Рішення
від 11.04.2024 по справі 916/926/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2024 р. м. Одеса Справа № 916/926/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

секретар судового засідання: Курко Ю.О.

за участю представників сторін:

прокурор: Шептіліс О.І.;

від Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області: не з`явився;

від Білгород-Дністровської районної державної адміністрації: не з`явився;

від Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок: Кравченко О.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Маяківської сільської ради Одеського району Одеської області (65032, м. Одеса, проспект Шевченко, 4, код ЄДРПОУ 00022585) та Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (67654, Одеська обл., Одеський р-н, село Маяки, вулиця Богачова, будинок 99);

до відповідача: Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок (67600, Одеська обл., Одеський район, м. Біляївка, вул. Костіна, 41, код ЄДРПОУ 20989059)

про розірвання договору оренди, скасування рішення державного реєстратора, припинення права оренди земельної ділянки

1. Суть спору.

07.04.2021 року Заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, в якій просить суд:

- розірвати договір оренди, укладений 20.09.2004 року між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією та Біляївською районною організацією Українського товариства мисливців та рибалок, щодо земельної ділянки водного фонду загальною площею 2,1518 га, яка знаходиться на території Білгород-Дністровського району 47 км траси Одеса-Ізмаїл Одеської області, для розміщення Єгерського пункту «Хатки», який зареєстрований у Одеській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20.09.2004 року № 259, а також зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко В.А. від 20.08.2014 року № 15262973 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 204657851208, номер запису про інше речове право 6735414);

- скасувати рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко В.А. від 20.08.2014 року № 15262973 щодо державної реєстрації за Біляївською районною організацією Українського товариства мисливців та рибалок права оренди на земельну ділянку площею 2,1580 га, яка знаходиться на території 47 км траси Одеса-Ізмаїл, Білгород-Дністровського району Одеської області, кадастровий номер 5120887400:01:005:0001, для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей;

- припинити право оренди Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок на земельну ділянку площею 2,1580 га, яка знаходиться на території 47 км траси Одеса-Ізмаїл, Білгород-Дністровського району Одеської області, кадастровий номер 5120887400:01:005:0001, для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 12.04.2021 року було відкрито провадження у справі №916/926/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на "28" квітня 2021 р. о 16:30.

У судовому засіданні від 28.04.2021 року судом було оголошено протокольну ухвалу в порядку п.3 ч.2 ст.183 Господарського процесуального кодексу України про відкладення підготовчого засідання на " 12" травня 2021 року о 17:00.

12.05.2021 року до Господарського суду Одеської області від Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок надійшло клопотання (вх.ГСОО №12780/21) про призначення у справі № 916/926/21 будівельно технічної експертизи.

12.05.2021 до Господарського суду Одеської області від Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок надійшов відзив (вх.ГСОО №12183/21), в якому відповідач просив серед іншого застосувати до позовних вимог Заступника керівника Одеської обласної прокуратури наслідки спливу строку позовної давності та у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні від 12.05.2021 року судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на „09 червня 2021 року.

31.05.2021 до Господарського суду Одеської області від Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 09.06.2021 року клопотання Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок про призначення експертизи (вх.№ГСОО 12780/21 від 12.05.2021 року) задоволено частково, призначено у справі № 916/926/21 судову будівельно-технічну експертизу.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2021 року апеляційну скаргу Заступника керівника Одеської обласної прокуратури, м. Одеса на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.06.2021 року про призначення судової будівельно-технічної експертизи у справі № 916/926/21 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.06.2021 року про призначення судової будівельно-технічної експертизи у справі № 916/926/21 залишено без змін.

13.08.2021 року до суду від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло клопотання експерта про надання документів (вх.№ГСОО 21690/21).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.08.2021 року було поновлено провадження у справі №916/926/21, призначено підготовче засідання для розгляду вказаного клопотання.

08.09.2021 року до суду від Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок надійшла заява (вх. №23656/21).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.09.2021 року клопотання судового експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення будівельно технічної експертизи за вх. ГСОО № 21690/21 від 13.08.2021 року було задоволено. Провадження у справі №916/926/21 зупинено на час проведення експертизи та повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області.

23.10.2023 до Господарського суду Одеської області від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України разом із супровідним листом надійшло повідомлення №21-4283 про неможливість надання висновку (вх. № 37780/23), у якому судовий експерт повідомляє про неможливість надання висновку, з огляду на ненадання у призначені дати доступу до об`єкту дослідження.

Ухвалою суду Господарського суду Одеської області від 30.10.2023, було поновлено провадження у справі 3916/926/21, із призначенням судового засідання на 15.11.2023.

15.11.2023 до Господарського суду Одеської області від прокуратури надійшло клопотання про залучення правонаступника (вх. № 41718/23).

При цьому, у судовому засіданні 15.11.2023 суд ухвалою у протокольній формі задовольнив клопотання прокуратури та замінив Одеську обласну державну адміністрацію на Маяківську сільську раду Одеського району Одеської області.

Також у судовому засіданні 15.11.2023 суд ухвалою у протокольній формі відклав підготовче засідання на 11.12.2023.

Судове засідання 11.12.2023 не відбулося, у зв`язку з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду та здійсненням рандомної спам-розсилки фішингових повідомлень з вірусами серед державних установ, підприємств, установ, організацій і громадян, з огляду на що у період з 30.11.2023 до 07.12.2023 комп`ютерна мережа суду була відключена та здійснювалось відновлення бази даних Автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" на іншому серверному обладнанні.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2023 розгляд справи №916/926/21 призначено на "15" січня 2024 р.

У судовому засіданні 15.01.2024, суд ухвалою у протокольній формі відклав розгляд справи №916/926/21 на 05.02.2024.

У судовому засіданні 05.02.2024, суд ухвалою у протокольній формі закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 26.02.2024.

23.02.2024 до Господарського суду Одеської області від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. №7450/24).

У судовому засіданні 26.02.2024, суд ухвалою у протокольній формі оголосив перерву у розгляді справи по суті до 18.03.2024.

Судове засідання 18.03.2024, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, про що секретарем судового засідання було створено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.03.2024 розгляд справи №916/926/21 призначено на "11" квітня 2024 р.

У судовому засіданні 11.04.2024 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду та відкладено складення повного рішення на строк, визначений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи Заступника керівника Одеської обласної прокуратури

В обґрунтування заявлених вимог, прокурор посилається на порушення Біляївською районною організацією Українське товариство мисливців та рибалок, м.Біляївка Одеського району Одеської області, вимог земельного, водного та природоохоронного законодавства України, оскільки останнім, на думку прокурора, не дотримано режим використання земель природно-заповідного призначення та земель прибережних-захисних смуг.

А саме, у позові прокурор зазначив, що ним, під час перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства встановлено, що розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 03.11.2003 року № 1496 надано Біляївській районній організації Українського товариства мисливців та рибалок, м.Біляївка Одеського району Одеської області, земельну ділянку водного фонду загальною площею 2, 1580 га, в тому числі 0,7943 га забудованих земель, розташованих поза межами населеного пункту на території Білгород-Дністровського району у довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років під розміщення Єгерського пункту «Хатки».

Посилаючись на вимоги Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про охорону земель», Земельного кодексу України, прокурор зазначив, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заповідними урочищами, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження, а також, що у відповідності до вимог природоохоронного законодавства, на території заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, яка по суті порушує природний розвиток процесів та явищ або створює загрозу шкідливого впливу на його природні комплекси та об`єкти, серед яких, зокрема: влаштування місць відпочинку населення, стоянка автотранспорту, проїзд, прохід сторонніх осіб, пересування механічних транспортних засобів, мисливство, рибальство тощо.

Отже, на думку прокурора, у зв`язку з тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 входить до складу території заповідного урочища «Дністровські плавні», в межі якого увійшов один глинобитний будинок Єгерського пункту, орендована земельна ділянка перебуває в межах прибережної захисної смуги річки Дністер, щодо якої у відповідності до положень Земельного та Водного кодексів України будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), в тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів заборонено, відповідачем здійснено самовільну забудову земельної ділянки, що прямо суперечить умовам спірного договору оренди та вимогам природоохоронного законодавства.

На підтвердження своєї позиції, прокурор посилається також і на Акт обстеження території заповідного урочища «Дністровські плавні», яким встановлено наявність 26 мисливських будинків з причалом та іншою соціальною інфраструктурою, які знаходяться поза межами першого поясу (поясу суворого режиму).

Крім того, прокурором у позовній заяві зазначено про те, що за результатами огляду об`єктів на спірній земельній ділянці, Головним управлінням державної санітарно-епідеміологічної служби в Одеській області, на наданій в оренду земельній ділянці встановлено, зокрема, капітальні споруди з мережами водопостачання та каналізації, розташовані безпосередньо на березі річки Дністер всупереч п. 15.2.2.2 ДБН В.2.5.-74:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди»; листом тієї ж служби від 31.08.2015 року встановлено 36 будівель і споруд; за інформацією Державної екологічної інспекції в Одеській області від 31.08.2015 року, при візуальному огляді встановлено існування 56 дерев`яних будинків з бетонною основою.

Разом з тим прокурор також посилається на те, що у відповідності до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно громадянами у період з 2016-2018 року, набуто право власності на дачні будинки, які знаходяться на орендованій земельній ділянці за 18 особами, та зареєстровано у відповідності до цільового призначення землі рекреаційного призначення, код 07.03 для індивідуального дачного будівництва.

Підсумовуючи наведене вище, прокурор зазначає, що допустивши забудову земельної ділянки, у тому числі дачними будинками, наданої в оренду відповідачу, що перебуває в межах прибережної захисної смуги, Біляївська районна організація Українського товариства мисливців та рибалок, здійснила нецільове використання земельної ділянки, що свідчить про наявність підстав для розірвання договору оренди спірної земельної ділянки, що і стало підставами для звернення прокурора з відповідним позовом до суду.

В обґрунтування дотримання позовної давності при зверненні до суду з позовною заявою прокурор вказує про те, що факт перебування споруд, у тому числі дачних будинків в межах прибережної захисної смуги річки Дністер та заповідного урочища «Дністровські плавні» свідчить про триваюче порушення. Обласна прокуратура звернулась до суду в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Білгород-Дністровської районної державної адміністрації з позовом про розірвання договору оренди землі, тобто з негаторним позовом, сутністю вимог за яким є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду (тобто початковий момент перебігу позовної давності зміщується із кожним новим порушенням права власника або володільця). Тому на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

Окрім того, Одеська обласна прокуратура вважає, що в цій справі відсутнє непропорційне втручання у право мирного володіння майном, тим більше з урахуванням використання такого майна внаслідок недобросовісності поведінки відповідача.

У відповіді на відзив на позовну заяву прокурор вказував про те, що підставою для зміни меж чи скасування статусу заповідного урочища «Дністровські плавні» має бути відповідне рішення Одеської обласної ради.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 у справі №815/3807/13-а скасовано рішення Одеської обласної ради від 14.02.2013 № 738-VI щодо скасування статусу об?єкта заповідного фонду місцевого значення частини заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району Одеської області плошею 158.3649 га. Будь-яких інших рішень щодо зміни/скасування меж заповідного урочища «Дністровські плавні» Одеською обласною радою не приймалось.

Ураховуючи викладене, прокурор вважає, що вказана територія площею 158,3649 га, у тому числі і орендована Біляївською РО УТМР земельна ділянка, залишились у складі заповідного урочища «Дністровські плавні».

Також прокурор зазначає, що відповідачем надається суду недостовірна інформація, що Біляївська РО УТМР не є замовником будь-якого будівництва на земельній ділянці з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, оскільки з відомостей порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва вбачається, що Департаментом ДАБІ у Одеській області 08.02.2017 за № ОДО30170390748 на підставі заяви Біляївської РО УТМР зареєстровано декларацію про початок підготовчих робіт з будівництва культурно-оздоровчого комплексу за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Удобненська сільська рада, 47 км автодороги Одеса-Ізмаїл.

3.2. Доводи відповідача - Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок.

Відповідач вважає, що земельна ділянка загальною площею 2.1580 га з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, розташована поза межами населеного пункту на території Білгород Дністровського району Одеської області, яка надана у довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років під розміщення Єгерського пункту "Хатки" Біляївській РО УТМР, знаходиться поза межами території як заповідного урочища «Дністровські плавні», так і національного природного парку "Нижньодністровський" і відноситься до категорії земель водного фонду за основним цільовим призначенням.

При цьому відповідач зазначає, що спірна земельна ділянка не відноситься до обмежено оборотоздатних об`єктів, так як за статтею 45 ЗКУ землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (і тому тут ст. 178 ЦК України не працює).

Тому, на думку відповідача, ніяких порушень з боку Біляївської РО УТМР норм земельного статті 21, 96, 124, 141, 143, 211 ЗКУ, стаття 25 Закону України "Про оренду землі») і природоохоронного законодавства (статті 8, 9, 16, 30 Закону України «Про природно - заповідний фонд України", статті 60, 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища") при використанні даної ділянки не існує і не має ніяких підстав задовольняти позов прокуратури.

Так, з пункту 4 Договору оренди від 20.09.2004 року вбачається, що земельна ділянка передається в оренду разом з будівлями та спорудами, які існували на той момент вже декілька десятиліть (згідно інвентаризаційному опису № 1 Основних засобів від 01.04.1991 року).

За Договором (пункт 15) забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

Згідно з пунктом 28 Договору Орендар має право здійснювати за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд.

На теперішній час декілька документів підтверджують те, що розміщені будівлі та споруди на території орендованої земельної ділянки не є капітальними.

Так, у листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в особі Інспекції ДАБІ в Одеській області від 13.11.2008 року за №001112-2836 зазначено, що розміщенні дерев`яні будівлі Єгерського пункту "Хатки" Біляївської РО УТМР не відносяться до капітальних та не потребують дозволів на їх будівництво.

Згідно з висновком відділу містобудування та архітектури Білгород -Дністровської районної державної адміністрації від 24.09.2009 року за № 932 щодо проекту розвитку генерального плану існуючого єгерського пункту «Хатки» Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, узгоджено проект розміщення 50 дерев`яних будинків, 16 елінгів для зберігання плавзасобів.

Розпорядженням Білгород - Дністровської державної адміністрації «Про затвердження містобудівного обґрунтування розвитку існуючого єгерського пункту «Хатки» Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок від 27.12.2006 року за No1500/2006, надано дозвіл на розміщення дерев`яних будівель некапітального типу.

В листі Державної санітарно-епідеміологічної служби Одеської області Міністерства Охорони Здоров`я України від 18.08.2006 року за №3-1/2849, значиться про розгляд проекту облаштування земельної ділянки під розміщення існуючого єгерського пункту «Хатки» на території Білгород - Дністровського районну - 47 км траси Одеса-Ізмаїл, про те, що пункт «Хатки» існує ще з 1967 року, і на ньому на час надання відповідного листа вже знаходилось 36 дерев`яних не капітальних будівель, і що були отримані позитивні висновки і дозволи Одеського обласного управління по водному господарству, Одеського обласного управління екології та природних ресурсів від 16.08.2006 року за № 3682/03-06-12.

Зазначене, на думку відповідача, є доказом того, що відповідність знаходження некапітальних будівель вже була неодноразова перевірена та встановлена спеціалістами у відповідній галузі.

У листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в особі Інспекції ДАБІ в Одеській області від 24.07.2009 року за №05/1-3095 на адресу Старшого радника юстиції Б-Дністровської прокуратури В.Г. Жигуна зазначено, що на підставі висновку, розробленому НПІ «Екострой», споруди єгерського пункту «Хатки» призначені для сезонного (тимчасового) використання відповідають вимогам СЕС та МЧС.

Згідно з актом перевірки дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства Державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 23.06.2015 року Біляївська РО УТМР здійснює земельне користування у повній відповідності до Договору оренди та норм діючого законодавства України.

Окрім того, відповідач посилається на те, що у зв`язку з тим, що прибережна захисна смуга на території Удобненської сільської ради не встановлена (в тому числі і її межі), то викликає сумнів і ї юридичне та фактичне існування, в тому числі на території орендованої Біляївською РО УТМР земельної ділянки.

Існування зареєстрованих дачних будівель у громадян, які є суборендарями маленьких частин земельної ділянки загальною площею 2. 1580 га з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 у Біляївської РО УТМР, але відповідач вважає, що зазначені фізичні особи самостійно господарюють на земельних ділянках, і якщо є якісь порушення умов землекористування, то ці факти потрібно встановлювати окремо, і по відношенню фізичних осіб, в тому числі з приводу реєстрації прав на будівлі.

Тому, на думку відповідача, висновки позивача (сторінка 28 позову) про те, що Біляївська РО УТМР використовує орендовану земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам та не за цільовим призначенням, є надуманими і не обґрунтованими, а тому не заслуговують на увагу.

Також відповідач вважає, що обраний позивачем спосіб захисту прав держави і предмет позовних вимог не відповідає Статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є надмірним і таким, що ставить загрозу правомірному землекористуванню і господарюванню відповідача на ділянці загальною площею 2.1580 га з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001.

Велика Палата Верховного Суду 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 наголошувала на дотриманні принципу верховенства права, складовою якого є юридична визначеність та принцип пропорційності, тобто дотриманні розумного балансу між приватними й публічними інтересами.

З багатоманітних письмових доказів вбачається, що про існування будівель та споруд на території спірної земельної ділянки власнику (орендодавцю) ділянки було відомо з моменту укладення Договору оренди від 20.09.2004 року. Ці факти встановлювалися актом обстеження території заповідного урочища «Дністровські плавні» комісії, створеної Білгород - Дністровською РДА від 05.11.2012 року, інформацією департаменту екології та природних ресурсів Одеської ОДА від 08.07.2015 року, листом Державної санітарно - епідеміологічної служби Одеської області від 18.08.2006 року, та інформацію Державної екологічної інспекції в Одеської області від 31.08.2015 року.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказує про те, що всупереч думки прокуратури, про неможливість використання території площею 583649 га, яка зазнала техногенного впливу, як землі природно ~ заповідного та іншого природоохоронного призначення, як будь - які інші землі і об`єкти (електростанції, заводи, військові частини, транспортні вузли, звалища сміття та інше), статус яких суперечить Закону України Про природно - заповідний фонд України та статті 43 Земельного кодексу України (землі природно- заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду).

Відповідач звертає увагу, що згідно з Проектом землеустрою щодо організації і встановлення меж території Нижньодністровського національного природного парку, що виготовлений в 2021 році ТОВ Південний інститут ґрунтів і грунтоведення, ділянка з кадастровим номером 5120887400 : 01: 005 : 0001 не входить до меж парку, про що свідчать, в тому числі, геодезичний план і кадастрові плани вказаного проекту.

Відповідно до відповіді ТОВ Південний інститут ґрунтів і грунтоведення Одеській обласній прокуратурі від 28.01.2021 року, земельна ділянка площею 2.1580 га з кадастровим номером 5120887400 : 01 : 005 : 0001 відповідно до матеріалів проекту формування території національного природного парку Нижньоднісгровський, розробленого ДП Одеський науково - дослідний та проектний інститут землеустрою та проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж Ніжньодністровського національного природного парку не входить до території національного природного парку Нижньодністровський. Лист ТОВ Південний інститут ґрунтів і грунтоведення Одеській обласній прокуратурі від 22.02.2021 року містить аналогічну відповідь.

За Постановою КАС у складі Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №822/1186/16 (провадження МК/9901 /24450/18) відсутність документації на підтвердження меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду унеможливлює встановлення факту того, що обстеження відбулось саме на об`єкті природно-заповідного фонду.

Відповідач зауважує, що відсутня актуальна документація щодо встановлення меж території Заповідного урочища Дністровські плавні, що свідчить не на користь позивача. Декларація про початок підготовчих робіт з будівництва від 08.02.2017 року за № О ДОЗ0170390748 надала право Біляївській РО УТМР лише провести роботи з благоустрою і очищення орендованої ділянки, встановлення огорожі (задля запобігання частим випадкам крадіжок майна членів УТМР), улаштування під`їзних шляхів та формування пунктів знаходження охорони майна членів громадської організації.

Різниця між підготовчими та будівельними роботами визначається статтями 1, 35, 36 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності та Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим Постановою КМУ від 13.04.2011 року за № 466 (будівельні роботи - роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту; підготовчі роботи - роботи з підготовки земельної ділянки, влаштування огородження будівельного майданчика та знесення будівель і споруд, порушення елементів благоустрою в межах відведеної земельної ділянки, вишукувальні роботи, роботи із спорудження тимчасових виробничих та побутових споруд необхідних для організації і обслуговування будівництва, улаштування під`їзних шляхів, складування будівельних матеріалів, підведення тимчасових інженерних мереж, а також з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень).

Біляївська РО УТМР не отримувала і не збиралася отримувати дозвільні документи на початок виконання будівельних робіт.

Згідно з Постановою КАС у складі Верховного Суду від 21 червня 2018 року у справі №372/3411/15-а (провадження №К/9901/13102/18) земельна ділянка, яка входить до прибережної захисної смуги річки, може надаватись згідно з чинним законодавством в оренду, що і відбулося за законною процедурою між Біляївською РО УТМР та Білгород - Дністровською районною державною адміністрацією.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

Рішенням Одеської обласної ради народних депутатів від 01 жовтня 1993 року № 496-ХХІ було затверджено перелік нововиявлених територій та об`єктів природно-заповідного фонду області місцевого значення, до якого, зокрема, включено заповідне урочище «Дністровські плавні», площею 7 620,00 га.

Відповідно до Положення про заповідне урочище «Дністровські плавні» урочище створено з метою збереження біологічного різноманіття й унікальних плавневих екосистем гирлової області річки Дністер, що має важливе наукове, природоохоронне санітарно-екологічне, пізнавальне та естетичне значення

Заповідне урочище «Дністровські плавні» було основою для створення в 1996-1997 роках Національного природного парку Нижньодністровський. Землі заповідного урочища відносяться до земель природоохоронного призначення і входять до складу природно-заповідного фонду Одеської області та України.

Розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 03.11.2003 № 1496 надано Біляївській РО УТМР земельну ділянку водного фонду загальною площею 2,1580 га, в тому числі 0,7943 га забудовані землі, розташовану поза межами населеного пункту на території Білгород-Дністровського району (47-й км автодороги Одеса-Рені), у довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років під розміщення Єгерського пункту «Хатки».

На підставі вказаного розпорядження 20.09.2004 між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та Біляївською РО УТМР (Орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами п. 1 якого Орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду, яка знаходиться на території Білгород-Дністровського району - 47 км траси Одеса-Ізмаїл Одеської області.

Згідно з п.п. 2, 3 та 4 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,1580 га, у тому числі 2,1580 під будівлями і дворами. На земельній ділянці знаходиться об`єкти нерухомого майна немає, а також інші об`єкти інфраструктури: повітряна лінія електропередач. Земельна ділянка передається в оренду разом з будівлями та спорудами.

Договір укладено на 49 років (п. 8 договору).

Відповідно до п.п. 13, 14, 15 договору, земельна ділянка передається в оренду для розміщення Єгерського пункту «Хатки». Цільове призначення земельної ділянки землі водного фонду. Умови збереження стану об`єкта оренди забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

За умовами п. 35 договору, його дія припиняється шляхом його розірвання за: - рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яка істотно перешкоджає ї використанню, а також підстав, визначених законом.

Пунктом 36 договору розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є: нецільове використання земельної ділянки; несвоєчасна сплата орендної плати за земельну ділянку.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрі. Невід`ємною частиною договору є: план або схема земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень(обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); технічна документація по передачі земельної ділянки у випадках, передбачених законом; акт-прийому-передачі об`єкта оренди.

Зазначений договір оренди земельної ділянки зареєстрований в Одеській регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 20 вересня 2004 року № 259, а також у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення державного реєстратора Алексєєнко В. А. від 20 вересня 2014 року № 15262973 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 204657851208, номер запису про інше речове право 6735414).

Як вбачається з пояснювальної записки до технічної документації по передачі земельної ділянки в довгострокове користування на умовах оренди Біляївській РО УТМР, розробленої у 2003 році, на час обстеження на земельній ділянці знаходяться будівлі (власність районної організації УТМР) на підставі акту прийому-передачі (т. 1, а.с. 143).

Відповідно до довідки Одеської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок від 03.12.2002, яка міститься у технічній документації, Одеською обласною радою УТМР у 1991 році передано по акту безоплатно на баланс основні засоби (будівлі та споруди), що належать Біляївській районній раді УТМР на території Білгород-Дністровського району, а саме: будинок на р. Дністер (Хатка) 1969 року побудови, база на р. Дністер (6 дерев`яних будинків) 1987 року побудови, що підтверджується інвентаризаційним описом № 1 від 01.04.1991, актом від 25.04.1991.

Місцерозташування будинку та бази графічно зображено у плані землекористування території єгерського пункту, розробленому Одеським філіалом Інституту «Укрдіпросад», який є додатком до акту встановлення меж землекористування від 12.06.2002 та є частиною технічної документації.

Відповідно до акту обстеження території заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району комісією, створеною розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації від 05.11.2012 № 837/А-2012, встановлено:

1. Заповідне урочище «Дністровські плавці» створене 1 жовтня 1993 року рішенням Одеської обласної Ради народних депутатів № 496 - XXI 3 метою збереження ділянок заплав в пониззі р.Дністер, що мають особливе природоохоронне значення з типовими й унікальними природними комплексами, багатим генофондом флори й фауни (додаток № 1 до рішення).

2. Землі заповідного урочища «Дністровські плавні» відносяться до земель природоохоронного значення та входять до складу природно-заповідного фонду Одеської області і України.

3. Межі заповідного урочища «Дністровські плавні» па території Білгород - Дністровського району згідно з рішенням про створення та картосхемою були визначені таким чином: від «Стрілки» - місця впадіння р. Турунчук в р. Дністер - вгору за течією Дністра тягнеться до єрика біля у 51 км автодороги Маяки - Паланка. Далі по межі через очеретяні асоціації тягнеться на південь до озера Тора і по заповідному берегу єрика виходить до Дністровського лиману. Потім кордон тягнеться вглибину лиману на 1 км. Ця кілометрова зона акваторії лиману тягнеться вздовж його північного берега, до правого берега гирла Кіляри. Звідси кордон проходить вздовж русла гирла до русла Глибокого Турунчука і потім проходить через очеретяні асоціації у південно - західному напрямку вздовж русла Мертвого Турунчука. Там межа проходить по лівому берегу до кінця русла і по цьому азимуту через очеретяні асоціації доходить до «Стрілки».

4. В результаті огляду території заповідного урочища комісією було встановлено, що на ній знаходяться наступні об`єкти господарської діяльності:

- автомобільна дорога Одеса-Рені 2-ї категорії шириною 9 м з середньодобовою інтенсивністю руху ~ 1000 об`єктів на добу;

- від 41 км автодороги Одеса - Рені кабелі зв`язку з їх охоронними зонами;

- від 44 км автодороги Одеса - Рені розташовані повітряна лінія електропередачі 110 кВ (металеві опори), повітряна лінія електропередачі 10 кВ (залізобетонні опори) з їх охоронними зонами до 20 м;

- до 46 км автодороги Одеса - Реші знаходяться квартали ДП «Одеське лісове господарство».

- на 49 км автодороги Одеса - Рені знаходиться митна і прикордонна служби, що виконують догляд вантажного, пасажирського і річкового транспорту з причалом та допоміжними спорудами адміністративних будинків, 26 мисливських будинків Біляївської районної організації мисливців та рибалок Одеської обласної організації У ТМР з причалом та іншою соціальною інфраструктурою;

- на 50 км автодороги Одеса - Рені знаходиться польова база лабораторія по проведенню екологічних інформаційно-освітніх програм університету 1.1. Мечникова, колишній майновий комплекс Одеського обилрибкомбінату з промисловою інфраструктурою переданий в оренду ПП «Перша Дністровська заводь», вулиця Плавнева населеного пункту с. Удобне з 11 жилими і господарськими будівлями з їх присадибними ділянками, електротрансформатором та електромережею.

5. Уздовж узбіч автомобільної дороги на відстані 30 м і більше виявлена велика кількість побутового сміття, залишена автоводіями та туристами. Маються окремі плями виливу паливно» мастильних матеріалів, залишки тари та промасленого ганчір?я. Забруднені протоки та місця неорганізованого відпочинку (т.2, а.с. 220).

Відповідно до інформації Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації про результати роботи робочої групи, створеної дорученням Одеської обласної державної адміністрації від 08.07.2015 № Д/03/01-14/20 для вивчення питань, порушених у зверненні громадських організацій Фонду захисту та відродження дикої природи ім. проф. Пузанова «Природна спадщина», екологічної організації «Дельта» та еколого-культурного центру ім. В. Гонтаренко згідно листа Головного управління державної санітарно-епідеміологічної служби в Одеській області від 20.08.2015 № 02/2678 при виїзді на територію єгерського пункту «Хатки» (т.3, а.с. 89-98) встановлено, що об`єкти знаходяться поза межами 1-го поясу (поясу суворого режиму) зони санітарної охорони питного водозабору водоочисної станції «Дністер». Інформація щодо встановлених меж 2-го та 3-го поясів відсутня.

Висновки по проектам щодо відведення земельних ділянок та будівництву єгерського пункту «Хатки» Головним управлінням державної санітарно-епідеміологічної служби в Одеській області не надавались.

При обстеженні єгерського пункту «Хатки» була встановлена наявність двох ділянок, а саме: першої - фактично забудованої індивідуальними капітальними котеджами на відстані 2-х метрів від урізу води річки Дністер з каналізацією, яка скидається в індивідуальні вигрібні ями; другої - де ведеться будівництво.

Документи, які підтверджують «не капітальність» споруд та герметичність вигрібних ям не представлені.

За результатами огляду об`єктів та розгляду документації єгерського пункту «Хатки» Біляївської РО УТМР Головним управлінням державної санітарно-епідеміологічної служби в Одеській області встановлені наступні фактори ризику:

-об`єкти розташовані по течії вище від водозабору ВОС «Дністер» при відсутності у ТОВ «Інфокс» офіційної документації з визначенням меж 2-го та 3-го поясів зони санітарної охорони Одеського водопроводу;

-капітальні споруди з мережами водопостачання та каналізації розташовані безпосередньо на березі річки Дністер всупереч п. 15.2.2.2 ДБН В.2.5.-74:2013 «Водопостачання. Зовнішні мережі та споруди», в якому визначено, що бокові межі зони санітарної охорони 2-го, 3-го поясів повинні бути на відстані від урізу води під час літньо-осінньої межені - 500 метрів.

