Рішення

від 09.05.2024 по справі 904/1108/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.05.2024м. ДніпроСправа № 904/1108/24

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Еталон-Прилад" про ухвалення додаткового рішення

у справі:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Еталон-Прилад", 61045, м.Харків, вул.Клочківська, буд.295, код ЄДРПОУ 40711560

до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", 53200, м.Нікополь, вул.Електрометалургів, 310, код ЄДРПОУ 00186520

про стягнення заборгованості

Суддя Панна С.П.

Секретар судового засідання Скородумова Л.В.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024р. по справі № 904/1108/24 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", 53200, м.Нікополь, вул.Електрометалургів, 310, код ЄДРПОУ 00186520 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Еталон-Прилад", 61045, м.Харків, вул.Клочківська, буд.295, код ЄДРПОУ 40711560 заборгованість в розмірі 175 672,00грн., 3 % річних в розмірі 10 919,46грн., інфляційні втрати в розмірі 56 289,63грн., пеню в розмірі 26 643,58грн. та судовий збір в розмірі 1 617,11грн.

29.04.2024р. до суду від позивача надійшла заява, в якій просить ухвалити додаткове рішення по справі, яким стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30 000,00 грн., які понесені позивачем у зв`язку із розглядом справи № 904/1108/24.

Відповідно до статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Ухвалою суду від 01.05.2024р. призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Еталон-Прилад" про ухвалення додаткового рішення в судовому засіданні на 09.05.2024р.

06.05.2024р. до суду від відповідача надійшов відзив на заяву про ухвалення додаткового рішення на оплату правничої допомоги адвоката. В своїй заяві відповідач просить суд частково задовольнити заяву позивача про розподіл суми судових витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши розмір судових витрат ТОВ «НВП «ЕталонПрилад» на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.

08.05.2024р. до суду від представників позивача та відповідача надійшли заяви про розгляд вказаної вище заяви без їх участі.

В судовому засіданні, 02.03.2023р., прийнято додаткове рішення.

Дослідивши та оцінивши надані позивачем та відповідачем докази у сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10.01.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Еталон-Прилад" (далі позивач, клієнт) та адвокатом Саніним Арсенієм Олександровичем (далі адвокат) був укладений договір.

Відповідно до п. 1.1 договору за цим договором Адвокат приймає на себе доручення Клієнта на надані правової допомоги з питань захисту прав та представлення інтересів Клієнта в будь-яких цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних, інших публічних та приватних правовідносинах, а Клієнт, за дії Адвоката з надання юридичної допомоги зобов`язується сплатити йому гонорар, а також фактичні витрати, пов`язані з виконанням доручення Клієнта.

Зміст доручення: надавати Клієнту усні та письмові консультації, довідки, роз`яснення, висновки,; правові позиції з юридичних питань, захищати та/або представляти Клієнта в будь-яких цивільних,: господарських, адміністративних,: кримінальних, інших публічних та приватних правовідносинах, складати різного роду документи (договори, доручення, заповіти, заяви, скарги, запити, процесуальні документи тощо). (п.1.2. договору)

Відповідно до п.2.4. договору, клієнт зобов`язаний:

- оплачувати гонорар Адвоката та відшкодовувати фактичні витрати пов`язані з виконанням його доручення;

- повідомити Адвокату все, що має відношення до питання з; якого Адвокат надає правову допомогу;

-своєчасно інформувати Адвоката про зміну обставин, з`явлення додаткової інформації, документів, що пов`язані із виконанням, цього договору. За дії з надання юридичної допомога Клієнт сплачує Адвокату гонорар в розмірі: згідно фактично виконаних робіт та наданих послуг. (п.3.1. договору)

Розмір гонорару може бути змінений (збільшений або зменшений), у зв`язку із суттєвим зростанням або зменшенням обсягу допомоги, що, має бути надана. (п.3.2. договору)

Фактичні витрати, пов`язані з виконанням доручення Клієнта складається з витрат на оплату робота фахівців чиї висновки запитуються Адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, оплати телефонних розмов, тощо. (п.3.3. договору)

Адвокат зобов`язаний попередньо узгоджувати фактичні витрати та їх розмір із Клієнтом. (п.3.4. договору)

Клієнт зобов`язаний відшкодувати Адвокату усі погоджені фактичні витрати. (п.3.5. договору)

Згідно п.4.1. договору, він набирає чинності в момент підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

01.03.2024р. між позивачем та адвокатом була укладена додаткова угода № 2 до договору про надання правової допомоги б/н від 10.01.2020р.

Сторони вирішили доповнити Договір про надання правової допомоги б/н від 10 січня 2020 року (про надання правової допомога) пунктом 1.2. наступного змісту:

« 1.2. В рамках даного договору Адвокатом надаються послуги щодо попереднього вивчення матеріалів, формування правової позиції, підготовки та подання позову від ТОВ «НВП «ЕТАЛОН-ПРИЛАД» до Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» про стягнення заборгованості за договором поставки № 2005819 від 28.12.2020 року, а також подальшого супроводження цієї справи в Господарському суді Дніпропетровської області, що також включає в себе (але не виключно); участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи, складання та відправка адвокатських запитів (збір доказів), складання відповіді на відзив, письмових пояснень, інших заяв та клопотань як по суті справи так і з процесуальних питань."

24.04.2024р. між позивачем та адвокатом був підписаний акт № 2 приймання послуг (робіт) до договору про надання правової допомоги б/н від 10 січня 2020 року, в якому зазначений детальний опис послуг правничої допомоги наданих адвокатом по справі №904/1108/24, а саме:

- вивчення матеріалів наданих клієнтом: договору поставки № 2005819 від 28.12.2020, додатку № 2 до договору поставки: Персональна відповідальність, додатку №3 до Договору поставки: Зразок Акта-прийому передачі товару, додаткової угоди № 1/2106066 від 26.11.2021 до договору № 2005819 від 28.12.2020, додатку №1 до Договору поставки: Специфікації № 4/2104550 від 08.09.2021, додатку № 1 до Договору поставки: Специфікації №5/2105896 від 22.11.2021, видаткової накладної № РН-0000837 від 25.11.2021; доручення №772, акту прийому-передачі товару від 04.02.2022, видаткової накладної № РН-0000938 від 24.12.2021 року, доручення №870, акту прийому-передачі. товару від 12.01.2022, видаткової накладної № РН-0000034 від 19.12.2022, доручення №25, акту прийому-передачі товару від 28.01.2024, аналіз законодавства та актуальної практики Верховного Суду, щодо застосування та розрахунку ст. 625 ЦК України - 2 години;

- написання (підготовка) позовної заяви до Акціонерного товариства «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» про стягнення заборгованості за Договором №2005819 від 28.12.2020, розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, пені - 4 години 30 хвилин;

- написання (підготовка) відповіді на відзив по справі № 904/1108/24, пошук судової практики щодо форс-мажорних обставин та правової природи процентів річних, інфляційних втрат як міри відповідальності боржника та підстав зменшення-таких сум - 2 години 30 хвилин;

- написання та відправка заяви про участь у судовому засіданні, яке призначено на 09.04.2024 року о 14:30 в приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області, а також наступних судових засідань по справі №904/1108/24, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою свого Електронного кабінету та власних технічних засобів - 30 хвилин;

- участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке відбулося 23.04.2024 року о 10 год.00хв. -30 хвилин.

Станом на дату складання акту Адвокатом була надана правова допомога за договором від 10 січня 2020 року, загальна вартість послуг становить 30 000,00 гривень.

Вартість послуг визначена із розрахунку 1 година - 3 000,00 гривень.

Статтею 15 ГПК України регламентовано, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З урахуванням вищезазначених вимог закону при визначені розміру правничої допомоги суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.11.2021 у справі №914/1945/19, від 23.11.2021 у справі №873/126/21).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний правовий висновок наведений у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Також Об`єднана палата зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Водночас у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 - 6 статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічні висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім цього, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.01.2023 у cправі №908/2702/21 здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21 тощо.

Отже, Верховний Суд висновує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України.

При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що рішення відбулось на користь позивача і спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, витрати у справі в даному випадку підлягають покладенню на відповідача.

За приписами частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/20, відповідно до яких Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis рішення ЄСПЛ у справі East/West проти України від 23 січня 2014 року (East/West., заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6.672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3.000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону у справі (відповідача).

Відповідач заперечує щодо затвердження витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 30 000,00грн., просить суд частково задовольнити заяву позивача про розподіл суми судових витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши розмір судових витрат ТОВ «НВП «ЕталонПрилад» на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.

Господарський суд надав оцінку наданим позивачу послугам професійної правової допомоги та дійшов таких висновків.

Суд вважає, що вартість послуг адвоката є завищеною, не відповідає принципу співмірності та розумності, є неспіврозмірною з часом, витраченим на їх надання.

Такі послуги професійної правничої допомоги, як вивчення матеріалів наданих клієнтом: договору поставки № 2005819 від 28.12.2020, додатку № 2 до договору поставки: Персональна відповідальність, додатку №3 до Договору поставки: Зразок Акта-прийому передачі товару, додаткової угоди № 1/2106066 від 26.11.2021 до договору № 2005819 від 28.12.2020, додатку №1 до Договору поставки: Специфікації № 4/2104550 від 08.09.2021, додатку № 1 до Договору поставки: Специфікації №5/2105896 від 22.11.2021, видаткової накладної № РН-0000837 від 25.11.2021; доручення №772, акту прийому-передачі товару від 04.02.2022, видаткової накладної № РН-0000938 від 24.12.2021 року, доручення №870, акту прийому-передачі. товару від 12.01.2022, видаткової накладної № РН-0000034 від 19.12.2022, доручення №25, акту прийому-передачі товару від 28.01.2024, аналіз законодавства та актуальної практики Верховного Суду, щодо застосування та розрахунку ст. 625 ЦК України є діями написання (підготовка) позовної заяви до Акціонерного товариства «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» про стягнення заборгованості за Договором №2005819 від 28.12.2020, розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, пені.

Така послуга як правова природа процентів річних, інфляційних втрат як міри відповідальності боржника зводиться до написання (підготовка) позовної заяви до Акціонерного товариства «НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ» про стягнення заборгованості за Договором № 2005819 від 28.12.2020, розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, пені.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог у справі є стягнення основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат. Крім того, відповідач не заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 175 672,00 грн., 3 % річних в розмірі 10 919,46 грн. та інфляційних втрат в розмірі 56 289,63 грн.

Даний спір для кваліфікованого адвоката є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку із неналежним виконанням договору поставки в частині оплати за поставлений товар.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення матеріалів по справі та підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/1108/24 є завищеним, деякі витрати на послуги з надання правничої допомоги не були неминучими, а, отже, не вбачається розумна необхідність понесення судових витрат у заявленому до відшкодування розмірі на суму 30 000,00грн., а тому обґрунтованими, справедливими та співмірними визнаються судом витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00грн., що покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.123, 126, 129, 233, 238, 241, 244 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Еталон-Прилад" про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", 53200, м.Нікополь, вул.Електрометалургів, 310, код ЄДРПОУ 00186520 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Еталон-Прилад", 61045, м.Харків, вул.Клочківська, буд.295, код ЄДРПОУ 40711560 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00грн.

В решті стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 09.05.2024р.

Суддя С.П. Панна