Постанова

від 23.04.2024 по справі 134/1824/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 134/1824/23

Провадження № 22-ц/801/694/2024

Категорія: 68

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кантониста О. О.

Доповідач:Ковальчук О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 рокуСправа № 134/1824/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчука О. В.,

суддів: Сала Т. Б., Матківської М. В.,

за участі секретаря Луцишина О. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю Органу опіки та піклування виконавчого комітету Крижопільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, про визначення місця проживання дитини,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою його представником адвокатом Близнюком Віктором Васильовичем, на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області, ухвалене у цій справі 22 січня 2024 року в м. Крижополі суддею цього суду ОСОБА_3 , дата складання його повного тексту 30 січня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , за участю Органу опіки та піклування виконавчого комітету Крижопільської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, про визначення місця проживання дитини.

Позов мотивований тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дитина ОСОБА_4 . Шлюб між сторонами розірвано рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 18 липня 2017 року у справі №134/870/17. Сім`я розлучилась через те, що відповідач нехтувала сімейними цінностями, з її ініціативи між сторонами постійно виникали сварки, свідком яких нерідко був їхній малолітній син Ростислав, що негативно впливало на його психологічний стан. Позивачу нещодавно стало відомо про плани відповідача виїхати на постійне місце проживання до однієї з європейських країн, вірогідно до Польщі, для чого нею підготовлено всі необхідні документи. На думку позивача, дитина має проживати з ним, оскільки він забезпечений житлом, має самостійний заробіток, відтак може створити всі належні умови для проживання та розвитку сина, що відповідатиме якнайкращим інтересам останнього, сприятиме його повноцінному вихованню та розвитку у звичному середовищі. Оскільки їхній син Ростислав навчається в Ліцеї № 1 у смт. Крижополі та має стале коло спілкування, зміна місця перебування та навчання може негативно позначитися на освітньому процесі та формуванні його особистості. Інтереси дитини мають бути захищені судом шляхом визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_5 з позивачем, як батьком.

Пославшись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив його позов задовольнити.

22 січня 2024 року Крижопільським районним судом Вінницької області у задоволенні цього позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, представник позивача адвокат Близнюк В.В., посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, в апеляційній скарзі просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Зокрема скаржник посилається на те, що суд, зазначаючи у рішенні, що зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини мав передувати спір між батьками щодо цього питання, однак не зазначив, з яких мотивів він виходив, встановивши, що такого спору не існує і як він вбачає спір. Обставиною, яка свідчить про існування спору між сторонами, є агресивна поведінка матері дитини, що було встановлено Службою у справах дітей Крижопільської селищної ради при виїзді за місцем проживання сторін, однак така обставина судом взята до уваги не була.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Апеляційний суд відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з огляду на таке.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , його батьками записано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10 грудня 2014 року (а. с. 7).

18 липня 2017 року рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області у справі № 134/870/17 шлюб між сторонами було розірвано (а. с. 6).

04 жовтня 2023 року створено витяг з реєстру Крижопільської територіальної громади № 2023/007992804, згідно якого малолітній син сторін Ростислав зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 8).

05 жовтня 2023 року директором ліцею № 1 смт. Крижопіль видані довідки № 01-48/255д, № 01-48/256д, де зазначено, що ОСОБА_4 навчається в четвертому класі Крикливецької філії ліцею № 1 смт. Крижопіль з 01 вересня 2020 року. Його батько ОСОБА_1 , зі слів класного керівника ОСОБА_6 , бере участь у вихованні сина: цікавиться його шкільним життям, приводить та забирає його зі школи, відвідує батьківські збори, спілкується з учителями (а. с. 10, 11).

10 жовтня 2023 року Крижопільською філією ТОВ «ТЕРРАФУД» видана довідка №137, відповідно до якої ОСОБА_1 працював у цій філії з 10 червня 2021 року по 20 вересня 2023 року на посаді слюсаря-ремонтника. Його дохід за період із 01 квітня 2023 року по 20 вересня 2023 року складав 85 658,69 грн. (а. с. 9).

08 листопада 2023 року виконавчим комітетом Крижопільської селищної складено висновок №165, з якого вбачається, що 24 жовтня 2023 року Службою у справах дітей Крижопільської селищної ради було здійснено комісійний виїзд за адресою: АДРЕСА_1 , з метою обстеження умов проживання та з`ясування обставин справи. Однак обстеження умов проживання здійснити не вдалося у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 поводила себе агресивно та не допустила членів комісії до свого помешкання. Працівниками служби у справах дітей було опитано сусідів та з`ясовано, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають спільно як сім`я, родина є зразковою. Згідно довідки від 06 листопада 2023 року № 20, виданої старостою Крикливецького старостинського округу, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їхній син ОСОБА_4 зареєстровані вказаною вище за адресою та проживають спільно. Згідно довідки від 10 жовтня 2023 року № 01-48/305д, наданою Крикливецькою філією Ліцею № 1 смт. Крижопіль, батьки дитини рівноцінно приймають участь у вихованні сина, спілкуються з педагогами, цікавляться шкільним життям, відвідують батьківські збори. Дитину до школи завжди приводить та забирає один із батьків. На підставі викладеного, комісією з питань захисту прав дитини Крижопільської селищної ради зроблено висновок, що батьки проживають спільно та беруть рівноцінну участь у вихованні сина, питання встановлення місця проживання дитини з батьком вирішення не потребує (а. с. 36-37).

