Постанова

від 18.04.2024 по справі 522/11358/21

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 522/11358/21

провадження № 51-1411 км 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

особи, кримінальне провадження

стосовно якої закрито ОСОБА_6

захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12021000000000400 від 16 березня 2021 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Миколаєва Миколаївської області, мешканця АДРЕСА_1 ),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, уродженки с. Вітлянка Соль-Ілецького району Оренбурзької області рф, мешканки АДРЕСА_2 ),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України,

за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_10 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2022 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року.

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2022 року клопотання захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 задоволено та закрито кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_9 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК України, після повідомлення про підозру.

Цим же рішенням клопотання захисника ОСОБА_8 про повернення обвинувального акта прокурору та закриття кримінального провадження на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, а також скарги захисника ОСОБА_7 , подані в порядку ч. 2 ст. 303 КПК України залишено без розгляду.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_10 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У своїй касаційній скарзі прокурор ОСОБА_10 посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог прокурор вказує, що згідно із Законом № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року (який набрав чинності 15 грудня 2017 року) ч. 1 ст. 284 КПК України було доповнено пунктом 10 (Кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи). При цьому зазначає, що відповідно до п. 4 параграфу 2 розділу 4, пп. 19 п. 7 параграфу 1 розділу 4 Закону № 2147-VIII, положення п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України вводить в дію через 3 місяці після набрання цим Законом чинності, тобто з 16 березня 2018 року, а самі ці зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після введення в дію цих змін.

Водночас прокурор зауважує, що:

- 05 листопада 2015 року до ЄРДР було внесено відомості за № 12015100000000974 по факту розтрати коштів службовими особами ПАТ «Юніон Стандарт Банк» та розпочато досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

- 25 липня 2017 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченому ч. 5 ст. 191 КК України;

- 23 серпня 2017 року ОСОБА_9 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченому ч. 5 ст. 191 КК України;

- 16 березня 2021 року матеріали стосовно підозрюваних ОСОБА_6 та ОСОБА_9 були виділені в окреме кримінальне провадження № 12021000000000400.

Таким чином, прокурор, посилаючись на положення ч. 7 ст. 217 КПК України та практику Верховного Суду, викладену у постанові від 11 квітня 2023 року у справі № 201/3571/20, стверджує, що місцевим судом було невірно застосовано норми КПК України, оскільки датою початку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021000000000400, є дата відкриття первинного кримінального провадження (№ 12015100000000974), а саме 05 листопада 2015 року, що, з огляду на положення п. 4 параграфу 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII, виключає можливість застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України до кримінальних проваджень, розпочатих до введення даної норми в дію.

На зазначену касаційну скаргу ОСОБА_6 подав заперечення, в яких, посилаючись на безпідставність і необґрунтованість доводів сторони обвинувачення, просить залишити без зміни оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Крім того, на касаційну скаргу прокурора ОСОБА_10 захисник ОСОБА_8 , який діє в інтересах ОСОБА_9 , також подав заперечення, в яких вказує, що наведені у скарзі доводи сторони обвинувачення жодним чином не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо необхідності закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, а тому вважає, що в її задоволенні слід відмовити, а оскаржувані рішення - залишити без зміни. Водночас, у прохальній частині своїх заперечень захисник просить Верховний Суд (у разі незгоди з доводами, наведеними у його запереченнях) звернутися до Конституційного Суду України для надання роз`яснень щодо неконституційності Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року в частині внесення доповнень до ст. 284 КПК України, з огляду на положення ст. 58 Конституції України.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні:

- прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу прокурора ОСОБА_10 та просив її задовольнити, при цьому заперечував щодо задоволення клопотання захисника ОСОБА_8 про звернення до Конституційного Суду України;

- особа, кримінальне провадження стосовно якої закрито ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення касаційної скарги прокурора та підтримав клопотання захисника ОСОБА_8 про звернення до Конституційного Суду України;

- захисник ОСОБА_8 заперечував щодо задоволення касаційної скарги прокурора та підтримав зазначене в його запереченнях на касаційну скаргу прокурора клопотання про звернення до Конституційного Суду України;

- захисник ОСОБА_7 заперечував щодо задоволення касаційної скарги прокурора, а стосовно вищенаведеного клопотання захисника ОСОБА_8 , поклався на розсуд Суду.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 КПК України.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

Згідно з вимогами частин 1, 2 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Доводи касаційної скарги прокурора зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо можливості закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, закриваючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, виходив з того, що продовження строків досудового розслідування у кримінальному провадженні, з огляду на відповідні постанови прокурора від 05 травня 2017 року та від 22 вересня 2017 року, було здійснено вже після спливу такого строку, а тому усі процесуальні дії, у тому числі: продовження строків досудового розслідування, зупинення провадження, виділення кримінального провадження, зміна повідомлення про підозру, складення і направлення обвинувального акта до суду, відбувались вже поза межами строків, визначених ст. 219 КПК України (в редакції Закону № 4651-VI від 13 квітня 2012 року).

Суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, зазначив, що, оскільки з моменту оголошення про підозру до моменту направлення обвинувального акта до суду минув строк досудового розслідування, який не був продовжений у встановленому законом порядку, то місцевий суд прийняв законне, обґрунтоване та належним чином мотивоване судове рішення, яким задовільнив відповідні клопотання захисників та закрив кримінальне провадження стосовно ОСОБА_9 , ОСОБА_6 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Однак, на переконання колегії суддів, такі висновки судів попередніх інстанцій не узгоджуються з положеннями ст. 370 КПК України, з огляду на таке.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України досудове розслідування - це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Частиною 3 ст. 217 КПК України передбачено, що у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.

Статтею 284 КПК України визначено підстави для закриття кримінального провадження.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - Закон № 2147-VIII) частину 1 статті 284 КПК України доповнено пунктом 10, за яким ці зміни вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, тобто після 15 березня 2018 року, не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР після введення в дію цих змін (пункт 4 § 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII).

Зі змісту матеріалів кримінального провадження вбачається, що:

- 05 листопада 2015 року до ЄРДР було внесено відомості за № 12015100000000974 по факту розтрати коштів службовими особами ПАТ «Юніон Стандарт Банк» та розпочато досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України;

- 25 липня 2017 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченому ч. 5 ст. 191 КК України;

- 23 серпня 2017 року ОСОБА_9 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченому ч. 5 ст. 191 КК України;

- 16 березня 2021 року матеріали стосовно підозрюваних ОСОБА_6 та ОСОБА_9 були виділені в окреме кримінальне провадження № 12021000000000400.

Водночас, колегія суддів зауважує, що днем початку досудового розслідування у цьому провадженні, яке на підставі постанови прокурора від 16 березня 2021 року було виділено в окреме провадження, є день, коли було розпочато досудове розслідування у провадженні № 12015100000000974, з якого саме і виділено окремі матеріали, тобто з 05 листопада 2015 року.

За таких обставин колегія суддів вважає, що застосування судом першої інстанції положень, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України як підстави для закриття кримінального провадження, у цьому випадку не ґрунтується на вимогах закону, оскільки відомості до ЄРДР за № 12015100000000974 було внесено до набрання чинності Законом № 2147-VIII, яким саме і було доповнено ч. 1 ст. 284 КПК України пунктом 10.

Така позиція Суду повністю узгоджується з положеннями ст. 5 КПК України у якій чітко зазначено, що процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення, а тому з огляду на наведену норму процесуального закону, відсутні обґрунтовані підстави для задоволення клопотання захисника ОСОБА_8 щодо звернення до Конституційного Суду України.

Отже, до кримінального провадження №12015100000000974 від 05 листопада 2015 року, а також до кримінального провадження, яке виділене з цього в окреме провадження після 15 березня 2018 року, не може бути застосовано положення п. 10. ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки цей закон, який набрав чинності 16 березня 2018 року, не існував на момент внесення відомостей про кримінального провадження №12015100000000974 до ЄРДР.

Аналогічна позиція також була висловлена і в постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 758/7455/21 (провадження № 51-3671км22) та від 20 квітня 2023 року у справі № 201/2516/20 (провадження № 51-4014км22).

Таким чином, ураховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про можливість застосування п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України до кримінального провадження №12021000000000400 стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_9 не відповідає зазначеним положенням кримінального процесуального закону, а ухвала - вимогам частин 1, 2 ст. 370 КПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, крім іншого, зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Проте суд апеляційної інстанції, залишаючи ухвалу суду першої інстанції без зміни, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення, не врахував положень, передбачених Законом № 2147-VIII, обставин даного кримінального провадження, а також залишив поза увагою вищенаведену практику Верховного Суду, що в свою чергу, призвело до порушення приписів статей 370, 419 КПК України.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій допустили істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили їм ухвалитизаконні та обґрунтовані судові рішення, що відповідно до ч. 1 ст. 412, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування таких судових рішень та призначення нового розгляду провадження в суді першої інстанції.

З огляду на зазначене касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого суд має врахувати наведене в цій постанові та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Разом з тим, ураховуючи вищенаведене, а також те, що питання зворотної дії у часі положень п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України (Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), урегульоване кримінальним процесуальним законодавством та при вирішенні зазначеного питання застосовується усталена практика Верховного Суду, то колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_8 , яке міститься у його запереченнях на касаційну скаргу прокурора, щодо звернення до Конституційного Суду України для надання роз`яснення про неконституційність Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII з огляду на положення ст. 58 Конституції України.

Керуючись статтями 412, 419, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Клопотання захисника ОСОБА_8 про звернення до Конституційного Суду України залишити без задоволення.

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_10 задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2022 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_9 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3