської територіальної громади, повноваження на розпорядження вказаною вище земельною ділянкою набула Ренійська міська рада.

Отже, станом на червень 2020 року земельна ділянка комунальної власності із кадастровим номером 5124181200:01:001:1176, площею 40,2857 га з цільовим призначенням "для сільськогосподарського призначення" мала статус сформованого об`єкта цивільних прав, з визначенням відповідних меж у відповідності до Технічної документації про інвентаризацію земельної ділянки.

Зокрема, як вбачається з наявних матеріалів Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 09.12.2019 року, розробниками якої були Приватне підприємство "Тайзер Експо Україна" та ОСОБА_2 , а саме з кадастрового плану, судовою колегією вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5124181200:01:001:1176, загальною площею 40,2857 га, що розташована в Одеській області, Ренійський район, Котловинська сільська рада (за межами населеного пункту) із цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва від позначки А до Б межує із землями загального користування Котловинської сільської ради (польова дорога). Каталогу координат поворотних точок, документація не містить.

Отже, фактично, Технічною документацією, вказаною вище, межа земельної ділянки з кадастровим номером 5124181200:01:001:1176, загальною площею 40,2857 га з боку Державного кордону позначена на графічних матеріалах як така, що межує із землею загального користування польовою дорогою.

При цьому, жодного згадування чи то посилання на межування із землями оборони така документація не містить.

В подальшому, як встановлено судовою колегією, рішенням Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області "Про надання згоди на поділ земельної ділянки та дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності Ренійської міської територіальної громади (за межами населених пунктів)" від 21.06.2021 року № 230-VII, зокрема: надано згоду на поділ земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності Ренійської міської територіальної громади (за межами населених пунктів), на окремі ділянки без зміни їх цільового призначення, а саме: земельну ділянку кадастровий номер 5124181200:01:001:1176 загальною площею 40,2857 га, поділено на 3 земельні ділянки: орієнтованою площею 15,0 га, орієнтованою площею 10,0 га, орієнтованою площею 15,2857 га, та відомості про земельну ділянку площею 15,2857 га з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447 внесені до Державного земельного кадастру шляхом відкриття державним кадастровим реєстратором Відділу № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області Кірнос В.М. 14.06.2023 року Поземельної книги.

Рішенням 46 сесії 8-го скликання Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області № 872-VIII від 27.07.2023 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності за межами населеного пункту с. Котловина Ізмаїльського району Одеської області" затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності загальною площею 40,2857 га, кадастровий номер 5124181200:01:001:1176 за межами населеного пункту с. Котловина Ізмаїльського району Одеської області, згідно з якою вказану земельну ділянку поділено на три окремі земельні ділянки:

1.1 земельна ділянка сільськогосподарського призначення комунальної власності загальною площею 10,0000 га за межами населеного пункту с. Котловина Ренійського району Одеської області з кадастровим номером 5124181200:01:001:0448;

1.2 земельна ділянка сільськогосподарського призначення комунальної власності загальною площею 15,2857 га за межами населеного пункту с. Котловина Ренійського району Одеської області з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447;

1.3 земельна ділянка сільськогосподарського призначення комунальної власності загальною площею 15,0000 га за межами населеного пункту с. Котловина Ренійського району Одеської області з кадастровим номером 5124181200:01:001:0446.

03.08.2023 року зареєстровано право власності за Ренійською міською радою (номер відомостей про речове право: 51265780) на об`єкт нерухомого майна земельну ділянку, загальною площею 15,2857 га з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447.

Проте, прокурор, посилаючись на лист, отриманий ним від Державного підприємства "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 21.08.2023 року № 939 вважає, що зазначена спірна земельна ділянка сформована повністю або частково за рахунок земель, які знаходяться в межах 50 метрової зони від лінії державного кордону України з Республікою Молдова та згідно ч. 3 ст. 77 Земельного кодексу України підлягає передачі у постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, з огляду на що сформовані ним позовні вимоги у своїй сукупності потребують задоволення, та, як наслідок, частина земельної ділянки з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447, площею 0, 2824 га підлягає поверненню державі, оскільки є землями оборони.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Земельного кодексу України (станом на час прийняття спірного рішення Ради) законодавцем унормовано, що землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про використання земель оборони" (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення Ради) визначений правовий режим земель оборони, зокрема:

Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Особливості надання земельних ділянок військовим частинам під військові та інші оборонні об`єкти визначаються Кабінетом Міністрів України.

Розміри земельних ділянок, необхідних для розміщення військових частин та проведення ними постійної діяльності, визначаються згідно із потребами на підставі затвердженої в установленому порядку проектно-технічної документації.

Військові частини зобов`язані використовувати надані їм земельні ділянки відповідно до вимог земельного і природоохоронного законодавства та з дотриманням вимог щодо забезпечення безпеки населення у процесі проведення ними постійної діяльності.

Крім того, ч.ч. 2, 3 ст. 115 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення Ради) визначено, що уздовж державного кордону України встановлюється прикордонна смуга, у межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим прикордонної смуги встановлюються відповідно до закону.

Частини 1, 2, 4 ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони" (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення Ради) передбачали, що уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний кордон України" (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення Ради) державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державний кордон України" (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення Ради) державний кордон України на місцевості позначається ясно видимими прикордонними знаками, форми, розмір і порядок встановлення яких визначаються законодавством України і міжнародними договорами України.

Статтею 22 Закону України "Про державний кордон України" (в редакції, чинній на час прийняття спірного рішення Ради) передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів. У цих межах Кабінетом Міністрів України встановлюється спеціальний прикордонний режим щодо заборони вільного в`їзду, перебування, проживання, пересування осіб і провадження робіт, не пов`язаних з обороною чи охороною державного кордону України.

Крім того, як вже раніше зазначалося судовою колегією за текстом постанови, згідно ч.ч. 3, 4 ст. 77 Земельного кодексу України навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. У межах прикордонної смуги з метою забезпечення національної безпеки і оборони, дотримання режиму державного кордону військовим частинам Державної прикордонної служби України для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій надаються в постійне користування земельні ділянки шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів.

Окрім наведеного, згідно зі ст. 3 Положення про демаркацію державного кордону між Україною і Республікою Молдова від 29.01.2003 року, яке ратифіковане Верховною Радою України 10.12.2003 року, для позначення лінії державного кордону на місцевості відводиться смуга кріплення прикордонних знаків завширшки 10 м (по 5 м в кожний бік від лінії кордону). На лісових ділянках і в заростях чагарника проводиться очищення смуги кріплення кожною стороною на території своєї держави.

Прикордонні знаки являють собою прикордонні стовпи відповідного кольору у формі чотиристоронньої зрізаної піраміди з загостреною вершиною, встановлені на прямокутних плитах (додаток 2 до Положення про демаркацію).

Обґрунтовуючи свою правову позицію на підтвердження позовних вимог, прокурор керується Схемою розміщення меж земельної ділянки відносно Державного кордону України із Республікою Молдова на території Одеської області, підписаною Сертифікованим інженером землевпорядником Л.С. Михальчуком та Провідним інженером землевпорядником В.В. Чернелівським, наданою за запит прокурора Державним підприємством "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", з якої вбачається, що земельна ділянка, сформована за кадастровим номером 5124181200:01:001:0447, з цільовим призначенням 01.0. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташована в с. Котловина, Ізмаїльського району, Одеської області.

Під час перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції судовою колегією встановлено, що на Схемі пунктирною лінією позначено лінію Державного кордону України, без зазначення межування з іншою, будь-якою державою, а графічним позначенням на Схемі візуалізовано земельну ділянку, площею 15. 2857, лінію перетину з 50 метровою зоною, площею 0, 2824, а також наведено таблицю координат поворотних точок від 1 до 5:

1. Х 5 040417,311, У 3224278,046;

2. Х 5 040433,024, У 3 224272,976;

3. Х 5 040433,385, У 3 224273,590;

4. Х 5 040471,790, У 3 224442,560;

5. Х 5 040455,080, У 3 224442,560.

Отже, судовою колегією встановлено, що координати спірної частини земельної ділянки, на яких базуються позовні вимоги прокурора, повністю ідентичні вказаним у Схемі координатам.

В той же час, будь-яких позначок, позначень, відомостей, зокрема щодо джерела вирахування координат, програмного забезпечення, сертифікатів відповідальних за виконання схеми осіб, документів та вихідних даних, на підставі яких було складено Схему, визначення похибки, тощо матеріали господарської справи не містять, як і не містять інших графічних матеріалів, зокрема, викопіювань з Публічної кадастрової карти, з проєкту встановлення адміністративних меж Ради, розмежування земельних ділянок та доказів, щодо встановлення прикордонних споруд, знаків тощо.

Відтак, судова колегія у даному разі погоджується з позицією суду першої інстанції, викладеною в оскаржуваному рішенні про те, що і лист, і Схема, надані Державним підприємством "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" носять суто інформативний характер та не можуть слугувати належним доказом у даній справі.

Навпаки, здійснивши відкриття компакт диску зі сканкопією технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, який наявний у матеріалах господарської справи, та залучений прокурором як електронний доказ до листа Державного підприємства "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", на підтвердження своєї правової позиції щодо позовних вимог, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, зокрема, встановила, що спірна частина земельної ділянки, яка є частиною масиву, крайня, найближча до Державного кордону частина якої за загальний рельєф цього масиву візуально не виходить, а її координати поворотних точок (та проєктних межових знаків), зокрема від 1 до 5 є такими:

1. Х 5 040 433, 2, У 3224272, 9;

2. Х 5 040471, 8, У 3 224442, 6;

3. Х 5 040455, 1, У 3 224442, 6;

4. Х 5 040364, 5, У 3 224454, 8;

5. Х 5 040263, 6, У 3 224484, 4.

Вказане підтверджується каталогом координат кутів зовнішніх меж землекористування земельної ділянки площею 15, 2857 га з ймовірною похибкою 0,0005.

Тобто, у даному разі, у наданих прокурором, як позивачем у даній справі, доказах, на підтвердження своїх позовних вимог наявні суперечливі відомості щодо поворотних точок спірної частини земельної ділянки, які по суті мають ідентифікувати її розташування, як об`єкт спору, який на думку прокурора має приналежність до земель оборони та має інше цільове призначення.

При цьому, інших будь-яких доказів на розташування спірної частини земельної ділянки на землях оборони, будь то відомостей про облаштування інженерно-технічних споруд уздовж лінії державного кордону в Ренійському районі; актів обстеження спірної земельної ділянки, у яких було б зазначено параметри спорудження таких об`єктів по облаштуванню лінії державного кордону в межах будь-яких прикордонних знаків; викопіювань з проекту встановлення адміністративних меж Ради або Публічної кадастрової карти, які б підтверджували координати та ширину прикордонної смуги у місці розташування спірної земельної ділянки, прокурором ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Також судова колегія наголошує, що як вбачається з відкритих джерел в Інтернет, а саме, з Публічної кадастрової карти, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447 в першу чергу межує з польовою дорогою (ширина якої візуально становить близько 15 м.), яка в свою чергу межує з лісосмугою, через яку проходить Державний кордон з Республікою Молдова.

Проте, Схема розміщення меж земельної ділянки відносно Державного кордону України із Республікою Молдова на території Одеської області, підписаною Сертифікованим інженером землевпорядником Л.С. Михальчуком та Провідним інженером землевпорядником В.В. Чернелівським таких відомостей не містить.

Більш того, до 01.01.2016 року згідно з наказом Державного комітету статистики України від 05.11.1998 року № 377 «Про затвердження форми державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми № 6-зем, 6а-зем, 6б-зеем, 2-зем)» встановлювались форми звітів про розподіл земель, зокрема, їх за власниками, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності. У рядках № 94, 95 вказувалися відомості про землі запасу і про землі резервного фонду, не надані в постійне користування. У рядках № 75-82 вказувались дані про землі оборони.

Так, відповідно до довідки Відділу у Ренійському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 08.01.2020 року № 97-15-0.360-17/176-20, виданої Котловинській сільській раді Ренійського району Одеської області, згідно державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності (за даними форми 6-зем) станом на 01.01.2016 року, земельні ділянки комунальної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 93,5210 га підлягають інвентаризації, розташовані на території Котловинської сільської ради Ренійського району Одеської області (за межами населеного пункту), числяться в рядку 06 - сільськогосподарські товариства (Відкрите акціонерне товариство "Насінницький радгосп "Перемога") як: сільськогосподарські землі (графа 03), у тому числі сільськогосподарські угіддя (графа 04), з них рілля (графа 05).

Відтак, у даному разі, прокурором також не доведено, в тому числі не ініціовано в судовому порядку проведення судового експертного дослідження спірного питання , що станом на кінець 2015 року, будь-яка частина із земель Котловинської сільської ради, яка потребувала інвентаризації належала чи межувала із землями оборони, як і не надано інших документів, що підтверджують належність земельної ділянки до земель оборони і її розташування в межах прикордонної смуги.

Зокрем,а відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, після 01.01.2016 року це міг також бути електронний документ з відомостями про результати робіт із землеустрою та оцінки земель, з елементом «Державний кордон України» (Border), наведеним у додатку 40 до вимог до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа.

Подібної правової позиції дотримано Верховним Судом у постанові від 15.02.2023 року у справі №717/940/18.

Також, з матеріалів господарської справи судом апеляційної інстанції встановлено, що наразі створення відповідних демаркаційних документів не завершено і, відповідно, робочі матеріали демаркації до їх затвердження не можуть бути передані іншим користувачам в якості офіційного інструменту для подальшого використання в роботі. Вказане вбачається з листа Міністерства закордонних справ України від 25.09.2023 року №72/17-412-113835, адресований Одеській обласній прокуратурі.

При цьому, прокурор за доводами апеляційної скарги наполягає на тому, що з акту приймання робіт і списання матеріалів та обладнання від 01.11.2007 року №2/87, погодженого начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 вбачається, що прикордонні знаки, встановлені на Державному кордоні України з Республікою Молдова на ділянці Прикордонної застави «Нагірне» вважаються прийнятими в експлуатацію: основні прикордонні знаки: 0769, 0770, 0771, 0772, 0773, 0774.

Проте, судова колегія, з огляду на принцип належності доказів, який визначає, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, дійшла висновку про те, наявність прикордонного знаку 0772, який на переконання прокурора розташований на спірній земельній ділянці, знову ж таки не підтверджена ані будь-якими графічними матеріалами, ані іншими документами. При цьому, акт приймання робіт і списання матеріалів та обладнання від 01.11.2007 року №2/87 також не підтверджує такої обставини, як і наявність у Державного підприємства "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" альбомів демаркаційних карт Державного кордону України, оскільки Схема, надана прокурором не містить на такі альбоми жодного посилання, як і лист Інституту землеустрою від 21.08.2023 року № 939, що, в свою чергу також спростовує доводи прокурора, зазначені ним в апеляційній скарзі на підтвердження підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Щодо доводів прокурора про те, що саме в межах визначених ним поворотних точок Ренійська міська рада мала врахувати положення чинного законодавства під час затвердження Технічної документації із землеустрою та виключити із земельної ділянки з кадастровим номером 5124181200:01:001:0447 її частину у розмірі 0, 2824 га, судова колегія наголошує, що такі твердження прокурора судовою колегією не приймаються до уваги, оскільки останні не підтверджені наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами.

При цьому, апеляційний господарський суд також наголошує, що як було неодноразово висновано Верховним Судом у низці постанов, зокрема, від 26.10.2020 року у справі № 297/1408/15-ц, від 14.11.2018 року у справі № 297/1395/15-ц, відсутність окремого проєкту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не значить, що її немає, оскільки її розміри встановлені, зокрема, фактичним розташуванням прикордонних інженерних споруд.

Проте, як було зазначено судом апеляційної інстанції та вірно висновано судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення, прокурором не надано доказів фактичного розташування прикордонних інженерних споруд стосовно спірної земельної ділянки.

Відповідно до закріпленого у ст. 2, 13, 74 Господарського процесуального кодексу України принципу змагальності сторін кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, та, водночас, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Водночас у ст. 79 Господарського процесуального кодексу України встановлений стандарт доказування "вірогідності доказів", який, на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто відповідно до наведеного стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

У силу вказаної норми процесуального права наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить про те, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, аніж протилежний.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що по своїй суті та у сукупності тверджень, апеляційна скарга прокурора базується на фактичній незгоді з судовим рішенням суду першої інстанції, що не може бути підставою для його скасуванння або зміни.

Апеляційний господарський суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, з огляду на зазначені вище висновки та встановлені судами у даній справі обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі доводи апеляційної скарги прокурора не знайшли свого відображення, у зв`язку із чим рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 року не потребує скасування, оскільки його прийнято у відповідності до норм матеріального права та вимог процесуального закону.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 року у справі №916/5130/23 не потребує скасування.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 року у справі №916/5130/23 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 року у справі №916/5130/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 22.04.2024 року.

Повний текст постанови складено 23 квітня 2024 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді С.І. Колоколов Я.Ф. Савицький