Рішення

від 23.04.2024 по справі 340/9784/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року справа № 340/9784/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Трофімової Л.В. за участі секретаря судового засідання В.С.Проценко розглянув у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 340/9784/23 за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Кіровоградського окружного адміністративного суду (ЄДРПОУ 35084241, вул.Велика Перспективна 24, м.Кропивницький, 25006) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суддівської винагороди, ухвалив рішення.

І. ПРОЦЕДУРА /ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

24.11.2023 ОСОБА_1 . звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградського окружного адміністративного суду, просить:

- визнати протиправною бездіяльність Кіровоградського окружного адміністративного суду щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за жовтень 2023 року;

- стягнути з Кіровоградського окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суддівську винагороду за жовтень 2023 року у сумі 129 578.02 грн;

- допустити до негайного виконання рішення суду у частині стягнення суддівської винагороди за один місяць у сумі 129578.02 грн.

Ухвалою суду від 01.01.2024 прийнята позовна заява до свого провадження та залишена без руху, 01.02.2024 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін), 22.03.2024 здійснений перехід із спрощеного провадження до загального, зважаючи на статус позивача у проходженні публічної служби.

20.02.2024 вх. №9072/24 Кіровоградський окружний адміністративний суд просив здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача.

04.04.2024 вх.№ 17113/24 позивач надав до суду клопотання про закриття підготовчого судового засідання і розгляд без його участі.

10.04.2024 суд закрив підготовче провадження, призначив розгляд справи по суті на 23.04.2024.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що є суддею Кіровоградського окружного адміністративного суду і з 30.03.2022 перебуває у складі Збройних Сил України у зв`язку з мобілізацією. У серпні 2022 року дізнався, що припинене нарахування та виплата суддівської винагороди. 01.09.2022 звернувся до голови Кіровоградського окружного адміністративного суду про нарахування та виплату суддівської винагороди, проте відповідач листом від 05.09.2022 №19142/22 з покликанням на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ, яким внесено зміни до статті 119 Кодексу законів про працю України, повідомив про відсутність підстав для виплати середнього заробітку на час мобілізації позивача. Вважає позивач протиправною невиплату суддівської винагороди за березень 2023 року у сумі 129578 грн 02 коп за час проходження військової служби під час мобілізації, вважає застосуванню належить стаття 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а не стаття 119 Кодексу законів про працю України. Позивач зазначає, що наказ від 19.07.2022 №161/к «Про припинення нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_2 » прийнятий відповідно до ч.3 ст.119 КЗпП України, проте предметом спору є невиплата суддівської винагороди, тому останній не впливає на суть спору. Згідно довідки відповідача від 02.09.2022 №80 нараховано та виплачено за травень і червень 2022 року відповідно по 129578.02 грн, за липень - 70678.02 грн, після 19.07.2022 нарахування припинене, тому порушення права на отримання суддівської винагороди виникло з моменту припинення.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач проти позову заперечив. 20.02.2024 вх.9072/24 надав відзив на позовну заяву та зазначив, що Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачене правове регулювання проходження суддею військової служби зі збереженням суддівської винагороди, тому застосуванню належать норми загального законодавства, зокрема Кодексу законів про працю України та Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що не передбачають виплату суддівської винагороди під час призову на військову службу судді у зв`язку з мобілізацією з одночасним отриманням грошового забезпечення. За загальним правилом застосуванню належать норми трудового законодавства (висновки ВС У справі №340/301/20, №200/9642/19-а). Відповідно до частини 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та статтею 119 КЗпП України була передбачена виплата середньої заробітної плати громадянам України, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, тому на позивачу в період з 30.03.2022 до 19.07.2022 здійснювалось нарахування та виплата середнього заробітку відповідно до статті 119 Кодексу законів про працю України, а не суддівської винагороди відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Відповідно до Закону України від 01.07.2022 №2352-1Х «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» припинена виплата позивачу середнього заробітку з 19.07.2022.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Указом Президента України №322/2009 від 13.05.2009 ОСОБА_1 (позивач) призначений строком на п`ять років суддею Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Указом Президента України №297/2017 від 28.09.2017 ОСОБА_1 призначений безстроково на посаду судді Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Наказом голови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30.03.2022 №53/к позивач увільнений від роботи з 30.03.2022 у зв`язку із перебуванням на військовій службі із збереженням місця роботи, займаної посади та середньої заробітної плати на період проходження військової служби під час мобілізації.

Наказом голови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 №161/к «Про припинення нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_2 » позивачеві припинена виплата середнього заробітку з 19.07.2022.

01.09.2022 позивач звернувся до відповідача з листом про виплату суддівської винагороди під проходження ним військової служби на час мобілізації.

Відповідач листом №19142/22 від 05.09.2022 повідомив позивача, що після призову на військову службу під час мобілізації у період з 30.03.2022 до 18.07.2022 здійснювалась виплата середнього заробітку відповідно до статті 119 Кодексу законів про працю України, проте з 19.07.2022 із врахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ, виплата середнього заробітку позивачу, починаючи з 19.07.2022 припинена.

Вважаючи бездіяльність відповідача у невиплаті суддівської винагороди за жовтень 2023 року у сумі 129578,02 грн такою, що суперечить вимогам щодо нарахування згідно статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», позивач звернувся до суду.

V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Відповідно до частини 1 статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Згідно із статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Згідно з частинами першою, другою статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до частин 4, 5, 7, 8 статті 135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 якщо суддя здійснює правосуддя у суді у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «Цілком таємно», - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «Таємно», - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.

Відповідно до частини 9 статті 135 Закону №1402-VIII обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Згідно із ч.2 ст.130 Конституції України та ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів», що узгоджується з принципом незалежності судді, який відповідно до пунктів 7, 8 частини 5 статті 48 Закону №1402-VIII забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

19.07.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-ІХ, яким у частині третій статті 119 Кодексу законів про працю України слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада», тобто виключено припис щодо збереження роботодавцем середнього заробітку працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення. Середній заробіток як соціальна гарантія для працівників на час виконання державних або громадських обов`язків перестав існувати в національному законодавстві.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2022 р. у справі №990/4/22 (провадження №11-105заі22) сформувала висновок, що під час здійснення правосуддя існують випадки, коли за певних умов суддя не може здійснювати правосуддя. Такі випадки поділяються на дві категорії. До першої категорії належать випадки, коли нездійснення правосуддя обумовлене поведінкою самого судді, зокрема відсторонення судді від посади у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, при проведенні кваліфікаційного оцінювання та застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Друга категорія охоплює випадки, коли суддя не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою. Наприклад, припинення роботи суду у зв`язку з військовими діями, стихійним лихом, нездійснення суддею правосуддя у разі ліквідації, реорганізації суду, перебуванням судді у відряджені, тимчасова непрацездатність, перебування у різного роду відпустках (основна, додаткова, соціальна), у зв`язку з мобілізацією відповідно до вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Верховний Суд України у постанові від 02 грудня 2008 року у справі № 21-1169во08 зазначив: норми права, що зазнавали змін, мають застосовуватися виключно у межах дії кожної з їх редакцій і не можуть бути застосовані за аналогією права.

Верховний Суд у справі № 340/507/22 від 10.01.2023 (п.45) зазначив: суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, що не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (п.23 постанови від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 ЄДРСР 88150172 така позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 23.05.2019 у справі № 910/5098/18, від 18.03.2019 у справі №910/5244/18, від 20.03.2019 у справі №910/7715/18, від 18.04.2019 у справі №910/5105/18, від 12.03.2019 у справі № 913/204/18).

Верховний Суд у справі №640/16224/19 (провадження №К/9901/22967/20) зауважує, що як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Відповідач не допустив протиправної бездіяльності у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 суддівської винагороди за жовтень 2023 року, позаяк керувався наказом від 19.07.2022 №161/к «Про припинення нарахування середнього заробітку у період проходження військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_2 », тому позовні вимоги в цій частині не належать задоволенню.

Оскільки у жовтні 2023 року суддівська винагорода позивачу у сумі 129578 грн 02 коп не нарахована, відсутні підстави для стягнення, відтак, позовні вимоги щодо негайного виконання рішення суду у частині стягнення суддівської винагороди за один місяць у сумі 129578.02 грн задоволенню не належать.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Верховний Суд у справі №340/5691/22 ЄДРСР 115484551 щодо не нарахування та не виплату суддівської винагороди за листопад 2022 року зупинив провадження у справі №340/5691/22 (касаційне провадження №К/990/24834/23) за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Ленінський районний суд міста Кіровограда, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суддівської винагороди - до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Верховний Суд у справі № 500/3844/22 ЄДРСР 113211450 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Державної судової адміністрації України на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2023 року у справі №500/3844/22 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського міськрайонного суду, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування наказу від 25 липня 2022 року «Про припинення збереження середнього заробітку ОСОБА_1», зобов`язання до вчинення дій.

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, що безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Шостий апеляційний адміністративний суд у справі №340/4980/23 ЄДРСР висновує: наказ №161/к голови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.07.2022 на час апеляційного оскарження є чинним та не оскаржений в установленому законом порядку, а тому підлягає виконанню. Враховуючи те, що відповідачем виплату позивачу середнього заробітку на час його увільнення припинено на підставі наказу від 19.07.2022 №161/к та законність цього наказу позивачем не ставиться під сумнів, оскільки позивачем він не оскаржується, колегія суддів дійшла висновку про відсутність протиправної бездіяльності з боку відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу суддівської винагороди за червень 2023 року, що як наслідок свідчить про відсутність підстав для задоволення позову. Аналогічних висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постанові від 23.11.2023 у справі № 340/5033/22. Верховний Суд ЄДРСР 117317834 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року у справі №340/4980/23 за позовом ОСОБА_1 до Кіровоградського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернув особі, яка її подала.

Верховний Суд у справі №340/5033/22 ЄДРСР 115145956 у п.52 зазначає: виходячи з визначених позивачем предмету і підстав позову, в цій справі суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відмову в позові через неоскарження наказу, який був підставою для вчинення оспорених дій (бездіяльності) відповідача; п.53 - чинність підстави для ненарахування та невиплати позивачу суддівської винагороди за вересень 2022 року - наказу в.о. голови Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19 липня 2022 року № 99/к, свідчить про відсутність у цьому спорі протиправної бездіяльності відповідача, що зумовлює відмову в задоволенні позовних вимог.

Цінність і значення має саме висновок Верховного Суду про те, як варто застосовувати певні норми, а не висновок про результат застосування певних норм до конкретних обставин справи. Результат правозастосування не можна перенести на інші справи так, щоб вони були частиною права. Від такого другого типу висновку, тобто висновку про результат застосування норми у певній справі (наприклад про існування підстав для задоволення позову), не можна відступити в іншій справі, не здійснивши при цьому фактичного перегляду результатів першої справи і не порушивши при цьому принципу res judicata ( ОСОБА_3 . Висновки Верховного Суду: формула висновку, його обов`язковість та механізм відступу / http://www.lsej.org.ua/8_2023/46.pdf).

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши доводи сторін, оцінивши докази, з`ясувавши обставини справи та урахувавши преюдиційні факти щодо неоскарженого позивачем індивідуального акту - наказу від 19.07.2022 №161/к, зважаючи на ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч.5 ст.242 КАС України, суд доходить висновку про те, що відповідач довів відсутність протиправної бездіяльності у спірних правовідносинах, тому у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Позивач на підтвердження звільнення від сплати судового збору покликався на п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», про статус УБД не повідомляв і на п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» як військовослужбовець не покликався (від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків).

Оскільки спір вирішений не на користь позивача, то судові витрати не розподіляються згідно ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 5-16, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21.

Копію рішення направити сторонам справи:

позивач: ОСОБА_1 [РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ];

відповідач: Кіровоградський окружний адміністративний суд [ЄДРПОУ 35084241, вул.Велика Перспективна 24, м.Кропивницький, 25006].

Рішення суду складене 23.04.2024.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА