Рішення

від 23.04.2024 по справі 140/1823/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року ЛуцькСправа № 140/1823/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Груп Волинь» до Енергетичної митниці про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП Груп Волинь» (далі ТзОВ «ДП Груп Волинь», позивач) звернулося з позовом до Енергетичної митниці (далі митниця, відповідач) про визнання дій протиправними щодо взяття проб товару, ввезеного за поданою МД типу «ІМ 40 ЕА» №23UA903220002380U8 згідно Акту про взяття проб (зразків) товарів №37 від 31.01.2023, складеного на території постійної зони митного контролю Енергетичної митниці, що знаходиться за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Воля Любитівська, вул. Луцька 1А; визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару №KT-UA903000-0032-2023 від 20.02.2023.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою митного оформлення в режимі імпорту товару (бензин неетильований 95 марки «Преміум») декларант позивача подав до Енергетичної митниці митну декларацію (далі - МД) №23UA903220002380U8 від 28.01.2023. Однак, під час здійснення митного контролю та оформлення товару, автоматизованою системою управління ризиками було сформовано митну формальність «905-3» - «взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД», у зв`язку з чим державним інспектором митного поста було відібрано проби та зразки заявленого товару, про що було складено Акт №37 про взяття проб зразків товарів від 31.01.2023. Висновком від 15.02.2023 №142000-3101-0183 про результати проведення досліджень проби товару, який був заявлений до митного оформлення за МД від 28.01.2023 №23UA903220002380U8 встановлено, що визначена величина «детонаційна стійкість» (октанове число) за дослідницьким методом наданої на дослідження проби товару не узгоджується з вимогами і нормами відповідного показника «Детонаційна стійкість: октанове число за дослідним методом: для бензинів марки А-95», наведеного у Додатку № 2 в «Технічному регламенті щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднового та котельних палив», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927.

За результатами проведеного дослідження товару Управлінням митних платежів, контролю митної вартості та митно-тарифного регулювання ЗЕД Енергетичної митниці, прийнято рішення щодо класифікації товару від 20.02.2023 №КТ-UA903000-0032-2023, згідно з яким код товару змінено з 2710124512 на 2710124194.

З діями відповідача щодо взяття проб товару та рішенням про визначення коду товару позивач категорично не погоджується, оскільки чинним митним законодавством України не встановлено обов`язку декларанта здійснювати перевірку достовірності відомостей, зазначених у товаросупровідних документах. Крім того, відповідачем грубо порушено підстави та порядок взяття проб товару, оскільки посадовою особою митного поста було здійснено взяття проб (зразків) товару за відсутності вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника. У свою чергу, спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками не скасовує необхідності прийняття керівником митного органу або особи, яка виконує його обов`язки, вмотивованого письмового рішення про взяття проб товарів у рамках процедур митного контролю та митного оформлення. Також, посадовою особою митного поста «Західний» Енергетичної митниці в порушення норм чинного законодавства було взято (відібрано) пробу товару (бензину) зі зливного ящика напівпричіпа-цистерни, а не через верхній люк цистерни спеціальним пробовідбірником, з рівня, розташованого на висоті 0,33 діаметра.

З наведених підстав позивач вважає дії відповідача щодо відібрання проб протиправними, а оскаржуване рішення необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.79-83). В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час здійснення митного контролю та оформлення товару, перевірки усіх відомостей та документів системою в автоматизованому режимі сформовані митні формальності, які є обов`язковими для виконання посадовими особами митного органу, зокрема, за кодом 905-3 (взяття проб (зразків) товарів для проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД) з наступним обґрунтуванням: Товар № 1 - можливо, неправильна класифікація товару; можливе заявлення недостовірних даних про хімічний склад та фізичні властивості продукту; можливість класифікації за кодом 2710124912 УКТ ЗЕД з більшою ставкою мита - 5%; можливе заявлення недостовірних даних про хімічний склад та фізичні властивості продукту. Перевірити відповідність заявленого опису товару та наведеної вище інформації про можливі товари «прикриття»/«ризику». Якщо опис товару співпадає з вищенаведеним, то при випуску товарів у вільний обіг провести перевірку правильності класифікації.

На виконання обов`язкової митної формальності, посадовою особою митного органу відібрано проби (зразки) заявленого товару. Процедура взяття проб (зразків) товару заявленого до митного оформлення за МД відбувалась з обов`язковим дотриманням вимог чинного законодавства. При цьому, відповідач вважає безпідставними твердження позивача про відсутність вмотивованого письмового рішення керівника митного органу або його заступника про взяття проб товару, оскільки головним державним інспектором відділу митного оформлення «Ковель» митного поста «Західний» було підготовлено лист-звернення про надання дозволу на відбір проб товару від 31.01.2023, в якому зазначено підставу для проведення дослідження - спрацювання АСУР та на якому міститься рукописний текст наступного змісту - «В роботу», дата та підпис заступника начальника митного поста «Західний». Крім того, відповідач вказує, що положеннями частини другої статті 356 Митного кодексу України (далі МК України) не визначено форму рішення керівника митного органу. В той же час, безпосередньо резолюція є основною формою управлінських доручень у письмовій формі. Також зазначає, що взяття проб (зразків) товару здійснювалась у присутності представника підприємства ТОВ «ДП Груп Волинь», а саме водія, який без жодних зауважень підписав акт відібрання проб товару.

Враховуючи вищевказане, відповідач вважає, що митницею дотримано вимоги МК України щодо порядку відбирання проб (зразків ) товару та порядку визначення коду товару, а спірне рішення про визначення коду товару прийняте у відповідності з чинним законодавством України, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив (а.с.107-110) позивач не погодився з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, оскільки вважає наведені відповідачем аргументи безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне. Так, позивач вказує, що в порушення пунктів 5, 6 розділу III Порядку № 650, посадовими особами відповідача не надсилалось жодних повідомлень про необхідність подання документів, які підтверджують класифікацію товару. Також відповідач не надав доказів на підтвердження наявності визначених законом підстав для складення запиту про вирішення складного випадку класифікації товару. Відповідач на стадії ухвалення рішень про зміну коду товару, жодним чином не обґрунтував підстави неврахування наданих позивачем документів, які у своїй сукупності свідчили про правомірність класифікації товару коду УКТ ЗЕД -2710 12 45 12. Крім того, в порушення порядку відібрання проб, відповідач не долучив до матеріалів справи відповідний лист, який містить резолюцію начальника митного поста «Західний» Енергетичної митниці. Відсутність саме вмотивованого рішення керівника митного органу або його заступника дає підстави для висновку про протиправність відібрання проб (зразків) товару та проведення експертного дослідження, висновок якого покладений відповідачем в основу ухваленого рішення про визначення коду товарів за УКТ ЗЕД. Окрім того, позивач зауважує, що повідомлення про необхідність доставити та пред`явити товар для огляду та відбору проб для взяття зразків для проведення лабораторних досліджень в зоні митного контролю ВМО «Ковель» до системи автоматизації митного оформлення та контролю АСМО Інспектор було надіслано 30.01.2023, тоді як лист-звернення для отримання дозволу на відбір проб (зразків) товару головним державним інспектором підготовлено 31.01.2023. Тому, посилання відповідача на правомірність відібрання проб для експертного дослідження у зв`язку із спрацюванням профілю ризику АСАУР позивач вважає необґрунтованими.

У запереченнях (а.с.124-125) відповідач зазначив, що ним надані усі належні докази щодо правомірності процедури відбору проб. Щодо надісланого повідомлення, зазначив, що повідомлення надсилаються з метою недопущення затримання митного оформлення, а сама процедура проходила після отримання дозволу, що підтверджується датою акту відбору проб.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

27.12.2022 між ТзОВ «ДП Груп Волинь» (покупець) та фірмою VENKON GROUP OU (продавець) було укладено контракт №VG/DPGV/2212-01SD (а.с.34-43), за умовами якого продавець продає, а покупець купує вуглеводневу сировину, нафтопродукти та/або продукти нафтохімії, надалі звані товаром, асортимент, ціна та кількість яких, обумовлюється в підписаних обома сторонами додатках до даного контракту. Базис поставки товару вказується в Додатках до цього контракту.

Узгоджена кількість товару вказується в Додатках до цього контракту та відвантажується партіями (пункт 4.1 Контракту).

Ціна фіксується в Лондонський робочий банківський день та в робочий день продавця з 10.00 до 14.00 за латвійським часом. Фіксована ціна товару вказується в Додатках до цього Контракту та рахунку фактурі та/або в рахунку на передоплату. Ціна на лот фіксується не пізніше ніж за 1 (одну) робочу добу до завантаження товару на транспортний засіб, за наявності достатньої кількості коштів на розрахунковому рахунку продавця (пункти 6.1, 6.4, 6.6 Контракту).

Пунктами 7.1, 7.2, 7.3 Контракту передбачено, що оплата за товар провадиться в євро. Сума оплати за товар округляється до сотих. Оплата здійснюється в строки та на номер банківського рахунку, зазначені у виставленому попередньому рахунку та/або рахунку-фактури.

Товар поставляється на умовах Інкотермс 2020, згідно з Додатками до цього Контракту та на підставі замовлення від покупця (пункт 8.1 Контракту). Постачання товару здійснюється продавцем в автоцистернах або контейнерах-цистернах (пункт 8.8 Контракту).

16.01.2023 сторонами було укладено Додаток №3 до контракту від 27.12.2022 №VG/DPGV/2212-01SD (а.с.44), пунктом 1 якого було визначено, що продавець зобов`язується продати і поставити, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти товар в кількості 250 МТ (метричних тон) +/- 5% в період з 23.01.2023 по 31.01.2023. Код 271012.

28.01.2023 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару ««Бензин неетильований 95 UNLEADED PETROL «Premium» grade with oxygen of 2,7% (m/m), class D. Standard: LST EN 228:2012+A1:2017; вміст сірки - 0,0007 мас.%; густина при 15 градС - 743,9 кг/м.куб; вміст свинцю менше 2,5 мг/л; із вмістом не більше як 5 мас.% біоетанолу або трет-бутилового ефіру або їх суміші (об`ємна доля біоетанолу (етанолу) - не більше 0%, етил-трет-бутилового ефіру - не більше 0,12%); октанове число за дослідницьким методом - 95,4; октанове число за моторним методом - 85,0» декларант позивача подав МД №23UA903220002380U8 (а.с.45-46). Фактурна вартість товару становить 17466,62 євро (еквівалентно 695927,78 грн). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 823426,34 грн з урахуванням транспортних витрат. До митної декларації додано: контракт від 27.12.2022 №VG/DPGV/2212-01SD (а.с.34-43); Додаток №3 до контракту від 27.12.2022 №VG/DPGV/2212-01SD (а.с.44); товарно-транспортну накладну №LV-VENK-250123/05 (а.с.47); інвойс від 25.01.2023 №VG-K202001-1475B (а.с.48); сертифікат якості №162072_4878590 (а.с.49).

31.01.2023 митним органом проведено огляд товару, що підтверджується актом про проведення (переогляду) огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (а.с.50).

Крім того, 31.01.2023 державним інспектором ВМО «Ковель» митного поста «Західний» Енергетичної митниці було відібрано проби та зразки заявленого товару, про що було складено акт №37 про взяття проб зразків товарів для здійснення ідентифікації товару з метою встановлення його складу та інших характеристик, визначальних для класифікації, шляхом проведення дослідження у спеціалізованій лабораторії з питань експертизи та дослідження Держмитслужби України (а.с.51).

За результатами проведеної експертизи 15.02.2023 складено висновок №142000-3101-0183, яким встановлено, що визначена детонаційна стійкість (октанове число) проби за дослідним методом становить 92,3, що не узгоджується з інформацією, зазначеною у графі 31 МД від 28.01.2023 №23UA903220002380U8 у частині «октанове число за дослідницьким методом» (заявлено 95,4, фактично 92,3) (а.с.53-57).

20.02.2023 Енергетичною митницею прийнято рішення про визначення коду товару №КТ-UA903000-0032-2023 (а.с.59-60), яким товар класифіковано за кодом «2710124194», а не як було задекларовано декларантом «2710124512».

Позивач не погоджується з діями відповідача щодо взяття проб товару та прийнятим рішенням про визначення коду задекларованого товару, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку діям відповідача та оскаржуваному рішенню, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пунктів 23, 24 частини першої статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

Частиною першою статті 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини першої статті 320 МК України форми та обсяги митного контролю обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками. Не допускається визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян).

Перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом (частина перша статті 337 МК України).

Статтею 361 МК України визначено, що управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи. Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. Цілями застосування системи управління ризиками є: 1) запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань митної справи; 2) забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); 3) забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів; 4) прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Аналіз ризику - це систематичне використання митними органами наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань митної справи. До об`єктів аналізу ризику належать: 1) характеристики товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 2) характер зовнішньоекономічної операції; 3) характеристика суб`єктів, що беруть участь у зовнішньоекономічній операції (стаття 362 МК України).

Отже, необхідність перевірки документів та відомостей, які подані декларантом під час митного оформлення товарів, а також право на проведення огляду (переогляду) товарів виникає у тому числі за результатами застосування митним органом системи управління ризиками.

Згідно з статтею 67 МК України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари. Для цілей класифікації товарів під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо. Для цілей класифікації товарів під товарами з ідентичними характеристиками розуміються товари, які мають однакові характерні для них ознаки (фізичні характеристики, хімічний склад, призначення та порядок застосування тощо) і відмінності між цими товарами не впливають на характеристики, визначальні для класифікації таких товарів за одним класифікаційним кодом згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно з частиною сьомою статті 69 МК України рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення відповідно до глави 4 цього Кодексу.

Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер (частина восьма статті 69 МК України).

Порядок роботи відділу митних платежів підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за № 1085/21397 (далі - Порядок №650, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 розділу 1 Порядку №650 визначено, що контроль правильності класифікації товарів - перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №650 посадові особи Підрозділу, ПМО здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час виконання митних формальностей. Обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів, визначається на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Пунктом 2 розділу II цього Порядку передбачено, що контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності:

опису товару в митній декларації процедурі декларування відповідно до вимог Кодексу;

відомостей про товар та код товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, із врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідно до вимог Кодексу.

У разі якщо посадова особа ПМО не може однозначно перевірити правильність класифікації товарів на підставі задекларованих відомостей, така посадова особа у паперовій або електронній формі надсилає повідомлення декларанту або уповноваженій ним особі про необхідність надання додаткових документів та/або відомостей, які підтверджують задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД. Строк надання додаткових документів та/або відомостей не має перевищувати 10 календарних днів з дня отримання такого повідомлення. У разі відмови у наданні або ненаданні додаткових документів та/або відомостей, які підтверджують задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД, у строк, встановлений пунктом 3 цього розділу, перевірка правильності класифікації товарів здійснюється за наявними документами та/або відомостями з використанням довідкової інформації (пункти 3, 4 розділу ІІ Порядку №650).

Пунктами 5, 6 розділу ІІ Порядку №650 визначено, що у разі надання додаткових документів та/або відомостей, які підтверджують задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД, у строк, встановлений пунктом 3 цього розділу, такі документи та/або відомості обов`язково враховуються під час перевірки правильності класифікації товарів, за результатами якої посадова особа ПМО: підтверджує задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД; або передає виконання митної формальності щодо перевірки правильності класифікації товарів за митною декларацією до Підрозділу.

Крім випадку, передбаченого абзацом третім пункту 5 цього розділу, передання виконання митної формальності щодо перевірки правильності класифікації товарів за митною декларацією здійснює ПМО: у складних випадках класифікації товарів; на вимогу Підрозділу або підрозділу митних компетенцій, у тому числі за результатами самостійного виявлення порушення правил класифікації товарів під час здійснення контролю правильності класифікації товарів, моніторингу митних декларацій, щодо яких посадові особи ПМО виконують митну формальність щодо перевірки правильності класифікації товарів; в інших випадках, передбачених законодавством України з питань митної справи.

Передання виконання митної формальності щодо перевірки правильності класифікації товарів за митною декларацією здійснює посадова особа ПМО за допомогою автоматизованої системи митного оформлення (далі - АСМО) шляхом оформлення запиту за формою, наведеною в додатку 3 до Порядку виконання митних формальностей (далі - Запит) (пункт 7 розділу ІІ Порядку).

Посадова особа Підрозділу або підрозділу митних компетенцій у строк не більше 10 календарних днів з дня отримання Запиту здійснює класифікацію товарів, за результатами якої: підтверджує задекларований код товару згідно з УКТЗЕД; або приймає Рішення (пункт 9 розділу ІІ Порядку №650).

Крім того, пунктом 10 розділу ІІ Порядку №650 передбачено, що якщо для вирішення питання класифікації товару виникає потреба у спеціальних знаннях з різних галузей науки, техніки, мистецтвознавства тощо або у використанні спеціального обладнання і техніки, митний орган може звернутися до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи до його відокремленого підрозділу або іншої експертної установи (організації).

Залучення спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або іншої експертної установи (організації) здійснюється у разі виникнення:

необхідності ідентифікації або лабораторної перевірки характеристик товарів, визначальних для їх класифікації;

складних випадків класифікації товарів, вирішення яких потребує проведення досліджень.

У такому разі Підрозділ або підрозділ митних компетенцій готує та надсилає запит про проведення дослідження (аналізу, експертизи) проб (зразків) товарів до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або іншої експертної установи (організації) із зазначенням переліку завдань та питань, що мають бути з`ясовані для встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає митну декларацію. У свою чергу, митний орган здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження митного органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №814/1256/17 та від 20.06.2019 №826/7208/16.

Як було встановлено судом, підставою для прийняття оскаржуваного рішення стала невідповідність інформації зазначеної у графі 31 МД від 28.01.2023 №23UA903220002380U8 у частині «октанове число за дослідницьким методом», оскільки заявлено 95,4, а фактично встановлено 92,3.

Так, у графі 31 МД від 28.01.2023 №23UA903220002380U8 в частині «октанове число за дослідницьким методом» дійсно зазначено 95,4.

У той же час, матеріалами справи підтверджено, що заявлені декларантом дані товару повністю збігаються з даними зазначеними у сертифікаті якості товару №162072_4878590 від 03.01.2023, в тому числі і в частині визначення «октанового числа за дослідницьким методом», який подавався декларантом позивача разом з митною декларацією. Підстави недовіряти даним, які указані у сертифікаті якості відсутні, а тому декларантом позивача вносилися відомості до графи 31 МД на підставі відомостей, наявних у товаросупровідних документах.

Отже, подана декларантом митна декларація у графі 31 містила деталізований опис товару, відповідно до поданих до митної декларації документів, що у своїй сукупності свідчили про правильність класифікації товару у товарній позиції 2710124512.

Надаючи оцінку твердженням позивача в частині відсутності вмотивованого рішення керівника митного органу або його заступника щодо взяття проб та контраргументам відповідача щодо відсутності визначеної форми рішення керівника митного органу та достатності в даному випадку резолюції керівника на відповідному листі, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 356 МК України взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами митного органу в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для: 1) класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД; 2) перевірки задекларованої митної вартості товарів; 3) встановлення країни походження товарів; 4) встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин; 5) встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність; 6) встановлення належності товарів до таких, що виготовлені з використанням об`єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону.

Правила частини другої статті 356 МК України передбачають, що взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.

Тобто, наведеними нормами МК України чітко регламентовано, що взяття зразків (проб) товарів, які знаходяться під митним оформленням, відбувається виключно на підставі відповідного вмотивованого письмового рішення.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутнє вмотивоване рішення керівника митного органу або його заступника про взяття проб.

У свою чергу, незважаючи на посилання відповідача у відзиві на позовну заяву про наявність листа-звернення головного державного інспектора відділу митного оформлення «Ковель» митного поста «Західний» ОСОБА_1 від 31.01.2023, на якому, як стверджує відповідач, проставлена резолюція заступника начальника митного поста «В роботу», яка, на думку митного органу, і є відповідним рішенням заступника керівника митного поста, то на підтвердження вказаних обставин представник Енергетичної митниці до відзиву на позовну заяву вказаного листа-звернення не додав. Даний документ, незважаючи на зауваження позивача щодо його відсутності в матеріалах справи, не було додано відповідачем і під час подання інших заяв по суті справи.

У той же час, Верховний Суд вже неодноразово вирішував питання щодо форми передбаченого частиною другою статті 356 МК України рішення керівника митного органу або його заступника про відібрання проб (зразків) товару. Так, зокрема, але не виключно у постановах від 28.07.2021 (справа №815/3903/17), від 28.05.2020 (справа №818/1205/16), від 14.08.2018 (справа №818/3408/15), від 12.11.2020 (справа №808/1697/15), від 29.07.2021 (справа №160/11199/19), від 13.04.2021 (справа №818/294/17), від 27.05.2021 (справа №820/6482/16), від 25.02.2021 (справа №815/1557/17) Верховний Суд виснував, що передбачене частиною другою статті 356 МК України письмове вмотивоване рішення не може бути прийняте у формі резолюції керівника на службовій записці інспектора митного органу. За таких обставин, з урахуванням приписів статті 19 Конституції України, є підстави вважати, що владні управлінські функції під час прийняття рішення про визначення коду товару було здійснено у непередбачений законом спосіб.

Суд касаційної інстанції у постанові від 25.03.2024 у справі № 260/585/22 підтримав наведені висновки Верховного Суду та не знайшов підстав для відступу від них. Суд касаційної інстанції критично оцінив висновок апеляційного суду і відповідні доводи митниці про те, що стаття 356 МК України не визначає форми рішення керівника митного органу, а резолюція є однією із форм управлінських доручень у письмовій формі, оскільки такі сформовані без врахування наведених вище висновків Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами.

Обґрунтовуючи правомірність взяття проб товару в рамках процедур митного контролю та митного оформлення за відсутності вмотивованого письмового рішення керівника митного органу або його заступника з посиланням на законодавство щодо системи управління ризиками, відповідач вважає, що положення частини другої статті 356 МК України з приводу підстав взяття проб (зразків) товарів не застосовуються у випадку спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Суд звертає увагу, що застосування митними органами системи управління ризиками врегульовано Главою 52 (статті 361-363) МК України та Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення та реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21.08.2015 №684.

При цьому, вказані положення МК України та Порядку №684 не містять виключень щодо обов`язковості застосування положень частини другої статті 356 МК України, якою визначено, що взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.

Таким чином, спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками не скасовує необхідність прийняття керівником митного органу або особи, яка виконує його обов`язки, вмотивованого письмового рішення про взяття проб товарів в рамках процедур митного контролю та митного оформлення.

Відтак, митним органом не дотримано встановлених частиною другою статті 356 МК України вимог, оскільки не прийнято вмотивованого письмового рішення керівника митного органу або його заступника про взяття проб (зразків) товарів.

Щодо порядку взяття митним органом проб товару, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 6 Розділу IV Порядку №1058 взяття проб (зразків) товарів здійснюється з обов`язковим додержанням вимог міжнародних та національних стандартів, іншої нормативно-технічної документації, правил техніки безпеки та пожежної безпеки.

Згідно пункту 5.12.1 Національного стандарту України ДСТУ 4488:2005 «Нафта і нафтопродукти». Методи відбирання проб. Точкову пробу із залізничної або автомобільної цистерни відбирають переносним пробовідбірником з рівня, розташованого на висоті 0,33 діаметра цистерни від нижньої внутрішньої твірної.

У відповідності до пункту 4.2 Національного стандарту України ДСТУ 4488:2005 «Нафта і нафтопродукти». Методи відбирання проб. Переносні пристрої для відбирання проб нафти та рідких нафтопродуктів із заданого рівня повинні мати кришки або пробки, які забезпечують їх герметичність і легко відкриваються на заданому рівні.

У той же час, як стверджує позивач у позовній заяві, водій автотранспортного засобу, яким здійснено перевезення товару за транспортною накладною CMR №LV-VENK-250123/05, надав пояснення, де вказав, що посадовою особою митного поста «Західний» Енергетичної митниці було взято (відібрано) пробу товару (бензину) зі зливного ящика напівпричіпа-цистерни, а не через верхній люк цистерни спеціальним пробовідбірником, з рівня, розташованого на висоті 0,33 діаметра.

Про взяття (відібрання) проб товару (бензину) у присутності водія Koziak Robert, складено акт про взяття проб (зразків) товарів від 31.01.2023 №37.

Відтак, зазначені вище обставини у їх сукупності вплинули на результати дослідження, викладені у висновку від 15.02.2023 №142000-3101-0183, що свідчить про порушення відповідачем порядку взяття проб товару, що ввозився в Україну ТзОВ «ДП Груп Волинь» за поданою МД №23UA903220002380U8 від 28.01.2023.

При цьому, суд зауважує, що незважаючи на твердження позивача щодо порушення порядку відібрання проб товару, відповідач у відзиві на позовну заяву жодних заперечень щодо відібрання проб товару саме зі зливного ящика напівпричіпа-цистерни не навів, а лише зробив висновок про те, що відбір проб здійснено відповідно до вимог чинного законодавства України, оскільки водій підписав акт відбору без жодних зауважень. З даного приводу суд зазначає, що в акті про взяття проб (зразків) товарів від 31.01.2023 №37 відсутня графа, яка надавала б можливість водію висловити будь-які свої зауваження щодо процедури відібрання зразків товару. Більше того, водій транспортного засобу, на відміну від уповноваженої особи митного органу, не зобов`язаний володіти інформацією щодо порядку проведення відібрання проб товару.

Відтак, посилання позивача на порушення відповідачем вимог МК України в частині правових підстав здійснення відбору проб (зразків) товару, знайшли своє обґрунтоване підтвердження в ході судового розгляду справи.

Як наслідок, митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД -2710 12 45 12 та класифікував такий товар за кодом УКТ ЗЕД 2710 12 41 95.

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Енергетичної митниці щодо взяття проб товару, ввезеного за поданою ТзОВ «ДП Груп Волинь» МД типу «ІМ 40 ЕА» №23UA903220002380U8 згідно акту про взяття проб (зразків) товарів №37 від 31.01.2023, складеного на території постійної зони митного контролю Енергетичної митниці, що знаходиться за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Воля Любитівська, вул. Луцька 1А.

Як наслідок, враховуючи порушення відповідачем встановленої МК України процедури при відібранні проб товару, суд приходить висновку, що рішення №KT-UA903000-0032-2023 від 20.02.2023, прийняте суб`єктом владних повноважень за результатом дослідження таких проб товару, відібраних з порушенням вимог чинного законодавства України, є протиправним, а відповідно підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Провівши правовий аналіз законодавчих норм, що регулюють спірні правовідносини крізь призму встановлених обставин даної адміністративної справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 6056,00 грн., сплачений згідно платіжної інструкції від 16.02.2024 №884.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн. суд виходить з таких приписів статей 134, 139 КАС України.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 24.03.2023 №24-03/01, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Дженерал Лігал Груп» (далі - Адвокатське об`єднання) та позивачем, додаткової угоди (замовлення) від 16.02.2024 №16/02//24 до договору від 24.03.2023 №24-03/01, рахунку від 28.02.2024 №28/02, акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 29.02.2024 №29/02/24, платіжної інструкції від 28.02.2024 №899.

Договором про надання правової допомоги від 24.03.2023 №24-03/01 визначено, що Адвокатське об`єднання приймає на себе доручення клієнта ТзОВ «ДП Груп Волинь» з надання правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар з надання правової допомоги і фактичні витрати, понесені у зв`язку з виконанням цього договору. Пунктом 5.1 вказаного договору передбачено, що за надану правову допомогу клієнт сплачує гонорар, розмір якого визначається додатковою угодою до даного договору.

Відповідно до додаткової угоди від 16.02.2024 №16/02/24 Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання щодо вжиття всіх можливих заходів у справі про визнання дій Енергетичної митниці протиправними щодо взяття проб товару, ввезеного за поданою МД типу «ІМ 40 ЕА» №23UA903220002380U8 згідно Акту про взяття проб (зразків) товарів №37 від 31.01.2023, складеного на території постійної зони митного контролю Енергетичної митниці, що знаходиться за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Воля Любитівська, вул. Луцька 1А; та визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару №KT-UA903000-0032-2023 від 20.02.2023. Пунктом 2 додаткової угоди визначено, що для виконання замовлення Адвокатське об`єднання здійснює, зокрема, такі заходи та дії: ґрунтовно проконсультувати клієнта з приводу обставин справи, зазначеної в пункті 1 додаткової угоди; підготувати позовну заяву про визнання дій Енергетичної митниці протиправними щодо взяття проб товару, ввезеного за поданою МД типу «ІМ 40 ЕА» №23UA903220002380U8 згідно Акту про взяття проб (зразків) товарів №37 від 31.01.2023, складеного на території постійної зони митного контролю Енергетичної митниці, що знаходиться за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Воля Любитівська, вул. Луцька 1А; та визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару №KT-UA903000-0032-2023 від 20.02.2023; у разі необхідності підготувати та надіслати в інтересах клієнта адвокатські запити; здійснити підготовку інших документів процесуального характеру, в яких виникне необхідність в ході судового розгляду справи, в тому числі але не виключно відповіді на відзив, заперечень, клопотань, заяв тощо; здійснювати повний супровід адміністративної справи зазначеної у пункті 1 у суді першої інстанції; представляти інтереси клієнта в суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, установах, організаціях та підприємствах усіх форм власності.

Сторони погодили, що вартість виконаних робіт та наданих послуг (гонорар) Адвокатського об`єднання становить 20000,00 грн (пункт 3 додаткової угоди).

У рахунок від 28.02.2024 №28/02 включено такі послуги: юридична консультація 1000,00 грн; складання позовної заяви 10000,00 грн; складання інших документів процесуального характеру, в яких виникне необхідність в ході розгляду справи 4000,00 грн; всього 15000,00 грн.

Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 29.02.2024 №29/02/24 підтверджує виконання робіт (надання послуг) загальною вартістю 15000,00 грн, про сплату яких надано платіжну інструкцію від 28.02.2024 №899.

У клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від 18.03.2024 представник відповідача вказав, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу є неспівмірними із категорією справи і предметом позову.

Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін) та значення справи для сторін, обсяг наданих послуг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Енергетичної митниці щодо взяття проб товару, ввезеного за поданою митною декларацією типу «ІМ 40 ЕА» №23UA903220002380U8 згідно акту про взяття проб (зразків) товарів №37 від 31.01.2023, складеного на території постійної зони митного контролю Енергетичної митниці, що знаходиться за адресою: Волинська область, Ковельський район, село Воля Любитівська, вулиця Луцька 1А.

Визнати протиправним та скасувати рішення Енергетичної митниці про визначення коду товару №KT-UA903000-0032-2023 від 20.02.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Груп Волинь» судовий збір у розмірі 6056,00 грн. (шість тисяч п`ятдесят шість грн. 00 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП Груп Волинь» (45603, Волинська область, Луцький район, село Струмівка, вулиця Рівненська, будинок 80А, ідентифікаційний код юридичної особи 41455341).

Відповідач: Енергетична митниця (04215, місто Київ, вулиця Світлицького, 28-А, ідентифікаційний код 44029610).

Суддя О. О. Андрусенко