Постанова

від 17.04.2024 по справі 918/1120/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року Справа № 918/1120/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І. . суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

прокурор Немкович І.І.

позивача: представник не з`явився

відповідача: Оніщук Є.О.

третьої особи: представник не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 30.01.2024, повне рішення складено 08.02.2024, у справі № 918/1120/23

за позовом: керівника Здолбунівської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі: Рівненської міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Рівненський зоологічний парк загальнодержавного значення

про: стягнення 1 969 447,06 грн

В листопаді 2023 року керівник Здолбунівської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" про стягнення 1 969 447,06 грн, з яких: 1 641 205,88 грн вартість поставки неякісного товару та 328 241,18 грн штрафу /т. 1 а.с. 1-24/.

Господарський суд Рівненської області ухвалою від 02.11.2023 залучив Рівненський зоологічний парк загальнодержавного значення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.01.2024 у справі № 918/1120/23 у позові відмовлено /т. 2 а.с. 185-205/.

Перший заступник керівника Рівненської обласної прокуратури, не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 30.01.2024 у справі № 918/1120/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю /т. 3 а.с. 1-20/.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає:

- наявні в матеріалах видаткові накладні, платіжні доручення, банківська виписка та висновок аналітичного дослідження, у повному обсязі підтверджують фактичну поставку, прийняття та оплату товару на суму 1 587 071,88 гривень;

- у ході здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42020181130000046 від 10.12.2020, зареєстрованого за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, ГУ ДПС у Рівненській області 17.09.2021 надало висновок аналітичного дослідження № 42/17-00-08-07/03775871 (далі - Висновок аналітичного дослідження), у якому встановлено, що на виконання умов вказаних договорів поставок ТОВ СГП "Імені Воловікова" оформлено видаткові накладні на поставлений Зоопарку товар на загальну суму 1 587 071, 88 грн, які повністю оплачено;

- суд першої інстанції дійшов хибних висновків, що з наданих видаткових накладних, платіжних доручень, банківських виписок з рахунку, відкритого Зоопарком в АТ "Райффайзен Банк Аваль" за період з 01.01.2018 по 31.12.2020, а також актів вибуття біологічних активів неможливо достеменно встановити, яку кількість товару поставлено та суму сплачених за нього коштів, оскільки значна частина платіжних документів (в тому числі банківська виписка) містить в графі «призначення платежу» відомості про оплату рахунків, які відсутні в матеріалах справи;

- натомість фактично дати формування вказаних рахунків та суми перерахованих грошових коштів відповідають конкретним видатковим накладним (у тому числі добутку двох та/або трьох відповідних накладних, у разі їх оплати одним платіжним дорученням);

- за наявними у матеріалах справи видатковими накладними підтверджується поставка на виконання вищевказаних договорів відповідачем товару, а саме 38 749,5 кг м`яса та 1 805,1 кг м`ясних збоїв на загальну суму 1 530 461,21 грн, які оплачено;

- зазначення у графі "призначення платежу" інших номерів рахунків свідчить лише про допущення описок та/або технічних помилок під час здійснення розрахунково-касових операцій, але аж ніяк про неможливість встановити, яку кількість товару поставлено та суму сплачених за нього коштів;

- також помилковими є твердження суду про те, що матеріалами справи не в повній мірі підтверджено загальний обсяг поставки товару на суму 1 587 071, 88 грн, у зв`язку з відсутністю частини видаткових накладних, а саме: за договорами від 30.03.2018 № 30/03 та від 22.08.2018 № 21/08;

- проте поза увагою суду першої інстанції залишено те, що окрім видаткових накладних загальний обсяг поставленого товару та суму сплачених за нього коштів, чітко відображено у Висновку аналітичного дослідження, акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.12.2015 по 09.11.2023 між ТОВ СГП "Імені Воловікова" та Зоопарком, який містить підписи уповноважених осіб, банківських виписках з рахунку, більше того, не спростовується ні відповідачем, ні Зоопарком;

- поряд з цим поза увагою суду також залишено наявні у матеріалах справи банківські виписки з рахунку, відкритого Зоопарком в АТ "Райффайзен Банк Аваль", за період 01.01.2018 по 31.12.2020, у відповідності до яких всі видаткові накладні, згідно з якими поставлено Зоопарку товар, оплачено у повному обсязі;

- відтак наявні в матеріалах видаткові накладні, платіжні доручення, банківська виписка та Висновок аналітичного дослідження у повному обсязі підтверджують фактичну поставку, прийняття та оплату товару на суму 1 587 071,88 гривень;

- твердження суду першої інстанції про те, що м`ясна продукція відповідача не вилучена з цивільного обігу, могла реалізовуватись покупцю та те, що в даному випадку не порушено умов договорів щодо якості товару, не ґрунтується на наявних доказах та фактичних обставинах справи, а також суперечить вимогам Ветеринарно-санітарних правил;

- крім того, стверджуючи, що прокурором не доведено факт поставки ТОВ СГП "Імені Воловікова" усієї продукції саме від вимушено забитих тварин, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що саме відповідачем до всіх без виключень видаткових накладних на оплату поставленого товару, надавались звіти лабораторних досліджень, які констатували походження м`ясної продукції саме вимушеного забою;

- посилання суду першої інстанції на те, що договори № 21/08 від 22.08.2018, № 01/02 від 01.02.2019 та № 14/01 від 14.01.2020 не містять обов`язку постачальника надавати покупцю ветеринарні підтвердження про придатність товару для годування тварин, а також на те, що в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності на поставленій продукції ветеринарних клеймувань про придатність або непридатність м`ясної продукції, жодним чином не спростовують тих обставин, що відповідач, згідно з умовами вказаних договорів, мав поставити товар, що відповідатиме вимогам щодо якості, а не продукт, що отриманий від вимушеного забою тварин, реалізація якого заборонена Ветеринарно-санітарними правилами;

- отже всупереч умов укладених між Зоопарком та ТОВ СГП "Воловікова" договорів (п. 1.1 та 3.1 або 4.1 в залежності від договору) та п. 6.8.4 Ветеринарно-санітарних правил, відповідачем поставлено продукти вимушеного забою тварин, замість "м`яса яловичого", чим допущено неналежне виконання умов договорів та положень цивільного законодавства;

