Постанова

від 23.04.2024 по справі 295/14555/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/14555/23 Головуючий у 1-й інст. Єригіна І. М.

Категорія 39 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/14555/23 за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Андрушко Ігоря Петровича про забезпечення позову у цивільній справі № 295/14555/23 за позовом представника ОСОБА_1 - адвоката Андрушко Ігоря Петровича до ОСОБА_2 , третя особа Богунський відділ державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Давиденка Віктора Віталійовича на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 19 лютого 2024 року, постановлену під головуванням судді Єригіної І.М. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У жовтні2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до відповідача про стягнення інфляційних втрат в сумі 129061, 37 грн та трьох відсотків річних від простроченої суми заборгованості у розмір у розмірі 30805, 56 грн.

19лютого 2024року представникпозивача подавзаяву прозабезпечення позову,шляхом накладенняарешту нанерухоме майно,яке належитьна правівласності відповідачу,зокрема:-земельну ділянку,кадастровий номер:1822081300:02:000:1123,яка розташованаза адресою:Житомирська область,Житомирський район,Вертокиївська сільськарада,реєстраційний номероб`єкта нерухомогомайна №1389116418220;площа 0.7704га;-на 1/5частину квартири,загальною площею 50кв.м , житловою площею 29,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 84351618101;

Заяву мотивував тим, що предметом позову у даній справі є стягнення значної суми коштів. Ціна позову (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) становить: 159 866,93 грн. Враховуючи вказані вище обставини, вважав, що існує висока ймовірність того, що відповідач, розуміючи підстави та предмет позову у даній справі, усвідомлюючи наслідки, в разі ухвалення судового рішення на користь позивача, відсутність забезпечення на майно відповідача, останній в будь-який момент зможе здійснити відчуження нерухомого майна, яке йому належить на користь інших осіб, що може значно утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, оскільки відповідачем було здійснено відчуження зазначеного нерухомого майна з метою уникнення від виконання судового рішення.

У судовому засіданні першої інстанції представник позивача уточнив заяву і просив накласти арешт лише на земельну ділянку.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 19 лютого 2024 року заяву задоволено та накладено арешт на вище вказану земельну ділянку.

Не погодившись з ухвалою суду, представник відповідача адвокат Давиденко В.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Вказує, ухвала є незаконна та необґрунтована, постановлена з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що суд не досліджує обґрунтованість позову під час вирішення заяви про забезпечення позову, однак має пересвідчитися, що між сторонами дійсно виник спір. Відповідач заперечує проти задоволення позову, та вважає, що позивач не має права нараховувати інфляційні втрати за зобов`язання, предметом якого є іноземна валюта, також позивач не має права нараховувати 3% річних та інфляційні втрати на період воєнного стану згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, крім того, позивач пропустив позовну давність.

Оскільки вимоги позивача є безпідставними, суд не мав достатніх правових підстав для забезпечення позову.

Позивачем не зазначено жодних конкретних обставин, які б свідчили про намагання відповідача уникнути від погашення заборгованості та приховування нерухомого майна від звернення на нього стягнення. Позивачем не надано жодних доказів необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Відповідач зацікавлений в якнайшвидшому розгляді даної справи.

Отже, застосований судом захід забезпечення позову не забезпечує можливість примусового виконання рішення суду в разі задоволення позову, тому що ціна позову більш ніж в 10 разів перевищує вартість земельної ділянки, на яку накладено арешт.

У власності відповідача є також інше нерухоме майно, вартість якого значно перевищує позовні вимоги позивача, відчуження такого майна не має жодного сенсу.

Вказує, що метою подання такої заяви є намагання представника позивача у не процесуальний спосіб впливати на розгляд іншої справи. Отже, підстави для забезпечення позову відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову без змін.

У судовому засіданні, представник відповідача адвокат Давиденко В.В. підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, які відповідають її доводам.

У режимі відеоконференцзв`язку представник позивача адвокат Андрушко І.П. не визнав апеляційну скаргу та підтримав доводи викладені у відзиві на неї.

Від третьої особи надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі статей 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій по вжиттю судом на прохання осіб, які беруть участь у справі, передбачених законом заходів, які гарантують в майбутньому реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Це заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи інших осіб.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер. Під час оцінки такої співмірності суду необхідно враховувати безпосередній зв`язок заяви про забезпечення позову з предметом позову, співвідношення заявленій вимозі, необхідність вжиття забезпечувальних заходів.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача, застосовується в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

Інститут забезпечення позову в цивільному процесі сприяє дійсному і ефективному виконанню судового рішення, а тим самим і здійснення реального захисту порушених, оспорюваних і невизнаних прав, свобод та інтересів осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Відповідно до постанови Верховного суду України від 25 травня 2016 року забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно із постановою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Великої Палати від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19)).

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що «…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу».

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих стороною для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також співмірність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з таким клопотанням, заявленим позовним вимогам.

Особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов`язана довести зв`язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового рішення.

Судом встановлено, що предметом спору у даній справі є вимоги майнового характеру.

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру речових прав на нерухоме майно, у відповідача наявне нерухоме майно, а саме: Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1389116418220; Тип об`єкта: земельна ділянка Кадастровий номер: 1822081300:02:000:1123; Опис об`єкта: Площа (га): 0.7704, Цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; Адреса: Житомирська обл., Житомирський р., с/рада. Вертокиївська.

Вартість вказаної земельно ділянки відповідно до Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 05 лютого 2024 року № 201-20240205-0007289228 становить 23 592.07 грн та 1/5 частка нерухомого майна: Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 84351618101; Тип об`єкта: квартира, об`єкт житлової нерухомості: Так; Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 50, житлова площа (кв.м): 29.8, Опис: квартира складається з двох жилих кімнат та службових приміщень; Адреса: АДРЕСА_1 (а.с.69-72).

Позивачем наведено припущення, що не вжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення у справі та, як вбачається з матеріалів справи, призвести до порушення її (позивача) прав та законних інтересів.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки запропонований позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Невжиття таких заходів може в майбутньому істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення, порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. Підстави для скасування ухвали суду про застосування заходів забезпечення позову не встановлені.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не свідчать про порушення місцевим судом норм матеріального чи процесуального права при вирішенні даного спору.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а ухвала суду є законною та ґрунтується на встановлених обставинах справи.

Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали місцевого суду без змін.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Давиденка Віктора Віталійовича залишити без задоволення, а ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 19 лютого 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 24 квітня 2024 року.