Постанова

від 15.04.2024 по справі 921/677/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2024 р. Справа №921/677/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого суддіБонк Т.Б.

СуддівБойко С.М.

Якімець Г.Г.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 б/н від 25.01.2024 (вх. суду від 26.01.2024 №01-05/288/24)

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.01.2024 (суддя Сидорук А.М., м. Тернопіль) про повернення заяви позивачеві (заявникові)

у справі № 921/677/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Катма Груп", м. Київ

до відповідача: Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", с. Зарубинці, Збаразький район, Тернопільська область

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства "Українська технологічна компанія", м. Київ

про зобов`язання Державне підприємство "Зарубинський спиртовий завод" виконати обов`язок за договором оренди обладнання №29/12 від 29.12.2017 щодо повернення із оренди обладнання в натурі та повернути ТОВ "Катма Груп"

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катма Груп» звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» про зобов`язання виконати обов`язок Державним підприємством «Зарубинський спиртовий завод» за договором оренди обладнання № 29/12 від 29.12.2017 щодо повернення із оренди обладнання в натурі та повернути його ТОВ «Катма Груп».

Позовні вимоги обґрунтовані, тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські енергетичні системи» та Державним підприємством «Зарубинський спиртовий завод» був укладений договір оренди обладнання № 29/12 від 29.12.17, предметом якого є передання ТОВ «Українські енергетичні системи» та приймання відповідачем у строкове платне користування обладнання.

01.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українські енергетичні системи» та позивачем був укладений договір поставки, відповідно до якого ТОВ «Українські енергетичні системи» взяло на себе зобов`язання поставити та передати у власність позивача обладнання/матеріали згідно специфікацій, які є додатками Договору поставки.

30 липня 2022 року між позивачем та ТОВ «Українські енергетичні системи» був підписаний Акт № 1 приймання-передачі товару до Договору поставки, відповідно до якого ТОВ «Українські енергетичні системи» передало, а ТОВ «Катма Груп» прийняло об?єкт оренди. Наслідком підписання між ТОВ «Українські енергетичні системи» та ТОВ «Катма Груп» Акту № 1 стало, окрім приймання-передачі об?єкта оренди, набуття 30 липня 2022 ТОВ «Катма Груп» права власності на об?єкт оренди.

Таким чином, позивач вважає, що з 30.07.2022 він є стороною договору оренди обладнання № 29/12 від 29.12.2017 і у відповідача перед ним виникло зобов`язання повернути із оренди обладнання за договором об`єкт оренди.

В межах даної справи, ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Тернопільської області суду із позовною заявою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Катма Груп", в якій просить:

- прийняти позовну заяву ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору поставки від 01.10.2019р. № 01.10/19 та Акту приймання-передачі Товару від 30.07.2022р. до розгляду та залучити ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у справі № 921/677/22;

- визнати недійсним Договір № 01.10/19 від 01.10.2019 та Акт №1 приймання передачі Товару від 30.07.2022р, укладені між ТОВ "Українські енергетичні системи" та ТОВ "Катма Груп".

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що ТОВ "Українські енергетичні системи" незаконно відчужило на користь ТОВ "Катма Груп" майно, що належить Товариству та яке є предметом розгляду у справі № 921/677/22. Разом з тим, ОСОБА_1 вказує на те, що йому стало відомо про прийняту 10.04.2024 постанову Верховним судом у складі Касаційного господарського суду у справі №921/39/23, зміст якої містить інформацію про вартість Договору поставки №01.10/19 від 01.10.2019, укладеного між ТОВ "Українські енергетичні системи" та ТОВ "Катма Груп" та Ату приймання-передачі Товару від 30.07.2022. Зокрема, зауважує, що укладення даного правочину можливе було виключно після отримання відповідного погодження від загальних зборів учасників ТОВ "Українські енергетичні системи".

ОСОБА_1 вказує на те, що як учасник ТОВ "Українські енергетичні системи" не надавав згоди на відчуження майна за оспорюваним Договором № 01.10/19 від 01.10.2019 та Акту №1 приймання-передачі Товару від 30.07.2022 та має обґрунтовані підстави вважати щодо перевищення повноважень директором Товариства та недобросовісність ТОВ "Катма Груп", що призвело до порушення його прав згідно Статуту товариства, зокрема, але не виключно, п. 4.1.2, який передбачає право брати участь в розподілі прибутку Товариства та отримувати дивіденди від діяльності Товариства пропорційно своїй частці.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23.01.2024 відмовлено ОСОБА_1 у вступі у справу № 921/677/22 як третій особі, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, позовну заяву ОСОБА_1 про визнання Договору поставки № 01.10/19 від 01.10.2019 та Акту №1 приймання передачі товару від 30.07.2022 з матеріалами на 77-ти арк. повернуто заявнику.

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що заявлений фізичною особою ОСОБА_1

позов не є взаємопов`язаний з первісним позовом, оскільки вимоги за цим позовом виникли з інших правовідносин, які врегульовані нормами права з питань корпоративних правовідносин, а тому це унеможливлює його спільний розгляд з первісним позовом.

25.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.01.2024 року у справі № 921/677/22 та ухвалити нове рішення, яким прийняти позовну заяву ОСОБА_1 про визнання недійсним Договору №01.10/19 від 01.10.2019 та Акту №1 приймання-передачі товару від 30.07.2022 до розгляду та залучити до справи ОСОБА_1 в статусі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

Скаржник зазначає, що володіє часткою в статутному капіталі ТОВ «Українські енергетичні системи» в розмірі 50%, не надавав згоди директору ТОВ «Українські енергетичні системи» ні письмово, ні усно, ні будь-яким іншим чином на укладення Договору № 01.10/19 від 01.10.2019, з ТОВ «Катма Груп» та Акту №1 приймання-передачі Товару від 30.07.2022.

На переконання апелянта, суд першої інстанції зробив помилкові висновки щодо відсутності єдиного предмета спору, оскільки предметом спору у цій справі є вимога ТОВ "Катма Груп" про повернення обладнання, що було незаконно відчужене за Договором № 01.10/19 від 01.10.2019 та Акту №1 приймання-передачі Товару від 30.07.2022. Такі обставини свідчать про дотримання всіх критеріїв, що є необхідними для набуття ОСОБА_1 статусу третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катма Груп» подало відзив на апеляційну скаргу та просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23 січня 2024 року у справі № 921/677/22 без змін.

Позивач вказує, що позов ОСОБА_1 як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, щодо визнання договору та акту недійсними обґрунтовано порушенням корпоративних прав фізичної особи, тобто спір виник не із зобов`язальних, а з корпоративних правовідносин, учасниками яких є апелянт та ТОВ «Українські енергетичні системи», і щодо різних предметів спору.

Крім того, жоден учасник у справі № 921/677/22 не має відношення до корпоративних правовідносин, учасниками яких є Апелянт та ТОВ «Українські енергетичні системи», а також предмет первісного позову жодним чином не стосується договору № 01.10/19 від 01.10.2019 та акту № 1 приймання-передачі Товару від 30.07.2022р, які укладені між ТОВ «Українські енергетичні системи» та ТОВ «Катма Груп».

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2024 справу № 921/677/22 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. та Якімець Г.Г.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 у справі № 921/677/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 б/н від 25.01.2024 (вх. суду від 26.01.2024 №01-05/288/24), ухвалено здійснити розгляд справи №921/677/22 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При перегляді ухвали місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Згідно з ст. 49 ГПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача.

Після вступу в справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, справа за клопотанням учасника справи розглядається спочатку.

До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

Статтею 180 ГПК України передбачено, що відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.

У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що передбачене статтею 49 ГПК України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі № 916/542/18 вказала, що позовна заява третьої особи відповідно до положень частини першої статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме на предмет спору у справі. При цьому як предмет спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така позовна вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Отже, предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Водночас підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Предметом спору у цій справі є вимога ТОВ «Катма Груп» до Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» про зобов`язання повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Катма Груп» обладнання за договором оренди.

Фактичною підставою позову у цій справі є невиконання ДП «Зарубинський спиртовий завод» своїх зобов`язань згідно Договору оренди обладнання № 29/12 від 29.12.2017.

Натомість, скаржник звернувся до суду із позовною заявою третьої особи, заявляє самостійні вимог щодо предмета спору, про визнання недійсним Договору поставки № 01.10/19 від 01.10.2019 та Акту №1 приймання-передачі товару від 30.07.2022.

Колегія суддів звертає увагу, що самостійна вимога повинна бути спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимога, спрямована на те, що перебуває поза цим предметом, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Тобто обов`язкова умова спільного розгляду вимог позивача і третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - є єдиний предмет спору.

З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлена ОСОБА_1 позовна заява з самостійними вимогами безпосередньо не спрямована на предмет спору, який виник між позивачем і відповідачем, а тому не може бути розглянута в межах даної справи. Водночас, така вимога може бути заявлена у самостійному позові.

Оскільки до позову третьої особи з самостійними вимогами застосовуються положення статті 180 ГПК України, то відповідно до ч. 6 статті 180 ГПК України, така заява підлягає поверненню заявнику, а її копія долучається до матеріалів справи.

Слід зазначити, що повернення позовної заяви третьої особи не можна розцінювати як перешкода доступу до правосуддя та/або порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже особа може подати вказаний позов в порядку передбаченому ГПК України як окремий позов.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги:

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).

На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Тернопільської області від 23.01.2024 у справі № 921/677/22 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції:

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст. 129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 254, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 25.01.2024 (вх. суду від 26.01.2024 №01-05/288/24) залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 23.01.2024 у справі № 921/677/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддя Г.Г. Якімець