- стверджуючи, що прокурором не доведено факт поставки ТОВ СГП "Імені Воловікова" усієї продукції саме від вимушено забитих тварин, суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що саме відповідачем до всіх без виключень видаткових накладних на оплату поставленого товару, надавались звіти лабораторних досліджень, які констатували походження м`ясної продукції саме вимушеного забою;

- підсумовуючи викладене, відповідачем допущено цивільне правопорушення, яке полягає у фактичному порушенні умов договорів щодо поставки м`ясної продукції, яка мала відповідати стандартам та ветеринарно-санітарним вимогам (п. 3.1 або 4.1 (в залежності від договору), а саме - поставці продукції, яка не може бути об`єктом цивільного обороту в силу п. 6.8.4 Правил, оплата якої призвела до необгрунтованої втрати матеріальних ресурсів та погіршення майнового становища як Зоопарку, так і територіальної громади міста Рівне загалом;

- з огляду на викладене суд першої інстанції дійшов до хибних висновків про відсутність в діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Отже скаржник вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 30.01.2024 у справі № 918/1120/23 винесено при неправильному застосуванні норм матеріального (ч. 5 ст. 268 ГК України, ст. 673 ЦК України, п. 6.8.4 Ветеринарно-санітарних правил для боєнь, забійно-санітарних пунктів господарств та подвірного забою тварин, затверджених наказом Державного департаменту ветеринарної медицини, Міністерства аграрної політики України від 14.01.2004 № 4) та процесуального права (ст. 236, 237 ГПК України), внаслідок чого зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, що відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України, є підставою для скасування вказаного судового рішення та ухвалення нового - про задоволення позову.

Автоматизованою системою документообігу суду, протокол від 01.03.2024, визначено колегію суддів для розгляду справи № 918/1120/23 у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Юрчук М.І., Тимошенко О.М.

Листом № 918/1120/23/1460/24 від 04.03.2024 матеріали справи було витребувано з Господарського суду Рівненської області.

05.03.2024 до суду надійшли матеріали справи № 918/1120/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.01.2024 у справі № 918/1120/23; розгляд призначено на 17.04.2024 о 10:00 год. /т. 3 а.с. 37/

Ухвалою суду від 19.03.2024 задоволено заяву ( вх. № 1291/24) представника Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /т. 3 а.с. 53/.

19.03.2024 (вх. № 2532/24) від ТОВ СГП "Імені Воловікова" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 30.01.2024 у справі № 918/1120/23 залишити без змін /т. 3 а.с. 56-63/.

22.03.2024 (вх. № 2596/24) від Рівненського зоологічного парку загальнодержавного значення надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника /т. 3 а.с. 76/.

04.04.2024 (вх. № 3035/24) від Рівненської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова", в якій, заперечуючи твердження відповідача викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.01.2024 у справі № 918/1120/23 задоволити /т. 3 а.с. 78-86/.

В судове засідання 17.04.2024 Рівненська міська рада не забезпечила участь повноважного представника, про дату, час і місце судового розгляду повідомлена належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що ухвалою суду від 15.03.2024 явка представників сторін в судове засідання 17.04.2024 обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника Рівненської міської ради, оскільки його не явка не перешкоджає перегляду справи.

В судовому засіданні 17.04.2024 прокурор підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 30.01.2024 у справі № 918/1120/23 та ухвалити нове, яким позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 30.01.2024 у справі № 918/1120/23 залишити без змін.

Статею 269 ГПК України встановлено, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

18.01.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" (постачальник/відповідач) та Рівненський зоологічний парк загальнодержавного значення (покупець/третя особа) уклали договір № 18/01, відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві м`ясо яловиче, надалі "товар", відповідної якості, а покупець зобов`язується прийняти товар згідно з документами та здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором. Предметом постачання є товар, який постачається покупцеві відповідно до специфікації.

Згідно з п. 2.1-2.2 договору, загальна вартість товару відповідно до специфікації складає 79 927,76 грн. Покупець здійснює оплату по факту поставки товару, згідно з видатковою накладною, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника протягом 15-ти банківських днів з моменту отримання товару.

Згідно з п. 3.1 - 3.5 договору, вимоги до якості, приймання, маркування товару здійснюється за вимогами відповідних стандартів та ветеринарно-санітарних вимог, технічних умов.

Приймання товару по якості та кількості здійснюється відповідно до вимог діючих в Україні нормативно-правових актів.

Передача товару здійснюється на підставі видаткової накладної у відповідності з супровідними документами.

При поставці товару постачальник надає покупцю наступні супровідні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, в двох примірниках, податкову накладну, ветеринарне підтвердження про придатність товару для годування тварин. Постачальник надає покупцю видаткову накладну, в якій вказується найменування товару, кількість, вартість та реєстраційний номер договору постачальника та покупця.

Пунктами 5.2.1 - 5.2.2 договору передбачене право покупця повернути рахунок постачальнику без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів (відсутність печатки, підписів тощо), а також вимагати відшкодування збитків та сплати штрафних санкцій за порушення іншою стороною умов даного договору.

Згідно з п. 5.3.2 договору, постачальник зобов`язаний у випадку поставки товару невідповідної кількості або якості, здійснити допоставку належної кількості товару або його заміну на якісний протягом 1 (одного) робочого дня.

Відповідно до п. 6.4 договору, у разі постачання неякісного або некомплектного товару, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від загальної вартості товару, який виявився неналежної якості або некомплектності/т. 1 а.с. 28-29/.

Специфікацією до договору погоджено найменування, кількість та вартість товару.

Відповідно до видаткових накладних № 42, № 63, № 115, № 165, № 227, № 257, № 292 відповідач поставив товар на суму 79 927,76 грн /т. 1 а.с. 61, 62, 67,69, 70/.

28.02.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" (постачальник/відповідач) та Рівненський зоологічний парк загальнодержавного значення (покупець/третя особа) уклали договір № 28/02, відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві м`ясо яловиче, надалі "товар", відповідної якості, а покупець зобов`язується прийняти товар згідно з документами та здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором. Предметом постачання є товар, який постачається покупцеві відповідно до специфікації.

Згідно з п. 2.1 договору, загальна вартість товару відповідно до специфікації складає 19 305,00 грн.

Умови договору № 28/02 аналогічні умовам попередньо вказаного договору № 18/01 /т. 1 а.с. 32-33/.

Згідно із видатковою накладною № 62 відповідач поставив товар за цим договором на суму 19 305,00 грн /т. 1 а.с. 60/.

30.03.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" (постачальник/відповідач) та Рівненський зоологічний парк загальнодержавного значення (покупець/третя особа) уклали договір № 30/03, відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві м`ясо яловиче, надалі "товар", відповідної якості, а покупець зобов`язується прийняти товар згідно з документами та здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором. Предметом постачання є товар, який постачається покупцеві відповідно до специфікації.

Згідно з п. 2.1 договору, загальна вартість товару згідно специфікації складає 10 890,00 грн.

Умови договору № 30/03 аналогічні умовам попередніх договорів /т. 1 а.с. 34-35/.

Видаткову накладну за цим договором прокурор до позову не долучив.

11.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" (постачальник/відповідач) та Рівненський зоологічний парк загальнодержавного значення (покупець/третя особа) уклали договір № 11/04, відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві м`ясо яловиче, надалі "товар", відповідної якості, а покупець зобов`язується прийняти товар згідно з документами та здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором. Предметом постачання є товар, який постачається покупцеві відповідно до специфікації.

Згідно з п. 2.1 договору, загальна вартість товару відповідно до специфікації складає 12 825,00 грн.

Умови договору № 11/04 аналогічні умовам попередніх договорів /т. 1 а.с. 36-37/.

Згідно із видатковою накладною № 140, відповідач поставив товар за цим договором на суму 12 825,00 грн /т. 1 а.с. 63/.

11.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" (постачальник/відповідач) та Рівненський зоологічний парк загальнодержавного значення (покупець/третя особа) уклали договір № 11/05, відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві м`ясо яловиче, надалі "товар", відповідної якості, а покупець зобов`язується прийняти товар згідно з документами та здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором. Предметом постачання є товар, який постачається покупцеві відповідно до специфікації.

Згідно з п. 2.1 договору, загальна вартість товару відповідно до специфікації складає 28 245,00 грн.

Умови договору № 11/05 аналогічні умовам попередніх договорів /т. 1 а.с. 38-39/.

Згідно із видатковою накладною № 193 відповідач поставив товар за цим договором на загальну суму 28 245,00 грн /т. 1 а.с. 65/.

30.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" (постачальник/відповідач) та Рівненський зоологічний парк загальнодержавного значення (покупець/третя особа) уклали договір № 30/05, відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві м`ясо яловиче, надалі "товар", відповідної якості, а покупець зобов`язується прийняти товар згідно з документами та здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором. Предметом постачання є товар, який постачається покупцеві відповідно до специфікації.

Згідно із п. 2.1 договору, загальна вартість товару відповідно до специфікації складає 14 022,50 грн.

Умови договору № 30/05 аналогічні умовам попередніх договорів /т. 1 а.с. 40-41/.

Відповідно до накладної № 220, відповідач поставив товар за цим договором на суму 14 022,50 грн /т. 1 а.с. 66/.

27.06.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" (постачальник/відповідач) та Рівненський зоологічний парк загальнодержавного значення (покупець/третя особа) уклали договір № 27/06, відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві м`ясо яловиче, надалі "товар", відповідної якості, а покупець зобов`язується прийняти товар згідно з документами та здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором. Предметом постачання є товар, який постачається покупцеві відповідно до специфікації.

Згідно з п. 2.1 договору, загальна вартість товару відповідно до специфікації складає 4 890,00 грн.

Умови договору № 27/06 аналогічні умовам попередніх договорів /т. 1 а.с. 42-43/.

Відповідно до накладної № 256, відповідач поставив товар на суму 4 890,00 грн /т. 1 а.с. 68/.

22.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" (постачальник/відповідач) та Рівненський зоологічний парк загальнодержавного значення (покупець/третя особа) уклали договір № 21/08, відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві м`ясо яловичини 1 та 2 категорії, субпродукти (для годування тварин) надалі "товар", відповідної якості, а покупець зобов`язується прийняти товар згідно з документами та здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором. Предметом постачання є товар, який постачається покупцеві відповідно до специфікації.

Згідно з п. 2.1 договору, загальна вартість товару відповідно до специфікації складає 181 139,32 грн.

Відповідно до п. 2.2 договору сторони визначили, що в ціну товару включаються витрати на транспортування, сплату податків і зборів (обов`язкових платежів), а також інші витрати.

Відповідно до п. 2.3 договору покупець здійснює оплату по факту поставки товару, згідно видаткової накладної, шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника протягом 15-ти банківських днів з моменту отримання товару.

Згідно з п. 4.1 - 4.5 договору, вимоги до якості, приймання, маркування товару здійснюється згідно з вимогами відповідних стандартів та ветеринарно санітарних вимог, технічних умов.

Приймання товару по якості та кількості здійснюється у відповідності до вимог діючих в Україні нормативно-правових актів.

Передача товару здійснюється на підставі видаткової накладної у відповідності з супровідними документами на складі покупця.

Відповідальність за оформлення товарно-супровідних документів та пов`язаних з ними затримок при відвантаженні товару несе постачальник.

При поставці товару постачальник надає покупцю наступні супровідні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, в двох примірниках, податкову накладну. Постачальник надає покупцю видаткову накладну, в якій вказується найменування товару, кількість, вартість та реєстраційний номер договору постачальника та покупця.

Пунктами 5.2.1 - 5.2.2 договору передбачене право покупця повернути рахунок постачальнику без здійснення оплати в разі неналежного оформлення документів (відсутність печатки, підписів тощо), а також вимагати відшкодування збитків та сплати штрафних санкцій за порушення іншою стороною умов даного договору.

Згідно з п. 5.3.2 договору, постачальник зобов`язаний у випадку поставки товару невідповідної кількості або якості, здійснити допоставку належної кількості товару або його заміну на якісний протягом 1 (одного) робочого дня.

Відповідно до п. 6.4 договору, у разі постачання неякісного або некомплектного товару, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від загальної вартості товару, який виявився неналежної якості або некомплектності /т. 1 а.с. 44-45/.

Специфікацією до договору погоджено найменування, кількість та вартість товару.

Відповідно до накладних № 569, № 626, № 680, № 466, № 52 відповідач поставив товар за цим договором на суму 147 484,53 грн /т. 1 а.с. 71, 72, 73, 74, 75/.

Інших доказів поставки прокурор не надав.

01.02.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" (постачальник/відповідач) та Рівненський зоологічний парк загальнодержавного значення (покупець/третя особа) уклали договір № 01/02, відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві м`ясо яловиче, надалі "товар", відповідної якості, а покупець зобов`язується прийняти товар згідно з документами та здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором. Предметом постачання є товар, який постачається покупцеві відповідно до специфікації.

Згідно з п. 2.1 договору, загальна вартість товару відповідно до специфікації складає 546 567,94 грн.

Решта умов договору № 01/02 аналогічні умовам договору № 21/08.

Згідно із видатковими накладними № 107, № 165, № 222, № 266, № 298, № 349, № 455, № 528, № 721, № 857, № 958 відповідач постави товар на суму 546 567,94 грн /т. 1 а.с. 76-86/.

14.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" (постачальник/відповідач) та Рівненський зоологічний парк загальнодержавного значення (покупець/третя особа) уклали договір № 14/01, відповідно до предмету якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві лот 1 згідно з ДК 021:2015 "15110000-2" м`ясо (м`ясо яловичини, телятини, субпродукти), (для годування тварин) надалі "товар", відповідної якості, а покупець зобов`язується прийняти товар згідно з документами та здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором. Предметом постачання є товар, який постачається покупцеві відповідно до специфікації.

Згідно з п. 2.1 договору, загальна вартість товару відповідно до специфікації складає 689 262,02 грн.

Решта умов договору № 14/01 аналогічні умовам договору № 21/08 /т. 1 а.с. 54-55/.

Відповідно до видаткових накладних № 51, № 129, № 172, № 196, № 231, № 280, № 275, № 391, № 505, № 604, № 681, № 765 відповідач поставив товар на загальну суму 689 262,02 грн /т. 1 а.с. 87-98/.

Суд першої інстанції вірно відзначив, що з наданих прокурором доказів, а саме платіжних доручень та виписки з рахунку не можна достеменно встановити, яка сума коштів була сплачено саме на підставі договорів, виконання яких є предметом спору.

Значна частина платіжних документів (в т.ч. банківська виписка) містить у графі "призначення платежу" відомості про оплату рахунків, які відсутні в матеріалах справи. Водночас з таких відомостей не можливо ідентифікувати, за яким саме договором чи накладною було здійснено такий платіж, у тому числі чи здійснено такий платіж за договорами, які стосуються цього спору.

Прокурор в якості доказів оплати за договорами, які укладались з 18 січня 2018 року, зараховує платіж в сумі 28 213,98 грн від 03.01.2018, тобто який проведено до того часу, коли були укладені такі договори.

Також у матеріалах справи наявні звіти про результати досліджень, складені Гощанською міжрайонною лабораторією державної служби України з питань безпечно харчових продуктів та захисту споживачів у період з 31 січня 2018 року по 02 січня 2021 року, за результатами яких не встановлено в дослідних зразках матеріалів збудників сальмонельозу та пастерильозу. Вказані звіти містять рекомендації "з м`ясом поступати згідно ВСЕ". Усі звіти підписані керівником лабораторії та лікарями ветеринарної медицини.

В матеріалах справи наявний висновок експерта № СЕ-19/118-21/9298-ЕК від 30.11.2021, складений Рівненським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, у якому надано висновок про те, що третьою особою на рахунок відповідача у період з 01.01.2018 по 31.12.2020 здійснено перерахування коштів на суму 1 641 205,88 грн /т. 2 а.с. 10-37/.

Згідно з висновоком експерта № 3598 від 15.06.2022, складеним Національним науковим центром "Інститут судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса", у якому надано висновок про те, що за у період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2020 року на виконання договорів № 18/01 від 18 січня 2018 року, № 28/02 від 28 лютого 2018 року, № 30/03 від 30 березня 2018 року, № 11/04 від 11 квітня 2018 року, № 11/05 від 11 травня 2018 року, № 30/05 від 30 травня 2018 року, № 27/06 від 27 червня 2018 року, № 21/08 від 22 серпня 2018 року, № 01/02 від 01 лютого 2019 року, № 14/01 від 14 січня 2020 року, укладених між ТОВ СПГ "Ім.Воловікова" та Рівненським зоологічним парком загальнодержавного значення, було відвантажено товар на загальну суму 1 587 071,90 грн та перераховано кошти на суму 1 641 205,90 грн /т. 2 а.с. 32-40/.

У ході здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42020181130000046 від 10.12.2020, зареєстрованого за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, ГУ ДПС у Рівненській області 17.09.2021 надано висновок, що з рахунку відкритого Рівненським зоологічним парком в АТ "Райффайзен Банк Авіаль" за період 01.01.2018 по 31.12.2020 Рівненським зоологічним парком на рахунки ТОВ СГП "Ім. Воловікова" по вказаних договорах перераховано кошти в сумі 1 641 205,88 грн.

Враховуючи, що поставлена відповідачем м`ясна продукція на виконання вищевказаних договорів не відповідала ветеринарно-санітарним вимогам щодо якості та категорії, керівник Здолбунівської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Рівненської міської ради до Господарського суду Рівненської області з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" про стягнення 1 969 447,06 грн, з яких 1 641 205,88 грн вартість поставки неякісного товару та 328 241,18 грн штраф.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.11.2023 відкрито провадження у справі №918/1120/23 в порядку загального позовного провадження, залучено Рівненський зоологічний парк загальнодержавного значення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору/т. 1 а.с. 100-101/.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 30.01.2024 у справі № 918/1120/23 у позові відмовлено /т. 2 а.с. 185-205/.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що судом не встановлено підстав для задоволення позову, зокрема прокурором не обґрунтовано наявності підстав для повернення суми коштів, які були сплачені за товар, який було спожито. Окрім того позов не містить обґрунтувань наявності збитків за результатами виконання досліджених судом правочинів.

Також прокурором належним чином не обґрунтовано порушення прав та інтересів позивача, в інтересах якого він звернувся, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що сплачені за договорами кошти були виділені саме міською радою за рахунок місцевого бюджету.

Стягнення неустойки на корить сторони, яка не є учасником правочину, та не наділена відповідними правами згідно з умовами договору, суперечить його положенням та змісту.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для заявлення у цій справі прокурором позову в інтересах Рівненської міської ради. Наведений висновок суду учасниками справи в апеляційному порядку не оспорюється.

Прокурор вважає, що внаслідок поставки товару неналежної якості відповідачем у покупця Рівненського зоологічного парку загальнодержавного значення виникло право у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 678 ЦК України відмовитись від договору та вимагати повернення сплачених за такий товар коштів та стягнення штрафу у розмірі 20% від вартості товару неналежної якості на підставі п. 6.4 договорів.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

За змістом статей 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення щодо визначення поставки містяться у ч. 1 ст. 265 ГК України, згідно із якою за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 673 ЦК України).

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (ч. 2 ст. 673 ЦК України).

Товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 675 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 678 ЦК Україн у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріалами справи підтверджується поставка ТОВ СГП "Імені Воловікова", прийняття та оплата товару Рівненським зоологічним парком загальнодержавного значення у загальному розмірі 1 587 071,88 грн за укладеними договорами поставки, у тому числі за договором № 18/01 від 18.01.2018 - у розмірі 79 927,76 грн, за договором № 28/02 від 28.02.2018 - у розмірі 19 305,00 грн, за договором № 30/03 від 30.03.2018 - у розмірі 10 890,00 грн, за договором № 11/04 від 11.04.2018 - у розмірі 41 070,00 грн, за договором № 30/05 від 30.05.2018 - у розмірі 14 022,50 грн, за договором № 27/06 від 27.06.2018 - у розмірі 4 890,00 грн, за договором № 21/08 від 22.08.2018 - у розмірі 181 136,68 грн, за договором № 01/02 від 01.02.2019 - у розмірі 546 567,94 грн, за договором № 14/01 від 14.01.2020 - у розмірі 689 262,02 грн.

Водночас покупець не висловлював зауважень щодо походження або якості отриманого товару, повноти оформлення супровідних документів тощо.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з наданих прокурором доказів, а саме платіжних доручень та виписки з рахунку не можна достеменно встановити, чи були сплачені інші кошти саме на виконання згаданих вище договорів, виконання яких є предметом дослідження у цій справі. Значна частина поданих суду платіжних документів (в т.ч. банківська виписка) містить у графі "призначення платежу" відомості про оплату рахунків, які відсутні в матеріалах справи. А тому за таких обставин не можливо ідентифікувати за яким саме договором чи накладною було здійснено такий платіж, в тому числі чи здійснено такий платіж за договорами, які стосуються даного спору.

Крім того з банківської виписки вбачається, що прокурор в якості доказів оплати за досліджуваними договорами, які укладались після 18 січня 2018 року, зараховує також і платіж в сумі 28 213,98 грн від 03.01.2018, який було проведено до дати укладення таких договорів. Вказаний платіж здійснено згідно із рахунками від 29.09.2017 та від 29.12.2017.

Разом з тим згідно з актом звірки взаємних розрахунків, складеним Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Імені Воловікова" та Рівненським зоологічним парком загальнодержавного значення, сторони погодили та визнали обсяги поставок за договорами та їх оплату у період з 01.01.2018 по 31.12.2020 на загальну суму 1 587 071,90 грн /т. 2 а.с. 120-121/.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

За наведеного суд першої інстанції, ураховуючи правові висновки, надані Верховним Судом у постанові від 21.12.2020 у справі № 916/499/20 щодо правового тлумачення акту звірки взаємних розрахунків, дійшов висновку, що у період з 01.01.2018 по 31.12.2020 відповідач поставив, а третя особа оплатила товар на загальну суму 1 587 071,90 грн.

Прокурор вказує, що м`ясна продукція, що постачалася відповідачем на виконання вищевказаних договорів не відповідала ветеринарно-санітарним вимогам щодо якості та категорії. А тому відповідачем порушено умови вказаних договорів щодо якості товару, зокрема відповідно до звітів Гощанської МДЛ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, доставлений матеріал для проведення досліджень був наданий від вимушено забитих тварин. Прокурор вважає, що має місце порушення пункту 6.8.3 Ветеринарно-санітарних правил для боєнь, забійно-санітарних пунктів господарств та подвірного забою тварин.

Згідно з розділом 1 Ветеринарно-санітарних правил для боєнь, забійно-санітарних пунктів господарств та подвірного забою тварин (надалі - Правила), затверджених наказом Державного департаменту ветеринарної медицини, Міністерства аграрної політики України 14.01.2004 № 4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.01.2004 за N 121/8720, вони встановлюють: ветеринарно-санітарні вимоги до проведення забою та первинної переробки тварин (птиці) на бойнях, забійно-санітарних пунктах господарств (далі - пунктах) незалежно від форми власності та в особистих підсобних господарствах населення (подвірному забої); порядок здійснення ветеринарно-санітарної оцінки продуктів забою тварин; порядок внутрішньогосподарського використання або подальшу реалізацію одержаної продукції.

Правила є обов`язкові для виконання установами, організаціями, підприємствами незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості - суб`єктами підприємницької діяльності (далі - суб`єкти господарювання), фізичними особами - власниками тварин (далі - власник), які здійснюють діяльність у сфері обігу продукції тваринного походження.

Згідно з розділом 2 Правил, вимушений забій тварини - забій тварини при отриманні нею травм, фізичних ушкоджень тощо та у випадках, якщо подальше лікування є неефективним чи економічно недоцільним і проводиться під наглядом спеціаліста ветеринарної медицини.

Тобто вимушений забій тварин - це забій тварин, який попередньо не планувався, однак вимушено спричинений попередньо непередбачуваними факторами (травми, ушкодження тварин, економічна недоцільність або неефективність подальшого лікування тощо). Дії щодо вимушеного забою тварин проводяться під наглядом спеціаліста ветеринарної медицини.

Відповідно до п. 3.1 Правил суб`єкти господарювання повинні здійснювати забій тварин згідно з Правилами передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м`яса та м`ясних продуктів, затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної медицини України від 07.06.2002 № 28 та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 21.06.2002 за № 524/6812, лише на відповідно обладнаних бойнях або забійно-санітарних пунктах господарств.

За змістом п. 3.7 Правил, забій тварин на бойнях, забійно-санітарних пунктах та при подвірному забої має здійснюватися за умови дотримання необхідних ветеринарно-санітарних умов забою і первинної переробки тварин та проведення ветеринарно-санітарної експертизи продуктів забою.

Забороняється забій тварин, хворих та підозрілих у захворюванні заразними хворобами, зазначеними у Правилах передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м`яса та м`ясних продуктів (п. 5.4 Правил).

Туші, внутрішні органи та інші продукти забою підлягають обов`язковій ветеринарно-санітарній експертизі відповідно до діючих правил (п. 5.5 Правил).

Відповідно до пункту 45 частини 1 статті 1 Закону України "Про ветеринарну медицину", експертний висновок - звіт про результати лабораторних досліджень (випробувань), що засвідчує відповідність або невідповідність показників, щодо яких проводилося дослідження (випробування), вимогам, встановленим законодавством.

Згідно з п. 6.8 Правил, вимушений забій худоби допускається проводити у присутності спеціаліста державної установи ветеринарної медицини з дотриманням відповідних вимог. Кожен випадок вимушеного забою тварин обов`язково оформляють актом з відміткою причин забою. Ветеринарно-санітарну експертизу туш і внутрішніх органів проводять відповідно до діючих нормативно-правових актів.

Згідно з п. 6.8.3 Правил, м`ясо та інші продукти вимушеного забою тварин мають бути перероблені на відповідних підприємствах (завод з переробки відходів тваринного походження тощо) у межах адміністративного району (області) під наглядом спеціалістів державних установ ветеринарної медицини. Транспортування м`яса вимушено забитих тварин із господарств на переробне підприємство проводять із дотриманням ветеринарно-санітарних вимог та за наявності відповідних ветеринарних документів.

Відповідно до п. 6.8.4 Правил, використання м`яса та інших продуктів вимушеного забою тварин для харчових цілей у господарстві, реалізація, передання іншим особам для споживання чи реалізації забороняється.

За змістом п. 6.8.8 Правил, м`ясо та інші продукти вимушеного забою можуть направлятися на виготовлення кормів для непродуктивних тварин, на корм свиням, птиці, звірам, що утримуються в розпліднику, після обов`язкового мікробіологічного дослідження (у т.ч. на наявність сальмонел, а за потреби - збудників інших інфекційних та інвазійних захворювань, що є небезпечними для тварин) і проварювання або на виробництво кормового борошна тваринного походження, яке повинне використовуватися у порядку, установленому законодавством.

Відповідно до п. 6.8.10 Правил знешкодження і використання м`яса, отриманого від вимушено забитих тварин, здійснюють під контролем лікаря державної установи ветеринарної медицини.

В матеріалах справи наявні звіти про результати лабораторних досліджень щодо м`яса вимушено забитих тварин, яке поставляв відповідач, підтверджені в тому числі лікарями ветеринарної медицини.

Крім того з долучених до матеріалів справи справи доказів неможливо достеменно встановити який саме обсяг та на яку суму було поставлено м`ясо саме з вимушено забитих тварин.

Так в усіх видаткових накладних, за якими покупець прийняв продукцію від відповідача вказано: м`ясо яловиче, збої гов`яжі, без уточнення в якому саме обсязі постачалася продукція від вимушено забитих тварин.

У поданому прокурором висновку аналітичного дослідження, здійсненого ГУ ДПС у Рівненській області від 17.09.2021 № 42/17-00-08-07/03775871, зазначено, що у 2018 році відповідач поставив зоологічному парку 10 241,92 кг продукції (м`ясо яловичини, збої гов`яжі м`які); у 2019 році - 14 941,60 кг продукції; у 2020 - 18 947,00 кг. А всього за 2018-2020 роки відповідач поставив покупцю 44 130,52 кг м`ясної продукції.

Водночас відповідно до цього ж висновку в ТОВ СГП "Імені Воловікова" зареєстровано акти на вибуття біологічних активів, відповідно до яких було одержано: у 2019 році - 5 310,50 кг м`яса яловичини та 256,00 кг збоїв гов`яжих м`яких; у 2020 році - 4 698,00 кг м`яса яловичини та 218,00 кг збоїв гов`яжих м`яких. Дані за 2018 рік відсутні.

Разом з тим акти на вибуття біологічних активів, або інші докази щодо обсягів продукції отриманої відповідачем від вимушено забитих тварин у 2018-2020 роках учасники провадження суду не надали.

Слід зазначити, що обсяги отриманої продукції за актами на вибуття біологічних активів, відображені у згаданому висновку аналітичного дослідження, значно менші за обсяги продукції поставленої зоологічному парку.

За наведених обставин твердження прокурора про те, що уся поставлена відповідачем продукція отримана від вимушено забитих тварин є сумнівними та не підтверджуються відповідними доказами.

Крім того положеннями Правил передбачено, що м`ясо та інші продукти вимушеного забою можуть направлятися на корм тваринам після проведення мікробіологічного дослідження.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" харчовий продукт - речовина або продукт, призначені для споживання людьми або щодо яких обґрунтовано очікується, що вони будуть спожиті людиною. Харчовий продукт може бути переробленим, частково переробленим або непереробленим.

Колегія суддів вважає, що прокурор помилково тлумачить положення пункту 6.8.4 Правил, зокрема, щодо порушення у цьому випадку заборони використання м`яса вимушеного забою тварин для харчових цілей у господарстві, а також реалізації, передання іншим особам для споживання, у зв`язку з тим, що у вказаному пункті йдеться про заборону використання м`яса, отриманого від вимушено забитих тварин, у харчових цілях, тобто для споживання людиною, а не для годування тварин.

Разом з тим використання продукції від вимушено забитих тварин, що здійснюється під контролем лікаря державної установи ветеринарної медицини, унормовано п. 6.8.8 Правил, відповідно до якого м`ясо та інші продукти вимушеного забою можуть направлятися на виготовлення кормів для непродуктивних тварин, на корм свиням, птиці, звірам, що утримуються в розпліднику, після обов`язкового мікробіологічного дослідження.

За наведених обставин твердження прокурора на те, що м`ясо від вимушено забитих тварин є вилученим із цивільного обігу, не може бути предметом господарських операцій чи правочинів, а також твердження щодо того, що така продукція має нульову вартість, колегія суддів вважає безпідставними.

Прокурор у позові стверджує, що в порушення вимог пункту 3.5 договорів, відповідач при поставці продукції не надано ветеринарні підтвердження про придатність товару для годування тварин, а тому поставлена покупцю продукція є неналежної якості.

Щодо таких тверджень слід зазначити що прокурор залишив поза увагою, що додані ним до позовної заяви договори № 21/08 від 22.08.2018, № 01/02 від 01.02.2019, № 14/01 від 14.01.2020 не містять обов`язку постачальника надавати покупцю ветеринарні підтвердження про придатність товару для годування тварин. Разом з тим переважна більшість продукції була поставлена зоологічному парку саме за цими трьома договорами.

Також слід зазначити, що законодавчі норми не містять визначення "ветеринарне підтвердження" як окремого документу. Сторони не надали суду пояснень щодо тлумачення ними визначення "ветеринарне підтвердження" під час укладення договорів, за якими здійснювалися поставки товару.

Разом з тим Правилами передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м`яса та м`ясних продуктів, затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 07.06.2002 № 28, а також Інструкцією із застосування позначки придатності та ветеринарних штампів, затвердженою наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 02.02.2010 № 46, передбачено ветеринарне клеймування м`яса, позначок придатності, ветеринарних штампів для підтвердження придатності (або непридатності) продукції отриманої від забою тварин для певних господарських цілей після проведення ветеринарно-санітарної експертизи.

У матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо наявності або відсутності ветеринарного клеймування м`яса поставленого покупцю. Проте до матеріалів справи долучено звіти про результати досліджень біологічного матеріалу, складені Гощанською міжрайонною лабораторією державної служби України з питань безпечно харчових продуктів та захисту споживачів у період з 31 січня 2018 року по 02 січня 2021 року, відповідно до яких за результатами бактеріологічних випробувань в дослідних зразках відповідача матеріалів збудників сальмонельозу та пастерильозу не виділено. Вказані звіти містять підписи лікарів ветеринарної медицини.

Наведеним вище спростовуються твердження прокурора про те, що відповідач поставив покупцю продукцію неналежної якості.

Прокурор в обгрунтування позову вказує, що у зв`язку з поставкою відповідачем товару неналежної якості, покупець Рівненський зоологічний парк відповідно до ст. 268 ГК України та ст. 678 ЦК України мав право відмовитись від прийняття товару та повернення сплаченої суми за такий товар.

Згідно з ст. 268 ГК України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами (у разі наявності) чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.

У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.

Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам (у разі наявності), але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів.

У разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам (у разі наявності), зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов`язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів. Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не розпорядиться товарами, покупець (одержувач) має право реалізувати їх на місці або повернути виробникові. Товари, що швидко псуються, підлягають в усіх випадках реалізації на місці.

Відповідно до ст. 678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Згідно з ст. 688 ЦК України, покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

У разі невиконання покупцем цього обов`язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов`язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Згідно з ст. 689 ЦК України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Умовами укладених договорів передбачено, що постачальник надає покупцю видаткову накладну, в якій вказується найменування товару, кількість, вартість та реєстраційний номер договору постачальника та покупця.

Умовами договорів передбачено також, що при поставці товару постачальник надає покупцю наступні супровідні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, в двох примірниках, податкову накладну.

У договорах № 18/01 від 16.01.2018, № 28/02 від 28.02.2018, № 30/03 від 30.03.2018, № 11/04 від 11.04.2018, № 11/05 від 11.05.2018, № 30/05 від 30.05.2018, № 27/06 від 27.06.2018 сторони передбачили також надання при поставці товару ветеринарного підтвердження про придатність товару для годування тварин.

Також умовами договорів встановлено обов`язок постачальника у випадку поставки товару невідповідної кількості або якості здійснити допоставку належної кількості товару або його заміну на якісний протягом 1 (одного) робочого дня.

Натомість прокурор не надав доказів неприйняття товару або вимоги покупця про заміну товару неналежної якості, поставлена відповідачем продукція була прийнята та використана третьою особою.

Згідно з п. 16 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Державного арбітражу Союзу РСР від 25.04.1966 № П-7, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншою однорідної продукцією.

Одержувач також зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника виробника (відправника) з іншого міста, якщо це передбачено в основних і особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах при договорі.

Матеріали справи не містять доказів складення акту про виявлені недоліки товару.

Водночас норми чинного законодавства не передбачають права покупця вимагати повернення оплати товару після його прийняття та використання у власних господарських цілях без повернення постачальнику такого товару та без вимог покупця про заміну товару, відмову від товару чи зменшення його ціни.

Щодо наявності збитків у зв`язку з оплатою вартості поставленого товару.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Підставою для відшкодування збитків є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювана; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Зазначене відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 910/20261/16 (п. 55 постанови).

Разом з тим прокурор не обґрунтував жодного з елементів складу цивільного правопорушення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц зроблено висновок, що відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (стаття 614 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17 зроблено висновок, що "збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача".

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прийняття покупцем усього обсягу продукції поставленої відповідачем, за відсутності будь-яких зауважень чи вимог про заміну товару неякісного товару, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурор не довів наявність зменшення будь-яких майнових благ або настання негативних майнових наслідків для особи, в інтересах якої подано цей позов.

Щодо вимог про стягнення 328 241,18 грн штрафу.

Умовами укладених договорів сторонт погодили відповідальність постачальника у разі постачання неякісного або некомплектного товару у вигляді сплати покупцю штраф у розмірі 20% від загальної вартості товару, який виявився неналежної якості.

Керуючись вказаними положеннями договорів прокурор нарахував 328 241,18 грн штрафу від вартості неякісного товару у розмірі 1 641 205,88 грн.

Згідно зі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частина 1 статті 173 ГК України містить визначення господарського зобов`язання, яким визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Тобто в розумінні статей 173 та 230 ГК України, неустойка (штраф, пеня) є різновидами господарських санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, суть якого може полягати як в зобов`язанні сплатити гроші (грошове зобов`язання), так і в зобов`язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (не грошове зобов`язання).

Відповідно до ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що докази постачання неякісного товару на суму 1 641 205,88 грн відсутні, відповідач поставив товар на суму, меншу від заявленої до стягнення прокурором, за відсутності доказів виявлення недоліків товару при його прийнятті, натомість документально підтверджується прийняття товару Рівненським зоологічним парком без зауважень та його використання згідно з умовами договору, тому у позові про стягнення 328 241,18 грн штрафу, нарахованого за поставку неякісного товару, слід відмовити.

Щодо вимог прокурора про стягнення заявлених коштів на користь Рівненської міської ради в дохід місцевого бюджету.

Статтею 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до роз`яснення Міністерства фінансів України, наданих листом від 06.03.2003 № 021-03/6 та Державного казначейства України від 09.03.2006 № 3.4-22/498 та від 12.02.2008 № 7.1-10/744, якщо спочатку нового бюджетного періоду здійснюються повернення зайво виплачених в минулих бюджетних періодах коштів, то зазначені кошти не можуть бути відображені як відновлення касових видатків, а повинні бути перераховані до бюджету.

Згідно з п. 1.2 Положення про Рівненський зоологічний парк загальнодержавного значення, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 535 від 12.12.2011 (далі - Положення), зоопарк є об`єктом природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення і охороняється, як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

Згідно з п. 1.3 Положення, зоопарк належить до комунальної власності територіальної громади м. Рівне (далі - власник), представницьким органом якої є Рівненська міська рада.

Відповідно до пункту 1.10 положення, зоопарк є юридичною особою та згідно з законодавством набуває статусу юридичної особи від дати її державної реєстрації, має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків та відділенні Казначейства.

Відповідно до п. 3.1 Положення, управління зоопарком здійснюється відповідно до вимог законодавства спеціальною адміністрацією (далі - адміністрація). Управління адміністрацією здійснює Управління культури і туризму виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі - орган управління).

Згідно з п. 3.6 Положення, адміністрація має право від свого імені укладати правочини, мати та набувати майнові права, а також нести відповідні зобов`язання, бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно з п. 3.11 Положення, до компетенції органу управління належить: здійснення контролю за ефективністю використання майна адміністрацією, що передане власником до сфери її управління; здійснення фінансового контролю за господарською діяльністю адміністрації відповідно до законодавства; затвердження кошторису після погодження Управлінням бюджету та фінансів виконавчого комітету Рівненської міської ради.

Відповідно до п. 7.1 Положення, адміністрація є неприбутковою організацією. Фінансування адміністрації здійснюється відповідно до законодавства за рахунок державного бюджету України. Для цієї мети можуть залучатися кошти місцевих бюджетів, позабюджетних і благодійних фондів, кошти підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно з п. 7.5 Положення, кошти одержані адміністрацією від наукової, природоохоронної, туристсько-екскурсійної, рекламно-видавничої та іншої діяльності в межах території зоопарку, що не суперечать цільовому призначенню зоопарку є її власними коштами. Ці кошти не підлягають вилученню і використовуються адміністрацією для здійснення заходів щодо охорони території та об`єктів зоопарку і провадження діяльності, передбаченої цим положенням.

Пунктом 8.2 Положення визначено, що надходження адміністрації спрямовуються на покриття усіх витрат, пов`язаних з її основною діяльністю та ін /т. 2 а.с. 56-67/.

Прокурор вказує, що якщо позивачем у справі є розпорядник бюджетних коштів, то його правовий статус, повноваження, відповідальність визначаються положеннями Бюджетного кодексу України та Порядком складання, розгляду, затвердження та основними вимогами до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (далі - Порядок № 228).

Абзацами 1, 2 п. 5 Порядку № 228 визначено, що установам можуть виділятися бюджетні кошти тільки за наявності затверджених кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду. Установи мають право брати бюджетні зобов`язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами, планами асигнувань загального фонду бюджету, планами надання кредитів із загального фонду бюджету, планами спеціального фонду.

Прокурор вказує, що зоопарк у спірних правовідносинах діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником товару (м`яса) в обсязі та в межах видатків, визначених Рівненською міською радою (розпорядником бюджетних коштів вищого рівня), а тому з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 924/1283/21, 1 641 205,88 грн за поставлений неякісний товар та 328 241,18 грн штрафу мають бути стягнуті на користь Рівненської міської ради в дохід бюджету.

Разом з тим Рівненська міська рада не є учасником правочинів, щодо постачання товару. Положенням про Рівненський зоологічний парк загальнодержавного значення передбачено можливість фінансування його діяльності як за рахунок коштів бюджету так і за рахунок власних коштів, позабюджетних і благодійних фондів, коштів підприємств, організацій та громадян.

Матеріали справи не містять доказів того, що товар про який вказує прокурор, було закуплено саме за рахунок коштів, виділених Рівненською міською радою.

Крім того матеріали справи не містять бюджетних програм фінансування, а також доказів перерахування Рівненською міською радою коштів з метою фінансування виконання правочинів, на які вказує прокурор у своєму позові.

Необхідно також відмітити, що неустойка, яка передбачена умовами договорів сплачується саме покупцю, про що зазначено в умовах договорів, однак покупець у даному спорі визначений прокурором як третя особа.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурором належним чином не обґрунтовано порушення прав та інтересів позивача, в інтересах якого він звернувся, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що сплачені за договорами кошти були виділені саме Рівненською міською радою за рахунок місцевого бюджету.

За таких обставин стягнення неустойки на корить сторони, яка не є учасником правочину, та не наділена відповідними правами згідно з умовами договору, суперечить його положенням та змісту.

Правова позиція, на яку посилається прокурор, що викладена у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 924/1283/21, стосується інших правовідносин про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно збережених коштів, що не є аналогічним предмету спору у даній справі.

Щодо долучених прокурором висновків експерта № СЕ-19/118-21/9298-ЕК від 30.11.2021, складеного Рівненським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, та № 3598 від 15.06.2022, складеного Національним науковим центром "Інститут судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса", суд відзначає наступне.

Згідно з ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Враховуючи, що у складеному Національним науковим центром "Інститут судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса" висновку експерта № 3598 від 15.06.2022 зараховано, зокрема, платіж в сумі 28 213,98 грн від 03.01.2018, який було проведено до того часу як були укладені спірні договори, а також враховуючи, що судом надано оцінку щодо встановлення обсягів поставленої продукції та оплаченої її вартості, про що зазначено в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відхилив вказані висновки експерта.

Згідно з ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують обгрунтованих висновків суду першої інстанції.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 30.01.2024 у справі № 918/1120/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 918/1120/23 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "23" квітня 2024 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Тимошенко О.М.