Рішення

від 03.04.2024 по справі 910/4246/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.04.20240000000000003,,,0Справа № 910/4246/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Петькун Д.О. розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за позовом Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Прорізна, 19, Київ, 01001, код ЄДРПОУ 02012906)

до Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" (вул. В.Чорновола 8, Київ, 01135, код ЄДРПОУ 26547581)

треті особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

1)Товариство з обмеженою відповідальністю "АКАДЕМІЯ ЗДОРОВ`Я ХХІ СТОЛІТТЯ" (код ЄДРПОУ 39833043, 02094, м. Київ, проспект ЮРІЯ ГАГАРІНА, буд.14, офіс 32),

2) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, вул.Січових Стрільців, буд.17, м.Київ, код ЄДРПОУ 21708016)

про стягнення 384 231, 91 грн

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання.

ВСТАНОВИВ:

Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Український будівельно-інвестиційний банк" (далі - відповідач) про стягнення 384 231, 91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов`язанням за договором про закупівлю товарів за державні кошти №188 від 17.12.2018 згідно умов гарантії №BGV/UA/03-2-4916 від 14.12.2018 відповідач не виплатив позивачу гарантію у розмірі 384 231, 91 грн., що суперечить ст. ст. 563, 564 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2023 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

В системі «Електронний суд» 11.05.2023 відповідачем сформовано відзив на позов мотивований тим, що при перевірці банком належності представлення вимоги позивача було встановлено, що вимога не відповідає умовам гарантії та не становить належне представлення. Повторна вимога була доставлена банку після припинення строку дії гарантії, отже, залишена без виконання. Також, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності в порядку ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України.

В системі «Електронний суд» 16.05.2023 відповідачем сформовано клопотання/заяву, якою просив перейти до розгляду справи в загальному позовному провадженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2023 здійснено перехід розгляду справи №910/4246/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.01.2024.

В системі «Електронний суд» 10.01.2024 відповідачем сформовано додаткові пояснення в яких вказано, що на підставі рішення правління від 05.10.2023 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1235 від 05.10.2023 «Про початок процедури ліквідації АТ «Укрбудінвестбанк».

Ухвалою Господарського міста Києва від 11.01.2024 відкладено розгляд справи до 24.01.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.24 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "АКАДЕМІЯ ЗДОРОВ`Я ХХІ СТОЛІТТЯ" у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, відкладено розгляд справи до 21.02.2024.

02.02.2024 до канцелярії Господарського суду надійшло клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи, клопотання позивача про заміну відповідача Акціонерне товариство «Український будівельний-інвестиційний банк» на належного відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

В судовому засіданні 02.02.2024 суд, задовольнив клопотання позивача про залишення без розгляду раніше поданого клопотання про заміну відповідача Акціонерне товариство «Український будівельний-інвестиційний банк» на належного відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, продовжив строк підготовчого засідання та оголосив перерву до 06.03.2024.

Ухвалою від 21.02.2024 залучено до участі у справі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, у якості третьої особи без самостійних вимог та відкладено підготовче засідання на 06.03.2024.

В системі «Електронний суд» 27.02.2024 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав заяву в якій повідомив, що на підставі рішення Правління Національного банку України від 07.09.2023 № 310-рш/БТ «Про віднесення АТ «Укрбудінвестбанк» до категорії неплатоспроможних» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07.09.2023 №1105 «Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ «Укрбудінскстбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», розпочато процедуру виведення АТ "Укрбудінвестбанк" з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації строком на один місяць з 08.09.2023 до 07.10.2023. На підставі рішення Правління Національного банку України від 05.10.2023 № 350-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Укрбудінвестбанк» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.10.2023 №1235 «Про початок процедури ліквідації АТ «Укрбудінвестбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», розпочато процедуру ліквідації АТ «Укрбудінвестбанк» строком на три роки з 06.10.2023 по 05.10.2026. Також, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вказує, що кредиторські вимоги позивача не були визнані та акцептовані у зв`язку з відсутністю залишків на рахунках, в зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2024, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.04.2024.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача та третьої особи 2 заперечили проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 03.04.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Позивач, Замовник) проведено процедуру закупівлі (відкриті торги з публікацією англійською мовою) на закупівлю лот 1 - Тотальні ендопротези кульшового суглоба цементного типу фіксації з подвійним клином - 400 од. (ДК 021:2015: 33140000-3 - Медичні матеріали), лот 2 - Біполярні ендопротези цементного типу фіксації - 153 од. (ДК 021:2015: 33140000- 3 - Медичні матеріали) (далі - Процедура закупівлі). Ідентифікатор закупівлі UА-2018-10-23-000850-а.

За результатами аукціону та оцінки тендерних пропозицій, між Позивачем та учасником переможцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Академія здоров`я XXI століття» (далі - Учасник, третя особа 2) 17.12.2018 укладено Договорів № 188 про закупівлю товарів за державні кошти на загальну суму 9 516 580,00 грн.

Відповідно до п. 11.2 Договору не пізніше дати укладення договору про закупівлю Учасник надає забезпечення виконання договору в розмірі п`яти відсотків вартості договору у формі гарантії, що оформлена відповідно до вимог ст. 560 - 569 Цивільного кодексу України та постанови Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 639 «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах», для надання Учасником Замовнику гарантій виконання своїх обов`язків за договором про закупівлю.

Забезпечення виконання договору повинно бути дійсним впродовж дії договору про закупівлю (п. 11.2.1 Договору).

Пунктом 11.2.3 Договору визначено, що Замовник має право обернути забезпечення виконання Договору (як частину, так і повністю) на свою користь в разі повного або часткового невиконання Учасником своїх обов`язків за цим Договором.

Згідно з п. 11.2.4 Договору внесення забезпечення виконання Договору або його обернення на користь Замовника не припиняє виконання зобов`язань Учасника за цим Договором.

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2018 та до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за ним (п. 10.1 Договору).

У відповідності до п. 11.2 Договору Учасником було надано Гарантію № BGV/UA/03-2-4916 (далі - Гарантія), видану 14.12.2018 Акціонерним товариством «Український будівельно-інвестиційний банк» (АТ «Укрбудінвестбанк») (далі - Відповідач).

Гарантія надана в розмірі п`яти відсотків вартості Договору, а саме на суму 475 829,00 грн.

Згідно умов Гарантії, Відповідач взяв на себе безумовні та безвідкличні зобов`язання сплатити протягом п`яти робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара будь-яку суму, яка не перевищує 475 829,00 грн., у разі невиконання (неналежного виконання) принципалом (ТОВ «Академія здоров`я XXI століття») умов Договору стосовно асортименту, якості, кількості та строків.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що строк поставки товарів становить не більше 10 днів з моменту отримання письмової заявки Замовника.

17.12.2018 Позивачем було надано ТОВ «Академія здоров`я XXI століття» заявку №061-687/тк на постачання всієї кількості товарів за Договором (ендопротезів). Отже, кінцевий строк постачання товарів згідно умов Договору припадав на 27.12.2018.

27.12.2018 ТОВ «Академія здоров`я XXI століття» було здійснено часткове постачання товарів на суму 1 831 941,65 грн. з ПДВ згідно видаткової накладної № РН-0000152.

Залишок товарів на загальну суму 7 684 638,35 грн. з ПДВ ТОВ «Академія здоров`я XXI століття» не було поставлено Позивачу, у зв`язку з чим, у відповідності до умов Договору та Гарантії, Позивач звернувся до Відповідача з вимогою від 28.12.2018 вих. №061-16986/10 (далі - Вимога) про виплату забезпечення виконання Договору у розмірі 384 231,91 грн.

Однак, листом від 08.01.2019 № 33 Відповідач відмовив у виплаті суми забезпечення виконання Договору згідно умов Гарантії, посилаючись на невідповідність Вимоги нормам чинного законодавства та порушення строку її пред`явлення.

Не погоджуючись з безпідставною відмовою у виплаті забезпечення виконання Договору, 29.01.2019 направив Відповідачу повторну вимогу, яку останній залишив без виконання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо виплати забезпечення виконання Договору згідно умов Гарантії на суму 384 231,91 грн. у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ «Академія здоров`я XXI століття» умов Договору (непоставки товарів на загальну суму 7 684 638,35 грн.). У зв`язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов`язань щодо виплати суми забезпечення Договору згідно умов Гарантії, з метою захисту своїх порушених прав та інтересів Позивач, у спосіб, що відповідає нормам ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) звернувся до суду з даною позовною заявою.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що при перевірці банком належності представлення вимоги було встановлено, що вимога не відповідає умовам гарантії та не становить належне представлення. Повторна вимога була доставлена банку після припинення строку дії гарантії, отже, залишена без виконання. Також, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності в порядку ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок видачі гарантії № BGV/UA/03-2-4916 від 14.12.2018 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерним товариством "Український будівельно - інвестиційний банк" (Гарант) було видано гарантію №BG/UA/03-2-4916 від 14.12.2018 року, згідно з якою ТОВ «Академія здоров`я XXI століття» (Принципал) проінформував, що згідно з повідомленням про намір укласти договір оприлюднене 05.12.2018 Департаментом охорони здоров`я на авторизованій уповноваженим органом електронній системі закупівель та згідно з оголошенням про проведення відкритих торів на закупівлю оприлюднено 13.10.2018 на авторизованій уповноваженим органом електронні системи закупівель UA-2018-10-23-000850-а під час укладання договору про закупівлю 33140000-63 Медичні матеріали (ендопотези кульшових суглобів): лот 1- тотальні ендопротезикульшового суглоба цементного типу фіксації з подвійним клином - 400 од, вимагається надання забезпечення виконання договору.

Для забезпечення належного виконання своїх зобов`язань за зазначеними договором закупівлі принципала Банк надав банківську гарантію на суму 5 процентів від загальної вартості договору, тобто 475 929,00 грн

За умовами гарантії Банк бере на себе безумовні та безвідкличні зобов`язання сплатити протягом п`яти робочих днів з дати отримання письмової вимоги бенефіціара будь-яку суму, яка не перевищує 475 829,00 грн., у разі невиконання (неналежного виконання) Принципалом умов Договору про закупівлю стосовно асортименту, кількості, якості та строків і виключно за цінами згідно положень цього договору.

Гарантія вступає в силу 14.12.2018 і залишається дійсною до 31.12.2018 включно і втрачає чинність повністю і автоматично, якщо письмова вимога платежу не буде в розпорядженні Банку за адресою Банку до кінця цього дня.

Відповідно до статті 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, беніфеціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед беніфеціаром.

Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму відповідно до умов гарантій у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. Тобто, гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (ч.1 ст.565 Цивільного кодексу України).

Виходячи з Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, видачі гарантії передує укладення договору між гарантом та боржником про надання фінансових послуг з видачі гарантії. Вказаний договір виступає зв`язуючим ланцюгом між основним договором принципала і беніфеціара, оскільки у договорі про видачу гарантії вказується, що гарантія видається на прохання принципала у зв`язку з його обов`язком перед беніфеціаром за основним договором, та гарантією, видача якої є основним обов`язком гаранта за цим договором.

Відповідно до розділу І Положення гарантійний лист - це гарантія, що оформлена належним чином на паперовому носії. Гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов`язань у повному обсязі або їх частину в разі пред`явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов`язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов`язання безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Матеріалами справи встановлено, 04.01.2019 року Банк отримав Вимогу №061-16986/10 від 28.12.2018 року (надалі - Вимога) про сплату гарантійного платежу за Гарантією в розмірі 384 231,91 грн., у зв`язку з невиконанням Принципалом своїх зобов`язань за Договором про закупівлю, яке полягає у неможливості постачання ендопротезів на суму 7 684 638,35 грн (з ПДВ).

Порядок, умови надання та отримання банківських гарантій та їх виконання регулюються параграфом 4 Цивільного кодексу України та Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 639 (у редакції постанови Правління Національного баї/ку України від 25 січня 2018 року № 5) (надалі - Положення).

Згідно з ст. 560 Цивільного кодексу України, (надалі - ЦКУ) За гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку.

Згідно з ст. 564 Цивільного кодексу України, після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами.

За приписами ст. 563 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Підставою вимог Бенефіціара до Гаранта є настання гарантійного випадку, під яким розуміється факт порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого гарантією, у зв`язку із настанням якого Бенефіціар має право протягом строку дії гарантії звернутися з вимогою до гаранта про сплату коштів відповідно до її умов.

Однак, при цьому право Бенефіціара на отримання грошової суми, визначеної в гарантії, реалізується шляхом подання вимоги, яка повинна відповідати умовам, передбаченим у самій гарантії. Така вимога має бути письмовою. Аналогічне положення міститься також у ч. 2 ст. 200 ГКУ, згідно з якою зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

До письмової вимоги Бенефіціар зобов`язаний додати документи, перелік яких передбачається в гарантії.

Проте обов`язок Бенефіціара надати документи існує не завжди. Розрізняють два иди гарантій: а) безумовна гарантія, за умовами якої гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов;

б) умовна гарантія, за умовами якої гарант у разі порушення принципалом свого зобов`язання, забезпеченого гарантією, сплачує кошти бенефіціару на підставі вимоги бенефіціара та в разі виконання ним відповідних умов або подання документів, зазначених у гарантії.

Принципал, замовляючи банківську послугу з надання Гарантії, самостійно визначив умови наданої Гарантії як - безумовної та безвідкличної. Принципал не вносив до умов Гарантії обов`язок Банку вимагати від Бенефіціара надання документів на підтвердження порушення Принципалом основного зобов`язання.

Банк при виконанні своїх зобов`язань за Договором керується Положенням в визначено порядок сплати банком-гарантом коштів за гарантією в разі нас гарантійного випадку, а саме:

Представлення - означає доставку документа за гарантією/контргарантією банку-гаранту/банку-контргаранту.

Належне представлення - представлення документів за гарантією/контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії/контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями/контргарантіями.

Гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом і бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або з закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин.

Згідно з п. 36 Положення Банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги також те, що вона становить належне представлення. Банк-гарант (резидент надсилає копію вимоги, що становить належне представлення, принципалу (разом із копіями документів, якими вона супроводжувалася, якщо подання таких документів передбачалось умовами гарантії).

Як стверджує відповідач, при перевірці Банком належності представлення Вимоги було встановлено, що Вимога не відповідає умовам гарантії те не становить належне представлення наступних причин.

1) Відповідно до умов гарантії Вимога повинна бути доставлена в розпорядження Гаранта до кінця останнього дня строку дії Гарантії, до 31.12.2018 року.

2) Підписантом Вимоги вказана директор Валентина ГІНЗБУРГ, однак до вимоги не додано документів які підтверджують повноваження підписанта Вимоги, документа про призначення на посаду директора.

3) Підпис на Вимозі не скріплений печаткою, що є порушенням "правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях".

Відповідач надіслав позивачу лист №33 від 08.01.2019 року з повідомлені невідповідність вимоги умовам гарантії.

Згідно з пп. 2.4.1. п.2.4. Договору про надання гарантії Гарант має право відмовити від задоволення вимоги Бенефіціара, якщо вимога і додані до неї документи не відповідають умовам Гарантії або якщо вони надані Гаранту після закінченні строку дії Гарантії. Відповідно до умов Гарантії вона вступає в силу 14.12.2018 року і залишається дійсною до 31.12.2018 року включно, і втрачає чинність повністю і автоматично, якщо письмова вимога Бенефіціара щодо платежу не буде в розпорядженні Гаранта за адресою вказаною в тексті гарантії до кінця дня незалежно від того, чи повернений Гаранту оригінал гарантії.

Згідно з ст. 561 ЦКУ гарантія є строковим зобов`язанням. Законодавець не передбачає можливості видачі безстрокової гарантії. Строк дії гарантії повинен бути вказаний в гарантії і є її істотною умовою. За відсутності умови про строк гарантійне зобов`язання вважаємся таким, що не виконано.

Вказаний у гарантії строк є преклюзивним (припиняючим). З його припиненням припиняється обов`язок гаранта виплатити визначену в гарантії суму і, відповідно, кореспондуюче йому право бенефіціара заявляти грошову вимогу гаранту. Незалежно від причин пропуску строку він не може бути зупинений, не може перериватися чи бути поновленим.

За такої умови пред`явлення вимоги за гарантією Бенефіціар повинен враховувати строки доставки поштового відправлення, крім того Бенефіціар не був позбавлений можливості доставити вимогу до Банку нарочно.

В межах вказаного строку бенефіціар повинен звернутися до гаранта з простою письмовою вимогою, яка повинна бути оформлена у відповідності до ч. 2 ст. 563 ЦКУ. Крім того, до закінчення строку дії гарантії гаранту повинні бути також надані всі документи, вказані в гарантійному листі і необхідні для пред`явлення платіжної вимоги, в тому числі документи які підтверджують повноваження підписання вимоги.

Проте, матеріалами прави встановлено, Вимога була отримана Банком 04 січня 2019 року, тобто вже після спливу строку дії Гарантії.

Отже, відповідно до пп. 2, ч. 1, ст. 568 Цивільного кодексу України, пп.2, п.44 розділу VI Постанови Правління НБУ №639 від 15.12.2004 року «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах» строк дії Гарантії, на момент отримання Банком вимоги Бенефіціара, припинився.

04.02.2019 року відповідачем отримано повторну вимогу №061-1078/10 від 25.01.2019 року з проханням виконати вимогу щодо сплати гарантійного платежу.

15.02.2019 року Банк направив Принципалу Повідомлення про отримання повторної вимоги по гарантії №BGV/UA/03-2-4916 від 14.12.2018 року №220 від 15.02.2019р.

У відповідь на Повідомлення про отримання повторної вимоги Принципал надав Банку Повідомлення про досудове врегулювання спору №8 від 19 лютого 2019 року в якому повідомив Банк, що між Принципалом та Бенефіціаром досягнуто згоди з усіх питань виконання Договору поставки, та що сторони претензій один до одної не мають.

Враховуючи викладене та те, що повторна вимога була доставлена до відповідача після припинення строку дії Гарантії, вона була залишена без виконання.

Разом з тим, позивач стверджує, що строк звернення до суду ним не порушено зважаючи на наявність форс-мажорних обставин, щодо яких суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2022 року № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката ТПП беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Сама по собі наявність форс-мажорних обставин, не є безумовною підставою ні для припинення зобов`язань, ні для звільнення від їх виконання.

Відповідно до норм чинного законодавства України обставина непереборної сили звільняє лише від відповідальності за порушення зобов`язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов`язання і не є підставою для припинення зобов`язань. Проте і звільнення від відповідальності може мати місце лише у випадку, коли невиконання зобов`язання є наслідком дії форс-мажорних обставин, що має бути доведено у встановленому чинним законодавством порядку та підтверджено належними документами.

Крім того, позивач, посилаючись на період дії карантину, як на підставу пропуску строку, не надав жодних доказів на підтвердження існування таких карантинних обмежень, що об`єктивно перешкоджало йому звернутися з позовом в межах строку позовної давності.

Щодо заявленого відповідачем строку позовної давності, слід зазначити.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Крім того, згідно ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI), цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 1 Закону метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Отже, процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідація банків врегульована вказаним Законом, який є спеціальним та пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Порядок задоволення кредиторів неплатоспроможного банку врегульовано положеннями статей 45, 46, 48, 49, 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно ст.ст. 45, 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. У разі призначення уповноваженої особи Фонду, якій делеговано Фондом повноваження щодо складення реєстру акцептованих вимог кредиторів, кредитори заявляють про свої вимоги до банку такій уповноваженій особі Фонду.

Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів

Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, 13.11.2023 виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №1450 "Про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Укрбудінвестбанк".

Кредиторські вимоги позивача відсутні у реєстрі акцептованих вимог кредиторів відповідача у зв`язкуз відсутністю залишків на рахунках.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дня початку процедури ліквідації банку банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Статтею 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено повноваження Фонду під час здійснення ліквідації банку. Так, згідно з частиною 1 наведеної статті Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження, зокрема, здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Згідно з частиною 1 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, інвестування тимчасово вільних коштів банку в державні цінні папери, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів за умови достатності коштів для забезпечення процедури ліквідації в черговості, передбаченій цією статтею.

Отже, відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії у відповідача та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи, зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури пред`явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбаченої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" .

Правовий статус Фонду гарантування вкладів визначений ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб":

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб`єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.

Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, у тому числі рахунки умовного зберігання (ескроу), а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - банках України.

Фонд є установою, що не має на меті отримання прибутку.

Згідно статті 4 Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснення ліквідації банків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16 викладено такий правовий висновок: відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах (п. 6.6 вказаної постанови ВП ВС).

Таким чином, у спорах, пов`язаних з виконанням неплатоспроможним банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед кредиторами та вкладниками, рівно як і здійснення своїх повноважень Фондом, норми Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, оскільки цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах, тому посилання позивача на ст.ст. 11, 509,525,526 ЦК України є безпідставними.

За таких обставин, на позивача поширюються обмеження щодо задоволення майнових вимог, впроваджені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому його вимоги не можуть бути задоволені поза межами ліквідаційної процедури банку за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

При цьому вищезазначені обмеження стосуються всіх без виключення вимог кредиторів банку, що ліквідується, не залежно від моменту виникнення відповідного грошового зобов`язання останнього.

На день розгляду даної справи процедура ліквідації АТ "Укрбудінвестбанк" не завершена.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, інвестування тимчасово вільних коштів банку в державні цінні папери, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у черговості, зазначеній у ст. 52 цього Закону.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від продажу майна (активів) банку після повного задоволення вимог попередньої черги. У разі якщо обсяг коштів, одержаних від продажу майна (активів), недостатній для повного задоволення всіх вимог однієї черги, вимоги задовольняються пропорційно до суми вимог, що належать кожному кредитору однієї черги. У разі відмови кредитора від задоволення визнаної в установленому порядку вимоги Фонд не враховує суму грошових вимог цього кредитора.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Проаналізувавши положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог в зв`язку з їх безпідставністю та недоведеністю.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в позові, позивачем не надано.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 22.04.2024.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА