Рішення

від 15.04.2024 по справі 715/3827/23

ГЛИБОЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 715/3827/23

Провадження № 2/715/70/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року смт. Глибока

Г либоцький районний Чернівецької області

у складі головуючого судді Маковійчук Ю.В.

секретар судового засідання Затолошна Р.В.

учасники процесу:

прокурор Федоряк С.О.

відповідач ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області до ОСОБА_1 , третя особа: Державне агентство водних ресурсів України в особі Сектору у Чернівецькій області Держводагентства України про розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду та зобов`язання повернути її у комунальну власність, -

ВСТАНОВИВ:

Чернівецька окружна прокуратура звернулася до суду в інтересах держави в особі Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області з позовом до ОСОБА_1 у якому просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки водного фонду від 03.04.2017 року, площею 6,3705 га з кадастровим номером 7321083600:01:001:0372 з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, яка знаходиться за межами с. Луковиця на території Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області та просила зобов`язати відповідача повернути державі земельну ділянку шляхом підписання акту приймання-передачі.

Позов обґрунтовано тим, що систематичне порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди земельної ділянки водного фонду від 03.04.2017 щодо вчасного внесення орендної плати за користування земельною ділянкою є підставою для дострокового розірвання спірного договору і повернення земельної ділянки власникові. Також посилався на те, що відповідачем не отримано дозвіл на спеціальне водокористування відповідно до Водного та Земельного кодексу України.

Представник відповідача ОСОБА_2 подав до суду відзив на позов, в якому заперечуючи проти позовних вимог прокурора, вказував на його безпідставність, при цьому зазначав, що позивач помилково вважає, що за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, відповідач використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, оскільки його довіритель використовує земельну ділянку водного фонду виключно для риборозведення.

Також вказував на те, що розірвання договору в односторонньому порядку за умовами договору не допускається. Так, відповідно до п. 39 договору таке розірвання можливе тільки у випадку несплати орендної плати орендарем протягом трьох місяців під ряд та використання об`єкта не за цільовим призначенням. Звертав увагу на те, що орендодавцем в порушення умов договору, п. 39 не повідомлено його про припинення дії договору не менше ніж за 45 календарних дні.

Крім того, посилається на те, що будь яка заборгованість по сплаті орендної плати у відповідача на даний час відсутня. Зважаючи на викладене просив суд відмовити у задоволені позовних вимог прокурора.

Прокурор ОСОБА_3 подав відповідь на відзив в якому спростовуючи доводи відповідача та його представника вказував на те, що відсутність у відповідача дозволу на спеціальне водокористування є ознакою використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням, що є однією з підстав для розірвання договору оренди відповідно до п. 39 Договору оренди від 03.04.2017.

Також вказував, що існування судового спору щодо сплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7321083600:01:001:0327 площею 6,3705 га не є підтвердженням такої сплати і не дає право не сплачувати таку до тих пір, поки рішення суду не набрало законної сили. При цьому зазначив, що відповідачем не надано і підтвердження сплати орендної плати за 2021 та 2022 роки.

Посилався також на те, що твердження відповідача про те, що з 11.02.2017 у зв`язку із набранням законної сили постановою Чернівецького апеляційного суду від 11.02.2021 в цивільній справі № 715/823/20, дія договору оренди землі від 03.04.2017 припинилася, є помилковим.

Звертав увагу суду на те, що відомостей про припинення відповідачем ОСОБА_1 користування спірною земельною ділянкою в період часу з 11.02.2021 до 07.12.2022 немає, зокрема, зазначав, що відомостей про скасування запису та припинення орендних відносин за договором оренди земельної ділянки від 03.04.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно немає. Як наслідок, відповідач не надав підтверджень щодо припинення користування вказаною земельною ділянкою на період з 11.02.2021 до 07.12.2022, як і не надав підтверджень щодо сплати орендної плати за 2021-2022 роки.

Також, посилався на те, що відповідач не вчасно сплачував орендну плату за користування спірною земельною ділянкою за період 2017-2020 роки, що є підставою для дострокового розірвання договору оренди.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засідання позовні вимоги не визнали, просили суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позові.

Представник третьої особи без самостійних вимог Держводагентства України Іванов Сергій в судове зсідання не з`явився, просив справу розглядати в його відсутність. В своїх письмових поясненнях вказав про те, що відповідач ОСОБА_1 до Держводагентства України для отримання дозволу на спеціальне водокористування не звертався, про що вони повідомили Чернівецьку прокуратуру у своєму листі від 16.11.2023 року № 144/ЧН/21-23.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, оцінивши в сукупності усі зібрані у справі докази дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що прокурор керуючись вимогами ст. ст. 6, 7, 13, п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та 143 Конституції України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ч. 4 ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України, звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави в особі уповноваженого органу Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області.

Так, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що звертаючись до суду з позовом прокурор виконав вимоги процесуального закону, визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їхнього захисту, а також зазначив орган, який, хоч і уповноважені державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах відповідні заходи не вжив, тобто допустив бездіяльність.

Зважаючи на викладене, а також виходячи із положень ч. 4 ст. 57 ЦПК України, суд відхиляє посилання відповідача та його представника на те, що Чагорська сільська рада вважає недоцільним достроково розірвати договір оренди землі з відповідачем.

У відповідності із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язанням згідно ст. 509 ЦК України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), як це передбачено ст. 530 ЦК України.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Приписами ст. 526 цього ж Кодексу визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відносини, пов`язані з орендою землі регулюються законом (ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України).

Згідно ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п. 288.4 Податкового кодексу України, далі ПК України).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою п. 287.1 ст. 287 ПК України).

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки, у тому числі право на яку фізична особа має як власник земельної частки (паю), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу, разом із детальним розрахунком суми податку, який, зокрема, але не виключно, має містити кадастровий номер та площу земельної ділянки, розмір ставки податку та розмір пільги зі сплати податку.

Пунктом 287.5 ст. 287 ПК України визначено, що податок фізичними особами сплачується протягом шістдесяти днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Одним із основних прав орендодавця, як це визначено приписами ст. 24 Закону України «Про оренду землі», є своєчасне отримання орендної плати.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату укладення договору оренди) істотними умовами договору оренди земельної ділянки є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зазначено, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Згідно з частиною другою статті 79 ЗК України право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

В силу частини третьої статті 51 ВК України водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 51 ВК України за користування водним об`єктом орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за водний об`єкт та орендну плату за земельну ділянку під таким водним об`єктом.

Таким чином, передбаченому в договорі праву орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати кореспондується закріплений в законі обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за водний об`єкт та орендну плату за земельну ділянку під таким водним об`єктом.

При цьому тлумачення приписів частини чотирнадцятої статті 51 ВК України дає підстави для висновку, що законодавець при здійсненні правового регулювання означених правовідносин, застосувавши вказану зобов`язальну норму, виокремив наведений обов`язок орендаря, чим підкреслив значимість його належного виконання такою стороною договору, що в свою чергу свідчить про пріоритетність мети укладання таких правочинів, пов`язаної із додатковими надходженнями коштів до бюджету.

Частиною другою статті 14 Закону України «Про аквакультуру» визначено, що рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до ЗК України, за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом.

В частині третій статті 14 Закону України «Про аквакультуру» врегульовано, що об`єктом користування на умовах оренди рибогосподарської технологічної водойми є земельна ділянка під водою, в межах якої здійснюється аквакультура, та вода (водний простір), які в комплексі одночасно надаються в користування одній і тій самій юридичній чи фізичній особі. Плата за користування на умовах оренди рибогосподарською технологічною водоймою складається з орендної плати за використання земельних ділянок та орендної плати за рибогосподарську технологічну водойму.

Встановлено, що 03.04.2017 року між Глибоцькою районною державною адміністрацією та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду від 03.04.2017 року, площею 6,3705 га з кадастровим номером 7321083600:01:001:0372 з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, яка знаходиться за межами с. Луковиця. Строк дії договору 49 років.

Так, відповідно до п. 2 Договору, в оренду передається земельна ділянка із земель водного фонду державної власності (ставок) загальною площею 6,3705 га, в тому числі сіножаті 0,6150 га, штучні водотоки 1,4180 га, ставок 4,3375 га.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX розділ Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (далі - ЗК України) доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021).

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 729-р від 12.06.2020, територіальна громада села Луковиця Глибоцького району Чернівецької області увійшла до Чагорської сільської територіальної громади з адміністративним центом у селі Чагор Чернівецького району Чернівецької області.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися. Чагорською сільською радою 20.04.2018 прийнято рішення № 14-24/18 «Про добровільне об`єднання територіальних громад», у тому числі Луковицької сільської ради шляхом приєднання до Чагорської сільської ради та розпочато відповідну процедуру, а також визначено, що остання є правонаступником прав та обов`язків Луковицької сільської ради.

На підставі п. 24 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України земельна ділянка з кадастровим номером 7321083600:01:001:0327 перейшла із державної власності у комунальну власність територіальної громади Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області.

Право комунальної власності Чагорської сільської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 7321083600:01:001:0327 площею 6,3705 га зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27.11.2023, номер запису 355962871.

Згідно з п. 9 Договору, річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 116,88 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 100 516 грн 94 коп. на рік. Орендна плата сплачується щомісячно рівними частками протягом терміну дії договору не пізніше 25 числа наступного за звітним періодом на рахунок Луковицької сільської ради (наразі Чагорської сільської ради).

На підставі договору здійснено державну реєстрацію права користування земельною ділянкою за ОСОБА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 84636231 від 10.04.2017).

Головним управлінням Державної податкової служби у Чернівецькій області надано інформацію № 2634/5/24-13-24-02-04-1 від 27.04.2023 про те, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було сформовано та вручено податкові повідомлення-рішення по орендній платі з фізичних осіб за 2017-2020 роки на загальну суму 304 370 грн 82 коп.:

№ 39780-5404-2412 від 31.05.2018 про нарахування орендної плати

з фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 100 516 грн 94 коп.;

№ 48706-5506-2410 від 12.07.2019 про нарахування орендної плати

з фізичних осіб за 2019 рік в розмірі 100 516 грн 94 коп.;

№ 0048265506 від 15.07.2019 (за невчасну сплату) в розмірі 2820 грн;

№ 64797-5507-2410 від 30.04.2020 про нарахування орендної плати

з фізичних осіб за 2019 рік в розмірі 100 516 грн 94 коп.

Надалі, відповідно до інформації Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області № 4706/5/24-13-24-02-04-2 від 28.07.2023, з урахуванням постанови Верховного Суду від 07.12.2022, якою скасовано постанову Чернівецького апеляційного суду від 11.02.2021 та залишено в силі рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 12.10.2020, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було сформовано та вручено податкові повідомлення-рішення по орендній платі з фізичних осіб за період 2021-2023 роки на загальну суму 301 556 грн 55 коп.:

№ 98150-2411-2407/2021 від 17.05.2023 про нарахування орендної плати з фізичних осіб за 2021 рік в розмірі 100 518 грн 85 коп.;

№ 98150-2411-2407/2022 від 17.05.2023 про нарахування орендної плати з фізичних осіб за 2022 рік в розмірі 100 518 грн 85 коп.;

№ 98150-2411-2407 від 17.05.2023 про нарахування орендної плати

з фізичних осіб за 2023 рік в розмірі 100 518 грн 85 коп.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.06.2023 відкрито адміністративне провадження у справі № 600/4147/23-а за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 98150-2411-2407/2021 від 17.05.2023 про нарахування орендної плати з фізичних осіб за 2021 рік в розмірі 100 518 грн 85 коп. та № 98150-2411-2407/2022 від 17.05.2023 про нарахування орендної плати з фізичних осіб за 2022 рік в розмірі 100 518 грн 85 коп.

Згідно з інформацією Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області № 7156/5/24-13-24-02-04-1 від 16.11.2023, загальна сума нарахувань по орендній платі з фізичних осіб за період 2017-2023 роки становить 681 108 грн 53 коп., ОСОБА_1 частково погашено заборгованість в сумі 290 940 грн 95 коп. Станом на 16.11.2023 за ОСОБА_1 обліковується заборгованість у сумі 133 514 грн 48 коп.

Крім того, судом в становлено, що за інформацією Глибоцької районної державної адміністрації від 21.01.2020 року № 453-20 питання сплати орендної плати ОСОБА_1 за договором оренди від 03.04.2017 року є проблемним, зокрема, станом на 01.01.2020 року за останнім рахується заборгованість зі сплати орендної плати в сумі 185 428,95 грн. за 2017-2019 роки.

Тобто, до місцевого бюджету орендна плата за користування земельними ділянками не надходила більше 3 років. А тому суд вважає, що має місце систематичне невиконання ОСОБА_1 умов договору в частині сплати орендної плати за користування земельною ділянкою водного фонду, відповідно до п. 9 умов договору оренди, що є підставою для дострокового його розірвання.

Отже, судом в становлено, що сума заборгованості з орендної плати відповідача за договором оренди є достатньо значною та виникла внаслідок систематичної несплати періодичних платежів. При цьому, як вбачається із матеріалів справи ГУ ДФС неодноразово насилало відповідачу податкові повідомлення рішення щодо необхідності сплати ним податкового зобов`язання зі сплати орендної плати, було навіть відкрито виконавче провадження у 2021 році про стягнення із відповідача ОСОБА_1 заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 112 314,22 грн.

Також слід зазначити, що хоча на даний час відповідачем вноситься орендна плата своєчасно протягом 2023 року та поточних місяців 2024 року, разом з тим, наявність заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 133 514 грн 48 коп. та її несвоєчасність внесення протягом строку дії договору до 2023 року, намагання визнати договір оренди недійсним самим відповідачем ОСОБА_1 , при наявності заборгованості зі спали орендної плати за період 2017-2019 років, зокрема, подання ним позову у березні 2020 року до орендодавця, на думку суду, є істотним порушенням умов договору оренди з боку відповідача в контексті частини другої статті 651 ЦК України, які є підставою для розірвання договору оренди водного об`єкта, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість. При цьому суд зазначає, що орендодавець був позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору, що фактично призвело до неможливості досягнення ним цілей згаданого правочину. А тому суд відхиляє посилання відповідача та його представника, що на даний час він своєчасно вносить орендну плату.

Судом в становлено, що відповідач ОСОБА_1 не отримав дозволу на спеціальне водокористування, разом з тим, на думку суду це не є підтвердженням того, що він використовував земельну ділянку не за цільовим призначенням.

Також на думку суду вимогу прокурора про зобов`язання відповідача ОСОБА_1 повернути державі спірний водний об`єкт слід задовольнити з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Разом із тим, зважаючи на ту обставину, що об`єктом оренди за договором є вода (водний об`єкт) та земельна ділянка під водним об`єктом, то при вирішенні питання про зобов`язання відповідача повернути позивачеві це майно також слід застосовувати приписи статті 34 Закону України «Про оренду землі» відповідно до яких у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Таким чином, оскільки договір підлягає розірванню, то на відповідача має бути покладено зобов`язання повернути державі водний об`єкт (ставок) із земельною ділянкою під цим водним об`єктом шляхом підписання акту прийому - передачі між сторонами.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати.

Враховуючи наведене, ст. 1206 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 31, 60, 88, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки водного фонду площею 6,3705 га з кадастровим номером 7321083600:01:001:0372 з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, яка знаходиться за межами с. Луковиця на території Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, укладений 03.04.2017 року між Глибоцькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , повернути земельну ділянку водного фонду площею 6,3705 га з кадастровим номером 7321083600:01:001:0372, цільове призначенням для рибогосподарських потреб, яка знаходиться за межами с. Луковиця на території Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, у комунальну власність Чагорської сільської ради за актом приймання-передавання.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 5368 грн 00 коп. на користь Чернівецької обласної прокуратури IBAN UA378201720343110001000004946, банк ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910120.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 25.04.2024 року.

Суддя: