Рішення

від 23.04.2024 по справі 910/1783/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2024Справа № 910/1783/24 Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Фермерського господарства «МАКАЛЮК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРУП»

про стягнення 76 378,47 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фермерського господарства «МАКАЛЮК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ ГРУП» про стягнення 76 378,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки сільськогосподарської продукції № 432-07/22ПШ від 19.07.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/1783/24 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою суд встановив відповідачу строк - п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.ст. 165, 251 ГПК України та зобов`язав відповідача в порядку ст. 90 ГПК України у строк до 05.03.2024 надати відповіді на поставлені позивачем у позовній заяві запитання.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.02.2024 була направлена судом до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС ГРУП», яка доставлена йому 20.02.2024 (враховуючи положення ч. 6 ст. 242 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 19.02.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст.178 ГПК України.

У ч. 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

19.07.2022 між Фермерським господарством «Макалюк» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» (покупець, відповідач) укладено Договір поставки сільськогосподарської продукції № 432-07/22ПШ (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити сільськогосподарську продукцію, а саме: пшеницю 3-го класу (код Товару 1001990000 згідно з УКТ ЗЕД), урожаю 2021 року, надалі іменований як «Товар», в кількості, у строки і на умовах, передбачених у цьому Договорі.

Відповідно до п.п. 2.1. та 2.2. Договору товар кількістю 100,00 тон, ціна за 1 тону 4 38853,96 грн, що загалом складає 499 999,44 грн з ПДВ.

Згідно з п. 3.1. Договору постачальник поставляє Товар покупцеві, в заліковій вазі на умовах поставки DАР відповідно до умов ІНКОТЕРМС 2020 ТОВ «ВВТ ГРЕЙН» (адреса: 32101, Хмельницька обл., Ярмолинецький р-н, смт. Ярмолинці, вул. Гагаріна, буд. 44/1), в подальшому - «елеватор поставки», автомобільним транспортом. Базис поставки DAP використовується з урахуванням умов, визначених в цьому Договорі.

У п. 3.2. Договору встановлено, що строк постачання Товару - 26.07.2022 включно. Поставка Товару партіями допускається.

У п. 4.1. Договору сторони узгодили наступний порядок здійснення оплати:

- 86% вартості кожної партії Товару здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 10-14 банківських днів з моменту надання видаткової накладної (у заліковій вазі), отримання від елеватору реєстрів ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку та·за умови виставлення рахунку та підписання даного Договору;

- 14% вартості партії Товару протягом 5 банківських днів, наступних за датою отримання на поточний банківський рахунок відшкодування ПДВ покупцем, відповідно до отриманих та зареєстрованих податкових накладних постачальника. Постачальник має зареєструвати податкові накладні в ЄРПН у відповідності до вимог чинного законодавства з наданням Покупцю квитанції щодо їх реєстрації, а також правильно заповнені товарно-транспортні накладні.

Договір вступає в силу з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами зобов`язань (п. 11.1. Договору).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору постачальник передав, а покупець прийняв товар загальною вартістю 465 699,47 грн, що підтверджується видатковими накладними №5 від 20.07.2022 на суму 121 199,86 грн з ПДВ, №6 від 23.07.2022 на суму 117 399,87 грн з ПДВ та №7 від 25.07.2022 на суму 227 099,74 грн з ПДВ.

Постачальником було виставлено покупцю рахунки-фактури на оплату № 5 від 20.07.2022 на суму 121 199,86 грн з ПДВ, № 6 від 23.07.2022 на суму 117 399,87 грн з ПДВ, № 7 від 25.07.2022 на суму 227 099,74 грн з ПДВ,

У подальшому, покупець сплатив постачальнику 400 501,55 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №4076 від 19.08.2022, №4077 від 19.08.2022, №4078 від 19.08.2022.

Постачальник звернувся до покупця з вимогою від 31.01.2024 в якій вимагав в найкоротший термін погасити заборгованість у розмірі 65 197,92 грн (докази направлення містяться в матеріалах справи).

Однак, як зазначено в позовній заяві, вказана претензія була залишена без задоволення, що стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду про стягнення з відповідача боргу за товар у розмірі 65 197,92 грн, 3 015,37 грн 3% річних та 8 165,18 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Дослідивши зміст укладеного сторонами Договору, суд дійшов до висновку, що цей правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, судом було встановлено, що на виконання умов Договору постачальник передав, а Покупець отримав товар загальною вартістю 465 699,47 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та податковими накладними.

Відтак, залишок боргу за поставлений позивачем товар становить 65 197,92 грн та підтверджується підписаним сторонами та скріпленим їх печатками актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2022 по 31.12.2022.

Отже, враховуючи умови п. 4.1. Договору, суд дійшов висновку, що строк оплати поставленого товару на суму 65 197,92 грн є таким, що настав.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Станом на дату розгляду справи, відповідачем не надано доказів сплати вартості поставленого товару на суму 65 197,92 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про порушення відповідачем своїх зобов`язань та наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 65 197,92 грн, а відтак, задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3 015,37 грн 3% річних та 8 165,18 грн інфляційних втрат.

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування та проценти річних на суму боргу, сплату яких передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений вірно, а тому вимоги про стягнення 3 015,37 грн 3% річних та 8 165,18 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Разом з тим, суд встановив, що в позові позивачем зазначено орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу - 20 000,00 грн, докази на підтвердження яких будуть надані відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим наразі суд не вирішує питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача вказаних витрат.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВТ Груп» (вул. Олеся Гончара, буд. 41 ЛІТ «А», офіс 310, м. Київ, 01054; ідентифікаційний код: 36716311) на користь Фермерського господарства «МАКАЛЮК» (вул. Центральна, буд. 12, с. Малий Карабчіїв, Дунаєвецький р-н, Хмельницька обл., 32411; ідентифікаційний код 35108471) 65 197 грн 92 коп. основного боргу, 3 015 грн 37 коп. 3% річних, 8 165 грн 18 коп. інфляційних втрат та 3 028 грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23.04.2024.

Суддя Т.Ю. Трофименко