Постанова

від 20.11.2024 по справі 910/15990/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Київ

Справа № 910/15990/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвін 13"</a> - Отенко П.В.,

Державного підприємства "Гарантований покупець" - Прокопів Н.М., Акуленко А.В.,

Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Cанвін 13"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 (суддя Алєєва І.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 (колегія суддів: Коротун О.М., Майданевич А.Г., Сулім В.В.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Санвін 13"</a> (далі - ТОВ "Санвін 13")

до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець")

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП),

про визнання протиправними та скасування актів та зобов`язання вчинити дії.

СУТЬ СПОРУ

1. У жовтні 2019 року ТОВ "Санвін 13" і ДП "Гарантований покупець" уклали договір купівлі-продажу електричної енергії.

2. За період лютий-вересень 2022 року ДП "Гарантований покупець" надсилало на адресу ТОВ "Санвін 13" акти приймання-передачі, а також акти коригування до них, з якими ТОВ "Санвін 13" не погодилося та, відповідно, не підписало їх; стверджувало, що заборгованість нарахована на підставі формули розрахунку частки відшкодування небалансів, яка була визнана протиправною та нечинною у судовому порядку.

3. З огляду на це ТОВ "Санвін 13" звернулося з позовом до суду, в якому просило визнати протиправними та скасувати акти приймання-передачі разом з актами коригування, зобов`язати ДП "Гарантований покупець" перерахувати заборгованість відповідно до договору за період лютий-вересень 2022 року з використанням іншої формули розрахунку та надати нові акти.

4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовив у задоволенні позову.

5. ТОВ "Санвін 13" звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

6. Перед Верховним Судом постали такі питання:

- чи підлягає застосуванню підпункт 8 п.1 Змін до Постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції п.9.3 гл.9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, який був визнаний протиправним та нечинним, до правовідносин сторін, що виникли й тривали до цього моменту;

- чи є позовні вимоги ТОВ "Санвін 13" ефективним способом захисту в спорі щодо розрахунків частки відшкодування вартості небалансів електричної енергії.

7. Верховний Суд скасував оскаржувані рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача перерахувати заборгованість та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

8. ТОВ "Санвін 13" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ДП "Гарантований покупець", у якому просило:

1) визнати протиправними та скасувати акти приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії ДП "Гарантований покупець" за період лютий-вересень 2022 року разом із актами коригування до них у зв`язку із розрахунком заборгованості за протиправною та нечинною формулою, а саме:

- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за лютий 2022 року до договору від 02.10.2019 №783/01 (далі - Договір) від 16.03.2022;

- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за березень 2022 року до Договору від 10.06.2022;

- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за квітень 2022 року до Договору від 24.05.2022;

- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за травень 2022 року до Договору від 04.07.2022;

- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за червень 2022 року до Договору від 19.07.2022;

- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за липень 2022 року до Договору від 16.08.2022;

- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за серпень 2022 року до Договору від 30.09.2022;

- акт приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за вересень 2022 року до Договору від 21.10.2022 (далі разом - Акти приймання-передачі);

- акт коригування до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за лютий 2022 року до Договору від 17.02.2023;

- акт коригування до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за березень 2022 року до Договору від 30.09.2023;

- акт коригування до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за квітень 2022 року до Договору від 17.02.2023;

- акт коригування до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за травень 2022 року до Договору від 16.03.2023;

- акт коригування до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за червень 2022 року до Договору від 20.03.2023;

- акт коригування до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за липень 2022 року до Договору від 22.03.2023;

- акт коригування до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за серпень 2022 року до Договору від 21.02.2023;

- акт коригування до акта приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії за вересень 2022 року до Договору від 09.06.2023 (далі разом - Акти коригування);

2) зобов`язати ДП "Гарантований покупець" перерахувати заборгованість ТОВ "Санвін 13" за відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії відповідно до Договору за період лютий-вересень 2022 року з використанням формули розрахунку, що міститься у постанові НКРЕКП "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641" від 13.12.2019 №2802 (далі - Постанова №2802);

3) зобов`язати ДП "Гарантований покупець" надати відповідні нові акти.

9. Позовні вимоги обґрунтовані некоректністю спірних актів, на підставі чого ТОВ "Санвін 13" письмово повідомило ДП "Гарантований покупець" свої зауваження та заперечення щодо них, а також заборгованості за актами; вказало, що заборгованість нарахована на підставі формули розрахунку частки відшкодування небалансів, яка була визнана протиправною та нечинною у судовому порядку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

10. 02.10.2019 ТОВ "Санвін 13" і ДП "Гарантований покупець" уклали Договір, предметом якого є купівля-продаж електричної енергії (до якого вносилися зміни шляхом укладення додаткових угод).

11. Згідно з п.2.3 Договору (в редакції додаткової угоди від 08.04.2020 №1022/01/20) позивач зобов`язався продавати, а відповідач - купувати всю відпущену електроенергію генеруючих одиниць позивача.

12. За змістом п.1.2 Договору в редакції додаткової угоди від 19.02.2021 №691/01/21 позивач несе фінансову відповідальність перед відповідачем за відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії відповідача відповідно до постанови НКРЕКП "Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною" від 26.04.2019 №641 (далі - Постанова №641).

13. Позивач зазначає, що на підставі п.1.2 та п.2.6 Договору (в редакції додаткової угоди від 19.02.2021 №691/01/21) ДП "Гарантований покупець" надсилало на адресу ТОВ "Санвін 13" Акти приймання-передачі, а також Акти коригування, з якими ТОВ "Санвін 13" не погодилося.

14. ТОВ "Санвін 13" вважало спірні акти некоректними, на підставі чого письмово повідомило ДП "Гарантований покупець" свої зауваження та заперечення щодо них, а також заборгованості за актами, у тому числі вказало, що заборгованість нарахована на підставі формули розрахунку частки відшкодування небалансів, яка була визнана протиправною та нечинною у судовому порядку.

15. ТОВ "Санвін 13" зауважує, що Договір був призупинений відповідно до п.1 додаткової угоди від 15.05.2023 №990/07/23. Водночас у п.3 цієї додаткової угоди сторони погодили, що призупинення дії Договору не звільняє сторони від належного виконання зобов`язань щодо здійснення розрахунків, які виникли у період до призупинення дії Договору.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

16. Господарський суд міста Києва рішенням від 22.04.2024, що залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, у задоволенні позову відмовив у повному обсязі.

17. Судові рішення, зокрема, мотивовані таким:

- Верховний Суд у постанові від 08.09.2022 у справі №640/4069/21, підтримавши позицію суду першої інстанції, виснував, що з урахуванням правил ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відповідач у спірних правовідносинах діяв поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, недобросовісно, нерозсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, без запобігання всім формам дискримінації, а тому підпункт 8 п.1 Змін до Постанови №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції п.9.3 гл.9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого Постановою №641 (далі - Порядок), є протиправним;

- ключовим питанням у цьому випадку є саме момент, з якого не підлягають застосуванню вказані нечинні положення; підпункт 8 п.1 Змін до Постанови 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції п.9.3 гл.9 Порядку втратив чинність 08.09.2022 (дата ухвалення постанови Верховного Суду в справі №640/4069/21);

- складаючи Акти приймання-передачі за період лютий-вересень 2022 року разом із Актами коригування, ДП "Гарантований Покупець" правомірно здійснило розрахунок на підставі чинної на той період формули;

- вимога про зобов`язання ДП "Гарантований Покупець" надати акт приймання-передачі електроенергії за договором купівлі-продажу не призводить до поновлення порушеного права позивача та в разі її задоволення не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення (з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16); обраний ТОВ "Санвін 13" спосіб захисту зводиться до обов`язку ДП "Гарантований Покупець" оформити первинний документ, водночас цей спосіб захисту є неефективним у розумінні правових позицій Великої Палати Верховного Суду.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу

18. 27.08.2024 ТОВ "Санвін 13" з використанням підсистеми "Електронний Суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, у якій просить скасувати їх та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

19. На виконання вимог п.5 ч.2 ст.290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) підставами касаційного оскарження ТОВ "Санвін 13" визначило пункти 3, 4 ч.2 ст.287 ГПК та зазначає:

- щодо п.3 ч.2 ст.287 ГПК - за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах суди першої та апеляційної інстанцій неправильного застосували п.9.3. гл.9 Порядку (у редакції від 16.01.2021) в періоди з лютий-вересень 2022 року до правовідносин з відшкодування частки вартості врегулювання небалансу, ч.2 ст.265 КАС, ст.16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК);

- щодо п.4 ч.2 ст.287 ГПК - суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не здійснили належне дослідження зібраних у справі доказів.

20. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ТОВ "Санвін 13", зокрема, зауважує:

- нечинна формула, яка апріорі є протиправною за своєю правовою природою, тобто такою, що не відповідає законам України та Конституції України, з моменту свого прийняття (з 15.01.2021) не підлягає застосуванню до правовідносин між ТОВ "Санвін 13" та ДП "Гарантований покупець", які склалися на підставі Договору, в частині розрахунку вартості небалансів електричної енергії; ТОВ "Санвін 13" неодноразово наголошувало у всіх своїх заявах по суті, що попри визнання нечинної формули протиправною в судовому порядку в межах справи №640/4069/21, її протиправність є самостійною та достатньою правовою підставою, яка унеможливлює її застосування до будь-яких правовідносин, зокрема, які склалися між ТОВ "Санвін 13" та ДП "Гарантований покупець" щодо відшкодування вартості небалансів електричної енергії відповідно до Договору та Порядку;

- практика Верховного Суду щодо неможливості застосування будь-яких протиправних нормативно-правових актів є сталою та зводиться до того, що: "суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними";

- суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування до спірних правовідносин між ТОВ "Санвін 13" і ДП "Гарантований покупець" формули (нормативно-правового акта), яка була визнана протиправною та нечинною постановою Верховного Суду в справі №640/4069/21; спірні правовідносини є триваючими, заборгованість ТОВ "Санвін 13" за спірними Актами приймання-передачі та Актами коригування не сплачена, тому такі правовідносини продовжують існувати (тривати) з правової точки зору навіть після ухвалення постанови Верховного Суду в справі №640/4069/21;

- момент втрати чинності нечинної формули відповідно до постанови №640/4069/21 (08.09.2022) не оскаржується ТОВ "Санвін 13"; водночас релевантним у цій справі є не час, коли нормативно-правовий акт втратив чинність, а можливість ретроспективного застосування протиправного та нечинного нормативного акта до правовідносин у період до скасування такого нормативно-правового акта; суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне тлумачення положень ч.2 ст.265 КАС, яка жодним чином не регламентує можливість ретроспективного застосування незаконного нормативно-правового акта, а лише визначає юридичний факт, з настанням якого нормативно-правовий втрачає чинність: з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду; оскільки нечинна формула не підлягає застосуванню з моменту свого прийняття, суди повинні були застосувати формулу в редакції Постанови №2802, яка діяла до 15.01.2021;

- обрані ТОВ "Санвін 13" способи захисту у вигляді: 1) визнання протиправними та скасування Актів приймання-передачі й Актів коригування до них; 2) зобов`язання відповідача перерахувати заборгованість ТОВ "Санвін 13" за відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії відповідно до Договору з використанням формули в редакції Постанови №2802; 3) зобов`язання надати відповідні нові акти є належними та ефективними способами захисту порушених прав ТОВ "Санвін 13" у розумінні релевантної практики Верховного Суду;

- за змістом оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій усупереч вимогам процесуального закону не дослідили та не надали належної оцінки доказам ТОВ "Санвін 13", які безпосередньо впливають на правильність вирішення справи; ТОВ "Санвін 13" неодноразово письмово висловлювало заперечення та зауваження до спірних актів щодо розрахунку заборгованості за нечинною формулою, а також інших суттєвих недоліків, на підтвердження чого були надані належні та допустимі письмові докази; відповідно, спірні Акти приймання-передачі та Акти коригування не були підписані ТОВ "Санвін 13"; вказані докази й доводи свідчать, що між ТОВ "Санвін 13" і ДП "Гарантований покупець" існує господарський спір, що виник з укладеного Договору щодо сум заборгованості за небалансом, і цей спір жодним чином не стосується виставлення первинних документів та начебто встановлення юридичних фактів; ТОВ "Санвін 13" неодноразово зверталося до ДП "Гарантований покупець" із проханням скасувати спірні Акти приймання-передачі та Акти коригування до них, а також здійснити перерахунок заборгованості із застосуванням формули в редакції Постанови №2802; такі звернення були проігноровані, що й зумовило ініціювання ТОВ "Санвін 13" судового процесу; суди не дослідили та не надали оцінки тому, що спірний акт за серпень 2022 року був виставлений відповідачем 30.09.2022, спірний акт за вересень 2022 року - 21.10.2022; більш того, всі Акти коригування до спірних актів були виставлені відповідачем після 08.09.2022, тобто після втрати чинності нечинною формулою відповідно до постанови Верховного Суду в справі №640/4069/21; суди проігнорували наданий ТОВ "Санвін 13" висновок експерта, яким підтверджена сума збитків у розмірі 16 688 790, 19 грн, що потенційно будуть понесені ТОВ "Санвін 13" на підставі спірних актів та Актів коригування, розраховані на підставі нечинної формули; крім того, висновком експерта підтверджується, що можливо здійснити розрахунок частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії ТОВ "Санвін 13" за формулою в редакції Постанови №2802.

21. 01.10.2024, у межах встановленого Верховним Судом строку, ДП "Гарантований покупець" з використанням засобів поштового зв`язку подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін. Водночас у тексті відзиву ДП "Гарантований покупець" також обґрунтовує підстави для закриття касаційного провадження згідно з п.4 ч.1 ст.296 ГПК.

22. Відзив, зокрема, обґрунтований таким:

- усупереч доводам ТОВ "Санвін 13" суди попередніх інстанцій не застосовували п.9.3 Порядку, оскільки не здійснювали розрахунку частки врегулювання небалансу за формулою, визначеною у вказаному пункті; суди відмовили в задоволенні позову у зв`язку з моментом втрати чинності нормативно-правовим актом та обранням позивачем неефективного способу захисту;

- ТОВ "Санвін 13" зазначає про відсутність висновку Верховного Суду, натомість п.9.3 Порядку був предметом розгляду в адміністративній справі №640/4069/21 (постанова Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №640/4069/21); вказане зумовлює відсутність підстав для відкриття касаційного провадження;

- посилаючись на неправильне застосування ч.2 ст.265 КАС, скаржник на підставі п.3 ч.2 ст.287 ГПК зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування вказаної норми, однак Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про момент втрати чинності нормативно-правовим актом; визнання протиправним і нечинним нормативно-правового акта за рішенням суду з огляду на вимоги ч.2 ст.265 КАС не має наслідком втрату чинності цим розпорядженням з моменту його ухвалення (наводить висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №826/23168/15, від 05.07.2022 у справі №826/12637/18, від 31.08.2018 у справі №822/1815/16, від 21.08.2018 у справі №805/2339/16-а, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №520/12022/17 та інших);

- підстава, передбачена п.4 ч.2 ст.287 ГПК, сукупно з п.1 ч.3 ст.310 ГПК є похідною від інших підстав касаційного оскарження, за якими відсутні підстави для відкриття касаційного провадження; скаржник фактично просить суд здійснити переоцінку доказів, що не допускається з огляду на приписи ст.300 ГПК;

- обрані скаржником способи судового захисту є неефективними, апріорі не можуть забезпечити поновлення його порушених прав, що слугує самостійною підставою для відмови у задоволенні позову;

- підписавши без застережень акти приймання-передачі за 13 місяців поспіль, скаржник висловив незгоду з актом лише в лютому 2022 року, хоча за всі періоди з січня 2021 року по вересень 2022 року методика розрахунку частки була однаковою, а такий розрахунок здійснювався відповідно до формули, що визначена у гл.9 Порядку (посилається на доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), про яку зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17).

Інші заяви учасників справи

23. 29.10.2024 ТОВ "Санвін 13" з використанням підсистеми "Електронний суд" подало письмові заперечення на відзив на касаційну скаргу.

24. 30.10.2024 НКРЕКП з використанням підсистеми "Електронний суд" подала письмові пояснення щодо касаційної скарги.

25. Оскільки письмові пояснення НКРЕКП були подані поза межами строку на подання відзиву (до 02.10.2024), при цьому НКРЕКП не просила поновити чи продовжити цей строк, і Верховний Суд не надавав дозвіл на їх подання, відповідно до ч.2 ст.118 ГПК письмові пояснення НКРЕКП підлягають залишенню без розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Чи підлягає застосуванню підпункт 8 п.1 Змін до Постанови НКРЕКП від 26.04.2019 №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції п.9.3 гл.9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, який був визнаний протиправним та нечинним, до правовідносин сторін, що виникли й тривали до цього моменту?

26. Суди попередніх інстанцій урахували, що підпункт 8 п.1 Змін до Постанови №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції п.9.3 гл.9 Порядку визнаний нечинним і протиправним; водночас зазначили, що протягом спірного періоду норма була чинною, а отже підлягала застосуванню.

27. ДП "Гарантований покупець" поділяє окреслену позицію та додатково наголошує, що п.9.3 Порядку був предметом розгляду в адміністративній справі №640/4069/21; Верховний Суд неодноразово висловлювався про момент втрати чинності нормативно-правовим актом; вказане зумовлює відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

28. Натомість ТОВ "Санвін 13" стверджує, що нечинна формула, яка апріорі є протиправною за своєю правовою природою, тобто такою, що не відповідає законам України та Конституції України, не підлягає застосуванню до правовідносин між ТОВ "Санвін 13" та ДП "Гарантований покупець" з моменту прийняття (з 15.01.2021); релевантним у цій справі є не час, коли нормативно-правовий акт втратив чинність, а можливість ретроспективного застосування протиправного та нечинного нормативного акта до правовідносин у період до скасування такого нормативно-правового акта; суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне тлумачення положень ч.2 ст.265 КАС, яка жодним чином не регламентує можливість ретроспективного застосування незаконного нормативно-правового акта, а лише визначає юридичний факт, з настанням якого нормативно-правовий втрачає чинність: з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду; оскільки нечинна формула не підлягає застосуванню з моменту свого прийняття, суди повинні були застосувати формулу в редакції Постанови №2802, яка діяла до 15.01.2021.

29. Проаналізувавши доводи та аргументи скаржника, Верховний Суд звертає увагу на таке.

30. Відповідно до ст.1 КАС цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

31. За ч.1 ст.5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

32. Під час розгляду справи про визнання протиправним та нечинним нормативного-правового чи індивідуального акта суд адміністративної юрисдикції з`ясовує питання законності чи незаконності його прийняття. Адміністративний суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються (ч.1 ст.244 КАС). Відповідно, за загальним правилом, враховуючи приписи ст.264 КАС, обставини, які з`ясовуються адміністративним судом під час ухвалення рішення у справі щодо оскарження нормативно-правового акта, стосуються законності такого акта та порядку його прийняття, що не належать до обставин справи господарської юрисдикції. Аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.03.2024 у справі №910/17615/20.

33. Суди попередніх інстанцій встановили, що:

- Окружний адміністративний суду міста Києва рішенням від 16.07.2021 у справі №640/4069/21 визнав протиправним та нечинним підпункт 8 п.1 Змін до Постанови №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції п.9.3 гл.9 Порядку;

- Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19.10.2021 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким у відмовив задоволенні позову;

- водночас Верховний Суд постановою від 08.09.2022 скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив у силі рішення суду першої інстанції.

34. У справі №640/4069/21 Верховний Суд, зокрема, дійшов таких висновків:

- враховуючи положення ч.6 ст.71, п.11 розд.XVII Закону "Про ринок електричної енергії", покладення додаткової відповідальності на виробників, яким встановлено "зелений" тариф, та на виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку, і входять до балансуючої групи гарантованого покупця, у вигляді відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця є протиправним;

- із системного аналізу змісту підпункту 8 п.1 Змін у гл.9 Порядку в оскаржуваній частині вбачається, що НКРЕКП фактично установлено інші умови для отримання ДП "Гарантований покупець" відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця ніж ті, що визначені в Законі "Про ринок електричної енергії";

- норми Закону "Про ринок електричної енергії" врегульовують повноваження НКРЕКП визначати правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця в порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії та умови відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії; проте наведені норми не передбачають повноважень НКРЕКП визначати порядок розрахунків обсягів, небалансів електричної енергії гарантованого покупця поза правилами ринку, як і не передбачають повноважень НКРЕКП визначати обсяг частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця;

- з урахуванням правил ч.2 ст.2 КАС відповідач у спірних правовідносинах діяв поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, недобросовісно, нерозсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, без запобігання всім формам дискримінації, а тому підпункт 8 п.1 Змін до Постанови №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції п.9.3 гл.9 Порядку є протиправним.

35. Відхиляючи доводи ТОВ "Санвін 13", суди попередніх інстанцій зауважили, що постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття (ч.1 ст.359 КАС); отже, саме з 08.09.2022 (дата ухвалення постанови Верховного Суду в справі №640/4069/21) втратив чинність п.9.3 гл.9 Порядку.

36. На підставі цього суди дійшли висновку, що ДП "Гарантований Покупець" склало Акти приймання-передачі за період лютий-вересень 2022 року разом із Актами коригування до них, а також здійснило розрахунок на підставі чинної на той період формули.

37. Верховний Суд не погоджується з наведеним висновком з таких підстав.

38. Стаття 265 КАС визначає наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним. Згідно з ч.2 цієї статті нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

39. Дійсно, процесуальне законодавство регламентує порядок втрати чинності нормативно-правового акта в разі визнання його протиправним, а саме з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. У постанові від 21.09.2021 у справі №910/10374/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала: «Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду».

40. Водночас у постановах Верховного Суду від 08.02.2024 у справі №260/2988/21 та від 10.03.2020 у справі №160/1088/19 зазначається, що норма ч.2 ст.265 КАС не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.

41. Верховний Суд також неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі №913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19). Про це також зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19.

42. Питання застосовності (незастосовності) певного нормативно-правового акта до обставин справи суд з`ясовує, зокрема, у порядку вирішення конкуренції правових норм.

43. Відповідно до ч.6 ст.11 ГПК, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України;

44. Крім того, суди мають керуватися принципом законності та загальним правилом щодо переваги нормативно-правового акта вищої юридичної сили над нормативно-правовим актом нижчої юридичної сили (виходячи з ієрархії нормативно-правових актів).

45. На момент розгляду цієї справи як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції була ухвалена та набрала законної сили постанова Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №640/4069/21, який встановив невідповідність п.9.3 гл.9 Порядку вимогам Закону "Про ринок електричної енергії":

« 56. Беручи до уваги викладене та враховуючи положення частини 6 статті 71, пункту 11 розділу XVII Закону №2019-VIII, Верховний Суд доходить висновку про те, що покладення додаткової відповідальності на виробників, яким встановлено "зелений" тариф та на виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку, і входять до балансуючої групи гарантованого покупця, у вигляді відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця є протиправним.

57. Отже Верховний Суд вважає правильним аналогічний висновок суду першої інстанції, оскільки виробники не повинні нести відповідальність за торгову діяльність гарантованого покупця та не повинні мати обов`язку по відшкодуванню частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця. Відповідальність таких виробників перед гарантованим покупцем повинна бути в межах фактично понесених ними витрат, пов`язаних із врегулюванням небалансів електричної енергії, які гарантований покупець зазнав у результаті відхилення фактичних погодинних обсягів відпуску електричної енергії від погодинних графіків відпуску електричної енергії відповідно до пункту 11 Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення Закону №2019-VIII.

58. Верховний Суд констатує, що з системного аналізу змісту підпункту 8 пункту 1 Змін у главі 9 Порядку в оскаржуваній частині вбачається, що НКРЕКП фактично установлено інші умови для отримання ДП "Гарантований покупець" від виробників яким встановлено "зелений" тариф та виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку, та входять до балансуючої групи гарантованого покупця, відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця ніж ті, що визначені в Законі №2019-VIII».

46. Встановивши суперечність п.9.3 гл.9 Порядку в редакції Змін до Постанови №641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, нормам Закону "Про ринок електричної енергії", суди мали застосувати саме відповідні норми закону як акта вищої юридичної сили, а не норми Порядку.

47. Натомість суди попередніх інстанцій, не застосувавши загальне правило щодо переваги нормативно-правового акта вищої юридичної сили над нормативно-правовим актом нижчої юридичної сили, змістовно не дослідивши мотиви, наведені в постанові Верховного Суду від 08.09.2022 №910/15990/23, формально послалися на ст.265 КАС та зазначили, що на момент виникнення спірних правовідносин сторін п.9.3 гл.9 Порядку не був визнаний протиправним. Водночас вказані висновки є необґрунтованими та передчасними.

48. Як вже було зазначено, касаційне провадження у цій справі відкрито, зокрема, на підставі п.3 ч.2 ст. 287 ГПК.

49. Відповідно до приписів п.3 ч.2 ст.287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 ч.1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

50. Положення п.3 ч.2 ст.287 ГПК спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

51. У відзиві на касаційну скаргу ДП "Гарантований покупець" обґрунтовує підстави для закриття касаційного провадження згідно з п.4 ч.1 ст.296 ГПК.

52. Отже, з`ясуванню підлягає відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норм права (п.9.3. гл.9 Порядку та ч.2 ст.265 КАС), про які зазначає ТОВ "Санвін 13", у подібних правовідносинах.

53. Верховний Суд відхиляє посилання ДП "Гарантований покупець" на постанову Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №640/4069/21, оскільки спірні правовідносини в ній (визнання протиправним та нечинним підпункту змін постанови НКРЕКП у порядку адміністративного судочинства) відрізняються за змістовим критерієм від правовідносин у цій справі (що виникли з договору купівлі-продажу електричної енергії, а спір стосується визнання протиправними, скасування актів та зобов`язання вчинити дії).

54. Відхиляються також посилання на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №826/23168/15, від 05.07.2022 у справі №826/12637/18, від 31.08.2018 у справі №822/1815/16, від 21.08.2018 у справі №805/2339/16-а, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №520/12022/17 та інших, оскільки, як слушно зазначає скаржник, спірне питання стосується не моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, а можливості його ретроспективного застосування до правовідносин у період до визнання протиправним та нечинним такого нормативно-правового акта.

55. Верховний Суд не виявив висновку щодо застосування п.9.3. гл.9 Порядку (у редакції від 16.01.2021) в подібних правовідносинах з відшкодування частки вартості врегулювання небалансу.

56. Разом із тим у постановах від 28.05.2024 у справі №927/664/23 та від 10.07.2024 у справі №910/9558/23 Верховний Суд досліджував можливість застосування постанови НКРЕКП "Про особливості зміни постачальника природного газу споживачем, що не є побутовим, в умовах воєнного стану" від 21.06.2022 №613 (далі - Постанова №613), яка була визнана протиправною та нечинною адміністративним судом, до правовідносин сторін, які виникли та існували до цього моменту.

57. У цих справах Верховний Суд зазначив, що приписи Постанови №613 були правильно застосовані до спірних правовідносин, оскільки постанова була чинною на момент їх виникнення. Постанова №613 втратила чинність 10.05.2023, а саме з моменту набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.05.2023 у справі №640/10063/22.

58. Водночас Верховний Суд вважає, що спірні правовідносини у справах №927/664/23 та №910/9558/23 не є подібними до правовідносин у цій справі (№910/15990/23).

59. Ухвалюючи постанови в справах №927/664/23 та №910/9558/23, Верховний Суд зазначив:

- Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі №640/10063/22 виснував, що суди попередніх інстанцій встановили та не є спірним, що НКРЕКП не дотрималася визначеної процедури під час прийняття спірної Постанови № 613, зокрема: не дотрималася мінімального десятиденного строку, протягом якого приймаються зауваження та пропозиції до проєкту акта; прийняла постанову без надання права на подання зауважень та пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань та інших заінтересованих осіб, пропозиції до проєктів рішень; не обґрунтувала підстави відхилення поданих зауважень та пропозицій та не здійснила опублікування інформації стосовно цього;

- таким чином, підставою визнання недійсності Постанови №613 стало виключно порушення процедури її прийняття, а не обставини, які б свідчили про її очевидну (відверту) протиправність.

60. Отже, у справах №927/664/23 та №910/9558/23 не була встановлена невідповідність Постанови №613 Конституції України та / або іншим нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, що виключало б її застосування до спірних правовідносин у порядку вирішення конкуренції правових норм. Постанова №613 визнана протиправною та скасована адміністративним судом у зв`язку з порушенням процедури її прийняття, що не є очевидним, а не внаслідок її невідповідності закону.

61. Суди попередніх інстанцій мали врахувати висновки та мотиви, наведені в остаточному судовому рішенні, - постанові Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №640/4069/21 (п.45 цієї постанови), що була ухвалена та набрала законної сили на момент розгляду цієї справи (№910/15990/23) як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції.

62. У свою чергу, ДП "Гарантований покупець" виставило Акти приймання-передачі за серпень та вересень 2022 року, а також Акти коригування вже після ухвалення Верховним Судом постанови у справі №640/4069/21.

63. Таким чином, Верховний Суд відхиляє посилання ДП "Гарантований покупець" на порушення принципу правової визначеності. Відповідач мав усвідомлювати, що п.9.3 гл.9 Порядку не відповідав вимогам Закону "Про ринок електричної енергії", що є актом вищої юридичної сили, і наведене також встановив Верховний Суд у межах розгляду адміністративної справи №640/4069/21.

64. Крім того, оскільки сторонами в справі №927/664/23 були юридичні особи приватного права, Верховний Суд дійшов висновку, що хоча Постанова №613 була визнана у судовому порядку протиправною та нечинною, позивач і відповідач, як юридичні особи приватного права, об`єктивно не могли передбачити цю обставину, а отже мали керуватися нормами регуляторного акта, що були чинними на момент виникнення та існування спірних матеріальних правовідносин; допущені державою помилки не повинні виправлятися за рахунок приватних суб`єктів, яким, зокрема, є відповідач (подібні за змістом висновки викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", "Ґаші проти Хорватії", "Трґо проти Хорватії").

65. Отже, справи №927/664/23 та №910/9558/23 відрізняються від цієї справи (№910/15990/23) за змістовим, а справа №927/664/23 - також за суб`єктним критерієм. Відповідачем у цій справі (№910/15990/23) є ДП "Гарантований покупець"; згідно з ч.2 ст.167 ЦК державне підприємство є юридичною особою публічного права.

66. За змістом ст.81 ЦК юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст.87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

67. На підставі викладеного вище Верховний Суд вважає, що підстави для закриття касаційного провадження згідно з п.4 ч.1 ст.296 ГПК відсутні. Верховний Суд не формував висновків щодо застосування норм права (п.9.3. гл.9 Порядку та ч.2 ст.265 КАС), зважаючи, насамперед на змістовий критерій подібності та специфіку спірних правовідносин у цій справі.

68. Верховний Суд робить висновок, що:

- вирішуючи питання про можливість застосування норми протиправного нормативного акта до правовідносин, що існували в період до його скасування, підлягають встановленню конкретні підстави, з яких він був визнаний протиправним;

- протиправність нормативно-правового акта у зв`язку з 1) порушенням процедури його прийняття та 2) у зв`язку з невідповідністю Конституції України та / або іншим нормативно-правовим актам вищої юридичної сили мають різні за змістом правові наслідки.

69. При цьому Верховний Суд вкотре звертає увагу, що положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, не повинні застосовуватися судами.

70. Отже, суди попередніх інстанцій помилково застосували п.9.3. гл.9 Порядку в редакції від 16.01.2021 у періоди лютий 2022 року - вересень 2022 року до правовідносин ТОВ "Санвін 13" і ДП "Гарантований покупець" з відшкодування частки вартості врегулювання небалансу.

Чи є позовні вимоги ТОВ "Санвін 13" ефективним способом захисту?

71. Звертаючись до суду з позовом, ТОВ "Санвін 13" просило:

1) визнати протиправними та скасувати Акти приймання-передачі та Акти коригування;

2) зобов`язати ДП "Гарантований покупець" перерахувати заборгованість ТОВ "Санвін 13" за відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії відповідно до Договору з використанням формули в редакції Постанови №2802;

3) зобов`язати ДП "Гарантований покупець" надати нові Акти.

72. Суди, зокрема, дійшли висновку, що вимога про зобов`язання ДП "Гарантований Покупець" надати акт приймання-передачі електроенергії за договором купівлі-продажу не призводить до поновлення порушеного права позивача та в разі її задоволення не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення (з посиланням на постанову Великої палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №905/1926/16); обраний ТОВ "Санвін 13" спосіб захисту зводиться до обов`язку ДП "Гарантований Покупець" оформити первинний документ, водночас цей спосіб захисту є неефективним у розумінні правових позицій Великої Палати Верховного Суду.

73. ДП "Гарантований покупець" погоджується з цією позицією; вважає, що обрані скаржником способи судового захисту є неефективними, апріорі не можуть забезпечити поновлення його порушених прав, що слугує самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

74. Водночас ТОВ "Санвін 13" стверджує, що обрані ним способи є належними та ефективними у розумінні релевантної практики Верховного Суду.

75. У цьому контексті Верховний Суд звертає увагу на таке.

76. Відповідно до ст.15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

77. Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права чи інтересу та припинення дій, які порушують це право або інтерес.

78. Способами захисту суб`єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 16.11.2022 №911/3135/20, від 29.06.2021 у справі №916/964/19). Отже, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу.

79. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

80. Таким чином, під ефективним способом захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

81. Як вже було зазначено, однією з позовних вимог у цій справі є визнання протиправними та скасування Актів приймання-передачі та Актів коригування. Іншою позовною вимогою ТОВ "Санвін 13" визначило зобов`язання ДП "Гарантований покупець" надати нові Акти.

82. Верховний Суд звертає увагу, що основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою. Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг / виконання робіт), а не первинні документи (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.06.2023 у справі №914/2355/21, постанова Верховного Суду від 01.09.2023 у справі №906/386/21).

83. Крім того, за обставинами справи ТОВ "Санвін 13" не погодилося з Актами приймання-передачі та Актами коригування, тому не підписало їх зі свого боку; письмово повідомило ДП "Гарантований покупець" свої зауваження та заперечення щодо актів, а також заборгованості за актами; вказало, що заборгованість нарахована на підставі формули розрахунку частки відшкодування небалансів, яка була визнана протиправною та нечинною у судовому порядку.

84. Отже, задоволення вимоги про визнання актів, які підписані лише однією зі сторін Договору (за результатами одностороннього волевиявлення), протиправними та їх скасування не призведе до відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу ТОВ "Санвін 13".

85. Спір між сторонами виник за наслідками розрахунку частки відшкодування небалансів, з яким ТОВ "Санвін 13" не погоджується, і саме правильність здійснення розрахунку є предметом судової перевірки.

86. У свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 зазначила, що заявлена позивачем вимога про зобов`язання відповідача надати акт приймання-передачі електроенергії за договором купівлі-продажу не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення. Вимога надати акт приймання-передачі електроенергії за відповідним договором купівлі-продажу не може бути предметом позову, оскільки такий акт є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмета договору (в цій справі - електроенергії). Тобто такий акт є лише доказом виконання сторонами обов`язків за договором, а підписання акта не може розглядатись як окремий обов`язок щодо виконання сторонами договірних зобов`язань.

87. Зазначений висновок є усталеним, що також підтверджується практикою Верховного Суду: постанови від 25.07.2023 у справі №910/7826/21, від 20.08.2019 у справі №922/1499/18, від 13.11.2018 у справі №922/669/18 та інші.

88. Отже, у цій справі, як і в справі №905/1926/16, обраний ТОВ "Санвін 13" спосіб захисту частково зводиться до зобов`язання відповідача оформити первинний документ, що не є ефективним.

89. Предметом позову не може бути встановлення обставини, зокрема, обов`язок оформлення документів, які є доказами в справі. Акти приймання-передачі підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову.

90. Водночас у частині зобов`язання ДП "Гарантований покупець" перерахувати заборгованість ТОВ "Санвін 13" за відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії відповідно до Договору за період лютий-вересень 2022 року позовні вимоги відповідають вимогам ефективності.

91. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 (з іншим предметом позову, проте щодо подібного способу судового захисту) вказала, що задоволення вимоги боржника зобов`язати кредитора перерахувати заборгованість за договором (аналогічно, як і списати якусь її частину, якої стосується спір) може бути способом захисту права боржника на мирне володіння майном. Якщо він не має наміру сплачувати борг, бо не згоден із визначеним кредитором розміром, а кредитор на вимогу боржника суму заборгованості не перераховує та не звертається до суду за її стягненням, то боржник надалі одержуватиме від кредитора вимоги про сплату боргу у розмірі, визначеному кредитором, із яким боржник не погоджується. Це може провокувати останнього помилково, всупереч волі сплатити суму боргу.

92. Матеріали справи не містять доказів наявності судових спорів щодо стягнення ДП "Гарантований покупець" сум заборгованості з ТОВ "Санвін 13".

93. Водночас Верховний Суд вважає, що задоволення вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості за встановлених фактичних обставин здатне відновити порушені права позивача, попередити негативні наслідки, що можуть бути застосовані до нього, та встановити між сторонами правову визначеність, яка полягає у підтвердженні відсутності заборгованості за Договором.

Щодо інших доводів касаційної скарги

94. Однією з підстав касаційного оскарження ТОВ "Санвін 13" визначило п.4 ч.2 ст.287 ГПК. Скаржник, зокрема, стверджує, що суди повністю проігнорували наданий ТОВ "Санвін 13" висновок експерта, яким підтверджується сума збитків у розмірі 16 688 790, 19 грн, що потенційно будуть понесені скаржником на підставі спірних актів, що розраховані на підставі нечинної формули.

95. Верховний Суд погоджується з цим доводом скаржника.

96. У першому розділі мотивувальної частини постанови Верховний Суд вже зазначав, що суди попередніх інстанцій помилково застосували п.9.3. гл.9 Порядку в редакції від 16.01.2021 у періоди лютий 2022 року - вересень 2022 року до правовідносин ТОВ "Санвін 13" і ДП "Гарантований покупець" з відшкодування частки вартості врегулювання небалансу.

97. Оскільки суди виходили з хибного висновку щодо застосування формули розрахунку частки відшкодування небалансів, поза їх увагою залишилася вимога скаржника про перерахунок заборгованості за Договором; оскаржувані судові рішення не містять належних мотивів урахування або відхилення висновку експерта від 14.08.2022 №33, на який посилалося ТОВ "Санвін 13".

98. Разом із тим перевірка розрахунку ДП "Гарантований покупець" та контррозрахунку ТОВ "Санвін 13" є першочерговим питанням, що потребує вирішення для правильного розгляду справи.

99. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

100. Загальні вимоги процесуального права визначають обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

101. Разом із тим суди попередніх інстанцій не встановили всі обставини, які мають значення для вирішення справи, не дослідили підстави, з яких підпункт 8 п.1 Змін до Постанови 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 №46, у частині викладення у новій редакції п.9.3 гл.9 Порядку був визнаний протиправним і нечинним, та які наслідки це тягне; не перевірили розрахунок ДП "Гарантований покупець" та контррозрахунок ТОВ "Санвін 13" за спірний період лютий-вересень 2022 року, методику здійснення таких розрахунків.

102. З огляду на те, що суд касаційної інстанції відповідно до ч.2 ст.300 ГПК не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ТОВ "Санвін 13".

103. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідача перерахувати заборгованість підлягають скасуванню з направленням справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

104. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

105. Згідно з п.2 ч.1 ст.308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

106. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (ч.4 ст.310 ГПК).

107. Висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи (ч.5 ст.310 ГПК).

108. Під час нового розгляду суд першої інстанції з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у цій постанові, повинен повно та всебічно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Судові витрати

109. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат у скасованій частині здійснює суд, що ухвалює остаточне судове рішення в справі.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Cанвін 13" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 у справі №910/15990/23 у частині відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Державного підприємства "Гарантований покупець" перерахувати заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Cанвін 13" скасувати.

3. Справу №910/15990/23 у скасованій частині направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 у справі №910/15990/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

В. Студенець