Рішення

від 17.04.2024 по справі 465/3881/23

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/3881/23

2/465/946/24

РІШЕННЯ

Іменем України

17.04.2024 року м.Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого-судді Мартинишин М.О.

з участю секретаря Кондрашин В.Р.

представника позивача ОСОБА_1

представник третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Страхова ГРУПА Ю.БІ.АЙ-КООП», ОСОБА_4 , за участю третьої особи: ОСОБА_5 про стягнення збитків

ВСТАНОВИВ:

представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «Ю.БІ.АЙ-КООП» 111 750,02 гривень відшкодування завданих збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнути з ОСОБА_4 103 351,82 гривень відшкодування завданих збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та стягнути з Акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «Ю.БІ.АЙ-КООП» та ОСОБА_4 судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 28 квітня 2021 р. о 17 год. 41 хв. в м. Львів по вул. Наукова водій ОСОБА_5 керуючи транспортним засобом марки Daewoo, модель Nexia, державний номерний знак НОМЕР_1 виїжджаючи на дорогу з житлової зони не надав дорогу транспортному засобу марки Тоуоtа, модель Саmry, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 , який рухався по головній дорозі. Внаслідок чого сталось зіткнення між автомобілями з отриманням технічних пошкоджень, які нанесли матеріальні збитки.

Автомобіль «ТоуоtаСаmry»,державний номернийзнак НОМЕР_2 належитьна правівласності ОСОБА_3 ,що підтверджуєсвідоцтво прореєстраціютранспортного засобу серії НОМЕР_3 зареєстрованого ТСЦ 4641 від 13 березня 2019 року.

01 червня 2021р. ОСОБА_3 видала ОСОБА_7 довіреність(посвідченаприватним нотаріусомЯворівського районногонотаріального округуБобеликом О.І.,зареєстрована вреєстрі за№ 784)з правомвести справищодо отриманнястрахового відшкодування збитків завданих внаслідок аварії.

Постановою Залізничногорайонного судум.Львова від14травня 2021року визнано ОСОБА_5 винниму вчиненніадміністративного правопорушенняпередбаченого ст.124Кодексу Українипро адміністративніправопорушення запорушеннявимог п. 10.2. Правил дорожнього руху.

Автомобіль «DaewooNexia»,державний номернийзнак НОМЕР_1 ,яким керував ОСОБА_5 ,на моментскоєння ДТПналежав направі власностівідповідачу ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Цивільно-правовавідповідальність власниканаземного транспортногозасобу«DaewooNexia»д.н.з. НОМЕР_1 ,була застрахованау АТ«СТРАХОВА ГРУПА«Ю.БІ.АЙ-КООП»відповідно дополісу№ 201437194обов`язковогострахування власниківназемних транспортнихзасобів від02жовтня 2020 року, оригінал якого зазначає знаходиться у ОСОБА_5 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль позивача зазнав значних механічних пошкоджень.

Згідно звіту №ФС-34 від 28 квітня 2021 року, який виконано за замовленням ОСОБА_3 суб`єктом оціночної діяльності - ОСОБА_8 про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого колісного транспортного засобу, до якого ринкова вартістьколісного транспортногозасобу «Тоуоtа Саmry», номерний знак НОМЕР_2 становить363990,15грн.,вартість відновлювальногоремонту 215101,84грн.,значення коефіцієнтуфізичного зносу0,61,вартість відновлювальногоремонту КТЗзурахуванням зносу 111 750,02 грн.

Так,водій «ТоуоtаСаmry» ОСОБА_6 засобами поштовогозв`язкузвернувся доАТ«Страхова група«Ю.БІ.АЙ-КООП»із повідомленнявід 28квітня 2021р.про настаннядорожньо-транспортної пригоди, що підтверджує квитанція № 7902611605020.

04 червня 2021 р. представник власника автомобіля «Тоуоtа Саmry», ОСОБА_7 звернулась до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування шляхом надіслання рекомендованого листа з повідомленням, що підтверджує квитанція № 7902611688538. Однак на день звернення із указаним позовом грошові кошти страховою компанією виплачені не були.

Отже, страховик відповідальності власника автотранспортного засобу «Daewoo Nexia» д.н.з. НОМЕР_1 - АТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП», за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.

Натомість зазначає, що власник автомобіля є зобов`язаною особою та несе відповідальність перед потерпілим за завдану джерелом підвищеної небезпеки шкоду у випадку передбаченому ч.2 ст.1187 ЦК України.

Оскільки до проведеного позивачем звіту про розмір вартості матеріального збитку, останній складає 215 101,84 грн., а тому різницю матеріального збитку 103 351,82 грн. (215 101,84 грн. - 111 750,02 грн. вартість ремонту з коефіцієнтом зносу = 103 351,82 грн.), яку не покриває страхове відшкодування, позивач просить стягнути з власника автомобіля «Daewoo Nexia» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 . У зв`язку з чим, просить позов задоовлити.

Ухвалою судді від 26.06.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено справу розглядати за участю учасників справи.

27 вересня 2023 року на адресу суду надійшов відзив від представник відповідачки ОСОБА_4 на позовну заяву по справі №465/3881/23, у якому він заперечив проти заявлених позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 посилаючись на те, що автомобіль «Daewoo Nexia» д.н.з. НОМЕР_1 належав на праві власності ОСОБА_4 , та цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу була застрахована у АТ «Страхова компанія «Ю.БІ.АЙ-КООП», відповідно до полісу №201437194 від 12.10.2020 року ОСОБА_5 . Автомобіль «Daewoo Nexia» д.н.з. НОМЕР_5 в момент ДТП перебував у повному розпорядженні та користуванні ОСОБА_5 , який придбав його у ОСОБА_4 оформивши генеральну довіреність, яка знаходиться у ОСОБА_5 та була посвідчена приватним нотаріусом Київського міськогонотаріального округуКараєвою СаміроюЕльхан Кизи,яка вданий часне здійснюєсвою діяльністьта покинуламежі України. Копію даної довіреності відповідач немає змоги надати, оскільки її оригінал знаходиться в ОСОБА_5 , а нотаріус, яка посвідчувала довіреність припинила свою діяльність та покинула територію України у зв`язку з воєнним станом. Як вбачається із розписки від 17.12.2015 року(копія додається) ОСОБА_5 зобов`язувався віддати сину ОСОБА_4 . ОСОБА_9 грошові кошти у розмірі 3 400 доларів США (79 968 грн. по курсу НБУ станом на дату укладання розписки) до 17.12.2017 року в якості оплати за автомобіль «Daewoo Nexia» д.н.з. НОМЕР_5 , 2007 року випуску. Тобто фактично автомобіль Daewoo Nexia, д.н.з. НОМЕР_1 належав та перебував в розпорядженні та користуванні ОСОБА_5 , проте через прострочення ним оплати його вартості не був належним чином за ним зареєстрований. Таким чином зазначає, що при відшкодуваннішкоди страховаповинна відшкодуватизбиток,який повиненбути розрахованийу відповідностідо положеньЗакону України« «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщоці розрахункиповністю непокривають відновлювальнийремонт,то різницюповинен відшкодуватисаме винуватець,а неїї довірителька. Отже, ОСОБА_10 не є належним відповідачем у даній справі. Крім цього, вважає, що суму страхового відшкодування позивачу повинна виплатити страхова компанія, оскільки вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу у розмірі 111 750,02 грн. не виходить за межі страхової суми, вказаної в договорі в розмірі 130 000,00 гривень. З огляду наведене, просить відмовити у задоволенні позивних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_4 про стягнення 103 351,82 гривень відшкодування завданих збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судового та збору.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні до викладеного у позовній заяві. Просить позов задовольнити.

Відповідачі та їх представники у судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про день, час та місце слухання справи.

Представник третьої особи у судовому засіданні позов заперечив та зазначає, що будь-яких підстав для задоволення вимог до ОСОБА_5 є відсутні. Тому просив відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_5 .

За таких обставин суд вважає, що справу слід слухати за відсутності відповідачів та їх представників на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом установлено, що 28.04.2021 року о 17 год. 41 хв. в м. Львів, вул. Наукова, буд.12А, ОСОБА_5 керуючи транспортним засобом «Daewoo Nexia» д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи на дорогу з житлової зони не надав дорогу транспортному засобу «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 , котрий рухався по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення між автомобілями, внаслідок ДТП обидва автомобілі отримали технічні пошкодження, чим завдано матеріальні збитки, чим порушив вимоги п. 10.2Правил дорожнього руху.

Згідно з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 зареєстрованого 13.03.2019 року(а.с.9), транспортний засіб марки «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_2 , належить позивачу на праві власності.

Згідно з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 . зареєстрованого 17.09.2015 року(а.с.10) транспортний засіб марки «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_5 , на момент скоєння ДТП належав на праві власності відповідачу ОСОБА_4 .

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2021 року у справі №463/3147/21 визнано ОСОБА_5 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та обрати йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.(а.с.14).

Відповідно до ч. 6ст. 82 ЦПК України,постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, факт винуватості водія ОСОБА_5 у вчиненнідорожньо-транспортноїпригодиза його участю, що мало місце 28.04.2021 року, є встановленим та не підлягає доказуванню.

У відповідності до копії полісу №ЕР- 201437194 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів(а.с.187) станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 28.04.2021 року цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_5 автомобіля« Daewoo Nexia» д.н.з. НОМЕР_1 була забезпечена полісом у АТ «СТРАХОВА ГРУПА «Ю.БІ.АЙ-КООП». Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає 130000 грн.; розмір франшиза 2 000 грн.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль позивача зазнав значних механічних пошкоджень.

Так, 30.04.2021 року водій «Тоуоtа Саmry» ОСОБА_6 засобами поштового зв`язку звернувся до АТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» із повідомлення від потерпілої особи про настання про настання дорожньо-транспортної пригоди від 28 квітня 2021 року(а.с.11-13).

Згідно звіту №ФС-34 від 28 квітня 2021 року, який виконано за замовленням ОСОБА_3 суб`єктом оціночної діяльності - ОСОБА_8 про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого колісного транспортного засобу(а.с.15-31), до якого ринкова вартість колісного транспортного засобу «Тоуоtа Саmry», номерний знак НОМЕР_2 становить 363 990,15 грн., вартість відновлювального ремонту КТЗ становить 215 101,84 грн. (включаючи ПДВ на матеріали фарбування та запасні частини), значення коефіцієнту фізичного зносу - 0,61, вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням зносу 111 750,02 грн.(включаючи ПДВ на матеріали фарбування та запасні частини) та вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу КТЗ «Тоуоtа Саmry», реєстраційний номер НОМЕР_2 без урахування ПДВВ становить 96980,60 гривень.

Так, 07.06.2021 року представник власника автомобіля «Тоуоtа Саmry», ОСОБА_7 на підставі довіреності від 01.06.2021 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Бобеликом О.І., зареєстрована в реєстрі за № 784 засобами поштового зв`язку(а.с.32-34) звернулась до АТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» із заявою про виплату страхового відшкодування шляхом.

Однак на день звернення із вказаним позовом грошові кошти відповідачем АТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» позивачу виплачені не були, з проводу чого позивачка зверталась із скаргами до Національного банку України, до Моторно (транспортного) бюро України на бездіяльність АТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» та до останнього(а.с.35-49).

За правилами ст.15та ч.1 ст.16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу ст.22 ЦК Україниособа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому, суд зазначає, що загальні підстави відшкодування шкоди визначен ст.1166 ЦК України, згідно з частинами першою, другою якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно із частиною другою статті 1187ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В силу ч.1ст.1188 ЦК Українишкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Згідно зі статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктами 2, 3 частини першої статті 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком (стаття 990 ЦК України).

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про страхування» встановлено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов`язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів регламентується Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, у статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У відповідності до п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Пунктом 9.4. ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з пунктом 34.2 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2019 року у справі №501/212/17 (провадження №61-30734св18) вказано, що потерпілий, в силу норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», має право на отримання страхового відшкодування і не зобов`язаний повідомляти про страховий випадок страхову компанію, яка за законом повинна здійснювати страхове відшкодування, так як цей обов`язок покладено саме на водія забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до пункту 34.2 статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має на це право, подає страховику відповідну заяву. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу (ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку із визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як роз`яснено у пунктах 16, 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а відповідно достатті 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з пунктом 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №14-176цс18 відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19)).

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Варто наголосити, що оспорюючи розмір страхового відшкодування, відповідач АТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» у відповідності до цивільно-процесуального законодавства наділений правом подавати власні докази на підтвердження суми страхового відшкодування, однак такі АТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» долучені не були.

Позивачем надано докази на підтвердження завданих йому збитків, при цьому відповідачами належних та допустимих доказів, які б спростовували визначений розмір збитків, як підстави для зменшення визначення розміру збитків, відповідачем не надано, хоче це згідно приписів ст. 81 ЦПК України, є його обов`язком.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 760/5618/16-ц (провадження № 61-4463св18), від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц (провадження № 61-34581св18).

