Рішення

від 11.04.2024 по справі 755/6017/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/6017/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Булгакової Є.І.,

представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представника ТОВ «Горміс» - Кузьміної К.О.,

представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горміс», ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Істейт» про визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Горміс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Істейт», про визнання договору недійсним, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Горміс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Істейт», ОСОБА_5 , про визнання відсутнім права вимоги, -

у с т а н о в и в :

18.07.2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння, у якому, з урахуванням заяв про заміну відповідача та зміну предмету позову, просить: визнати за ним право власності на нежитлове приміщення 641А, загальною площею 92,8 кв.м., в буд. АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на нежитлове приміщення 641Б, загальною площею 32,4 кв.м., в буд. АДРЕСА_1 ; витребувати від ТОВ «Горміс» на користь ОСОБА_1 нежитлове приміщення 641А, загальною площею 92,8 кв.м., в буд. АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 нежитлове приміщення 641Б, загальною площею 32,4 кв.м., в буд. АДРЕСА_1 .

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 16.11.2005 року між ЗАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» та ОСОБА_6 був укладений інвестиційний договір (про інвестування у житлове будівництво) №217/F. Відповідно до умов вказаного договору ЗАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» зобов`язується своїми силами і засобами, з використанням інвестиційних внесків інвестора збудувати і здати в експлуатацію до 4 кварталу 2007 року житловий будинок з нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 та передати у власність інвестора розміщене у ньому нежитлове приміщення в секції Е, поверх 1-2, загальною площею 133,21 кв.м. Відповідно до п. 4.1. договору вартість інвестиційного внеску на будівництво нежитлового приміщення складає 466235,00 грн. та має бути внесена до кінця 1 кварталу 2008 року. 15.06.2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 був укладений договір №217/F-В про відступлення права вимоги, відповідно до якого право вимоги на нежитлове приміщення за інвестиційним договором перейшло до ОСОБА_5 . Новий інвестор оплатив в повному обсязі інвестиційний внесок, а 05.04.2012 року об`єкт будівництва був введений в експлуатацію, на підтвердження чого виданий Акт готовності об`єкта до експлуатації. Додатковою угодою до інвестиційного договору сторони погодили реквізити нежитлового приміщення - 641, загальною площею 131,3 кв.м. 10.01.2013 року ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» та ОСОБА_5 уклали Акт прийому-передачі нежитлового приміщення та було видано Довідку про право набуття у власність об`єкта інвестування. 21.05.2013 року між ОСОБА_5 на підставі договору №217/F-B-A відступив своє право вимоги на нежитлове приміщення за інвестиційним договором ОСОБА_1 . 27.12.2014 року ОСОБА_1 звернувся до реєстраційної служби з метою реєстрації права власності на нежитлове приміщення, однак рішенням від 11.08.2015 року в проведенні реєстрації права власності було відмовлено, поскільки заявлене право вже зареєстроване за іншою особою. У жовтні 2015 року ОСОБА_1 оскаржив в судовому порядку рішення реєстраційної служби про відмову в проведенні державної реєстрації права власності і в процесі розгляду справи стало відомо, що первинно право власності на нежитлове приміщення зареєстроване за ТОВ «Пост Преміум». Вказане товариство відчужило право власності на нежитлове приміщення ТОВ «Спартехнотрейд», а останнє ТОВ «Лорето Груп». В подальшому ТОВ «Лорето Груп» передало право власності на нерухомість за розподільчим балансом ТОВ «Агро Істейт». Одним з основних документів на підставі якого приймалось рішення про державну реєстрацію права власності на майно за ТОВ «Пост Преміум» був договір купівлі-продажу майнових прав №2 від 17.06.2013 року укладений між ПрАТ МІК «Інтерінвестсервіс» та ТОВ «Пост Преміум». За зверненням ОСОБА_1 зазначений договір визнаний недійсним ухвалою Господарського суду Херсонської області від 08.06.2021 року у справі №923/447/15, яка залишена без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 року та постановою Верховного Суду від 14.06.2022 року. Отже, первісна підстава для реєстрації майнових прав на нежитлове приміщення за ТОВ «Пост Преміум» визнана недійсної, а майнові права ОСОБА_1 на нежитлове приміщенні підтверджені зазначеними рішеннями судів. Оскільки після виконання інвестиційного договору інвестор набуває майнові права на об`єкт інвестування, які після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію трансформуються у право власності інвестора на проінвестований об`єкт з необхідністю державної реєстрації такого права за інвестором, забудовник не має права відчужувати об`єкт інвестування іншій особі. Інвестор наділений правом вимагати повернення належного йому об`єкта інвестування від будь-якої іншої особи. У липні 2022 року нежитлове приміщення було поділене на два окремі об`єкти нерухомості №641А та №641Б і право власності на них зареєстроване за ТОВ «Горміс» та ОСОБА_3 відповідно. Такі дії ТОВ «Агро Істейт» та нових власників розділеного приміщення свідчать про те, що достовірно знаючи про права ОСОБА_1 на майно, вони вчиняють дії для ускладнення повернення майна законному власнику. ТОВ «Агро Істейт» достовірно знаючи про наявність постанови Верховного Суду з приводу визнання недійсним первісного договору з відчуження майнових прав, здійснило поділ нежитлового приміщення і відчужило об`єкти пов`язаним із ним особам, адже ОСОБА_3 був керівником ТОВ «Агро Істейт» до 02.12.2019 року та є директором і бенефіціаром ТОВ «Горміс». Такі дії підтверджують не визнання відповідачами прав ОСОБА_1 на майно.

Ухвалою суду від 21.07.2022 року відкрите провадження у справі, призначений розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання.

10.08.2022 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ТОВ «Агро Істейт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання договору недійсним, яка була відкликана представником ТОВ «Агро Істейт» у підготовчому засіданні 07.09.2022 року.

Ухвалою суду від 15.09.2022 року залишено без задоволення заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 13.10.2022 року задоволене клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів.

Ухвалою суду від 13.10.2022 року замінено відповідача ТОВ «Агро Істейт» на ТОВ «Горміс» та ОСОБА_3 , залучено ТОВ «Агро Істейт» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою суду від 24.10.2022 року задоволено заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову.

24.01.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача ТОВ «Горміс» зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає заявлених до нього позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 посилаючись на те, що на момент відступлення права вимоги ОСОБА_5 не мав права, яке могло б бути відступлене в зв`язку з припиненням обов`язків боржника за інвестиційним договором. За договором №217/F-B-A від 21.05.2013 року здійснене відступлення недійсної вимоги, яка не існувала на момент укладення вказаного договору. Посилаючись на положення п. 6.2. інвестиційного договору представник ТОВ «Горміс» вказує, що 10.01.2013 року між ОСОБА_5 та ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» був складений та підписаний Акт прийому-передачі квартири за яким оператор передав, а інвестор прийняв нежитлове приміщення. Після підписання такого акту договір №217/F від 16.11.2005 року припинив свою дію у зв`язку з повним виконанням сторонами своїх зобов`язань. Відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Оскільки ОСОБА_5 здійснив розрахунок за об`єкт інвестування та він же прийняв приміщення за актом прийому-передачі від 10.01.2013 року, станом на 21.05.2013 року ОСОБА_5 вже не мав права вимоги за інвестиційним договором. Представник вважає, що за наведених обставин договір між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 не є дійсним. Також представник зазначає, що ураховуючи положення п. 3.1.2. інвестиційного договору, право вимоги не може бути предметом відступлення за договором після введення об`єкта будівництва в експлуатацію, при цьому акт готовності об`єкта до експлуатації датований 05.04.2012 року. Договір №217/F-B-A від 21.05.2013 року не може бути підставою для набуття права вимоги в зобов`язанні, яке припинено виконанням. У довідці про право набуття у власність об`єкта інвестування зазначений ОСОБА_5 , він же значиться в переліку інвесторів та на його ім`я виготовлений технічний паспорт на приміщення. ТОВ «Горміс» набуло право власності на приміщення відмінне від об`єкту інвестування за договором від 16.11.2005 року. ОСОБА_5 набув прав на приміщення площею 133,2 кв.м., розташоване на 1-2 поверсі, тоді як спірне приміщення знаходиться на 1 поверсі, а ТОВ «Агро Істейт» володіло приміщенням площею 131,3 кв.м. Майно повинно мати індивідуально визначені ознаки, за якими суд може визнати за власником право власності саме на цю річ. Додаткову угоду між ОСОБА_5 та ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» щодо визначення характеристик майна представник вважає неналежним доказом, оскільки вона не містить точної дати укладення та нею повністю змінюється об`єкт інвестування. ТОВ «Горміс» набуло право на приміщення №641а за договором купівлі-продажу на електронних торгах, які були проведені ДП «СЕТАМ», сплативши повну суму ціни лоту. За таких умов товариство є добросовісним набувачем і від нього не може бути витребуване спірне майно. На час проведення електронних торгів товариство не знало та не могло знати, що ТОВ «Агро Істейт» не має права на відчуження майна. На момент поділу об`єкта нерухомості ОСОБА_1 не мав на нього жодних прав підтверджених в судовому або позасудовому порядку чи даними Державного реєстру речових прав, тому ТОВ «Агро Істейт» мало право здійснювати поділ. На момент реєстрації права власності на поділений об`єкт нерухомості не існувало жадного судового рішення ухваленого на користь ОСОБА_1 ТОВ «Агро Істейт» не відчужувало поділених об`єктів нерухомості, оскільки вони були придбані в результаті проведення електронних торгів. ОСОБА_3 був директором ТОВ «Агро Істейт» лише у період з 02.12.2019 р. по 23.01.2020 р. ТОВ «Горміс» не було учасником справи №923/447/15. Добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти покладаючись на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей. На думку представника, майно не може бути витребуване у добросовісного набувача, якщо воно відчужене в порядку виконання виконавчого напису нотаріуса.

03.02.2023 року до суду надійшла відповідь на відзив за підписом представника ОСОБА_1 у якому представник зазначає, що згідно п. 2 акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 10.01.2013 року, інвестор набуває право власності на приміщення з моменту отримання свідоцтва про право власності, оформленого у відповідності з нормами чинного законодавства, та його державної реєстрації. Ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_5 ніколи не були власниками приміщення, не здійснювали державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а вказаним актом прямо передбачено момент набуття права власності. До моменту реєстрації прав у сторін інвестиційного договору існує право вимоги, а договір та акт є лише документами на підставі яких має відбутись завершальна стадія виконання договірних умов - реєстрація права власності. Введення комплексу в експлуатацію не означає автоматичного виконання вимог договору інвестування щодо приміщень розташованих у даному комплексі. Посилаючись на положення ст. 204 ЦК України представник зазначає, що договір №217/F-B-A про відступлення права вимоги від 21.05.2013 року не визнавався недійсним, є чинним, а в процесі розгляду справи №923/447/15 суди не встановили недійсності вказаного договору. У справі №923/447/15 встановлено наявні у ОСОБА_1 права на нерухоме майно і якщо б він не мав порушення свого права чи воно було припинене, то суд би мав відмовити у задоволенні позову щодо визнання недійсним договору №2 купівлі-продажу майнових прав від 17.06.2023 року. Подальший поділ майна та його перетворення на два об`єкти нерухомості не має жодного правового значення. Аргументи відповідача ТОВ «Горміс» не свідчать про добросовісність набуття майна. Поділ майна на два об`єкти відбувся після рішення суду першої інстанції про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав. ОСОБА_3 був директором ТОВ «Агро Істейт» під час триваючого спору про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав. Він же є керівником і засновником ТОВ «Горміс». Нетривале перебування ОСОБА_3 на посаді директора ТОВ «Агро Істейт» не спростовую факту обізнаності із судовим спором. За обставинами цієї справи не можливо уявити, що відповідачі могли не знати про відсутність права на відчуження майна у ТОВ «Агро Істейт».

14.11.2022 року до суду надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Горміс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Істейт», про визнання договору недійсним, у якому позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним договір №217/F-B-A про відступлення права вимоги від 21.05.2013 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Вимоги зустрічної позовної заяви мотивовано тим, що товариство є власником нежитлового приміщення №641А, площею 92,8 кв.м., в буд. АДРЕСА_1 . Вимоги ОСОБА_1 ґрунтуються на постанові Верховного Суду у справі №923/447/15 щодо визнання недійсним договору №2 купівлі-продажу майнових прав від 17.06.2013 року в частині нежитлового приміщення №641, секція «Е», площею 131,3 кв.м. Своє право ОСОБА_1 обґрунтовує наявністю договору про відступлення права вимоги за Інвестиційним договором №217/F-B-A від 21.05.2013 року, який був укладений між ним та ОСОБА_5 . ТОВ «Горміс» вважає, що ОСОБА_1 не має прав на спірне майно і це питання не було предметом дослідження у справі №923/447/15. На думку товариства, договір №217/F-B-A від 21.05.2013 року укладений з порушенням чинного законодавства, оскільки він не міг бути укладений після припинення дії Інвестиційного договору. Позивач за зустрічним позовом посилається на положення п.п. 2.1. та 6.2. інвестиційного договору та зазначає, що 10.01.2013 року між ОСОБА_5 та ПрАТ МІК «Інтерінвестсервіс» був укладений Акт прийому-передачі квартири, за яким оператор передав, а інвестор прийняв нежитлове приміщення № 641 , на 1 поверсі, площею 131,3 кв.м., по АДРЕСА_1 . Після підписання вказаного акту прийому-передачі інвестиційний договір припинив свою дію з повним виконанням сторонами своїх зобов`язань. На момент укладання спірного договору на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_5 вже не мав права вимоги за інвестиційним договором, адже 10.01.2013 року він прийняв від оператора нежитлове приміщення, а відтак він не мав права відчужувати право вимоги, якого в нього вже не було. Також, виходячи із положень п. 3.1.2. інвестиційного договору щодо права інвестора на відступлення права вимоги до запланованої дати введення об`єкта в експлуатацію та дати фактичного введення об`єкта в експлуатацію (14.06.2012 року), спірний договір в порушення п. 3.1.2. інвестиційного договору укладений через рік після введення комплексу в експлуатацію та після підписання акту прийому-передачі нерухомого майна (10.01.2013 рік). ОСОБА_5 не здійснюючи реєстрацію права власності укладає спірний договір і з урахуванням викладеного, такий договір не може бути підставою для набуття права вимоги у зобов`язанні, яке припинене виконанням. За приписами чинного законодавства, відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Майно, власником якого є товариство, відмінне від об`єкту, майнові права на який набула ОСОБА_6 та в подальшому передала їх ОСОБА_5 . За договорами від 16.11.2005 року, 15.06.2007 року та 21.05.2013 року предметом є нежитлове приміщення, площею 133,21 кв.м., поверх АДРЕСА_2 . При цьому, товариству було виділене нежитлове приміщення з приміщення №641, поверх 1, секція «Е», площею 131,3 кв.м. Крім того, всі документи, які були подані ОСОБА_1 до реєстраційної служби, були оформлені на ОСОБА_5 (акт прийому-передачі, витяг з переліку інвесторів, довідка про набуття у власність об`єкта інвестування, технічний паспорт). У ОСОБА_1 була відсутня довідка про право на набуття у власність об`єкта інвестування із переліку осіб, які брали участь в інвестуванні об`єкта будівництва, яка підтверджує саме його право на реєстрацію права власності на спірний об`єкт нерухомості. Також представник вважає, що спірний договір був укладений пізніше ніж зазначена у ньому дата, оскільки технічний паспорт на приміщення був виготовлений на ім`я ОСОБА_5 і він датований 28.04.2014 року. Представник зазначає, що спірний договір порушує права товариства, яке є добросовісним набувачем майна придбаного на електронних торгах, адже своїм позовом ОСОБА_1 оспорює право товариства на нерухоме майно. Укладення спірного договору в кінцевому випадку призвело до несприятливих наслідків для ТОВ «Горміс». Укладення ОСОБА_1 оспорюваного правочину впливає на права та інтереси товариства, оскільки вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності і витребування майна призводять до порушення законних прав товариства на мирне володіння нерухомістю, що може позбавити товариство права власності на добросовісно набуте майно. У даному випадку майнові права товариства мають бути захищені шляхом визнання спірного договору недійсним, що дозволить захистити право власності ТОВ «Горміс» на нерухомість.

16.02.2023 року до суду надійшов зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Горміс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Істейт», ОСОБА_5 , про визнання відсутнім права вимоги, у якому позивач за зустрічним позовом просить визнати відсутнім у ОСОБА_1 право вимоги за договором №217/F-B-A про відступлення права вимоги від 21.05.2013 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .

Вимоги зустрічної позовної заяви мотивовано тим, що ОСОБА_3 належить на праві власності приміщення АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 звернувся до суду спираючись на постанову Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №923/447/15, якою був визнаний недійсним договір №2 купівлі-продажу майнових прав від 17.06.2013 року укладений між ПрАТ «Інтерінвестсервіс» та ТОВ «Пост Преміум» в частині приміщення №641, секція «Е», площею 131,3 кв.м. Своє право ОСОБА_1 обґрунтовує наявністю договору відступлення прав вимоги за інвестиційним договором, який був укладений між ним та ОСОБА_5 21.05.2013 року. Позивач за зустрічним позовом вважає, що у ОСОБА_1 відсутнє право вимоги на визнання за ним права власності і витребування майна, оскільки останній не має майнових прав на об`єкт нерухомості. ОСОБА_1 вважає, що на підставі договору від 21.05.2013 року він набув права вимоги на передачу у власність нежитлового приміщення, однак позивач за зустрічним позовом із таким не погоджується. ОСОБА_3 посилається на положення п.п. 2.1., 6.2., 7.1. інвестиційного договору та зазначає, що 10.01.2013 року між ОСОБА_5 та ПрАТ МІК «Інтерінвестсервіс» був укладений акт прийому-передачі квартири за яким оператор передав, а інвестор прийняв нежитлове приміщення № 641 , на 1 поверсі, площею 131,3 кв.м., в буд. АДРЕСА_1 . Після підписання відповідного акту інвестиційний договір від 16.11.2005 року припинив свою дію у зв`язку з повним виконанням сторонами своїх зобов`язань. На момент укладення договору про відступлення права вимоги від 21.05.2013 року на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_5 вже не мав жодного права вимоги за інвестиційним договором, оскільки 10.01.2013 року він прийняв від оператора нежитлове приміщення, інвестиційний договір припинив свою дію, тому ОСОБА_5 не мав права відчужувати право вимоги, якого в нього вже не було. Також позивач за зустрічним позовом посилається на положення п/п 3.2.1. інвестиційного договору щодо можливості відступлення права вимоги до запланованої дати вводу об`єкта в експлуатацію та зазначає, що акт готовності об`єкта до експлуатації датований 05.04.2012 року. При цьому, договір відступлення права вимоги укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 через рік після введення об`єкта в експлуатацію (21.05.2013 року) та після отримання ОСОБА_5 об`єкту інвестування від оператора (10.01.2013 року). Відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав, однак на момент укладання договору відступлення прав вимоги інвестиційний договір припинив свою дію у зв`язку із повним виконанням сторонами своїх зобов`язань. На переконання позивача ОСОБА_3 договір відступлення права вимоги між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 насправді був укладений набагато пізніше ніж зазначена у ньому дата, адже станом на 28.04.2014 року технічний паспорт на приміщення був виготовлений на ім`я ОСОБА_5 . Договір відступлення прав вимоги між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 порушує права позивача за зустрічним позовом, оскільки він є добросовісним набувачем спірного майна, яке набув в результаті електронних торгів, а ОСОБА_1 своїм позовом оспорює право ОСОБА_3 на нерухомість. ОСОБА_3 вважає, що ОСОБА_1 не має права вимоги нерухомого майна за інвестиційним договором, оскільки договір відступлення права вимоги від 21.05.2013 року є недійсним. Укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 договір відступлення права вимоги порушує права та інтереси ОСОБА_3 як власника майна, оскільки ставить його у положення правової невизначеності. Визначення предмета договору (об`єкта, з приводу якого такий договір укладається) у його змісті виступає обов`язковою умовою для породження обумовлених договором правових наслідків. Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи, якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин, тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора у зобов`язанні не переходять до набувача. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управлений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається. ОСОБА_3 вважає, що у даному випадку його право власності на нерухоме майно має бути захищене шляхом визнання відсутнім права вимоги, оскільки саме це дозволить захистити власні майнові права позивача за зустрічним позовом на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 01.03.2023 року прийнято до спільного розгляду із первісним позовом зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Горміс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Істейт», про визнання договору недійсним, та зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Горміс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Істейт», ОСОБА_5 , про визнання відсутнім права вимоги.

16.03.2023 року до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 за підписом представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає заявлених позовних вимог та просить відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 посилаючись на те, що ОСОБА_1 є чинним власником майнових прав на нерухоме майно і має право на захист своїх майнових прав шляхом визнання права на нерухоме майно та його витребування. Первинна реєстрація права власності на нерухоме майно була проведена за ТОВ «Пост Преміум», яке у подальшому відчужило право власності ТОВ «Спартехнотрейд». В свою чергу ТОВ «Спартехнотрейд» відчужило нерухомість ТОВ «Лорето Груп», а останнє за розподільчим балансом передало нежитлове приміщення у власність ТОВ «Агро Істейт». ТОВ «Агро Істейт» провело поділ нерухомості на два об`єкти, власниками яких стали відповідачі за первісним позовом. При цьому, первісний договір купівлі-продажу майнових прав №2 від 17.06.2013 року укладений між ЗАТ МІК «Інтерінвестсервіс» та ТОВ «Пост Преміум» рішеннями судів трьох інстанцій визнаний недійсним. Представник вказує, що згідно акту прийому-передачі від 10.01.2013 року, інвестор набуває право власності на вказане приміщення з моменту отримання свідоцтва про право власності, оформленого у відповідності з нормами чинного законодавства, та його державної реєстрації. Отже, договірні умови інвестиційного договору щодо набуття права власності інвестором не виконано, адже ОСОБА_1 ніколи не був власником майна, не реєстрував свого права власності на нього і не міг цього зробити, так само і ОСОБА_5 ніколи не був власником майна та не отримував документ, що підтверджує державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а актом прийому-передачі від 10.01.2013 року прямо передбачено момент набуття права власності, який для ОСОБА_1 та ОСОБА_5 не настав, оскільки не відбулось реєстрації права власності. До моменту державної реєстрації прав у сторін існує право вимоги, але не право власності. Договір, акт прийому-передачі, тощо є лише документами, на підставі яких має відбутися завершальна стадія виконання договірних умов - реєстрація права власності. Введення комплексу в експлуатацію не означає автоматичного виконання вимог договору інвестування щодо приміщень, розташованих у даному комплексі. В процесі розгляду справи №923/447/15 суди не встановили недійсності договору відступлення прав вимоги від 21.05.2013 року. У вказаній справі судами підтверджено наявність у ОСОБА_1 прав на нерухоме майно. Якщо б ОСОБА_1 не мав порушеного права або його право було припиненим, то суд у справі №923/447/15 відмовив би йому у задоволенні позову. Документи на ім`я попереднього інвестора не позбавляють прав нового інвестора. Посилання на те, що технічний паспорт станом на 28.04.2014 року виготовлений на ім`я ОСОБА_5 не підтверджує дати коли саме ОСОБА_5 замовив виготовлення технічного паспорту. ОСОБА_3 був директором ТОВ «Агро Істейт» під час триваючого спору у справі №923/447/15, він же є засновником та керівником ТОВ «Горміс», а поділ об`єкта нерухомості відбувся вже після визнання недійсним первинного правочину відчуження майнових прав. Неможливо уявити, що ОСОБА_3 та ТОВ «Горміс» могли не знати про відсутність права на відчуження майна ТОВ «Агро Істейт». Відповідачі за первісним позовом не є добросовісними, а набуття ними прав на нежитлові приміщення не відбулось в порядку, передбаченому для виконання судових рішень, оскільки придбання відбулось на електронних торгах в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки. ТОВ «Агро Істейт» достовірно знаючи про наявність рішень судів щодо визнання недійсним первісного договору відчуження майнових прав, здійснює поділ майна на два об`єкти, передає їх в іпотеку, а потім іпотекодежатель звертає на них стягнення шляхом продажу на публічних торгах. За пов`язаності юридичних осіб та їх власників ніяк не можна стверджувати про незнання чи неможливість дізнатись про спірність нерухомого майна.

16.03.2023 року до суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву ТОВ «Горміс» за підписом представника відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає заявлених позовних вимог та просить відмовити у задоволенні зустрічного позову ТОВ «Горміс». Зміст цього відзиву є аналогічним відзиву на зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 . Крім того, представник вказує, що не відповідають фактичним обставинам справи посилання ТОВ «Горміс» на невідповідність приміщень, які були предметом розгляду у справі №923/447/15 і у цій справі про витребування майна. АДРЕСА_4 , загальною площею за проектно-кошторисною документацією 133,21 кв.м., є будівельною, а площа визначена за документацією, але не за фактом остаточного вимірювання готовності збудованої площі. Площа нежитлового приміщення 131,3 кв.м. та адреса АДРЕСА_5 є підтвердженою як така, права на яку наявні у ОСОБА_1 у справі №923/447/15. Зрештою, номер нерухомого майна від моменту його оформлення у ланцюгу переходів права власності єдиний - 99046480000.

Згідно розпорядження керівника апарату Дніпровського районного суду м. Києва №137 від 28.04.2023 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2023 року справу передано в провадження судді Марфіної Н.В.

Ухвалою суду від 13.06.2023 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав вимоги первісного позову з підстав викладених у ньому, просить первісний позов задовольнити та відмовити у задоволенні зустрічних позовів. Представник вказує, що первісний договір відчуження майнових прав був визнаний недійсним, подальші правочини у такому разі немає необхідності визнавати недійсними та майно має бути витребувано від кінцевих власників, які не є добросовісними. Представник вважає, що заява ТОВ «Горміс» про застосування строку позовної давності не є обґрунтованою, оскільки строк позовної давності починає свій перебіг з 2022 року коли було оформлене право власності за відповідачами, крім того строки позовної давності зупинені на час дії карантину та воєнного стану. Представник вважає суперечливою позицію товариства з одночасного заперечення проти позову по суті і заявлення про сплив строку позовної давності. ОСОБА_1 має права на майно інакше не було б заявлено зустрічного позову. Раніше заявити позов до відповідачів не було можливим, оскільки перший позов був поданий ще у 2015 році, у тому числі стосовно ТОВ «Агро Істейт», а у 2022 році було встановлено, що належними відповідачами є ТОВ «Горміс» та ОСОБА_3 , тому вони були залучені до участі у справі. Зустрічні позови не спростовують вимог первісного позову, а навпаки підтверджують обставини первісного позову. Відповідачі за первісним позовом не довели, що вони є добросовісними набувачами. На думку представника зустрічні позови є безпідставними.

Представник ТОВ «Горміс» в судовому засіданні не визнала вимоги первісного позову просить відмовити в його задоволенні та задовольнити зустрічний позов товариства. Стосовно позовної давності представник вказує, що її перебіг починається від дня коли ОСОБА_1 у 2015 році було відмовлено у реєстрації права власності на майно. Також представник вказує, що ОСОБА_1 не має права вимоги і відповідно не має права на витребування майна, оскільки до ОСОБА_1 не могло перейти право вимоги за його договором про відступлення, поскільки такої вимоги вже не було у ОСОБА_5 , адже майно вже було сформовано і передане останньому за актом приймання-передачі, тобто інвестиційний договір припинив свою дію. У ОСОБА_5 станом на час укладення спірного договору не було права на відступлення. Договір суперечить законодавству, оскільки відступлена недійсна вимога і такий договір має бути визнаний недійсним. ОСОБА_1 не є належним позивачем. Крім того, передати право вимоги можна було лише до моменту введення об`єкта в експлуатацію, а спірний договір укладений через рік після введення об`єкта в експлуатацію. У справі №923/447/15 спірний договір відступлення права вимоги не був предметом дослідження.

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні не визнала вимоги первісного позову просить відмовити в його задоволенні та задовольнити зустрічний позов її довірителя посилаючись на те, що за договором відступлення права вимоги від 21.05.2013 року ОСОБА_1 не набув права вимоги за інвестиційним договором, поскільки раніше ОСОБА_5 за актом приймання-передачі від 10.01.2013 року отримав об`єкт інвестування і таким чином зобов`язання були виконані в повному обсязі.

ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи без його участі. ОСОБА_5 підтримує первісний позов ОСОБА_1 та просить його задовольнити, і відмовити у задоволенні зустрічних позовів ТОВ «Горміс» та ОСОБА_3 .

Представник ТОВ «Агро Істейт» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх взаємозв`язку і сукупності, повно, об`єктивно та всебічно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.11.2005 року між ЗАТ МІК «Інтерінвестсервіс» та ОСОБА_6 був укладений інвестиційний договір №217/F за яким:

1.1. В цьому договорі терміни використовуються у такому значенні:

Об`єкт будівництва - житловий будинок з нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 . Замовником спорудження об`єкту будівництва є Компанія. Плановий термін закінчення будівництва і здачі Об`єкта будівництва в експлуатацію - четвертий квартал 2007 року.

Новозбудоване майно - нежитлові приміщення, що розташовані в Об`єкті будівництва, з нижче вказаними характеристиками: АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення, секція Е, 1-2 поверх, загальна площа за проектно-кошторисною документацією 133,21 кв.м., які після здачі Об`єкта будівництва в експлуатацію та державної реєстрації стануть власністю інвестора. Право власності інвестора на новозбудоване майно виникає в порядку, визначеному чинним законодавством в Україні.

2.1. За цим договором компанія зобов`язується своїми силами і засобами, з використанням інвестиційних внесків інвестора, збудувати об`єкт будівництва, здати його в експлуатацію та передати у власність інвестору новозбудоване майно, а інвестор зобов`язується внести інвестиції та прийняти новозбудоване майно у власність на умовах цього договору.

3.1.2. Інвестор має право до запланованої дати вводу об`єкта будівництва в експлуатацію відступити право вимоги за цим договором на користь іншої особи. При цьому про таке відступлення права вимоги інвестор письмово повідомляє компанію.

3.1.3. Інвестор має право на умовах цього договору отримати новозбудоване майно.

3.3.2. Інвестор зобов`язаний у терміни, встановлені в п. 6.1. цього договору, прийняти новозбудоване майно у власність з підписанням відповідного Акту прийому-передачі.

3.4.1. Компанія зобов`язана збудувати об`єкт будівництва і передати у власність інвестору новозбудоване майно на умовах, передбачених цим договором.

6.1. Після внесення 100% інвестиційних внесків та після закінчення спорудження об`єкту будівництва і здачі його в експлуатацію, але до кінця першого кварталу 2008 року, компанія зобов`язується передати інвестору новозбудоване майно і документи, які підтверджують здачу об`єкта будівництва в експлуатацію, а саме: копію акту державної комісії про прийняття закінченого будівництвом об`єкту будівництва в експлуатацію, копію відповідного рішення (розпорядження) місцевих органів влади (місцевого самоврядування) про затвердження Акту державної комісії прийняття закінченого будівництвом об`єкту будівництва, а інвестор зобов`язується прийняти новозбудоване майно.

6.2. Новозбудоване майно вважається переданим компанією інвестору з моменту підписання Акту прийому-передачі.

7.1. Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань та/або припинення зобов`язань на умовах, передбачених договором.

7.2. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

7.4. Зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до договору.

8.1. Усі правовідносини, що виникають з договору або пов`язані зі ним, у тому числі пов`язані із дійсністю, укладанням, виконанням, зміною та припиненням договору, тлумаченням його умов, визначенням наслідків недійсності або порушення договору, регламентуються договором та відповідними нормами законодавства України, а також застосованими до таких правовідносин звичаями ділового обороту на підставі принципів добросовісності, розумності та справедливості (Т. 1, а.с. 7-12).

15.06.2007 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 був укладений договір відступлення права вимоги №217/F-В за яким:

1.1. Первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору згідно інвестиційного договору №217/F (про інвестування у житлове будівництво) від 16.11.2005 року, укладеного між первісним кредитором та ЗАТ МІК «Інтерінвестсервіс» - оператором спільної діяльності без створення юридичної особи між ЗАТ МІК «Інтерінвестсервіс» та Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм» на підставі договору від 30.01.2004 року, надалі іменується боржник.

1.2. За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання ним всіх своїх зобов`язань, передбачених умовами основного договору, в тому числі, передачі у власність нового кредитора нежитлових приміщень, що розташовані за будівельною адресою АДРЕСА_4 , загальною площею за проектно-кошторисною документацією 133,21 кв.м., побудованих за рахунок інвестиційних внесків, при умові сплати новим кредитором 100% інвестиційних внесків у розмірі 466235,00 грн., в порядку та на умовах, встановлених основним договором (Т. 1, а.с. 15-16).

У 2013 році між ОСОБА_5 та ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» була укладена додаткова угода до інвестиційного договору (про інвестування у житлове будівництво) №217/F від 16.11.2005 року, за якою:

2. У зв`язку зі зміною загальної площі об`єкта інвестування та порядкових номерів, отриманих на підставі обмірів та технічних паспортів Київського бюро технічної інвентаризації, внести зміни до п. 1.1. договору та викласти абзац другий в наступній редакції: «1.1. Новозбудоване майно - нежитлове приміщення, що розташоване в об`єкті будівництва, з нижче вказаними характеристиками ( АДРЕСА_6 , загальна площа 131,3 кв.м.), яке після здачі об`єкта будівництва в експлуатацію та державної реєстрації стане власністю інвестора. Право власності інвестора на новозбудоване майно виникає в порядку, визначеному чинним законодавством в Україні».

3. Сторони домовились внести зміни до п. 6.1. та викласти його в наступній редакції: «6.1. Після внесення 100% інвестиційних внесків, враховуючи додаткові внески, пов`язані зі зміною загальної площі новозбудованого майна, компанія зобов`язується передати інвестору новозбудоване майно і документи, необхідні для оформлення свідоцтва про право власності, і інвестор зобов`язується прийняти передане майно по Акту прийому-передачі» (Т. 1, а.с. 13-14).

