Постанова

від 23.04.2024 по справі 925/180/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. Справа № 925/180/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.02.2024 (суддя Зарічанська З.В.)

у справі № 925/180/24 Господарського суду Черкаської області

за позовом фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни

до: 1. Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама";

2. Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві

про відшкодування шкоди

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.02.2024 у справі № 925/180/24 (суддя Зарічанська З.В.) позовну заяву фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни (далі - ФОП Лисак С.В., позивачка) передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва (вул. Богдана Хмельницького, 44В, м. Київ, 01054).

При постановленні вказаної ухвали Господарський суд Черкаської області виходив із того, що в силу приписів ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (далі - КП "Київреклама", відповідач-1) та Держави України в особі Головного управління Державної казначейської служби України (далі - ГУ Державної казначейської служби України у місті Києві, відповідач-2) зазначене у м. Києві.

Щодо застосування ст. 29 ГПК України господарський суд першої інстанції зауважив, що ст. 29 ГПК України (на яку посилається позивачка) передбачено правила альтернативної підсудності. Так, відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. Відповідно до ч. 8 ст. 29 ГПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди. Зі змісту позовної заяви випливає, що позов подано про відшкодування шкоди, завданої майну позивачки, що знаходиться за адресою - вул. Печенізька, буд. 16, м. Київ.

З урахуванням викладеного, Господарський суд Черкаської області дійшов висновку про те, що справа № 925/180/24 як за загальними правилами підсудності, що визначені ч. 1 ст. 27 ГПК України, так і за правилами підсудності за вибором позивача, що визначені ч. 8 ст. 29 ГПК України, підсудна Господарському суду міста Києва.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.02.2024 у справі № 925/180/24, ФОП Лисак С.В. звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.02.2024 у справі № 925/180/24, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направити дану справу для продовження розгляду до Господарського суду Черкаської області.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ФОП Лисак С.В. зазначає, що Господарський суд Черкаської області, постановляючи оскаржувану ухвалу у справі № 925/180/24, дійшов помилкових висновків щодо передачі справи з одного суду до іншого на підставі того, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження обох відповідачів зазначене у м. Києві, а позов подано про відшкодування шкоди, завданої майну позивачки, що знаходиться за адресою - вул. Печенізька, буд. 16, м. Київ.

Так, скаржниця вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновків, що право подання позову за місцем проживання позивача у справах про відшкодування шкоди ст. 29 ГПК України не містить, та мотивував висновок про те, що справа № 925/180/24 як за загальними правилами підсудності (ст. 27 ГПК України), так і за правилами підсудності за вибором позивача (ч. 8 ст. 29 ГПК України) підсудна Господарському суду міста Києва, і, як наслідок, оскаржувана ухвала є незаконною, постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права через неповне встановлення обставин, які мають значення для справи.

На думку позивачки, ст. 29 ГПК України передбачена можливість для позивача альтернативного вибору підсудності, тобто позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися як за місцем заподіяння шкоди, так і за вибором позивача. Саме керуючись вказаною нормою ФОП Лисак С.В. використала наявне в неї право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, та спрямувала позов до Господарського суду Черкаської області за місцем її (позивачки) проживання.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2024 апеляційну скаргу ФОП Лисак С.В. у справі № 925/180/24 передано колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидова А.М. - головуючий, Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/180/24; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Черкаської області.

Після надходження матеріалів справи з господарського суду першої інстанції ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Лисак С.В. на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.02.2024 у справі № 925/180/24; постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 10.04.2024.

Зважаючи на воєнний стан в Україні, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.

Позиції учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу, який подано до Північного апеляційного господарського суду 02.04.2024, КП "Київреклама" проти апеляційної скарги ФОП Лисак С.В. заперечує і просить суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

ФОП Лисак С.В. звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до КП "Київреклама" та Держави Україна в особі ГУ Державної казначейської служби України у місті Києві про стягнення з бюджету міста Києва через ГУ Державної казначейської служби України у місті Києві на користь позивачки завданої їй шкоди в розмірі 648 364,00 грн, що складається з матеріальної шкоди в розмірі 348 364,00 грн разом із ПДВ та моральної шкоди в розмірі 300 000,00 грн без ПДВ.

Позовні вимоги позивачка обґрунтовує завданням їй матеріальної та моральної шкоди неправомірними діями КП "Київреклама".

Так, позивачка зазначає, що 01.04.2019 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) (орендодавець) та приватний підприємець Лисак Світлана Василівна (орендар) підписали договір оренди готельного комплексу, який розміщений за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому ОСОБА_1 та приватний підприємець Лисак С.В. продовжили оренду готельного комплексу, який розміщений за адресою: АДРЕСА_1 , договорами оренди готельного комплексу від 30.03.2020, 01.04.2021, 01.04.2023. Позивачка стверджує, що за умовами договору оренди готельного комплексу вона має право обладнати та оформити приміщення на власний розсуд, їй належить право позначати місцезнаходження приміщення, що орендується, шляхом розміщення відповідних вивісок, вказівних табличок, рекламних стендів на вході будинку.

23.10.2019 ФОП Лисак С.В. та фізична особа-підприємець Чуйко Роман Олегович підписали договір виготовлення вивіски з текстом "Готель Лайм", для готелю за адресою: АДРЕСА_1 , ціна робіт відповідно до п. 3.1 договору виготовлення вивіски - 6 300,00 грн. 26.11.2020 ФОП Лисак С.В. та фізична особа-підприємець Хаджиханов Янар Зиявутдинович підписали договір підряду № 015/20 на виконання робіт по виготовленню, придбанню та встановленню обладнання для готелю "Лайм", що знаходиться за адресою: вул. Печенізька, буд 16, м. Київ. Вартість визначених у договорі підряду від 26.11.2020 № 015/20 робіт і послуг - 560 000,00 грн. Виконання зазначених робіт, за твердженням позивачки, підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі виконаних робіт по договору підряду від 23.12.2020, а оплата - квитанцією до приходного касового ордера № 4 від 26.11.2020 та № 5 від 23.12.2020.

25.02.2021 працівниками КП "Київреклама" був здійснений демонтаж майна, яке було розміщене на фасаді готелю " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ФОП Лисак С.В.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 у справі № 580/1853/21 адміністративний позов ФОП Лисак С.В. задоволено частково; визнано протиправними дії КП "Київреклама", які полягають у проведенні 25.02.2021 демонтажу майна, що було розміщене на фасаді готелю "Лайм" за адресою: м. Київ, вул. Печенізька, 16; зобов`язано КП "Київреклама" безоплатно повернути демонтоване майно, що було розміщене на фасаді готелю "Лайм", та встановити і змонтувати його на попереднє місце розміщення; у задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2021 апеляційну скаргу КП "Київреклама" залишено без задоволення; рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 580/1853/21 касаційну скаргу КП "Київреклама" залишено без задоволення; рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2021 залишено без змін.

Проте, як стверджує позивачка, відповідач-1 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 виконав лише частково та повернув лише частину демонтованого майна, що було розміщене на фасаді готелю "Лайм", яке має значні пошкодження, чим заподіяв їй матеріальну шкоду в розмірі 348 364,00 грн.

В обґрунтування заподіяння моральної шкоди в розмірі 300 000,00 грн позивачка зазначає, що протиправні дії КП "Київреклама" підірвали її ділову репутацію як надійного оператора цивілізованого офіційного готелю у столиці Держави, внаслідок чого вона зазнала моральної шкоди.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У силу частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (ст. 1 ГПК України).

Положеннями ГПК України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (ст. 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (ст. 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (ст. 27-31 ГПК України).

Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.

Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, - просторова компетенція однорідних судів.

Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.

Територіальну юрисдикцію (підсудність) урегульовано параграфом 3 глави 2 ГПК України.

Так, згідно із ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. 1). Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (ч. 2).

Зазначений припис поширює свою дію абсолютно на всі випадки, коли процесуальне законодавство не обумовлює будь-якого відмінного варіанта стосовно конкретного виду справ, а тому іменується загальним, адже діє як загальне правило, на відміну від інших видів підсудності, що застосовуються як спеціальне правило підсудності.

Вищевказане обумовлене тим, що на противагу іншим правовим положенням про підсудність, норма ст. 27 ГПК України не обмежується директивою про певну категорію справ, які необхідно розглядати за цим правилом підсудності, у той час як всі інші правові норми кореспондуються із характеристиками справи за предметною або суб`єктною ознакою, а тому підлягають застосуванню виключно у випадку кореляції конкретної справи із цими ознаками.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, місцезнаходженням відповідача-1 - КП "Київреклама" є: вул. Боричів узвіз, 8, м. Київ, 04070, а відповідача-2 - Держави Україна в особі ГУ Державної казначейської служби України у місті Києві - вул. Терещенківська, 11-А, м. Київ, 01601, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судова колегія відхиляє доводи скаржниці, якими вона обґрунтовує визначення підсудності справи за вибором позивача, а саме за місцем проживання позивача, виходячи з такого.

За приписами ч. 1 ст. 29 ГПК України позивачу надано право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

Дана справа не містить ознак виключної підсудності.

Вичерпний перелік права вибору господарського суду позивачеві наведений у ч. 2-10 ст. 29 ГПК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 29 ГПК України позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред`являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів.

Згідно із ч. 8 ст. 29 ГПК України позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред`являтися також за місцем заподіяння шкоди.

Тобто нормами процесуального права позивачу надано право за певних умов вибирати між господарськими судами, яким підсудна справа.

У всіх передбачених приписами статті 29 ГПК України випадках, альтернатива загальному правилу підсудності для позивача є факультативною, оскільки позивач самостійно та на власний розсуд може обирати між використанням як загального правила підсудності, так і застосуванням передбаченого законом альтернативного (одного або декількох).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позов подано про відшкодування шкоди, завданої майну позивача, що знаходиться за адресою: вул. Печенізька, буд. 16, м. Київ.

При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, права подання позову за місцем проживання позивача у справах про відшкодування шкоди ст. 29 ГПК України не містить, як помилково вважає позивачка.

Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Черкаської області про те, що справа № 925/180/24 як за загальними правилами підсудності, що визначені ч. 1 ст. 27 ГПК України, так і за правилами підсудності за вибором позивача, що визначені ст. 29 ГПК України, підсудна Господарському суду міста Києва.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про передачу позовної заяви ФОП Лисак С.В. за підсудністю до Господарського суду міста Києва на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ГПК України.

Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду є законною, обґрунтованою, і підстав для її скасування чи зміни апеляційний господарський суд не знаходить.

Доводи скаржниці не спростовують висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.

У даній справі скаржниці було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із ч. 1, 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду Черкаської області від 13.02.2024 у справі № 925/180/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Судові витрати

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору (ч. 2 ст. 129 ГПК України).

З огляду на те, що апеляційна скарга позивачки залишена без задоволення із залишенням без змін ухвали суду першої інстанції, витрати зі сплати судового збору не підлягають розподілу в силу звільнення позивачки від сплати судового збору (зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 23.02.2023 у справі № 454/2964/15-ц).

Керуючись ст. 74, 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 13.02.2024 у справі № 925/180/24 залишити без змін.

3. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко