Рішення

від 22.04.2024 по справі 910/15990/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2024Справа № 910/15990/23Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуба О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санвін 13»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про визнання протиправними та скасування актів та зобов`язання вчинити дії

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання від 22.04.2024.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача у якому просить :

- визнати протиправними та скасувати Акти приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Державного підприємства «Гарантований Покупець» (ідентифікаційний код юридичної особи 43068454; 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27) за період лютого - вересня 2022 року разом із Актами коригування до них у зв`язку із розрахунком заборгованості за протиправною та нечинною формулою, а саме:

- Акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за лютий 2022 року до Договору № 783/01 від 2 жовтня 2019 року від 16 березня 2022 року;

- Акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за березень 2022 року до Договору № 783/01 від 2 жовтня 2019 року від 10 червня 2022 року;

- Акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за квітень 2022 року до Договору № 783/01 від 2 жовтня 2019 року від 24 травня 2022 року;

- Акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за травень 2022 року до Договору № 783/01 від 2 жовтня 2019 року від 4 липня 2022 року;

- Акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за червень 2022 року до Договору № 783/01 від 2 жовтня 2019 року від 19 липня 2022 року;

- Акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за липень 2022 року до Договору № 783/01 від 2 жовтня 2019 року від 16 серпня 2022 року;

- Акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за серпень 2022 року до Договору № 783/01 від 2 жовтня 2019 року від 30 вересня 2022 року;

- Акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за вересень 2022 року до Договору № 783/01 від 2 жовтня 2019 року від 21 жовтня 2022 року;

- Акт коригування до Акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за лютий 2022 року до Договору № 783/01 від 2 жовтня 2019 року від 17 лютого 2023 року;

- Акт коригування до Акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за березень 2022 року до Договору № 783/01 від 2 жовтня 2019 року від 30 вересня 2022 року;

- Акт коригування до Акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за квітень 2022 року до Договору № 783/01 від 2 жовтня 2019 року від 17 лютого 2023 року;

- Акт коригування до Акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за травень 2022 року до Договору № 783/01 від 2 жовтня 2019 року від 16 березня 2023 року;

- Акт коригування до Акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за червень 2022 року до Договору № 783/01 від 2 жовтня 2019 року від 20 березня 2023 року;

- Акт коригування до Акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за липень 2022 року до Договору № 783/01 від 2 жовтня 2019 року від 22 березня 2023 року;

- Акт коригування до Акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за серпень 2022 року до Договору № 783/01 від 2 жовтня 2019 року від 21 лютого 2023 року;

- Акт коригування до Акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за вересень 2022 року до Договору № 783/01 від 2 жовтня 2019 року від 9 червня 2023 року.

- зобов`язати Державне підприємство «Гарантований Покупець» (ідентифікаційний код юридичної особи 43068454; 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27) перерахувати заборгованість ТОВ «Санвін 13» (ідентифікаційний код юридичної особи 41378422, 04119, м. Київ, вул. Ґарета Джонса (Сім`ї Хохлових), 8) за відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії відповідно Договору № 783/01 від 2 жовтня 2019 року за період лютого - вересня 2022 року з використанням формули розрахунку, що міститься у постанові НКРЕКП №2802 від 13 грудня 2019 року «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641» та надати відповідні нові акти.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків та спосіб їх усунення.

24.10.2023 позивачем через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано заяву про усунення недоліків, відповідно до якої, позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 18.10.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.12.2023.

16.11.2023 від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшов відзив на позовну заяву.

27.11.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Санвін 13» надійшла відповідь на відзив, клопотання про долучення доказів та заява про залучення третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

У судовому засіданні 04.12.2023 представники позивача та відповідача надали усні пояснення по справі, представник відповідача не заперечував на рахунок залучення третьої особи та просив відмовити у клопотанні позивача про долучення доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 було продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 25.12.2023.

06.12.2023 від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшло клопотання про долучення доказів.

07.12.2023 від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшли заперечення на клопотання позивача про долучення доказів.

22.12.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Санвін 13» надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні 25.12.2023 представники позивача та відповідача надали усні пояснення по справі, представник третьої особи у судове засідання не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2023 було відкладено розгляд справи на 29.01.2024.

03.01.2024 від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надійшли пояснення по справі.

29.01.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Санвін 13» надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні 29.01.2024 представники позивача надав усні пояснення по справі та просив задовольнити клопотання про долучення доказів, редставник відповідача проти задоволення вказаного клопотання заперечував, представник третьої особи у судове засідання не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 було відкладено розгляд справи на 19.02.2024 та задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Санвін 13» про долучення доказів.

У судовому засіданні 19.02.2024 представники сторін були повідомлені про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 04.03.2024, що підтверджується підписаною розпискою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 було відкладено розгляд справи на 18.03.2024.

У судовому засіданні 18.03.2024 розпочато розгляд справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2024 було оголошено перерву в судовому засіданні до 01.04.2024.

У судовому засіданні 01.04.2024 було продовжено розгляд справи по суті зі стадії дослідження доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2024 було оголошено перерву в судовому засіданні до 15.04.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2024 було оголошено перерву в судовому засіданні до 22.04.2024.

У судовому засіданні 22.04.2024 представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позову заперечував, представник третьої особи у судове засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

2 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Санвін 13» (далі - Позивач) та Державним підприємством «Гарантований покупець» (далі - Гарантований покупець/Відповідач) було укладено Договір № 783/01 (далі - Договір), предметом якого є купівля-продаж електричної енергії. В подальшому в Договір вносились зміни шляхом укладення до нього додаткових угод.

Як зазначає позивач, Договір між Позивачем та Відповідачем призупинено відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 990/07/23 до Договору від 15 травня 2023.

У п. 3 Додаткової угоди № 990/07/23 сторони також погодили, що призупинення дії Договору не звільняє сторони від належного виконання зобов`язань стосовно здійснення розрахунків, що виникли у період до призупинення дії Договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1022/01/20 від 8 квітня 2020 року) Позивач зобов`язався продавати, а Гарантований покупець купувати всю відпущену електроенергію генеруючих одиниць Позивача. Окрім того, відповідно до умов Договору в редакції Додаткової угоди № 691/01/21 від 19 лютого 2021 року, а саме п. 1.2, Позивач несе фінансову відповідальність перед Гарантованим покупцем за відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Гарантованого покупця відповідно до постанови Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26 квітня 2019 № 641 «Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною» (далі - Постанова № 641).

Як зазначає позивач у позовній заяві, на підставі п. 1.2 та п. 2.6 Договору (в редакції Додаткової угоди № 691/01/21 від 19 лютого 2021 року, Гарантованим покупцем надсилались на адресу ТОВ «Санвін 13» акти приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за період лютий - вересень 2022 року, а також Акти коригування до них, з якими Позивач не погоджується та звернувся до Господарського суду із цією Позовною заявою, а саме: Акт небалансу за лютий 2022 року до Договору від 16 березня 2022, Акт небалансу за березень 2022 року до Договору від 10 червня 2022 року, Акт небалансу за квітень 2022 року до Договору від 24 травня 2022 року, Акт небалансу за травень 2022 року до Договору від 4 липня 2022 року, Акт небалансу за червень 2022 року до Договору від 19 липня 2022 року, Акт небалансу за липень 2022 року до Договору від 16 серпня 2022 року, Акт небалансу за серпень 2022 року до Договору від 30 вересня 2022 року, Акт небалансу за вересень 2022 року до Договору від 21 жовтня 2022 року, Акт коригування до Акта небалансу за лютий 2022 року до Договору від 16 лютого 2023 року, Акт коригування до Акта за березень 2022 року до Договору від 30 вересня 2022 року, Акт коригування до Акта небалансу за квітень 2022 року до Договору від 17 лютого 2023 року, Акт коригування до Акта небалансу за травень 2022 року до Договору від 16 березня 2023 року (Додаток № 18), Акт коригування до Акта небалансу за червень 2022 року до Договору від 20 березня 2023 року, Акт коригування до Акта небалансу за липень 2022 року до Договору від 22 березня 2023 року, Акт коригування до Акта небалансу за серпень 2022 року до Договору від 21 лютого 2023 року, Акт коригування до Акта небалансу за вересень 2022 року до Договору від 9 червня 2023 року.

Зазначені акти небалансів на думку позивача є некоректними, тому Позивач письмово повідомляв Гарантованому покупцю свої зауваження та заперечення щодо них, а також заборгованості за ними, у тому числі вказував, що заборгованість за Спірними актами небалансів нарахована на підставі формули розрахунку частки відшкодування небалансів, яка була визнана протиправною та нечинною у судовому порядку. Заборгованість за Спірними актами небалансів, нарахована на підставі формули розрахунку небалансів, яка була визнана протиправною та нечинною Верховним Судом.

Позивач зазначає, що сума заборгованості за Спірними актами небалансів розраховувалась Гарантованим покупцем на підставі спеціальної формули, яка вказана у главі 9 Порядку № 641. До 15 січня 2021 року небаланси виробників «зеленої енергії» розраховувались на підставі формули, яка була встановлена у п. 9.3 Постанови НКРЕКП №2802 від 13 грудня 2019 року «Про внесення змін до Постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 («Формула в редакції постанови НКРЕКП № 2802»). Однак, постановою НКРЕКП «Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641» № 46 від 15 січня 2021 року формула розрахунку небалансів була змінена. Така змінена формула набрала чинності з 16 січня 2021 року.

Частинами 1, 6, 7 ст.70 Закону України "Про ринок електричної енергії" унормовано, що усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії. Оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку.

Згідно частини 4 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробники зобов`язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії за цінами, визначеними відповідно до правил ринку, у разі невиконання ними акцептованих оператором системи передачі погодинних графіків електричної енергії з урахуванням особливостей, встановлених частиною шостою статті 71 цього Закону для виробників за "зеленим" тарифом та виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Відповідно до п. 6 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний стати стороною, відповідальною за баланс (далі - СВБ) балансуючої групи гарантованого покупця, до складу якої входять виробники, яким встановлено "зелений" тариф, а також виробники, які за результатами аукціону набули право на підтримку, з якими він уклав двосторонні договори.

Частиною 8 статті 70 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що стаття 71 цього Закону та правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця визначають особливості функціонування балансуючої групи гарантованого покупця.

Так, за умовами частини 2 статті 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробники електричної енергії, яким встановлено "зелений" тариф, мають право продати електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії -вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього гарантованому покупцю відповідно до цього Закону.

З цією метою виробники, передбачені частиною другою цієї статті, зобов`язані: 1) стати учасником ринку у порядку, визначеному цим Законом; 2) укласти з гарантованим покупцем двосторонній договір за типовою формою договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом або за типовою формою договору про купівлю-продаж електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку; 3) увійти на підставі договору до балансуючої групи гарантованого покупця; 4) щодобово подавати гарантованому покупцю погодинні графіки відпуску електричної енергії на наступну добу у порядку та формі, визначених двостороннім договором з гарантованим покупцем.

Згідно частини 6 статті 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" за відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії виробників, яким встановлено "зелений" тариф, та виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку, від їхніх погодинних графіків відпуску електричної енергії виробниками, які входять до балансуючої групи гарантованого покупця, відшкодовується частка вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця відповідно до цього Закону та правил функціонування балансуючої групи гарантованого покупця.

Отже, гарантований покупець є стороною, відповідальною за баланс всіх учасників балансуючої групи гарантованого покупця, які здійснюють продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом або за аукціонною ціною. Статтею 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця виробниками, які входять до балансуючої групи гарантованого покупця, ставиться в залежність від відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії названих виробників від їх погодинних графіків відпуску електричної енергії, тобто від власних небалансів виробників.

Пунктом 9.2 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, який затверджено постановою №641 від 26.04.2019 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг унормовано, що продавцями та споживачами за "зеленим" тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу відповідно до Закону та цього Порядку.

У пункті 9.3 вказаного Порядку було визначено, що обсяг відшкодування продавцем або споживачами за "зеленим" тарифом гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу в розрахунковому періоді розраховується за формулами, які наведено у пункті.

15.01.2021 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято постанову № 46 "Про затвердження Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 квітня 2019 року №641", а саме затверджено Зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 квітня 2019 року №641 "Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом".

Підпунктом 8 пункту 1 Змін у главі 9 Порядку пункти 9.2-9.4 замінено п`ятьма новими пунктами, зокрема, за пунктом 9.2 Порядку продавцями та споживачами за "зеленим" тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця відповідно до Закону та цього Порядку.

Відповідно до пункту 9.3 Порядку, в редакції станом на 16.01.2021, обсяг частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, у розрахунковому періоді t торгової зони z розраховується за формулою (далі - Формула), що наведена у цьому пункті.

Згідно з абзацом 2 пункту 9.3 глави 9 Порядку у редакції станом на 16.01.2021, у випадку отримання оновлених даних комерційного обліку по генеруючих одиницях продавця або споживача за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця, розрахунок обсягу відшкодування здійснюється з урахуванням таких даних.

Як вказує позивач, застосування формули визначення частки небалансу в редакції змін, які було внесено постановою №46 від 15.01.2021 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, призвело до того, що виробники за "зеленим" тарифом повинні були сплатити свої небаланси, небаланси групи та компенсувати Гарантованому покупцю витрати останнього, що виникли у зв`язку із його неможливість продати придбану у виробників за "зеленим" тарифом електричну енергію, що призвело до значного перевищення фінансової відповідальності виробників при відсутності вини за вчинення небалансу.

Як вбачаться з матеріалів справи у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа №640/4069/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕСУРСЕКОЕНЕРГО" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, за участю третіх осіб - Державне підприємство «Гарантований покупець», Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрекоенергосистеми», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрі Енерджі», Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар Квант Енерджи», Товариство з обмеженою відповідальністю «Приморська енергогенеруюча компанія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотехнік Велика Добронь», Приватне підприємство «Техсервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «АСД ЛЕКС» про визнання протиправним та нечинним рішення в частині.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 позов задоволено; визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року скасовано судове рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою від 08.09.2022 Верховного Суду по справі №640/4069/21 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРСЕКОЕНЕРГО» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року задоволено повністю; постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року в цій справі скасовано і залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2021 року.

За розрахунком позивача, прийнятий відповідачем протиправний та нечинний підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, призвів до завдання позивачу шкоди. Розмір завданої шкоди обраховується як різниця між платою по актам приймання-передачі частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії гарантованого покупця, сума яких розраховувалась за формулою згідно підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, та між платою за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергійної енергії, яка мала бути розрахована за формулою пункту 9.3 глави 9 Порядку, в редакції, що діяла станом на 15.01.2021. На підтвердження свого розрахунку позивачем було надано до матеріалів справи висновок експерта №33 від 14.08.2022 за результатами проведення судової економічної експертизи, складений судовим експертом Перепелюк С.В.

Означені обставини у сукупності і стали підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати Акти приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії Державного підприємства «Гарантований Покупець» за період лютого - вересня 2022 року разом із Актами коригування до них у зв`язку із розрахунком заборгованості за протиправною та нечинною формулою та зобов`язати Державне підприємство «Гарантований Покупець» перерахувати заборгованість ТОВ «Санвін 13» за відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії відповідно Договору № 783/01 від 2 жовтня 2019 року за період лютого - вересня 2022 року з використанням формули розрахунку, що міститься у постанові НКРЕКП №2802 від 13 грудня 2019 року «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641» та надати відповідні нові акти.

Відповідач проти задоволення позовних вимог надав відзив у якому посилається на те, що підпункт 8 пункту 1 змін до постанови №641, затверджених НКРЕКП від 15.01.2021 №46, втратив чинність з моменту набрання рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.07.2021 у справі №640/4069/21 законної сили, а саме з 08.09.2021, а отже, у період з 16.01.2021 по 08.09.2022 вказаний підпункт був чинним, діяв та застосовувався для розрахунків вартості врегулювання небалансів електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за «зеленим тарифом».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Одночасно, у ст.76 Господарського процесуального кодексу України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як було встановлено вище, 2 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Санвін 13» та Державним підприємством «Гарантований покупець» було укладено Договір № 783/01, предметом якого є купівля-продаж електричної енергії.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Санвін 13» є суб`єктом правовідносин з виробництва електричної енергії за «зеленим" тарифом», правове регулювання яких здійснюється Законом України «Про ринок електричної енергії» та Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджені постановою №641 від 26.04.2016 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Частинами 1, 6, 7 ст.70 Закону України «Про ринок електричної енергії» унормовано, що усі учасники ринку, крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу, несуть відповідальність за свої небаланси електричної енергії. Оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Вартість небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, розраховується адміністратором розрахунків для кожного розрахункового періоду доби залежно від обсягу небалансів електричної енергії цієї сторони та цін небалансів, визначених правилами ринку. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається правилами ринку.

Згідно частини 4 статті 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» виробники зобов`язані нести фінансову відповідальність за небаланси електричної енергії за цінами, визначеними відповідно до правил ринку, у разі невиконання ними акцептованих оператором системи передачі погодинних графіків електричної енергії з урахуванням особливостей, встановлених частиною шостою статті 71 цього Закону для виробників за "зеленим" тарифом та виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Пунктом 9.2 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, який затверджено постановою №641 від 26.04.2019 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг унормовано, що продавцями та споживачами за «зеленим» тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу відповідно до Закону та цього Порядку.

У пункті 9.3 вказаного Порядку було визначено, що обсяг відшкодування продавцем або споживачами за «зеленим» тарифом гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу в розрахунковому періоді розраховується за формулами, які наведено у пункті.

15.01.2021 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг було прийнято постанову № 46 «Про затвердження Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 квітня 2019 року №641», а саме затверджено Зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26 квітня 2019 року №641 «Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом.

Підпунктом 8 пункту 1 Змін у главі 9 Порядку пункти 9.2-9.4 замінено п`ятьма новими пунктами, зокрема, за пунктом 9.2 Порядку продавцями та споживачами за "зеленим" тарифом здійснюється відшкодування гарантованому покупцю частки вартості врегулювання небалансу гарантованого покупця відповідно до Закону та цього Порядку.

Відповідно до пункту 9.3 Порядку, в редакції станом на 16.01.2021, обсяг частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за "зеленим" тарифом, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB, у розрахунковому періоді t торгової зони z розраховується за формулою (далі - Формула), що наведена у цьому пункті.

Згідно з абзацом 2 пункту 9.3 глави 9 Порядку у редакції станом на 16.01.2021, у випадку отримання оновлених даних комерційного обліку по генеруючих одиницях продавця або споживача за "зеленим" тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця, розрахунок обсягу відшкодування здійснюється з урахуванням таких даних.

Як вбачаться з матеріалів справи у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа №640/4069/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРСЕКОЕНЕРГО» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг, за участю третіх осіб - Державне підприємство «Гарантований покупець», Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрекоенергосистеми», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрі Енерджі», Товариство з обмеженою відповідальністю «Солар Квант Енерджи», Товариство з обмеженою відповідальністю "Приморська енергогенеруюча компанія", Товариство з обмеженою відповідальністю «Екотехнік Велика Добронь», Приватне підприємство «Техсервіс», Товариство з обмеженою відповідальністю «АСД ЛЕКС» про визнання протиправним та нечинним рішення в частині.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 позов задоволено; визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року скасовано судове рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою від 08.09.2022 Верховного Суду по справі №640/4069/21 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРСЕКОЕНЕРГО» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року задоволено повністю; постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року в цій справі скасовано і залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 липня 2021 року.

Судом враховано, що частиною 2 ст.265 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Частинами 1, 2 ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття (ч.1 ст.359 Кодексу адміністративного судочинства України )

Тобто, з наведеного вбачається, що підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, втратив свою чинність 08.09.2022 (дата ухвалення постанови Верховного Суду).

При цьому, суд зазначає на відмінність у правових наслідках визнання нормативно-правового акта недійсним та нечинним, яка фактично полягає в моменті виникнення відповідних правових наслідках.

Скасування у судовому порядку пункту постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ніяким чином не може вказувати на неправомірну поведінку останнього.

Крім того, судом враховано, що саме чинність підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, втратив свою чинність 08.09.2022, у період дії спірних актів і була підставою нарахування Гарантованим покупцем відшкодування вартості небалансів електричної енергії за певною формулою.

Визнання протиправним і нечинним оскаржуваного нормативно-правового акту за рішенням суду з огляду на вимоги частини другої статті 265 КАС України не має наслідком втрату чинності цим актом з моменту його ухвалення.

Вказана правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 826/23168/15.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 05.07.2022 у справі №№ 826/12637/18 «відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема, у моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням».

Змістом ст. 4 ГПК України підтверджується, що процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права. Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й бути здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 19.01.2021 по справі № 916/1415/19 заначила, що розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Захист права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005). Отже, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-ц, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17.

Господарський суд міста Києва погоджується з висновками наведеними у Постанові ВП ВС від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, в якій зазначено про те, що заявлена позивачем у цій справі вимога про зобов`язання відповідача надати акт приймання-передачі електроенергії за договором купівлі-продажу не приводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Крім того, у вищезазначеній Постанові зазначено :

« 40. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

41. Відтак підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

42. В силу приписів статті 1 ГПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

43. Згідно з статтею 2 цього ж Кодексу господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

44. Відповідно до положень статей 12, 13 ГПК України місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, а отже, розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 цього Кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

45. За змістом положень вказаних норм правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

46. Як зазначалося вище, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

47. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

48. Задовольняючи позовні вимоги у цій справі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що звернення позивача із вимогою до ПрАТ «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» вчинити дії, а саме прийняти виконання зобов`язання позивача за Договором № АУП-20-07/0003 шляхом надання позивачеві актів приймання-передачі електроенергії за певний період, є належним способом захисту прав позивача.

49. Проте вимога надати акт приймання-передачі електроенергії за відповідним договором купівлі-продажу не може бути предметом позову, оскільки такий акт є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмета договору (в цій справі - електроенергії). Тобто такий акт є лише доказом виконання сторонами обов`язків за договором, а підписання акту не може розглядатись як окремий обов`язок щодо виконання сторонами договірних зобов`язань.

50. Предметом позову не може бути встановлення обставини, зокрема, обов`язок оформлення документів, які виступають доказами у справі. Так, акти приймання-передачі товару підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. В цьому аспекті Велика Палата Верховного Суду підтримує висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в ухвалі від 20 червня 2018 року, про те, що ініціювання розгляду справ про зобов`язання підписати акт приймання-передачі товару може передбачати намір позивача встановити преюдиціальні обставини (факти) для подальшого пред`явлення позову про стягнення заборгованості за поставлений товар. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов таких висновків, зокрема, виходячи з того, що між сторонами цього спору одночасно вирішується спір в іншій справі № 905/819/17 Господарського суду Донецької області за позовом ПАТ «Донбасенерго» до ПрАТ «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» про стягнення заборгованості за тим же Договором № АУП-20-07/0003 (який є підставою позову в зазначеній справі) за період травень 2015 року - лютий 2017 року, тобто за період, який охоплює і період, зазначений у цій справі № 905/1926/16 (травень 2015 року - квітень 2016 року).

51. Отже Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що суди попередніх інстанцій не врахували, що вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин.

52. Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

53. Заявлена позивачем у цій справі вимога про зобов`язання відповідача надати акт приймання-передачі електроенергії за договором купівлі-продажу не приводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.»

Господарський суд міста Києва погоджується з доводами Відповідача, що у даній справі, як і у справі № 905/1926/16 обраний Позивачем спосіб захисту зводиться до обов`язку Відповідача оформити первинний документ. Обраний Позивачем спосіб захисту є неефективним в розумінні наведених правових позицій Великої Палати Верховного Суду.

За таких обставин, виходячи з всього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Санвін 13» задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування заявника, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не впливають на висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24.04.2024

Суддя І.В. Алєєва