Ухвала

від 25.04.2024 по справі 916/1351/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

25 квітня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/1351/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді: Принцевської Н.М.;

суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2022

у справі: №916/1351/22

за позовом Акціонерного товариства "ПроКредит Банк"

до відповідачів:

- Приватного підприємства "ВЕРЕСЕНЬ";

- Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕСЕНЬ АГРО";

- ОСОБА_2 ;

- ОСОБА_1 ;

про стягнення 390 064,01 дол. США з підстав заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 у справі №916/1351/22 позовні вимоги Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" задоволено в повному обсязі; стягнуто солідарно з Приватного підприємства "ВЕРЕСЕНЬ", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕСЕНЬ АГРО", ОСОБА_2 та з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" 389175 доларів 14 центів США боргу по кредиту та 888 доларів 87 центів США процентів за користування простроченим кредитом; стягнуто з Приватного підприємства "ВЕРЕСЕНЬ" на користь Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" 42 792 гривні 31 коп. судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРЕСЕНЬ АГРО" на користь Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" 42 792 гривні 31 коп. судового збору; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" 42 792 гривні 31 коп. судового збору; стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107 "А"; код - 21677333): 42 792 гривні 31 коп. судового збору.

17.04.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 у справі №916/1351/22.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 у справі №916/1351/22 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1351/22.

23.04.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1351/22.

Разом з апеляційною скаргою від ОСОБА_1 надійшло клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 у справі №916/1351/22, яке мотивоване тим, що про оскаржуване рішення апелянт дізналась 28.03.2024, отримавши від приватного виконавця Колечко Д.М. повідомлення про відкриття виконавчого провадження.

Апелянт зазначає, що з лютого 2022 року у зв`язку зі збройною агресією рф вимушена була виїхати поза межі України та до сьогодні перебуває у Великій Британії, а відтак про існування судового рішення їй відомо не було.

За таких обставин, скаржник просить поновити пропущений процесуальний строк на відповідне оскарження.

Дослідивши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За умовами пункту 1 частини другої статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з частиною третьою статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Імперативною нормою ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що незалежно від поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Водночас, вказана процесуальна норма встановлює два виключення з цього правила, а саме: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки (пункт 1 частини 2); (2) пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (пункт 2 частини 2).

Тобто, річний строк, зазначений у ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України, є преклюзивним, за виключенням двох випадків, визначених цією ж нормою процесуального закону.

Таким чином, у разі подання апеляційної скарги на судове рішення після спливу одного року з дня складення повного тексту цього рішення, суд апеляційної інстанції має перевірити та надати оцінку наявності підстав для застосування до такої апеляційної скарги наслідків, передбачених частиною 2 статті 261 Господарського процесуального кодексу України, а саме щодо зазначення та обґрунтування скаржником випадків, передбачених пунктами 1, 2 зазначеної норми, наявність яких надає право на поновлення строку апеляційного оскарження.

Поряд з цим, з приписів частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України не вбачається безумовного обов`язку суду відкрити апеляційне провадження у випадку подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки. Натомість, як вбачається із системного аналізу положень даної статті, суд у такому випадку надає оцінку наведеним апелянтом причинам пропуску строку апеляційного оскарження на предмет їх поважності.

Відтак, скаржник повинен враховувати, що звернення з апеляційною скаргою поза встановленим процесуальним законом строком оскарження судового рішення покладає на нього обов`язок доведення та обґрунтування відповідних обставин, що зумовили пропуск цього строку, і у разі, коли відповідну апеляційну скаргу подано особою, не залученою до участі у справі.

При цьому, неучасть у справі особи, яка звертається зі скаргою, з посиланням на те, що рішення у цій справі стосується її прав та інтересів, не є безумовною підставою для визнання причин пропуску строку поважними та поновлення цього строку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №1227/8971/2012 зазначила, що з аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо:

1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа "Мушта проти України");

2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справа "Устименко проти України");

3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справа "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania)).

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2018 у справі №916/3188/16 звернуто увагу на необхідність врахування практики ЄСПЛ щодо поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

Апеляційним господарським судом також враховано правові висновки, викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.07.2022 у справі 9/430-05-11867 щодо застосування приписів статей 256, 261 Господарського процесуального кодексу України. У постанові зауважено на тому, що суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено 08.12.2022, кінцевим строком для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 у справі №916/1351/22 є 28.12.2022.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 у справі №916/1351/22 скаржником подано із пропуском встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження на один рік та майже 4 місяці, а саме: 17.04.2024.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З матеріалів справи вбачається, що копію повного тексту рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 у справі №916/1351/22, як і всю іншу судову кореспонденцію у даній справі, апелянту було направлено за належною адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і яка була вказана самим скаржником безпосередньо в апеляційній скарзі, а саме: АДРЕСА_2 .

Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку - суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-6).

До повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Якщо ж фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.

З огляду на викладене, судом першої інстанції вчинялись всі необхідні дії для належного повідомлення аплянта про розгляд цієї справи, а неотримання судових рішень, зокрема, і оскаржуваного рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 у справі №916/1351/22 та, відповідно, можливість подання апеляційної скарги у встановлений строк залежала виключно від волевиявлення та дій самого скаржника.

Доводи, викладені в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними в розумінні статті 119 Господарського процесуального кодексу України, та такими, що спростовуються матеріалами справи (суд першої інстанції забезпечив завчасне надіслання скаржнику копій ухвал за належною адресою, які повертались у зв`язку із "закінченням терміну зберігання", жодних відомостей про зміну адреси матеріали справи не містять).

Ознайомлення апелянтом з повним текстом оскаржуваного рішення лише 28.03.2024 не свідчить про поважність причин пропуску строку на оскарження рішення суду першої інстанції.

Отже, отримання чи неотримання скаржником копії судового рішення не мають жодного значення в силу того, що ОСОБА_1 належним чином повідомлялась про розгляд справи в суді першої інстанції.

Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого строку (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22).

Сама по собі військова агресія проти України та введення воєнного стану на всій території України не може автоматично означати зупинення всіх процесуальних строків, визначених законом, або ж про автоматичне поновлення таких строків, незалежно від того, існує реальна можливість дотриматись їх чи ні. Військова агресія, воєнний стан як обставини непереборної сили можуть бути поважною причиною пропуску процесуального строку та підставою для його поновлення лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із ними обставинами не може виконати ті чи інші процесуальні дії.

Тому, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на введення на території України воєнного стану.

Крім того, скаржник в апеляційній скарзі не зазначає, про наявність непереборної сили у скаржника, які перешкоджали б своєчасному (в межах встановленого строку) поданню апеляційної скарги, тому підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження відсутні.

Суд також вважає звернути увагу скаржника на те, що відповідно до частин першої, другої статті 2 та частини першої статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР), є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень, а особливо в даному випадку, коли саме скаржник зацікавлений в оперативному вирішення питання про відкриття провадження у справі, оскільки саме він не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій і ставить під сумнів їх законність.

Апеляційним судом враховано, що право особи на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

При цьому, у силу принципу диспозитивності на особу, що не вчинила вчасно відповідні процесуальні дії покладається ризик несприятливих наслідків такої бездіяльності. Створення при цьому судом штучних умов, які б надавали одній зі сторін спору більш сприятливі умови для реалізації її процесуальних прав, виходить за межі повноважень суду, передбачених законодавством, та є порушенням статей 6, 19 Конституції України та принципу змагальності сторін (статті 13 ГПК України).

Отже, суд апеляційної інстанцій не встановив наявності випадків, визначених у пунктах 1, 2 частини другої статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Тому, апеляційний суд вважає наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі необґрунтованими, які пов`язані з обставинами суб`єктивного характеру, а не об`єктивними обставинами, є такими, що не свідчать про існування об`єктивно непереборних причин неподання апеляційної скарги у встановлений законом строк, у зв`язку з чим визнаються судом неповажними.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Таким чином, враховуючи, що наведені апелянтом підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 у справі №916/1351/22 не є поважними, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Керуючись ст. 234, 258, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 у справі №916/1351/22.

2. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2022 у справі №916/1351/22.

3. Матеріали справи №916/1351/22 повернути Господарському суду Одеської області.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Верховного Суду.

Додаток (на адресу скаржника): апеляційна скарга з додатками на 26 аркушах.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Я.Ф. Савицький

А.І. Ярош