Рішення

від 12.04.2024 по справі 615/1009/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2024м. ХарківСправа № 615/1009/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Почуєвій А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, м.Дергачі Харківської області до ОСОБА_1 , с.Гонтів Яр Харківської області , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, м.Харків за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Валківської міської ради, м.Валки Харківської області про визнання наказу незаконним, визнання договору оренди землі недійсним, скасування його реєстрації та повернення земельної ділянкиза участю представників:

від прокуратури: Пескова Ю.В.

від першого відповідача: Чернишов К.О.

від другого відповідача: ОСОБА_2

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області (надалі - прокурор) звернувся до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 (надалі - перший відповідач) та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (надалі - другий відповідач), в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №10179-СГ від 27.09.2016 про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6321255400:01:000:0712 площею 34,4280 га із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 05.10.2016, укладений між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 про передачу в оренду земельної ділянки, площею 34,4280 га (кадастровий номер 6321255400:01:000:0712), розташованої за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 05.10.2016, загальною площею 34,4280 га, кадастровий номер 6321255400:01:000:0712, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 34,4280 га (кадастровий номер 6321255400:01:000:0712), розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, позов керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави Україна задоволено.

Постановою Верховного Суду від 30 серпня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , задоволено частково. Рішення Валківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року скасовано. Провадження у справі №615/1009/20 закрито. Повідомлено керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

11 вересня 2023 року до Верховного Суду надійшла заява керівника Богодухівської окружної прокуратури Харківської області про направлення справи №615/1009/20 за встановленою юрисдикцією до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2023 на підставі статті 414 ЦПК України справу №615/1009/20 направлено до Господарського суду Харківської області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.10.2023 прийнято справу №615/1009/20 до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 24.11.2023.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.12.2023 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Валківську міську раду (надалі - третя особа); провадження у справі зупинено на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України - до набрання законної сили судовим рішенням у справі №615/986/20.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.02.2024 провадження у справі поновлено, призначено підготовче засідання на 21.02.2024.

16 лютого 2024 року від прокурора надійшла заява про долучення до матеріалів справи витягу з реєстру нерухомого майна, рішення Валківської міської ради та копії договору, а також зобов`язання ОСОБА_1 надати всі документи, на підставі яких було укладено вказаний договір та надати відповідні пояснення.

У підготовчому засіданні 21.02.2024 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, якою вищевказану заяву прокурора визнано такою, що не підлягає задоволенню, оскільки прокурором не зазначено обставин, які підтверджують зазначені ним документи в контексті спірних правовідносин, а також його заява в частині витребування доказів не відповідає вимогам ст. 81 ГПК України.

Також у даному підготовчому засіданні судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.03.2024.

27 лютого 2024 року від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та 13 березня 2024 року до суду надійшли Пояснення, які подані відповідачами з урахуванням обставин, що були встановлені у справі №615/986/20.

Дані пояснення долучені до справи.

У судовому засіданні 13.03.2024 судом оголошено перерву до 12.04.2024.

У судовому засіданні 12.04.2024 прокурор підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила позов задовольнити.

Представники відповідачів у даному засіданні проти вимог прокурора заперечили та просили у їх задоволенні відмовити.

Третя особа у призначене судове засідання свого представника не направила, однак подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

Наказами ГУ Держземагенства у Харківській області №№3046-СГ, 3048-СГ, 3049-СГ від 12.11.2014 року ОСОБА_1 надано в оренду 8 земельних ділянок загальною площею 122,0832 га (10,9548 га, 16,1716 га, 30,8187 га, 7,1783 га, 7,2636 га, 19,8666 га, 8,3963 га та 21,4333 га), кадастрові номери 6321282000:02:000:0335, 6321282000:02:000:0333, 6321255400:03:000:0799, 6321255400:03:000:0798, 6321285000:01:000:0649, 6321285000:01:000:0650, 6321285000:01:000:0648, 6321285000:01:000:0644, які розташовані за межами населених пунктів на території Гонтово-Ярської, Новомерчинської сільських рад та Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.

Як зазначає прокурор у позові, на виконання вищезазначених наказів між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 22.12.2014 укладено договори оренди вказаних земельних ділянок, загальною площею 122,0832 га (10,9548 га, 16,1716 га, 30,8187 га, 7,1783 га, 7,2636 га, 19,8666 га, 8,3963 га та 21,4333 га), кадастрові номери 6321282000:02:000:0335, 6321282000:02:000:0333, 6321255400:03:000:0799, 6321255400:03:000:0798, 6321285000:01:000:0649, 6321285000:01:000:0650, 6321285000:01:000:0648, 6321285000:01.000:0644, розташованих за межами населених пунктів на території Гонтово-Ярської, Новомерчинської сільських рад та Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області строком на 49 років, які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

29 січня 2015 року ОСОБА_1 одноособово створив фермерське господарство "Агрофортуна" (ЄДРПОУ: 39608813), основним видом діяльності якого визначено - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

З наявної у справі Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №217237739 від 22.07.2020 вбачається, що ОСОБА_1 передав вищевказані земельні ділянки в оренду створеному ним ФГ "Агрофортуна".

В подальшому, наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області №10179-СГ від 27.09.2016 затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 в оренду додаткову земельну ділянку №6321255400:03:000:0712, площею 34,4280 га, із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.

На підставі даного наказу між ГУ Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 05.10.2016 року укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.10.2016 року за №16823677.

Відповідно до п.2 вказаного договору, в оренду передається земельна ділянка державної власності з кадастровим номером №6321255400:03:000:0712, площею 34,4280 га, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля). Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства (п.14). Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля).

В п.5 Договору зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки складає 1272826,57 грн.

Станом на момент звернення прокурора з даним позовом, ОСОБА_1 , незважаючи на укладення договору оренди земельної ділянки 6321255400:03:000:0712 з Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, не створював фермерське господарство.

Отже, на думку прокурора, звертаючись до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про отримання земельної ділянки, ОСОБА_1 мав на меті не створити нове фермерське господарство, а розширити земельний банк вже існуючого фермерського господарства "Агрофортуна" (ЄДРПОУ: 39608813), засновником та кінцевим бенефіціарним власником якого він виступає, при цьому без проведення земельних торгів, як того вимагає Закон, оскільки у вказаного фермерського господарства вже перебували земельні ділянки, які належали ОСОБА_1 на праві оренди.

Крім того, прокурор вказує, що вивченням матеріалів, наданих ГУ Держгеокадастру у Харківській області щодо наявності підстав для надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки, встановлено ряд істотних порушень, що в свою чергу також мають наслідком необхідність визнання незаконним та скасування наказу та недійсним спірного договору, а як наслідок - похідного від нього договору земельної ділянки.

Зокрема, в порушення вимог ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" Діжиченко О.М. належним чином не обґрунтував розміру вищевказаної земельної ділянки з урахуванням можливості її обробітку. Тобто, майбутній фермер для отримання земельної ділянки великої площі не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отриману у користування землю, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для оренди сільськогосподарської техніки, а також досвід для ефективного обробітку землі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі №6- 2902цсІ5, за змістом статей 1, 7, 8 Закону № 973-IV заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити комплекс передбачених частиною першою статті 7 Закону № 973-IV умов і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на розгляд суду спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду вищевказаної земельної ділянки, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці.

Крім того, ОСОБА_1 при зверненні з заявами про надання в оренду земельноі ділянки не підтвердив наявність в нього необхідної матеріально - технічної бази для обробітку такої площі землі (найманих працівників, сільськогосподарської техніки тощо).

Отже, вказаний наказ, на думку прокурора, прийнято з порушенням вимог ст.ст.116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, ст.ст. 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство".

У зв`язку з цим, прокурор вважає, що наказ Головного управління Дежгеокадастру у Харківській області щодо передачі в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства необхідно визнати незаконним та скасувати як такий, що виданий в порушення ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство". Враховуючи, що наказ Головного управління Дежргеокадастру визнається незаконним, прокурор зазначає, що договір оренди землі, укладений на підставі даного наказу, має бути визнаний недійсним зі скасуванням його державної реєстрації.

Правовим наслідками визнання правочину недійсним, відповідно до ст. 216 ЦК України є подвійна реституція - кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи вищевикладені обставини прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що під час первісного розгляду даної справи, який здійснювався в порядку цивільного судочинства, відбулися зміни у земельному законодавстві, зокрема за змістом п. 24 Перехідних положень Земельного Кодексу України, які були внесені Законом України №1423-ІХ від 28.04.2021 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", які набрали чинності 27.05.2021, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

У зв`язку з цим, 13.01.2021 право власності на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6321255400:01:000:0712, площею 34,4280га, було зареєстроване за територіальною громадою м.Валки в особі Валківської міської ради.

Отже, з 13.01.2021 право власності на спірну земельну ділянку перейшло до територіальної громади в особі Валківської міської ради.

За таких обставин, оскільки рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки Валківської міської ради, суд визнав за необхідне залучити її до участі у даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо наявності у прокурора права на звернення з даним позовом.

Відповідно дост.131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За змістом рішення КС України від 08.04.1999 року №3-рп/9 під поняттям орган, уповноважений державною здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, зазначеним у ч.2 ст.2 ГПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади; під представництвом прокуратурою України інтересів держави в господарському суді за замістом ст.131-1 Конституції України та ст.45 ЦПК України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави, які включають подання прокурором до суду загальної юрисдикції позовної заяви, його участь у розгляді справи за позовною заявою, а також у розгляді судом будь-якої іншої справи за ініціативою прокурора чи за визначенням суду, якщо це необхідно для захисту інтересів держави.

Враховуючи приписи ст.1 ЗУ Про основи національної безпеки України, ст.ст.13,14 Конституції України, ст.1 ЗК України, прокурор вважає, що використання прав власності на землю не може завдавати шкоду правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

В даному випадку в основі інтересу держави (національного, суспільного інтересу), на погляд прокурора, лежить потреба у здійсненні дій, спрямованих на охорону землі як національного багатства.

Поряд із вимогами ст.19 Конституції України інтерес держави (національний, суспільний інтерес) у вказаній сфері суспільних відносин полягає у дотриманні розпорядником та суб`єктом господарювання відповідно конституційних обов`язків здійснювати повноваження щодо реалізації прав на землю українського народу та користуватися природними об`єктами права власності народу виключно відповідно до вимог Закону.

У даному випадку порушення інтересу держави (національного, суспільного інтересу), на думку прокурора, відбулося внаслідок ігнорування сторонами договору встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою в силу прагнення отримати земельну ділянку за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів, що спричинило шкоду фінансовим інтересам держави, у вигляді ненадходження коштів до бюджету.

Як зазначає прокурор, в своїх рішеннях ЄСПЛ вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини, що відображено у ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою.

Створена Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існуванні проблеми суспільного значення, яка виправдовує, як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Враховуючи п.п.13 п.4 Положення про ГУ Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру від 03.03.2015 року №21, прокурор вважає, що відповідачем у справі повинен виступати саме ГУ Держгеокадастру, яке відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в визначених ЗК України межах на території Харківської області.

Разом з тим, у спірних правовідносинах відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у відповідності до ст.122 ЗК України орган, тому, звертаючись із даним позовом до суду, прокурор набуває статусу позивача.

Пред`являючи позов у даному випадку, прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму повернення спірної землі у відання держави. Про наявність суспільної проблеми свідчить той факт, що земельні ділянки сільськогосподарського призначення були незаконно надані в оренду для ведення фермерського господарства. Наполягає, що звернення до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у відання держави земельних ділянок, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.

Таким чином, прокурор звернувся до суду з позовом самостійно в інтересах держави, виступаючи за процесуальним статусом позивачем у даній справі, що узгоджується з вимогами процесуального закону.

Щодо суті заявлених прокурором позовних вимог.

Частиною 2 ст. 326 ЦК України встановлено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ч.2 ст.84 ЗК України в редакції, що була чинною на момент видачі спірного наказу та укладення договору оренди землі).

У відповідності до пункту "є-1" статті 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин віднесено розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

На час видання спірного наказу органом виконавчої влади, що відповідно до закону мав право розпоряджатись земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності в межах Харківської області було Головне управління Держгеодкадастру у Харківській області.

У відповідності до вимог ч.1 - 3 ст. 124 ЗК (в названій редакції) передача в земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом з тим, правовідносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону). У таких правовідносинах Закон України "Про фермерське господарство" є спеціальним нормативно-правовим актом, а ЗК України - загальним.

Отже, порядок передачі земельних ділянок в оренду громадянам для ведення фермерського господарства станом на час видання спірного наказу та укладення договору оренди землі був врегульований ст. 123 ЗК України, з урахуванням вимог Закону України "Про фермерське господарство".

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, що була чинною на момент видачі спірного наказу та укладення договору оренди землі) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство" (в названій редакції) ).

Отже, створенню та реєстрації фермерського господарства передує отримання громадянином набуття права власності або користування земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що до моменту відведення Держгеокадастром у користування Діжиченку О.М. земельної ділянки з кадастровим номером 6321255400:01:000:0712, площею 34,4280га, без проходження процедури земельних торгів, останній вже отримував раніше земельні ділянки для створення фермерського господарства.

У зв`язку з вищевикладеним, прокурор стверджує про те, що Держгеокадастр, всупереч вимогам статей 122, 123, 124, 134 ЗК України, статей 1, 2, 7, 8, 14 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин), прийняв наказ №10179-СГ, яким незаконно передано відповідачеві-1 у користування вказану земельну ділянку без проведення торгів.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц вказала, що: "З урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах".

Отже надання Діжиченку О.М. в оренду спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі після реєстрації ФГ "Агрофортуна" суперечить положенням законодавства.

Прокурором заявлено вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області №10179-СГ від 27.09.2016.

При цьому суд зауважує, що вказаний наказ фактично винесено ГУ Держгеокадастру у Харківській області, яке є одним з відповідачів у даній справі. Зі змісту позовної заяви також вбачається, що прокурор також посилається на обставини неправомірності і незаконності дій саме ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Матеріали справи не містять посилань та тверджень, що спірний наказ має відношення до ГУ Держземагенства у Харківській області. Отже, зазначення у прохальній частині позову ГУ Держземагентства у Харківській області фактично є опискою.

Розглядаючи дану позовну вимогу, суд зазначає, що у постанові від 05.10.2022 у справі №922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду зробила висновки щодо застосування статті 45 Господарського процесуального кодексу України, коли позов пред`явлений прокуратурою до іншого державного органу. Так, Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне:

"Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 5023/10655/11 від 20 листопада 2018 року, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

7.2. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови ВП від 27 лютого 2019 року, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

7.3. Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

7.4. Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

7.5. Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

7.6. У цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області).

7.7. Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

7.8. Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 826/3115/17."

У даній справі прокурор заявив вимогу про визнання незаконним та скасування наказу Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області №10179-СГ від 27.09.2016.

Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління). Проте позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

У зв`язку з цим, підстави для задоволення позову в цій частині вимог відсутні.

Щодо вимог прокурора про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути земельну ділянку, суд зазначає наступне.

У постанові верховного Суду від 09.08.2023 у справі №922/1832/19 викладено, зокрема, такі висновки:

"4.16. Згідно з частинами 1 і 2 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

4.18 У постанові від 29.09.2020 зі справи № 688/2908/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила: "85. Оскільки договір оренди землі від 1 липня 2015 року № 6, укладений між ГУ Держземагентства у Хмельницькій області та ОСОБА_3 без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, то він відповідно до частин 1, 2 статті 228 ЦК України є нікчемним. 86. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90 цс 19, пункт 72), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18, пункти 69, 70)".

4.19 В іншій справі № 922/1830/19 за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фермерського господарства "Скосогорівка" про визнання недійсним договору та повернення ділянок, за участю Прокуратури Харківської області Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.10.2022 вказала: "9.26. Обмежившись посиланням на відсутність прямої заборони на отримання громадянином земельної ділянки для ведення фермерського господарство повторно, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що землі фермерського господарства мають особливий статус і надаються громадянам на пільговій (позаконкурентій) основі з певною метою, а тому в кожному конкретному випадку орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника з метою недопущення зловживанням громадянином такими пільговими умовами".

4.20 Із наведеного вбачається, що якщо існує зловживання громадянином такими пільговими умовами, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен не допустити надання йому земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, однак якщо і орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування не перешкоджає такому зловживанню, то ці особи (громадянин та відповідний орган) створюють незаконні передумови для отримання громадянином земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, а правочин, укладений за наслідками таких діянь, спрямований на отримання земельної ділянки без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, то він відповідно до частин 1, 2 статті 228 ЦК України є нікчемним.

4.21 Оскільки спірний Договір за відсутності для цього підстави, визначеної в абзаці 2 частини 2 статті 134 ЗК України, укладений без дотримання конкурентних засад, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, такий договір згідно з частинами 1 та 2 статті 228 ЦК України є нікчемним (близькі за змістом висновки щодо нікчемності договору через порушення конкурентного порядку набуття земельної ділянки викладені у постанові від 20.07.2022 зі справи № 923/196/20).

4.25 За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті).

4.26 Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні за змістом висновки викладено у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

4.27 Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац 1 частини 2 статті 215 ЦК України). Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

4.28 Отже, у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.

4.29 У контексті зазначених обставин колегія суддів вважає за необхідне врахувати і правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.01.2023 у справі № 924/820/21, у якій, у свою чергу, врахований висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц) про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина 2 статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Негаторний позов це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина 2 статті 152 ЗК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

4.30 З наведеного слідує, що звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження".

Беручи до уваги викладене, а також зважаючи на підстави та зміст позову, встановлені судом обставини справи, слід дійти висновку про те, що обраний прокурором спосіб захисту в частині вимог про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути земельну ділянку не відповідає належному способу захисту, не призводить до відновлення порушених прав держави, оскільки є неефективним; спосіб захисту порушеного права у наведеному випадку, який відповідає вимогам закону і є одночасно ефективним, передбачає звернення з негаторним позовом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2024 у cправі №615/986/20.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на прокурора.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Валківської міської ради, про визнання наказу незаконним, визнання договору оренди землі недійсним, скасування його реєстрації та повернення земельної ділянки, відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "22" квітня 2024 р.

СуддяМ.В. Калантай