Рішення

від 23.04.2024 по справі 607/24681/23

ТЕРЕБОВЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/24681/23

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі: головуючої судді Іванченко А.М., при секретарі Порчик Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Теребовля заяву представника позивача адвоката Іванченка О.В. про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західоптзбут» про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 15.03.2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Іванченко О.В. до ТОВ «Західоптзбут» про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП задоволено в повному обсязі та стягнуто з ТОВ «ЗАХІДОПТЗБУТ» на користь ОСОБА_1 , грошові кошти в розмірі 417689,67 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди та судовий збір у розмірі 4176,90 грн.

На адресу суду від представника позивача адвоката Іванченка О.В. надійшла заява про винесення додаткового рішення по справі, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу.

Представник позивача адвокат Іванченко О.В. надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, вимоги заяви про винесення додаткового рішення по справі підтримав в повному обсязі.

Відповідач до судового засідання не з`явився, повідомлявся у встановленому законом порядку. В матеріалах справи мається рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

За змістом ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом невирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Отже, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18.

Згідно ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача було долучено копії договору № 01-12/2023 від 07.12.2023 року про надання правової допомоги з Додатком №1 до нього.

Згідно умов Договору № 01-12/2023 про надання правової допомоги від 07.12.2023 року укладеному між Позивачем ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Іванченком О.В., та Додатку №1 від 07.12.2023 до цього договору, Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов`язання яке надалі іменується Доручення, під час строку цього Договору здійснити представництво (представити) Клієнта в стягненні з ТОВ «ЗАХІДОПТЗБУД» відшкодування матеріальної та моральної шкоди за ДТП, яке сталося 04.08.2023 року. Сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за надання Адвокатом правової допомоги, вказаної в Договорі і визначеної Дорученням у розмірі 10% від фактично стягнутої та отриманої суми боргу. Сторонами погоджено, що виплата гонорару (винагороди) Адвоката здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту фактичного отримання клієнтом коштів від боржника, але не пізніше закінчення строку дії договору.(а.с.54-60)

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Суд зазначає, що надані представником позивача докази на підтвердження надання позивачу правової допомоги та понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката є підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному в договорі між позивачем та адвокатом розмірі з іншої сторони.

Тому, суд, керуючись вимогами щодо співмірності, обґрунтованості, розумності, справедливості та пропорційності дійшов висновку про задоволення заяви та ухвалення у справі додаткового рішення шляхом стягнення з відповідача відповідних витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.10,12,81,89,142,258-259,263-265,268,270 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Ухвалити додаткове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західоптзбут» про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок ДТП.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХІДОПТЗБУТ» (ЄДРПОУ 44267911) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 витрати на правову допомогу в сумі 41770,00 коп. (сорок одна тисяча сімсот сімдесят грн. 00 коп.)

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М.Іванченко