Постанова

від 22.04.2024 по справі 640/8953/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 640/8953/21

касаційне провадження № К/990/28061/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2022 року (головуючий суддя - Пащенко К.С.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 21 березня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бужак Н. П.; судді - Костюк Л.О., Степанюк А.Г.)

у справі № 640/8953/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕУС-ТРЕНД»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕУС-ТРЕНД» (далі - ТОВ «ДЕУС-ТРЕНД»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 грудня 2020 року № 00145390704 та від 14 грудня 2020 року № 00145370704.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 28 жовтня 2022 року позов задовольнив повністю.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою 21 березня 2023 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2022 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 21 березня 2023 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій формально підійшли до дослідження обставин справи, а в оскаржуваних судових рішеннях жодним чином не наведено мотиви скасування податкових повідомлень-рішень. Крім того, наголошує на ненаданні позивачем документів для здійснення контрольного заходу, окрім аналітичних даних бухгалтерського обліку, які не містять інформації про первинні документи, що підтверджують формування відповідних показників.

Верховний Суд ухвалою від 17 серпня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДЕУС-ТРЕНД» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 13 листопада 2020 року № 2016/26-15-07-04-04/42694487.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 187.1 статті 187, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на ненадання для здійснення контрольного заходу первинних документів, які свідчать про реалізацію протягом вересня - жовтня 2020 року товарно-матеріальних цінностей (напівфабрикати з м`яса, печінка куряча, серце куряче, тушка куряча в асортименті, філе куряче, шиї тощо), за наслідками придбання яких сформовано від`ємне значення з податку на додану вартість за серпень 2020 року, про що складено акт від 06 листопада 2020 року № 72 про ненадання документів.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем 14 грудня 2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 00145390704, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2020 року на 3947302,00 грн; № 00145370704, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2341531,00 грн за основним платежем та 585382,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій відхилили доводи відповідача про те, що платником не надано до перевірки первинних документів, які свідчать про реалізацію у вересні - жовтні 2020 року товару, оскільки ця обставина не відноситься до предмета позапланової документальної виїзної перевірки щодо декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2020 року. При цьому суди врахували пояснення платника про те, що від`ємне значення з податку на додану вартість за серпень 2020 року сформовано ним шляхом перенесення від`ємного значення з податку на додану вартість за попередні звітні періоди, позаяк такі доводи не спростовані ГУ ДПС у м. Києві.

На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку про те, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат.

Господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції.

Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган, зокрема, вказував про ненадання платником для здійснення контрольного заходу первинних документів, які свідчать про реалізацію протягом вересня - жовтня 2020 року товарно-матеріальних цінностей (напівфабрикати з м`яса, печінка куряча, серце куряче, тушка куряча в асортименті, філе куряче, шиї тощо), за наслідками придбання яких сформовано від`ємне значення з податку на додану вартість за серпень 2020 року, про що складено акт від 06 листопада 2020 року № 72 про ненадання документів.

Утім, вирішуючи спір, суди не врахували, що надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих ним показників податкового обліку. Обов`язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Судові інстанції не перевірили обставини щодо ненадання позивачем під час здійснення перевірки первинних документів, які свідчать про використання товарно-матеріальних цінностей, щодо яких виник спір, у власній господарській діяльності та, як наслідок, про правомірність врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Натомість суди поклали в основу оскаржуваних рішень пояснення платника про те, що від`ємне значення з податку на додану вартість за серпень 2020 року сформовано ним шляхом перенесення від`ємного значення з податку на додану вартість за попередні звітні періоди, позаяк такі доводи не спростовані ГУ ДПС у м. Києві.

Дійсно, згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, за змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оспорювані судові рішення не містять оцінки жодному дослідженому доказу, який би підтверджував доводи позивача про те, що від`ємне значення з податку на додану вартість за серпень 2020 року сформовано ним шляхом перенесення від`ємного значення з податку на додану вартість за попередні звітні періоди.

В той час, як згідно з частинами першою, другою, третьою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Водночас, Суд зауважує, що відповідно до статей 1, 2 Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Згідно з абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2825-IX до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

Враховуючи приписи Закону № 2825-IX, розглядувана справа підлягає направленню на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду 21 березня 2023 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. А. Васильєва

С. С. Пасічник