Отже, висновки вищезгаданого звіту щодо розміру завданої позивачу в результаті ДТП майнової шкоди відповідачем АТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» належними та допустимими доказами не спростовано.

Абзац другий пункту 12.1статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників аземних транспортних засобів»передбачає, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

У постанові від 28 лютого 2018 року (у справі № 757/22706/15-ц (провадження № 61-4507св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника ПДВ послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум ПДВ, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком.

У постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 523/5890/15-ц (провадження № 61-18781св18) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду висловив такі правові висновки: всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування ПДВ. В зв`язку з цим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, що підлягає до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (пункт 36.4статті 36 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), ПДВ не нараховується, окремим рядком не виділяється і страховики не є платниками ПДВ по таких операціях. У разі, якщо страхові суми спрямовуються безпосередньо на придбання у платника ПДВ послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, що мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум ПДВ, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Зазначені зобов`язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. У випадку непроведення фактичного ремонту транспортного засобу, податкові зобов`язання не виникають.

Визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять із фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ (Висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, висловлені у постанові від 13 березня 2018 року у справі № 910/9396/17, у пунктах 4.36-4.37 постанови від 6 липня 2018 року у справі № 924/675/17 )

Отже, ПДВ не входить до суми страхового відшкодування та може бути повернуто позивачу страховиком після надання відповідних документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту.

Натомість позивачем та його представником не надано доказів про фактичне здійснення ремонту автомобіля

З урахуванням вищевказаного, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд вважає, що стягненню із АТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» на користь позивача підлягає стягненню сума відшкодування завданих збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 94980,68 гривень із зменшенням суми збитку на суму франшизи та без врахування сум ПДВ, отже, наявні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині частково.

Щодо вимог до ОСОБА_4 суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Абзац 2 частини 1 ст.1192ЦК України передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункт 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц).

Так, у постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 року у справі № 6-691цс15 зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати). З врахуванням цього висновку Верховний Суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові № 686/17155/15-ц від 03.10.2018 року підтримав вищезазначений правовий висновок та визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за фактом фізичного зносу, а за решту - безпосередній винуватець.

Таким чином, винуватець відповідає за завдану шкоду, якщо вона перевищує міру відповідальності страховика або відноситься до сум, які страховик не повинен відшкодовувати.

Разом з тим, у даній справі суд, після подання відзиву представником відповідачки ОСОБА_4 та роз`яснення представнику позивача необхідності визначення кола відповідачів у такій справі, натомість представник позивача наполягав у судовому засіданні на стягненні збитків у данійсправі саме з Акціонерного товариства «Страхова ГРУПА Ю.БІ.АЙ-КООП» та ОСОБА_4 .

З огляду на наведене, а також ураховуючи, що дорожньо-транспортна пригода 28.04.2021 року, внаслідок якої пошкоджено настала з вини ОСОБА_5 , а тому суд доходить висновку, що в частині позовних вимог про стягнення коштів із відповідача ОСОБА_4 слід відмовити.

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Разом із позовною заявою, позивачем надано оригінал квитанції про сплату судового збору у сумі 2 151,02 гривень

У відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до переконання, що з відповідача АТ «Страхова ГРУПА Ю.БІ.АЙ-КООП» на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 949,80 гривень, які сплачений за подання позовної заяви та пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 19, 76, 77, 79, 80, 83, 89, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України -

ВИРІШИВ:

позов частково задоволити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова ГРУПА Ю.БІ.АЙ-КООП» на користь ОСОБА_3 суму відшкодування завданих збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 94980,68 грн. та судові витрати по сплаті судового збору розмірі 949,80 грн., а всього разом 95930,48 грн.(дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот тридцять гривень, сорок вісім копійок).

В частині позовних вимог про стягнення коштів із відповідача ОСОБА_4 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 ,місце проживання:АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Страхова ГРУПА Ю.БІ.АЙ-КООП», код ЄДРПОУ: 31113488, місцезнаходження: м. Київ вул. Бастіонна, 5/13

Відповідач: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 ,місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_8 ,місце проживання: АДРЕСА_3 .

Дата складення повного судового рішення 22.04.2024 року.

Суддя Мартинишин М.О.