Постанова

від 10.04.2024 по справі 918/580/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року Справа № 918/580/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Розізнана І.В. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Мельников О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Вік-Експо" на рішення Господарського суду Рівненської області від 8 листопада 2021 року в справі №918/580/21 (суддя - Політика Н.А.)

час та місце ухвалення рішення: 8 листопада 2021 року; м. Рівне, вул. Набережна, 26-А; вступна і резолютивна частина проголошена о 13:28 год; повний текст рішення складено 18 листопада 2021 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп"

до Малого приватного підприємства "Вік-Експо"

про припинення права користування землею та скасування державного акту на право постійного користування землею

за участю представників сторін:

від Позивача - Стецик Н.В.;

від Відповідача - Гула К.М..

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Малого приватного підприємства "Вік-Експо" (далі - Відповідач) про:

·визнання припиненим права постійного користування Відповідачем земельною ділянкою в частині площі 1,5849 га, що розташована за адресою: Рівненська область, Корецький район, с. Бранів, вул. Корецька, буд.8;

·визнання недійсним та скасування Державного акта на парво постійного користування землею серії РВ 00009, виданого 2 червня 1994 року Світанівською сільською радою народних депутатів Відповідачу на земельну ділянкуплощею 2,0 га, що розташована за адресою: Рівненська область, Корецький район, с. Бранів, вул. Корецька, буд.8.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач є власником нерухомого майна - автозаправна станція в цілому, розташованого за адресою: Рівненська область, Корецький район, с. Бранів, вул. Корецька, буд. 8. Зазначене нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває в користуванні Відповідача на підставі Держаного акту на право постійного користування землею серії РВ 00009, виданого 2 червня 1994 року Світанівською сільською радою народних депутатів. Враховуючи вищевикладене, Позивач в силу положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України просить суд задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 8 листопада 2021 року в справі №918/580/21 позов задоволено. Визнано припиненим право постійного користування Відповідача земельною ділянкою в частині площі 1,5849 га, котра розташована за адресою: Рівненська область, Корецький район, с. Бранів, вул. Корецька, буд. 8. Визнано недійсним та скасувано Державний акт на право постійного користування землею серії РВ 0009, виданий 2 червня 1994 року Світанівською сільською радою народних депутатів Відповідачу на земельну ділянку площею 2,0 га, що розташована за адресою: Рівненська область, Корецький район, с. Бранів, вул. Корецька, буд. 8.

Приймаючи дане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що Позивач на підставі рішення Господарського суду Рівненської області від 18 серпня 2006 року у справі № 15/216 набув право власності на об`єкт нерухомого майна - автозаправна станція в цілому, що розташована за адресою: Рівненська область, Корецький район, с. Бранів, вул. Корецька, буд. 8. Суд вказав, що розмір земельної ділянки, який знаходиться під нерухомим майном, а також є необхідним для забезпечення належної експлуатації даного майна (автозаправної станції) становить - 1, 5849 га, що підтверджується схемою кадастрового знімання земельної ділянки на території Світанівської сільської ради (адреса нерухомого майна: с. Бранів, вул. Корецька, 8), виготовленою на підставі договору на виконання робіт № 491 від 27 травня 2021 року. Відтак, місцевий господарський суд вказав, що в силу норм статті 120 Земельного кодексу України до Позивача перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомого майна - автозаправна станція в цілому, що розташований за адресою: Рівненська область, Корецький район, с. Бранів, вул. Корецька, буд. 8 та вказав, що оскільки Позивач набув у власність нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, яка перебуває в постійному користуванні іншої юридичної особи - Відповідача, право постійного користування земельною ділянкою Відповідача є припиненим, а Державний акт на право постійного користування землею серії РВ 00009, виданий 2 червня 1994 року Світанівською сільською радою народних депутатів підлягає скасуванню.

