Рішення

від 24.10.2024 по справі 925/180/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.10.2024Справа № 925/180/24Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

За позовом Фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни ( АДРЕСА_1 )до1) Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (04070, місто Київ, вулиця Боричів узвіз, будинок 8) 2) Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (01601, місто Київ, вулиця Терещенківська, будинок 11-А) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 простягнення 648 364 грн 00 коп.Представники сторін:від позивачаЛисак С.В. , Плакущий С.В.від відповідача-1Декань М.І , Куць О.Т.від відповідача-2Станкевич В.В.від третьої особиОСОБА_1ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08.02.2024 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни з вимогами до Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" та Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві" про стягнення шкоди в розмірі 648 364 грн 00 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у зв`язку з неправомірними діями Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" позивачу було завдано 348 365 грн 00 коп. матеріальної шкоди та 300 000 грн 00 коп. моральної шкоди.

Ухвалою Господарський суд Черкаської області від 13.02.2024, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024, позовну заяву фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни передати за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2024, матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Плотницькій Н.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 відкрито провадження у справі № 925/180/24, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.06.2024.

30.05.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

04.06.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заяви про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

04.06.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

11.06.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача та третьої особи надійшли заяви про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

13.06.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшла заява про долучення доказів.

У підготовчому засіданні 17.06.2024 постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 22.07.2024.

18.06.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

25.06.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

11.07.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заяви про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

12.07.2024 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшло клопотання про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

18.07.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення.

18.07.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

У підготовчому засіданні 22.07.2024 постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 12.08.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2024 залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.

У підготовчому засіданні 12.08.2024 суд, керуючись пунктом 3 частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.09.2024.

У судовому засіданні 19.09.2024 постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 24.10.2024.

В судове засідання 24.10.2024 з`явились представники сторін та третьої особи та надали пояснення по суті спору. Представники позивача та третьої особи підтримали заявлені позовні вимоги та просять суд їх задовольнити.

Представники відповідачів надали пояснення відповідно до яких заперечують проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 24.10.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.03.2020 Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) видало наказ № 450 про демонтаж рекламних засобів, в якому зазначено, що відповідно до пунктів 3.5, 3.6, 3.8 Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Києві, затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 05.02.2019 № 207, зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у місті Києві 25.02.2019 за № 34/2211 (далі - Порядок № 207), наказано директору комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" забезпечити демонтаж рекламних засобів у кількості 63 одиниці згідно з додатком до цього наказу, зокрема за адресою: вулиця Печерська, 16 в Шевченківському районі міста Києва .

25.02.2021 Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" на підставі вищезазначеного наказу здійснений демонтаж майна, яке було розміщене на фасаді готелю "Лайм" за адресою: місто Київ, вулиця Печенізька, 16.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.09.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2021 та постановою Касаційного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі № 580/1853/21, за позовом за позовом фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни до комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, визнано протиправними дії Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама", які полягають у проведенні 25.02.2021 демонтажу майна, що було розміщене на фасаді готелю "Лайм" за адресою: м. Київ, вул. Печенізька, 16; зобов`язано Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" безоплатно повернути демонтоване майно, що було розміщене на фасаді готелю "Лайм", та встановити і змонтувати його на попереднє місце розміщення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2023, що залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2023 у справі № 580/1775/23 за Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), треті особи: Лисак Світлана Василівна , ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця, визнання протиправними та скасування постанов, встановлено, що Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама", у порядку добровільного виконання рішення суду, безоплатно повернено Лисак С.В. демонтоване майно, що було розміщено на фасаді "Готелю Лайм" та встановлено його на попереднє місце розміщення, про що було повідомлено позивача та третю особу листом від 17.08.2022 №196-974/КР.

Факт добровільного виконання позивачем судового рішення підтверджується фотофіксаціями до моменту демонтажу майна Лисак С.В. , після здійснення демонтажу майна Лисак С.В. та виконання судового рішення, та актом державного виконавця від 24.02.2023, яким безпосередньо встановлено наявність безоплатно повернутих 4 вивісок, які були встановлені і змонтовані на попереднє місце розміщення боржником за адресою: м. Київ, вул. Печенізька, 16 згідно наданих документів від 01.02.2023 боржником 12.08.2022 у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження.

