Рішення

від 18.04.2024 по справі 638/16528/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/16528/21

Провадження № 2/638/716/24

РІШЕННЯ

Іменем України

18 квітня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання - Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алейнікова Катерина Леонідівна, Головне управління ДМС у Харківській області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алейнікова Катерина Леонідівна, Головне управління ДМС у Харківській області про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування запису про державну реєстрацію права власності, відновлення запису про державну реєстрацію, поновлення реєстрації,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алейнікова Катерина Леонідівна, Головне управління ДМС у Харківській області про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування запису про державну реєстрацію права власності, відновлення запису про державну реєстрацію, поновлення реєстрації, в якому просила суд:

1) визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , від 13 жовтня 2021 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «АНАЛІТИК ФІНАНС» (код ЄДРПОУ № 43520972) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний код № НОМЕР_1 ), зареєстрований в реєстрі № 4047 Приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Алейніковою Катериною Леонідівною;

2) скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Алейнікової Катерини Леонідівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (ідентифікаційний код № НОМЕР_1 );

3) скасувати запис про державну реєстрацію права власності номер: 16201658 про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (ідентифікаційний код № НОМЕР_1 ) на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 48,9 кв.м, житловою площею 29,8 кв.м.;

4) відновити запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 (ідентифікаційний код № НОМЕР_2 ) на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 48,9 кв.м, житловою площею 29,8 кв.м.;

5) зобов`язати Головне управління ДМС у Харківській області вчинити дії щодо поновлення реєстрації ОСОБА_1 (ідентифікаційний код № НОМЕР_2 ) за адресою АДРЕСА_1 та членів її сім`ї ОСОБА_3 (ідентифікаційний код № НОМЕР_3 ).

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 19 травня 2004 року уклала з ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» Кредитний договір № 289, за умовами якого отримала в кредит на 15 років до 17 травня 2019 року грошові кошти у розмірі 25000 доларів США. Також 19.05.2004 між ТОВ банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладений Договір іпотеки та Договір поруки між ТОВ банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 . 19.05.2004 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладений Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

11.02.2015 між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та Державна Іпотечна Установа укладений Договір гро відступлення прав вимоги. 06.05.2015 на адресу позивача надійшов лист від ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з назвою Вимога досудового стягнення.

17.09.2015 Публічне акціонерне товариство банк «ФІНАНСИ ТА КРЕДИТ» було віднесено до категорії неплатоспроможних.

15.10.2015 на адресу позивача надійшов лист від Державної Іпотечної Установи з назвою Повідомлення про відступлення права вимоги. Таким чином Державна Іпотечна Установа є новим Кредитором та іпотекодержателем за Кредитним договором № 289 від 19.05.2004 року.

18.05.2021 позивач направила до Державної Іпотечної Установи Заяву про проведення реструктуризації. 31.05.2021 року на адресу ОСОБА_1 надійшов лист № 2311/32/28 за підписом Радника Голови Правління Державної іпотечної установи Соболева Олександра . 18.06.2021 року на адресу Позивача ОСОБА_1 надійшов лист № 2602/32 за підписом Начальника Управління по роботі з проблемними боргами Меркушева Олексія .

19.08.2021 позивач направила на адресу Національного Банку України скаргу на рішення, дії та бездіяльність Начальника Управління по роботі з проблемними боргами Меркушева Олексія під час розгляду Заяви про проведення реструктуризації від 18.05.2021 року. Таку ж скаргу надіслано на адресу Кабінету Міністрів України.

26.08.2021 на адресу ОСОБА_1 надійшов лист № 26/08/21-2 від ТОВ «Аналітік Фінанс» з назвою Вимога про усунення порушення виконання зобов`язання, погашення заборгованості та попередження про стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання вимоги за підписом Директора ОСОБА_8 .

29.09.2021 позивач ОСОБА_1 направила до Печерського районного суду м. Києва позовну заяву про захист прав споживача, встановлення розміру зобов`язання, визнання зобов`язання за Кредитним договором припиненим та визнання іпотеки за Договором іпотеки припиненою до відповідача 1: Державна іпотечна установа, Відповідача 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс», Третя особа 1: ОСОБА_4 , Третя особа 2: Національний Банк України, Третя особа 3: Кабінет Міністрів України.

13 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс» та ОСОБА_2 укладено Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений ПНХМНО Алейніковою К.Л. за № 4047.

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 без належних правових підстав набув право власності на предмет іпотеки - квартиру, яка належала позивачу, оскільки станом на момент реєстрації за ним права власності на спірну квартиру Договір іпотеки фактично припинений, заборгованості у позивача за кредитним договором перед кредитором «Державна Іпотечна Установа» відсутня, про нового кредитора інформація не надавалась позивачу. Позивач вважає дії реєстратора неправомірними, оскільки були відсутні правові підстави для реєстрації права власності на предмет іпотеки, а реєстрація права власності на спірну квартиру була здійснена без достатніх правових підстав, з порушенням положень Закону України «Про іпотеку», оскільки з новим кредитором не укладався договір про задоволення вимог іпотекодержателя, вимогу про усунення порушень за кредитним договором позивач особисто від нового кредитора не отримувала, реєстраційні дії квартири здійснені за відсутності документа, що посвідчує проведення оцінки предмета іпотеки. Новий Кредитор ТОВ «АНАЛІТИК ФІНАНС» не є належним іпотекодержателем. Також не проведена реструктуризація зобов`язання за кредитним договором.

По-перше, позивач зазначає, що ТОВ «АНАЛІТИК ФІНАНС» не повідомило боржника про укладення Договору про відступлення права вимоги з Державною Іпотечною Установою. Так, 10 вересня 2021 року на адресу позивача надійшла Вимога від 26.08.2021 року за № 26/08/21-2 про усунення порушення виконання зобов`язання, погашення заборгованості та попередження про стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання вимоги. Однак про цю вимогу позивач дізналась лише 29.10.2021 від своєї дочки, яка забула цю вимогу передати позивачці. У цій вимозі позивач дізнався про нового кредитора - ТОВ «АНАЛІТИК ФІНАНС». Однак позивач зазначає, що кредитним договором № 289 від 19.05.2004 не було передбачено право кредитодавця відступати свої права за цим договором на свій розсуд без будь-якого погодження з позичальником. Позивач зазначає, що всупереч вимогам закону, ТОВ «АНАЛІТИК ФІНАНС» не надало їй копії Договору № б/н про відступлення права вимоги, а тому вона має всі підстави не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Крім того, зазначає, що необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог. Позов про стягнення заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителя на користь кредитора останній на подавав та судові рішення з цього приводу відсутні. Позивач наголошує, що на момент укладення договору про відступлення права вимоги заборгованість відсутня і зобов`язання за Кредитним договором не існує. Позивач зазначає, що в Листі від 18.06.2021 року вказано, що дійсний обсяг прав первісного кредитора - Державна Іпотечна Установа за кредитним договором становить 25570,50 доларів США, проте за Договором до нового кредитора перейшло право вимоги на суму 2158638,80 грн, що є більшим ніж в три рази попереднього.

Також позивач зазначає, що оскільки новий кредитор ТОВ «АНАЛІТИК ФІНАНС» не повідомив її у належний спосіб про укладення Договору про відступлення права вимоги з Державною Іпотечною Установою, тому у неї не було законних підстав вчиняти будь-які дії, пов`язані з погашенням неіснуючої заборгованості або вести переговори з компанією, яка не повідомила про свої повноваження та про свій статус у кредитному договорі.

По-друге, 10 вересня 2021 року на адресу ОСОБА_1 надійшла Вимога від 26.08.2021 року за № 26/08/21-2 про усунення порушення виконання зобов`язання, погашення заборгованості та попередження про стягнення на предмет Іпотеки в разі невиконання вимоги. Про цю вимогу позивач дізналася лише 29.09.2021 року від своєї дочки, яка забула цю вимогу передати.

Таким чином були відсутні докази отримання ОСОБА_1 письмової вимоги від ТОВ «АНАЛІТИК ФІНАНС» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності. Позивач вважає, що продаж квартири відбувся передчасно, оскільки що з часу отримання та ознайомлення позивачем з вимогою, починаючі з 29.09.2021 року до 13.10.2021 року, пройшло не 30 днів як це передбачено самою вимогою, а 15 днів, після чого квартира була продана за договором купівлі-продажу. Позивач вважає, що вимога є незаконною, тому як не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки. Позивач вважає, що вимога є незаконною, оскільки квартира використовується як місце постійного проживання позивача та його сім`ї і є єдиним житлом, у власності позивача не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

По-третє, щодо продаж предмету іпотеки відбувся без проведення обов`язкової реструктуризації зобов`язання позичальника за кредитним договором, наданим в іноземній валюті, отже дії, пов`язані з продажем іпотечної квартири є протиправними та передчасними.

По-четверте, передбачений пунктом 11.3. Договору іпотеки спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя - Згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя що містяться в п. 11.3.1. та п. 11.3.2. шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку встановленого ст.37 Закону України «Про іпотеку», - є нічим іншим ніж відсилкою на Закон України «Про іпотеку», а не застереженням. Згідно з положеннями ст. 33 та ст. 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції від 05.06.2003 року, позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виключно на підставі окремого договору і виключно у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання. Позивач зазначає, що звернулася до суду з позовом про встановлення розміру зобов`язання, визнання зобов`язання за Кредитним договором припиненим та визнання іпотеки за Договором іпотеки припиненою. Оскільки на час укладення спірного договору купівлі-продажу спір у Печерському районному суді м. Києва не вирішений, тому ТОВ «АНАЛПИК ФІНАНС» вчинило передчасні та протиправні дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки. На переконання позивача, ТОВ «АНАЛІТИК ФІНАНС» не мав право вчиняти дії з зверненням стягнення на предмет іпотеки при наявності спору про встановлення розміру зобов`язання, а тому застосоване застереження ст. 37 Закону України «Про іпотеку» є передчасним та протиправним.

По-п`яте, продаж квартири відбувся без оцінки іпотечної квартири, а тому процедура звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку порушена.

По-шосте, договір купівлі-продажу від 13 жовтня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АНАЛІТИК ФІНАНС» та ОСОБА_2 укладений є недійсним, а саме вчинений під впливом обману, оскільки справі Договір купівлі-продажу квартири укладений під впливом обману продавець повідомив покупцю неправдиві відомості про власника квартири та про начебто існуючу ОСОБА_1 заборгованість за Кредитну договором.

По-сьоме, директор ТОВ «Аналітик Фінанс» ОСОБА_8 під час підписання Договору купівлі-продажу квартири не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки не був призначений на посаду директора в установлений законом та установчими документами ТОВ спосіб, а нерухоме майно, власником якого було начебто ТОВ, вибуло з володіння товариства поза його волею.

По-восьме, спірний Договір купівлі-продажу укладений сторонами, коли закон вимагав отримання ліцензії за КВЕД:

№ 64.99 Другие виды финансовых услуг, за исключением услуг страховых и пенсионных фондов, не отнесенные к прочим категориям;

№ 64.19 Другие виды денежно-кредитного посредничества;

№ 64.91 Финансовый лизинг;

№ 64.92 Прочие виды кредитования;

Оскільки зазначені послуги вважаються фінансовими і регулюються Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а ТОВ «Аналітик Фінанс» надає їх без отримання відповідної ліцензії, позивач вважає, що є правові підстави для визнання договору купівлі-продажу недійсним.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 просив у задоволенні позовних вимог відмовити з мотивів, зазначених у письмових пояснення ТОВ «Аналітик Фінанс».

У письмових поясненнях третьої особи ТОВ «Аналітик Фінанс» просило у задоволенні позовних вимог відмовити з наступних підстав. По-перше, ТОВ «Аналітик Фінанс», відповідно до Договору №б/н про відступлення права вимоги є правонаступником Державної іпотечної установи за Кредитним договором № 289 від 19 травня 2004 року та за Іпотечним договором від 19 травня 2004 року щодо 2-кімнатної квартири, загальною площею - 48,9 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

12 серпня 2021 року на адресу позичальника та іпотекодавця ОСОБА_1 направлено повідомлення про відступлення вимоги. Третя особа зазначає, що належних та допустимих доказів того, що в момент підписання договору про відступлення права вимоги не було додержано вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, матеріали справи не містять, а тому доводи позивача про неповідомлення її про заміну кредитора не відповідають дійсності та не ґрунтуються на законі. Товариство повідомило боржника про відступлення прав вимоги, оскільки саме новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків, на відміну від боржника, який має виконати свої зобов`язання первісному кредитору. Однак позивачем не було виконано своїх обов`язків щодо погашення заборгованості за кредитним договором ані первісному кредитору, ані останньому.

По-друге, 26.08.2021 на адресу позичальника та іпотекодавця ОСОБА_1 направлено вимогу про усунення порушення виконання зобов`язання, погашення заборгованості та попередження про стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання вимоги. Повідомлення направлено цінним листом з описом вкладення та повідомленням про його вручення. Вказаний лист ОСОБА_1 отримала 10.09.2021, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення та її підпис на ньому. Зі змісту вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, отриманої ОСОБА_1 , вбачається, зокрема, і повідомлення про відступлення кредиту на користь ТОВ «Аналітик Фінанс». Вказані обставини підтверджує також ОСОБА_1 в своєму позові. Таким чино, Відтак, боржниця була повідомлена як про заміну кредитора (як останнього, так і колишніх) у зобов`язанні, так і про наслідки застосування позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки.

По-третє, станом на момент направлення вимоги, заборгованість ОСОБА_1 склала 2159638,80 грн. Повідомлення направлено цінним листом з описом вкладення та повідомленням про ного вручення. Вказаний лист ОСОБА_1 отримала 10.09.2021. Таким чино, ТОВ «Аналітик Фінанс» було здійснено всі дії повідомлення іпотекодавця про початок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, а тривале ігнорування вимог кредитора та ухилення від отримання поштової кореспонденції з боку боржниці не спростовує правомірності дій іпотекодержателя.

По-четверте, у урахуванням умов укладеного між сторонами іпотечного договору, зокрема п.п. 11, 11.3, 11.3.2., якими передбачено можливість задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені, ТОВ «Аналітик Фінанс» мало право у позасудовому порядку задовольнити свої вимоги обраним шляхом на підставі вказаного застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

По-п`яте, заборгованість позичальника не підлягала обов`язкові реструктуризації, оскільки станом на 1 січня 2014 року у кредитора обліковувалась прострочена заборгованість за Кредитним договором і за боржницею зареєстровано інше житлове нерухоме майно, а саме житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 .

По-шосте, доводи позивача про те, що продаж квартири відбувся без оцінки іпотечної квартири не відповідають дійсності, оскільки умовами оспорюваного договору купівлі-продажу, ринкова вартість предмета договору на підставі звіту з незалежної оцінки складеної ТОВ «Консалтинг-Експерс» майна складає 841000,00 грн.

По-сьоме, оспорюваний договір купівлі-продажу від продавця ТОВ «АНАЛІТИК ФІНАНС» укладений ОСОБА_8 , що призначений на посаду директора Товариства на підставі Наказу №3 «Про призначення директора». Також, повноваження директора розкриті в Статуті Товариства.

ОСОБА_1 в порядку ст. 43 ЦПК України 21 листопада 2022 року та 10 лютого 2023 року подано додаткові пояснення щодо позову, в яких остання, посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 20.03.2019 у справі № 306/2053/16-ц, зазначила, що ані з боку відповідача, ані з боку ТОВ «Аналітик Фінанс» не надано до суду ані зазначеного вище звіту з незалежної оцінки майна, складеного ТОВ «Консалтинг-Експрес І», ані будь-якого іншого звіту про оцінку предмету іпотеки. Тим більше, викликає сумніви з приводу правильності визначення вартості заставленого майна, оскільки у вимозі ТОВ «Аналітик Фінанс» від 26.08.2021р. про усунення порушення виконання зобов`язання, погашення заборгованості та попередження про стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання вимоги зазначено, що стягнення предмета іпотеки (квартири) в порядку ст. 37, 38 ЗУ «Про іпотеку» відбудеться за оціночною вартістю орієнтовно в розмірі 1200000,00 грн, що на 359000,00 грн перевищує розмір вартість майна, вказану в договорі купівлі-продажу. З огляду на відсутність експертної оцінки предмета іпотеки на час набуття його у власність відповідачем та заниження реальної вартості предмета іпотеки, відсутні правові підстави вважати дотримання справедливого балансу інтересів сторін кредитних правовідносин внаслідок вчинення державним реєстратором оскаржуваних у цій справі дій.

Крім того, позивач зазначив, що враховуючи положення ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України, 17 листопада 2019 року припинилось нарахування штрафних санкцій за Кредитним договором. ТОВ «Аналітик Фінанс» право вимоги за вказаним Кредитним договором набуло відповідно до Договору відступлення прав вимоги від 10.08.2021 майже через два роки після спливу шести місяців від дня, коли зобов`язання за Кредитним договором мало бути виконано, а отже ТОВ «Аналітик Фінанс» втратило право нарахування будь-яких штрафних санкцій за вказаним Кредитним договором, в тому числі штрафу - 100,00 (сто) гривень за прострочку повернення Кредитних коштів та пені із розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочки. З огляду на викладене, розмір заборгованості позивача - 2159638,80 грн, сплати якого протягом 30-ти днів вимагало ТОВ «Аналітик Фінанс» від ОСОБА_1 згідно вимоги від 26.08.2021 про усунення порушення виконання зобов`язання, погашення заборгованості та попередження про стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання вимоги, є не законним та необґрунтованим. Таким чином, під час проведення реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на належну позивачу квартиру за адресою АДРЕСА_1 , на нового власника - ОСОБА_2 , згідно спірного договору купівлі-продажу квартири від 13.10.2021, було використано адресовану ОСОБА_1 незаконну вимогу. Відтак, заявлена з боку іпотекодержателя - ТОВ «Аналітик Фінанс» вимога до ОСОБА_1 щодо сплати боргу в розмірі 2159638,80 грн є такою, що не відповідає законодавству, а отже відсутні правові підстави для відчуження належної позивачу іпотечної квартири та реєстрація права власності на неї на нового власника - ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 29 жовтня 2021 року вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 , та шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам та іншим органам з належними повноваженнями здійснювати реєстрацію місця проживання будь-яких осіб у квартирі АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 07 лютого 2022 року витребувано у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Алейнікової Катерини Леонідівни завірену копію реєстраційної справи щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на квартиру АДРЕСА_1 ; витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс» копію договору про відступлення права вимоги, укладеного з Державною іпотечною установою за кредитним договором №289 від 19.05.2004 року.

Копія ухвали від 07 лютого 2022 року неодноразово надсилалася приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Алейніковій Катерині Леонідівні засобами поштового зв`язку та електронною поштою, однак ухвала залишилася без виконання, причини невиконання ухвали суду не повідомлено. В реєстрі приватних нотаріусів відсутні відомості щодо здійснення нотаріальної діяльності на території України приватним нотаріусом Алейніковою Катериною Леонідівною.

12 березня 2024 року судом було надіслано запит начальнику відділу з питань нотаріату у Харківській області Управління нотаріату Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Волику Дмитру Сергійовичу щодо надання інформації про здійснення нотаріальної діяльності приватним нотаріусом Алейніковою Катериною Леонідівною, її актуальну адресу робочого місця, відомі засоби зв`язку, зокрема номер телефону та електронну пошту.

Станом на час розгляду справи відповідь на запит суду не надійшла, причини ненадання інформації суду не повідомлено. Враховуючи достатність та повноту наявних в матеріалах справи доказів, з огляду на тривалий розгляд справи, провадження у якій відкрито 09 грудня 2021 року, з метою забезпечення гарантованого державою права сторін на розгляд справи упродовж розумного строку, суд вважає за доцільне розглянути справу без урахування витребуваних судом доказів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про судове засідання, причини неявки суду не повідомили, з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталися. Враховуючи положення ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутністю третіх осіб.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 травня 2004 року між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 289, за умовами якого банк надав позичальник в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності кредитні кошти у сумі 25000 доларів США зі сплатою процентів за ставкою 14,5% річних в перший рік дії договору, наступний розмір процентної ставки підлягає щорічному перегляду згідно п. 4.7 Договору. Позичальник зобов`язується повністю повернути кредитні кошти до 17 травня 2019 року шляхом внесення відповідної суми коштів на спеціальний рахунок. Щомісячний платіж здійснюється в строк до 10 числа кожного місяця шляхом внесення ануїтетного платежу у розмірі 342,00 доларів США.

Також 19 травня 2004 року між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки, посвідчений Приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Палєвою ОМ. та зареєстрований в реєстрі № 721, за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 48,9 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м. Квартира передається в іпотеку як забезпечення поверення Кредитних ресурсів за Кредитним договором № 289 від 19 травня 2004 року на суму 25000 доларів США строком до 17 травня 2019 року, а також процентів за користування кредитними ресурсами, виходячи із процентної ставки 14,5 процентів річних, комісійної винагороди за основним зобов`язанням, неустойки за цим договором або за основним зобов`язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих простроченням платежів за основним зобов`язанням, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначному на момент фактичного задоволення вимог. Узгоджена сторонами вартість предмету іпотеки, враховуючи ліквідаційну оцінку, викладену у звіті про оцінку майна № 08/04 від 07 травня 2004 року, наданого ТОВ «Дельта-Консалтинг», становить 190670,00 грн.

11 лютого 2015 року між Державною іпотечною установою та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено Договір відступлення права вимоги № 17/4-В, згідно п. 1.2 якого Державна іпотечна установа набула усіх права вимоги за договорами (кредитними, іпотеки, поруки тощо), вказаними у додатках до цього Договору. Відповідно до п. 2.1. Договору, пункт 1.2 цього Договору набирає чинності в день прийняття рішення Національним Банком України рішення про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних або на наступний календарний день після настання сукупності обставин, визначених пп. 2.1.1. Договору, та однієї з обставин, визначеної пп. 2.1.2 цього Договору або 2.1.3. цього Договору або 2.1.4 цього Договору.

Листом від 06 травня 2015 року за вих. № 22.1-3/23129 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» надіслало на адресу ОСОБА_1 Вимогу досудового стягнення, в якій повідомило позичальника, що за кредитним договором № 289 від 19.05.2004 виникла прострочена заборгованість у розмірі 11419,67 грн станом на 06.05.2015. Роз`яснено можливість погашення простроченої заборгованості протягом 5 банківських днів з дати отримання листа.

17 вересня 2015 року Національним Банком України видано постанову № 612 «Про віднесення ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до категорії неплатоспроможних.

15 жовтня 2015 року листом за вих. № 7459/11/2, Державна іпотечна установа надіслала на адресу ОСОБА_1 Повідомлення про відступлення прав вимоги, в якому повідомила позичальника, що на підставі Договору відступлення прав вимоги № 17/4-В від 11.02.2015, який набрав чинності 17.09.2015, Державна іпотечна установа є новим кредитором за договорами: 1) Кредитний договір № 289 від 19.05.2004; 2) Іпотечний договір від 19.05.2004, який виступає в якості забезпечення виконання зобов`язань, що випливають за основним договором; 3) Договір поруки. Зазначено, що позичальнику необхідно утриматися від оплати будь-яких коштів в погашення боргу на рахунки ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», звернутися до Державної іпотечної установи для узгодження подальших заходів щодо заборгованості за основним зобов`язанням, отримати від ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» довідку про поточний стан заборгованості за іпотечним кредитом та отримати правовстановлюючі документи на нерухоме майно, що передано в іпотеку.

05 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Державної іпотечної установи із запитом про надання інформації, в якому просила надати роз`яснення чи підлягає реструктуризації кредит за Кредитним договором № 289 від 19.05.2004 на виконання Закону України № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», виготовити та надати повний розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 289 від 19.05.2004 з урахуванням вимог Закону України № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», надати роз`яснення чи підлягає реструктуризації кредит за Кредитним договором № 289 від 19.05.2004 на виконання Закону України № 1382-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб», виготовити та надати повний розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 289 від 19.05.2004 з урахуванням вимог Закону України № 1382-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб».

18 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Державної іпотечної установи із заявою про проведення обов`язкової реструктуризації зобов`язань за Кредитним договором № 289 від 19.05.2004.

31 травня 2021 року Державна іпотечна установа надіслала засобами поштового зв`язку на адресу ОСОБА_1 листа за вих. № 2311/32/28, в якому повідомила, що на момент набуття ДІУ прав вимоги відповідно до умов Договору № 17/4-В станом на 17.09.2015, заборгованість за договором № 289 від 19.05.2004 складає 13365,70 доларів США, без врахування відсотків за користування кредитними коштами, пені та інших платежів у порядку, визначеному кредитним договором, що підтверджується Банком. За період з 17.09.2015 до 28.05.2021 грошових коштів від позичальника в рахунок погашення заборгованості не надходило. Згідно Актів звірки, що складалися між Установою та Уповноваженою особою на ліквідацію Банку, з дати відступлення права вимоги за кредитним договором, позичальником в рахунок погашення кредитної заборгованості платежів не здійснювалося. Станом на 28 травня 2021 року заборгованість за кредитним договором складає 25433,05 доларів США, з яких 13365,70 доларів США - тіло кредиту, 12067,35 доларів США - прострочені відсотка за період з 01.10.2015 до 28.05.2021.

Листом від 18.06.2021 за вих. № 7602/32, надісланим засобами поштового зв`язку на адресу ОСОБА_1 , Державна іпотечна установа повідомила позичальнику, що не може задовольнити клопотання провести реструктуризацію кредитної заборгованості, оскільки відповідно до вимог Закону України № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився). ДІУ зазначило, що на дату подання заяви про реструктуризацію у позичальника закінчився термін дії Кредитного договору, встановлений п. 3.2 Розділу 3 «Порядок видачі та повернення кредитних ресурсів», згідно якого позичальник зобов`язався повністю повернути кредитні ресурси до 17 травня 2019 року.

10 серпня 2021 року між Держаною іпотечною установою (первісний кредитор) та ТОВ «Аналітик Фінанс» (новий кредитор) укладено Договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. за реєстровим № 1375, за умовами якого первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв всі права вимоги за: - Кредитним договором № 289 від 19 травня 2004 року, - Іпотечним договором між ТОВ Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 від 19 травня 2004 року, посвідчений Приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Палєвою ОМ. та зареєстрований в реєстрі № 721, щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; - Договором поруки від 19 травня 2004 року.

12 серпня 2021 року листом за вих. № 10/08/21-7 Товариством з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс» на адресу ОСОБА_1 , зазначену у Договорі іпотеки, а саме: АДРЕСА_1 , поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про його вручення (номер поштового відправлення в АТ «Укрпошта» 6100354381539 від 13.08.2021) надіслано Повідомлення про відступлення прав вимоги, в якому зазначено, що 10 серпня 2021 року було укладено Договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. за реєстровим № 1375, за яким право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором, іпотечним договором та договором поруки перейшло до ТОВ «Аналітик Фінанс», яке з 10 серпня 2021 року є новим кредитором за вказаними зобов`язаннями. У зв`язку з цим новий кредитор просив здійснювати усі платежі за договором на реквізити нового кредитора.

26 серпня 2021 року за вих. № 26/08/21-2 на адресу ОСОБА_1 , зазначену у Договорі іпотеки, а саме: АДРЕСА_1 , направлено Вимогу про усунення порушення виконання зобов`язання, погашення заборгованості та попередження про стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання вимоги. Вимогу надіслано цінним листом з описом вкладення та повідомленням про його і вручення (номер відправлення в АТ «Укрпошта» 6105247122930 від 26.08.2021). У Вимозі ТОВ «Аналітик Фінанс» повідомило позивальника, що її борг складає 2159638,80 грн (два мільйони сто п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот тридцять вісім гривень 80 копійок). Борг виник в результаті невиконання грошового зобов`язання за Кредитним договором № 289 від 19 травня 2004 року. Кредитор надав можливість позичальнику сплатити борг добровільно у розмірі 2159638,80 грн протягом 30-ти днів.

ТОВ «Аналітик Фінанс» попередило, що у випадку відмови від добровільної сплати боргу протягом 30-ти днів, воно буде вимушене провести збільшення вимог та розпочати процедуру примусового стягнення боргу, а саме:

- підготувати пакет документів до суду або для виконавчого напису нотаріуса з подальшим відкриттям виконавчого провадження, з подальшим відшкодуванням збитків, судових витрат, виконавчого збору, мита та ін.;

- стягнення предмету іпотеки, а саме: 2-кімнатної квартири, загальною площею 48,9 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі способами, що передбачені статтями 37, 38 Закону України «Про іпотеку» (реєстрація право власності на користь іпотекодержателя або продаж третій особі від свого імені). Стягнення предмету іпотеки у такому випадку відбудеться за оціночною вартістю орієнтовно в розмірі 1200000,00 грн.

Матеріали справи не містять доказів отримання зазначеного листа позичальником ОСОБА_1 , однак остання у позовній заяви визнала, що поштове відправлення було вручене 10 вересня 2021 року. Вказана обставина також визнається третьою особою.

30 жовтня 2021 року між ТОВ «Аналітик Фінанс» та ОСОБА_2 укладено Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алейніковою К.Л. за № 4047.

Відповідно до умов договору ТОВ «Аналітик Фінанс», в особі директора ОСОБА_8, що є Іпотекодержателем за Іпотечним договором, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом продажу предмета іпотеки від свого імені, у порядку встановлено ст. 38 Закону України «Про іпотеку», посвідченим 19.05.2004 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Палєвою О.М. за реєстровим № 721, зі всім змінами та доповненнями, та договору відступлення права вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н.В. за реєстровим № 1375, іпотекодавцем за яким є ОСОБА_1 , передало у власність ОСОБА_2 , на підставі іпотечного застереження відповідно до умов іпотечного договору № 721 від 19.05.2004, нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 48,9 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м., що складається з двох кімнат. Продаж майна за домовленістю сторін визначається за ціною 530000 грн. Ринкова вартість Предмету договору на підставі звіту з незалежної оцінки майна (пароль за Єдиною базою даних звітів про оцінку: ДЛИЛЛН528815, складеного 12.10.2021 ТОВ «КОНСАЛТИНГ-ЕКСПЕРТ І») складає 841000,00 грн без ПДВ.

Щодо права ОСОБА_1 , яка не була стороною договору купівлі-продажу від 30 жовтня 2021 року оспорювати зазначений правочин, суд зазначає наступне.

Правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

Таким чином, захисту у суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес», як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного рішення Конституційного Суду України.

Таким чином, ОСОБА_1 наділена правом звернутися до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30 жовтня 2021 року.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно вимог статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За вимогами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підстави недійсності правочину передбачені ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, не має необхідного обсягу цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину не є вільним та не відповідає внутрішній волі особи; правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як на підставу недійсності оспорюваного договору купівлі-продажу ОСОБА_1 посилається на порушення вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, оскільки продаж квартири іпотекодержателем було здійснено з порушенням умов іпотечного договору та вимог Закону України «Про іпотеку», що свідчить про те, що правочин суперечить іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

За змістом статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

У справі, що розглядається, сторони іпотечного договору, а саме ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 , пунктами 11-11.3.2 узгодили, що за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у п.11.3.1 та 11.3.2 цього договору, а саме:

11.3.1 задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку» або

11.3.2 продаж іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Право вибору договору належить іпотекодержателю.

За таких обставин, аргументи позивача про відсутність договору про задоволення вимог іпотекодержателя як єдиної підстави для передачі в позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є безпідставним, оскільки не ґрунтуються на законі та є неприйнятними з огляду на усталену судову практику.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Визначена у частині першій статті 35 Закону України «Про іпотеку» процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02 червня 2019 року у справі № 205/578/14-ц).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.

Іпотекодержатель на підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки у силу зазначених норм матеріального права зобов`язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц).

Підтвердженням надіслання банком іпотекодавцю письмової вимоги щодо усунення порушень виконання зобов`язання, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її отримання, є повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року № 211.

Отже, наведені норми спрямовані на фактичне повідомлення боржника, аби надати йому можливість усунути порушення, і цим запобігти зверненню стягнення на майно боржника. Тому повідомлення боржника слід вважати здійсненим належним чином за умови, що він одержав або мав одержати повідомлення, але не одержав його з власної вини. Доказом належного здійснення повідомлення може бути, зокрема, повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення.

Такі правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 521/18393/16-ц, від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Аналітик Фінанс» 26 серпня 2021 року надіслало на адресу іпотекодавця листом з оголошеною цінністю вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, в яких також попереджало ОСОБА_1 про намір іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки.

Доводи позивача про те, що вона зі змістом вимоги ознайомилася лише 29 вересня 2021 року, всупереч вимогам ч. 6 ст. 81 ЦПК України ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджуються жодним належним та допустим доказом.

За таких обставин, доводи позивача про недотримання порядку здійснення звернення стягнення предмет іпотеки, зокрема щодо відсутності документа, який підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання вимоги, є безпідставними.

Щодо доводів позивача про те, що ТОВ «Аналітик Фінанс» не повідомило іпотекодавця в належний спосіб про заміну кредитора у зобов`язанні, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржник, кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Належних та допустимих доказів того, що в момент підписання договору про відступлення права вимоги не було додержано вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України, матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У постанові від 21 листопада 2018 року Верховний Суд зробив висновок про те, що відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 , яка зазначає, що не була у належний спосіб повідомлена про заміну кредитора, після відступлення права вимоги належним чином виконала зобов`язання перед Державною іпотечною установою, а тому зазначена обставина не може свідчити про звільнення від обов`язку погашення кредиту, або ставити під сумнів права ТОВ «Аналітик Фінанс» як кредитора у зобов`язанні за кредитним договором № 289 та іпотечним договором.

Щодо доводів позивача про те, що ТОВ «Аналітик Фінанс» повідомило приватному нотаріусу та покупцю завищений розмір заборгованості ОСОБА_1 , суд зазначає, що зазначена обставина не може бути підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 13 жовтня 2021 року, оскільки з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що ОСОБА_1 дійсно мала заборгованість за кредитним договором № 289, розмір якої станом на 28 травня 2021 року складав 25433,05 доларів США, що свідчить порушення виконання нею зобов`язання за кредитним договором, і відповідно наділяє іпотекодержателя згідно з п. 8.4.3 Договору іпотеки звернути стягнення на предмет іпотеки.

Таким чином, сама по собі незгода ОСОБА_1 з розміром заборгованості, без надання доказів погашення заборгованості за кредитним договором, не впливає на дійсність договору купівлі-продажу від 13 жовтня 2021 року. Позивач, вважаючи, що розмір заборгованості є меншим за вартість продажу предмету іпотеки не позбавлена права на підставі ст. 38 Закону України «Про іпотеку» на повернення їй різниці між вказаними сумами.

Щодо доводів позивача про відсутність звіту з незалежної оцінки майна, складеного ТОВ «Консалтинг-Експрес І», суд зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 306/2053/16-ц, про застосування якої до спірних правовідносин зазначає позивач, зазначено, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, яка має погоджуватись з власником майна при зверненні іпотекодержателем стягнення на іпотечне майно у позасудовий спосіб шляхом набуття на нього права власності. Відповідно, нездійснення оцінки предмету іпотеки на момент переходу права власності до іпотекодержателя є порушенням процедури звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку

Однак у справі, що розглядається склалися правовідносини, відмінні від тих, що склалися у справі № 306/2053/16-ц. Так, у справі № 306/2053/16-ц договір купівлі-продажу предмета іпотеки було укладено взагалі без проведення експертної оцінки предмету іпотеки, тоді як у справі, що розглядається, ТОВ «КОНСАЛТИНГ-ЕКСПЕРТ І» було складено звіт з незалежної оцінки майна, відповідно до якого ринкова вартість предмету договору складає 841000,00 грн без ПДВ, про що зазначено в п. 2.4 оспорюваного договору купівлі-продажу.

Згідно зі ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Всупереч зазначеним вище вимогам, позивачка, яка не погоджується з вартістю оцінки предмету іпотеки, під час розгляду справи не заявляла клопотань про витребування звіту з незалежної оцінки майна, складеного ТОВ «КОНСАЛТИНГ-ЕКСПЕРТ І» 12 жовтня 2021 року.

Таким чином, безпідставними є доводи позивача про недотримання вимог Закону України «Про іпотеку» під час звернення стягнення на предмет іпотеки.

Окрім того, ОСОБА_1 зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося з порушенням Закону України 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» та Закону України № 1382-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб», оскільки заборгованість за кредитним договором підлягала обов`язковій реструктуризації.

Суд відхиляє такі доводи позивача, оскільки з матеріалів справи вбачається, що Державна іпотечна установа листом від 18.06.2021 за вих. № 7602/32 розглянула заяву ОСОБА_1 та відмовила в проведенні реструктуризації кредитної заборгованості, оскільки відповідно до вимог Закону України № 1381-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, у разі наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився), тоді як на дату подання заяви про реструктуризацію у позичальника закінчився термін дії Кредитного договору, встановлений п. 3.2 Розділу 3 «Порядок видачі та повернення кредитних ресурсів», згідно якого позичальник зобов`язався повністю повернути кредитні ресурси до 17 травня 2019 року.

Таким чином, заборгованість позивача за кредитним договором, строк сплати якого на час подання заяви про проведення реструктуризації закінчився, не підлягала обов`язковій реструктуризації. Доказів того, що в судовому порядку зобов`язано кредитора провести реструктуризацію заборгованості за кредитним договором № 289, про що зазначено позивачем у позовній заяві, матеріали справи не містять. Сам по собі факт звернення ОСОБА_1 до суду із позовною заявою про зобов`язання провести реструктуризацію заборгованості таким доказом не є.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не доведено, що під час укладення договору купівлі-продажу від 13 жовтня 2021 року не було дотримано вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України, а тому, враховуючи презумпцію правомірності правочину, суд не вбачає підстав для визнання його недійсним з цієї підстави.

Окрім того, позивач, як на підставу недійсності правочину, посилалася на введення покупця в оману, тобто недотримання вимог ч. 3 ст. 203 ЦК України.

Разом з тим, всупереч вимогам ст. 12, 81 ЦПК України, якими передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження цієї обставини. Окрім того, відповідач ОСОБА_2 , який є покупцем за оспорюваним договором, у відзиві на позовну заяву не посилався на наявність цієї обставини, жодним чином не підтвердив, що був введений в оману під час укладення правочину, або про те, що його волевиявлення не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.

Також, як на підставу недійсності правочину, ОСОБА_1 посилалася на недотримання вимог ч. 2 ст. 203 ЦК України, оскільки ОСОБА_8 призначено директором ТОВ «Аналітік Фінанс» у відсутність належних доказів, які приватний виконавець Харківського міського нотаріального округу Алейнікова Катерина Леонідівна була зобов`язана в першу чергу дослідити та з`ясувати наявність повноважень у останнього до початку посвідчення Договору купівлі-продажу квартири.

Відповідно до змісту Договору купівлі-продажу від 13 жовтня 2021 року, договір від імені продавця ТОВ «АНАЛІТИК ФІНАНС» укладений ОСОБА_8 , який діє на підставі Статуту.

Частиною 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно ч. 1-4 ст. 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (в редакції станом на 13 жовтня 2021 року) виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є «директор», якщо статутом не передбачена інша назва.

Згідно з копією Наказу №3 «Про призначення директора» від 05 березня 2020 року ОСОБА_8 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ «Аналітик Фінанс» з 07 березня 2020 року.

Таким чином, ОСОБА_8 , будучи директором ТОВ «Аналітик Фінанс», 13 жовтня 2021 року у повному обсязі був наділений повноваженнями на підписання договору від імені юридичної особи ТОВ «Аналітик Фінанс».

За таких обставин, підстав для визнання договору купівлі-продажу від 13 жовтня 2021 року на підставі недотримання ч. 2 ст. 203 ЦК України немає.

Доводи позивача про те, що під час укладення оспорюваного договору ТОВ «Аналітик Фінанс» не мало ліцензій за КВЕД № 64.99, № 64.19, № 64.91 та № 64.92 не стосуються предмета доказування у справі, оскільки укладення договору купівлі-продажу не пов`язане із наданням зазначених послуг, які підлягають ліцензуванню.

За таких обставин, позивачем належними та допустими доказами не доведено, що під час укладання договору купівлі-продажу від 13 жовтня 2021 року були порушені вимоги ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а тому підстав для визнання такого правочину недійсним немає, у зв`язку з чим суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним Договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 , від 13 жовтня 2021 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «АНАЛІТИК ФІНАНС» (код ЄДРПОУ № 43520972) та ОСОБА_2 (ідентифікаційний код № НОМЕР_1 ), зареєстрований в реєстрі № 4047 Приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Алейніковою Катериною Леонідівною.

Позовні вимоги про скасування рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Алейнікової Катерини Леонідівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру, скасування запису про державну реєстрацію права власності на квартиру, відновлення запису про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на квартиру та зобов`язання Головного управління ДМС у Харківській області вчинити дії щодо поновлення реєстрації ОСОБА_1 та членів сім`ї за адресою АДРЕСА_1 , є похідними від позовних вимог про визнання недійсним Договору купівлі - продажу квартири, а тому суд відмовляє у їх задоволенні у повному обсязі.

Окрім того, суд звертає увагу, що позовні вимоги до ГУ ДМС в Харківській області про зобов`язання вчинити дії щодо поновлення реєстрації не підлягають задоволенню як з наведених вище підстав так і тому, що відповідно до чинного ЦПК України не можна зобов`язувати третю особу у справі виконати будь-які дії.

Так, сторонами в цивільному процесі, згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України, є позивач і відповідач.

Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня матеріальна і процесуальна заінтересованість у справі. Саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.

Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

Відповідний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, не вбачає підстав для вирішення питання про стягнення судового збору.

У зв`язку з повною відмовою в позові, суд на підставі ч. 9 ст. 158 ЦПК України скасовує заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 29 жовтня 2021 року.

Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 223, 263-265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс», приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алейнікова Катерина Леонідівна, Головне управління ДМС у Харківській області про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування запису про державну реєстрацію права власності, відновлення запису про державну реєстрацію, поновлення реєстрації - відмовити.

Заходи забезпечення позову у справі, вжиті ухвалою суду від 29 жовтня 2021 року, - скасувати.

Скасувати заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 , а також заборону суб`єктам державної реєстрації, державним реєстраторам та іншим органам з належними повноваженнями здійснювати реєстрацію місця проживання будь-яких осіб у квартирі АДРЕСА_1 , накладені ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2021 року (справа № 638/16528/21, провадження 2-з/638 /491/21).

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 квітня 2024 року.

Суддя І.П. Латка