Не погоджуючи з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, Відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/580/21 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Скаржник зазначає, що зі змісту мотивувальної частини рішення не вбачається в чому полягає невідповідність оскаржуваного Державного акта вимогам чинного законодавства на момент його прийняття, так як і не вбачається в чому незаконність рішення народних депутатів Корецького району Рівненської області №142 від 27 травня 1994 року на підставі якого винесено цей акт. Також апелянт зазначив, що згідно Державного акта Відповідачу надано в користування 2 га землі з цільовим призначенням для ведення підсобного сільського господарства. Апелянт при цьому констатує, що будівля АЗС, що складається безпосередньо з АЗС з магазином та кафе площею 119,2 кв.м., навіс площею 295,9 кв.м. була побудована Відповідачем в межах частини земельної ділянки площею 0,8 га. У даному контексті Відповідач вказав, що інша частина земельної ділянки, орієнтованою площею 1,20 га фактично не призначалася для будівництва та обслуговування АЗС і за своїм цільовим призначенням була та залишається землею для ведення підсобного сільського господарства. Апелянт вказав, що жодним доказом не підтверджено право власності Позивача на інші будівлі та споруди, що розташовані на спірній земельній ділянці.

Також, апелянт вказав, що з 2007 року і по даний час Позивач не звертався до суду (понад 14 років) і жодних дій не вчиняв для оформлення права користування спірною земельною ділянкою, а тому просив застосувати наслідки спливу позовної давності до даних позовних вимог.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 січня 2022 року в справі №918/580/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду Рівненської області від 08 листопада 2021 року в справі №918/580/21.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31 січня 2022 року в справі №918/580/21 проведення підготовчих дій закінчено. Розгляд апеляційної скарги призначено на 23 лютого 2022 року о 15:00 год.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 лютого 2022 року, з підстав, наведених в даній ухвалі, розгляд справи відкладено на 16 березня 2022 року о 14:00 год.

Розпорядженням керівника апарату № 01-05/72 від 15 березня 2022 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Бучинської Г.Б., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №918/580/21.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі № 918/580/21 визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Василишин А.Р., суддя Розізнана І.В., суддя ФіліповаТ.Л..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 березня 2022 року прийнято справу №918/580/21 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді - Василишина А.Р., суддів Філіпової Т.Л., Розізнаної І.В..

На адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Позивача надійшло клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи на вирішення якої апелянт просив поставити наступні питання:

1) який розмір земельної ділянки необхідний для обслуговування нерухомого майна (автозаправна станція в комплексі), що належить Позивачу та знаходиться за адресою: Рівненська область, Корецький район с. Бранів, вул. Корецька, буд. 8 з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм, правил, тощо?

2) які можливі варіанти розмежування земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні Відповідача площею 2,0 га для забезпечення обслуговування нерухомого майна (автозаправна станція в комплексі), що належить Позивачу та розташоване за вказаною адресою? (том 2, а.с. 2-3).

На електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суд 16 березня 2022 року від представника Позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника Позивача та про підтримання клопотання щодо проведення земельно-технічної експертизи по даній справі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 березня 2022 року, з підстав, наведених в даній ухвалі, розгляд справи відкладено на 20 квітня 2022 року о 14:00 год.

Окрім того, 20 квітня 2022 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Відповідача надійшло клопотання про призначення у справі земельно-технічної експертизи.

20 квітня 2022 року на електронну адресу апеляційного господарського суду від представника Позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника Позивача та про підтримання клопотання щодо проведення земельно-технічної експертизи по даній справі.

Також, 20 квітня 2022 року на електронну адресу апеляційного господарського суду від представника Відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника Відповідача та про підтримання клопотання щодо проведення земельно-технічної експертизи по даній справі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 квітня 2022 року клопотання Позивача та Відповідача про призначення у справі №918/580/21 судової земельно-технічної експертизи задоволено. Призначено по справі №918/580/21 судову земельно-технічну експертизу.

Супровідним листом Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 квітня 2022 року справу № 918/580/21 направлено до експертної установи для проведення експертного дослідження.

Супровідним листом Північно-західного апеляційного господарського суду від 9 травня 2022 року витребувано матеріали справи №918/580/21 від Асоціації "Компанія Експерт-Рівне".

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 травня 2022 року поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на рішення Господарського суду Рівненської області від 8 листопада 2021 року в справі №918/580/21. Розгляд апеляційної скарги та заяви призначено на "20" травня 2022 року об 10:00 год. Витребувано у Асоціації "Компанія Експерт-Рівне" матеріали справи №918/580/21.

16 травня 2022 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/580/21.

20 травня 2022 року надійшло клопотання від представника Відповідача про відкладення розгляду заяви на іншу дату мотивоване тимчасовою відсутністю в Україні.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 травня 2022 року в справі №918/580/21 призначено судову експертизу. На вирішення експертів судом було поставлено наступні питання:

який розмір земельної ділянки необхідний для обслуговування нерухомого майна (автозаправна станція в комплексі), що належить Позивачу та знаходиться за адресою: Рівненська область, Корецький район с. Бранів, вул. Корецька, буд. 8 з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм, правил, тощо?

які можливі варіанти розмежування земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні Відповідача площею 2,0 га за адресою: Рівненська область, Корецький район с. Бранів, вул. Корецька, буд. 8 для забезпечення обслуговування нерухомого майна (автозаправна станція в комплексі), що належить Позивачу та розташоване за вказаною адресою?

20 червня 2022 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) надійшло клопотання від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 14 червня 2022 року №1615 про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення судової земельно-технічної експертизи за матеріалами справи №918/580/21.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21 червня 2022 року в справі №918/580/21 клопотання експерта Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про надання матеріалів, необхідних для вирішення питань, поставлених перед експертизою по справі №918/580/21 - задоволено. Призначено судове засідання для розгляду заявленого клопотання експерта Науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про надання матеріалів, необхідних для вирішення питань, поставлених перед експертизою на 30 червня 2022 року об 11:30 год. Зобов`язано сторони у строк до 28 червня 2022 року надати суду необхідні для проведення експертизи оригінали документів, або їх завірені копії а саме: технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні Відповідача площею 2,0 га, на вул. Корецькій, 8, в с. Бранів Корецького району Рівненської області; технічну документацію на нерухоме майно, що належить Позивачу та знаходиться на вул. Корецькій, 8, в с. Бранів Корецького району Рівненської області. В разі неможливості надання вказаних документів подати письмові пояснення з обґрунтуванням такої неможливості.

29 червня 2022 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Позивача та Відповідача на виконання вимог ухвали суду від 21 червня 2022 року надійшли витребувані експертною установою документи, які наявні у сторін.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30 червня 2022 року в справі №918/580/21 погоджено строк проведення судової експертизи понад три місяці згідно листа №2437/10/вих.-22/ЛЕП від 14 червня 2022 року директора Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Зелінської Марії, але не пізніше 1 грудня 2022 року.

Направлено на адресу Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України: копію державного акту на право постійного користування землею серія РВ №0009; копію проекту внутрігосподарського землеустрою підсобного сільського господарства Відповідача на території Світанівськї сільської ради Корецького району Рівненської області; копію технічного паспорту на Автозаправочну станцію в комплексі, яка знаходиться на вул. Корецька, 8 в с. Бранів Корецького району Рівненської області № 8; копію акту державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації; копію довідки-характеристики КП «Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації» від 19 жовтня 2000 року.

27 лютого 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов висновок експерта від Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №1615-Е.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 4 березня 2024 року поновлено провадження за апеляційною Відповідача на рішення Господарського суду Рівненської області від 8 листопада 2021 року по справі №918/580/21. Розгляд апеляційної скарги призначено на 10 квітня 2024 року об 14:40 год..

Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 9 квітня 2024 року у зв`язку із перебуванням у відрядженні судді - члена колегії Філіпової Т.Л. призначено заміну судді-члена колегії по справі №918/580/21.

Визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Розізнана І.В., суддя Маціщук А.В..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 9 квітня 2024 року прийнято справу №918/580/21 до провадження Північно-західного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Розізнана І.В., суддя Маціщук А.В..

В судовому засіданні від 10 квітня 2024 року, представник Відповідача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, та з підстав, висвітлених в ній, просив суд її задоволити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначивши, що Позивачем не подано будь-яких доказів його звернення до органів місцевого самоврядування із заявою про оформлення речового права на земельну ділянку за Позивачем. Представник вказав, що перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Також представник наголосив, що набуття приватного права у визначеному законодавством порядку, створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. На переконання представника, Позивачем не доведено в чому саме полягає порушення його права, а подібний позов є передчасним.

В судовому засіданні від 10 квітня 202 року, представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги Відповідача, просив залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник вказав, що доводи наведені представником Відповідача не відповідають доводам, зазначеним в апеляційній скарзі, вказав, що підставою звернення до суду слугувало те, що Позивач є власником нерухомого майна - автозаправної станції в цілому, і що зазначене нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває в користуванні Відповідача на підставі Держаного акту на право постійного користування землею серії РВ 00009, виданого 2 червня 1994 року. Зважаючи на вимоги законодавства які чинні на час оформлення речового права Позивач листом за вих. № 428 від 29 грудня 2020 року, у зв`язку із виготовленням документів на користування вказаною земельною ділянкою, звернувся до Відповідача із проханням надати відмовний лист від користування земельною ділянкою. Представник констатував, що листом від 15 січня 2021 року за вих. № 1 Відповідач повідомив Позивача про те, що Відповідач не має наміру відмовлятися від права на земельну ділянку, що й стало підставою для звернення до суду.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Як слідує з встановлених обставин справи, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна Позивачу на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна - автозаправна станція в цілому, розташована за адресою: Рівненська область, Корецький район, с. Бранів, вул. Корецька, буд. 8.

Право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за Позивачем на підставі рішення Господарського суду Рівненської області від 18 серпня 2006 року у справі № 15/216.

З матеріалів справи вбачається, що зазначена автозаправна станція розташована на земельній ділянці, яка перебуває в користуванні Відповідача на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії РВ 00009, виданого 2 червня 1994 року Світанівською сільською радою народних депутатів.

Листом за вих. № 428 від 29 грудня 2020 року Позивач, у зв`язку із виготовленням документів на користування вказаною земельною ділянкою, звернувся до Відповідача із проханням надати відмовний лист від користування земельною ділянкою.

Листом від 15 січня 2021 року за вих. № 1 Відповідач повідомив Позивача про те, що Відповідач не має наміру відмовлятися від права на земельну ділянку за адресою: Рівненська область, Корецький район, с. Бранів, вул. Корецька, буд. 8.

Повторно, з листом щодо необхідності приведення у відповідність документів на право користування земельною ділянкою, Позивач звернувся до Відповідача у березні 2021 року (за вих. № 174 від 29 березня 2021 року). Зазначений лист отриманий Відповідачем 31 березня 2021 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення № 4302702351511, однак, як зазначив Позивач, залишений без розгляду.

29 березня 2021 року Позивач звернувся до Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області з листом щодо необхідності провести перевірку на предмет законності використання земельної ділянки, яка перебуває у користуванні Відповідача на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії РВ 00009, виданого 2 червня 1994 року.

У листі від 9 квітня 2021 року № 28-17-0.4.1-396/90-21 про розгляд звернення Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області повідомило Позивача про те, що відповідно до кількісного обліку земель на території Світанівської сільської ради за межами населених пунктів у постійному користуванні Відповідача перебуває земельна ділянка площею 2,0000 га для підсобного сільського господарства (землі сільськогосподарського призначення державної форми власності). Право постійного користування посвідчено державним актом на право постійного користування землею серії РВ № 00009, зареєстрованим за № 4 від 2 червня 1994 року. Відомості про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відсутні. В межах вищевказаної земельної ділянки наявний об`єкт нерухомого майна - автозаправна станція в цілому (АЗС з магазином та кафе, навіс, огорожа, замощення), який згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно перебуває у власності Позивача. Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Цивільним та Земельним кодексами України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина 2 статті 120 Земельного кодексу країни, частина 1 статті 377 Цивільного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України). Відтак, до Позивача перейшло право користування земельною ділянкою під нерухомим майном на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Також у листі Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області повідомило Позивача про те, що у разі наявності перешкод у використанні Позивачем вказаної земельної ділянки, останнє вправі звернутися до суду за захистом своїх прав і з позовом про усунення перешкод у користуванні майном.

Як зазначає Позивач, оскільки останній набув у власність нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, яка перебуває в постійному користуванні іншої юридичної особи - Відповідача, право постійного користування земельною ділянкою Відповідача є припиненим, а Державний акт на право постійного користування землею серії РВ 00009, виданий 2 червня 1994 року Світанівською сільською радою народних депутатів на переконання Позивача підлягає скасуванню.

Ззважаючи на вказані вище обставини, Позивач звернувся до Господарського суду, за захистом, порушеного на його думку права, з позовом про припинення права користування землею та скасування державного акта на право постійного користування землею.

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, частини 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно- правовими актами Верховної Ради і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відповідно до частини 3 статті 2 Земельного кодексу України об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, в тому числі на земельні частки (паї).

В силу дії пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності.

При цьому відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності віднесені усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, та земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

У відповідності до частини 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України та частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга статті 116 Земельного кодексу України).

За приписами частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок (частина 1 статті 123 вказаного Кодексу).

В силу дії частини першої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (частина друга статті 95 вказаного Кодексу).

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Разом із тим, статтею 141 Земельного кодексу України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Зазначений перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

За приписами статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 Земельного кодексу України.

За змістом положень частин першої, другої та шостої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості, розташованого на ній.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року в справі № 910/18560/16 та від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц.

Статтею 142 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. порядок вилучення земельної ділянки у разі добровільної відмови користувача, що згідно з частиною 1 цієї статті здійснюється виключно на підставі його заяви.

За змістом статтей 143 - 151 Земельного кодексу України передбачено і інші випадки припинення права на земельну ділянку та порядок припинення такого права, зокрема, як вище зазначено, у випадках набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Зважаючи на вищеописаний в даній справі алгоритм дій при дослідженні обставин, з якими закон пов`язує право Позивача на судовий захист (а в подальшому й задоволення позовних вимог), в контексті набуття права власності на майно розташоване на земельній ділянці, право на котру хоче набути Позивач, та враховуючи докази, долучені до матеріалів справи на підтвердження обставин припинення права користування та скасування державного акта, колегія суддів, зважаючи на дослідження порушеного права та ефективність обраного Позивачем способу захисту, зазначає наступне.

З вищеописаних норм діючого законодавства України, котре направлене на врегулювання правовідносин з приводу набуття права власності на земельну ділянку в разі набуття права власності на майно, розташоване на такій земельній ділянці, вбачається, що добровільна відмова від права користування земельною ділянкою (пункт «а» статті 141 Земельного кодексу України) та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (пункт «е» статті 141 Земельного кодексу України), є окремими підставами для припинення права на земельну ділянку.

Законодавством передбачено різні порядок та процедуру припинення права на земельні ділянки щодо кожного з наведених вище випадків, регламентувавши статі 143 - 151 Земельного кодексу України, коли і який порядок та процедура мають бути застосовані.

Зважаючи на доводи Позивача щодо неподання Відповідачем заяви про відмову від права постійного користування (подання якої ніби-то було передбачене), то колегія суду зазначає таке.

Чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства.

Враховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення.

Аналогічні правові висновки викладені і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 грудня 2018 року в справі № 910/18560/16.

При цьому особа, яка набула право власності на об`єкт нерухомості, розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я права користування земельною ділянкою в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній.

З огляду на викладене колегія суддів констатує, що позовна вимога в частині припинення права постійного землекористування Відповідача не підлягає задоволенню, оскільки у Відповідача право постійного користування земельною ділянкою припинилося автоматично в силу закону.

До того ж, оспорюваний акт посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, яке автоматично припинилося, у зв`язку з набуттям юридичної особою права власності на об`єкт нерухомого майна автозаправочну станцію в цілому, котра розташована на даній (земельній ділянці), а тому з моменту набуття права власності на майновий комплекс Позивачем, такий акт втратив юридичну силу.

Колегія суддів констатує, що в даній справі спір виник у зв`язку з тим, що Позивач набув право власності на автозаправочну станцію в цілому, розташовану на земельній ділянці, користувачем якої згідно з Державним актом на право постійного користування був Відповідач. Позивач звертався до Відповідача з вимогою надати згоду на вилучення земельної ділянки з метою переоформлення права користування на неї. Проте Відповідач відмовився надати згоду на вилучення земельної ділянки, що, на думку Позивача, свідчило про порушення його прав як власника нерухомого майна на користування земельною ділянкою.

При цьому, зважаючи вищеописані норми діючого законодавства та установлену практику Верховного Суду, суд апеляційної інстанції виходить із того, що у Відповідача право постійного користування земельною ділянкою припинилося автоматично в силу закону, а державний акт посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, яке автоматично припинилося у зв`язку з набуттям Позивачем права власності на майно, розташоване на земельній ділянці. Відповідно з моменту набуття права власності на майно, такий акт втратив юридичну силу.

Колегія суду констатує, що набуття у визначеному законодавством порядку права приватної власності на об`єкти нерухомого майна (автозаправочну станцію в цілому), створює правові підстави для переходу права на земельну ділянку до власника об`єкта нерухомості, розташованого на ній, у розмірі відповідно до положень статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України саме в силу закону, договору, рішення суду, інших обставин, що мають юридичне значення, та автоматичного переходу права користування земельною ділянкою відповідно до принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

Підсумовуючи усе описане вище, колегія суддів резюмує, що перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

З огляду на що, апеляційний господарський суд констатує, що Позивачем до Північно-західного апеляційного господарського суду 14 березня 2022 року подано клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи (том 2, а.с. 2-3).

В обґрунтування клопотання про призначення у даній справі судової земельно-технічної експертизи Позивач посилався на те, що особа, яка набула право власності на об`єкти нерухомого майна розташованого у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім`я документів на користування земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача - власника об`єкта нерухомості або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній. Позивач вказав, що без встановлення розміру земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування нерухомого майна, неможливо ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення, оскільки така обставина є обов`язковою для повного та всебічого розгляду справи.

Окрім того, 20 квітня 2022 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Відповідача також надійшло клопотання про призначення у справі земельно-технічної експертизи.

Колегія суддів розглянувши питання щодо призначення експертизи, враховуючи правову позицію, зазначену в постановах Верховного Суду (від 3 листопада 2021 року по справі №698/121/19, від 1 грудня 2020 року в справі №921/99/18), вирішила, що для розмежування земельних ділянок та встановлення розміру земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування майна, потрібно проведення відповідної експертизи. А відтак ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20 травня 2022 року клопотання Позивача та Відповідача про призначення у справі №918/580/21 судової земельно-технічної експертизи задоволено. Призначено по справі №918/580/21 судову земельно-технічну експертизу.

На вирішення земельно-технічної експертизи (судовим експертам) поставити наступні питання:

1) який розмір земельної ділянки необхідний для обслуговування нерухомого майна (автозаправна станція в комплексі), що належить Позивачу та знаходиться за адресою: Рівненська область, Корецький район с. Бранів, вул. Корецька, буд. 8 з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм, правил, тощо?

2) які можливі варіанти розмежування земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні Відповідача площею 2,0 га за адресою:Рівненська область, Корецький район с. Бранів, вул. Корецька, буд. 8 для забезпечення обслуговування нерухомого майна (автозаправна станція в комплексі), що належить Позивачу та розташоване за вказаною адресою?

27 лютого 2024 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов висновок експерта за результатом проведення судової земельно-технічної експертизи від 21 лютого 2024 року №1615-У (том 2, а.с. 135-162), яким надано відповідь на поставлені апеляційним господарським судом питання. Згідно висновку експертизи встановлене наступне.

За результатами проведеного дослідження, розмір земельної ділянки необхідний для обслуговування нерухомого майна (автозаправна станція в комплексі), що належить Позивачу та знаходиться за адресою: Рівненська область, Корецький район с. Бранів, вул. Корецька, буд.8 з урахуванням існуючого порядку користування, чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм, правил, права власності на будівлі і споруди, їх розміщені на земельній ділянці, передбачені нормативні вимоги щодо відступів від АЗС, вимоги методичних рекомендації, щодо забезпечення проходів, проїздів, забезпечення функціонального використання об`єктів, має становити 1,4200 га.

З врахуванням вимог державних будівельних норм, існуючого порядку користування земельною ділянкою, права власності на будівлі і споруди, їх розміщені на земельній ділянці, передбачені нормативні вимоги щодо відступів від АЗС, вимоги методичних рекомендації, щодо розподілу, забезпечення проходів, проїздів, забезпечення функціонального використання об`єктів, на розгляд суду експертом запропоновано єдиний можливий та доцільний варіант розмежування земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні Відповідача площею 2,0 га за адресою: Рівненська область, Корецький район с.Бранів, вул. Корецька, буд.8 для забезпечення обслуговування нерухомого майна (автозаправна станція в комплексі), що належить Позивачу та розташоване за вказаною адресою.

Для забезпечення обслуговування нерухомого майна (автозаправна станція в комплексі), що належить Позивачу експертом запропоновано надати земельну ділянку площею 1,4200га з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 121, 69; 93.80; 219,20; 27,73; 87,75; 67,06.

Відповідачу запропоновано надати земельну ділянку площею 0,5800 га з наступними геометричними розмірами по периметру в метрах: 86,51; 67,06; 87,75; 66,07.

Відтак, даним висновком судової експертизи встановлено розмір земельної ділянки необхідний для обслуговування нерухомого майна (автозаправна станція в комплексі), що належить Позивачу та варіант розмежування земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні Відповідача та Позивача (по суті, такі дослідження необхідно було б провести Позивачу, при звернені до органів місцевого самоврядування, саме при оформленні речового права на земельну ділянку з огляду на набуття права власності на майно).

Таким чином, колегія суду виснує, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 Земельного кодексу України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19) наголошено, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за землею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який хоча безпосередньо і не закріплений у загальному вигляді в законі, тим не менш знаходить свій вияв у правилах статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, інших положеннях законодавства.

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

Саме тому, враховуючи положення статтей 120, 141 Земельного кодексу України, колегія суду виходить із того, що перехід майнових прав до особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Тому взявши до уваги, що станом на момент прийняття оспорюваного рішення власником усього нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, є саме - Позивач, колегія суду дійшла висновку, що Позивач оформивши за собою речове право на майно, будучи законним власником об`єкта нерухомого майна, враховуючи, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, автоматично набув речове право на земельну ділянку.

Водночас, суд апеляційної інстанції з урахуванням, зокрема, положень статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, а також правових висновків, зроблених Верховним Судом у подібних правовідносинах, дійшов висновку про те, що внаслідок зміни власника нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, припинення попереднього права на таку земельної ділянки, в силу вимог законодавства, земельна ділянка, що знаходиться під об`єктом нерухомості та земельна ділянка необхідна в силу встановлених нормативів для обслуговування вказаного нерухомого майна, автоматично повинна була б бути надана Позивачу та оформлена за ним на речовому праві.

Окрім того, відповідно до частини 13 статті 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду, єдиний майновий комплекс), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, особами, які не можуть набувати земельну ділянку на такому праві, вони набувають таку земельну ділянку із земель державної або комунальної власності у власність або оренду. Набувач права власності на такий об`єкт зобов`язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об`єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 цього Кодексу. Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування зобов`язаний не пізніше 30 днів з дня отримання поданого у встановленому порядку клопотання припинити право постійного користування земельною ділянкою, на якій розміщений відповідний об`єкт, та передати її у власність або оренду набувачу права власності на такий об`єкт. Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому цієї частини, не може бути підставою для відмови набувачу права власності на відповідний об`єкт у передачі йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт.

В той же час, Позивачем не долучено до матеріалів справи доказів будь-якого звернення до органів місцевого самоврядування саме із заявою такого змісту щодо оформлення речового права на земельну ділянку з огляду на набуття права власності на майно, котре знаходиться на такій земельній ділянці та позов в свою чергу не адресовано до відповідного органу.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити.

Аналогічний правовий висновок викладений і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року в справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19 вересня 2019 року в справі № 924/831/17, від 28 листопада 2019 року в справі № 910/8357/18, від 22 вересня 2022 року в справі № 924/1146/21, від 6 жовтня 2022 року в справі № 922/2013/21, від 17 листопада 2022 року в справі № 904/7841/21).

Колегія суддів зазначає, що з огляду на положення статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, і у постановах Верховного Суду від 4 грудня 2019 року в справі № 910/15262/18, від 3 березня 2020 року у справі № 910/6091/19).

Відтак, зважаючи на предмет та підставу позовних вимог, в силу дії імперативного переходу права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, встановлення висновком судової експертизи розміру земельної ділянки необхідного для обслуговування нерухомого майна (автозаправна станція в комплексі), що належить Позивачу, незапереченням в судовому засіданні від 10 квітня 2024 року представником Відповідача речового права Позивача на земельну ділянку, суд апеляційної інстанції констатує, що позовні вимоги Позивача щодо припинення права користування земельною ділянкою та скасування державного акта не підлягають до задоволення (в силу імперативного припинення такого права Відповідача та скасування державного акта на земельну ділянку).

З урахуванням викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги про припинення права користування землею та скасування державного акта на право постійного користування землею не підлягають до задоволення.

Відповідно приймаючи таке рішення Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує рішення місцевого господарського суду.

Що ж стосується заяви Відповідача про застосування наслідків сплину позовної давності, то колегія суду зауважує, що для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог (пункти 138-140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16). Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Відтак, зважаючи на те, що як встановлено вище в даній постанові, за результатами розгляду позовних вимог, колегія суду дійшла висновку, що в даній справі відсутні підстави для задоволення позовних вимог, то в даному разі відсутні підстави для розгляду заяви Відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.

Що ж до доводів Позивача про те, що доводами апеляційної скарги Відповідач не вказував на перехід до Позивача права на земельну ділянку на котрій розміщенно придбаний Позивачем об`єкт нерухомого майна та не вказував на недоведеність звернення до органів місцевого самоврядування із заявою про оформлення речового парва на земельну ділянку, то суд відхиляє такій довід з огляду н ате, що: спір не направлено Позивачем до органів місцевого самоврядування, вказане представником Відповідача випливає із Закону (що описано вище в даній постанові), в той же час як частина 4 статті 269 ГПК України надає суду апеляційної інстанції право не бути обмеженим доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права (що вище в даній постанові і встановлено апеляційним господарським судом).

З огляду на усе вищевказане у даній постанові, Північно-західний апеляційний господарський суд, вважає подану Відповідачем апеляційну скаргу підставною та обгрунтованою. Відповідно суд приймає рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Позивача.

Разом з тим, суд скасовує рішення Господарського суду Рівненської області від 8 листопада 2021 року.

Згідно частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Водночас, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з`ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, та неправильне застосування норм матеріального права, що в силу дії пунктів 1, 2 та 3 частини 1 статті 277 та частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати, в силу дії приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за розгляд апеляційної скарги, суд покладає на Позивача.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Вік-Експо" на рішення Господарського суду Рівненської області від 8 листопада 2021 року в справі №918/580/21 - задоволити.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 8 листопада 2021 року в справі №918/580/21 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп" (43010, м. Луцьк, вул. Кременецька,буд. 38, код ЄДРПОУ 34524327) на користь Малого приватного підприємства "Вік-Експо" (33027, м. Рівне, вул. Кобзарська, 85, код ЄДРПОУ 13970970) 6810 грн відшкодування судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду Рівненської області видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

8. Справу №918/580/21 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови виготовлено 22 квітня 2024 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Маціщук А.В.