Постанова

від 15.04.2024 по справі 596/1797/14-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 596/1797/14-цГоловуючий у1-йінстанції Митражик Е.М. Провадження № 22-ц/817/354/24 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

за участі секретаря Дідух М.Є.

та сторін представника ОСОБА_1 адвоката Осіва П.В., представника ОСОБА_2 адвоката Гонти М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №596/1797/14-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 21 грудня 2023 року, постановлену суддею Митражик Е.М., у справі за заявою ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

у квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про визнання виконавчого листа, виданого Гусятинським районним судом Тернопільської області від 25.12.2015 року по справі №596/1797/14-ц за позовом ТзОВ «Імперія-Агро» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог ПАП «Медобори» про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Імперія-Агро», третя особа без самостійних вимог ПАП «Медобори» про визнання поруки припиненою, таким, що не підлягає до виконання.

В обґрунтування заяви посилався на те, що 15.04.2013 року між ТзОВ «Імперія-Агро» та ПАП «Медобори» укладено договір поставки продукції виробничо-технічного призначення № 3P-89/13, кінцевий термін виконання якого згідно з додатком до нього № 31 від 19 листопада 2013 року - 20 грудня 2013 року. 13.02.2014 року між ТзОВ «Імперія-Агро» та ОСОБА_1 укладено договір поруки, згідно з умовами якого останній поручився перед кредитором за виконання грошових зобов`язань ПАП «Медобори» за Договором поставки №3P-89/13 від 15.04.2013 р. У зв`язку з невиконанням умов договору поставки від 15 квітня 2013 року № 3P-89/13 ТзОВ «Імперія-Агро» звернулось у суд із позовом до ПАП «Медобори» та рішенням Господарського суду Тернопільської області від 01 серпня 2014 року у справі № 921/501/14-г/15 (що набрало законної сили 10.11.2014 року) з ПАП «Медобори» на користь ТзОВ «Імперія-Агро» стягнуто 5 206 883 грн. 26 коп. основної суми боргу, 2 291 028 грн. 63коп. дооцінки вартості неоплаченого товару, 1 001 433 грн. 44 коп. - 36 % річних, 430 102 грн. 82 коп. пені, 520 688 грн. 47 коп. штрафу та 65 675 грн. 46коп. судового збору.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 13 травня 2015 року у справі №921/283/15-г/11 (що набрало законної сили 26.05.2015 року) з ПАП «Медобори» на користь ТОВ «Імперія-Агро» стягнуто 3905162 грн. 45коп. курсової різниці, 1294160 грн. 14 коп. 36 % річних, 1020834 грн. 43 коп. пені та 73080 грн. судового збору.

01.08.2014 року ТзОВ «Імперія-Агро» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості як з поручителя за неналежне виконання ПАП «Медобори» зобов`язань за Договором поставки № 3P-89/13, укладеним 15 квітня 2013 року між ТОВ «Імперія Агро» та ПАП «Медобори» та рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області у справі №596/1797/14-ц від 12 жовтня 2015 року, позовні вимоги ТОВ "Імперія - Агро" задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_1 - 5 206 883, 26 грн. - суму основної заборгованості; 8 591 357,38 грн. - дооцінку вартості неоплаченого товару; 2 901 589,19 грн. - 36% річних; 2 460 929,95 грн. пені; 1 041 376, 65 грн. штраф; 3 941 634,37 грн. інфляційні втрати; сплачений судовий збір в розмірі 3654 грн.

Зазначає, що як рішеннями Господарського суду Тернопільської області від 01 серпня 2014 року у справі №921/501/14-г/15 та від 13 травня 2015 року у справі № 921/283/15-г/11, так і рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області у справі № 596/1797/14-ц від 12 жовтня 2015 року стягнено заборгованість, яка виникла за одним і тим самим Договором поставки № ЗР-89/13, укладеним 15 квітня 2013 року між ТзОВ «Імперія Агро» та ПАП «Медобори».

На підставі рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 12 жовтня 2015 року у справі №596/1797/14-ц видано виконавчий лист від 25.12.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Імперія-Агро"-5206 883,26 грн. - суму основної заборгованості; 8 591 357,38 грн. - дооцінку вартості неоплаченого товару; 2 901 589,19 грн. - 36% річних; 2 460 929,95 грн. пені; 1 041 376,65 грн. штраф; 3 941 634,37 грн. інфляційні втрати; сплачений судовий збір в розмірі - 3654,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18 серпня 2015р у справі № 921/775/15-г/10 за заявою ТзОВ "Імперія Агро" порушено провадження у справі про банкрутство ПАП "Медобори", визнано грошові вимоги ТзОВ "Імперія-Агро" відносно ПАП" Медобори " в сумі 7563587,35 грн. як безспірні.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26 жовтня 2015 р у справі № 921/775/15-г/10 включено в Реєстр вимог кредиторів по справі №921/775/15-г/10 відносно ПАП "Медобори", в тому числі: 1.5. ТзОВ "Імперія-Агро", з грошовими вимогами в сумі 13 856 824,37 грн. з яких: - 7563587,35 гри основного боргу - черговість задоволення грошових вимог кредитора: четверта; - 5 272 403,59 грн. основного боргу - черговість задоволення грошових вимог кредитора: шоста; - 1 020 834,43 грн. пені - черговість задоволення грошових вимог кредитора: шоста.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 27 листопада 2015р. у справі № 921/775/15-г/10 (п.3) Боржника: Приватне агропромислове підприємство "Медобори", с. Зелене, Гусятинський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 30742864 визнано банкрутом.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25 березня 2016р. у справі № 921/775/15-г/10 суд ухвалив, зокрема, про включення в Реєстр вимог кредиторів по справі № 921/775/15-г/10 відносно ПАП "Медобори ", в тому числі ТзОВ Імперія-Агро з грошовими вимогами в сумі 13856 824,37 грн. Визначено, що кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановлення для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06 грудня 2016р. у справі № 921/775/15-г/10 суд ухвалив, зокрема, п. 3. Вважати погашеними вимоги кредитора по справі, в тому числі: п. 3.5. ТзОВ Імперія-Агро, м.Кіровоград, вул. Г. Родімцева, 89 (місце реєстрації юридичної особи: 54000, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 143, код ЄДРПОУ 35472893 з грошовими вимогами в сумі 13 856 824,37 грн., з яких: 7 563 587,35 грн. основного боргу - черговість задоволення грошових вимог кредитора: четверта; 5 272 403,59 грн. основного боргу - черговість задоволення грошових вимог кредитора: шоста; 1020834,43 грн. пені - черговість задоволення грошових вимог кредитора: шоста; 1 788,76 грн. - черговість задоволення грошових вимог: перша.

Додатковою ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18листопада 2022 р. у справі № 921/775/15-г/10 судом доповнено п.3 резолютивної частини ухвали Господарського суду Тернопільської області від 06 грудня 2016 р. вказавши, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Посилаючись на вищенаведене, вважає, що усі вимоги ПАП «Медобори» перед ТзОВ «Імперія Агро» за договором поставки від 15 квітня 2013 року №ЗР-89/13 вважаються погашеними, тому погашення вимог ТзОВ «Імперія-Агро» до ПАП "Медобори» за договором поставки від 15 квітня 2013 року №ЗР-89/13 ґрунтується на законі та судових рішеннях. 06 грудня 2016 року уся заборгованість ПАП «Медобори», у тому числі по договору поставки від 15квітня 2013 року № ЗР-89/13 погашена в силу закону та судового рішення, а тому обов`язок боржника ОСОБА_1 за виконавчим листом відсутній повністю у зв`язку з його припиненням в силу закону (ст. ст. 559, 598, 599 ЦК України, ст.83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»), що відповідно до ст. 432 ЦПК України є підставою для визнання судом виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю.

Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 21грудня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа № 596/1797/14-ц, виданого 25 грудня 2015 року Гусятинським районним судом Тернопільської області за позовом ТзОВ «Імперія-Агро» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Приватне агропромислове підприємство «Медобори» про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Імперія-Агро», третя особа без самостійних вимог Приватне агропромислове підприємство «Медобори» про визнання поруки припиненою таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.

Скасовано зупинення виконання за виконавчим листом № 596/1797/14-ц, виданим 25 грудня 2015 року Гусятинським районним судом Тернопільської області за позовом ТзОВ «Імперія-Агро» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Приватне агропромислове підприємство «Медобори» про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТзОВ «Імперія-Агро», третя особа без самостійних вимог Приватне агропромислове підприємство «Медобори» про визнання поруки припиненою, у виконавчому провадженні ВП № 70721930, яке знаходиться на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Тернопільської області Кондратюка Руслана Вікторовича.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 21 грудня 2023 року та прийняти нове рішення, яким заяву про визнання виконавчого листа у справі №596/1797/14-ц задовольнити.

В доводах апеляційної скарги заявник посилається на те, що необґрунтованими є застосування судом першої інстанції положення частини п`ятої статті 559 ЦК України в редакції Закону України № 2478-VIII, зважаючи на те, що до моменту набуття чинності Законом України № 2478-V111 (04лютого 2019 року) грошові вимоги ТзОВ «Імперія-Агро» до ПАП «Медобори» за договором поставки від 15 квітня 2013 року № ЗР-89/13 визнано погашеними в силу закону у процедурі банкрутства ПАП «Медобори» у справі №921/775/15-г/10, в результаті чого обов`язок боржника ОСОБА_1 за виконавчим листом відсутній повністю у зв`язку з його припиненням в силу закону (ст. ст. 559, 598, 599 ЦК України, ст. 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).

Частина 4 статті 83 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачає, що господарський суд в ухвалі про закриття провадження у справі зазначає, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Законом строк або відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Наведене означає, що припинення зобов`язання (визнання погашеними вимог і, як наслідок - визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню) за основним зобов`язанням за наслідками проведеної процедури банкрутства боржника, зважаючи на похідний характер поруки, тягне за собою визнання погашеними вимог до поручителя (припинення поруки), як наслідок - визнання виконавчих документів (боржником за якими є поручитель) такими, що не підлягають виконанню.

З наведеного слідує, що виконавчі документи (боржником за якими є поручитель банкрута) по зобов`язанні, вимоги за яким судом в процедурі банкрутства боржника за основним зобов`язанням визнані погашеними, не підлягають виконанню.

Таким чином, обов`язок боржника ОСОБА_1 відсутній повністю у зв`язку з погашенням вимог за основним зобов`язанням юридичної особи ПАП Медобори в силу закону та судового рішення, що відповідно до ст. 432 ЦПК України є підставою для визнання судом виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю.

20 березня 2024 року ОСОБА_2 подав до суду апеляційної інстанції заяву про визнання апеляційної скарги ОСОБА_1 , у якій зазначив, що ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа у справі № 596/1979/14-ц, який виданий 25 грудня 2015 року Гусятинським районним судом Тернопільської області таким, що не підлягає виконанню, ним повідомлено суд першої інстанції, що він погоджується із доводами, які викладені у заяві, не заперечую проти її задоволення та просить прийняти визнання ОСОБА_2 заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа у справі № 596/1797/14-ц, який виданий 25 грудня 2015 року Гусятинським районним судом Тернопільської області таким, що не підлягає виконанню у повному обсязі.

Суд першої інстанції всупереч ст. ст. 13, 49, 206 ЦПК України не розглянув його заяву і ухвалу за результатами розгляду його заяви не постановив.

Отже, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та визнаються ним у повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не поступав.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Осів П.В. та представник ОСОБА_2 - адвокат Гонта М.С. апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі та просять її задовольнити.

Розглянувши справу в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судом встановлено, що рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області у справі № 596/1797/14-ц від 12 жовтня 2015 року, позовні вимоги ТзОВ Імперія - Агро задоволено повністю та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Імперія - Агро" - 5 206 883 гривні 26 копійок - суму основної заборгованості; 8 591 357 гривень 38 копійок - дооцінку вартості неоплаченого товару; 2 901 589 гривень 19 копійок - 36% річних; 2 460 929 гривень 95 копійок пені; 1 041 376 гривень 65 копійок штраф; 3 941 634 гривні 37 копійок інфляційні втрати; сплачений судовий збір в розмірі 3654 грн.

Згідно з рішення суду «13 лютого 2014 року між ТзОВ «Імперія-Агро» та ОСОБА_1 укладено договір поруки, згідно з умовами якого останній поручився перед кредитором за виконання грошових зобов`язань ПАП «Медобори» за договорами поставки від 07 травня 2012 року № ЗР-15/12 з відповідними додатками та Договором поставки № 3P-89/13 від 15.04.2013 р. з додатками: № 1 від 15.04.2013 р.; № 2 від 17.05.2013 р.; № 3 від 20.05.2013 р.; №4 від 21.05.2013р.; № 5 від 22.05.2013р.; № 6 від 22.05.2013р.; № 7 від 03.06.2013р.; № 8 від і 6.2013р.; № 9 від 06.06.2013р.; № 10 від 11.06.2013р.; №11 від 19.06.2013р.; № 12 від 21.06.2013 р.; № 13 від 25.06.2013р.; № 14 від 04.07.2013р.; № 15 від 08.07.2013р.; № 16 від 10.07.2013р.; № 17 від 12.07.2013р.; № 18 від 31.07.2013р.; № 19 від 05.08.2013р.; № 20 від 16.08.2013 р.; № 21 від 19.08.2013р.; № 22 від 28.08.2013р.; № 23 від 03.09.2013р.; № 24 від 16.09.2013р.; № 25 від 24.09.2013р.; № 26 від 11.10.2013р.; № 27 від 21.10.2013р.; № 28 від 30.10.2013 р.; № 29 від 01.11.2013р.; № 30 від 05.11.2013р.; № 31 від 19.11.2013 р.

П.п. 5.1., 5.2. договору поруки передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін; цей договір діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 ЦК України.

Пунктом 3.1 даного договору було погоджено дату 15 березня 2014 року, як остаточний термін, до якого боржник ПАП «Медобори» повинен був сплатити борг за договором поставки.

Позивач ТзОВ «Імперія-Агро» звернувся до суду із даним позовом 01серпня 2014 року, в межах шестимісячного строку передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України.»

На підставі рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області у справі № 596/1797/14-ц видано виконавчий лист від 25 грудня 2015 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Імперія - Агро" - 5 206 883 гривень 26копійок - суму основної заборгованості; 8 591 357 гривень 38 копійок - дооцінку вартості неоплаченого товару; 2 901 589 гривень 19 копійок - 36% річних; 2 460 929 гривень 95 копійок пені; 1 041 376 гривень 65 копійок штраф; 3 941 634 гривні 37 копійок інфляційні втрати; сплачений судовий збір в розмірі 3654 гривні.

З постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 70721930 від 10.01.2023 року вбачається, що у провадженні приватного виконавця Тернопільського виконавчого округу Кондратюка Р.В. знаходиться виконавче провадження ВП № 70721930 з примусового виконання виконавчого листа №5961797/14-ц, який виданий Гусятинським районним судом Тернопільської області 25.12.2015 року.

Як слідує із матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18 серпня 2015 р. у справі № 921/775/15-г/10 порушено провадження у справі про банкрутство ПАП "Медобори", визнано грошові вимоги ТзОВ "Імперія-Агро" відносно Приватного агропромислового підприємства " Медобори " в сумі 7563587,35 грн. як безспірні.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26 жовтня 2015 р у справі № 921/775/15-г/10 включено в Реєстр вимог кредиторів по справі № 921/775/15-г/10 відносно ПАП, в тому числі, ТзОВ "Імперія-Агро", з грошовими вимогами в сумі 13 856 824,37 грн.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 27 листопада 2015 р. у справі № 921/775/15-г/10 Приватне агропромислове підприємство "Медобори ", с. Зелене, Гусятинський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ 30742864 визнано банкрутом.

Відмовляючи у задоволені заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа № 596/1797/14-ц, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що ТзОВ «Імперія-Агро» в межах строку, а саме, 01 серпня 2014 року було пред`явлено позов до поручителя ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Приватне агропромислове підприємство «Медобори» про стягнення заборгованості, тобто кредитор за основним зобов`язанням до внесення запису до відповідного реєстру про припинення боржника (юридичної особи) реалізував своє право на стягнення заборгованості з поручителя, пред`явивши до нього позов.

На даний час, в приватного виконавця Тернопільського виконавчого округу Кондратюка Р.В. перебуває виконавче провадження ВП № 70721930 з примусового виконання виконавчого листа № 596/1797/14-ц, який виданий Гусятинським районним судом Тернопільської області 25.12.2015 року, тобто, рішення суду не виконано.

Сам факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником. Постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-боржника за основним зобов`язанням і його виключення із реєстру не припиняє забезпечувального зобов`язання, якщо кредитор до виключення боржника з цього Реєстру реалізував своє право щодо заставодавця/іпотекодавця, пред`явивши до нього відповідний позов.

З таким висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів з огляду на таке.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у статті 14 ЦПК України (у редакції, яка діяла на час ухвалення рішення), згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року у справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) суд зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції. Державі належить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права.

Крім того, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система договірної держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року в справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії», рішення від 19 березня 1997 року в справі «Горнсбі проти Греції»).

В частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до вимог частини першої - другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

При цьому метою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є унеможливлення подальшого проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом та закінчення виконавчого провадження (пункт 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Однак, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права.

Заявник, як на матеріально-правові підстави для задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у даній справі, посилався на те, що припинення зобов`язання за основним зобов`язанням за наслідками проведеної процедури банкрутства боржника, зважаючи на похідний характер поруки, тягне за собою визнання погашеними вимоги до поручителя (припинення поруки) як наслідок визнання виконавчих документів (боржником за яким є поручитель) такими, що не підлягають виконанню.

Колегія суддів вважає, що вказана підстава не може бути для задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню з огляду на таке.

Так, обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав.

Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК України, зокрема зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11, від 17 жовтня 2019 року у справі № 2-3558/2010 та від 24 червня 2020 року у справі № 520/1466/14-ц.

Отже, закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із частиною першою статті 559 ЦК України (в редакції чинній на час виникнення правовідносин) передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, установленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема і застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову), кредитор вчиняти не може.

Припинення основного зобов`язання внаслідок ліквідації юридичної особи-боржника за цим зобов`язанням не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи-боржника.

Наявний чинний запис про ліквідацію чи припинення юридичної особи- боржника у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не свідчить про припинення основного зобов`язання та договорів поруки, оскільки моментом реалізації кредитором права на захист порушеного права є звернення до суду із позовом до моменту ліквідації боржника.

При укладенні договору поруки поручитель приймає на себе всі ризики, пов`язані з невиконанням зобов`язання боржником, у тому числі й ті, що виникають унаслідок припинення боржника з його подальшим виключенням із реєстру. Оскільки покладення на особу, яка забезпечує виконання зобов`язання, цих ризиків відбулося за договором, укладеним поручителем саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка забезпечує виконання зобов`язання, і після припинення боржника (юридичної особи). Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка забезпечує виконання зобов`язання, тобто, звільнення останньої від таких ризиків повинно бути окремо урегульовано в договорі між нею і кредитором.

Факт ліквідації боржника за основним зобов`язанням з унесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за основним зобов`язанням не є підставою для припинення поруки, якщо кредитор за основним зобов`язанням до внесення запису до відповідного реєстру про припинення боржника (юридичної особи) реалізував своє право на стягнення заборгованості з поручителя, пред`явивши до нього позов.

Тобто, припинення основного зобов`язання внаслідок визнання юридичної особи-боржника за цим зобов`язанням банкрутом, не припиняє поруки, якщо кредитор реалізував своє право на стягнення заборгованості до припинення юридичної особи-боржника.

Таким чином, встановивши, що первісний кредитор ТзОВ Імперія - Агро в межах строку, звернулося до суду з позовом до поручителя ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог Приватне агропромислове підприємство Медобори про стягнення заборгованості, тобто кредитор за основним зобов`язанням до внесення запису до відповідного реєстру про припинення боржника (юридичної особи) реалізував своє право на стягнення заборгованості з поручителя, пред`явивши до нього позов, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що припинення боржника не свідчить про припинення зобов`язання поручителя.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 10.02.2016 у справах № 6-216цс14, № 6-84цс15, від 17.02.2016 у справі № 6-245цс14, від 06.07.2016 у справі № 3-578гс16, від 12.10.2016 у справі № 5/25-38 та постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №910/9943/17, від 20.06.2018 у справі № 381/3209/16-ц, від 06.03.2018 у справі № 2011/16284/12, від 13.03.2018 у справі № 910/8698/17.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що положення частини п`ятої статті 559 ЦК України не підлягають застосовуванню до правовідносин, які становлять предмет дослідження в межах розгляду цієї справи, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції і не застосовувалася редакція статті 559 ЦК України згідно із Законом № 2478-VIII від 03.07.2018, а стала судова практика з приводу вказаних правовідносин як Верховного Суду України, так і Верховного Суду.

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи заявника, що суд першої інстанції всупереч ст. ст. 13, 49, 206 ЦПК України не розглянув заяву ОСОБА_2 про визнання заяви ОСОБА_1 з приводу визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню і не постановив ухвалу за результатами розгляду його заяви, оскільки положення статті 206 ЦПК України передбачають можливість позивача відмовитися від позову, а відповідача визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

В даному випадку розглядалося процесуальне питання, пов`язане з виконанням судового рішення в порядку статті 432 ЦПК України і учасники справи не є в розумінні статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність передбачених законом підстав для визнання виконавчого листа, виданого Гусятинським районним судом Тернопільської області від 25.12.2015 року по справі № 596/1797/14-ц, таким, що не підлягає виконанню.

З урахуванням того, що інші аргументи апеляційної скарги фактично є ідентичними доводам заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, яким суд надав належну оцінку, висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому враховуючи, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 21грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення виготовлений 22 квітня 2024 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома