Ухвала

від 24.09.2024 по справі 715/3827/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

24вересня 2024 року

м. Київ

справа № 715/3827/23

провадження № 61-12375ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гладкого Анатолія Петровича на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 липня 2024 року в справі за позовом Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області до ОСОБА_1 , третя особа - Державне агентство водних ресурсів України в особі Сектору в Чернівецькій області Держводагентства України про розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду, зобов`язання повернути земельну ділянку в комунальну власність та

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року керівник Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- розірвати договір оренди земельної ділянки водного фонду від 03 квітня

2017 року, укладений між Глибоцькою районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 , згідно з яким передано в оренду земельну ділянку водного фонду площею 6,3705 га з кадастровим номером 7321083600:01:001:0327 з цільовим призначенням: для рибогосподарських потреб, яка знаходиться за межами

с. Луковиця на території Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку водного фонду у комунальну власність Чагорської сільської ради за актом приймання-передавання.

Вказував, що 03 квітня 2017 року між Глибоцькою районною державною адміністрацією Чернівецької області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду площею 6,3705 га з кадастровим номером 7321083600:01:001:0327 з цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, яка знаходиться за межами с. Луковиця Глибоцького (наразі Чернівецького) району Чернівецької області (за межами населеного пункту).

Відповідно до пункту 2 договору в оренду передалася земельна ділянка із земель водного фонду державної власності (ставок) загальною площею 6,3705 га, зокрема, сіножаті 0,6150 га, штучні водотоки 1,4180 га, ставок 4,3375 га.

Згідно із пунктом 9 договору річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 116,88 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 100 516,94 грн на рік. Орендна плата сплачується щомісячно рівними частками протягом терміну дії договору не пізніше 25 числа наступного за звітним періодом на рахунок Луковицької сільської ради (наразі Чагорської сільської ради).

Цільове призначення, за яким спірний водний об`єкт переданий ОСОБА_1 , включає діяльність з риборозведення.

ОСОБА_1 дозвіл на спеціальне водокористування не отримано, обов`язкові платежі за спеціальне водокористування останнім не сплачуються, земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням.

За інформацією Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області орендарем не сплачувалася орендна плата та станом на

16 листопада 2023 року за ним обліковувалася заборгованість у розмірі

133 514,48 грн.

15 квітня 2024 року рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області позов задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки водного фонду площею 6,3705 га з кадастровим номером 7321083600:01:001:0327 з цільовим призначенням: для рибогосподарських потреб, яка знаходиться за межами с. Луковиця на території Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, укладений 03 квітня 2017 року між Глибоцькою районною державною адміністрацією Чернівецької області та ОСОБА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку водного фонду площею 6,3705 га з кадастровим номером 7321083600:01:001:0327 у комунальну власність Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області за актом приймання-передавання.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

16 липня 2024 року постановою Чернівецького апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2024 року залишено без змін.

21 серпня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Гладкий А. П. засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 липня 2024 року, в якій просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення в справі незначної складності з ціною позову, що не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

За вимогами частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства);

4) справи про розірвання шлюбу;

5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.

Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково (підпункт «г»).

Згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

У справі предметом позову є вимоги про розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду, зобов`язання повернути земельну ділянку в комунальну власність.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла визначається сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

З матеріалів касаційного оскарження та оскаржуваних судових рішень вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки водного фонду площею

6,3705 га з кадастровим номером 7321083600:01:001:0327, з цільовим призначенням: для рибогосподарських потреб, яка знаходиться за межами

с. Луковиця на території Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області становить 86 000,12 грн.

Встановлено, що згідно з пунктом 9 договору оренди земельної ділянки

від 03 квітня 2017 року річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 116,88 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 100 516,94 грн на рік. Орендна плата сплачується щомісячно рівними частками протягом терміну дії договору не пізніше 25 числа наступного за звітним періодом на рахунок Луковицької сільської ради (наразі Чагорської сільської ради).

Отже, сукупність платежів за користування земельною ділянкою протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки, не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (757 000,00 грн).

У касаційній скарзі заявник не зазначив, що розгляд справи в касаційному суді має виняткове значення для ОСОБА_1 .

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову в відкритті провадження) в справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику в такій категорії справ та вважає, що справа є незначної складності і не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд зауважує, що зазначення підстав касаційного оскарження є лише вимогою до форми та змісту касаційної скарги відповідно до цивільного процесуального закону, проте не є безумовною підставою для відкриття провадження у справі на рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

Заявник подав касаційну скаргу на судові рішення в справі незначної складності з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Гладкого Анатолія Петровича на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області

від 15 квітня 2024 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 16 липня 2024 року в справі за позовом Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чагорської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області до ОСОБА_1 , третя особа - Державне агентство водних ресурсів України в особі Сектору в Чернівецькій області Держводагентства України про розірвання договору оренди земельної ділянки водного фонду, зобов`язання повернути земельну ділянку в комунальну власність.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

Є. В. Петров

В. В. Пророк