Постанова

від 23.04.2024 по справі 918/1345/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року Справа № 918/1345/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

позивача: Красовський А.С.

відповідача: не з`явився

третьої особи: Жуков Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на рішення Господарського суду Рівненської області від 06 лютого 2024 року у справі №918/1345/23 (повний текст складено 08 лютого 2024 року, суддя Бережнюк В.В.)

за позовом Костопільської міської ради

до Костопільської державної сортодослідної станції

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу"

про припинення права постійного користування земельними ділянками

ВСТАНОВИВ:

Костопільська міська рада звернулась до Господарського суду Рівненської області з позовом до Костопільської державної сортодослідної станції про припинення права постійного користування земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення площею 113,2183 га, кадастровий номер: 5623486900:07:006:0001, та площею 1,2883 га, кадастровий номер: 5623486901:01:003:0001.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 06 лютого 2024 року у справі №918/1345/23 задоволено позов Костопільської міської ради до Костопільської державної сортодослідної станції про припинення права постійного користування земельними ділянками.

Припинено право постійного користування Костопільської державної сортодослідної станції (35023, Рівненська область, Рівненський район, с.Підлужне, вул.Варшавська, 7, код ЄДРПОУ 34070573) земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення площею 113,2183 га, кадастровий номер: 5623486900:07:006:0001, для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Костопільської міської територіальної громади (Підлужненський старостинський округ) та перебуває у постійному користуванні Костопільської державної сортодослідної станції згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №259508 від 09.02.2005 року.

Припинено право постійного користування Костопільської державної сортодослідної станції (35023, Рівненська область, Рівненський район, с.Підлужне, вул.Варшавська, 7, код ЄДРПОУ 34070573) земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення площею 1,2883 га, кадастровий номер: 5623486901:01:003:0001, для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, яка розташована в с.Підлужне Костопільської міської територіальної громади (Підлужненський старостинський округ) та перебуває у постійному користуванні Костопільської державної сортодослідної станції згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №259509 від 09.02.2005 року.

Присуджено до стягнення з Костопільської державної сортодослідної станції (35023, Рівненська область, Рівненський район, с.Підлужне, вул.Варшавська, 7, код ЄДРПОУ 34070573) на користь Костопільської міської ради (35705, Рівненська обл.,Рівненський р-н.,м.Костопіль, вул.1 Травня,3, код ЄДРПОУ 04057669) - 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що відповідач не використовує земельну ділянку площею 113,2183 га, кадастровий номер: 5623486900:07:006:0001 та земельну ділянку площею 1,2883 га, кадастровий номер: 5623486901:01:003:0001 за цільовим призначенням. Згідно з частиною 1 статті 143 Земельного кодексу України примусове припинення права на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Крім того, Костопільська державна сортодослідна станція з 2012 року не подавала до контролюючого органу річну звітність форми 4-сг, та не сплачувала земельний податок. Несплата земельного податку товариством свідчить про неналежне виконання землекористувачем обов`язків визначених у статті 96 Земельного кодексу України, статтях 286, 287 ПК України, що також є підставою для припинення права користування земельною ділянкою юридичної особи, відповідно до пункту "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, особа, яка не приймала участі у справі - ДП "Центр сертифікації та експертизи садивного матеріалу" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 06 лютого 2024 року у справі №918/1345/23 повністю та у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що від імені Костопільської міської ради було ініційовано даний спір із недіючою Костопільською державною сортодослідною станцією щодо земельних ділянок, право власності, на які належить державі в особі ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, а право користування ДП "ЦСЕНСМ", жодне з яких не було залучено у дану справу.

Скаржник зауважує, що місцевим судом неправильно застосовано норми матеріального права (суд не розрізняє державну форму власності і комунальну), порушено норми процесуального права (неналежність як позивача, так і відповідача, незалучення у справі ані ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, ані ДП "ЦСЕНСМ"), справу розглянуто неповно, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи (невірний землекористувач, заборгованість зі сплати земельного податку насправді відсутня).

Апелянт стверджує, що як було встановлено самим судом, земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 113,2183 га кадастровий номер: 5623486900:07:006:0001 та площею 1,2883 га, кадастровий номер: 5623486901:01:003:0001 мають державну форму власності. Власником спірних земельних ділянок є Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області (витяг з ДРП додається) - державна установа. Користувачем була Костопільська державна сортодослідна станція, є державне підприємство "Центр сертифікації та експертизи насіння та садивного матеріалу".

Крім того, скаржник звертає увагу суду, що ДП "ЦСЕНСМ" є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків Костопільської державної сортодослідної станції, яка припинена шляхом приєднання до ДП "ЦСЕНСМ" згідно наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №807 від 30 грудня 2011 року "Про реорганізацію державних сортодослідних станцій" (постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 28 січня 2022 року у справі №918/226/21, від 03 липня 2023 року у справі № 918/714/22). За таких обставин безперечним є той факт, що Костопільська ДСДС (відповідач) у даній справі з 2012 року не має жодного відношення до спірних земельних ділянок (про що, між іншим, зазначено у поданому відзиві, як це випливає зі змісту оскаржуваного рішення). Отже, Костопільська ДСДС є неналежним відповідачем, що унеможливлює задоволення позовних вимог.

Також, ДП "ЦСЕНСМ" зауважує, що згідно пункту 283.1.3 статті 283 Податкового кодексу України не сплачується податок за земельні ділянки державних сортовипробувальних станцій і сортодільниць, які використовуються для випробування сортів сільськогосподарських культур; ДП "ЦСЕНСМ" своєчасно подає звітність та сплачує земельний податок.

Листом №918/1345/23/1238/24 від 23 лютого 2024 року матеріали справи було витребувано з Господарського суду Рівненської області.

01 березня 2024 року до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №918/1345/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 березня 2024 року у справі №918/1345/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на рішення Господарського суду Рівненської області від 06 лютого 2024 року у справі №918/1345/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 27 березня 2024 року об 11:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2. Запропоновано учасникам провадження у справі надати колегії суддів через канцелярію суду відзиви/письмові пояснення на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання іншим сторонам.

06 березня 2024 року через "Електронний суд" до Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 березня 2024 року у справі №918/1345/23 задоволено заяву представника Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" - Жукова Дмитра Олександровича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в справі №918/1345/23.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 березня 2024 року у справі №918/1345/23 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 03 квітня 2024 року) розгляд апеляційної скарги відкладено на "23" квітня 2024 р. об 14:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу".

23 квітня 2024 року від Костопільської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. При цьому, позивач зазначає, що реорганізація Костопільської державної сортодослідної станції шляхом приєднання до ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" не проведена, а спірні земельні ділянки за передавальним актом або розподільчим балансом ДП "ЦСЕНСМ" не передавалися, відтак права апелянта у цьому спорі не порушені. Позивач стверджує, що згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», до Перехідних положень Земельного кодексу України внесено пункт 24, який передбачає, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Позивач вважає, що при обстеженні земельних ділянок участь брав представник власника спірних земельних ділянок - начальник відділу №2 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Цимбалюка В.С., а тому Головному управлінню Держгеокадастру у Рівненській області було відомо про проведені заходи, а тому доцільності залучати управління як третю особу у справі не було.

В судовому засіданні 23 квітня 2024 року, яке проводилось в режимі відеоконференції було заслухано пояснення представника апелянта та позивача, які повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2004 року на підставі розпорядження голови Костопільської районної державної адміністрації №448-р "Про передачу земельної ділянки в постійне користування, надання дозволів на виготовлення проектів відведення земельних ділянок в оренду, складання експертної грошової оцінки та погодження місця розташування об`єкту" було видано державний акт на право постійного користуванні земельною ділянкою серії ЯЯ №259508 від 09 лютого 2005 року для Костопільської державної сортодослідної станції на земельну ділянку площею 113,2183 га кадастровий номер: 5623486900:07:006:0001, яка розташована на території Підлужненської сільської ради Костопільського району Рівненської області та передана у постійне користування для дослідних цілей та пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.

Вказаний державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №259508 від 09 лютого 2005 року було зареєстровано в Костопільському районному відділі земельних ресурсів у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі під №030559100002.

Згідно рішення Підлужненської сільської ради Костопільського району від 16 листопада 2004 року №191 видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №259509 від 09 лютого 2005 року для Костопільської державно сортодослідної станції на земельну ділянку площею 1,2883 га, кадастровий номер 5623486901:01:003:0001, а саме: для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства для дослідних цілей та пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, яка розташована на території Підлужненської сільської ради Костопільського району Рівненської області.

Вказаний державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №259509 від 09 лютого 2005 року було зареєстровано в Костопільському районному відділі земельних ресурсів у Книзі записів реєстраці державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі під №030559100001.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань реєстрація юридичної особи Костопільської державної сортодослідної станції була проведена 18 травня 2006 року (Номер запису: 15981020000000420). Сортостанція діє на підставі статуту, який затверджений наказом Державної служби з охорони прав на сорти рослин № 170 від 05 квітня 2006 року.

У свою чергу, на виконання пункту 4 статті 7 Указу Президента України від 09 грудня 2010 року №1085 (1085/2010) "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" постановою Кабінету Міністрів України "Про ліквідацію урядових органів" було прийнято рішення ліквідувати органи, зокрема, Державну службу з охорони прав на сорти рослин, за переліком згідно з додатком, яка була органом управління Костопільської ДСДС. Пунктом 1 Указу Президента України від 23 квітня 2011 року №500/2011 "Про Міністерство аграрної політики та продовольства України" було затверджено Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України. Відповідно до пункту 1 вищезазначеного Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України Мінагрополітики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації, зокрема охорони прав на сорти рослин.

30 грудня 2011 року наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №807 Костопільську державну сортодослідну станцію реорганізовано шляхом приєднання до ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (ДП "ЦСЕНСМ"), яке визнано правонаступником майнових прав і обов`язків реорганізованої державної сортодослідної станцій (пункт 2 наказу).

Відповідно до пункту 1.1 статуту ДП "ЦСЕНСМ" підприємство є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на державній власності та належить до сфери управління ФДМ України (суб`єкт управління підприємства).

Згідно з пунктом 1.3 статуту ДП "ЦСЕНСМ", підприємство відповідно до наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України №807 від 30 грудня 2011 року є правонаступником майнових прав і обов`язків реорганізованих шляхом приєднання до Підприємства юридичних осіб згідно з переліком, у т.ч. Костопільської державної сортодослідної станції.

Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання (пункт 7.1 статуту).

03 вересня 2012 року на виконання вимог пунктів 5.2, 5.4 наказу №807, комісією з реорганізації Костопільської державної сортодослідної станції, було складено акт приймання-передачі майна, прав і обов`язків Костопільської державної сортодослідної станції №48, за яким з балансу Костопільської державної сортодослідної станції на баланс ДП "ЦСЕНСМ" (додаток до акта - Інвентарний опис основних засобів від 10 липня 2012 року) передано усі активи, у т.ч. земельні ділянки.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2019 року №829 "Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади" було прийняте рішення перейменувати, зокрема, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Також, пунктом 2 вказаної постанови КМУ було прийнято рішення реорганізувати, зокрема, Міністерство аграрної політики та продовольства України шляхом приєднання до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства.

Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарств України від 16 жовтня 2019 року №221 відповідно до розпорядження Кабінету Міністр України від 09 жовтня 2019 року №954 "Деякі питання управління Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства об`єктами державної власності", Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1998 року №1482, було утворено комісію з питань передачі об`єктів державної власності, зокрема, Костопільську державну сортодослідну станцію, від Міністерства аграрної політики та продовольства України до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України у складі згідно з додатками.

Згідно даних, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Костопільська державна сортодослідна станція (код ЄДРПОУ 34070573) (далі - Костопільська ДСДС) перебуває в стані припинення 24 квітня 2012 року.

Згідно з Додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №722-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Рівненської області" утворено Костопільську територіальну громаду, до складу якої увійшла Підлужненська сільська рада Костопільськог району Рівненської області.

Костопільська міська рада Рівненської області є правонаступником прав та обов`язків Підлужненської сільської ради Костопільського району Рівненської області, яка увійшла в склад Костопільської територіальної громади (рішення від 17.12.2020 рок №18).

11 жовтня 2023 року у с.Підлужне комісією у складі голови комісії Костопільської міської ради Назарчук Ю.В., членів комісії - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та в присутності начальника відділу №2 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Цимбалюка В.С. проведено обстеження земельної ділянки площею 1,2883 га; кадастровий номер: 5623486901:61:003:0001 державної власності сільськогосподарського призначення, цільове призначення: 01.10 Для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, яка розташована у с.Підлужне Костопільської міської територіальної громади (Підлужненський старостинський округ) та перебуває у постійному користуванні Костопільської державної сортодослідної станції. Про що складено акт обстеження земельної ділянки.

Обстеження земельної ділянки проведено у зв`язку із запобіганням порушення земельного законодавства, своєчасного їх виявлення та усунення, визначення порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель територіальної громади на підставі розпорядження міського голови від 03 жовтня 2023 року №379-р.

У результаті обстеження комісією виявлено, що земельна ділянка огороджена парканом. На території знаходиться сільськогосподарська техніка та інвентар, господарські будівлі. Проводиться обробка (переробка) сільськогосподарських культур (кукурудза, соя). Господарську діяльність здійснює ФГ "Агротех-Р".

Вказані обставини, на переконання позивача, підтверджуються фото, які були зроблені членами комісії при обстеженні земельної ділянки.

Також, 11 жовтня 2023 року комісією у складі голови комісії Костопільської міської ради Назарчук Ю.В., членів комісії - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та в присутності начальника відділу №2 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Цимбалюка В.С. проведено обстеження земельної ділянки площею 113,2183 га, кадастровий номер: 5623486900:07:006:0001 державної власності сільськогосподарського призначення, цільове призначення: 01.10 Для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Костопільської міської територіальної громади (Підлужненський старостинський округ) та перебуває у постійному користуванні Костопільської державної сортодослідної станції. Про що складено акт обстеження земельної ділянки.

Обстеження земельної ділянки проведено у зв`язку із запобіганням порушення земельного законодавства, своєчасного їх виявлення та усунення, визначення порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель територіальної громади на підставі розпорядження міського голови від 03 жовтня 2023 року №379-р.

У результаті обстеження комісією виявлено, що земельна ділянка заросла сезонним зіллям, наявні стебла соняшнику (орієнтовно врожаю 2023 року).

Вказані обставини, на переконання позивача, підтверджуються фото, які були зроблені членами комісії при обстеженні земельної ділянки.

Позивач вказує, що земельні ділянки площею 113,2183 га, та площею 1,2883 га, які розташовані на території Костопільської міської ради Рівненської області та передані у постійне користування для дослідних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства відповідачу Костопільській державній сортодослідній станції за цільовим призначенням не використовуються, не сплачується земельний податок, що завдає значних фінансових збитків місцевому бюджету, а господарська діяльність відповідача є припиненою. З 2012 року Костопільська державна сортодослідна станція не подає річних звітів форми 4-сг про посівні площі сільськогосподарських культур до Головного управління статистики у Рівненській області, що свідчить про нецільове використання спірних земельних ділянок.

У свою чергу відповідач у відзиві підтвердив, що земельні ділянки Костопільською ДСДС не використовуються у зв`язку із відсутністю фінансових можливостей.

Враховуючи викладені обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку про задоволення позову Костопільської міської ради та припинення право постійного користування Костопільської державної сортодослідної станції земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення площею 113,2183 га, кадастровий номер: 5623486900:07:006:0001 та земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення площею 1,2883 га, кадастровий номер: 5623486901:01:003:0001.

Однак, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду не може погодитись з таким висновком Господарського суду Рівненської області з огляду на наступне.

Як зазначено в Конституції України - кожному гарантується право на судовий захист (стаття 55 Конституції).

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до Господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Частинами 2 та 3 вищезазначеної статті ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Звернення особи до Господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного оспорюваного або невизнаного права та охоронюваних законом інтересів.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист особа, звертаючись до суду, вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право чи охоронюваний інтерес та його спосіб захисту.

Отже, суд зазначає, що позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючи ознаки позову) є предмет позову та підстава позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить постановити судове рішення. Вона безпосередньо пов`язана із спірними правовідносинами та суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права заявника, про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими обґрунтовані заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №924/831/17, від 28 листопада 2019 року у справі №910/8357/18).

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року зі справи №912/1856/16, від 14 травня 2019 року зі справи №910/11511/18.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16).

При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

У статтях 2, 5 ГПК України закріплений принцип ефективності захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, відповідно до якого застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто, цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Суд акцентує увагу на тому, що справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі №242/68/19, яку суд вважає за необхідне застосувати відповідно до положень частини четвертої статті 236, статті 300 ГПК України, зокрема, щодо принципів судового розгляду при вирішенні судом спорів.

Отже, у спорах щодо захисту прав на землю у визначенні предмета позову, як способу захисту права та законного інтересу, слід враховувати положення спеціальної норми статті 152 Земельного кодексу України, а також статті 2 та 5 ГПК України.

З огляду на встановлені статтею 152 Земельного кодексу України способи захисту прав на земельні ділянки та визначені статтями 2, 5 ГПК України вимоги щодо ефективності способу захисту права і законного інтересу, позивач у спорі про захист прав (законного інтересу) на земельну ділянку може пред`явити будь - яку позовну вимогу, а суд може захистити порушене право (законний інтерес) у заявлений спосіб за умови, що такий спосіб захисту прав (законного інтересу) на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право (законний інтерес) позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права (законного інтересу), тобто, є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права (законного інтересу).

У справі, що розглядається в якості підстав заявлених вимог Костопільська міська рада зазначає про те, що земельні ділянки державної форми власності площею 113,2183 га, та площею 1,2883 га, які розташовані на території Костопільської міської ради Рівненської області та передані у постійне користування для дослідних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства відповідачу Костопільській державній сортодослідній станції за цільовим призначенням не використовуються, не сплачується земельний податок, що завдає значних фінансових збитків місцевому бюджету, а господарська діяльність відповідача є припиненою.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 3 Цивільного кодексу України встановлює, що загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно зі статтею 4 Цивільного кодексу України актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Стаття 13 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 170 Цивільного кодексу України Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з приписами статті 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно зі статтею 178 Цивільного кодексу України, об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Частина 1 статті 316 Цивільного кодексу України встановлює, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно частині першій статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За приписами статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частина перша статті 321 Цивільного кодексу України визначає, що право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 328 Цивільного кодексу України встановлює, що право власності набувається з підстав, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до приписів статті 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Згідно статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Приписами частини 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно частини 1 та частини 2 статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Приписами частини першої статті 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Частина друга зазначеної статті визначає, що формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (частина 3 статті 79-1 Земельного кодексу України), а земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина 4 статті 79-1 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю, зокрема, є: територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно частин п`ятої статті 83 Земельного кодексу України, територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: а) передачі їм земель державної власності; б) відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Частинами 1, 2 статті 84 Земельного кодексу України унормовано, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно пункту 24 Розділу Х "Прикінцеві положення" Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Згідно частини 4 статті 122 Земельного кодексу України Головне управління Держгеокадастру в Рівненській області відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України на території Рівненської області.

Як встановлено колегією суддів, 11 жовтня 2023 року у с.Підлужне комісією у складі голови комісії Костопільської міської ради Назарчук Ю.В., членів комісії - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та в присутності начальника відділу №2 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Цимбалюка В.С. проведено обстеження земельної ділянки площею 1,2883 га; кадастровий номер: 5623486901:61:003:0001 державної власності сільськогосподарського призначення, цільове призначення: 01.10 Для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, яка розташована у с.Підлужне Костопільської міської територіальної громади (Підлужненський старостинський округ) та перебуває у постійному користуванні Костопільської державної сортодослідної станції. Про що складено акт обстеження земельної ділянки.

Також, 11 жовтня 2023 року комісією у складі голови комісії Костопільської міської ради Назарчук Ю.В., членів комісії - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та в присутності начальника відділу №2 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Цимбалюка В.С. проведено обстеження земельної ділянки площею 113,2183 га, кадастровий номер: 5623486900:07:006:0001 державної власності сільськогосподарського призначення, цільове призначення: 01.10 Для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, яка розташована за межами населених пунктів на території Костопільської міської територіальної громади (Підлужненський старостинський округ) та перебуває у постійному користуванні Костопільської державної сортодослідної станції. Про що складено акт обстеження земельної ділянки.

Із зазначених актів обстеження, які були надані Костопільською міською радою вбачається, що 11 жовтня 2023 року досліджувалися спірні земельні ділянки саме державної форми власності за присутності особи Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.

З дослідженого колегією суддів не вбачається наявність наказів Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Костопільської міської ради та відповідно актів за якими такі ділянки були передані у комунальну власність.

Спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 5623486900:07:006:0001 та 5623486901:01:003:0001 не зареєстровані в Державному реєстрі нерухомого майна за Костопільською міською радою на праві комунальної власності.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що спірні земельні ділянки на час набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28 квітня 2021 року №1423-IX були сформована як об`єкт цивільних прав, перебувала у державній власності.

Відповідно до приписів статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).

Статтею 395 Цивільного кодексу України визначено, що речовими правами на чуже майно, зокрема, є 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (стаття 396 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Частина 1 статті 92 Земельного кодексу України визначає, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках. Раніше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними та підлягають заміні у разі добровільного звернення осіб.

Тобто, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005.

Вказаним спростовуються доводи Костопільської міської ради про те, що станом на момент звернення з даним позовом до суду спірні земельні ділянки за апелянтом на праві постійного користування не зареєстровані. Крім того, міська рада не враховує ту обставину, що факт відсутності реєстрації права постійного користування жодним чином не нівелює право державної власності на цю землю.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів прийшла до висновку, що Костопільською міською радою не надано суду належних та допустимих доказів належності спірних земельних ділянок до комунальної власності, а відтак не вбачається порушення прав за захистом, яких позивач звернувся до суду.

Костопільською міською радою не доведено, що спірні земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту. При цьому, представник апелянта доречно зауважив, що в оскаржуваному рішенні зазначається про поштові адреси таких ділянок, що додатково підтверджує їх знаходження в межах населеного пункту. Поштові адреси земельним ділянкам, які знаходяться за межами населеного пункту не присвоюються. У зв`язку з наведеним безпідставним є покликання позивача на пункт 24 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Твердження представника апелянта про те, що під час обстеження земельних ділянок 11 жовтня 2023 року був присутній представник Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області жодним чином не доводить ту обставину, що апелянт у справі будь-яким чином відмовляється від права постійного користування ними, а власник - держава відмовляється від права державної власності. Вважаючи, що існує порушення права державної власності на спірні земельні ділянки Костопільська міська рада не позбавлена була можливості звернутися до правоохоронних органів щодо неналежного виконання ГУ Держгеокадастру в Рівненській області своїх обов`язків, однак такі обставини не наділяють міську раду повноваженнями ставити під сумнів державну власність та без звернення з будь-якими позовами до суду вважати таку землю комунальною власністю.

Крім того, Костопільська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу здійснює власне, довільне та помилкове тлумачення пункту 24 Розділу Х "Прикінцеві положення" Земельного кодексу України.

Положеннями частини 1 статті 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі №910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі №917/2101/17.

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Костопільської міської ради не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, не обґрунтовані і не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" на рішення Господарського суду Рівненської області від 06 лютого 2024 року у справі №918/1345/23 задовольнити.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 06 лютого 2024 року у справі №918/1345/23 скасувати.

Прийняти нове рішення. У позові відмовити.

Стягнути з Костопільської міської ради (35705, Рівненська обл.,Рівненський р-н.,м.Костопіль, вул.1 Травня,3, код ЄДРПОУ 04057669) на користь ДП "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" (03038, м.Київ, вул. Ямська, 32, код ЄДРПОУ 37884028) 8052 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/1345/23 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "25" квітня 2024 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.