Постанова

від 03.04.2024 по справі 910/11202/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2024 р. Справа№ 910/11202/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Марковська В.В. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Шуст С.І. (в режимі відеоконференції)

від третьої особи: Мехреньгіна А.Б. самопредставництво

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Київ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 (повний текст складено та підписано 20.11.2023)

у справі № 910/11202/23 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Київ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Київське квартирно-експлуатаційне управління

про стягнення 2 434 111,53 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення 2 434 111,53 грн, з яких: 2 219 378,32 грн основного боргу, 56 691,64 грн 3% річних та 158 041,57 грн інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що в порушення умов договору № 51095016ПВ від 12.12.2018, відповідач не у повному обсязі здійснив оплату за спожиту ним електричну енергію.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Київ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" суму основного боргу у розмірі 2 219 378,32 грн, 3% річних у розмірі 56 691,64 грн, інфляційні втрати у розмірі 158 041,57 грн та судовий збір у розмірі 36 511,67 грн. Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" судовий збір у розмірі 17 440,60 грн, сплачений за платіжною інструкцією № 3024838 від 04.07.2023. Відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Київ" про відстрочення виконання рішення суду.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Київ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі № 910/11202/23, та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у стягненні з відповідача штрафних санкцій та відстрочити виконання рішення про стягнення боргу на 1 рік.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що місцевим господарським судом не враховано відсутність вини відповідача у виникненні боргу перед позивачем через форс-мажорні обставини, які виникли через введений в Україні воєнний стан.

За таких обставин, на переконання відповідача, у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій заявлених позивачем у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат.

Окрім викладеного, відповідач просить суд апеляційної інстанції відстрочити виконання судового рішення щодо стягнення боргу на 1 рік, з метою вирішення відповідачем питань оплати боргу за електричну енергію, в тому числі і шляхом отримання компенсації за електричну енергію від орендарів відповідача.

Короткий зміст відзиву позивача на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, що споживання орендарями відповідача електричної енергії не впливає на договірний обов`язок відповідача зі сплати отриманих від позивача послуг.

При цьому, позивач вказує на те, що нараховані ним, в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, інфляційні втрати та 3 % річних не є штрафними санкціями, як у апеляційній скарзі зазначає відповідач, а вказані нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Також, позивач заперечує щодо відстрочення виконання судового рішення, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів його фінансової неспроможності сплатити послуги за спожиту електричну енергію.

Короткий зміст відзиву третьої особи на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу, третя особа зазначає, що вона за договором оренди, укладеним між нею та відповідачем, сплачує відповідачу в повному обсязі платежі за використання нею орендованого приміщення, а тому просить суд апеляційної інстанції прийняти у даній справі законне та обґрунтоване судове рішення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі № 910/11202/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11202/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі № 910/11202/23 залишено без руху, надавши скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

До Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Київ" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі № 910/11202/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 03.04.2024.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 та 20.03.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" та клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Київ" про участь в судовому засіданні в режимі у режимі відеоконференції у справі № 910/11202/23 задоволено; вирішено проводити призначене судове засідання на 03.04.2024 в режимі відеоконференції за участю представників позивача та відповідача.

В судове засідання, яке відбулося 03.04.2024, з`явилися представники позивача та відповідача в режимі відеоконференції, які підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Представник третьої особи прибула до приміщення суду апеляційної інстанції та просила суд прийняти законне та обґрунтоване судове рішення у даній справі.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

12.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (постачальником, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Київ" (споживачем, відповідачем) укладено договір № 51095016ПВ про постачання електричної енергії споживачу (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами даного договору.

Відповідно до п. 5.1 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до договору.

В силу вимог п. 5.5 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно з п. 5.7 договору оплата рахунку постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами. Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач. Умови цього договору починають виконуватись з дати сплати рахунку (квитанції) постачальника (п. 13.1 договору).

За змістом п. 9.1 комерційної пропозиції договір на умовах даної комерційної пропозиції починає діяти з першого дня розрахункового періоду з 01.12.2020 але не раніше дати підписання цієї комерційної пропозиції.

Договір укладається на строк 13 календарних місяців та вважається продовженим на кожен наступний календарний місяць, якщо постачальник не відмовився від його пролонгації в зв`язку з порушенням споживачем умов п. 5.1 цієї комерційної пропозиції.

Звертаючись з даним позовом до суду першої інстанції позивач вказував на те, що відповідач не у повному обсязі здійснив оплату за спожиту електричну енергію, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 2219378,32 грн. Крім того, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 56691,64 грн 3% річних та 158041,57 грн інфляційних втрат (відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Київ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" суму основного боргу у розмірі 2 219 378,32 грн, 3% річних у розмірі 56 691,64 грн, інфляційні втрати у розмірі 158 041,57 грн та судовий збір у розмірі 36 511,67 грн. Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" судовий збір у розмірі 17 440,60 грн, сплачений за платіжною інструкцією № 3024838 від 04.07.2023. Відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Київ" про відстрочення виконання рішення суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзивів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Причиною звернення відповідача з даною апеляційною скаргою стала незгода останнього з оскаржуваним судовим рішенням в частині стягнення з нього на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат та відмова у відстроченні судового рішення в частині стягнення боргу на 1 рік.

Положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання на підставі ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявність та розмір заборгованості відповідача за договором №51095016ПВ про постачання електричної енергії споживачу від 12.12.2018 у сумі 2 219 378,32 грн підтверджені наявними в матеріалах справи доказами, і відповідачем не спростовані та в даній апеляційній скарзі не оскаржуються.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з невиконанням відповідачем у повному обсязі своїх зобов`язань за договором щодо своєчасної оплати спожитої електричної енергії, позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача, зокрема, 3 % річних та інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, які долучені позивачем до заяви про зменшення розміру позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції про обґрунтованість заявленого позивачем розміру 3 % річних у розмірі 56 691,64 грн, та інфляційних втрат у розмірі 158 041,57 грн.

Посилання відповідача на відсутність його вини у несвоєчасному виконанні ним договірних зобов`язань через існування форс-мажорних обставин (введення воєнного стану на території України), колегія суддів до уваги не приймає, оскільки згідно зі сталою практикою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, викладеною в постановах від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, сама по собі обставина непереборної сили (форс-мажору), не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки за змістом наведених положень законодавства не має преюдиціального характеру (заздалегідь встановленого) та для її застосування в якості підстави для такого звільнення має бути наявним причинно-наслідковий зв`язок між відповідною непереборною обставиною (подією) і неможливістю виконання зобов`язання у спірних правовідносинах, тобто, що дана обставина безпосередньо вплинула на можливість своєчасного виконання певних зобов`язань.

При цьому, судова колегія наголошує, що суд касаційної інстанції неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що відповідна обставина унеможливлює виконання конкретного договору (вказаний висновок зазначений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 914/374/21 у постанові Великої палати Верховного Суду від 10.11.2022 № 990/115/22).

Таким чином, відповідачем всупереч встановленому законом порядку не підтверджено настання у нього форс-мажорних обставин та неможливість виконання ним договірних зобов`язань через веденний на території України воєнний стан.

Стосовно клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Тобто, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

При цьому, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відстрочення - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку відповідач просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі на один рік, проте жодним чином не обґрунтовує запропонований термін відстрочення та не надає жодних доказів на підтвердження того, що внаслідок такого відстрочення рішення суду у даній справі буде виконане.

За таких обставин, клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у даній справі не підлягає задоволенню.

Підсумовуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо задоволення 3% річних у розмірі 56 691,64 грн, інфляційні втрати у розмірі 158 041,57 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача фактично зводяться до переоцінки обставин, правильно встановлених місцевим господарським судом.

В свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу твердження є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Також судом апеляційної інстанції при розгляді даної справи взято до уваги відзив третьої особи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парк-готель "Київ" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 у справі № 910/11202/23 - без змін.

Матеріали справи № 910/11202/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.04.2024.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко