Ухвала

від 23.04.2024 по справі 140/1823/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову в задоволенні клопотання

23 квітня 2024 року ЛуцькСправа № 140/1823/24 Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О.О.,

розглянувши у письмовому провадженні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Груп Волинь» до Енергетичної митниці про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП Груп Волинь» (далі ТзОВ «ДП Груп Волинь», позивач) звернулося з позовом до Енергетичної митниці (далі митниця, відповідач) про визнання дій протиправними щодо взяття проб товару, ввезеного за поданою МД типу «ІМ 40 ЕА» №23UA903220002380U8 згідно Акту про взяття проб (зразків) товарів №37 від 31.01.2023, складеного на території постійної зони митного контролю Енергетичної митниці, що знаходиться за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Воля Любитівська, вул. Луцька 1А; визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару №KT-UA903000-0032-2023 від 20.02.2023.

Ухвалою суду від 19.02.2024 клопотання про поновлення строку звернення до суду задоволено та поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

05.03.2024 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

Крім того, 12.03.2024 відповідач подав клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем встановленого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду із цим позовом. Клопотання обґрунтоване тим, що Енергетичною митницею позивачу направлено рішення про визначення коду товару в день його винесення, а саме 20.02.2023, яке у той же день було отримано декларантом, а тому строк для подання позовної заяви сплинув 20.08.2023.

У той же час, позивач вказує, що про факт існування рішення про визначення коду товару дізнався лише у жовтні 2023 року при ознайомленні із матеріалами справи про порушення митних правил (справа №758/8822/23). Більше того, декларант позивача не повідомив останнього про існування даного рішення у зв`язку з технічними збоями у системі Інтернет, що підтверджується відповідними листами позивача від 08.03.2024 №08/03/24 та декларанта позивача від 07.03.2024.

Відповідно до частини третьої статті 166 КАС України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Розгляд клопотання за встановленим судом порядком проведено у письмовому провадженні.

Клопотання задоволенню не підлягає з огляду на таке.

За приписами частин першої та другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 169 КАС України установлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Статтею 161 КАС України серед іншого обумовлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста).

Як обумовлено частиною першою статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд звертає увагу відповідача, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду з цим позовом підлягає поновленню на підставі частини першої статті 121 КАС України, оскільки, вказані у позовній заяві підстави для поновлення строку звернення до суду є поважними.

Як стверджує відповідач у поданому клопотанні, рішення про визначення коду товару від 20.02.2023 №КТ-UA903000-0032-2023 було направлено позивачу в день його винесення, а саме 20.02.2023, яке у той же день було отримано декларантом, а тому строк для подання позовної заяви сплинув 20.08.2023. На підтвердження вказаних обставин відповідач до відзиву на позовну заяву додав відповідний витяг АСМО Інспектор (а.с.86).

Разом з тим, суд зауважує, що у відзиві на позовну заяву, відповідач стверджував, що оскаржуване рішення було направлено та отримано лише декларантом позивача, а не самим позивачем, що свідчить про непослідовність тверджень відповідача в тому, кому саме було надіслано оскаржуване рішення.

У той же час, з доданого витягу АСМО Інспектор не вбачається, що оскаржуване рішення про визначення коду товару було направлено саме позивачу та отримане останнім 20.02.2023.

Суд звертає увагу, що питання дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом вже розглянуто судом, на підставі чого суд в ухвалі від 19.02.2024 дійшов висновку про наявність об`єктивних підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом. При цьому, наведені представником відповідача у клопотанні про залишення позову без розгляду обставини, не містять достатніх підстав вважати, що в ухвалі від 19.02.2024 суд дійшов помилкових чи передчасних висновків щодо наявності підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом.

Крім того, вирішуючи вказане клопотання відповідача, суд враховує, що Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13.01.2000 та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28.10.1998 у Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, як свідчить позиція Європейського суду з прав людини, у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Більше того, суд враховує, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

24.02.2022 Рада Суддів України прийняла рішення щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією з боку РФ, а 02.03.2022 опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану. Так, судам, зокрема рекомендовано по можливості продовжувати процесуальні строки щонайменше до закінчення воєнного стану.

В постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 Верховний Суд зауважив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 04.04.2023 у справі №140/1487/22.

Суд зазначає, що закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

З огляду на те, що при розгляді клопотання відповідача судом не встановлено нових обставин, як і не встановлено підстав вважати, що суд в ухвалі про відкриття провадження у справі дійшов передчасного висновку щодо поновлення позивачу строку звернення до суду, а тому підстави для задоволення клопотання Енергетичної митниці відсутні.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду належить відмовити.

Керуючись статтями 122, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.

Суддя О. О. Андрусенко