Рішення

від 16.04.2024 по справі 918/778/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/778/23

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Виконувача обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури (33001, м. Рівне, вул. Гарна, 29, код ЄДРПОУ 02910077) в інтересах держави в особі Рівненського обласного центру зайнятості (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 9-а, код ЄДРПОУ 05430879)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003)

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 230 657,00 грн..

В судовому засіданні приймали участь:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: адвокат Мельник О.П.;

від прокуратури: Мельничук Л.О..

ВСТАНОВИВ:

Виконувач обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненського обласного центру зайнятості звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" в якому просить:

- визнати недійсною Додаткову угоду № 1 від 05.03.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 16334-ВЦ/5 від 12.01.2021, укладеного між Рівненським обласним центром зайнятості та ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 2 від 20.08.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 16334-ВЦ/5 від 12.01.2021, укладеного між Рівненським обласним центром зайнятості та ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 08.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 16334-ВЦ/5 від 12.01.2021, укладеного між Рівненським обласним центром зайнятості та ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 22.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 16334-ВІД/5 від 12.01.2021, укладеного між Рівненським обласним центром зайнятості та ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 5 від 30.09.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 16334-ВЦ/5 від 12.01.2021, укладеного між Рівненським обласним центром зайнятості та ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 6 від 01.10.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 16334-ВЦ/5 від 12.01.2021, укладеного між Рівненським обласним центром зайнятості та ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 03.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 16334-ВЦ/5 від 12.01.2021, укладеного між Рівненським обласним центром зайнятості та ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 8 від 04.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 16334-ВЦ/5 від 12.01.2021, укладеного між Рівненським обласним центром зайнятості та ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 9 від 25.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 16334-ВЦ/5 від 12.01.2021, укладеного між Рівненським обласним центром зайнятості та ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 05430879) кошти у розмірі 230 657,00 грн.. Даний позов обгрунтовує наступним. Рівненським обласним центром зайнятості проведено закупівлю UA-2021-01-04-002842-С за предметом: «Електрична енергія», за результатами якої з ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 16334-ВЦ/5 від 12.01.2021.

Відповідно до п. 5.1 Договору, ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим Договором становить 2,00 грн. без ПДВ, разом з ПДВ 2,40 грн..

Виконувач обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури зазначає, що у подальшому між сторонами, на підставі даних з сайту ДП «Оператор Ринку» та висновків Рівненської торгово-промислової палати, підписано ряд додаткових угод, якими кожного разу збільшено ціну за одиницю товару посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку:

- додатковою угодою № 1 від 05.03.2021 визначено, що ціна спожитої електричної енергії становить 2,10 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 5 %) та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з лютого 2021 року;

- додатковою угодою № 2 від 20.08.2021 - 2,28043 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 14 %) та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 серпня 2021 року;

- додатковою угодою № 3 від 08.09.2021 - 2,47888 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 23,9 %) та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 16 серпня 2021 року;

- додатковою угодою № 4 від 22.09.2021 - 2,67530 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 33,7 %) та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 вересня 2021 року;

- додатковою угодою № 5 від 30.09.2021 - 2,85510 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 42,7 %) та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 14 вересня 2021 року;

- додатковою угодою № 6 від 01.10.2021 - 3,08279 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 54 %) та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 15 вересня 2021 року;

- додатковою угодою № 7 від 03.11.2021 - 3,36139 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 68 %) та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 жовтня 2021 року;

- додатковою угодою № 8 від 04.11.2021 - 3,66783 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 83,3%) та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 14 жовтня 2021 року;

- додатковою угодою №9 від 25.11.2021 - 4,00488 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 100%) та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 05 листопада 2021 року.

Виконувач обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури зазначає, що внаслідок укладення додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 100%..

Виконувач обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури зазначає, що відповідно до наданої Центром інформації щодо обсягів використання електричної енергії за даним Договором ТОВ "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" поставлено 259 915 кВт*год електричної енергії на загальну суму 854 453,03 грн.. Вказане підтверджується реєстром актів приймання-передавання електричної енергії за Договором № 16334-ВЦ/5 від 12.01.2021.

Виконувач обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури зазначає, що відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2021-01-04- 002842-с, що сформований 14.03.2022 на веб порталі «Prozorro», правовідносини за вказаним Договором припинені.

Виконувач обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури вважає, що додаткові угоди № 1-9 до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 16334-ВЦ/5 від 12.01.2021 укладені всупереч вимогам Закону України «Про публічні закупівлі», а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а надмірно сплачені кошти - стягненню з відповідача на користь Рівненського обласного центру зайнятості на підставі ч.1 ст. 670 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02 серпня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

21.08.2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду Відповідачем подано відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує. Відповідач зазначає, що укладаючи додаткові угоди сторони договору про постачання електричної енергії діяли у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням норм, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, Законом України «Про ринок електричної енергії» та іншими нормативно-правовими актами, не виходили за рамки законодавчо встановленого обмеження у 10%, загальна ціна Договору не збільшилась а сторони погоджували зміну загального обсягу товару за Договором (що прямо визначено в ч. 5. ст. 4 Закону України «Про публічні закупівлі»). Відповідач вважає, що сторони договору про закупівлю можуть вносити необмежену кількість разів змін до договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії в частині збільшення такої ціни до 10% за один раз пропорційно збільшенню ціни відповідного товару на ринку, і за умови, що наведена змін не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю

28.08.2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду Рівненською окружною прокуратурою подано відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримує повністю.

11.09.2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

10.10.2023 року Відповідачем подано клопотання, в якому просить зупинити провадження у справі №918/778/23 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22.

Ухвалою суду від 19.12.2023 року провадження у справі №918/778/23 зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22.

02.02.2024 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду Керівником Рівненської окружної прокуратури подано клопотання про поновлення провадження у справі. Дане клопотання обгрунтовує тим, що за даними електронного сервісу "Стан розгляду справ" Великою Палатою Верховного Суду 25.01.2024 року ухвалено рішення у справі №922/2321/22.

Ухвалою суду від 19.02.2024 року поновлено провадження у справі №918/778/23. Розгляд справи призначено у підготовчому засіданні на "12" березня 2024 року.

Ухвалою суду від 12.03.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання 16.04.2024 року не з`явився представник Рівненського обласного центру зайнятості, натомість подав клопотання про розгляд справи у даному судовому засіданні та всі подальші судові засідання за відсутності повноважного представника.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відтак, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Рівненського обласного центру зайнятості.

Під час розгляду справи по суті представник прокуратури позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, натомість представник Відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши присутніх представників сторін, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд встановив наступне.

Рівненським обласним центром зайнятості проведено закупівлю UA-2021-01-04-002842-с за предметом: «Електрична енергія», за результатами якої з Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №16334-ВЦ/5 від 12.01.2021.

Так, за цим Договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача на 2021 рік, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної електричної енергії згідно з умовами цього Договору (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору, ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим Договором становить 2,00 грн. без ПДВ, разом з ПДВ 2,40 грн..

Відповідно до п.13.1 Договору, істотні умови договору не можуть змінюватися, після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

При збільшенні ціни за одиницю товару має відбутися попередньо її коливання, тобто зміна ціни електричної енергії на ринку в сторону збільшення.

Постачальнику потрібно дотримуватися принципу пропорційності під час визначення відсотка для зміни ціни за одиницю, виходячи з розміру відсотка зростання ціни на ринку.

Під пропорційністю розуміється збільшення ціни на такий відсоток, на який вона проколивалася, але не більше ніж до 10 відсотків.

Внесення змін до Договору про закупівлю на цій підставі повинно бути обгрунтованим та документально підтвердженим.

Зміни до Договору відповідно до вище сказаного можливі лише при дотриманні наступної процедури:

- до Договору про закупівлю надається довідка (або інший підтверджуючий документ) видана компетентним органом (установою, організацією, тощо), який має повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, про середньозважену ціну на ринку електричної енергії в торговій зоні «ОЕС України» на момент укладання даного Договору;

- у разі коливання ціни за одиницю товару (електричної енергії) на ринку в торговій зоні «ОЕС України» Постачальник може письмово звернутися до Споживача щодо збільшення ціни за одиницю товару (електричної енергії) та надає Споживачу на розгляд розрахунок зростання вартості товару у відсотках з моменту укладення Договору, або з моменту підписання попередньої додаткової угоди до Договору щодо збільшення ціни, якщо такі були укладені. До розрахунку обов`язково надається довідка або експертний висновок або інший підтверджуючий документ виданий компетентним органом (установою, організацією, тощо), який має повноваження здійснювати моніторинг цін на відповідні товари, зокрема, на електричну енергію, про середньозважену ціну на ринку електричної енергії в торговій зоні «ОЕС України» на момент внесення відповідних змін до Договору та проект додаткової угоди.

Довідка або експертний висновок або інший підтверджуючий документ виданий компетентним органом (установою, організацією, тощо) повинні бути видані місяцем щодо якого планується перегляд ціни за одиницю товару, або ж попереднім місяцем - до місяця зміни ціни. Такий документ обов`язково повинен мати посилання на сайт Державного підприємства «Оператор ринку» за посиланням https://wwvv.oree.com.ua/.

Сторони підтверджують неможливість зміни ціни на електричну енергію у випадку, якщо Постачальник двічі звертається з метою вчинення таких дій, але як підставу надає одну і ту саму довідку або експертний висновок або інший підтверджуючий документ виданий компетентним органом (установою, організацією, тощо). Тобто кожна зміна ціни повинна бути підтверджена окремою довідкою або експертним висновком або іншим підтверджуючим документом виданим компетентним органом (установою, організацією, тощо).

Змінити ціну за одиницю товару Сторони мають право в сторону збільшення, при цьому зазначена зміна ціни не може бути більшою, ніж до 10 % від попередньої ціни. У цьому разі в першій додатковій угоді зміна ціни в межах до 10 % має відраховуватися від ціни, яка зазначена в первинному Договорі, а в наступних додаткових угодах - від ціни товару з урахуванням змін, попередньо внесених до, такої ціни товару додатковими угодами.

У разі дотримання вище викладених умов та лише за взаємною згодою Сторін підписується відповідна додаткова угода про внесення змін до Договору.

Як встановлено судом, у подальшому між сторонами, на підставі даних з сайту ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» та висновків Рівненської торгово-промислової палати, підписано ряд додаткових угод, якими кожного разу збільшено ціну за одиницю товару посилаючись на коливання ціни такого товару на ринку, а саме:

- додатковою угодою № 1 від 05.03.2021 визначено, що ціна (за одиницю товару) кВт*год спожитої електричної енергії становить 2,10 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 5 %) та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з лютого 2021 року;

- додатковою угодою № 2 від 20.08.2021 - 2,28043 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 14 %) та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 серпня 2021 року;

- додатковою угодою № 3 від 08.09.2021 - 2,47888 гри./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 23,9 %) та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 16 серпня 2021 року;

- додатковою угодою № 4 від 22.09.2021 - 2,67530 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 33,7 %) та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 вересня 2021 року;

- додатковою угодою № 5 від 30.09.2021 - 2,85510 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 42,7 %) та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 14 вересня 2021 року;

- додатковою угодою № 6 від 01.10.2021 - 3,08279 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 54 %) та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 15 вересня 2021 року;

- додатковою угодою № 7 від 03.11.2021 - 3,36139 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 68 %) та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 01 жовтня 2021 року;

- додатковою угодою № 8 від 04.11.2021 - 3,66783 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 83,3%) та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 14 жовтня 2021 року;

- додатковою угодою № 9 від 25.11.2021 - 4,00488 грн./к13т*год без ПДВ (збільшено ціну на 100%) та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 05 листопада 2021 року.

Отже, внаслідок укладення додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 100 % від ціни, зазначеної у Договорі про постачання електричної енергії споживачу №16334-ВЦ/5 від 12.01.2021.

Відповідно до інформації Рівненського ОЦЗ щодо обсягів використання електричної енергії за даним Договором (а.с.40-47) встановлено, що ТОВ "РОЕК" на виконання Договору поставлено 259 915 кВт*год електричної енергії на загальну суму 854 453,03 грн., а саме:

- за січень 2021 року - 22 048 кВт*год на суму 52 915,20 грн. з ПДВ;

- за лютий 2021 року-23 259 кВт*год на суму 55821,60 грн. з ПДВ;

- за березень 2021 року - 19 156 кВт*год на суму 51064,20 грн. з ПДВ;

- за квітень 2021 року -20 455 кВт*год на суму 51 546,60 грн. з ПДВ;

- за травень 2021 року - 19 902 кВт*год на суму 50 153,04 грн. з ПДВ;

- за червень 2021 року - 15 244 кВт*год на суму 38 414,88 грн. з ПДВ;

- за липень 2021 року -20 455 кВт*год на суму 51 024,96 грн. з ПДВ;

- за серпень 2021 року - 16 158 кВт*год на суму 46 202,89 грн. з ПДВ;

- за вересень 2021 року - 16 830 кВт*год на суму 58 473,67 грн. з ПДВ;

- за жовтень 2021 року-28 789 кВт*год на суму 122 279,41 грн. з ПДВ;

- за листопад 2021 року- 24 985 кВт*год на суму 118 727,44 грн. з ПДВ;

- за грудень 2021 року-24 148 кВт*год на суму 116 051,81 грн. з ПДВ;

- за січень 2022 року - 8693 кВт*год на суму 41 777,33 грн. з ПДВ.

Вказане підтверджується реєстром актів приймання-передавання електричної енергії за Договором № 16334-ВЦ/5 від 12.01.2021.

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2021-01-04- 002842-с, що сформований 14.03.2022 на веб порталі «Prozorro», правовідносини за вказаним Договором припинені.

Надавши правову оцінку вищевказаним діям сторін Договору № 16334-ВЦ/5 від 12.01.2021 суд вважає, що додаткові угоди № 1-9 укладені з порушенням чинного законодавства та, відповідно, є недійсними з наступних підстав.

Відповідно до преамбули Закону України «Про публічні закупівлі» (далі - Закон), цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад.

Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 5 ст. 5 Закону, Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

Як зазначено в ч. 1 ст. 41 Закону, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатамиелектронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної

пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Разом з тим п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Ключовим у даній нормі Закону є те, що для збільшення ціни за одиницю товару має бути реальне коливання ціни такого товару на ринку в сторону збільшення, що повинно оцінюватися починаючи від підписання договору та до моменту укладення відповідної додаткової угоди, тобто на момент укладання додаткової угоди ціни на товар повинні бути вищими ніж на момент укладання основного договору про закупівлю (або ж додаткової угоди, у разі її обгрунтованого укладення).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.

Разом з тим, аналізуючи підстави внесення змін до Договору шляхом підписання додаткових угод встановлено, що упродовж 2021 року мало місце як збільшення, так і зменшення цін на електричну енергію.

Так, між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 05.03.2021 до Договору, якою збільшено ціну за одиницю товару та розповсюджено її дію з 01.02.2021, на підставі наданої роздруківки з сайту ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» щодо зростання ціни у лютому 2021 року.

Проте, відповідно до інформації з веб-порталу ДП «Оператор ринку» встановлено, що фактично ціна на електричну енергію з моменту укладення Договору (12.01.2021) зменшилась в порівнянні на дату укладення додаткової угоди № 1 (05.03.2021).

Так, станом на 12.01.2021 ціна електроенергії на ринку РДН становила 1 234,73 грн/МВт.год (без ПДВ), а вже 05.03.2021 - 1 027,67 грн/МВт.год (без ПДВ), тобто фактично зменшилась на 16, 77 %.

Аналогічна ситуація і за ринку ВДР, станом на 12.01.2021 ціна електроенергії 1 237,26 грн/МВт.год (без ПДВ), а вже 05.03.2021 - 1067, 18 грн/МВт.год (без ПДВ), відтак ціна зменшилась на 13, 75 %.

Більше того, загалом середньозважена місячна ціна електроенергії у березні 2021 року була нижчою ніж у січні 2021 року. На ринку РДН середньозважена ціна у січні становила 1 406,79 грн/МВт.год (без ПДВ), а у березні - 1316, 42 грн/МВт.год (без ПДВ), що нижче на 6, 42 %. А на ринку ВДР у січнева ціна на електроенергію становила 1 485,74 грн/МВт.год (без ПДВ), а вже у березні 1359, 04 грн/МВт.год (без ПДВ), тобто нижче на 8, 52 %.

Враховуючи вказане, додаткова угода №1 укладена безпідставно, адже фактично коливання ціни електроенергії на ринку, порівняно з ціною встановленою у Договорі відбулося в сторону зменшення.

Відтак, оскільки додаткова угода № 1 укладена з порушенням ст. 41 Закону та підлягає визнанню судом недійсною, наступні додаткові угоди також підлягають визнанню недійсними, адже їхнє укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена Законом.

Так, укладення додаткової угоди №2 призвело до збільшення ціни за 1 кВт*год. на 14 % відносно ціни, що визначеної за умовами Договору; додаткової угоди № 3 - на 23,9 %; додаткової угоди № 4 - на 33,7 %; додаткової угоди № 5 - на 42,7 %; додаткової угоди № 6 - на 54 %; додаткової угоди № 7 - на 68 %; додаткової угоди № 8 - на 83,3 %, додаткової угоди №9 - на 100%.

Крім того, 20.08.2021 сторонами підписано додаткову угоду №2 до Договору, на підставі інформації із веб-порталу ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» щодо коливання цін у серпні 2021 року.

Проте, наданий аналіз не містить порівняння рівня цін з березнем 2021 року (тобто з моменту укладення попередньої додаткової угоди).

При цьому, як вбачається з інформації з сайту ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ», за період з березня по серпень 2021 року мало місце коливання цін також у бік зменшення. Зокрема, рівень середньозважених цін у травні, липні 2021 року був нижчим у порівнянні з березнем.

Однак, додаткові угоди про зменшення ціни на електричну енергію за Договором не укладались.

Як підставу для укладення Додаткової угоди №3 від 08.09.2021 TOB «РОЕК» надано експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати, що відображає коливання цін за 08.08.2021-15.08.2021, тобто період, який передував укладенню попередньої додаткової угоди №2.

Відтак, наданий експертний висновок не відображає фактичне коливання цін у період з 20.08.2021 (момент укладання додаткової угоди № 2) до 08.09.2021 (момент укладання додаткової угоди № 3).

Обґрунтовуючи необхідність укладення додаткових угод №№ 4-6, TOB «РОЕК» надано інформацію з сайту ДП «ОПЕРАТОР РИНКУ» щодо коливання цін у вересні 2021 року.

Як передбачено умовами Договору, Сторони підтверджують неможливість зміни ціни на електричну енергію у випадку, якщо Постачальник двічі звертається з метою вчинення таких дій, але як підставу надає одну і ту саму довідку або експертний висновок або інший підтверджуючий документ виданий компетентним органом.

Отже, Постачальником тричі ініційовано збільшення ціни за одиницю товару, надавши формально окремі підтверджуючі документи, які при цьому містять інформацію про коливання цін за аналогічні періоди (вересень 2021 року).

Проте, наданий аналіз щодо коливання цін за 10 днів вересня фактично відповідає періоду укладення додаткової угоди № 3.

Надане ТОВ «РОЕК» документальне підтвердження коливання цін на ринку електричної енергії як підстава для підписання додаткових угод №№ 7-9 також не відповідає періоду, що передував таким угодам.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Тобто, передбачена законодавством про публ`чні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

При цьому, Верховним Судом висловлено правову позицію, що обмеження у 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (постанова Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21).

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі та мети проведення відкритих тендерів, визначених Законом.

У постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначено, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Враховуючи наведене, перемога у закупівлі, джерелом фінансування якої є кошти місцевого бюджету та укладення договору про закупівлю електричної енергії з ціною за 1 к Вт* год електричної енергії 2,00 грн. та її подальше підвищення шляхом укладення оспорюваних додаткових угод (без відповідного коливання ціни на ринку), що призвело до загального збільшення ціни удвічі є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку відповідача.

Аналогічну правову позицію викладено і в постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 903/366/22, та, окрім вищенаведеного, вказано, що відповідно до ст. 5 Закону, закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях.

Також слід наголосити, що підвищення сторонами Договору ціни шляхом неодноразового укладання додаткових угод та «каскадного» підвищення ціни за одиницю товару суперечить меті Закону. Зокрема, такі дії нівелюють інститут публічних закупівель, як засіб забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у цій сфері, запобігання проявам корупції та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки якщо пристати на тлумачення сторонами п. 2 ч. 5 статті 41 Закону, то при укладанні додаткових угод ціну затовар можна збільшувати необмежену кількість разів.

Однак аналізуючи вищевказану інформацію щодо підстав укладання додаткових угод та рівня середньозважених цін на ринку, можна прийти до висновку, що TOB «РОЕК» ініціювало укладення додаткових угод фактично для збагачення за рахунок коштів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи вищевикладене, додаткові угоди № 1 від 05.03.2021, № 2 від 20.08.2321, №3 від 08.09.2021, № 4 від 22.09.2021, № 5 від 30.09.2021, №6 від 01.10.2021, № 7 від 03.11.2021, № 8 від 04.11.2021, № 9 від 25.11.2021 укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону, а тому, з огляду на положення ст.ст. 203, 215 ЦК України підлягають визнанню недійсними.

Висновок про застосування норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» закріплений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22.

Зокрема, у вказаній постанові, Велика Палата Верховного Суду висновкувала наступне.

"Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі".

Відтак, оскільки вищевказані додаткові угоди визнаються недійсними, то розрахунок за поставлену електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною за умовами Договору, а саме 2,00 грн. без ПДВ.

З огляду на викладене, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за тарифом, визначеним за умовами додаткової угоди № 1, Рівненський обласний центр зайнятості повинен був сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 259 915 кВт*год кошти у розмірі 623 796 грн. з ПДВ (259 915 * 2,40 з ПДВ).

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 230 657 грн. (854 453,03 - 623 796).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 2 статті 208 ГК визначено, що у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав, кожна сторона зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ч. 2 ст. 712 ЦК передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У ст. 669 ЦК визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у. договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець мас право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його сплати, а якщо він оплачений, вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі №922/2321/22 зроблено висновок про те, що грошові кошти, які одержані постачальником електричної енергії на підставі додаткових угод, які укладені з порушенням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, є такими, що були безпідставно одержані останнім, підстава їх набуття відпала, а тому постачальник зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України..

Відповідно, отримана відповідачем оплата у сумі 230 657 гри. за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Звертаючись з даною позовною заявою до суду, прокурор виконує конституційну функцію, закріплену в ст. 131-1 Конституції України, шляхом представництва інтересів держави у суді у виключних випадках.

Такі випадки передбачено ч. З ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», за приписами якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У п. п. З, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 23.05.2006 у справі №16/472, від 03 04.2007 у справі №05-5-46/8142, від 15.05.2007 у справі №12/111 та Верховний Суд від 26.07.2018 у справі №926/1111/15.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) оспорюваних додаткових угод, на підставі яких ці кошти витрачено, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковою угодою, укладеною з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в ст.3 даного Закону.

Окремо слід зазначити, що згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 для підтвердження судом підстав для представництва прокурора інтересів держави в суді у випадку, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, достатнім є дотримання прокурором порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», та відсутність самостійного звернення компетентного органу до суду з позовом в інтересах держави протягом розумного строку після отримання такого повідомлення.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Факт незвернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держачи, свідчить про те, що такий суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду _у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

У даному випадку, укладення додаткових угод до Договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 по справі №912/989/18).

Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави.

Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності.

Невиконання встановлених законодавством норм при організації та проведенні тендерних процедур порушує інтереси держави в частині гарантування організації діяльності органів державної влади відповідно до вимог Конституції та законів України, забезпечення безумовного виконання нормативно-правових актів держави.

Окрім того, укладенням додаткових угод до договору поставки електричної енергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з урахуванням додаткових угод фактично отримано менший обсяг електричної енергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною.

Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків.

Укладення оспорюваних додаткових угод до договору закупівлі товару всупереч норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про публічні закупівлі» є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.

Таке звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності та цільового використання коштів державного підприємства або установи.

Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а отже існують підстави для захисту порушених інтересів держави органами прокуратури.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і в разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний установлювати причини, з яких позивач не здійснює захисту своїх інтересів.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Касаційного господарського суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 та Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Окрім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020 наведено висновки про те, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він наділений відповідними повноваження для їх захисту Інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Зазначена позиція міститься у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 4/166 «б».

Аналогічні правові позиції Верховного суду щодо наявності підстав для представництва органами прокуратури інтересів держави викладені у постановах від 01.03.2018 у справі № 922/1361/17, від 13.03.2018 у справі №9 911/620/17. від 25.09.2018 у справі № 804/2244/18, від 17.10.2018 у справі № 910/11919/17, від 05.02.2019 у справі №> 910/7813/18, від 13.02.2019 у справі № 914/225/18, від 26.02.2019 у справі № 905/803/18, від 25.03.2019 у справі № 469/580/16-ц.

Відповідно до Положення про Державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 16.12.2020 № 2663, Державна служба зайнятості є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством економіки України.

Державний центр зайнятості, міжрегіональні та регіональні центри зайнятості є юридичними особами публічного права, мають самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, кутові штампи та печатки із зображенням Державного Герба України, своїм найменуванням та кодом за ЄДРПОУ, інші печатки та штампи (за наявності) (п.6 Положення).

Державний центр зайнятості виконує повноваження безпосередньо та через міжрегіональні, регіональні центри зайнятості та їх філії.

Міжрегіональні, регіональні центри зайнятості є неприбутковими державними установами, що належать до сфери управління Мінекономіки, та є підзвітними Державному центру зайнятості.

Відтак, Рівненський обласний центр зайнятості є неприбутковою державною установою, а фінансування даної закупівлі UА-2021-01-04-002842-с здійснювалось за рахунок бюджетних коштів.

Рівненською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», скеровано на адресу Центру відповідний лист, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткової угоди до Договору постачання електричної енергії.

Так, з листа Рівненського обласного центру зайнятості від 26.07.2023 № 06-2660 вбачається, що останнім заходи реагування за вказаним фактом не вживались та не плануються, що підтверджує бездіяльність уповноваженого органу.

Отже, відповідно до ст. 53 ГПК України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», дані обставини стали підставою для захисту інтересів держави в особі Рівненського обласного центру зайнятості шляхом звернення прокурора до суду з даним позовом.

В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов`язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведене, та те, що Виконувач обов`язків керівника Рівненської окружної прокуратури довів належними та допустимими доказами те, що Додаткові угоди №1 від 05.03.2021, № 2 від 20.08.2021, №3 від 08.09.2021, №4 від 22.09.2021, №5 від 30.09.2021, № 6 від 01.10.2021, №7 від 03.11.2021, №8 від 04.11.2021, № 9 від 25.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №16334-ВЦ/5 укладені з порушенням актів цивільного законодавства України, а також інтересів держави і суспільства, а Відповідач вказаного не спростував, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсними Додаткову угоду № 1 від 05.03.2021, Додаткову угоду № 2 від 20.08.2021, Додаткову угоду №3 від 08.09.2021, Додаткову угоду № 4 від 22.09.2021, Додаткову угоду №5 від 30.09.2021, Додаткову угоду № 6 від 01.10.2021, Додаткову угоду №7 від 03.11.2021, Додаткову угоду №8 від 04.11.2021, Додаткову угоду № 9 від 25.11.2021 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №16334-ВЦ/5 від 12.01.2021, укладеного між Рівненським обласним центром зайнятості та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Рівненського обласного центру зайнятості (33013, м. Рівне, вул. Кавказька, 9-а, код ЄДРПОУ 05430879) кошти у розмірі 230 657 грн. 00 грн..

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UА228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у сумі 27615 грн. 86 коп..

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24 квітня 2024 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.