Ухвала

від 10.09.2024 по справі 615/1009/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 615/1009/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І.,

перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024

у справі за позовом Керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області

до ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Валківська міська рада,

про визнання наказу незаконним, визнання договору оренди землі недійсним, скасування його реєстрації та повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області звернувся до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) та Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - ГУ Держгеокадастру), в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області від 27.09.2016 № 10179-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки площею 34,4280 га (кадастровий номер: 6321255400:01:000:0712) із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 05.10.2016, укладений між Головного управління Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_1 , про передачу в оренду земельної ділянки, площею 34,4280 га (кадастровий номер: 6321255400:01:000:0712), розташованої за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 05.10.2016, загальною площею 34,4280 га (кадастровий номер: 6321255400:01:000:0712), укладеного між ГУ Держгеокадастру та ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути ГУ Держгеокадастру земельну ділянку площею 34,4280 га (кадастровий номер 6321255400:01:000:0712), розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі.

Валківській районний суд Харківської області рішенням від 26.11.2020, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 25.08.2021, позов задовольнив.

Верховний Суд постановою від 30.08.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Валківського районного суду Харківської області від 26.11.2020 та постанову Харківського апеляційного суду від 25.08.2021 скасував. Провадження у справі у цій справі закрив. Повідомив позивача, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

Верховний Суд ухвалою від 27.09.2023 направив цю справу до Господарського суду Харківської області.

Господарський суд Харківської області рішенням від 12.04.2024 відмовив у задоволенні позову.

Мотивував тим, що:

- в частині визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру від 27.09.2016 № 10179-СГ, позовні вимоги фактично пред`явлені державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління);

- обраний прокурором спосіб захисту в частині вимог про визнання недійсним договору, скасування державної реєстрації та зобов`язання повернути земельну ділянку не відповідає належному способу захисту, не призводить до відновлення порушених прав держави, оскільки є неефективним.

Східний апеляційний господарський суд постановою від 24.07.2024 апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнив. Рішення Господарського суду Харківської області від 12.04.2024 скасував в частині відмови у задоволенні позову про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 05.10.2016 та в частині повернення земельної ділянки. Прийняв в цій частині нове рішення, яким скасував державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 05.10.2016, загальною площею 34,4280 га (кадастровий номер: 6321255400:01:000:0712). Зобов`язав ОСОБА_1 повернути Валківській міській територіальній громаді земельну ділянку, площею 34,4280 га (кадастровий номер: 6321255400:01:000:0712), розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Суд виходив з того, що обраний прокурором спосіб захисту відповідає вимогам чинного законодавства та приведе до відновлення порушеного права власника земельної ділянки без необхідності повторного звернення до суду.

21.08.2024 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024, в якій просить скасувати повністю постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог прокурора в повному обсязі.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Щодо виключних випадків, які є підставою для подання касаційної скарги

Згідно із частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що касаційна скарга не містить обґрунтування відповідно до частини другої статті 287 ГПК України у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень. Втім, скаржник лише цитує норми права, викладає фактичний виклад обставин та цитує постанову Верховного Суду від 16.01.2024 у справі № 615/986/20.

При касаційному оскарженні судових рішень у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:

пункт 1 - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;

пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;

пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік випадків, за наявності яких подається касаційна скарга, наведений у частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Верховний Суд зазначає, що скаржник не виконав вимог частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.

При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретний випадок, передбачений частиною другою статті 287 ГПК України.

Щодо доказів про сплату судового збору

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За положеннями підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року у сумі 2 102,00 грн.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Ураховуючи предмет спору та вимоги касаційної скарги, Скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 8 408,00 грн (200 % від 4 204,00грн).

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовій сбір" встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки скаржник звернувся до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання цієї касаційної скарги із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки - становить 6 726,40 грн (8 408,00 грн х 0,8).

Однак до касаційної скарги скаржник не додав доказів про сплату судового збору за її подання.

Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу, що передбачено абзацом другим частини другої статті 174 ГПК України.

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно виконати вимоги частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України з урахуванням вимог цієї ухвали; надати до Верховного Суду доказ про сплату судового збору в сумі 6 726,40 грн за подання цієї касаційної скарги, який має бути перерахований за такими реквізитами:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що необхідними реквізитами для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга, та судове рішення (з датою), що оскаржується.

Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі № 615/1009/20 залишити без руху.

2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншому учаснику справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 615/1009/20 вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Л. Рогач