Ухвала

від 24.04.2024 по справі 914/1070/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/1070/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на додаткове рішення Господарського суду Львівської області

у складі судді Сухович Ю. О.

від 09.01.2024 та

на постанову Західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Плотніцький Б. Д., Кравчук Н. М., Скрипчук О. С.

від 06.03.2024

за позовом ОСОБА_1

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фазенда"

про визнання недійсним рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фазенда", оформленого протоколом загальних зборів № 6 від 15.12.2020,

ВСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 09.01.2024 у справі № 914/1070/22 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фазенда" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фазенда" 4 300,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою від 06.03.2024 Західний апеляційний господарський суд залишив без змін додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 09.01.2024 у справі № 914/1070/22.

05 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 09.01.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 914/1070/22.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Судом встановлено, що її слід залишити без руху з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті.

Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

В своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що касаційна скарга подається за наявністю виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та вказує, що додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 09.01.2024 та постанова Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 914/1070/22 ухвалені із порушенням норми процесуального права. Скаржниця зауважує, що у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 922/2665/17, від 12.01.2021 у справі № 1540/4122/18, від 17.02.2021 у справі № 522/17366/13-ц, від 25.03.2021 у справі № 640/15192/19, від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20, від 31.05.2021 у справі № 911/132/14, від 06.12.2023 у справі № 910/10294/22 викладено наступні висновки: з аналізу змісту статті 244 Господарського процесуального кодексу України убачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою та ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й судове рішення; додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати. ОСОБА_1 зазначає, що судами не враховано висновки Верховного Суду, викладені у наведених постановах.

Однак якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, він повинен чітко та конкретно вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, та яку не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

Всупереч наведеному, ОСОБА_1 не зазначила яку саме норму матеріального права неправильно застосували суди першої та/або апеляційної інстанцій, яку саме норму процесуального права порушили суди першої та/або апеляційної інстанцій, не навела постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування саме цих неправильно застосованих та порушених норм матеріального та процесуального права, який не врахували суди.

Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом 2 частини 1 цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу

З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржниці строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків, шляхом викладення належного обґрунтування виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (навести норму/норми права, яку/які неправильно застосували та/або порушили Господарський суд Львівської області та/або Західний апеляційний господарський суд, навести постанову/постанови Верховного Суду, в якій/яких міститься висновок щодо застосування саме цієї/цих норми/норм права, який не врахували суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень).

Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 09.01.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 914/1070/22 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Верховного Суду Н. М. Губенко