Як зазначає позивач, 23 серпня 2022 року комісією, у складі Лисак Світлани Василівни , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 було складено Акт огляду повернутого протиправно демонтованого і незаконно вилученого майна за адресою: місто Київ, вулиця Печенізька, 16 , відповідно до якого комісією виявлено не повернення Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" частини демонтованого майна, яке належить на праві власності фізичній особі-підприємцю Лисак С.В., а також встановлено, що під час демонтажу, транспортування та неналежного зберігання вилученого майна працівниками комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" були суттєво пошкоджені елементи конструкції повернутих інформаційних вивісок. В цілому, повернуте майно має незадовільний пошкоджений вигляд і непридатне до подальшого використання, тому його власник Лисак С.В. відмовилася його прийняти.

02 жовтня 2023 року, з метою визначення технічного стану повернутого Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" майна, Лисак Світлана Василівна звернулася до судового експерта Калашнікова О.М. із заявою провести судову будівельно-технічну експертизу для подання до суду.

Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 23-23 від 17.10.2023 за результатами проведеного візуально-інструментального обстеження та у відповідності з вимогами нормативних документів технічний стан майна, що належить фізичній особі-підприємцю Лисак Світлані Василівні (його конструктивних елементів) для подальшого використання за його призначенням, яке розміщене на фасаді готелю " Лайм " за адресою: м. Київ, вул. Печенізька, 16, після його встановлення та монтажу на попереднє місце розміщення 12.08.2022 Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама", оцінюється як незадовільний. Оскільки вказане майно має значні пошкодження, під час експлуатації майна відсутня можливість користуватись системою відеоспостереження, відсутня можливість ідентифікації об`єкту в нічний час, то подальша нормальна експлуатація майна можлива лише при умові проведення ремонтних робіт, необхідних для усунення вказаних пошкоджень.

Вартість ремонтних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень майна, що належить фізичній особі-підприємцю Лисак Світлані Василівні, яке розміщене на фасаді готелю " Лайм " за адресою: м. Київ, вул. Печенізька, 16, після його встановлення та монтажу на попереднє місце розміщення Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" станом на дату проведення експертизи становить 348 364 грн 00 коп.

На підставі викладеного позивачем заявлено вимоги про стягнення з бюджету міста Києва через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві матеріальної шкоди спричиненої фізичній особі-підприємцю Лисак Світлані Василівні протиправними діями Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" в розмірі 348 364 грн 00 коп., а також 300 000 грн 00 коп. моральної шкоди. У свою чергу, моральна шкода обґрунтована підірванням позивачу здоров`я та створенням загрози її життю, порушенням її нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя після перенесеного стресу внаслідок порушення відповідачем прав позивача і пов`язаного з цим серцевого нападу, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя і реабілітації свого здоров`я.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві посилається на те, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама", зареєстроване як самостійна юридична особа, має організаційно правову - форму комунальне підприємство, та не відноситься до органів місцевого самоврядування, а тому стягнення матеріальної та моральної шкоди з бюджету міста Києва через Головне управління Казначейства суперечить положенням бюджетного законодавства.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" посилається на те, що проводячи демонтаж рекламних конструкцій позивача відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та виконував наказ Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 31.03.2020 № 450 "Про демонтаж рекламних засобів". Дії суб`єкта владних повноважень - Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) щодо прийняття наказу про демонтаж і сам наказ від 31.03.2020 №450 "Про демонтаж рекламних засобів" позивачем не оскаржувались.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У пункті 8 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Завдання майнової (матеріальної) шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. До збитків віднесено: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка заподіяла шкоду. Отже, для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

г) вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Водночас у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Згідно з частиною першою статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 цього ж Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18 сформульовано висновок про те, що статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними й передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України (пункти 6.11-6.13).

При цьому природа такого зв`язку має бути пряма, тобто дії відповідача мають завдавати шкоду позивачеві як conditio sine qua non ("умова, без якої не може бути") (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 910/10501/19).

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Протиправність (неправомірність) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця може доводитись з посиланням, зокрема, на судове рішення, яке набрало законної сили, рішення вищих посадових осіб державної виконавчої служби, а також інші докази. Подібні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц.

Вирішуючи виключну правову проблему стосовно самостійного встановлення господарськими судами незаконності дій органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування під час розгляду справ про відшкодування шкоди, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

Законодавчо встановлені вимоги до доказів у господарському судочинстві визначають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17).

Водночас, законодавство не містить обмежень у засобах доказування обставин на підтвердження складу деліктного зобов`язання у правовідносинах сторін, зокрема стосовно протиправності рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи посадовою або службовою особою цих органів, адже закон не передбачає попереднього ухвалення судового рішення про визнання протиправними відповідних дій, рішень чи бездіяльності як єдиного допустимого доказу на підтвердження існування підстав для відшкодування завданих такими діяннями збитків.

Разом із цим за наявності визначених статтею 75 Господарського процесуального кодексу України підстав учасники процесу можуть бути звільнені від доказування, зокрема частиною четвертою цієї статті передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (пункт 7.10 постанови від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 Велика Палата Верховного Суду).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.09.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2021 та постановою Касаційного адміністративного суду від 18.05.2021 у справі № 580/1853/21, визнано протиправними дії Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама", які полягають у проведенні 25.02.2021 демонтажу майна, що було розміщене на фасаді готелю "Лайм" за адресою: м. Київ, вул. Печенізька, 16; зобов`язано Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" безоплатно повернути демонтоване майно, що було розміщене на фасаді готелю "Лайм", та встановити і змонтувати його на попереднє місце розміщення.

Суди у зазначеній адміністративній справі встановили, зокрема, що вивіска на фасаді будівлі за адресою: м. Київ, вул. Печерська, 16 з написом "Готель "Лайм". Вивіска та інше демонтоване майно позивача, не містять закликів до придбання конкретного товару чи формування інтересу щодо конкретної особи, не є інформацією, призначеною сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється /надається підприємством, тому вказані вивіски не є рекламою у розумінні Закону України "Про рекламу" та не потребують спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Судові рішення адміністративних судів у справі № 580/1853/21 набрали законної сили та не скасовані, тому з урахуванням принципу res judicata (правової визначеності) встановлені у них обставини підлягають врахуванню при вирішенні спору у цій справі відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, судовими рішенням у справі № 580/1853/21 підтверджується відсутність підстав для демонтажу належного позивачу майна, тобто - неправомірність дій Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), саме на підставі доручення якого зазначене майно було демонтовано Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама".

Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 23-23 від 17.10.2023 за результатами проведеного візуально-інструментального обстеження та у відповідності з вимогами нормативних документів технічний стан майна, що належить фізичній особі-підприємцю Лисак Світлані Василівні (його конструктивних елементів) для подальшого використання за його призначенням, яке розміщене на фасаді готелю "Лайм" за адресою: м. Київ, вул. Печенізька, 16, після його встановлення та монтажу на попереднє місце розміщення 12.08.2022 Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама", оцінюється як незадовільний. Оскільки вказане майно має значні пошкодження, під час експлуатації майна відсутня можливість користуватись системою відеоспостереження, відсутня можливість ідентифікації об`єкту в нічний час, то подальша нормальна експлуатація майна можлива лише при умові проведення ремонтних робіт, необхідних для усунення вказаних пошкоджень.

Вартість ремонтних робіт, проведення яких необхідно для усунення пошкоджень майна, що належить фізичній особі-підприємцю Лисак Світлані Василівні, яке розміщене на фасаді готелю "Лайм" за адресою: м. Київ, вул. Печенізька, 16, після його встановлення та монтажу на попереднє місце розміщення Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" станом на дату проведення експертизи становить 348 364 грн 00 коп.

Посилання відповідача на консультативний висновок з рецензування висновку експерта № 23-23 від 17.10.2023, виконаний 23.05.2024 фахівцем Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр експертизи та оцінки", не спростовує обґрунтованості визначення розміру шкоди завданої позивачу незаконними діями відповідача-1 у розмірі 348 364 грн 00 коп., позаяк у силу пункту 2 Порядку проведення рецензування висновків судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.02.2020 № 335/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2020 за № 131/34414, рецензування висновків судових експертів не проводиться з метою їх спростування чи підтвердження, а спрямоване винятково на вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків.

Відповідач-1 на спростування стверджуваного позивачем розміру шкоди доказів суду не подав. Для доведення іншого розміру шкоди доказів не подав, інший розмір шкоди не довів.

Відповідно до частин 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Оцінюючи подані позивачем докази та з огляду на зміст норм статей 129 Конституції України, 13, 79 Господарського процесуального кодексу України, суд визнає доведеним розмір майнової шкоди завданої позивачу у розмірі 348 364 грн 00 коп.

Крім того, обґрунтовуючи вимогу про стягнення 300 000 грн 00 коп. моральної шкоди, позивач стверджувала, що внаслідок протиправних дій щодо демонтажу майна позивача з фасаду готелю "Лайм" за адресою: м. Київ, вул. Печенізька, 16, остання зазнала фізичного болю та душевних страждань, пережила передінфарктний стан та підставі психологічних страждань. За вказаних обставин зазнала приниження честі і гідності, підриву престижу та ділової репутації, зазнала моральних переживань, була позбавлена можливості здійснювати підприємницьку діяльність, що спричинило погіршення її матеріального стану, втрату ділових та партнерських зав`язків з партнерами та кредиторами.

Одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частини 1).

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини 2).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб (частини 3).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частини 4).

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру, внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

При визначенні розміру моральної шкоди суд відповідно до роз`яснень, викладених у вищевказаній постанові Пленуму Верховного Суду України, має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять "розумність" та "справедливість" при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, рішеннях "Тома проти Люксембургу" (2201), "Калок проти Франції" (2000) та "Недбала проти Польщі", Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права являється адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Порушення прав позивача, яке полягало у демонтажі належного йому майна, призвело до моральних страждань, втрати ним нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд бере до уваги, що 25.02.2021 у день демонтажу у позивача діагностовано гіпертонічний криз, астмо-невротичний синдром.

Враховуючи відсутність факту визнання відповідачем порушеного права позивача, характер та обсяг душевних стражданнях, яких позивач зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, у душевних стражданнях, яких позивач зазнала у зв`язку із знищенням її майна, тривале позбавлення позивача можливості належним чином здійснювати підприємницьку діяльність, враховуючи вимоги розумності і справедливості суд визначає розмір моральної шкоду у сумі 300 000 грн 00 коп. є справедливою мірою компенсації за завдану позивачу моральну шкоду.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За змістом пунктів 1.1., 1.4, 4.2.4 Статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (нова редакція), затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.01.2007 № 83 (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.11.2017 № 1456), Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" засноване Київською міською радою та підпорядковане Управлінню з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної) з питань, визначених чинним законодавством та цим статутом, зокрема стосовно демонтажу самовільно встановлених чи встановлених з порушенням законодавства рекламних засобів (спеціальних конструкцій) та вивісок у встановленому порядку.

Отже, Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" не є самостійним суб`єктом спірних правовідносин, оскільки здійснюючи демонтаж належного позивачу майна комунальне підприємство діяло на реалізацію повноважень органу місцевого самоврядування та відповідно до наказу Управлінню з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної) від 31.03.2020 № 450, що спростовує доводи відповідача-2 про необхідність покладення відповідальності за шкоду, завдану позивачу, саме на це комунальне підприємство.

Суб`єктами відповідальності, відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України є органи державної влади або місцевого самоврядування. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 21.06.2018 по справі №916/1371/17.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (частина 3 статті 140 Конституція України).

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до частини 1 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування" шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 11 Закону України "Про місцевого самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) - план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування (стаття 1 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Відповідно до пунктів 23, 27 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету; прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республіко Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Абзацом 2 частини 1 пункту 9 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України встановлено, що безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частини 2 пункту 9 Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників .

Відповідно до пункту 2 Порядку безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до пунктів 41, 43-45 Порядку орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів місцевих бюджетів для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Орган влади Автономної Республіки Крим та орган місцевого самоврядування подають протягом 15 робочих днів органові Казначейства документи (відомості), що можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів місцевого бюджету згідно з пунктом 41 цього Порядку та їх перерахування на рахунок стягувача. Після закінчення такого строку орган Казначейства здійснює безспірне списання коштів місцевого бюджету за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених рішенням про місцевий бюджет на зазначену мету. У разі коли для здійснення безспірного списання коштів місцевого бюджету згідно з пунктом 41 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, орган Казначейства подає протягом місяця з дня надходження виконавчих документів місцевому фінансовому органові пропозиції щодо внесення змін до рішення про місцевий бюджет або виділення коштів з резервного фонду місцевого бюджету на зазначену мету. Орган Казначейства відкладає безспірне списання коштів місцевого бюджету та поновлює його з дати набрання чинності рішенням про внесення змін до рішення про місцевий бюджет або виділення коштів з резервного фонду місцевого бюджету на зазначену мету. У разі не внесення змін до рішення про місцевий бюджет або неприйняття рішення про виділення коштів з резервного фонду місцевого бюджету орган Казначейства повідомляє суду, який прийняв рішення про стягнення коштів, щодо наявності обставин, які перешкоджають виконанню такого рішення.

Відповідно до пунктів 23, 27 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету; прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету.

Конституційний суд України у рішенні №12-рп/2001 від 03.10.2001 у справі №1-36/2001 зазначив, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

За висновком Конституційного Суду Конституція України гарантує громадянам у таких випадках право на відшкодування шкоди за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання цих органів (статті 56, 62).

З врахуванням наведених норм права відшкодування шкоди в даній справі може здійснюватися лише за рахунок місцевого бюджету, а не за рахунок коштів, виділених на утримання відповідача-1.

Обов`язок обслуговування бюджетних коштів та списання цих коштів, в тому числі на відшкодування шкоди, завданої фізичним або юридичним особам незаконними діями та рішенням органів державної влади, покладено на Державну казначейську службу України.

Органи Казначейства здійснюють безспірне списання коштів місцевого бюджету за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених рішенням про місцевий бюджет на зазначену мету або внаслідок прийняття рішення про виділення коштів з резервного фонду місцевого бюджету.

Рішення про затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, рішення про виділення коштів з резервного фонду місцевого бюджету належить до виключних повноважень відповідача.

На підставі системного тлумачення норм Конституції України, Бюджетного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників суд дійшов висновку про те, що шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету в межах бюджетних призначень, передбачених рішенням про місцевий бюджет на зазначену мету або внаслідок прийняття рішення про виділення коштів з резервного фонду місцевого бюджету та виконується у порядку безспірного списання коштів місцевого бюджету органами Державної казначейської служби України на підставі рішення суду.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відшкодування шкоди, завданої позивачу, за рахунок бюджетних коштів.

Згідно пункту 1 Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, яке затверджено Наказом № 1280 від 12.10.2011 Міністерства фінансів України, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.10.2011 за № 1236/19974, Головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (Головне управління Казначейства) є територіальними органами Державної казначейської служби України.

Головне управління Казначейства здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 14 пункту 4 Положення).

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи, що судом встановлено доведеність завдання позивачу шкоди, безпосередньо пов`язаної з неправомірними діями відповідача-1, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 348 364 грн 00 коп. та моральної шкоди у розмірі 300 000 грн 00 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в зазначеному розмірі.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з бюджету міста Києва через Головне управління Державної казначейської служби України в місті Києві (01601, місто Київ, вулиця Терещенківська, будинок 11-А, ідентифікаційний код 37993783) на користь Фізичної особи-підприємця Лисак Світлани Василівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікацій код НОМЕР_1 ) 348 364 (триста сорок вісім тисяч триста шістдесят чотири) грн 00 коп. матеріальної шкоди та 300 000 (триста тисяч) грн 00 коп. моральної шкоди.

3. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 25.11.2024

Суддя Н.Плотницька