Рішення

від 23.04.2024 по справі 904/1108/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2024м. ДніпроСправа № 904/1108/24

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при секретарі судового засідання Скородумовій Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Еталон-Прилад", 61045, м.Харків, вул.Клочківська, буд.295, код ЄДРПОУ 40711560

до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", 53200, м.Нікополь, вул.Електрометалургів, 310, код ЄДРПОУ 00186520

про стягнення заборгованості

Представники сторін:

від позивача: Санін Арсеній Олександрович

від відповідача: Якимець Ярослав Костянтинович, посвідчення № 1235 від 09.02.2018р., адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Еталон-Прилад" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", в якій просить суд стягнути заборгованість в розмірі 175 672,00грн., 3 % річних в розмірі 10 919,46 грн., інфляційні втрати в розмірі 56 289,63 грн. та пеню у розмірі 26 643,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору поставки № 2005819 від 28.12.2020р. в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 14.03.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

05.03.2024р. до суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить визнати причини пропуску строку подання відзиву на позовну заяву поважними, поновити процесуальний строк для надання відзиву, прийняти судове рішення з урахуванням відзиву на позовну заяву, всіх фактичних обставин справи, виходячи з загальних принципів справедливості, добросовісності та розумності та зменшити суму пені на 90%, витрати на професійну правничу допомогу покласти на позивача та витрати за сплати судового збору вирішити в порядку ст.129 ГПК України. Відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 175 672,00 грн., 3 % річних в розмірі 10 919,46 грн. та інфляційних втрат в розмірі 56 289,63 грн.

10.04.2024р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій просить залишити без задоволення вимоги відповідача у відзиві в частині зменшення пені на 90 % та покладенням витрат на професійну правничу допомогу на позивача.

Ухвалою суду від 09.04.2024р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.04.2024р.

В судове засідання з`явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 23.04.2024р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Еталон-Прилад" (надалі постачальник, позивач) та Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (надалі покупець, відповідач) був укладений договір поставки № 2005819.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за Державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у специфікації (додатку) до цього договору (далі - товар), що є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість у порядку і за умовами, передбаченими цим договором.

Детальна інформація про кількісні та якісні характеристики товару міститься у специфікаціях (додатки) до цього договору (п. 2.1 договору).

Постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар у спосіб та за умовами, зазначеними у специфікації (додатку) до цього договору. Умови поставки регламентуються відповідними базисами, що передбачені Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс у редакції 2020 року, яка є погодженою сторонами (далі - Інкотермс), у разі розбіжностей має Інкотермс та цим договором цей договір має переважну силу. (п.3.1. договору)

Постачальник зобов`язується поставити товар покупцеві у визначений у специфікації (додатку) до цього договору термін поставки, з урахуванням усіх умов, що передбачені у цьому договорі. Якщо за попередньою домовленістю сторін поставка товару, вказаного у специфікації (додатку) до цього договору, забезпечується банківською гарантією (гарантія виконання), поставка такого товару не допускається до моменту. коли постачальник не надасть покупцю банківську гарантію (гарантію виконання), що обумовлена цим договором. У разі ненадання постачальником покупцю банківської гарантії (гарантії виконання) в установлений цим договором строк покупець має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, а у разі коли постачальник поставить товар покупцю, - відмовитися в його прийманні, відмовитися від договору, без відшкодування постачальникові будь-яких збитків, упущеної вигоди тощо. (п.3.3. договору)

Згідно п.3.4. договору поставка Товару здійснюється Постачальником відповідно до п.3.1. даного Договору після отримання письмового повідомлення (належним чином оформленої заявки) Покупця. У письмовому повідомленні (заявці) Покупець вказує графік поставки, зазначає обсяги та терміни поставки Товару в межах періоду поставки, який Сторони вказують у специфікації (додатку) до цього Договору.

Оригінал повідомлення (заявка) надсилається поштою або кур`єром на юридичну адресу Постачальника та скан-копія повідомлення надсилається на електронну адресу Постачальника, що вказана у цьому Договорі

Постачальник у відповідь на заявку Покупця зобов`язаний не пізніше трьох робочих днів до призначеної дати завантаження, направити на електронну адресу Покупця» що вказана у розділі «Реквізити Сторін» цього Договору, письмове підтвердження про отримання ним заявки на поставку Товару з призначенням дати для можливого завантаження Товару на складі.

Дострокову поставку Товару Постачальник може здійснити тільки за згодою Сторін. Постачальник вважається таким, що передав Покупцеві Товар, одержання якого передбачено безпосередньо на складі Постачальника або на складі третьої особи (вантажовідправника), або на складі перевізника, тільки у разі одержання з боку Покупця письмового доручення, складеного на заводському фірмовому бланку за підписом уповноваженої особи та скріпленого печаткою Покупця.

За змістом п. 3.5 договору, окрім іншого визначено, що разом із товаром, але не пізніше дати поставки, постачальник зобов`язаний надати покупцю документи, оформлені державною мовою відповідно до вимог чинного законодавства України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, а саме:

- рахунок-фактуру (оригінал державною мовою), крім випадків, коли для здійснення авансового платежу постачальником надається оригінал специфікації, підписаної з обох сторін;

- видаткову накладну на відпуск товару (оригінал державною мовою);

- копію електронної залізничної накладної, завіреної підписом та печаткою постачальника із відображенням у залізничній накладній інформації про власника товару, відправника товару та одержувача товару за умови поставки залізничним транспортом або товаротранспортну накладну (оригінал) за умови поставки вантажним автотранспортом постачальника;

- копію належним чином оформленої покупцем заявки на поставку згідно з п. 3.4 цього договору;

- акт прийому-передачі товару (оригінал), оформлений у відповідності до вимог договору та специфікації до цього договору;

- сертифікат якості виробника товару, (найменування виробника у сертифікаті повинно відповідати найменуванню виробника у специфікації), а також інші документи згідно з п. 2.3 Договору (оригінали або належним чином завірені копії);

- у разі, якщо товар підлягає сертифікації - сертифікат походження та відповідності за системою сертифікації УкрСЕПРО, гігієнічний, екологічний сертифікат, а також інші сертифікати згідно з чинним законодавством України (оригінали або належним чином завірені копії).

Крім того, постачальник зобов`язаний у граничні терміни, які встановлені п.201.10 ПКУ скласти електронну податкову накладну відповідно до вимог чинного законодавства України, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та направити покупцю через систему електронного документообігу (M.E.Doc, OPZ тощо).

Відповідно до п.3.7. договору постачальник вважається таким, що виконав умови поставки товару, надавши товар у розпорядження покупцю або перевізнику відповідно до умов поставки, визначених у специфікації до цього договору в строки, визначені п.3.3. цього договору.

Згідно п.3.8. договору датою поставки товару вважається: для поставок залізничним транспортом - дата штемпеля станції Нікополь та електронній копії залізничної накладної (п.п.3.8.1, договору) для поставок автомобільним транспортом - дата відмітки у товаротранспортній накладній про доставку товару на склад покупця (п.п.3.8.2 договору)

Відповідно до п. 4.1 договору загальна вартість товару за даним договором становить суму партій товару за всіма специфікаціями (додатками) до цього договору та не може перевищувати ліміт в еквіваленті 14 мільйонів доларів США на дату підписання кожної специфікації (додатку до даного договору).

Ціна кожного найменування товару, залежно від марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальна вартість кожної партії товару вказується у специфікації (додатку) до договору (п. 4.2 договору).

Порядок оплати, форма та строки розрахунків вказуються в специфікаціях (додатках) до даного Договору (п. 4.6 договору).

Пунктом 4.8 договору, окрім іншого, встановлено, що покупець проводить оплату за товар за умови наявності у покупця підписаних сторонами оригіналів договору та відповідної специфікації з урахуванням наступних умов: у разі, якщо сторони встановили форму розрахунків - після моменту поставки, покупець проводить оплату за товар протягом визначеної у відповідній специфікації кількості днів, за умови надання постачальником документів, зазначених у п. 3.5 цього договору. При простроченні терміну надання цих документів, зазначених у п. 3.5 цього договору, або у випадку наявності зауважень до якості та/або кількості товару, строк оплати збільшується на кількість днів, що минули від дати поставки до дати усунення зауважень та/або надання повного пакета документів постачальником. У цьому разі покупець не несе будь-якої відповідальності за прострочення оплати (п. 4.8.1 договору).

Відповідно до п. 5.8.1 договору переходом права власності на товар є акт прийому-передачі товару, підписаний сторонами, який фіксує зокрема, але не виключно, факт відсутності зауважень покупця до постачальника щодо відповідності якості/комплектності і кількості товару умовам договору. Датою переходу права власності на товар є дата поставки товару відповідно до умов договору і специфікації до нього або датою усунення постачальником встановлених недоліків (у разі їх наявності), виявлених під час приймання товару на складі покупця. Виключне право підпису актів прийому-передачі товару має особа, що підписала цей договір. У разі відсутності вищевказаної особи право підпису надається особі, на яку покладено виконання обов`язків.

Згідно з п. 8.1 договору сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких зі своїх обов`язків за цим договором, якщо таке невиконання стало наслідком настання таких обставин непереборної сили, як повінь, пожежа, землетрус та інші стихійні лиха, ембарго, війна або військові дії, рішення органів влади, а також будь-яких інших обставин, що знаходяться поза контролем сторін.

Термін виконання зобов`язань відсувається на час, протягом якого будуть діяти такі обставини (п. 8.2 договору).

Настання форс-мажорних обставин та їх тривалість підтверджується сертифікатом ТПП України (п. 8.3 договору).

Сторона зобов`язана негайно, не пізніше 3 календарних днів із моменту настання форс-мажорних обставин, у письмовій формі повідомити іншу сторону про їх настання, передбачуваний термін їх дії та про їх припинення (п. 8.4 договору).

Відповідно до п. 8.5 договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону, що оголосила про форс-мажорні обставини, права посилатися на зазначені обставини як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань за цим договором.

За змістом п. 10.3.1 договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, зазначених у договорі та специфікації до нього, більше ніж 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11-ого календарного дня такого прострочення, крім випадків, коли постачальник порушив строки надання документів, зазначених у п.3.5. цього договору, та несе відповідальність, передбачену п.10.4. договору; у випадках, передбачених п.9.2. договору. Строк нарахування пені - згідно з чинним законодавством України.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх підписів печатками. Строк дії договору закінчується через один календарний рік із дати його укладання, але не раніше повного виконання зобов`язань сторонами. Сторони можуть продовжити строк дії даного договору на обумовлений сторонами термін за тими ж умовами, підписавши відповідну додаткову угоду до цього договору (п. 12.1 договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

В матеріалах справи відсутні докази того, що договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Сторонами було підписано Додатки 1 до Договору Специфікацію №4/2104550 від 08.09.2021 р. до Договору №2005819 від 28.12.2020 р. та Специфікацію №5/2105896 від 22.11.2021 до Договору №2005819 від 28.12.2020, у яких зазначено повне найменування марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, ціна товару, поставка якого є предметом Договору.

30 листопада 2021 на виконання Договору Постачальником було здійснено поставку товару згідно Специфікації №4/2104550 від 08.09.2021, а саме Перехідник подвійний Fluke РМ9082 у кількості 2 шт. на загальну суму 4450,00 грн. з ПДВ. Фактична поставка вказаного товару на склад Покупця підтверджується відміткою вхідного контролю АТ НЗВ «Погашено, КПП №19» на підписаній представником Покупця Видатковій накладній № РН-0000837 від 25 листопада 2021 року. Окрім цього, Постачальник отримав від уповноваженого представника Покупця Доручення №772 на отримання ТМЦ, складене на заводському фірмовому бланку. 04 лютого 2022 року Постачальником та Покупцем складено Акт прийому-передачі товару, згідно якого Покупець прийняв, а Постачальник передав товар Перехідник подвійний Fluke РМ9082 у кількості 2 шт. на загальну суму 4450,00 грн. з ПДВ за відсутності претензій щодо якості та кількості.

28 грудня 2021 року Постачальником було здійснено поставку товару згідно Специфікації №4/2104550 від 08.09.2021, а саме Барометр-анероїд контрольний М-67 у кількості 1 шт. на загальну суму 18954,00 грн. з ПДВ. Фактична поставка вказаного товару на склад Покупця підтверджується відміткою вхідного контролю АТ НЗВ «Погашено, КПП №19» на підписаній представником Покупця Видатковій накладній № РН-0000938 від 24 грудня 2021 року. Окрім цього, Постачальник отримав від уповноваженого представника Покупця Доручення №870 на отримання вказаних ТМЦ, складене на заводському фірмовому бланку. 12 січня 2022 року Постачальником та Покупцем складено Акт прийому-передачі товару, згідно якого Покупець прийняв, а Постачальник передав товар Барометранероїд контрольний М-67 у кількості 1 шт. на загальну суму 18954,00 грн. з ПДВ за відсутності претензій щодо якості та кількості.

21 січня 2022 року Постачальником було здійснено поставку товару згідно Специфікації №5/2105896 від 22.11.2021, а саме Аналізатор якості електроенергії МІ 2892st у кількості 1 шт. на загальну суму 152268,00 грн. з ПДВ. Фактична поставка вказаного товару на склад Покупця підтверджується відміткою вхідного контролю АТ НЗВ «Погашено, КПП №19» на підписаній представником Покупця Видатковій накладній № РН-0000034 від 19 січня 2022 року. Окрім цього, Постачальник отримав від уповноваженого представника Покупця Доручення №25 на отримання вказаних ТМЦ, складене на заводському фірмовому бланку. 28 січня 2022 року Постачальником та Покупцем складено Акт прийому-передачі товару, згідно якого Покупець прийняв, а Постачальник передав товар Аналізатор якості електроенергії МІ 2892st у кількості 1 шт. на загальну суму 152268,00 грн. з ПДВ за відсутності претензій щодо якості та кількості.

Отже, 31 листопада 2021 року, 28 грудня 2021 року, 21 січня 2021 року на виконання умов Договору Постачальником було здійснено поставку товару на загальну суму 175 672,00 грн. з ПДВ, який був прийнятий Покупцем за відсутності претензій щодо якості та кількості після підписання Актів прийому-передачі товару.

Відповідач в своєму відзиві визнає основну заборгованість в розмірі 175 672,00грн.

Станом на сьогоднішній день заборгованість за договором поставки № 2005819 від 28.12.2020р. становить 175 672,00грн., яка підлягає до стягненню і підтверджується матеріалами справи.

Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано.

Щодо стягнення 3 % річних в розмірі 10 919,46грн. за період з 13.01.2022р. по 01.03.2024р. та інфляційних втрат в розмірі 56 289,63грн. за період з січня 2022р. по січень 2024р., суд зазначає наступне.

Положеннями ст.611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Норми ст.ст. 614, 617 ЦК України кореспондуються із нормами ст. 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особливості регулювання грошових зобов`язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних за період з 13.01.2022р. по 01.03.2024р. та інфляційних втрат з січня 2022р. по січень 2024р. заявлено позивачем обґрунтовано.

Відповідач в своєму відзиві погоджується з позовними вимогами в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Контррозрахунок відповідач не надав.

Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню, а саме, по стягненню 3 % річних в розмірі 10 919,46грн. за період з 13.01.2022р. по 01.03.2024р. та інфляційних втрат в розмірі 56 289,63грн. за період з січня 2022р. по січень 2024р.

Щодо стягнення пені в розмірі 26 643,58грн. за період з 13.01.2022р. по 07.08.2022р., суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 10.3.1 договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, зазначених у договорі та специфікації до нього, більше ніж 10 календарних днів покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11-ого календарного дня такого прострочення.

Контррозрахунок відповідачем не наданий.

Заявлена позивачем пеня розрахована у загальній сумі 26 643,58грн. за загальний період з 13.01.2022р. по 07.08.2022р.

Перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню, а саме, по стягненню пені в розмірі 26 643,58грн. за період з 13.01.2022р. по 07.08.2022р.

Щодо заперечень відповідача в частині стягнення пені та зменшення її на 90 %, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також, згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо).

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання зобов`язання.

Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, не є належним і допустимим доказом наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором, що пов`язане з настанням обставин непереборної сили, оскільки згідно зі статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Тож, указаний лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

У розділі 8 договору поставки №2005819 від 28.12.2020 року містяться умови щодо форс-мажорних обставин.

Так, відповідно до п.п.8.1, 8.2 договору сторони не несуть відповідальність за повне або часткове невиконання будь-яких зі своїх обов`язків за цим договором, якщо таке невиконання стало наслідком настання таких обставин непереборної сили, як повінь, пожежа, землетрус та інші стихійні лиха, ембарго, війна або військові дії, рішення органів влади, а також будь-яких інших обставин, що знаходиться поза контролем сторін. Термін виконання зобов`язання відсувається на час, протягом якого будуть діяти такі обставин.

Згідно з пунктами 8.3 8.5 договору настання форс-мажорних обставин та їх тривалість підтверджується сертифікатом ТПП України. Сторона зобов`язана негайно, не пізніше 3 календарних днів з моменту настання форс-мажорних обставин, у письмовій формі повідомити іншу сторону про їх настання, передбачуваний термін їх дії та про їх припинення. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону, що оголосила про форс-мажорні обставини , права посилатися на зазначені обставини к на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань за цим договором.

Матеріали справи не містять ані повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин, ані відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором поставки №2005819 від 28.12.2020 року, який б підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару та неможливості виконати свої зобов`язання з оплати штрафних санкцій у разі порушення умов такого договору.

Посилання відповідача на втрату ланцюга постачання та купівлі товару, яке призвело до його тяжкого фінансового становища, не мають прийматися судом до уваги, оскільки згідно зі ст.218 ГК України відсутність коштів у боржника не є обставиною, що звільняє його від виконання господарського зобов`язання, а використання відповідачем лише загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України повинен супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та отримувати коштів від своїх контрагентів. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо).

Згідно зі статтею 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 ЦК України та статті 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідач в своєму відзиві звертає увагу суду, що наше товариство є фактично містоутворюючим підприємством у м. Нікополі зі штатною чисельність майже 6 тис. працівників, з яких на теперішній час працює трохи більше половини людей. У цей складний час АТ НЗФ наповнює податками левову частку міського бюджету. Своєчасно сплачує заробітну плату працівникам при тому, що має збитки від господарської діяльності у зв`язку з відсутністю попиту продукції на внутрішньому ринку та значними ускладненнями з логістикою її збуту за кордон. Загальновідомими обставинами є те, що, починаючи з 12.07.2022 місто Нікополь та Нікопольський район піддається систематичним обстрілам з РСЗВ ворожих військ з окупованого міста Енергодар Запорізької області, яке знаходиться на відстані 7 кілометрів по Каховському водосховищу від міста Нікополь.

Позивач в своїй відповіді на відзив зазначає, що заявивши вимогу про зменшення суми штрафних санкцій, а саме нарахованої позивачем пені, на 90% слід взяти до уваги не тільки той факт, що місцезнаходженням відповідача є м. Нікополь Дніпропетровської області, яке відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 169 від 27.07.2022 "Про внесення змін до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75" було внесена до переліку громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій та що 18.07.2022, 15.08.2022 та 19.12.2022 промислові потужності відповідача зазнали артилерійського обстрілу, що призвело до пошкодження та руйнування його технологічного устаткування та адміністративних будівель, але і те, що зареєстрованим місцезнаходженням позивача є м. Харків, яке з перших днів запровадження воєнного стану та початку військових дій також піддається постійним обстрілам та є містом наближеним до лінії фронту, що свідчить про те, що ступінь негативного впливу проведення воєнних (бойових) дій на господарську діяльність як позивача так і відповідача є відносно рівнозначний.

Суд звертає увагу на те, що прострочення оплати поставленого товару настало ще 05.02.2022 року за видатковою накладною №РН-0000837 від 25.11.2021 року, 13.01.2022 року за видатковою накладною №РН-0000938 від 24.12.2021 року та 07.02.2022 року за видатковою накладною №РН-0000034 від 19.01.2022 року, отже більше ніж за два тижні до початку воєнних дій на території України, крім того, до моменту звернення позивача із позовом до суду відповідач не здійснив навіть часткової оплати за отриманий товар, а отже прострочення у даній справі є істотне.

Інших доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару у встановлений договором строк матеріли справи не містять і відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи або не впливають та не спростовують вищенаведеної правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з вимогами закону, тому відхиляються господарським судом.

Отже, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для зменшення пені на 90 % з вказаних вище підстав.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає наступне.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень судом до уваги не береться, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором поставки № 2005819 від 28.12.2020р. в розмірі 175 672,00грн., 3 % річних в розмірі 10 919,46грн. за період з 13.01.2022р. по 01.03.2024р., інфляційні втрати в розмірі 56 289,63грн. за період з січня 2022р. по січень 2024р. та пені в розмірі 26 643,58грн. за період з 13.01.2022р. по 07.08.2022р.

Щодо судового збору суд зазначає наступне.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до п.1, п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ст. 9 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки, при зверненні до господарського суду заявлено вимогу майнового характеру (269 517,30грн.), то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 3 234,21грн.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 4 042,76грн., про що свідчить платіжна інструкція на кредитовий переказ в національній валюті № 82 від 01.03.2024р. Отже, поверненню з Державного бюджету України підлягає 808,55грн.

Таким чином, позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (п.1 ч. 1 ст.7 Закону України "Про судовий збір").

Суд не вирішує питання повернення судового збору, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.

Також суд зазначає, що оскільки відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 175 672,00 грн., 3 % річних в розмірі 10 919,46грн. та інфляційних втрат в розмірі 56 289,63 грн., то таке заперечення судом розцінюється як визнання позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України Про судовий збір у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв`язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд приходить до висновку, що позивачу слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 1 617,11грн., про що винести ухвалу.

Стосовно витрат на правничу допомогу, позивач в своїй відповіді на відзив на позовну заяву зазначив, що витрати в розмірі 30 000,00 грн. є орієнтовною, оскільки детальний та остаточний розрахунок витрат на правничу допомогу буде надано позивачем після розгляду вказаної справи у суді першої інстанції за результатами усіх здійснених представником позивача процесуальних дій.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на відповідача в розмірі 1 617,11грн.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 191, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", 53200, м.Нікополь, вул.Електрометалургів, 310, код ЄДРПОУ 00186520 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Еталон-Прилад", 61045, м.Харків, вул.Клочківська, буд.295, код ЄДРПОУ 40711560 заборгованість в розмірі 175 672,00грн., 3 % річних в розмірі 10 919,46грн., інфляційні втрати в розмірі 56 289,63грн. , пеню в розмірі 26 643,58грн. та судовий збір в розмірі 1 617,11грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.04.2024

Суддя С.П. Панна