Листом від 07.10.2004 №1459/18/10 Одеським обласним управлінням водних ресурсів погоджено проект облаштування земельної ділянки під розміщення існуючого єгерського пункту «Хатки» на території Білгород-Дністровського району за умови дотримання вимог Водного кодексу України та використання прибережної смуги ріки Дністер згідно з Порядком користування землями водного фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.05.1996 № 502.

У листі Державної санітарно-епідеміологічної служби Одеської області від 18.08.2006 №3-1/2849 «Про розгляд проекту облаштування земельної ділянки під розміщення існуючого єгерського пункту «Хатки» (копія додається) на території Білгород-Дністровського району - 47 км траси Одеса-Ізмаїл» вказано, що єгерський пункт призначений для тимчасового перебування мисливців, на території ділянки існує 36 будівель та споруд. Держсанепідемслужбою Одеської області вказано на можливість подальшого розміщення єгерського пункту «Хатки» на вказаній території.

За інформацією Державної екологічної інспекції в Одеській області (лист від 31.08.2015 № 1980/12) при візуальному огляду представником Державної екологічної інспекції в Одеській області встановлено, що на вказаній земельній ділянці розташовані 56 дерев`яних будинків з бетонною основою, прилегла територія яких обкладена бетонною плиткою, через що встановити чи пов`язані будинки фундаментально з землею на момент перевірки не вбачається можливим. Крім того, встановлено, що на одній з частин земельної ділянки ведеться будівництво нового об`єкту, заливається заглиблений бетонний фундамент.

Відповідно до листа Департаменту екології та природних ресурсів Одеської обласної державної адміністрації від 11.02.2021 № 455/05-41/670 земельна ділянка, яка знаходиться в оренді Біляївської РО УТМР, перебуває на території заповідного урочища «Дністровські плавні». Враховуючи, що діяльність у межах земельної ділянки заповідного урочища «Дністровські плавні», що знаходиться в оренді Біляївської РО УТМР, не відповідає вимогам статті 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» Департаментом не оформлювались відповідні охоронні зобов`язання.

Більш того, як вбачається з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно громадянами у період 2016-2018 років набуто право власності на дачні будинки, які знаходяться на орендованій земельній ділянці.

Розпорядженням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації «Про затвердження містобудівного обґрунтування розвитку існуючого єгерського пункту «Хатки» Біляївської РО УТМР» від 27 грудня 2006 року за № 1500/2006 надано дозвіл на розміщення дерев`яно-шитових будинків некапітального типу відповідно до проекту облаштування вищезазначеної земельної ділянки. (т. 4, а.с. 77).

Судом встановлено, що у листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в особі Інспекції ДАБІ в Одеській області від 13 листопада 2008 року за № 01112-2836 зазначено, що розміщенні дерев`яні будівлі єгерського пункту «Хатки» Біляївської РО УТМР не відносяться до капітальних та не потребують дозволів на їх будівництво (т. 4, а.с. 75).

Указом Президента України «Про створення Нижньодністровського національного природного парку» від 13 листопада 2008 року юридичний статус запроектованих територій заповідного урочища «Дністровські плавні» втрачено, так як зазначена територія включена до національного природного парку «Нижньодністровський».

У листі Міністерства регіонального розвитку та будівництва України в особі Інспекції ДАБІ в Одеській області від 24 липня 2009 року за № 05/1-3095 на адресу старшого радника юстиції Білгород-Дністровської прокуратури Одеської області зазначено, що на підставі висновку розробленому НПЦ «Екострой», споруди єгерського пункту «Хатки» призначені для сезонного (тимчасового) використання і відповідають вимогам СЕС та МЧС (т. 4, а.с. 79).

Відповідно до висновку відділу містобудування та архітектури Білгород-Дністровської РДА від 24 вересня 2009 року за № 932 щодо проекту розвитку генерального плану існуючого єгерського пункту «Хатки» Біляївської РО УТМР, узгоджено проект розміщення 50 дерев`яних будинків, 16 елінгів для зберігання плавзасобів.

Згідно з актом перевірки дотримання суб`єктами господарювання вимог законодавства Державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 23 червня 2015 року Біляївська РО УТМР здійснює земельне користування у повній відповідності до договору оренди та норм діючого законодавства України (т. 4, а.с. 70).

Листом відділу Держземагенства у Білгород-Дністровському районі від 01 липня 2015 року за № 10-1510-0.13-1572/2-15 повідомлено, що прибережна захисна смуга на території Удобненської сільської ради не встановлена, на території Біляївської РО УТМР прокуратура, експерти або геодезисти не проводили обстеження спірного дачного будинку.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі № 815/7292/16, яка набрала законної сили, позов Біляївської РО УТМР до Одеської ОДА, Департаменту екології та природних ресурсів Одеської ОДА про визнання протиправними дій щодо затвердження Положення про заповідне урочище «Дністровські плавні», зобов`язання розробити та затвердити Положення про заповідне урочище «Дністровські плавні» з урахуванням норм природоохоронного законодавства України задоволено частково, визнано протиправними дії Державного управління охорони природного середовища Одеської області щодо затвердження Положення про заповідне урочище «Дністровські плавні». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказаною постановою встановлено наступні обставини: відповідно до наявної у матеріалах справи Довідки Одеської обласної організації українського товариства мисливців і рибалок від 17.05.2007р. №232, Одеською обласною організацією УТМР 28.03.1991р. за актом передано безоплатно на баланс Біляївської районної організації УТМР основні засоби: будівлі і споруди, котрі належать Одеській обласній організації УТМР, та розташовані на території Білгород-Дністровського району, а саме: п.2 Будинок на р.Дністер (Хатка) будівництва 1969р., п.52 База на р.Дністер будівництва 1987р. (згідно додатку п.1).

Судом з`ясовано, що Біляївській районній організації українського товариства мисливців і рибалок на праві приватної власності належить будівля, розташована за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський район, Удобненська с/р, 47км. автодороги Одеса-Рені, про що свідчать наявні у справі копії відповідного Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.07.2007р. Серії ЯЯЯ №741326, Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.07.2007р. №15421549.

У зазначеній адміністративній справі судом установлено, що включення за Положенням про заповідне урочище «Дністровські плавні» до складу урочища територій, що зазнали техногенного впливу - полос відведення автошляху Одеса - Рені, електромережі ВЛ 110 кВ Старокозаче - Канал, єгерського пункту «Хатки», споруд, шляхів, лінійних та інших об`єктів транспорту і зв`язку, стоянки транспорту, структур з пересуванням механічних транспортних засобів, інших видів штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи, суперечить статтям 16, 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

У Висновку державної землевпорядної експертизи, затвердженого начальником Одеського обласного головного управління земельних ресурсів Держкомзему України Є.С. Бердніковим від 30.12.2003р. №1182, даною земельною ділянкою, де фактично побудований єгерський пункт, районна організація УМТР користується з 1967р. Межі та площа земельної ділянки, що передається в довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років враховують фактично обстановку та необхідну територію для нормального функціонування єгерського пункту загальною площею 2,1580га., у тому числі під будівлями та дворами 0,7943га., у тому числі в довгострокове користування на умовах оренди строком на 49 років 2,1580га. із забудованих земель 0,7943га. Земельна ділянка (фактично забудована) передається Біляївській районній організації УМТР за рахунок земель Білгород-Дністровського району під розміщення єгерського пункту «Хатки».

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що на балансі Біляївської районної організації українського товариства мисливців і рибалок знаходяться будівлі, які розташовані на земельній ділянці 47км траси Одеса-Ізмаїл, у яких розміщується база Єгерський пункт «Хатки».

Згідно із Проектом землеустрою щодо організації і встановлення меж території Нижньодністровського національного природного парку, що виготовлений у 2021 році товариством з обмеженою відповідальністю «Південний інститут ґрунтів і ґрунтоведення» на підставі Розпорядження Одеської обласної державної адміністрації «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою з організації та встановлення меж Нижньодністровського національного природного парку» від 20 жовтня 2010 року за № 998/А2010 на території Білгород-Дністровського, Біляївського, Овідіопольського районів, ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 не входить до меж парку, про що свідчать геодезичний план і кадастрові плани вказаного проекту.

Вищевказане товариство є землевпорядною та геодезичною організацією, яка єдина мала повноваження встановлювати межі, розташування та склад складових земель національного природного парку «Нижньодністровський».

Саме ця організація у відповіді Одеській обласній прокуратурі від 28 січня 2021 року зазначила, що земельна ділянка, площею 2,1580 га, з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 відповідно до матеріалів проекту формування території «Національного природного парку Нижньодністровський» не входить до території «Національного природного парку Нижньодністровський», території заповідного урочища «Дністровські плавні» повністю увійшли до складу зазначеного національного природного парку.

Згідно з технічною документацією по передачі земельної ділянки в довгострокове користування на умовах оренди, строком на 49 років, Біляївській РО УТМР під розміщення існуючого єгерського пункту «Хатки», виготовленої Одеським філіалом Українського державного інституту проєктування садів та виноградників «УКРДІПРОСАД», вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, загальною площею 2,1580 га, надана в оренду Біляївській РО УТМР, відноситься до категорії земель водного фонду.

Наведене узгоджується з витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05 червня 2014 року за № НВ-5101162302014 у розділі «Загальні відомості про земельну ділянку».

На час звернення прокурора до суду з даним позовом та розгляду справи межі заповідного урочища «Дністровські плавні» не встановлені в натурі.

5. Позиція Суду.

5.1 Щодо представництва прокурором інтересів держави в суді.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (рішення Конституційного Суду України у від 01.04.2008 № 4-рп/2008).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

Також, Верховний Суд вже звертав увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Згідно із частинами третьою, п`ятою статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Частиною четвертою статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (ч.3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз.1-3 ч.4). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (ч.7).

Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Отже, прокурор звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Необхідність пред`явлення цього позову зумовлена потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі та інші природні ресурси, надані національним природним паркам, є власністю Українського народу.

Таким чином, прокурором зазначено, що держава з метою захисту екосистеми України та дотримання екологічних прав громадян зобов`язана забезпечити належну охорону землям природно-заповідного і водного фондів, у тому числі і спірній земельні ділянці, яка входить у межі заповідного урочища «Дністровські плавні», а також знаходиться на території прибережної захисної смуги річки Дністер.

Одеська обласна державна адміністрація, була визначена прокурором у якості позивача, як розпорядник земельної ділянки державної власності за межами населеного пункту, та згодом розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації від 30.04.2021 вказана земельна ділянка була передана у комунальну власність Маяківської сільської територіальної громади в особі Маяківської сільської ради..

Крім того, у відповідності до положень ст. 651 ІДК України, ст. 31 Закону України «Про оренду землі», пунктів 26, 35 договору оренди Білгород-Дністровська районна державна адміністрація є органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, як сторона за договором оренди, укладеним 20.09.2004 з Біляївською РО УТМР.

За таких обставин, у даному позові від імені держави в якості позивачів визначено державу в особі Маяківської сільської ради, як органу, до компетенції якого віднесено розпорядження спірною земельною ділянкою, та Білгород-Дністровську районну державну адміністрацію, як сторону від імені держави за договором оренди земельної ділянки.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді обласною прокуратурою до Одеської обласної державної адміністрації направлено листи від 22.09.2020 № 15/3/1 -24вих-20, від 26.10.2020 № 15/3/1- ЮЗвих-20.

Одеською обласною державною адміністрацією листом від 09.11.2020 № 9834/1/01-46/8138/2-20 поінформовано, що у облдержадміністрації немає інформації про порушення умов договору оренди земельної ділянки водного фонду загальною площею 2,158 га, яка розташована на території Білгород- Дністровського району, 47 км траси Одеса-Ізмаїл Одеської області. Також повідомлено, що обласна державна адміністрація не є стороною зазначеного договору оренди земельної ділянки.

Крім того, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді обласною прокуратурою до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації державної адміністрації направлено листи від 22.09.2020 № 15/3/1-23вих-20, від 26.10.2020 № 15/3/1-102вих-20.

Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією листом від 16.11.2020 № 2163/1/01-33/1/3006 по питанню розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного з Біляївською РО УТМР поінформовано, що відповідно до ст. 122 ЗК України розпорядником земельних ділянок відповідного призначення є Одеська обласна державна адміністрація. В свою чергу, Білгород-Дністровська районна державна адміністрація відповідними повноваженнями не наділена.

Таким чином, Одеська обласна державна адміністрація та Білгород-Дністровська районна державна адміністрація були обізнані про необхідність захисту інтересів держави та мали відповідні повноваження для їх захисту, проте таких заходів не вжили, що відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом в інтересах держави в особі зазначених уповноважених органів державної влади.

З урахуванням наведеного, представництво прокурором інтересів держави в суді є правомірним.

5.2. По суті спору:

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом частини 8 статті 93 Земельного кодексу України і частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Так, згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 24 зазначеного Закону визначені права та обов`язки орендодавця. Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

За ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст. ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У ст. 141 ЗК України визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку (ст. 1 Закону України "Про землеустрій").

За ст. 19 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Здійснивши аналіз ст. 19 ЗК України, Верховний Суд у постанові від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19 дійшов висновку, що усі землі у межах України мають своє цільове використання, як це передбачено ст. 19 ЗК України, цільове використання земельних ділянок є одним із принципів земельного законодавства. Натомість, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної ч. 1 ст. 19 ЗК України в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

Верховний Суд у постановах від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19, від 18.10.2023 у справі № 910/20745/20 також зазначив, що цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель визначається на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов`язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою. Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо). Єдина умова, яку встановлюють положення ч. 5 ст. 20 ЗК України при самостійному визначені виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельним законодавством чітко визначено, які землі належать до тієї чи іншої категорії, та для чого вони можуть використовуватися. Поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки. Нецільовим використанням земельної ділянки з категорії відповідних земель є її використання за іншим призначенням, всупереч генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 915/47/17, від 10.10.2018 у справі № 357/4277/17).

У постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 910/597/18 сформульовано висновок про те, що оцінка обставин використання орендарем земельною ділянки за цільовим призначенням здійснюється судом з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Прокурор вважає, що у зв`язку з тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001 входить до складу території заповідного урочища «Дністровські плавні», в межі якого увійшов один глинобитний будинок Єгерського пункту, орендована земельна ділянка перебуває в межах прибережної захисної смуги річки Дністер, щодо якої у відповідності до положень Земельного та Водного кодексів України будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), в тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів заборонено, відповідачем здійснено самовільну забудову земельної ділянки, що прямо суперечить умовам спірного договору оренди та вимогам природоохоронного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 березня 2017 року у справі № 815/7292/16, яка набрала законної сили, позов Біляївської РО УТМР до Одеської ОДА, Департаменту екології та природних ресурсів Одеської ОДА про визнання протиправними дій щодо затвердження Положення про заповідне урочище «Дністровські плавні», зобов`язання розробити та затвердити Положення про заповідне урочище «Дністровські плавні» з урахуванням норм природоохоронного законодавства України задоволено частково, визнано протиправними дії Державного управління охорони природного середовища Одеської області щодо затвердження Положення про заповідне урочище «Дністровські плавні». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказаною постановою встановлено, що відповідно до наявної у матеріалах справи Довідки Одеської обласної організації українського товариства мисливців і рибалок від 17.05.2007р. №232, Одеською обласною організацією УТМР 28.03.1991р. за актом передано безоплатно на баланс Біляївської районної організації УТМР основні засоби: будівлі і споруди, котрі належать Одеській обласній організації УТМР, та розташовані на території Білгород-Дністровського району, а саме: п.2 Будинок на р.Дністер (Хатка) будівництва 1969р., п.52 База на р.Дністер будівництва 1987р. (згідно додатку п.1).

Біляївській районній організації українського товариства мисливців і рибалок на праві приватної власності належить будівля, розташована за адресою: Одеська обл., Білгород-Дністровський район, Удобненська с/р, 47км. автодороги Одеса-Рені, про що свідчать наявні у справі копії відповідного Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.07.2007р. Серії ЯЯЯ №741326, Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 31.07.2007р. №15421549.

У зазначеній адміністративній справі судом також встановлено, що включення за Положенням про заповідне урочище «Дністровські плавні» до складу урочища територій, що зазнали техногенного впливу - полос відведення автошляху Одеса - Рені, електромережі ВЛ 110 кВ Старокозаче - Канал, єгерського пункту «Хатки», споруд, шляхів, лінійних та інших об`єктів транспорту і зв`язку, стоянки транспорту, структур з пересуванням механічних транспортних засобів, інших видів штучного шумового впливу, що перевищують установлені нормативи, суперечить статтям 16, 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України».

Таким чином, судом встановлено, що на балансі Біляївської районної організації українського товариства мисливців і рибалок знаходяться будівлі, які розташовані на земельній ділянці 47км траси Одеса-Ізмаїл, у яких розміщується база Єгерський пункт «Хатки».

Відповідно до наявних у матеріалах справи наукових обґрунтувань можливості змін меж заповідного урочища «Дністровські плавні», складених Одеським національним університетом ім. І. І. Мечникова від 28 жовтня 2010 року та від 12 серпня 2014 року, в заповідному урочищі знаходиться акваторія р. Дністер (6 км) і прилегла територія, включаючи полотно автомобільної дороги Одеса - Рені з відповідною смугою відчуження на ділянці від 43 км до 51 км.

Уся ця територія є техногенною зоною, на якій знаходиться ділянка колишнього осетрового господарства з будівлями і спорудами (біля 40 га), житлова зона с. Удобне-2, митна та прикордонна служба з будівлями і спорудами, будівлі єгерського пункту мисливського господарства Біляївської районної організації Одеської обласної організації УТМР (27 домівок), приватна територія (біля 4 га) та траси зв`язку й дві смуги ЛЕП. По суті, перетворена господарською діяльністю територія, що існує вже тривалий час, в межах якої неможливо забезпечити дотримання вимог статей 16 і 30 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», за яких на території заповідного урочища забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються у природних комплексах, включених до їх складу. Факт того, що території, площею 158,3649 га, які зазнали техногенного впливу, не можуть використовуватися як землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а тому повинні знаходитися за межами заповідного урочища «Дністровські плавні», підтверджується поданням Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області від 04 грудня 2012 року № 1165/05 та від 31 січня 2013 року № 47/02-05, експертним висновком щодо змін меж території заповідного урочища Дністровські плавні на території Білгород-Дністровського району Одеської області, розробленим державним підприємством Науково-дослідний центр екологічного маркетингу і інжинірингу від 22 листопада 2012 року № 20, науковим обґрунтуванням можливості зміни меж заповідного урочища «Дністровські плавні» від 28 жовтня 2010 року, розробленим Одеським національним університетом ім. І. І. Мечникова, науковим обґрунтуванням на зміну меж заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району Одеської області від 24 листопада 2012 року № 113.005/03, розробленим Державною екологічною академією післядипломної освіти та управління від 06 лютого 2013 року № 102, клопотанням Білгород-Дністровської РДА від 05 листопада 2012 року № 3491/08-19/1/6735, актом обстеження території заповідного урочища «Дністровські плавні» на території Білгород-Дністровського району, затвердженим головою Білгород-Дністровської РДА, погодженням суміжного постійного користувача земельної ділянки - державного підприємства «Одеське лісове господарство» від 10 січня 2013 року № 8, погодженням Міністерства екології та природних ресурсів України від 24 грудня 2012 року № 25099/09/10-12.

На час звернення прокурора до суду з позовом та розгляду справи судами межі заповідного урочища «Дністровські плавні» не встановлені в натурі.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що прокурором при зверненні з даним позовом не доведено належними та допустимими доказами, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах заповідного урочища «Дністровські плавні» і має статус територій та об`єкту природно-заповідного фонду.

Цільове призначення земельної ділянки - це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення (стаття 1 Закону України «Про землеустрій»).

Статтею 19 ЗК України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, землі водного фонду (частина 1).

До земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів; штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.

Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою (частини 1, 2 статті 58 ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору оренди земельної ділянки).

Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги (частина 1 статті 60 ЗК України).

За змістом статей 61 ЗК України та 89 ВК України, прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється, у тому числі, будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних, а також інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

У прибережних захисних смугах забороняється влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, водойм та островів, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 86 ВК України на землях водного фонду можуть проводитися роботи, пов`язані з будівництвом гідротехнічних, лінійних та гідрометричних споруд, інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій, поглибленням дна для судноплавства, видобуванням корисних копалин (крім піску, гальки і гравію в руслах малих та гірських річок), розчисткою русел річок, каналів і дна водойм, прокладанням кабелів, трубопроводів, інших комунікацій, а також бурові та геологорозвідувальні роботи.

Місця і порядок проведення зазначених робіт визначаються відповідно до проектів, що погоджуються з обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства (крім робіт на землях, зайнятих морями, а також робіт, пов`язаних з будівництвом, облаштуванням та утриманням інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій), та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у порушенні режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду, використанні земель водного фонду не за призначенням (статті 110 ВК України).

Частиною 1 статі 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, відповідно до договору оренди спірна земельна ділянка була передана в оренду разом з будівлями та спорудами, які існували на той момент вже декілька десятиліть (згідно інвентаризаційному опису № 1 Основних засобів від 01.04.1991 року).

Розпорядженням Білгород - Дністровської державної адміністрації «Про затвердження містобудівного обґрунтування розвитку існуючого єгерського пункту «Хатки» Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок від 27.12.2006 року за №1500/2006, надано дозвіл на розміщення дерев`яних будівель некапітального типу.

З огляду на наведене, відповідність знаходження некапітальних будівель вже була неодноразова перевірена та встановлена спеціалістами у відповідній галузі.

Для того, щоб встановити факт якогось порушення законодавства України щодо неправомірної забудівлі орендованої земельної ділянки, необхідно призначити та провести будівельно - технічну експертизу, на вирішення якої поставити питання про капітальність існуючих будівель і про відповідність їх технічним будівельним нормам (про що ми будемо клопотати перед судом).

Проте, в матеріалах справи відсутній висновок будівельно - технічної експертизи щодо вирішення питання про капітальність існуючих будівель і про відповідність їх технічним будівельним нормам.

Розміщення дерев`яних будівель некапітального типу було дозволено саме Розпорядженням Білгород - Дністровської державної адміністрації «Про затвердження містобудівного обґрунтування розвитку існуючого єгерського пункту «Хатки» Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок від 27.12.2006 року за №1500/2006.

Належних доказів, які б свідчили про капітальність існуючих будівель, прокурором до суду не подано і такі докази в матеріалах справи відсутні.

Тому, судом не приймаються до уваги посилання прокурора про те, що дерев`яні будівлі Єгерського пункту "Хатки" Біляївської РО УТМР відносяться до капітальних.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що саме відповідач виступав забудовником ділянки або здійснював на орендованій земельній ділянці замовлення будь-якого будівництва.

Декларація про початок підготовчих робіт з будівництва від 08.02.2017 року за № ОДОЗ0170390748 надала право Біляївській РО УТМР лише провести роботи з благоустрою і очищення орендованої ділянки, встановлення огорожі (задля запобігання частим випадкам крадіжок майна членів УТМР), улаштування під`їзних шляхів та формування пунктів знаходження охорони майна членів громадської організації.

Також судом враховано, що за загальним правилом, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права та інтересу є підставою для звернення особи до суду за їх захистом із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому особа, права та інтереси якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, передбаченим приписами ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, або ж визначеним іншими законами чи укладеним між сторонами договором, який відповідає тим фактичним обставинам, що склалися. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Необхідно зазначити, що належність обрання Прокурором способу захисту визначається, як з урахуванням критерію віднесення цього способу до способів що передбачені законодавством чи умовами договору, так і зважаючи на критерій його ефективності, тобто здатності реально захистити порушені права та інтереси позивача.

Зокрема, в постанові від 02.02.2022 у справі №910/18962/20 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (п. 5.14. постанови).

Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію, що обраний спосіб захисту повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови ВПВС від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (п. 63) та від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (п. 50)).

Отже суд вважає, що спосіб захисту повинен бути не лише ефективним за законом, але також таким, що здатен на практиці реально захистити відповідне право. Такий висновок випливає із ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" де зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом (п.77).

З урахуванням наведеного, суд наголошує, що розірвання спірного договору оренди землі матиме для орендодавця належний ефект в частині захисту його прав лише в тому випадку, якщо це розірвання спричинить фактичне повернення орендарем земельної ділянки.

За змістом ст. 34 Закону України "Про оренду землі" вказане повернення має відбуватися на умовах визначених договором. Такі умови орендодавець та орендар погодили в п. 19 договору оренди землі, а саме: орендар повинен повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим у якому він одержав її в оренду.

При визначенні можливості такого повернення, в першу чергу, необхідно враховувати, що на спірній земельній ділянці розташовані споруди, які належать на праві власності іншим фізичним особам, а питання щодо законності набуття ними права власності на ці об`єкти, що розташовані на спірній земельній ділянці або знесення цих об`єктів як самочинних на час розгляду судом цієї справи не вирішено.

Як вбачається з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно громадянами у період 2016-2018 років набуто право власності на дачні будинки, які знаходяться на орендованій земельній ділянці. Спір щодо законності їх набуття, скасування документів на підставі яких воно виникло та питання знесення зазначених об`єктів нерухомості є предметом розгляду іншого суду.

Таким чином, розірвання спірного договору оренди землі та скасування рішення державного реєстратора не призведе до повернення відповідачем земельної ділянки на умовах визначених договором через наявність на ній об`єктів, що належать на праві власності третім особам і які нерозривно пов`язані з цією земельною ділянкою. А без такого повернення належний захист порушених прав належного землекористувача, що стало підставою для подання цього позову Прокурором, є неможливим.

Таким чином, обраний прокурором спосіб у вигляді розірвання договору та скасування рішення державного реєстратора без вирішення питання щодо повернення спірної земельної ділянки орендодавцеві у зв`язку з находженням на ній нерухомого майна, що належить третім особам без вирішення питання щодо цих об`єктів нерухомості, не лише не захищає цей інтерес станом на момент ухвалення рішення судом, але й у певній мірі перешкоджає в його належному захисті в подальшому, так як припиняє правову підставу отримання орендних платежів та не відновлює її становище.

У Рішенні Конституційного Суду України від 11 листопада 2004 року № 16-рп/2004 закріплено, що Конституція України прямо встановлює заборону протиправного позбавлення власника права власності. Непорушність цього права означає передусім невтручання будь-кого у здійснення власником своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження майном, заборону будь-яких порушень прав власника щодо його майна всупереч інтересам власника та його волі.

Закони, інші нормативно-правові акти, які визначають порядок реалізації встановлених Конституцією України та міжнародними договорами прав і свобод людини і громадянина, в тому числі порядок набуття права власності, не повинні звужувати, заперечувати чи в будь-який інший спосіб обмежувати ці права і свободи. Порядок безоплатної передачі у приватну власність земельних ділянок державної та комунальної власності не повинен встановлювати обмеження щодо виникнення права у громадян (абзац п`ятий підпункту 5.5 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005).

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 3-р(І)/2019 Конституційний Суд України закріпив, що хоча право власності не є абсолютним, тобто може бути обмежене, однак втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства. При обмеженні права власності в інтересах суспільства пропорційними можуть вважатися такі заходи, які є менш обтяжливими для прав і свобод приватних осіб з-поміж усіх доступних для застосування заходів.

Будь-яке втручання органу влади у безперешкодне володіння майном повинне бути «законним», позбавлення майна можливе лише «на умовах, передбачених законом» (рішення Європейського суду з прав людини від 06 листопада 2008 року у справі «Ісмаїлов проти Росії»).

Разом з цим, з огляду на вищевстановленні обставини, суд вважає за доцільне наголосити, що ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" (заява N 29979/04) було сформульовано висновки відповідно до яких Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі", п. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", заява N 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява N 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява N 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року).

При цьому потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки")

Так, Одеська обласна державна адміністрація та Білгород-Дністровська районна державна адміністрація, як суб`єкти владних повноважень та орган, який наділений певними повноваженнями в силу закону, ще у 2004 році надали відповідачу у користування земельну ділянку водного фонду разом із будівлями і спорудами для розміщення Єгерського пункту «Хатки», розміщення дерев`яних будівель некапітального типу було дозволено Розпорядженням Білгород - Дністровської державної адміністрації «Про затвердження містобудівного обґрунтування розвитку існуючого єгерського пункту «Хатки» Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок від 27.12.2006 року за №1500/2006. При цьому, звертаючись з даним позовом прокурор, не вбачає у діях відповідних органів певних порушень та покладає тягар відповідальності за можливі помилки державного органу лише на відповідача.

Разом з тим, наявності певних помилок, невиправлених належним чином відповідним органом протягом тривалого проміжку часу, наразі не має впливати на законні права та інтереси орендаря, а покладання на таку особу відповідальності за «неналежне врядування» є неприпустимим.

З огляду на наведене, суд вважає, що прокурором не доведено порушення Біляївською РО УТМР діючого законодавства України при використанні орендованої земельної ділянки водного фонду загальною площею 2.1580 га, в тому числі 0.7943 га забудованої землі, розташованої поза межами населеного пункту на території Білгород - Дністровського району Одеської області з кадастровим номером 5120887400:01:005:0001, у зв`язку з чим у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору слід відмовити.

Стосовно вимог прокурора про скасування рішення державного реєстратора реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Алексєєнко В.А. від 20.08.2014 року № 15262973 щодо державної реєстрації за Біляївською районною організацією Українського товариства мисливців та рибалок права оренди на земельну ділянку площею 2,1580 га, яка знаходиться на території 47 км траси Одеса-Ізмаїл, Білгород-Дністровського району Одеської області, кадастровий номер 5120887400:01:005:0001, для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей; а також припинення права оренди Біляївської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок на цю земельну ділянку, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав.

Оцінюючи наведену вище норму статті Закону, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та припинення пава оренди, так як умовами вказаного Закону передбачено лише визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав та припинення речового права.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Заступника керівника Одеської обласної прокуратури у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору покладаються на прокуратуру.

Керуючись ст.ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

2. Судові витрати покласти на прокуратуру.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 22 квітня 2024 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська


Суд	Господарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення	11.04.2024
Оприлюднено	26.04.2024
Номер документу	118591707
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про припинення права користування земельною ділянкою щодо припинення права оренди

Невінгловська Ю.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 11.04.2024 по справі 916/926/21ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —916/926/21

Рішення від 11.04.2024

Рішення
від 11.04.2024 по справі 916/926/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