Ухвала

від 19.04.2024 по справі 334/3216/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 19.04.2024

Справа № 334/3216/24

Провадження № 2-з/334/27/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2024 року суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Філіпова І.М., розглянувши заяву заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької область, який діє в інтересах держави в особі Запорізької міської ради про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

18.04.2024 року заявник звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна: незавершене будівництво, недобудована будівля ремонтного боксу № 2 літ Б, недобудована будівля гаражу на 2 автомобіля та складу запчастин літ В, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту майна 1327463323101, який відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 ( розмір частки 1/2) та ОСОБА_2 ( розмір частки 1/2).

Заява мотивована тим, що Дніпровською окружною прокуратурою міста Запоріжжя, під час здійснення конституційної функції, виявлено порушення під час використання земель комунальної власності, якими завдано шкоди інтересам держави.

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру, 01.09.2009 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:037:0213, площею га по АДРЕСА_1 . Відтак, зазначена земельна ділянка сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні ст. 79-1 Земельного кодексу України.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 17.10.2018 року, проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нерухоме майно, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:037:0213, площею 0,1388 га, за територіальною громадою міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

В свою чергу, на підставі договору купівлі-продажу від 20.11.2017 року зареєстрованого в реєстрі за №3814, право власності на нерухоме майно: незавершене будівництво, недобудована будівля ремонтного боксу № 2 літ Б, недобудована будівля гаражу на 2 автомобіля та складу запчастин літ В, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у рівних частинах перейшло у власність громадян України, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 3 вказаного Договору даний об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:04:037:0213.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 372767364 від 04.04.2024 року, державну реєстрацію права спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна: незавершене будівництво, недобудована будівля ремонтного боксу № 2 літ Б, недобудована будівля гаражу на 2 автомобіля та складу запчастин літ В , за ОСОБА_1 ( розмір частки 1/2) та ОСОБА_2 ( розмір частки 1/2) здійснена 20.11.2017 року.

Рішенням Запорізької міської ради від 30.09.2020 року № 44/148 передано в оренду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строком на 10 років земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:04:037:0213) площею 0,1388 га, по АДРЕСА_1 , для розташування пункту технічного обслуговування автомобілів за рахунок земель Запорізької міської ради. Пунктом 2.1 вказаного рішення зобов`язано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у чотиримісячний термін з дня прийняття даного рішення отримати витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки землі, укласти з міською радою договір оренди землі та здійснити його державну реєстрацію.

Натомість, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, щодо об`єкта нерухомого майн, земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:04:037:0213 перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Запоріжжя, інформація щодо оформлення права користування земельною ділянкою відсутня.

Вознесенівським відділом податків і зборів з фізичних осіб та камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб Головного управління ДПС у Запорізькій області повідомлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не значяться на обліку як платники земельного податку/орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:04:037:0213 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу №HB-2300045412023 із технічної документації, нормативна грошова оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:04:037:0213 становить 4578692,76 грн.

Запорізькою міською радою на підставі вищезазначеної інформації та документів, рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 1388 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 01.09.2019 по 11.03.2022 та з01.01.2023 по 31.12.2023.

Згідно вказаних розрахунків загальний розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди ( користування) за період з 01.09.2019 року по 11.03.2022 року, становить 267756,95 грн., та за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 становить 137360,78 грн. Враховуючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вищезазначений період часу користувались вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, через, що відповідно до положень ст.ст. 1212-1214 ЦК України повинен відшкодовувати Запорізькій міській раді доходи, які одержали у вигляді несплаченої орендної плати за період з 01.03.2020 року по 11.03.2022 та за 01.01.2023 року по 31.12.2023 року у розмірі 405117,73 грн.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, прокурор зазначає, що до постановлення рішення у справі відповідачем може бути вчинені дії, спрямовані на відчуження або передачу у користування належного йому майна, що може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог прокурора.

Розглянувши заяву представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає частковому задоволенню в зв`язку з наступним.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно, забороною вчиняти певні дії (п.п. 1,2 частини першої статті 150 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовних вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Разом з тим, забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.

Згідно із роз`ясненнями, що містяться у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

З наведеного вбачається, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому, заявник не зобов`язаний подавати суду докази.

Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення ст.ст. 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих передчасних дій із боку відповідача, з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Вищезазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.06.2022 року у справі № 908/2382/21, в якій колегія відступила від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладених у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 904/1478/19, від 16.12.2019 року у справі № 904/3459/19 та від 28.05.2021 року у справі № 10/5026/290/2011 (925/1502/20), та зазначила, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

Згідно із приписами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на об`єкти нерухомого майна та їх обтяження підлягають державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В силу зазначеного та для запобігання неспівмірності, суд вважає за необхідне прийняти заходи забезпечення позову у вигляді арешту нерухомого майна, належного на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах ціни позову, тобто ці заходи будуть мати наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та не зумовлять фактичного вирішення спору по суті. Разом з тим, зазначені заходи не порушують будь-яких прав третіх осіб, та рівно й відповідача.

Враховуючи наведене, суд доходить до висновку, що ефективним заходом забезпечення позову заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області при існуванні спірних правовідносин є накладення арешту на нерухоме майно відповідача в межах заявленої до стягнення суми.

У своїй заяві прокурор, посилаючись на положення ст. 141 ЦПК України просив вирішити питання стягнення з відповідачів судових витрат за подачу заяви про забезпечення позову.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Згідно ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення суду зокрема зазначається розподіл судових витрат.

Таким чином, питання розподілу судових витрат вирішується судом після розгляду позовних вимог позивача.

Враховуючи викладене, при розгляді питання про забезпечення позову судом не може бути вирішене питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 153,157, 260 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя Запорізької області про забезпечення позову в цивільній справі за позовом заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької область, який діє в інтересах держави в особі Запорізької міської ради, до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна задовольнити частково.

Накласти арешт на об`єкт нерухомого майна: незавершене будівництво, недобудована будівля ремонтного боксу № 2 літ Б, недобудована будівля гаражу на 2 автомобіля та складу запчастин літ В, розташовану за адаресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту майна 1327463323101, який відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_1 ( розмір частки 1/2) та ОСОБА_2 ( розмір частки 1/2) в межах заявлених вимог в сумі 405117,73 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню.

Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції в п`ятнадцятиденний строк.

Суддя: Філіпова І. М.