Як вбачається з матеріалів справи, 10.01.2013 року, ОСОБА_5 та оператор ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» уклали та підписали акт прийому-передачі квартири за яким:

1. На виконання умов інвестиційного договору (про інвестування у житлове будівництво) №217/F від 16.11.2005 року та додаткової угоди від 10.01.2013 року, оператор передав, а інвестор прийняв нежитлове приміщення, що знаходиться в адміністративно-житловому комплексі по АДРЕСА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , №641, 1 поверх, загальна площа 131,3 кв.м., загальна вартість об`єкта інвестування складає 466235,00 грн., в тому числі ПДВ 77705,83 грн.

2. Інвестор набуває право власності на вказане приміщення з моменту отримання свідоцтва про право власності, оформленого у відповідності з нормами чинного законодавства, та його державної реєстрації (Т. 1, а.с. 19-20).

21.05.2013 року між ОСОБА_5 (первісний кредитор) та ОСОБА_1 (новий кредитор) був укладений договір №217/F-В-А за яким:

1.1. Первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові на підставі договору про відступлення права вимоги №217/F-В від 15.06.2007 року, яке перейшло до нього від ОСОБА_6 (початковий кредитор). Початковий кредитор отримав право вимоги згідно інвестиційного договору №217/F (про інвестування у житлове будівництво) від 16.11.2005 року (основний договір), укладеного між початковим кредитором та ЗАТ МІК «Інтерінвестсервіс» - оператором спільної діяльності без створення юридичної особи між ЗАТ МІК «Інтерінвестсервіс» та Українською студією телевізійних фільмів «Укртелефільм» на підставі договору від 30.01.2004 року, надалі іменується боржник.

1.2. За цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника виконання ним всіх своїх зобов`язань, передбачених умовами основного договору, в тому числі, передачі у власність нового кредитора нежитлових приміщень, що розташовані за будівельною адресою АДРЕСА_4 , загальною площею за проектно-кошторисною документацією 133,21 кв.м., побудованих за рахунок інвестиційних внесків, що були своєчасно сплачені первісним кредитором відповідно до вимог інвестиційного договору в розмірі 100% інвестиційних внесків в сумі 466235,00 грн., в порядку та на умовах, встановлених основним договором.

2.2. Первісний кредитор зобов`язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги за основним договором новому кредитору.

3.2. Первісний кредитор відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником його обов`язків (Т. 1, а.с. 17-18).

За матеріалами справи, Акт готовності об`єкта до експлуатації (Адміністративно-житловий комплекс з підземним паркінгом, нове будівництво 4-ї категорії складності на АДРЕСА_1 ) датований 05.04.2012 року (Т. 1 а.с. 21-25).

Згідно Витягу з переліку інвесторів адміністративно-житлового комплексу з підземним паркінгом, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , яким належить 100% майнових прав на окремо взятий об`єкт інвестування у цьому комплексі від 10.01.2013 року, інвестором є ОСОБА_5 , об`єкт інвестування - АДРЕСА_6 , загальна площа 131,3 кв.м. Підстава набуття майнових прав: Інвестиційний договір (про інвестування у житлове будівництво) №217/F від 16.11.2005 року (Т. 1, а.с. 26).

У Довідці датованій 2013 роком про право набуття у власність об`єкта інвестування до інвестиційного договору (про інвестування у житлове будівництво) №217/F від 16.11.2005 року, інвестором значиться ОСОБА_5 , об`єкт інвестування - АДРЕСА_6 , загальна площа 131,3 кв.м. (Т. 1, а.с. 27).

Технічний паспорт на приміщення громадського призначення вбудовані в житловий будинок група приміщень АДРЕСА_7 виготовлений станом на 28.04.2014 року на ім`я ОСОБА_5 (Т. 1, а.с. 28-31).

Рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №23569258 від 11.08.2015 року ОСОБА_1 відмовлено у державній реєстрації прав на приміщення АДРЕСА_7 , оскільки заявлене право вже зареєстроване за іншою особою (Т. 1, а.с. 32).

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Херсонської області від 08.06.2021 року у справі №923/447/15, залишеною без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду та постановою Верховного Суду від 14.06.2022 року, визнано недійсним договір №2 купівлі-продажу майнових прав від 17.06.2013 року, укладений між ПрАТ МІК «Інтерінвестсервіс» та ТОВ «Пост Преміум» в частині купівлі-продажу майнових прав на нежитлове приміщення №641, секція Е, площею 131,3 кв.м., в адміністративно-житловому комплексі по АДРЕСА_1 (Т. 1, а.с. 35-52).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 25.06.2020 року група нежитлових приміщень №641 (літ. А), загальною площею 131,3 кв.м. в буд. АДРЕСА_1 належала ТОВ «Агро Істейт» (Т. 1, а.с. 33-34).

Із матеріалів справи вбачається, що приміщення №641 в буд. АДРЕСА_1 було поділене на два окремі об`єкти (приміщення №641а в буд. АДРЕСА_1 , площею 92,8 кв.м., та приміщення АДРЕСА_7 , площею 32,4 кв.м.). Право власності на приміщення АДРЕСА_7 , площею 92,8 кв.м., та на приміщення АДРЕСА_7 , площею 32,4 кв.м., було зареєстроване 28.07.2021 року за ТОВ «Агро Істейт» (Т. 1, а.с. 169-183).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 14.07.2022 року приміщення №641а в буд. АДРЕСА_1 , площею 92,8 кв.м. належить ТОВ «Горміс», а приміщення АДРЕСА_7 , площею 32,4 кв.м., належить ОСОБА_3 (Т. 1, а.с. 112-115).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Горміс» придбало приміщення №641а в буд. АДРЕСА_1 , площею 92,8 кв.м., в результаті проведення електронних торгів та право власності на це приміщення зареєстроване за товариством 07.06.2022 року (Т. 1, а.с. 201-203, Т. 2, а.с. 19-20).

ОСОБА_3 придбав приміщення №641б в буд. АДРЕСА_1 , площею 32,4 кв.м., за результатами реалізації предмета іпотеки та право власності на це приміщення зареєстроване за ОСОБА_3 07.06.2022 року (Т. 2, а.с. 96-97).

Вирішуючи виниклі між сторонами у справі спори, суд встановив, що у справі №923/447/15 дійсність/недійсність договору №217/F-B-A про відступлення права вимоги від 21.05.2013 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , як оспорюваного правочину, предметом дослідження не була, а ТОВ «Горміс» та ОСОБА_3 не були учасниками зазначеної справи.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оспорюваний правочин є вчиненим, породжує юридично значущі наслідки, обумовлені ним, й у силу презумпції правомірності правочину за ст. 204 ЦК України вважається правомірним, якщо не буде визнаний судом недійсним.

Натомість у даній справі ТОВ «Горміс», як особа у якої витребовується спірне майно, посилається на недійсність договору №217/F-B-A про відступлення права вимоги від 21.05.2013 року, відтак судові рішення у справі №923/447/15 в частині дійсності оспорюваного правочину не мають преюдиційного значення при вирішенні цієї справи, оскільки у справі №923/447/15 при вирішенні відповідного спору діяла презумпції правомірності правочину, який жодним учасником не оспорювався.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Стаття 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначає, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода) або проспект цінних паперів (рішення про емісію цінних паперів). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

У підпункті 3.1.2. Інвестиційного договору від 16.11.2005 року сторони погодили, що інвестор має право до запланованої дати вводу об`єкта будівництва в експлуатацію відступити право вимоги за цим договором на користь іншої особи. При цьому, у п. 1.1. зазначеного договору вказано, що плановий термін закінчення будівництва і здачі Об`єкта будівництва в експлуатацію - четвертий квартал 2007 року.

Разом з цим, вбачається, що в порушення п/п 3.1.2. інвестиційного договору, спірний договір відступлення права вимоги укладений 21.05.2013 року, і за матеріалами справи відсутні будь-які дані, які б свідчили про те, що оператор - ПрАТ МІК «Інтерінвестсервіс» погодив таке відступлення від умов основного договору, адже Акт приймання-передачі приміщення від 10.01.2013 року, Витяг з переліку інвесторів та Довідка про право набуття у власність об`єкта інвестування були видані та погоджені ПрАТ МІК «Інтерінвестсервіс» на ім`я ОСОБА_5 , як інвестора, а будь-яких спільних документів ОСОБА_1 та ПрАТ МІК «Інтерінвестсервіс» (чи окремо оператора у відносинах з ОСОБА_1 ) в межах інвестиційного договору від 16.11.2005 року, матеріали справи не містять.

При цьому, частина 3 ст. 512 ЦК України встановлює, що кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Тлумачення підпункту 3.1.2. Інвестиційного договору від 16.11.2005 року вказує на те, що після запланованої дати вводу об`єкта будівництва в експлуатацію інвестор не має права відступити своє право вимоги за цим договором на користь іншої особи.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ст. 510 ЦК України).

Згідно ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ст. 519 ЦК України).

Аналіз наведених норм цивільного законодавства свідчить про те, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Норми цивільного законодавства визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Стаття 598 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ст.ст. 215, 216 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Правовідносини - одна з основоположних категорій права, структуру якої складають: учасники або суб`єкти правовідносин (особи, які беруть участь у правовідносинах); об`єкти правовідносин (немайнове або майнове благо, стосовно якого виникає певний зв`язок між суб`єктами правовідносин); зміст правовідносин (суб`єктивні цивільні права та суб`єктивні цивільні обов`язки їх учасників). Існування правовідносин неможливе за відсутності одного (або декількох) зі складових елементів їх структури.

Договір є однією з підстав виникнення правовідносин. Договір установлює суб`єктний склад конкретних правовідносин, а також їх зміст. При цьому визначення предмета договору (об`єкта, з приводу якого такий договір укладається) у його змісті виступає обов`язковою умовою для породження обумовлених договором правових наслідків.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору, що відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом. У зв`язку з заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

У разі відступлення прав вимоги новий кредитор замінює собою особу у всіх правах, що існували на момент здійснення відступлення і не припинилися внаслідок такої заміни кредитора у зобов`язанні. Передання права вимоги полягає саме у тому, що кредитор поступається своїм правом вимагати виконання зобов`язання іншій особі - новому кредиторові, а новий кредитор відтепер має право вимагати від боржника виконання зобов`язання.

Таким чином, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

За положеннями ст.ст. 512, 514 ЦК України, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Тому, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача.

В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Аналогічно відступлення припиненого права вимоги (тобто майнового права вимоги, якого не існує на момент укладення відповідного договору у будь-якого суб`єкта) також не створює жодних правових наслідків.

Аналіз вказаних вище норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, суд повинен встановити, зокрема, наявність фактичних обставин, з якими закон пов?язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позову зазначати в судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

У даному випадку суд дійшов висновку, що договір №217/F-B-A про відступлення права вимоги від 21.05.2013 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 підлягає визнанню недійсним на підставі положень частини першої статті 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, оскільки за спірним договором передано недійсну вимогу, яка була припинена виконанням, що суперечить положенням ст.ст. 509, 512, 514, 519 ЦК України, ураховуючи наступне.

В розумінні положень статті 519 ЦК України недійсною є вимога, яка не має правової підстави: зокрема, яка ґрунтується на нікчемному правочині або оспорюваному правочині, що був визнаний судом недійсним до чи після відповідного відступлення; яка не належала первісному кредитору або на момент відступлення вже припинилася.

Як було зазначено вище, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги припинене виконанням, то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора, а відступлення права вимоги в такому випадку не має розпорядчого ефекту.

За умовами інвестиційного договору від 16.11.2005 року, новозбудоване майно після здачі Об`єкта будівництва в експлуатацію та державної реєстрації стане власністю інвестора. Право власності інвестора на новозбудоване майно виникає в порядку, визначеному чинним законодавством в Україні. Компанія зобов`язується своїми силами і засобами, з використанням інвестиційних внесків інвестора, збудувати об`єкт будівництва, здати його в експлуатацію та передати у власність інвестору новозбудоване майно. Інвестор має право на умовах цього договору отримати новозбудоване майно. Інвестор зобов`язаний у терміни, встановлені в п. 6.1. цього договору, прийняти новозбудоване майно у власність з підписанням відповідного Акту прийому-передачі. Компанія зобов`язана збудувати об`єкт будівництва і передати у власність інвестору новозбудоване майно на умовах, передбачених цим договором. Новозбудоване майно вважається переданим компанією інвестору з моменту підписання Акту прийому-передачі (п.п. 1.1., 2.1., 3.1.3., 3.4.1., 6.2 інвестиційного договору).

У додатковій угоді від 2013 року укладеній між ОСОБА_5 та ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» вказано, що новозбудоване майно після здачі об`єкта будівництва в експлуатацію та державної реєстрації стане власністю інвестора. Право власності інвестора на новозбудоване майно виникає в порядку, визначеному чинним законодавством в Україні. Компанія зобов`язується передати інвестору новозбудоване майно і документи, необхідні для оформлення свідоцтва про право власності, і інвестор зобов`язується прийняти передане майно по Акту прийому-передачі (п.п. 2, 3 додаткової угоди від 2013 року).

Згідно Акту прийому-передачі від 10.01.2013 року укладеному та підписаному ОСОБА_5 та оператором ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс», на виконання умов інвестиційного договору (про інвестування у житлове будівництво) №217/F від 16.11.2005 року та додаткової угоди від 10.01.2013 року, оператор передав, а інвестор прийняв нежитлове приміщення. Інвестор набуває право власності на вказане приміщення з моменту отримання свідоцтва про право власності, оформленого у відповідності з нормами чинного законодавства, та його державної реєстрації (п.п. 1, 2 Акту прийому-передачі).

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 після підписання зазначеного вище Акту прийому-передачі, отримання ним на власне ім`я Витягу з переліку інвесторів та Довідки про право набуття у власність об`єкта інвестування, 21.05.2013 року укладає з ОСОБА_1 , як новим кредитором, спірний договір №217/F-В-А, яким відступає новому кредитору право вимоги за інвестиційним договором №217/F (про інвестування у житлове будівництво) від 16.11.2005 року щодо передачі у власність новому кредитору нежитлових приміщень (п.п. 1.1., 1.2. спірного договору відступлення права вимоги).

Тобто, відступається вимога до боржника ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» про передачу у власність кредитора нежитлового приміщення, після того як боржник за актом прийому-передачі передав інвестору об`єкт інвестування та необхідні документи для державної реєстрації права власності, не дивлячись на те, що згідно п. 6.2. Інвестиційного договору, новозбудоване майно вважається переданим компанією інвестору з моменту підписання Акту прийому-передачі.

ОСОБА_1 не погоджується із тим, що зобов`язання ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» з передачі у власність інвестора новозбудованого майна припинилось, оскільки ні він, ні ОСОБА_5 права власності на майно не реєстрували, однак суд з такою позицією не погоджується, та вважає, що первісний кредитор ОСОБА_5 передав ОСОБА_1 вимогу, яка припинилася її виконання боржником у повному обсязі.

Суд зазначає, що жоден з наявних в матеріалах справи договорів, додаткових угод та інших документів не містить умов про те, що оператор ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» має своїм обов`язком самостійно здійснити державну реєстрацію права власності на об`єкт інвестування за інвестором та передати останньому документи на підтвердження проведеної реєстрації права власності.

Оператор був зобов`язаний побудувати об`єкт, ввести його в експлуатацію, передати об`єкт інвестування за актом приймання-передачі та надати інвестору документи, які дають змогу інвестору здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Зобов`язання ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» передати об`єкт у власність інвестора жодним чином не означає, що це зобов`язання триває у боржника до моменту поки кредитор не здійснить державну реєстрацію прав.

Наявність права власності та проведення державної реєстрації права власності не є тотожними поняттями. Тим більше, що ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» не мало своїм обов`язком здійснити таку реєстрацію на користь інвестора.

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У частині другій статті 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі N 911/3594/17).

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі N680/214/16 та від 07 квітня 2020 року у справі N916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

За наведених умов суд дійшов висновку, що станом на час укладення спірного договору (21.05.2013 року) боржник-оператор ПрАТ «МІК «Інтерінвестсервіс» повністю виконав свій обов`язок перед інвестором ОСОБА_5 стосовно передачі йому у власність об`єкта інвестування, що відбулось 10.01.2013 року, і інвестор мав лише здійснити державну реєстрацію цього права власності для офіційного визнання права власності з боку держави, а тому між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 був укладений договір відступлення права вимоги, якої не існувала на момент укладання такого договору, оскільки відповідний обов`язок з передання новозбудованого майна інвестору боржником вже був виконаний в повному обсязі і відповідно зазначене зобов`язання припинилось його належним виконанням.

Оскільки за спірним договором відступлена вимога, зобов`язання за якою припинилось належним виконання до укладення оспорюваного правочину, тобто ОСОБА_5 здійснено відступлення вимоги, якої він вже не мав до боржника, такий договір суперечить вимогам чинного законодавства та відповідно підлягає визнанню недійсним за позовом заінтересованої особи, яка оспорює наявність права позивача за первісним позовом на визнання за ним права власності на нерухомість та витребування майна.

Ураховуючи, що суд дійшов висновку про необхідність визнання недійсним Договору №217/F-B-A про відступлення права вимоги від 21.05.2013 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , не може бути задоволений первісний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Горміс» та ОСОБА_3 про визнання права власності та витребування майна, оскільки саме визнаний недійсним правочин був основною правовою підставою вимог ОСОБА_1 і визнання недійсним зазначеного договору виключає можливість задоволення або часткового задоволення позову ОСОБА_1 .

Стосовно зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання відсутнім у ОСОБА_1 права вимоги, суд вважає, що не дивлячись на належне мотивування позову в частині припинення обов`язку боржника перед інвестором його повним виконанням, у задоволенні позову слід відмовити через невірний спосіб захисту, адже у даному випадку ефективним способом захисту є саме визнання договору відступлення права вимоги недійсним з підстав викладених у рішенні вище та ураховуючи наявні судові рішення в справі №923/447/15.

21.11.2023 року представник ТОВ «Горміс» подала суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності за вимогами первісного позову ОСОБА_1 .

Однак, ураховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 по суті, з підстав задоволення зустрічного позову про визнання договору відступлення права вимоги недійсним, суд не надає оцінки посиланням ТОВ «Горміс» на сплив строку позовної давності, поскільки наслідки спливу строку позовної давності застосовують лише у разі визнання судом прав позивача дійсно порушеними.

Частиною 9 ст. 158 ЦПК України встановлено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Ураховуючи, що в межах розгляду справи суд своєю ухвалою від 24.10.2022 року вжив заходів забезпечення первісного позову у вигляді накладення арешту на нежитлове приміщення за адресою - АДРЕСА_8 , загальною площею 92,8 м2, власником якого являється Товариство з обмеженою відповідальністю «Горміс» та на нежитлове приміщення за адресою - АДРЕСА_1 , приміщення № 641Б, загальною площею 32,4 м2, власником якого являється ОСОБА_3 , а за результатами розгляду справи у задоволенні первісного позову відмовлено в повному обсязі, вжиті судом заходи забезпечення цього позову підлягають скасуванню у відповідності до положень ч. 9 ст. 158 ЦПК України.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат між сторонами. Ураховуючи, що в задоволенні первісного та зустрічного позову ОСОБА_3 суд відмовляє, витрати позивачів за цими позовами відшкодуванню не підлягають, а сума судового збору сплачена ТОВ «Гоміс» за позовом про визнання договору недійсним, який судом задоволений, підлягає стягненню з відповідачів за цим зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 158, 258, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, ст.ст. 203, 204, 215, 216, 328, 331, 509, 510, 512, 514, 519, 598, 599, 626, 627, 628, 629 ЦК України, Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про інвестиційну діяльність», суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горміс», ОСОБА_3 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Істейт» про визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Горміс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Істейт», про визнання договору недійсним - задовольнити.

Договір №217/F-B-A про відступлення права вимоги від 21.05.2013 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 - визнати недійсним.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Горміс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Істейт», ОСОБА_5 , про визнання відсутнім права вимоги - відмовити.

Застосовані ухвалою суду від 24.10.2022 року заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на: нежитлове приміщення за адресою - АДРЕСА_8 , загальною площею 92,8 м2, власником якого являється Товариство з обмеженою відповідальністю «Горміс»; нежитлове приміщення за адресою - АДРЕСА_1 , приміщення № 641Б, загальною площею 32,4 м2, власником якого являється ОСОБА_3 - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Горміс» судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 22.04.2024 року.

Учасники справи:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Товариство з обмеженою відповідальністю «Горміс» (м. Київ, вул. Жилянська, 104/24, код ЄДРПОУ 43462020);

ОСОБА_3 ( АДРЕСА_10 );

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Істейт» (м. Київ, вул. Тулузи, 11а, код ЄДРПОУ 40930697);

ОСОБА_5 ( АДРЕСА_9 ).

Суддя -