Рішення

від 24.04.2024 по справі 502/2050/20

КІЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 502/2050/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого - судді Балан М. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Урсул Г. К.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство»

про

визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді,

стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування поданого позову вказано, що позивач працював в Госпрозрахунковому відокремленому структурному підрозділі «Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод» приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» на посаді моториста 1 класу-матроса 1 класу буксиру «Орловка» службово-допоміжного флоту (наказ №169/к від 05.11.2018 року.)

Наказом №153/к ГВСП «КСБСРЗ» ПрАТ «УДП» від 02.11.2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади моториста 1 класу-матроса 1 класу буксиру «Орловка» службово-допоміжного флоту відповідно до п.1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників.

Так, 02.09.2020 року позивачу було вручено відповідачем - Попередження про скорочення посади та про майбутнє звільнення з займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України 02.11.2020 року. Попередження зроблено на підставі Наказу №112 ГВСП «КСБСРЗ» ПрАТ «УДП» від 01.09.2020 року, згідно якого зі штатного розпису ГВСП «КСБСРЗ» ПрАТ «УДП» виводиться посада моториста 1 класу-матроса 1 класу буксиру «Орловка» службово-допоміжного флоту, відповідно до статті 49-2 КЗпП України.

Між тим, відповідачем інша робота позивачу не пропонувалась, заходів для переведення на іншу посаду не приймалось і відповідно позивач не відмовлявся від роботи на іншій посаді.

Як зазначає позивач, він не згоден зі звільненням з ініціативи власника за п. 1 ст. 40 КЗпП України,оскільки йому не була запропонована інша робота.

Через незаконне звільнення, позивач втратив сон та перебував у пригніченому стан.

На підставі вищезазначеного, представник позивача в позові просив суд:

-визнати Наказ Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод» приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» №153/к від 02.11.2020 року про звільнення з посади моториста 1 класу-матроса 1 класу буксиру «Орловка» службово-допоміжного флоту ОСОБА_1 відповідно до п. 1 статті 40 КЗпП України незаконним;

-поновити ОСОБА_1 в Госпрозрахунковому відокремленому структурному підрозділі «Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод» приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» на посаді моториста 1 класу-матроса 1 класу буксиру «Орловка» службова-допоміжного флоту;

-стягнути з Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод» приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (Одеська область, м. Кілія, вул. Миру,3, Регистр. номер (ЗКПО): 33113076) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.11.2020 року на час прийняття рішення по справі;

-стягнути з Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод» приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (Одеська область, м. Кілія, вул. Миру,3, Регистр. номер (ЗКПО): 33113076) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 моральну шкоду в сумі 20000 грн.;

-стягнути з Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод» приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (Одеська область, м. Кілія, вул. Миру,3, Регистр. номер (ЗКПО): 33113076) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області від 06.01.2022 року, відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 31.10.2023 року замінено первісного відповідача у справі Госпрозрахунковий відокремлений структурний підрозділ «Кілійський суднобудівельно судноремонтний завод» ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» на ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» (код ЄДРПОУ: 01125821, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Ізмаїл, вул. Пароходна, 28).

Відповідач по справі, з врахуванням раніше поданих відзивів у останній редакції від 29.01.2024 року зазначив, що 02.09.2020 року із дотриманням визначеного ч. 1 ст. 49-2 КзпП України двомісячного строку персонального попередження про наступне вивільнення, позивачу було вручено повідомлення про заплановане вивільнення, що підтверджується підписом позивача під рядком «З попередженням ознайомлений». Відповідач звертає увагу суду, що наказом «ГВСП «КССРЗ» №112 від 01.09.2020 року про заплановане вивільнення був попереджений не тільки позивач, а ще 3 працівники допоміжного флоту, в т.ч. капітан - старший механік судновий буксиру «Орловка».

У даному випадку у ПрАТ «УДП» відбулося скорочення чисельності та штату працівників, що чітко вбачається з наданих відповідачем документів, не заперечується позивачем та не суперечить чинному законодавству. Як вбачається із змін до штатного розпису нові посади, які міг би зайняти позивач згідно своєї кваліфікації, на підприємстві не вводились. Протягом двох місяців від дати повідомлення про скорочення до дати звільнення були прийняті нові працівники на наступні посади: інженера-технолога, машиніста крану 5-го розряду, електрозварника ручного зварювання 4-го розряду, начальника виробничої служби, начальника суднокорпусного цеху. Позивач не відповідав кваліфікаційним критеріям щодо зайняття зазначених посад, тому такі посади йому не пропонувались. Практично одразу ж після звільнення позивача, а саме 01.01.2021 р., буксир «Орловка» був виведений з експлуатації, тобто не працював, що підтверджується довідкою № 034/720 від 10.11.2022 року.

На підставі вищезазначеного представник відповідача просив суд:

- відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 по справі в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані сторонами докази, проаналізувавши відповідні положення законодавства, судом встановлено наступні фактичні обставини по справі та відповідний їм зміст спірних правовідносин.

Відповідно до копії трудової книжки від 03.09.2009 року, заповненої на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що:

-з 06.11.2018 року, відповідно до наказу № 169/к від 05.11.2018 року ОСОБА_1 прийнято на посаду моториста 1 класу матроса 1 класу буксиру «Орловка» службово допоміжного флоту.

02.08.2020 року т.в.о. директора ГВСП «Кілійський суднобудівельно судноремонтний завод» ПрАТ «Українське Дунайське пароплавство» винесено попередження про скорочення посади, на підставі наказу № 112 від 01.09.2020 року, згідно зі штатного розпису ГВСП «Кілійський суднобудівельно судноремонтний завод» виводиться посада моториста 1 класу матроса 1 класу буксиру «Орловка» службово допоміжного флоту та відповідно до ст. 49-2 КЗпП України попереджено ОСОБА_1 про майбутнє звільнення із займаної посади за пунктом 1 ст. 40 КЗпП України 02.11.2020 року, /а. с. 11/.

Згідно наказу т.в.о директора ГВСП «КСБСРЗ» № 112 від 01.09.2020 року, з метою раціоналізації штатної структури посад, направленої на зменшення витрат на виробництво та підвищення ефективності виробничої діяльності плавзасобів ГВСП «КСБСРЗ», а також виконання нормативних вимог щодо підготовки й дипломування моряків, наказано з 01.11.2020 року скоротити штатні посади, в тому числі моториста 1 класу матрос 1 класу буксира «Орловка» СДФ, /а. с. 13/.

Відповідно до Витягу з наказу № 153/к від 02.11.2020 року, винесеного т.в.о директора заводу вбачається, що ОСОБА_1 , моториста 1 класу матроса 1 класу буксиру «Орловка» службово допоміжного флоту, звільнено 02.11.2020 року у зв`язку зі скороченням штату працівників, на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, /а. с. 12/.

Згідно довідки від 08.11.2022 року, наданої Головою Первинної профспілкової організації ГВСП «КСБСРЗ» ПрАТ «УДП», ОСОБА_1 в період з 05.11.2018 року по 02.11.2020 року не перебував в первинній профспілковій організації, /а. с. 82/.

При ухваленні рішення судом застосовано наступні правові норми.

За змістом ч. 3 ст. 12та ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом.

Відповідно дост.263ЦПКУкраїни,судоверішенняповинно ґрунтуватисяназасадахверховенства права,бутизаконнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухваленесудомвідповідно донормматеріальногоправа іздотриманнямнормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідатизавданнюцивільного судочинства,визначеномуцимКодексом. Привиборі ізастосуваннінормиправа доспірнихправовідносинсуд враховуєвисновкищодозастосування відповіднихнормправа,викладенівпостановах ВерховногоСуду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповіднодостатті 43 КонституціїУкраїникожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно частини першої статті 21КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частини перша, третя статті 49-2 КЗпП України).

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Положеннями частини першої статті 42КЗпП України регламентовано, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам із більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Таким чином, при вивільненні працівників, у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

За змістом статті 42КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі,та які не мають такого права,стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року в справі № 333/4222/19 (провадження № 61-2971св21) зазначено, що «за змістом статті 42КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду. При визначенні працівників із більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо. Кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються, визначається залежно від вимог до освіти, професійного навчання та практичного досвіду працівників, здатних виконувати відповідні завдання та обов`язки. Для висновку про наявність переваги при залишенні на роботі працівника перш за все повинно бути з`ясовано, чи є рівними кваліфікація та продуктивність праці вивільненого працівника порівняно із залишеним на роботі, за яким роботодавцем визнане переважне право. Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен провести порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. У випадку, коли роботодавцем при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці звільнено працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, суд може констатувати порушення положень статті 42КЗпП України і, як наслідок, незаконність звільнення дій роботодавця».

Верховним Судом у постановах від 20 січня 2021 року у справі № 720/2124/18, від 08 липня 2022 року у справі № 359/8303/20, від 09 липня 2020 року у справі № 809/2894/13, від 01 лютого 2023 року у справі № 607/18097/19) зазначено, що переважне право на залишення працівника на роботі враховується лише у разі скорочення однорідних професій та посад.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в порушення 49-2КЗпП України взагалі не пропонувалися інші посади, які відповідають кваліфікації відповідача, що також підтверджується відповідним відзивом.

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку про визнання наказу №153/квід 02.11.2020року прозвільнення зпосади моториста1класу-матроса1класу буксиру«Орловка» службово-допоміжногофлоту ОСОБА_1 відповідно доп.1статті 40КЗпП України незаконним та відповідно поновлення позивача на посаді.

Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.117КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Враховуючи, що в день звільнення позивачу не було виплачено належні до сплати суми, суд дійшов висновку, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача згідно зі ст.117КЗпП України компенсації за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку працівника.

Згідно ізПостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати»обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Згідно із п. 3 розділу ІІІ даної Постанови при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку, зокремане враховуються одноразові виплати/компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам,які виходять на пенсію,вихідна допомога тощо/;пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати.Однак при обчисленні середньої заробітної плати для оплати за час відпусток або компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов`язків, службового відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.

Відповідно до п. 7 розділу IV Положення обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

З врахуванням вищенаведеного, стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за весь період затримки розрахунку:

-листопад 2020 року 21 день; - грудень 2020 року 22 дні; - січень 2021 року 19 днів; - лютий 2021 року 20 днів; - березень 2021 року 22 дні; - квітень 2021 року 21 день; - травень 2021 року 19 днів; - червень 2021 року 20 днів; - липень 2021 року 22 дні; - серпень 2021 року 21 день; - вересень 2021 року 22 дні; - жовтень 20 днів; - листопад 2021 року 22 дні; грудень 2021 року 23 дні; - січень 2022 року 19 днів; - лютий 2022 року 20 днів; - березень 2022 року 23 дні; - квітень 2022 року 21 день; - травень 2022 року 22 дні; - червень 2022 року 22 дні; - липень 2022 року 21 день; - серпень 2022 року 23 дні; - вересень 2022 року 22 дні; - жовтень 2022 року 21 день; - листопад 2022 року 22 дні;- грудень 2022 року 22 дні; - січень 2023 року 22 дні; - лютий 2023 року 20 днів; - березень 2023 року 23 дні; - квітень 2023 року 20 днів; - травень 2023 року 23 дні; - червень 2023 року 22 дні; - липень 2023 року 21 день; - серпень 2023 року 23 дні; - вересень 2023 року 21 день; - жовтень 2023 року 22 дні; - листопад 2023 року 22 дні; - грудень 2023 21 день; - січень 2024 року 23 дні; - лютий 2024 року 21 день; - березень 2024 року 21 день; - квітень 2024 року - 18 днів. Загальна кількість днів склала 895 днів.

З урахуванням вищенаведеного, стягненню на користь позивача підлягає середній заробіток за період затримки фактичного розрахунку по заробітній платі в розмірі 235877, 25 грн. за 895 робочих днів, що збігли з моменту звільнення позивача до моменту ухвалення судового рішення (263, 55 грн./день?895 днів). Середній заробіток розрахований згідно інформації наданої ГВСП «КСБСРЗ»ПрАТ «УДП» щодо виплат заробітної плати ОСОБА_1 .

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України.

Так, згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до роз`яснень викладених в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Згідно пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

В обґрунтування позивачем завданої йому шкоди зазначає, що через звільнення він втратив сон, довгий час після звільнення не міг думати ні про що інше, боялався зустрітися зі своїми колишніми колегами, перебував у пригніченому стані.

При визначенні розміру завданої моральної шкоди, суд вважає доведеним той факт, що через втрату роботи в житті позивача відбувались вимушені зміни, які полягали у втраті заробітку, пошуку роботи, що не могло не відобразитись на її емоційному стані та психологічній рівновазі.

Тому враховуючи вимушеність змін, що настали у житті позивача у зв`язку з неправомірними діями відповідача, виходячи із засад розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що позов в цій частині позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 2000 гривень, що є достатньою компенсацією моральної шкоди, спричиненої порушенням його трудових прав відповідачем.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ч. 3ст. 133 ЦПК Українидо витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно із ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), рішення від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України»). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, оформлені у встановленому законом порядку, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо), розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2статті 137 ЦПК України).

Таким чином, склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу, при цьому не конкретизовано суму цих витрат, не надано належних та допустимих доказів понесення витрат на правову допомогу та не надано доказів щодо їх обсягу, у зв`язку з чим вказані судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі сплаченого судового збору за дві позовні вимоги немайнового характеру, які задоволені судом.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, ст. ст. 15, 16, 215, 233 ЦК України, керуючись ст. ст.2, 6-13, 81, 89, 141, 258,264-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати наказ Госпрозрахункового відокремленого структурного підрозділу «Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод» приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» №153/к від 02.11.2020 року про звільнення з посади моториста 1 класу-матроса 1 класу буксиру «Орловка» службово-допоміжного флоту ОСОБА_1 відповідно до п. 1 статті 40 КЗпП України незаконним.

Поновити ОСОБА_1 в Госпрозрахунковому відокремленому структурному підрозділі «Кілійський суднобудівельно-судноремонтний завод» приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» на посаді моториста 1 класу-матроса 1 класу буксиру «Орловка» службова-допоміжного флоту.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (код ЄДРПОУ: 01125821, юридична адреса: 68600, Одеська область, Ізмаїльський район, місто Ізмаїл, вулиця Флотська, будинок 28) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.11.2020 року по 24.04.2024 року в розмірі 235877, 25 гривень, з подальшим утриманням зі вказаної суми податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (код ЄДРПОУ: 01125821, юридична адреса: 68600, Одеська область, Ізмаїльський район, місто Ізмаїл, вулиця Флотська, будинок 28) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 моральну шкоду в сумі 2000 грн.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (код ЄДРПОУ: 01125821, юридична адреса: 68600, Одеська область, Ізмаїльський район, місто Ізмаїл, вулиця Флотська, будинок 28) - середнього заробітку за один місяць в сумі 11069, 10 грн., за вирахуванням податків та зборів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (код ЄДРПОУ: 01125821, юридична адреса: 68600, Одеська область, Ізмаїльський район, місто Ізмаїл, вулиця Флотська, будинок 28) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 84, 08 гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українське Дунайське пароплавство» (код ЄДРПОУ: 01125821, юридична адреса: 68600, Одеська область, Ізмаїльський район, місто Ізмаїл, вулиця Флотська, будинок 28) на користь держави судовий збір в розмірі 1681, 60 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку доОдеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного рішення.

Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан