Ухвала

від 22.04.2024 по справі 758/9964/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 758/9964/21

провадження № 51-1346ск23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року про відмову у відкритті провадження,

встановив:

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 19 вересня 2023 року клопотання прокурора задоволено, продовжено ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання за адресою:

АДРЕСА_1 з 23:00 до 05:00 наступної доби із носінням електронного засобу контролю строком на 2 місяці з 19 вересня 2023 року по 19 листопада 2023 року включно та покладено на обвинуваченого ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року відмовлено

у відкритті провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 19 вересня 2023 року.

Зі змісту касаційної скарги убачається, що обвинувачений не погоджується

із зазначеною ухвалою апеляційного суду та порушує питання про її перегляд

в касаційному порядку, попередньо поновивши йому строк на касаційне оскарження зазначеного судового рішення.

Відповідно до правил ч. 2 ст. 426 КПК касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії цього рішення.

Як убачається з матеріалів провадження за касаційною скаргою, оскаржену ухвалу Київського апеляційного суду було проголошено 09 листопада 2023 року. Однак,

до суду касаційної інстанції обвинувачений звернувся 18 квітня 2024 року, тобто

із пропуском трьохмісячного строку на касаційне оскарження судового рішення,

що ним не заперечується з огляду на його прохання про поновлення зазначеного строку.

Частиною 1 ст. 117 КПК передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо судом буде визначено поважність причини пропуску цього строку. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Оскільки обвинувачений, як убачається зі змісту касаційної скарги, не мав можливості подати касаційну скаргу в передбачений законом строк з незалежних від нього причин, колегія суддів дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження та необхідність його поновлення.

Разом із тим, перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та копії судових рішень, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Як убачається зі змісту касаційної скарги та копій судових рішень, прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю.

Ухвалою суду зазначене клопотання було задоволено та продовжено ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із носінням електронного засобу контролю та покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК.

Не погоджуючись з таким рішенням суду обвинувачений оскаржив його

до апеляційного суду із поданням відповідної апеляційної скарги, у відкритті провадження за якою відмовлено.

Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали апеляційного суду, рішення

про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження на ухвалу суду було прийнято на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, яка передбачає, що суддя-доповідач відмовляє

у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили.

Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 392 КПК ухвали, постановлені під час судового провадження

в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 392 КПК ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок перевірки зазначених ухвал суду, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, передбачений ст. 422-1 КПК. Наведені положення КПК визначають можливість апеляційного оскарження лише тих ухвал суду, якими до обвинуваченого застосовується, продовжується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Натомість можливість оскарження в апеляційному порядку судового рішення, яким продовжено дію запобіжного заходу у виді домашнього арешту, не передбачена.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку

про необхідність відмови у відкритті провадження за поданою апеляційною скаргою на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, оскільки апеляційна скарга подана на судове рішення,

яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

З огляду на наведене, а також зважаючи на те, що обґрунтування касаційної скарги

не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами провадження, а із касаційної скарги та копії судового рішення вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд

постановив:

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити.

Поновити обвинуваченому ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року.

Відмовити обвинуваченому ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 09 листопада

2023 року про відмову у відкритті провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3