Статтею 51 Конституції Українивизначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно дост. 11 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частинами 6, 8 ст. 7 СК України визначено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Згідно із ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті (ч. 1 ст. 157 СК України).

Відповідно до ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

За ч. ч. 1, 2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Європейський суд з прав людини у справі «М. С. проти України» (рішення від 11 липня 2017 року, заява N 2091/13) вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

У постанові від 14 лютого 2020 року у справі № 574/886/18 Верховний Суд зазначив, що під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

Відповідно до п. 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженогопостановою КМУ від 24 вересня 2008 року № 866, під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини. Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за формою згідно з додатком 9, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім`ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов`язки з виховання дитини та догляду за нею.

У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання (перебування) стосовно проведення обстеження його житлово-побутових умов і складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, працівник якої проводить з ним бесіду. Під час розгляду питання про визначення місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.

Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Отже, відповідно до вищезазначеного Порядку, під час розгляду питання про визначення місця проживання дитини працівники служби у справах дітей Крижопільської селищної ради повинні були взяти до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини,провести бесіду з батьками та дитиноюі лише після цього скласти висновок про визначення місця проживання дитини і подати його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Суд першоїінстанції,встановивши,що начас звернення ОСОБА_1 до судуз позовомпро визначеннямісця проживаннядитини,яка фактичнопроживала іпроживає разомз ним,між батькамидитини відсутнійспір щодоїї місцяпроживання,оскільки матидитини невимагає відбатька дитинизмінити їїмісце проживання,не порушуєв судовомупорядку питаннящодо відібраннядитини упозивача,не зверталасядо судуз позовомпро визначеннямісця проживаннядитини разомз нею, атому вимогипро визначеннямісця проживаннядитини заявленіпозивачем передчасно,дійшов обґрунтованоговисновку провідмову узадоволенні позову. При цьому судом вірно на виконання вимог ч. 6ст. 19 СК Українимотивовано незгоду із наданим висновком органу опіки і піклування, оскільки працівники служби у справах дітей не проводили бесіду ні з батьками дитини, ні з самою дитиною, а вказали у висновку лише те, що мати дитини ОСОБА_2 поводила себе агресивно та не допустила членів комісії до свого помешкання в зв`язку з чим не вдалося провести обстеження умов проживання, цей висновок складений з порушенням положень вказаного вище Порядку, суперечить інтересам дитини.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд, зазначаючи у рішенні, що зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини мав передувати спір між батьками щодо цього питання, однак не зазначив, з яких мотивів він виходив, встановивши, що такого спору не існує і як він вбачає спір. Обставиною, яка свідчить про існування спору між сторонами, є агресивна поведінка матері дитини, що було встановлено Службою у справах дітей Крижопільської селищної ради при виїзді за місцем проживання сторін, однак така обставина судом взята до уваги не була.

Однак такі доводи є безпідставними, оскільки не відповідають дійсності, адже суд першої інстанції у мотивувальній частині рішеннянавів мотиви,з яких він дійшов висновку про відсутність спору між сторонами щодо визначення місця проживання дитини, а саме зазначив, що мати дитини не вимагає від батька дитини змінити її місце проживання, не порушує в судовому порядку питання щодо відібрання дитини у позивача, не зверталася до суду з позовом про визначення місця проживання дитини разом з нею.

Ухвалення рішення про задоволення позову за обставин належного виконання батьками своїх обов`язків та відсутності спору щодо визначення місця проживання дитини, призведе до порушення прав та інтересів дитини, що є недопустимим.

В контексті наведених аргументів апеляційної скарги, необхідно зазначити, що судове рішення про визначення місця проживання дитини з одним із батьків, може бути ухвалене лише тоді, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, тобто за наявності між ними такого спору, а тому обґрунтування позову ОСОБА_1 тим, що йому нещодавно стало відомо про плани ОСОБА_2 виїхати на постійне місце проживання до однієї з європейських країн, вірогідно до Польщі, а він забезпечений житлом, має самостійний заробіток, відтак може створити всі належні умови для проживання та розвитку сина не є підставою для задоволення такої вимоги позову.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що висновок виконавчого комітету Крижопільської селищної ради, де міститься інформація про агресивну поведінку матері дитини, що було встановлено Службою у справах дітей Крижопільської селищної ради при виїзді за місцем проживання сторін, не береться до уваги апеляційним судом, оскільки, як вірно було зазначено судом першої інстанції, він є недостатньо обґрунтованим, складеним з порушенням Порядку та відповідно суперечить інтересам дитини.

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018року у справі № 402/428/16-ц вказала, що до правовідносин, що виникають з визначення місця проживання дитини, суди повинні обов`язково застосовувати норми принципу 6 Декларації прав дитини про недопустимість розлучення дитини з матір`ю, крім випадків, коли є виняткові обставини.

У рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, тому відповідно до положень ст.375 ЦПК Україниапеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до п. п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції слід віднести за рахунок особи, яка подала апеляційну скаргу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.367,374,375,382 - 384,389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником адвокатом Близнюком Віктором Васильовичем, залишити без задоволення, а рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 22 січня 2024 року без змін.

Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції судові витрати залишити за ним.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання повного тексту постанови.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді : Т. Б. Сало

М. В. Матківська