Постанова

від 24.04.2024 по справі 619/4980/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 квітня 2024 року

м. Харків

справа №619/4980/23

провадження №22-ц/818/633/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у порядкуст. 369 ЦПК Українив м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків, спричинених забезпеченням позову,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Поповича Євгена Миколайовича на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 13 листопада 2023 року, постановлене суддею Нечипоренко І.М.

в с т а н о в и в :

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просила стягнути з відповідача майнову (грошову) шкоду у розмірі 72721,10 грн.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 13 листопада 2023 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Попович Є.М. просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що суд необґрунтовано відмовив у позові не взявши до уваги всі обставини справи. Наголошує, що зберігач майна ОСОБА_2 в період дії заходів забезпечення позов спричинив їй шкоду, яка підлягає відшкодуванню за його рахунок.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 адвокат Шафоростов В.О. просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не доведено, що сума 72721,10 грнза спожиту електроенергію за договором, який вона добровільно уклала та враховуючи обставину скасування заборони користування майном за адресою: АДРЕСА_1 є шкодоюта не довелапричинний зв`язок, що саме діями ОСОБА_2 їй спричинена шкода, також, судом не встановлено обставин вчинення відповідачем дій, які б вказували на його протиправну поведінку у межах цих правовідносин.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі: колгоспний ринок за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з двоповерхової адміністративної будівлі та складу на підставі договору купівлі-продажу від 22.10.2019 (а.с. 13-15).

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 03.12.2021 по справі № 619/5731/21 накладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності відповідачу - ОСОБА_1 , (РНОКПП - НОМЕР_1 ), а саме: земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6322010100:00:003:1929 площею 0, 1102 Га; нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 : торговий центр літ. «Г» загальною площею 427,1 кв.м, торговий центр літ. «В» загальною площею 415,2 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 270061063220; земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 6322010100:00:003:1810, площею 0, 9753 га; нежитлову будівлю (колгоспний ринок) за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з двоповерхової адміністративної будівлі та складу, загальною площею 519,7 кв.м, заборонивши ОСОБА_1 або будь-яким іншим особам відчуження та зміну власника на підставі договорів іпотеки, будь-яким державним реєстраторам прав на нерухоме майно проводити реєстраційні дії щодо нерухомого майна,заборонивши ОСОБА_1 , а також будь-яким іншим особами користування, здійснювати перереєстрацію або розпоряджатись іншим чином, в тому числі, але не виключно, вчиняти дії щодо укладення, зміну, розірвання, переоформлення будь-яких договорів стосовно надання комунальних послуг, електроенергії, та інших послуг, до набрання законної сили рішенням у справі №619/5731/21(а.с. 16-19).

Як убачається з акту від 16.12.2021 державним виконавцем Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові СМУ МЮ (м. Харків) в межах ВП № 67870037 накладено арешт на майно, відповідно до зазначеної ухвали суду (а.с. 21-22).

Відповідно до постанови державного виконавця від 16.12.2021 на підставі ухвали суду від 03.12.2021 по справі № 619/5731/21 проведено опис та арешт майна, що належить ОСОБА_1 , відповідальним зберігачем призначено ОСОБА_2 , який прийняв описане майно на відповідальне зберігання та у розділі «Встановлення обмеження» зазначено: « Заборонити ОСОБА_1 , а також будь-яким іншим особам користування, здійснювати перереєстрацію або розпоряджатись іншим чином , в т.ч. але не виключно, вчиняти дії щодо укладання, зміну, розірвання, переоформлення будь-яких договорів стосовно надання комунальних послуг, до набрання законної сили рішенням у справі №619/5731/21» (а.с. 23-24).

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 24.01.2022 по справі № 619/5731/21 заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 03.12.2021 у справі №619/5731/21, в частині заборони ОСОБА_1 , а також будь-яким іншим особами користування, вчиняти дії щодо укладення, зміну, розірвання, переоформлення будь-яких договорів стосовно надання комунальних послуг, електроенергії, та інших послуг, до набрання законної сили рішенням у справі №619/5731/21скасовано(а.с. 25).

Постановою Полтавського апеляційного суду від 21.03.2023 ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 03 грудня 2021 року в частині заборони будь-яким державним реєстраторам прав на нерухоме майно проводити реєстраційні дії щодо нерухомого майна, заборони ОСОБА_1 ,а також будь-яким іншим особам користування, вчиняти дії щодо укладення, зміну, розірвання, переоформлення будь-яких договорів стосовно надання комунальних послуг, електроенергії, та інших послуг, до набрання законної сили рішенням у справі № 619/5731/21 скасовано(а.с. 26-35).

Як убачається з заяви-приєднання від 26 червня 2023 року фізична особа ОСОБА_1 ініціювала приєднання як споживача електричної енергії за технічними даними Паспорту точки розподілу за об`єктом споживача, а саме нежитлової будівлі, колгоспний ринок (літ. А2а, літ. А-1) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 36-38).

06 липня 2023 між ТОВ «Овіс Трейд» (Постачальник) та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір №ПЕ-42/23, за умовами якого Постачальник зобов`язується продати електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, який повинен прийняти і оплатити Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснити інші платежі відповідно до умов цього договору (а.с. 39-46).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 приєдналася до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах, зазначених в додатках № 2 та № 3 (а.с. 48-52).

17 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до начальника Дергачівського РЕЕ АТ Харківобленерго, у якій зазначила, що вона 26.06.2023 уклала угоду про надання послуг розподілу електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , але даний об`єкт нерухомості нею не експлуатується з грудня 2021 року, в оренду чи суборенду не передавався, електроенергією вона не користується і нікому дозволу на її використання не давала. В період з 26.06.2023 по 17.07.2023 нею виявлено, що має несанкціоноване використання електроенергії (а.с. 53-54).

21 липня 2023 року позивач направила лист начальнику Дергачівського РЕЕ АТ Харківобленерго з вимогою зупинити електропостачання, відключити та опломбувати до з`ясування всіх обставин (а.с. 55-56).

Як убачається з листа Дергачівського району з розподілу електроенергії АТ «Харківобленерго» від 24.07.2023, адресованого ОСОБА_1 , АТ "Харківобленерго" за результатами перевірки не виявило порушень ПРРЕЕ, зокрема самовільних позаоблікових підключень електричної енергії (а.с. 56-58).

З акту прийома-передачі електричної енергії №9505 від 31.07.2023, підписаного директором ТОВ «Овіс Трейд» та ОСОБА_1 убачається, що в липні 2023 року ТОВ «Овіс Трейд» поставило електроенергії на суму 72721,10 грн (а.с. 60).

04 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові СМУ МЮ (м. Харків) з заявою про складення акту про розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення переданого на зберігання майна (а.с. 66-69).

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_3 наголошувала на тому, що що на території, на яку накладено арешт та передано на відповідальне зберігання ОСОБА_2 , відбувається налагоджена господарська діяльність, а саме точка приймання металобрухту, так як майно було передано на відповідальне зберігання до ОСОБА_2 , вважає, що саме він порушив правила відповідального зберігання майна та повинен компенсувати завдану майнову (грошову) шкоді у розмірі 72721,10 грн.

Положеннями статті 13 ЦК України визначено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (частина друга статті 16 ЦК України).

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (частина перша та друга статті 22 ЦК України).

Отже, відшкодування шкоди, заподіяної забезпеченням позову, є способом захисту прав та інтересів і одночасно мірою юридичної відповідальності.

При цьому в усіх правовідносинах з відшкодування шкоди діє презумпція завдавача шкоди.

У зв`язку з цим до предмета доказування у цих правовідносинах і, відповідно, до предмета оцінки судом належать обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, а саме умови і підстави застосування частини першої статті 159 ЦПК України, якими є те, що ризик здійснення процесуальних дій лежить виключно на учасниках спору, при цьому за відповідачем у справі (за основним позовом) закріплено спеціальне право вимагати відшкодування збитків, які йому заподіяні у результаті застосування забезпечення позову.

Скористатися цим правом він може, якщо вимоги позивача (за основним позовом) не будуть задоволені (повністю або частково) судом (третейським судом, міжнародним комерційним арбітражем), у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших підстав, ніж зазначені у частині першій статті 155 ЦПК України.

При цьому до предмета доказування не входить безумовне встановлення вини особи, яка ініціювала застосування заходів забезпечення позову.

Право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, ґрунтуються на прямій вказівці закону (частина перша статті 159 ЦПК України).

У цій категорії справ принцип вини трансформується через принцип добросовісності. Недодержання принципу добросовісності перетворюється на винну поведінку, оскільки протиправне порушення суб`єктивних цивільних прав особи є прямим наслідком дій зобов`язаної особи, яка з огляду на конкретні обставини могла усвідомлювати характер своїх дій як таких, що можуть завдати шкоди.

Безпідставна відмова у відшкодуванні таких збитків означає відсутність необхідного попереджувального впливу на осіб, які заявили безпідставну вимогу про забезпечення позову.

До підстав та умов застосування частини першої статті 159 ЦПК України належать:

1) добросовістність/недобросовістність дій особи (відповідача) при заявленні клопотань про забезпечення позову;

2) зловживання/незловживання правом;

3) підстави відмови (відповідачу у спірних правовідносинах) у пред`явленому ним позові до позивача, підстави закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду, чи було зловживання при заявленні клопотання про забезпечення позову.

При з`ясуванні, чи є доведеним причинний зв`язок між виникненням збитків та вжиттям судом заходів забезпечення позову, підлягають встановленню такі обставини: чи реалізація свого суб`єктивного процесуального права на позов була протиправною, лише з метою завдати шкоди позивачу, оскільки учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України), а до основних засад (принципів) цивільного судочинства віднесено неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункт 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Отже, для встановлення причинного зв`язку суду слід з`ясувати протиправність дій відповідача, які повинні передувати настанню збитків,і шкідливі наслідки протиправної поведінки.

Вказаний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 200/10900/18-ц (провадження № 61-22785св19), від 02 березня 2021 року у справі № 922/1742/20 та від 09 лютого 2022 року у справі № 200/10900/18 (провадження № 61-1624св21).

Відповідно до статті 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов`язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Згідно зі частиною 1 статті 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Стаття 951 ЦК України передбачає, що збитки, завдані втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

За змістом ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, за змістом статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини боржника. Наявність перших трьох з числа зазначених елементів доводиться особою, яка звернулася з вимогою про відшкодування збитків.

У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Зобов`язання про відшкодування шкоди це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Підставою виникнення зобов`язання про відшкодування шкоди є завдання майнової шкоди іншій особі.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (Постанова Верховного Суду від 13 липня 2022 року в справі № 753/15095/17).

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачкою не доведено, що саме діями відповідача їй завдано збитків на суму 72721,10 грн.

Судова колегія звертає увагу, що саме ОСОБА_1 після часткового скасування заходів забезпечення позову звернулась із заявою про приєднання нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 до мереж електропостачання.

В подальшому позивачка підписала акт прийома-передачі електричної енергії №9505 на суму 72721,10 грн.

Доказів на підтвердження, що відповідач використовував нежитлові приміщення у власних цілях чи використовував електричну енергію, позивачкою не надано.

Оскільки ОСОБА_1 за власним бажанням приєднала нежитлові приміщення до системи електропостачання за умови неможливості їх використання та в подальшому погодилась із сумою нарахованих послуг підстав вважати, що їй було завдано шкоду саме в порядку забезпечення позову зберігачем, суду не надано.

Рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не має.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.367,368,369, 375,381,382,383,384, ЦПК Українисуд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Харківської представника ОСОБА_1 адвоката Поповича Євгена Миколайовича - залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 13 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова