Постанова

від 06.09.2024 по справі 140/1823/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/1823/24 пров. № А/857/12864/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Глушка І.В., Довгої О.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Енергетичної митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року (суддя- Андрусенко О.О., ухвалене в м. Луцьку) у справі № 140/1823/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДП Груп Волинь» до Енергетичної митниці про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

16 лютого 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДП Груп Волинь» звернулося до суду з позовом до Енергетичної митниці про визнання дій протиправними щодо взяття проб товару, ввезеного за поданою МД типу «ІМ 40 ЕА» №23UA903220002380U8 згідно Акту про взяття проб (зразків) товарів №37 від 31.01.2023, складеного на території постійної зони митного контролю Енергетичної митниці, що знаходиться за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Воля Любитівська, вул. Луцька 1А; визнання протиправним та скасування рішення про визначення коду товару №KT-UA903000-0032-2023 від 20.02.2023.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржила Енергетична митниця, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в позові.

Як на доводи апеляційної скарги, апелянт вважає, серед іншого, що судом першої інстанції неповно досліджені усі обставини справи в їх сукупності. Судом першої інстанції, визнаючи дії митниці в спірних правовідносинах протиправними, на думку апелянта неповно проаналізовано норми Митного кодексу України у їх взаємозв`язку між собою, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права (зокрема, частину 2 ст. 69 Митного кодексу України (далі - МК України), розділу II Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 650 (далі - Порядок № 650). Вказані норми матеріального права не були застосовані судами при розгляді справи, що призвело до порушення статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України. Також апелянт вважає, що позивачем пропущено строк звернення в суд з позовом.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення. Також просить вирішити питання судових витрат за надану правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду.

Оскільки апеляційна скарга подана на додаткове рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційноїскарги, відзив, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційнаскарга не підлягає дозадоволення з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що між ТзОВ «ДП Груп Волинь» (покупець) та фірмою VENKON GROUP OU (продавець) 27.12.2022 було укладено контракт №VG/DPGV/2212-01SD, за умовами якого продавець продає, а покупець купує вуглеводневу сировину, нафтопродукти та/або продукти нафтохімії, надалі звані товаром, асортимент, ціна та кількість яких, обумовлюється в підписаних обома сторонами додатках до даного контракту. Базис поставки товару вказується в Додатках до цього контракту.

Пунктом 4.1 Контракту узгоджена кількість товару вказується в Додатках до цього контракту та відвантажується партіями. Ціна фіксується в Лондонський робочий банківський день та в робочий день продавця з 10.00 до 14.00 за латвійським часом. Фіксована ціна товару вказується в Додатках до цього Контракту та рахунку фактурі та/або в рахунку на передоплату. Ціна на лот фіксується не пізніше ніж за 1 (одну) робочу добу до завантаження товару на транспортний засіб, за наявності достатньої кількості коштів на розрахунковому рахунку продавця (пункти 6.1, 6.4, 6.6 Контракту).

Пунктами 7.1, 7.2, 7.3 Контракту передбачено, що оплата за товар провадиться в євро. Сума оплати за товар округляється до сотих. Оплата здійснюється в строки та на номер банківського рахунку, зазначені у виставленому попередньому рахунку та/або рахунку-фактури.

Товар поставляється на умовах Інкотермс 2020, згідно з Додатками до цього Контракту та на підставі замовлення від покупця (пункт 8.1 Контракту). Постачання товару здійснюється продавцем в автоцистернах або контейнерах-цистернах (пункт 8.8 Контракту).

Сторонами 16.01.2023 було укладено Додаток №3 до контракту від 27.12.2022 №VG/DPGV/2212-01SD (а.с.44), пунктом 1 якого було визначено, що продавець зобов`язується продати і поставити, а покупець зобов`язується оплатити і прийняти товар в кількості 250 МТ (метричних тон) +/- 5% в період з 23.01.2023 по 31.01.2023. Код 271012.

28.01.2023 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару ««Бензин неетильований 95 UNLEADED PETROL «Premium» grade with oxygen of 2,7% (m/m), class D. Standard: LST EN 228:2012+A1:2017; вміст сірки - 0,0007 мас.%; густина при 15 градС - 743,9 кг/м.куб; вміст свинцю менше 2,5 мг/л; із вмістом не більше як 5 мас.% біоетанолу або трет-бутилового ефіру або їх суміші (об`ємна доля біоетанолу (етанолу) - не більше 0%, етил-трет-бутилового ефіру - не більше 0,12%); октанове число за дослідницьким методом - 95,4; октанове число за моторним методом - 85,0» декларант позивача подав МД №23UA903220002380U8. Фактурна вартість товару становить 17466,62 євро (еквівалентно 695927,78 грн). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 823426,34 грн з урахуванням транспортних витрат. До митної декларації додано: контракт від 27.12.2022 №VG/DPGV/2212-01SD; Додаток №3 до контракту від 27.12.2022 №VG/DPGV/2212-01SD (а.с.44); товарно-транспортну накладну №LV-VENK-250123/05; інвойс від 25.01.2023 №VG-K202001-1475B; сертифікат якості №162072_4878590.

31.01.2023 митним органом проведено огляд товару, що підтверджується актом про проведення (переогляду) огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу.

31.01.2023 державним інспектором ВМО «Ковель» митного поста «Західний» Енергетичної митниці було відібрано проби та зразки заявленого товару, про що було складено акт №37 про взяття проб зразків товарів для здійснення ідентифікації товару з метою встановлення його складу та інших характеристик, визначальних для класифікації, шляхом проведення дослідження у спеціалізованій лабораторії з питань експертизи та дослідження Держмитслужби України.

Так, за результатами проведеної експертизи 15.02.2023 складено висновок №142000-3101-0183, яким встановлено, що визначена детонаційна стійкість (октанове число) проби за дослідним методом становить 92,3, що не узгоджується з інформацією, зазначеною у графі 31 МД від 28.01.2023 №23UA903220002380U8 у частині «октанове число за дослідницьким методом» (заявлено 95,4, фактично 92,3) (а.с.53-57).

Енергетичною митницею 20.02.2023 прийнято рішення про визначення коду товару №КТ-UA903000-0032-2023, яким товар класифіковано за кодом «2710124194», а не як було задекларовано декларантом «2710124512».

Не погодившись з діями відповідача щодо взяття проб товару та прийнятим рішенням про визначення коду задекларованого товару, позивач звернувся до суду з позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Пунктами 23, 24 частини першої статті 4 МК України передбачено, що митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Частиною першою статті 248 МК України визначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини першої статті 320 МК України форми та обсяги митного контролю обираються: 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками. Не допускається визначення форм та обсягів митного контролю іншими органами державної влади, а також участь їх посадових осіб у здійсненні митного контролю.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини першої статті 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом: перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян).

Відповідно до частини першої статті 337 МК України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Статтею 361 МК України визначено, що управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи. Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. Цілями застосування системи управління ризиками є: 1) запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань митної справи; 2) забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); 3) забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів; 4) прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Статтею 362 МК України врегульовано, що аналіз ризику - це систематичне використання митними органами наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань митної справи. До об`єктів аналізу ризику належать: 1) характеристики товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; 2) характер зовнішньоекономічної операції; 3) характеристика суб`єктів, що беруть участь у зовнішньоекономічній операції.

Необхідність перевірки документів та відомостей, які подані декларантом під час митного оформлення товарів, а також право на проведення огляду (переогляду) товарів виникає у тому числі за результатами застосування митним органом системи управління ризиками.

Статтею 67 МК України передбачено, що українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Згідно частин першої - п`ятої статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари. Для цілей класифікації товарів під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо. Для цілей класифікації товарів під товарами з ідентичними характеристиками розуміються товари, які мають однакові характерні для них ознаки (фізичні характеристики, хімічний склад, призначення та порядок застосування тощо) і відмінності між цими товарами не впливають на характеристики, визначальні для класифікації таких товарів за одним класифікаційним кодом згідно з УКТ ЗЕД.

Частиною сьомою статті 69 МК України визначено, що рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення відповідно до глави 4 цього Кодексу.

Частиною восьмою статті 69 МК України передбачено, що висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Порядок роботи відділу митних платежів підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 за № 1085/21397 (далі - Порядок №650, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пункту 2 розділу 1 Порядку №650 контроль правильності класифікації товарів - перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №650 посадові особи Підрозділу, ПМО здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час виконання митних формальностей. Обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів, визначається на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Згідно пункту 2 розділу II цього Порядку контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності:

опису товару в митній декларації процедурі декларування відповідно до вимог Кодексу;

відомостей про товар та код товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, із врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідно до вимог Кодексу.

Відповідно до пункту 3, 4 розділу ІІ Порядку №650 якщо посадова особа ПМО не може однозначно перевірити правильність класифікації товарів на підставі задекларованих відомостей, така посадова особа у паперовій або електронній формі надсилає повідомлення декларанту або уповноваженій ним особі про необхідність надання додаткових документів та/або відомостей, які підтверджують задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД. Строк надання додаткових документів та/або відомостей не має перевищувати 10 календарних днів з дня отримання такого повідомлення. У разі відмови у наданні або ненаданні додаткових документів та/або відомостей, які підтверджують задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД, у строк, встановлений пунктом 3 цього розділу, перевірка правильності класифікації товарів здійснюється за наявними документами та/або відомостями з використанням довідкової інформації.

Згідно пунктами 5, 6 розділу ІІ Порядку №650 у разі надання додаткових документів та/або відомостей, які підтверджують задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД, у строк, встановлений пунктом 3 цього розділу, такі документи та/або відомості обов`язково враховуються під час перевірки правильності класифікації товарів, за результатами якої посадова особа ПМО: підтверджує задекларований код товару згідно з УКТ ЗЕД; або передає виконання митної формальності щодо перевірки правильності класифікації товарів за митною декларацією до Підрозділу.

Крім випадку, передбаченого абзацом третім пункту 5 цього розділу, передання виконання митної формальності щодо перевірки правильності класифікації товарів за митною декларацією здійснює ПМО: у складних випадках класифікації товарів; на вимогу Підрозділу або підрозділу митних компетенцій, у тому числі за результатами самостійного виявлення порушення правил класифікації товарів під час здійснення контролю правильності класифікації товарів, моніторингу митних декларацій, щодо яких посадові особи ПМО виконують митну формальність щодо перевірки правильності класифікації товарів; в інших випадках, передбачених законодавством України з питань митної справи.

Пунктом 7 розділу ІІ Порядку передбачено, що передання виконання митної формальності щодо перевірки правильності класифікації товарів за митною декларацією здійснює посадова особа ПМО за допомогою автоматизованої системи митного оформлення (далі - АСМО) шляхом оформлення запиту за формою, наведеною в додатку 3 до Порядку виконання митних формальностей (далі - Запит).

Посадова особа Підрозділу або підрозділу митних компетенцій у строк не більше 10 календарних днів з дня отримання Запиту здійснює класифікацію товарів, за результатами якої: підтверджує задекларований код товару згідно з УКТЗЕД; або приймає Рішення (пункт 9 розділу ІІ Порядку №650).

Пунктом 10 розділу ІІ Порядку №650 передбачено, що якщо для вирішення питання класифікації товару виникає потреба у спеціальних знаннях з різних галузей науки, техніки, мистецтвознавства тощо або у використанні спеціального обладнання і техніки, митний орган може звернутися до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи до його відокремленого підрозділу або іншої експертної установи (організації).

Залучення спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або іншої експертної установи (організації) здійснюється у разі виникнення:

необхідності ідентифікації або лабораторної перевірки характеристик товарів, визначальних для їх класифікації;

складних випадків класифікації товарів, вирішення яких потребує проведення досліджень.

У такому разі Підрозділ або підрозділ митних компетенцій готує та надсилає запит про проведення дослідження (аналізу, експертизи) проб (зразків) товарів до спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або іншої експертної установи (організації) із зазначенням переліку завдань та питань, що мають бути з`ясовані для встановлення характеристик, визначальних для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Таким чином, класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає митну декларацію. У свою чергу, митний орган здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження митного органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №814/1256/17 та від 20.06.2019 №826/7208/16.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стала невідповідність інформації зазначеної у графі 31 МД від 28.01.2023 №23UA903220002380U8 у частині «октанове число за дослідницьким методом», оскільки заявлено 95,4, а фактично встановлено 92,3.

У графі 31 МД від 28.01.2023 №23UA903220002380U8 в частині «октанове число за дослідницьким методом» дійсно зазначено 95,4.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що заявлені декларантом дані товару повністю збігаються з даними зазначеними у сертифікаті якості товару №162072_4878590 від 03.01.2023, в тому числі і в частині визначення «октанового числа за дослідницьким методом», який подавався декларантом позивача разом з митною декларацією. Підстави недовіряти даним, які указані у сертифікаті якості відсутні, а тому декларантом позивача вносилися відомості до графи 31 МД на підставі відомостей, наявних у товаросупровідних документах.

Таким чином, подана декларантом митна декларація у графі 31 містила деталізований опис товару, відповідно до поданих до митної декларації документів, що у своїй сукупності свідчили про правильність класифікації товару у товарній позиції 2710124512.

Надаючи оцінку твердженням позивача в частині відсутності вмотивованого рішення керівника митного органу або його заступника щодо взяття проб та контраргументам відповідача щодо відсутності визначеної форми рішення керівника митного органу та достатності в даному випадку резолюції керівника на відповідному листі, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 356 МК України визначено, що взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами митного органу в рамках процедур митного контролю та митного оформлення з метою встановлення характеристик, визначальних для: 1) класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД; 2) перевірки задекларованої митної вартості товарів; 3) встановлення країни походження товарів; 4) встановлення належності товарів до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних речовин; 5) встановлення належності товарів до предметів, що мають художню, історичну чи археологічну цінність; 6) встановлення належності товарів до таких, що виготовлені з використанням об`єктів права інтелектуальної власності, що охороняються відповідно до закону.

Згідно частини другої статті 356 МК України, взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.

Відтак, наведеними нормами МК України чітко регламентовано, що взяття зразків (проб) товарів, які знаходяться під митним оформленням, відбувається виключно на підставі відповідного вмотивованого письмового рішення.

Проте, в матеріалах справи відсутнє вмотивоване рішення керівника митного органу або його заступника про взяття проб. Незважаючи на посилання відповідача про наявність листа-звернення головного державного інспектора відділу митного оформлення «Ковель» митного поста «Західний» ОСОБА_1 від 31.01.2023, на якому, як стверджує відповідач, проставлена резолюція заступника начальника митного поста «В роботу», яка, на думку митного органу, і є відповідним рішенням заступника керівника митного поста, то на підтвердження вказаних обставин представник Енергетичної митниці до відзиву на позовну заяву вказаного листа-звернення не додав.

Верховний Суд вже неодноразово вирішував питання щодо форми передбаченого частиною другою статті 356 МК України рішення керівника митного органу або його заступника про відібрання проб (зразків) товару.

Зокрема, але не виключно у постановах від 28.07.2021 (справа №815/3903/17), від 28.05.2020 (справа №818/1205/16), від 14.08.2018 (справа №818/3408/15), від 12.11.2020 (справа №808/1697/15), від 29.07.2021 (справа №160/11199/19), від 13.04.2021 (справа №818/294/17), від 27.05.2021 (справа №820/6482/16), від 25.02.2021 (справа №815/1557/17) Верховний Суд зазначив, що передбачене частиною другою статті 356 МК України письмове вмотивоване рішення не може бути прийняте у формі резолюції керівника на службовій записці інспектора митного органу.

Верховний Суд у постанові від 25.03.2024 у справі № 260/585/22 підтримав наведені висновки Верховного Суду та не знайшов підстав для відступу від них. Суд касаційної інстанції критично оцінив висновок апеляційного суду і відповідні доводи митниці про те, що стаття 356 МК України не визначає форми рішення керівника митного органу, а резолюція є однією із форм управлінських доручень у письмовій формі, оскільки такі сформовані без врахування наведених вище висновків Верховного Суду у справах з подібними правовідносинами.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що застосування митними органами системи управління ризиками врегульовано Главою 52 (статті 361-363) МК України та Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення та реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21.08.2015 №684.

Вказані положення МК України та Порядку №684 не містять виключень щодо обов`язковості застосування положень частини другої статті 356 МК України, якою визначено, що взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.

Спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками не скасовує необхідність прийняття керівником митного органу або особи, яка виконує його обов`язки, вмотивованого письмового рішення про взяття проб товарів в рамках процедур митного контролю та митного оформлення.

Отже, митним органом не дотримано встановлених частиною другою статті 356 МК України вимог, оскільки не прийнято вмотивованого письмового рішення керівника митного органу або його заступника про взяття проб (зразків) товарів.

Відносно порядку взяття митним органом проб товару колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 6 Розділу IV Порядку №1058 передбачено, що взяття проб (зразків) товарів здійснюється з обов`язковим додержанням вимог міжнародних та національних стандартів, іншої нормативно-технічної документації, правил техніки безпеки та пожежної безпеки.

Згідно пункту 5.12.1 Національного стандарту України ДСТУ 4488:2005 «Нафта і нафтопродукти». Методи відбирання проб. Точкову пробу із залізничної або автомобільної цистерни відбирають переносним пробовідбірником з рівня, розташованого на висоті 0,33 діаметра цистерни від нижньої внутрішньої твірної.

Відповідно до пункту 4.2 Національного стандарту України ДСТУ 4488:2005 «Нафта і нафтопродукти». Методи відбирання проб. Переносні пристрої для відбирання проб нафти та рідких нафтопродуктів із заданого рівня повинні мати кришки або пробки, які забезпечують їх герметичність і легко відкриваються на заданому рівні.

Позивач зазначає, що водій автотранспортного засобу, яким здійснено перевезення товару за транспортною накладною CMR №LV-VENK-250123/05, надав пояснення, де вказав, що посадовою особою митного поста «Західний» Енергетичної митниці було взято (відібрано) пробу товару (бензину) зі зливного ящика напівпричіпа-цистерни, а не через верхній люк цистерни спеціальним пробовідбірником, з рівня, розташованого на висоті 0,33 діаметра.

Про взяття (відібрання) проб товару (бензину) у присутності водія Koziak Robert, складено акт про взяття проб (зразків) товарів від 31.01.2023 №37.

Таким чином, вказані обставини у їх сукупності вплинули на результати дослідження, викладені у висновку від 15.02.2023 №142000-3101-0183, що свідчить про порушення відповідачем порядку взяття проб товару, що ввозився в Україну ТзОВ «ДП Груп Волинь» за поданою МД №23UA903220002380U8 від 28.01.2023.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, незважаючи на твердження позивача щодо порушення порядку відібрання проб товару, відповідач жодних заперечень щодо відібрання проб товару саме зі зливного ящика напівпричіпа-цистерни не навів, а лише зробив висновок про те, що відбір проб здійснено відповідно до вимог чинного законодавства України, оскільки водій підписав акт відбору без жодних зауважень. З даного приводу суд зазначив, що в акті про взяття проб (зразків) товарів від 31.01.2023 №37 відсутня графа, яка надавала б можливість водію висловити будь-які свої зауваження щодо процедури відібрання зразків товару.

Більше того, водій транспортного засобу, на відміну від уповноваженої особи митного органу, не зобов`язаний володіти інформацією щодо порядку проведення відібрання проб товару.

Отже, посилання позивача на порушення відповідачем вимог МК України в частині правових підстав здійснення відбору проб (зразків) товару, знайшли своє обґрунтоване підтвердження в ході судового розгляду справи.

Таким чином, митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД -2710 12 45 12 та класифікував такий товар за кодом УКТ ЗЕД 2710 12 41 95.

За таких обставин, судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Енергетичної митниці щодо взяття проб товару, ввезеного за поданою ТзОВ «ДП Груп Волинь» МД типу «ІМ 40 ЕА» №23UA903220002380U8 згідно акту про взяття проб (зразків) товарів №37 від 31.01.2023, складеного на території постійної зони митного контролю Енергетичної митниці, що знаходиться за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Воля Любитівська, вул. Луцька 1А, відтак, враховуючи порушення відповідачем встановленої МК України процедури при відібранні проб товару, суд першої інстанції прийшов вірного висновку, що рішення №KT-UA903000-0032-2023 від 20.02.2023, прийняте суб`єктом владних повноважень за результатом дослідження таких проб товару, відібраних з порушенням вимог чинного законодавства України, є протиправним та підставно задоволив позов.

Щодо посилання апелянта на пропуск строку звернення в суд з даним позовом, колегія суддів зазначає наступне.

Частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 169 КАС України установлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Слід зазначити, що статтею 161 КАС України серед іншого обумовлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста).

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Положеннями пункту 8 частини першої статті 240 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що строк звернення до суду з цим позовом підлягає поновленню на підставі частини першої статті 121 КАС України, оскільки, вказані у позовній заяві підстави для поновлення строку звернення до суду є поважними.

Апелянт стверджує, що рішення про визначення коду товару від 20.02.2023 №КТ-UA903000-0032-2023 було направлено позивачу в день його винесення, а саме 20.02.2023, яке у той же день було отримано декларантом, а тому строк для подання позовної заяви сплинув 20.08.2023. На підтвердження вказаних обставин відповідач до відзиву на позовну заяву додав відповідний витяг АСМО Інспектор (а.с.86).

Разом з тим, відповідач стверджував, що оскаржуване рішення було направлено та отримано лише декларантом позивача, а не самим позивачем, що свідчить про непослідовність тверджень відповідача в тому, кому саме було надіслано оскаржуване рішення.

Поряд з тим, з доданого витягу АСМО Інспектор не вбачається, що оскаржуване рішення про визначення коду товару було направлено саме позивачу та отримане останнім 20.02.2023.

Слід зазначити, що питання дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом вже розглянуто судом першої інстанції, на підставі чого суд першої інтснації в ухвалі від 19.02.2024 дійшов висновку про наявність об`єктивних підстав для поновлення позивачу строку звернення до суду з даним позовом.

Крім того, як свідчить позиція Європейського суду з прав людини, у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Також слід врахувати, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

24.02.2022 Рада Суддів України прийняла рішення щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією з боку РФ, а 02.03.2022 опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану. Так, судам, зокрема рекомендовано по можливості продовжувати процесуальні строки щонайменше до закінчення воєнного стану.

В постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 Верховний Суд зауважив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 04.04.2023 у справі №140/1487/22.

Колегія суддів зазначає, що закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

Відтак, колегія суддів відхиляє твердження апелянта, що, позивачем пропущено строк звернення в суд з даним позовом.

Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у першій інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.

Частиною першої, другої статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно частин шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 24.03.2023 №24-03/01, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Дженерал Лігал Груп» (далі - Адвокатське об`єднання) та позивачем, додаткової угоди (замовлення) від 16.02.2024 №16/02//24 до договору від 24.03.2023 №24-03/01, рахунку від 28.02.2024 №28/02, акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 29.02.2024 №29/02/24, платіжної інструкції від 28.02.2024 №899. Сторони погодили, що вартість виконаних робіт та наданих послуг (гонорар) Адвокатського об`єднання становить 20000,00 грн.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, та враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін) та значення справи для сторін, обсяг наданих послуг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, обґрунтована сума, яка підлягає стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є 10000,00 грн.

Згідност.316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Енергетичної митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного судувід 23 квітня 2024 року у справі №140/1823/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга