Постанова

від 17.04.2024 по справі 362/5155/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 362/5155/14-ц

провадження № 61-17340св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство»,

відповідачі: Київська обласна державна адміністрація, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана її представником - адвокатом Колодієм Олександром Миколайовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Нежури В. А., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2014 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київське лісове господарство») звернувся до суду з позовом до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на землю та витребування земельних ділянок.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до розпоряджень голови Київської обласної державної адміністрації від 12 грудня 2007 року № 1368-1372 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність громадян» вилучено з постійного користування ДП «Київське лісове господарство» земельні ділянки загальною площею 4,995 га лісогосподарського призначення в межах Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, змінено їх цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення та передано у власність громадянам для ведення особистого селянського господарства.

На підставі розпорядження Управлінням Держкомзему у Васильківському районі зареєстровано та видано державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області на ім`я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .

У подальшому на підставі договорів купівлі-продажу від 13 вересня 2011 року ОСОБА_5 , ОСОБА_6 було відчужено на користь ОСОБА_4 передані їм у власність земельні ділянки.

Прокурор вважав, що зазначене вище розпорядження Київської обласної державної адміністрації прийнято з порушенням порядку зміни цільового призначення земельних ділянок і ним вилучено ліси площею 4,995 га, які знаходяться в одному кварталі лісництва та використовувалися для ведення лісового господарства. Оскільки ліси площею понад 1 га має право вилучати лише Кабінет Міністрів України, то Київська обласна державна адміністрація перевищила передбачені законом повноваження. Отже, спірні земельні ділянки вибули з державної власності всупереч законодавству та волі держави в особі Кабінету Міністрів України, що дає підстави для витребування їх з чужого незаконного володіння на користь ДП «Київське лісове господарство», в користуванні якого вони перебували.

Ураховуючи наведене, заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Київське лісове господарство» просив суд:

- визнати недійсним розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 12 грудня 2007 року № 1368-1372 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність громадян»;

- визнати недійсними державні акти на право власності, видані на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , на земельні ділянки площею 0,999 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Іванковичівської сільської ради Васильківського району;

- визнати недійсними державні акти на право власності ОСОБА_6 , ОСОБА_5 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4 на земельні ділянки площею 0,999 га для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Іванковичівської сільської ради Васильківського району;

- витребувати із незаконного володіння у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , земельні ділянки площею 0,999 га, у кожного, на користь держави, витребувати із незаконного володіння ОСОБА_4 земельну ділянку площею 1,98 га і визнати за державою право користування на земельні ділянки загальною площею 4,995 га;

- визнати за державою в особі Кабінету Міністрів України право власності та за ДП «Київське лісове господарство» - право користування на земельні ділянки загальною площею 4,995 га (кадастрові номери: 3221493300:02:003:0011; 3221493300:02:003:0012; 3221493300:02:003:0013 3221493300:02:003:0014; 3221493300:02:003:0015), що знаходяться на території Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, загальною ринковою вартістю 1 959 804 грн 00 коп.

Короткий зміст судових рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 лютого 2017 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області відхилено, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2016 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 27 листопада 2019 року касаційну скаргу заступника прокурора Київської області задоволено частково.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 лютого 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (касаційне провадження № 61-21642св18).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2023 року клопотання представника відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Блажка Р. П. задоволено та закрито провадження у справі.

Суд першої інстанції керувався пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України й виходив із того, що зміни до законодавства у сфері регулювання земельних відносин, відповідно до яких землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, свідчать про втрату Кабінетом Міністрів України підстав для розпорядженням земельними ділянками, які прокурор вважає спірними, а отже, відсутні підстави для представництва Кабінету Міністрів України прокурором.

Судове рішення районного суду мотивовано неможливістю розгляду позову за відсутністю предмета спору як такого, оскільки, позовні вимоги у даній справі хоча й стосуються конкретного матеріально-правового об`єкта - конкретної земельної ділянки, проте, враховуючи зміни в законодавстві, згідно з яких землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, об`єктивно виключає виникнення правового конфлікту між позивачем і відповідачем Київською обласною державною адміністрацією.

При цьому районний суд посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 916/3245/17 та у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 916/542/18.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково.

Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2023 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції не звернув увагу, що вимоги прокурора, який діє в інтересах держави, про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння заявлені не до Київської обласної державної адміністрації, а до фізичних осіб, у приватній власності яких вони (земельні ділянки) перебувають.

При цьому посилання суду першої інстанції на те, що у зв`язку із внесенням змін до ЗК України повноваження щодо розпорядження земельними ділянками у спірних правовідносинах перейшли від Кабінету Міністрів України до Київської обласної державної адміністрації, не свідчить про відсутність (чи добровільне врегулювання між учасниками справи) спору щодо законності вибуття спірних земель лісогосподарського призначення та їх перебування у приватній власності фізичних осіб.

Під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган.

Апеляційний суд зазначив, що прокурор у межах цієї справи може доводити незаконність розпоряджень Київської обласної державної адміністрації від 12 грудня 2007 року №№ 1368-1372 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність громадян», на підставі яких вибули спірні земельні ділянки з власності держави, без заявлення вимог про скасування цих розпоряджень, оскільки такі розпорядження за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані.

Законодавчі зміни щодо органу, який має повноваження розпорядження спірними земельними ділянками, не виключають можливості продовження представництва інтересів держави прокурором як самостійним позивачем.

Суд апеляційної інстанції посилався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (пункт 8.9), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року скасувати та залишити в силі ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 березня 2023 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У грудні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 грудня 2023 року касаційна скарга ОСОБА_3 , яка подана її представником - адвокатом Колодієм О. М., на постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року передана для розгляду колегії суддів: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкову І. Ю., Погрібному С. О. (провадження № 61-17340ск23).

Відповідно до розпорядження Заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року № 38/0/226-24 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Ступак О. В. та на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 362/5155/14-ц за касаційним провадженням № 61-17340ск23.

Суддя Погрібний С. О. також обраний до Великої Палати Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 січня 2024 року для розгляду касаційної скарги ОСОБА_3 , яка подана її представником - адвокатом Колодієм О. М., на постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року визначено суддю-доповідача - Лідовця Р. А. та суддів, які входять до складу колегії: Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_3 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_3 вказує те, що апеляційним судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, неправильно досліджені та оцінені наявні у справі докази, що призвело до скасування законної ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зміни до законодавства у сфері регулювання земельних відносин, відповідно до яких землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, свідчать про втрату Кабінетом Міністрів України підстав для розпорядженням земельними ділянками, які прокурор вважає спірними, тому відсутні підстави для представництва інтересів Кабінету Міністрів України прокурором. Крім того, виходячи із засад правонаступництва, Київська обласна державна адміністрація повинна виступати як позивач, що вказує на неможливість розгляду позову за відсутністю предмета спору як такого, оскільки позовні вимоги у справі хоча й стосуються конкретного матеріально-правового об`єкта - земельних ділянок, розпорядником яких є облдержадміністрація, проте беззаперечний факт поєднання як позивача та відповідача в одній особі внаслідок змін до законодавства, об`єктивно виключає виникнення правового конфлікту між позивачем і відповідачем. Вважає, що судом апеляційної інстанції не застосовано правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 та постанові Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 907/551/17.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_3 , яка подана її представником - адвокатом Колодієм О. М., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Підстави для закриття провадження у цивільній справі визначені у статті 255 ЦПК України.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду (постанова від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20).

У розглядуваній справі вирішується спір за позовом прокурора в інтересах держави про витребування земельних ділянок.

Предметом спору є земельні ділянки, які вибули з власності держави на підставі розпоряджень Київської обласної державної адміністраціївід 12 грудня 2007 року №№ 1368-1372 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність громадян».

Прокурор, вважаючи, що спірні земельні ділянки вибули всупереч волі держави в особі Кабінету Міністрів України, просив їх витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як останніх власників.

Закриваючи провадження у цивільній справі, суд першої інстанції не звернув увагу, що вимоги прокурора, який діє в інтересах держави, про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння заявлені не до Київської обласної державної адміністрації, а до фізичних осіб, у приватній власності яких вони (земельні ділянки) перебувають.

При цьому посилання суду першої інстанції на те, що у зв`язку із внесенням змін до ЗК України повноваження щодо розпорядження земельними ділянками у спірних правовідносинах перейшли від Кабінету Міністрів України до Київської обласної державної адміністрації, не свідчить про відсутність (чи добровільне врегулювання між учасниками справи) спору щодо законності вибуття спірних земель лісогосподарського призначення та їх перебування у приватній власності фізичних осіб.

Під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган.

Прокурор у межах цієї справи може доводити незаконність розпоряджень Київської обласної державної адміністрації від 12 грудня 2007 року №№ 1368-1372 «Про вилучення, зміну цільового призначення та передачу земельної ділянки у власність громадян», на підставі яких вибули спірні земельні ділянки з власності держави, без заявлення вимог про скасування цих розпоряджень, оскільки такі розпорядження за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19, пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки також сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18).

Законодавчі зміни щодо органу, який має повноваження розпорядження спірними земельними ділянками, не виключають можливості продовження представництва інтересів держави прокурором як самостійним позивачем.

У разі задоволення позову про витребування майна, таке витребування відбувається на користь держави, від імені якої Київська обласна державна адміністрація, набувши відповідні повноваження розпоряджатися спірними земельними ділянками, може діяти лише як представник.

До схожих висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (див. пункт 8.9), які узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, та висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 362/4790/14-ц (провадження № 61-9626св23), яка є подібною до справи, що є предметом касаційного перегляду.

Посилання заявника на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21) відсутні підстави представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства, а тому провадження у справі у частині витребування земельних ділянок на користь ДП «Київське лісове господарство» підлягає закриттю через відсутність предмета спору колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені висновки стосуються застосування норм Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року, який набув чинності після звернення прокурора з позовом у цій справі, а тому є нерелевантними.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки апеляційним судом правильно застосовано норми процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану судові рішення суду без змін.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права.

Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана її представником - адвокатом Колодієм Олександром Миколайовичем, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець