Постанова

від 16.10.2024 по справі 465/3881/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/3881/23 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О.

Провадження № 22-ц/811/1638/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Ванівського О.М.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

розглянувшив порядкуписьмового провадженняцивільну справуза апеляційноюскаргою ОСОБА_1 на рішенняФранківськогорайонногосуду м.Львовавід 17квітня 2024року усправі запозовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «СтраховаГРУПА Ю.БІ.АЙ-КООП», ОСОБА_2 , за участю третьої особи: ОСОБА_3 простягнення збитків,-

ВСТАНОВИВ:

В травні 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Акціонерного товариства «СтраховаГРУПА Ю.БІ.АЙ-КООП», ОСОБА_2 , за участю третьої особи: ОСОБА_3 простягнення збитків.

В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що 28 квітня 2021 р. о 17 год. 41 хв. в м. Львів по вул. Наукова водій ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом марки Daewoo, модель Nexia, державний номерний знак НОМЕР_1 виїжджаючи на дорогу з житлової зони не надав дорогу транспортному засобу марки Тоуоtа, модель Саmry, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , який рухався по головній дорозі. Внаслідок чого сталось зіткнення між автомобілями з отриманням технічних пошкоджень, які нанесли матеріальні збитки.

Автомобіль «Тоуоtа Саmry», державний номерний знак НОМЕР_2 належить на правівласності ОСОБА_1 , що підтверджує свідоцтво про реєстраціютранспортного засобу серії НОМЕР_3 зареєстрованого ТСЦ 4641 від 13 березня 2019 року.

01червня 2021 р. ОСОБА_1 видала ОСОБА_5 довіреність(посвідчена приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Бобеликом О.І., зареєстрована в реєстрі за № 784) з правом вести справи щодо отриманнястрахового відшкодування збитків завданих внаслідок аварії.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2021 року визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушенняпередбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушеннявимог п. 10.2. Правил дорожнього руху.

Автомобіль «Daewoo Nexia», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 , на момент скоєння ДТП належав на праві власності відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу«Daewoo Nexia» д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у АТ «СТРАХОВА ГРУПА «Ю.БІ.АЙ-КООП» відповідно до полісу№ 201437194 обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів від 02жовтня 2020 року, оригінал якого зазначає знаходиться у ОСОБА_3 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль позивача зазнав значних механічних пошкоджень.

Згідно звіту №ФС-34 від 28 квітня 2021 року, який виконано за замовленням ОСОБА_1 суб`єктом оціночної діяльності - ОСОБА_6 про оцінкувартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого колісного транспортного засобу, до якогоринкова вартість колісного транспортногозасобу «Тоуоtа Саmry», номерний знак НОМЕР_2 становить 363 990,15 грн., вартість відновлювального ремонту 215 101,84 грн.,значення коефіцієнту фізичного зносу 0,61, вартість відновлювального ремонту КТЗ зурахуванням зносу 111 750,02 грн.

Так, водій «Тоуоtа Саmry» ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку звернувся до АТ«Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» із повідомлення від 28 квітня 2021 р. про настаннядорожньо-транспортної пригоди, що підтверджує квитанція № 7902611605020.

04 червня 2021 р. представник власника автомобіля «Тоуоtа Саmry», ОСОБА_5 звернулась до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування шляхом надіслання рекомендованого листа з повідомленням, що підтверджує квитанція № 7902611688538. Однак на день звернення із указаним позовом грошові кошти страховою компанією виплачені не були.

Отже, страховик відповідальності власника автотранспортного засобу «Daewoo Nexia» д.н.з. НОМЕР_1 - АТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП», за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів також є відповідальною особою за завдані збитки.

Натомість зазначала, що власник автомобіля є зобов`язаною особою та несе відповідальність перед потерпілим за завдану джерелом підвищеної небезпеки шкоду у випадку передбаченому ч.2 ст.1187 ЦК України.

Оскільки до проведеного позивачем звіту про розмір вартості матеріального збитку, останній складає 215 101,84 грн., а тому різницю матеріального збитку 103 351,82 грн. (215 101,84 грн. - 111 750,02 грн. вартість ремонту з коефіцієнтом зносу = 103 351,82 грн.), яку не покриває страхове відшкодування, позивач просить стягнути з власника автомобіля «Daewoo Nexia» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 . У зв`язку з чим, просить позов задоовлити.

Рішенням Франківського районногосуду м.Львова від 17 квітня 2024 року позов частково задоволено.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Страхова ГРУПА Ю.БІ.АЙ-КООП» на користь ОСОБА_1 суму відшкодування завданих збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 94 980,68 грн. та судові витрати по сплаті судового збору розмірі 949,80 грн., а всього разом 95 930,48 грн.(дев`яносто п`ять тисяч дев`ятсот тридцять гривень, сорок вісім копійок).

В частині позовних вимог про стягнення коштів із відповідача ОСОБА_2 - відмовлено.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позову оскаржила ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу.

Покликається на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення.

В обґрунтування скарги зазначає, що рішення суду відносно відповідача ОСОБА_7 має порушення норм матеріального права, яке полягає у не застосуванні ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України. За цією нормою шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об?єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Також звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази, що на момент ДТП автомобіль знаходився у власності іншої особи. Розписка надана ОСОБА_2 не є належним доказом переходу права власності на автомобіль від неї до іншої особи. За даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 власником автомобіля Daewoo Nexia, державний номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_2 . Виходячи з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана автомобілем Daewoo Nexia, державний номерний знак НОМЕР_1 (джерело підвищеної небезпеки) відшкодовується ОСОБА_2 .

Просить рішення суду скасувати в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повній мірі.

Згідно ч. 1ст. 368 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч.1ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13статті 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимогЦПК України.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин 4, 5ст.268 ЦПК Україниу разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, щоапеляційну скаргу слід залишити без задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 1-5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно дост. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення збитків з ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що винуватець відповідає за завдану шкоду, якщо вона перевищує міру відповідальності страховика або відноситься до сум, які страховик не повинен відшкодовувати. Враховуючи, що дорожньо-транспортна пригода 28.04.2021 року, внаслідок якої пошкоджено автомобіль позивача настала з вини ОСОБА_3 , то в задоволенні позову відмовлено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 28.04.2021 року о 17 год. 41 хв. в м. Львів, вул. Наукова,буд.12А, ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом «Daewoo Nexia» д.н.з. НОМЕР_1 , виїжджаючи на дорогу з житлової зони не надав дорогу транспортному засобу «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , котрий рухався по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення між автомобілями, внаслідок ДТП обидва автомобілі отримали технічні пошкодження, чим завдано матеріальні збитки, чим порушив вимоги п. 10.2Правил дорожнього руху.

Згідно з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 зареєстрованого 13.03.2019 року, транспортний засіб марки «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_2 , належить позивачу на праві власності.

Згідно з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 . зареєстрованого 17.09.2015 року транспортний засіб марки «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 , на момент скоєння ДТП належав на праві власності відповідачу ОСОБА_2 .

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 14 травня 2021 року у справі №463/3147/21 визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогост. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та обрати йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Відповідно до ч.6ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, факт винуватості водія ОСОБА_3 у вчиненні дорожньо-транспортної пригодиза його участю, що мало місце 28.04.2021року, є встановленим та не підлягає доказуванню.

У відповідності до копії полісу №ЕР- 201437194 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів(а.с.187) станом на момент дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 28.04.2021 року цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 автомобіля« Daewoo Nexia» д.н.з. НОМЕР_1 була забезпечена полісом у АТ «СТРАХОВА ГРУПА «Ю.БІ.АЙ-КООП». Ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає 130 000 грн.; розмір франшиза 2 000 грн.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, автомобіль позивача зазнав значних механічних пошкоджень.

Так, 30.04.2021 року водій «Тоуоtа Саmry» ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку звернувся до АТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» із повідомлення від потерпілої особи про настання про настання дорожньо-транспортної пригоди від 28 квітня 2021 року.

Згідно звіту №ФС-34 від 28 квітня 2021 року, який виконано за замовленням ОСОБА_1 суб`єктом оціночної діяльності - ОСОБА_6 про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого колісного транспортного засобу(а.с.15-31), до якого ринкова вартість колісного транспортного засобу «Тоуоtа Саmry», номерний знак НОМЕР_2 становить 363 990,15 грн., вартість відновлювального ремонту КТЗ становить 215 101,84 грн. (включаючи ПДВ на матеріали фарбування та запасні частини), значення коефіцієнту фізичного зносу - 0,61, вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням зносу 111 750,02 грн.(включаючи ПДВ на матеріали фарбування та запасні частини) та вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу КТЗ «Тоуоtа Саmry», реєстраційний номер НОМЕР_2 без урахування ПДВВ становить 96 980,60 гривень.

Так, 07.06.2021 року представник власника автомобіля «Тоуоtа Саmry», ОСОБА_5 на підставі довіреності від 01.06.2021 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Бобеликом О.І., зареєстрована в реєстрі за № 784 засобами поштового зв`язку звернулась до АТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» із заявою про виплату страхового відшкодування шляхом.

Однак на день звернення із вказаним позовом грошові кошти відповідачем АТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» позивачу виплачені не були, з проводу чого позивачка зверталась із скаргами до Національного банку України, до Моторно (транспортного) бюро України на бездіяльність АТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» та до останнього.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У п. п. 4, 5 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до ст. ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодовувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ним і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Частиною першої статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.

Крім того,ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 3 вказаного закону встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону № 1961-IV).

Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (пункт 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Системний аналіз наведених положень Закону № 1961-IV та ЦК України дає підстави для висновку, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (пункт 149 постанови від 14.12.2021 Великої Палати Верховного Суду у справі № 147/66/17).

У разі, якщо потерпілий не реалізував своє право на отримання страхового відшкодування за рахунок страховика, він має права вимагати від винуватця - страхувальника, чия відповідальність застрахована, відшкодування шкоди, якщо розмір такої перевищує розмір страхового відшкодування, у тому числі і на суму франшизи.

Зазначені правові висновки містяться у постанові ВС від 02.02.2022 у справі №712/7104/19.

Відтак, винуватець ДТП, який застрахував свою цивільно-правову відповідальність, що є обов`язковим в силу закону, відповідає за завдані ним збитки іншим учасникам дорожнього руху лише в разі, якщо вони не покриваються розміром страхової виплати за відповідним договором.

Верховний суд у постанові №686/17155/15-ц від 03.10.2018 вказав, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту безпосередній винуватець.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб марки «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 , на момент скоєння ДТП належав на праві власності відповідачу ОСОБА_2 .

Власник автомобіля є зобов`язаною особою та несе відповідальність перед потерпілим за завдану джерелом підвищеної небезпеки шкоду у випадку, якщо в момент дорожньо-транспортної пригоди він керував транспортним засобом (тобто є заподіювачем шкоди) або у випадку, передбаченому частиною першою статті 1172 ЦК України.

Наявність реєстраційних документів на автомобіль марки «Daewoo Nexia», д.н.з. НОМЕР_1 у ОСОБА_3 на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди свідчить про надання згоди ОСОБА_2 на володіння транспортним засобом ОСОБА_3 . Отже, останній володів транспортним засобом на правовій підставі, тобто за згодою власника.

З огляду на зазначене, ОСОБА_3 є зобов`язаною особою з відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, оскільки в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди саме він на правовій підставі володів транспортним засобом.

Схожий за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.03.2021 р. у справі № 450/3002/17 (провадження № 61-15613св20).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його неможна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERS v.UKRAINE, № 4909/04, § 58,ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року. Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.

Керуючись ст.ст.367,368, п. 1 ч. 1 ст.374, ст.ст.375,381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Франківського районногосуду м.Львова від 17 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 16.10.2024 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді: Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.