Рішення

від 23.04.2024 по справі 160/31864/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 рокуСправа №160/31864/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: (форма «Ф») на загальну суму 210607,25грн., а саме:

№0739533-2417-0483-UА12060170010585703 від 18.09.2023 на суму 10760,77грн.;

№0739534-2417-0483-UА12060170010585703 від 18.09.2023 на суму 14913,00грн.;

№0739535-2417-0483-UА12060170010585703 від 18.09.2023 на суму 16155,75грн.;

№2098928-2417-0483 від 18.11.2022 р. на суму 87905,27грн.;

№249076-2417-0483 від 28.04.2023 р. на суму 80872,46грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з листа відповідача від 26.10.2023 стало відомо про нараховані податкові зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та з орендної плати з фізичних осіб, а також про оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з якими позивач категорично не погоджується, оскільки підстав для їх прийняття не було. Позивач вказує, що не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та орендної плати. Згідно з довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно жодних об`єктів нерухомого майна не належить, а за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 ) зареєстрований та проживає його син, ОСОБА_2 , який і є власником цілого ряду об`єктів нерухомого майна, а відтак платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, орендної плати за землю. Позивач зазначає, що його сином в цьому році, в тому числі і згідно ППР, сплачено понад 300 000,00грн. цих податків. Виходячи з наведеного, якщо відповідач наполягає на тому, що він направляв позивачу нарахування по податковим зобов`язанням та ППР, то відповідач повинен документально підтвердити, саме якому ОСОБА_1 були направлені поштові відправлення з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішенням, бо позивач їх не отримував. Крім того, позивачу на адвокатський запит не надано жодних доказів, відносно якого майна нараховані зобов`язання на загальну суму 210607,00грн., не надано жодних доказів, що поштові відправлення були взагалі відправлені, у зв`язку із чим підпис на ксерокопії одного з них у вигляді «Самичко» є підробленим. Відсутні і докази на підтвердження наявності податкового боргу. За викладених обставин, нарахування позивачу податкових зобов`язань є протиправними, а оспорювані рішення відповідача підлягають скасуванню.

До позову представником позивача адвокатом Ліаною Перепелицею подано заяву по забезпечення доказів.

Ухвалою суду від 08.12.2023 заяву представника позивача про забезпечення доказів в адміністративній справі залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків заяви.

Ухвалою суду від 11.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/31864/23; визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлено позивачу строк звернення до суду із цим адміністративним позовом у справі №160/3186423; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали для надання суду.

Цією ж ухвалою суду було витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області засвідчені належним чином копії оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0739533-2417-0483-UА12060170010585703 від18.09.2023, №0739534-2417-0483-UА12060170010585703від18.09.2023,№0739535-2417-0483-UА12060170010585703 від 18.09.2023, №2098928-2417-0483 від 18.11.2022, №249076-2417-0483 від 28.04.2023, докази їх надіслання/вручення позивачу у визначеному Податковим кодексом України порядку, а також докази, що стали підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

04.01.2024 від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області засобами поштового зв`язку надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволенні позовних вимог та просить у їх задоволенні відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. В позовній заяві позивач вказує, що згідно з довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно платнику податків ОСОБА_1 жодних об`єктів нерухомого майна не належить. За даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкту нерухомого майна ОСОБА_1 був власником об`єкта нежитлової нерухомості з 21.05.2019 по 06.09.2023, а саме: нежитлової будівлі загальною площею 497,1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . На сторінці 2 інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкту нерухомого майна в розділі «ВЛАСНИКИ» зазначено власником на незавершене будівництво, об`єкт нежитлової нерухомості - ОСОБА_1 918031008118, в розділі «АДРЕСА» АДРЕСА_2 . Керуючись пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ ОСОБА_1 контролюючим органом, здійснено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та сформовані податкові повідомлення-рішення форми «Ф» (далі - ППР) з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020-2022 роки, а саме: ППР від 18.09.2023 № 0739533-2417-0483-UА12060170010585703 на суму 10760,77грн; ППР від 18.09.2023 № 0739534-2417-0483- НОМЕР_1 на суму 14913,00грн; ППР від 18.09.2023 № 0739535-2417-0483- НОМЕР_1 на суму 16155,75грн. Вказані податкові повідомлення-рішення направлені позивачу на його податкову адресу: АДРЕСА_3 . Поштове відправлення повернулося до ГУ ДПС 17.10.2023 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». При цьому, позивач у позові самостійно зазначає адресу свого місцезнаходження: АДРЕСА_4 . Разом з цим, станом на 18.12.2023 в ІКП платника обліковується податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 41829,52грн. При цьому, є цілком безпідставними і доводи позивача щодо нарахувань зобов`язань по орендній платі. Відповідач зазначає, що об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або користування земельною ділянкою. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки. Згідно з наданого до контролюючого органу переліку орендарів, між Криворізькою міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди від 27.08.2020 щодо земельної ділянки площею - 0,1535 га (кадастровий номер 1211000000:06:208:0160), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (термін дії договору до 31.07.2025). Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПКУ позивачу сформовано ППР (орендна плата з фізичних осіб) за 2022 - 2023 роки, згідно з наведеного договору оренди земельної ділянки: ППР від 18.11.2022 № 2098928-2417-0483 на суму 87 905,27 грн. за 2022 рік (10.02.2023 отримано платником особисто); ППР від 28.04.2023 № 249076-2417-0483 на суму 80 872,46 грн. за 2023 рік (12.06.2023 в порядку визначеному ст. 42 ПКУ направлено засобами поштового зв`язку «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу фізичної особи ОСОБА_1 ). Поштове відправлення повернуто до ГУ ДПС 27.06.2023 з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Згідно п.287.5 ст. 285 ПКУ податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення. Однак, станом на 18.12.2023 в ІКП платника обліковується податковий борг по орендній платі з фізичних осіб у сумі 168777,73 гривень. За таких обставин, нарахування податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та з орендної плати відбулось у відповідності до вимог чинного законодавства, тому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 15.01.2024 заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів в адміністративній справі повернуто позивачеві.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 22.03.2001 Жовтневим РВ Криворізького МВ УМВС України в Дніпропетровській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 ) з 21.05.2019 є власником будівлі складу (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1814996712110), загальною площею забудови 497,1кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ; право власності припинено 06.09.2023.

05.05.2023 Департаментом регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин Виконавчого комітету Криворізької міської ради на запит від 28.04.2023 №16184/5/04-36-24-17-13 листом від 05.05.2023 за вих.№10/02-07/1334 надано Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області інформацію щодо переліку діючих договорів оренди земельних ділянок станом на 01.05.2023, серед яких зазначено про договір оренди земельної ділянки від 31.07.2020 (дата державної реєстрації права оренди 27.08.2020), орендодавець Криворізька міська рада, землекористувач ОСОБА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 1211000000:06:208:0160, загальна площа 1535кв.м., строк дії договору оренди - до 31.07.2025.

18.11.2022 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №2098928-2417-0483, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб», код плажету 18010900, за 2022 рік на суму 87905,27 грн.

Копія податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №2098928-2417-0483 від 18.11.2022 надіслана позивачу на адресу: АДРЕСА_4 , та отримана 10.02.2023 (а.с.26).

28.04.2023 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №249076-2417-0483, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб», код плажету 18010900, за 2023 рік на суму 80872,46 грн.

Копія податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №249076-2417-0483 від 28.04.2023 надіслана позивачу на адресу: АДРЕСА_4 , однак поштове повідомлення повернуто відправнику з відміткою пошти від 12.06.2023 про невручення (а.с.27-28).

18.09.2023 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області винесені наступні податкові повідомлення-рішення форми «Ф»:

№0739533-2417-0483-UA12060170010585703 від 18.09.2023, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», код плажету 18010301, за 2020 рік на суму 10760,77 грн.;

-№0739534-2417-0483-UA12060170010585703 від 18.09.2023, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», код плажету 18010301, за 2021 рік на суму 14913,00 грн.;

-№0739535-2417-0483-UA12060170010585703 від 18.09.2023, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», код плажету 18010301, за 2022 рік на суму 16155,75 грн.

Відповідно до розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 2022 роки податок розрахований за об`єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; загальною площею 497,1кв.м.; право власності припинено 06.09.2023.

Копії вказаних податкових повідомлень-рішень надіслані позивачу на адресу: АДРЕСА_4 , однак поштове повідомлення повернуто 17.10.2023 відправнику з відміткою пошти про невручення.

18.10.2023 адвокат Ліана Перепелиця звернулась до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в інтересах ОСОБА_1 із адвокатським запитом, в якому просила надати інформацію щодо наявності/відсутності податкового боргу у позивача станом на 20.10.2023.

Листом №72365/6/04-36-24-17-15 від 26.10.2023 Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області повідомлено адвокату, що за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкту нерухомого майна ОСОБА_1 був власником об`єкта нежитлової нерухомості з 21.05.2019 по 06.09.2023, а саме: нежитлової будівлі загальною площею 497.1 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Керуючись пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПКУ ОСОБА_1 контролюючим органом здійснено розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та сформовані податкові повідомлення - рішення форми «Ф» (далі ППР) з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020-2022 роки, а саме: ППР від 18.09.2023 № 0739533-2417-0483-UА12060170010585703 на суму 10760,77 грн.; ППР від 18.09.2023 № 0739534-2417-0483-UА 12060170010585703 на суму 14 913,00 грн.; ППР від 18.09.2023 № 0739535-2417-0483-UA2060170010585703 на суму 16 155,75грн. Також, згідно рішення Криворізької міської ради від 26.05.2021 № 506 «Про встановлення ставок плати за землю та пільг із земельного податку на території м. Кривого Рогу» ставка орендної плати за користування земельними ділянками з видом цільового призначення 03.10 (для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури) для фізичних осіб за 2022-2023 роки складає 1,2 відсотка від нормативної грошової оцінки. Пунктом 288.1 ст. 288 ПКУ визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди земельної ділянки. Згідно з наданого до контролюючого органу переліку орендарів, між Криворізькою міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди від 27.08.2020 щодо земельної ділянки площею - 0,1535 га (кадастровий номер 1211000000:06:208:0160), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (термін дії договору до 31.07.2025). Відповідно п. 286.5 ст. 286 ПКУ ОСОБА_1 сформовано ППР (орендна з фізичних осіб) за 2022 - 2023 роки, згідно наведеного договору земельної ділянки: ППР від 18.11.2022 № 2098928-2417-0483 на суму 87 905,27 грн. за рік (10.02.2023 отримано платником особисто); ППР від 28.04.2023 № 249076-2417-0483 на суму 80 872,46 грн. за 2023 рік (12.06.2023 в порядку визначеному ст. 42 ПКУ направлено засобами поштового зв`язку «Укрпошта» рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу фізичної особи ОСОБА_1 ). Поштове відправлення повернуто до ГУ ДПС 27.06.2023 з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Станом на 25.10.2023 в ІКП платника обліковується податковий борг по орендній платі з фізичних осіб у сумі 168777,73 гривень.

Позивач, не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 18.09.2023 № 0739533-2417-0483-UА12060170010585703, №0739534-2417-0483-UА 12060170010585703, № 0739535-2417-0483-UA2060170010585703, а також від 18.11.2022 № 2098928-2417-0483 та від 28.04.2023 № 249076-2417-0483, вважаючи їх протиправними, прийнятими за відсутності правових підстав, звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються нормами Податковим кодексом України (далі - ПК України в редакції на час спірних відносин).

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно до пунктів 36.1 - 36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

За змістом пункту 10.1 статті 10, пункту 265.1 статті 265 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю є податком на майно та належать до місцевих податків.

Щодо нарахувань податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Стаття 266 ПК України регулює питання, пов`язані з податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, згідно із підпунктом 266.1.1 пункт 266.1 статті 261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості.

До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться: а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку; б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей; в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування; г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки; ґ) будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки); е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо; є) інші будівлі.

В силу положень підпункту 266.3.1 статті 266 цього ж кодексу базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до положення підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України).

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України).

Згідно із підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів «а» або «б» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об`єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів «б» і «в» цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Пунктом 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 Податкового кодексу України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18.09.2023 відповідачем було нараховано ОСОБА_1 податкові зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» за 2020 рік на суму 10760,77 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0739533-2417-0483-UA12060170010585703 від 18.09.2023; за 2021 рік на суму 14913,00 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0739534-2417-0483-UA12060170010585703 від 18.09.2023; та за 2022 рік на суму 16155,75 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №0739535-2417-0483-UA12060170010585703 від 18.09.2023, за об`єкт нежитлової нерухомості будівля складу, загальною площею забудови - 497,1кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 (розрахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 2022 роки).

Підставою для нарахування податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 2022 роки стали дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 з 21.05.2019 є власником будівлі складу (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1814996712110), загальною площею забудови 497,1кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ; право власності припинено 06.09.2023.

За таких обставин, доводи представника позивача про те, що позивач не є власником жодних об`єктів нерухомого майна протягом 2020-2022 років (періодів, за який контролюючим органом визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки), а відтак не має обов`язку сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, тому що не є платником такого податку, безпідставні та спростовуються матеріалами справи.

Суд зазначає, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. При цьому, саме власники об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (фізичні та юридичні особи) є платниками цього податку. Для обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, контролюючий орган використовує: (1) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; або (2) відомості з оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документи на право власності; або (3) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та документів, наданих платником, у сукупності.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 27.02.2024 у справі №440/9997/22.

Позивач, заперечуючи, що не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у періоді, за який нараховано податок, не довів, що не був власником об`єкту житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_2 , яке підлягає оподаткування в силу положень статті 266 ПК України, при цьому не є предметом спору суми нарахованого податку.

За таких обставин, нарахування позивачу податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно із оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями є правомірним.

Щодо нарахувань податкових зобов`язань з орендної плати за землю.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим кодексом України.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Згідно підпунктом 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди (підпункт 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України).

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до пункту 288.4 статті 288 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами) .

Пунктом 288.7 статті 288 ПК України визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктом 286.5 статті 286 ПК України передбачено, що нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Нарахування фізичним особам сум земельного податку з підстав, визначених підпунктами в, г, д пункту 286.1 цієї статті, проводиться контролюючими органами виключно у разі надання зазначених даних такими фізичними особами.

Платники плати за землю мають право письмово або в електронній формі засобами електронного зв`язку (з дотриманням вимог, визначених пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу) звернутися до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації у контролюючих органах або за місцем знаходження земельних ділянок, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), для проведення звірки даних щодо: розміру площ та кількості земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктів 281.4 і 281.5 цієї статті; розміру ставки земельного податку; нарахованої суми плати за землю.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів або належним чином засвідчених копій таких документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган, до якого звернувся платник плати за землю, проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення разом з детальним розрахунком суми податку. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Відповідно до пункту 287.1. статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

За змістом пунктів 287.6, 287.7 статті 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Відповідно до абзацу першого пункту 287.5 статті 287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у строки, встановлені статтею 286 цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання (пункту 287.9 статті 287 ПК України).

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (частина перша статті 2 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Аналіз наведених правових норм у їх сукупності дає підстави для висновку, що платником орендної плати є землекористувач (орендар земельної ділянки), який зобов`язаний сплачувати орендну плату за земельну ділянку, що перебуває у його користуванні на підставі договору оренди. Обов`язок сплачувати орендну плату виникає у землекористувача з дня виникнення права користування земельною ділянкою. У разі припинення права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у користуванні у поточному році.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідачем нараховано позивачу податкове зобов`язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» за 2022 рік на суму 87905,27 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №2098928-2417-0483 від 18.11.2022, та податкове зобов`язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» за 2023 рік на суму 80872,46 грн., про прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №249076-2417-0483 від 28.04.2023.

Підставою для нарахування податкових зобов`язань з орендної плати за землю за 2022 2023 роки стали відомості, отримані відповідачем від Криворізької міської ради, щодо діючих договорів оренди.

Так, згідно з наданого до контролюючого органу переліку орендарів, між Криворізькою міською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (р.н.о.к.п. НОМЕР_3 ) (землекористувач) укладено договір оренди від 31.07.2020 земельної ділянки загальною площею 0,1535га (кадастровий номер 1211000000:06:208:0160), місцезнаходження земельної ділянки: АДРЕСА_2 , термін дії договору - до 31.07.2025.

Відомості щодо права оренди земельної ділянки площею 0,1535 га (кадастровий номер 1211000000:06:208:0160) на підставі договору оренди від 31.07.2020 відповідають відомостям в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Інформації щодо внесення змін до існуючого договору оренди землі від 31.07.2020 протягом 2022-2023 років (періодів, за який контролюючим органом нараховано податкові зобов`язання з орендної плати), розірвання договору оренди, визнання його недійсним, матеріали справи не містять.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач на підставі договору оренди від 31.07.2020 є користувачем земельної ділянки площею 0,1535 га (кадастровий номер 1211000000:06:208:0160) та, відповідно, платником орендної плати за землю, нарахування контролюючим органом позивачу податкових зобов`язань з орендної плати за землю за 2022-2023 роки є правомірним.

Зауваження представника позивача про те, що оскаржувані податкові оскаржувані податкові повідомлення-рішення не надсилались позивачу, а відтак відповідачем не виконано свій обов`язок, визначений Податковим кодексом України, безпідставні та не знайшли свого підтвердження.

За змістом підпункту 266.7.2. пункту 266.7 статті 266 ПК України, пункту 286.5 статті 286 ПК України податкові повідомлення-рішення формуються контролюючим органом та надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 42.1 статті 42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За змістом пункту 42.5. статті 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

При цьому, податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі (пункт 45.1 статті 45 ПК України).

Згідно із паспортними даними, зареєстроване місце проживання позивача: АДРЕСА_4 .

З матеріалів справи вбачається, що копія податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №2098928-2417-0483 від 18.11.2022 надіслана позивачу на адресу: АДРЕСА_4 , та отримана 10.02.2023 (а.с.26). Копія податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №249076-2417-0483 від 28.04.2023 надіслана позивачу на адресу: АДРЕСА_4 , однак поштове повідомлення повернуто відправнику з відміткою пошти від 12.06.2023 про невручення (а.с.27-28). Оскаржувані копії податкових повідомлень-рішень від 18.09.2023 надіслані позивачу на адресу: АДРЕСА_4 , однак поштове повідомлення повернуто 17.10.2023 відправнику з відміткою пошти про невручення.

Тож, в силу положень пунктів 42.2, 42.5 статті 42 Податкового кодексу України порушень відповідачем норм Податкового кодексу щодо надіслання та вручення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень матеріалами справи не встановлено.

Доводи представника позивача про те, що за цією адресою прописаний також його син ОСОБА_2 , а відтак відповідач має довести, що якому саме ОСОБА_1 були направлені поштові відправлення з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, не враховуються судом, оскільки позивачем не обґрунтовано не отримання поштової кореспонденції за адресою свого зареєстрованого місце проживання.

Суд зазначає, що платник податків повинен добросовісно користуватися своїми правами та обов`язками, в іншому випадку, зловживання своїми правами, ігноруючи обов`язки платники податків, уникаючи від отримання поштових відправлень від контролюючих органів, є нічим іншим як намаганням у такий спосіб перешкодити виконанню податкового контролю та, як наслідок, уникати відповідальності за порушення податкового законодавства.

Посилання представника позивача на те, що підпис на ксерокопії одного рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення у вигляді «Самичко» є підробленим, не прийнятні, оскільки не підтверджені належними та допустити доказами.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для висновку про порушенням відповідачем правил та процедур, тобто процедурних порушень, які б впливали юридичну силу оскаржуваного рішення, які стверджує позивач.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, згідно з принципом змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Натомість в даному випадку позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

За вказаних обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 18.09.2023 №0739533-2417-0483-UА12060170010585703, №0739534-2417-0483-UА12060170010585703, №0739535-2417-0483-UA2060170010585703, а також від 18.11.2022 № 2098928-2417-0483 та від 28.04.2023 № 249076-2417-0483 прийняті відповідачем на підставі, у межах та у спосіб, що передбачений законодавством України, відповідають критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що, в свою чергу, свідчить про відсутність правових підстав для їх скасування.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позов необґрунтований та задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст.9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: 49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова