Рішення

від 18.04.2024 по справі 553/433/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Справа № 553/433/22

Провадження № 2/553/73/2024

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18.04.2024м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Москаленко В.В.,

за участю секретаря судового засідання Микуці К.В.

позивача ОСОБА_1

представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ленінського районного суду м.Полтави цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до Комунального підприємства "3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди -

В С Т А Н О В И В :

23.02. 2022 до Ленінського районного суду м.Полтави надійшла позовна заява ОСОБА_1 до КП "3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в якій позивач вказує, що 01.08.2004 вона була прийнята лікарем-лаборантом у Відділкову клінічну лікарню ст. Полтава СТГО "Південна залізниця", яка в подальшому реорганізована в КП "3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради". Наказом № 8/к від 24.01.2022 "Про звільнення ОСОБА_1 ", виданим на підставі наказу № 37 "Про застосування дисциплінарного стягнення до лікаря-лаборанта ОСОБА_1 ", її звільнено з роботи з 25.01.2022 за прогул без поважної причини згідно п. 4 ч. 1 ст.40 КЗпП України.Вважає звільнення незаконним та таким, що проведено з грубим порушенням законодавства зважаючи на наступне.

У наказі КП "3-я МКЛ ПМР" № 8/к від 24.01.2022 не вказано дати вчинення прогулу, за який її звільнено, з даним наказом її не ознайомлено, вона виявила його в себе на столі 25.01.2022 ,коли прийшла на роботу. У наказі "Про застосування дисциплінарного стягнення до лікаря-лаборанта ОСОБА_1 " № 37 від 24.01.2022 підставами вказані: доповідна записка від 15 грудня 2021 року біолога КДЛ КП "3-я МКЛ ПМР" ОСОБА_6 на ім`я директора КП "3-я МКЛ ПМР", де зазначено, що вона залишила робоче місце об 11:20; доповідна записка від 16 грудня 2021 року біолога КДЛ КП "3-я МКЛ ПМР" ОСОБА_6 на ім`я директора КП "3-я МКЛ ПМР", де зазначено, що вона відсутня на роботі об 11:05, проте в Акті про відмову поставити підпис про отримання копії документу та відмову надати письмові пояснення від 16.12.2021 зазначено, що 16.12.2021 о 10:30 їй вручена копія доповідної записки. Також в Акті комісії для постійного контролю за відпрацюванням норми робочого часу згідно графіків роботи працівниками лікарні від 16.12.2021 зазначається, що станом на 11 год. 30 хв. 16.12.2021 лікаря-лаборанта ОСОБА_1 на робочому місці не було і до кінця робочого дня вона так і не з`явилася. Жодних дзвінків у дні, зазначені, як прогули не було. При цьому, звільнення за прогул може бути застосоване як дисциплінарне стягнення протягом одного місяця з дня виявлення прогулу.В Графіку роботи співробітників лабораторії відділення за грудень 2021 року та січень 2022 року жодних відміток про відсутність її на роботі чи нез`явлення немає. Також в листі щоденного обліку роботи лікаря-лаборанта за грудень 2021 року та січень 2022 року вказані виконані нею аналізи в дні, коли зазначено, що її не було на робочому місці, що свідчить про те, що вона знаходилася на робочому місці. Доказом її

присутності на роботі є довідка про те, що вона перебувала на прийомі у лікарів (невролога та офтальмолога) в лікарні, де працює, оскільки 16.12.2021 отримала побутову травму і 17.12.2021 протягом дня зверталася по медичну допомогу (також є фотодокази, де співробітники лікарні фотографують її, щоб зафіксувати отримані травми, на фото вказаний час і дата). З 22.12.2021 по 31.12.2021 вона перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності.Доповідна записка, подана 21.12.2021 біологом КДЛ КП "3-я МКЛ ПМР" ОСОБА_6 на ім`я директора КП "3-я МКЛ ПМР", взагалі залишилась без будь-якої реакції керівництва щодо встановлення факту відсутності чи поважності причин відсутності. Щодо доповідної записки від 17.01.2022 , в якій вказано, що вона була відсутня об 11 год. 30 хв., Акту комісії для постійного контролю за відпрацюванням норми робочого часу згідно графіків роботи працівниками лікарні (де не вказаний склад комісії) від 17.01.2022, в якому зазначено, що об 11:45 вона відсутня на робочому місці, а також Акту від 18.01.2022 про відмову надати письмові пояснення, з даними документами її не ознайомлювали. На вимогу надати документи отримала відмову зі словами "у адвоката свого ознайомишся". Заява від 21.01 2022 від працівників КДЛ (в Наказі зазначена помилкова дата 21.10.2022 ), містить недостовірну інформацію та порушує її особисті немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію. Наказ Комунального підприємства "3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" "Про застосування дисциплінарного стягнення до лікаря-лаборанта ОСОБА_1 " № 37 від 24.01.2022 не був наданий їй на підпис належним чином, роботодавцем проігноровано обов`язок зажадати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень.

24.01.2022 вона звернулася із заявами до директора КП "3-я МКЛ ПМР" ОСОБА_7 та Директора Департаменту охорони здоров`я Полтавської ОДА Лисака В.П. щодо захисту її прав та запобіганню злочинного свавілля в КП "3-я МКЛ ПМР".

Близько останніх п`яти років з невідомих їй причин на неї почався морально-психологічний тиск з метою звільнення за власним бажанням або за згодою сторін. Спочатку директор КП "3-я МКЛ ПМР" Анатолій Рудич змінив умови її праці шляхом розміщення робочого місця в іншому кабінеті, який не відповідав санітарно-гігієнічним нормам. Також вона постійно отримувала погрози щодо винесення доган, звільнення. На неї зведено наклеп, шляхом подання заяви до поліції, щодо неналежного виконання професійних обов`язків медичним працівником (у ході перевірки розгляд звернення припинено).На колективних зборах вона зазнавала постійного приниження від юрисконсульта ОСОБА_8 , директора ОСОБА_7 , завідувача відділенням біолога ОСОБА_6 . За захистом прав зверталася до Департаменту охорони здоров`я Полтавської обласної державної адміністрації. У 2020 році це дало змогу повернутися на робоче місце, яке відповідало належним умовам праці. Проте ситуація на роботі знову загострилася, тиск з боку адміністрації збільшився, про що свідчать чергові звернення до Департаменту охорони здоров`я. У лютому 2021 року біологом КДЛ КП "3-я МКЛ ПМР" ОСОБА_6 , яка майже два роки домагалася її звільнення, взагалі було прийнято рішення не надавати їй матеріал для проведення клініко-діагностичних лабораторних досліджень.

Просила визнати протиправним та скасувати наказ № 8/к від 24.01.2022 "Про звільнення ОСОБА_1 "; поновити ОСОБА_1 на займаній посаді лікаря-лаборанта І кваліфікаційної категорії клініко-діагностичної лабораторії КП "3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" з 25.01.2022; стягнути з КП "3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі 14411 грн. 70 коп. за один місяць.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2022 справу передано на розгляд судді Крючко Н.І.

Ухвалою судді від 01.03.2022 позовну заяву прийнято до провадження, відкрито провадження у справі, вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

29.03.2022 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву в якому зазначено таке.

Відповідач не визнає позов,вважає його безпідставним та необгрунтованим,виходячі з наступного.Звільнення позивача здійснено з дотриманням всіх вимог чинного законодавства. 17.01.2022 позивач черговий раз залишила без пояснень і поважних причин своє робочє місце.Це підтверджується доповідною запискою в.о.зав КДЛ ОСОБА_6 від 17.01.2022 відповідно до якої,позивач залишила своє робочє місце об 11.30 год.Згідно графіку роботи співробітників лабораторії на січень 2022 вона повинна знаходитися на робочому місці з 08.00 год. до 15.12 год. З даним графіком позивач була належним чином ознайомлена, що посвідчено її підписом. Згідно табелю використання робочого часу за 17.01.2022 позивачем відпрацьовано 3,5 години замість 7,2 години.Після отримання доповідної записки про черговий прогул позивача ,директор ОСОБА_7 дав термінове розпорядження комісії з постійного контролю за відпрацюванням робочого часу згідно графіків роботи провести чергову перевірку відпрацювання норм робочого часу.Комісією було встановлено ,що позивач була черговий раз відсутня на робочому місці більш ніж протягом 3-х годин ,а саме: з 11.30 год.до 15.12 год.,про що складено акт № 1 від 17.01.2022. Наступного дня , 18.01.2022 головою комісії з відпрацювання норм робочого часу ОСОБА_9 ,в присутності ОСОБА_10 та старшого інспектора з кадрів ОСОБА_11 було зачитано позивачу доповідну записку від 17.01.2022 про відсутність на робочому місці та акт № 1 від 17.01.2022, оскільки позивач відмовилась отримати дані документи ,ознайомлюватися з ними ,надавати пояснення своєї відсутності на робочому місці 17.01.2022. Директор КП «3-я МКЛ ПМР» ОСОБА_7 17.01.2022 телефонував позивачу для з`ясування причин відсутності на роботі ,але вона йому нічого не відповіла.20.02.2022 позивач звернулась до директора з проханням надати копії доповідної записки від 17.01.2022 та акту № 1 від 17.01.2022.В той же день ці копії були їй надані,але поставити підпис про отримання документів на примірнику відповідача,позивач відмовилась.20.01.2022 та 21.01.2022 директор просив позивача надати пояснення причин прогулів, проте вона відмовилась і відповіла, що викладене в доповідній записці від 17.01.2022 не відповідає дійсності.21.01.2022 всі, без виключення, працівники КДЛ в черговий раз звернулись до директора з вимогою вплинути на поведінку позивача, а саме: повідомляли, що відповідач відмовляється виконувати роботу, постійно запізнюється на одну-дві години,або йде раніше на дві- три години. На підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України,ч.1 ст.19.ч.1 ст.39 Закону України «Про професійні спілки,їх права та гарантії діяльності»,пункту 7.4.10 статуту КП «3-я МКЛ ПМР» ,Розділу 2 підрозділу 2.3 та Розділу 3 колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом КП «3-я МКЛ ПМР»,пункту 2.22 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників КП «3-я МКЛ ПМР» та враховуючи доповідні записки біолога КДЛ ОСОБА_6 від 15.12.2021 та 16.12.2021,акту комісії для постійного контролю за відпрацюванням норми робочого часу згідно графіків роботи працівниками лікарні від 16.12.2021, акту про відмову поставити підпис про отримання копії документу та відмови надати письмові пояснення від 16.12.2021,доповідної записки біолога КДЛ Лук`яшко від 21.12.2021 та від 17.01.2022 ,акту № 1 комісії від 17.01.2022, акту про відмову надати письмові пояснення від 18.01.2022, заяви працівників КДЛ від 21.10.2022, директором було прийнято рішення про звільнення позивача з займаної посади за прогул 17.01.2022 без поважної причини.Відповідач також зазначає ,що законом не передбачено проведення службового розслідування причин відсутності позивача на робочому місці ,а пояснення щодо цього позивач відмовилася надавати,що підтверджено актом про відмову надавати пояснення від 18.01.2022.В підтвердження своєї присутності на робочому місці позивач надає графіки роботи співробітників лабораторії за грудень 2021 року та січень 2022 року, але ці графіки є плановими, складаються наперед, кожен працівник ознайомлюється та підписує їх Листок щоденного обліку роботи лікаря-лаборонта за грудень 2021 року є підробленим ,на ньому немає жодного підпису адміністрації ,не проставлена печатка лікарні.Позивач зазначає, що 17.12.2021 вона зверталась протягом дня за медичної допомогою,та з 22.12.2021 по 31.12.2021 перебувала на лікарняному .Проте ця інформація не має значення для даної справи,оскільки за 17.12.2021 та з 22.12.2021 по 31.12.2021 ні безпосереднім керівником позивача, ні адміністрацією не були зафіксовані прогули позивача.

Ухвалою суду від 12.05.2022 за клопотанням позивача витребувано з КП "3-я МКЛ ПМР" наступні документи:

- належним чином завірені сторінки журналу вхідної кореспонденції за 03.10.2021,15.12.2021,16.12.2021,21.12.2021,17.01.2022,18.01.2022,21.01.2022,25.01.2022;

- належним чином завірену копію листка щоденного обліку лікаря лаборанта, лабораторна форма 261/0 затвердженого Наказом МОЗ від 04.01.2001 за: грудень 2021 року, січень 2022 року;

- належним чином завірену копію сторінок журналів реєстрації направлень на аналізи ЗАС, ЗАК, г/маз, капр я/г, які виконувала ОСОБА_1 , за такі дати: 15.12.2021,16.12.2021, 17.01.2022 ;

- належним чином завірену копію табелю обліку робочого часу за: грудень 2021 року, січень 2022 року;

- журнал фіксації приходу на роботу за 15.12.2021,16.12.2021,17.01.2022 , 21.01.2022 .

Ухвалою суду від 04.08.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Полтави Крючко Н.І. від 20.09.2023 задоволено самовідвід ,заявлений по справі, вирішено передати справу на розгляд іншому судді Ленінського районного суду м. Полтави.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2023, проведеного на підставі розпорядження керівника апарату суду у зв`язку з самовідводом судді Крючко Н.І., справу передано на розгляд судді Парахіній Є.В.

Ухвалою суду від 27.09.2023 справа була прийнята до провадження судді

Парахіної Є.В., вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання.

На підставі розпорядження від 05.12.2023 № 164 проведений повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, справа передана головуючому судді Москаленко В.В.

Ухвалою суду від 11.12.2023 справа була прийнята до провадження судді

Москаленко В.В., вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 15.01.2024 закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено цивільнусправу до судового розгляду по суті .

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги,надала пояснення, аналогічні, викладеним у позовній заяві.Остаточно просила скасувати наказ про звільнення, поновити її на посаді лікаря-лаборанта ,стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення до ухвалення рішення судом та 400000 грн. моральної шкоди.Моральну шкоду обгрунтовує тим,що вона на протязі багатьох років піддавалася цькуванню з боку адміністрації лікарні ,за нею відбувався тотальний нагляд . ЇЇ звільнення є незаконним та сфабрикованим. Трудові обов`язки вона виконувала вчасно та старанно відносилась до роботи.Отже,ситуація , яка склалася в колективі і закінчилася її звільненням негативно вплинула на її життя та здоров`я, тим паче ,що вона є інвалідом 3 групи.

Представник позивача адвокат Пелих Н.М. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, надала пояснення, аналогічні, викладеним у позовній заяві .Також вказала,що в матеріалах справи відсутній наказ, як таковий, про застосування до позивача дисциплінарного стягнення. Наказ про звільнення не містить дати вчинення прогулу. Доказів того, що позивач була відсутня на робочому місці 17.01.2022 з дванадцятої години до п`ятнадцятої години немає. Члени комісії по перевірці відпрацювання робочого часу не перевіряли присутність ОСОБА_1 на робочому місці в проміжок між дванадцятою годиною та п`ятнадцятою годиною 17.01.2022. Свідок ОСОБА_6 пояснила,що має з позивачем вкрай неприязні стосунки, тому вона могла бути зацікавлена не повідомляти членів комісії про те,що ОСОБА_1 знаходиться на робочому місці. Позивач виконувала свою роботу 17.01.2022 про що свідчить лист обліку аналізів від 17.01.2022. Вважає,що до позивача необгрунтовано застосовано самий суворий вид дисциплінарної відповідальності-звільнення.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві .Зазначила ,що тягар доведення вини працівника покладений на роботодавця .Відповідачем не доведено сам факт прогулу позивача. Також вказала ,що адміністрація лікарні пропонувала позивачу укласти мирову угоду, в якій їй пропонувалось зайняти посаду завідуючої лабораторії,

яка є вищою за посаду,яку обіймала позивач,що не узгоджується з поясненнями відповідача про те,що вона неналежним чином виконувала свої трудові обов`язки.

Представниквідповідача ОСОБА_4 в судовомузасіданні невизнала позовнівимоги,вказавши,щопозивач булазвільнена запрогул (відсутністьна робочомумісці ),який відбувся17.01.2022наказом керівникаКП «3-яміська лікарняПолтавської міськоїради» №8-квід 24.01.2022«Про звільнення ОСОБА_1 »,якийвидано напідставі наказу№ 37від 24.01.2022«Про застосуваннядисциплінарного стягненнядо лікаря-лаборанта ОСОБА_1 »Представник відповідача також пояснила суду, що у наказі № 37 від 24.01.2022 не конкретизовано, яке дисциплінарне стягнення застосовано до

ОСОБА_1 ,але видано цей наказ на підставі акту комісії для постійного контролю за відпрацюванням норми робочого часу згідно графіків роботи працівниками лікарні від 17.01.2022, інших актів та доповідних відповідно до яких позивач здійснила прогул 17.01.2022.Відповідно, наказом від 24.01.2022 № 8-К, позивача звільнено за прогул 17.01.2022. Крім того, представник відповідача зазначила, що ОСОБА_1 протягом багатьох років систематично не виконувала свої посадові обов`язки та здійснювала прогули,але адміністрація лікарні намагалася вирішувати ці питання шляхом бесід та переговорів.

Заслухавши пояснення позивача,її представників ,представника відповідача, свідків, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює на посаді лікаря-лаборантаКП «3-я міська лікарня Полтавської міської ради`з 01.08.2004 (т.1 а.с.11).

Позивач є інвалідом 3 групи ,інвалідність встановлена безстроково,що підтверджується довідкою від 08.02.1995 (т.1 а.с.41).

Наказом № 37 "Про застосування дисциплінарного стягнення до лікаря-лаборанта

ОСОБА_1 " зобов`язано старшого інспектора з кадрів ОСОБА_11 підготувати наказ про звільнення 25.01.2022 лікаря-лаборанта ОСОБА_1 за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, при підготовці наказу врахувати ,що звільнення відбувається без згоди профспілки, оскільки лікар-лаборант ОСОБА_1 не є членом профспілкового органу ,зобов`язано лікаря-лаборанта ОСОБА_1 звернутися 25.01.2022 до старшого інспектора з кадрів ОСОБА_11 для отримання трудової книжки (копія трудової книжки-т.1,а.с.5).

Наказом № 8/к від 24.01.2022 "Про звільнення ОСОБА_1 ", виданим на підставі наказу № 37 "Про застосування дисциплінарного стягнення до лікаря-лаборанта

ОСОБА_1 ", її звільнено з роботи з 25.01.2022 за прогул без поважної причини згідно

п. 4 ч. 1 ст.40 КЗпП України.Вказаний наказ видано на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України,ч.1 ст.19.ч.1 ст.39 Закону України «Про професійні спілки,їх права та гарантії діяльності»,пункту 7.4.10 статуту КП «3-я МКЛ ПМР» ,Розділу 2 підрозділу 2.3 та Розділу 3 колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом КП «3-я МКЛ ПМР»,пункту 2.22 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників КП «3-я МКЛ ПМР» та з урахуванням таких документів: доповідних записок біолога КДЛ

ОСОБА_6 від 15.12.2021 та 16.12.2021,акту комісії для постійного контролю за відпрацюванням норми робочого часу згідно графіків роботи працівниками лікарні від 16.12.2021, акту про відмову поставити підпис про отримання копії документу та відмову надати письмові пояснення від 16.12.2021,доповідних записок біолога КДЛ Лук`яшко від 21.12.2021тавід 17.01.2022 ,акту № 1 комісії для постійного контролю за відпрацюванням норми робочого часу згідно графіків роботи працівниками лікарні від 17.01.2022, акту про відмову працівника надати письмові пояснення від 18.01.2022, заяви працівників КДЛ від21.10.2022 (т.1 а.с.8 ).

Згідно доповідної записки біолога КДЛ ОСОБА_6 від 15.12.2021 ,лікар-

лаборант ОСОБА_1 з`явилась на роботу 15.12.2021 о 08 годині 30 хвилин ,виконала одне дослідження і об 11 годині 20 хвилин залишила робоче місце без будь-яких пояснень (т.1а.с.12).

Згідно доповідної записки біолога КДЛ ОСОБА_6 від 16.12.2021 ,лікар-лаборант ОСОБА_1 систематично залишає без підстав робоче місце і відмовляється від виконання лабораторних досліджень,сьогодні ,станом на 11.05 год. ОСОБА_1 на робочому місці не було (т.1.а.с.13)

Відповідно до акту комісії для постійного контролю за відпрацюванням норми робочого часу згідно графіків роботи працівниками лікарні від 16.12.2021,станом на 11.30 год. 16.12.2021 лікаря-лаборанта ОСОБА_1 на робочому місці не було і до кінця робочого дня вона також не з`явилась,не попереджала письмово чи безпосередньо керівника або директора про необхідність залишити робоче місце(т.1 а.с.15).

Відповідно до акту про відмову поставити підпис про отримання копії документу та відмову надати письмові пояснення від 16.12.2021 лікарю-лаборанту ОСОБА_1 була вручена копія доповідної записки біолога КДЛ ОСОБА_6 ..Поставити підпис про отримання даного документу ОСОБА_1 відмовилася (т.1 а.с.14).

Згідно доповідної записки біолога КДЛ Лук`яшко від 21.12.2021,лікар лаборант ОСОБА_1 з`явилась на роботу о 09 годині 30 хвилин (т.1.а.с.16).

Згідно доповідної записки біолога КДЛ Лук`яшко від 17.01.2022 ,лікар лаборант ОСОБА_1 залишила робоче місце об 11 годині 30 хвилин без пояснень (т.1,а.с.17).

Згідно акту № 1 комісії для постійного контролю за відпрацюванням норми робочого часу згідно графіків роботи працівниками лікарні від 17.01.2022,станом на 11 годину 45 хвилин 17.01.2022 лікаря-лаборанта ОСОБА_1 на робочому місці не було і до кінця робочого дня вона так і не з`явилася.(т.1 а.с.18)

Згідно акту про відмову працівника надати письмові пояснення від 18.01.2022, лікарю-лаборанту ОСОБА_1 була зачитана доповідна записка біолога КДЛ ОСОБА_6 від 17.01.2022 та акт комісії для постійного контролю за відпрацюванням норм робочого часу згідно графіків роботи працівниками лікарні.Надати письмові чи усні пояснення причин своєї відсутності на робочому місці 17.01.2022 з 11.30 до 15.12 год. лікар- лаборант ОСОБА_1 відмовилася.(т.1 а.с.19).

В заяві до директора КП «3-я МКЛ ПМР» ОСОБА_7 від 21.01.2022 , працівники КДЛ біолог ОСОБА_6 ,ст.лаборант ОСОБА_12 ,лаборанти ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 вимагають врегулювати питання відносно виконання робочих обов`язків ОСОБА_1 та зазначають,що якщо протягом наступного тижня ситуація з лікарем-лаборонтом ОСОБА_1 не зміниться ,вони всі 31.01.2022 подадуть заяви про звільнення. На даному зверненні ,директор

ОСОБА_7 поставив резолюцію: « ОСОБА_18 . Підготувати наказ про застосування дисциплінарного стягнення ,звільнення до лікаря лаборанта ОСОБА_1 »(т.1 ,а.с.21.22).

Відповідно до графіків роботи співробітників лабораторії на грудень 2021,січень 2022 , ОСОБА_1 встановленоп`ятиденний графік роботи,з графіками вона ознайомлена під підпис(т.1 а.с.24,26).

Відповідно до листка щоденного обліку роботи лікаря-лаборанта(т.1 ,а.с.27),

ОСОБА_1 17.01.2022 виконала таку роботу:один аналіз ЗАС, шість аналізів Гр.кр.,п`ять аналізів НвS,п`ять аналізів я/г.кал.

Позивач зверталась 24.01.2022 з заявами до директора лікарні в яких зазначила,що з наказом № 37 від 24.01.2022 не згодна ,підпис ставить відмовляється ,на роботу вона ходила та виконувала обов`язки в повному обсязі ,вказала ,що доповідні не відповідають дійсності,на неї здійснюється психологічний тиск,просила захистити її права (т.1,а.с.28,30).

Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за січень 2022 рік,

17.01.2022 ОСОБА_1 відпрацювала 3,5 год(т.1,а.с.61).

Згідно довідки ,виданої головою Вільної профспілки машиністів України ОСОБА_19 за № 058/108 від 25.10.2016 , ОСОБА_1 є Головою первинної

профспілкової організації ВПМУ відділової клінічної лікарні станції Полтава та членом Координаційної ради ВПМУ (а.с.160)

Згідно довідки ,виданої головою Вільної профспілки машиністів України ОСОБА_19 за № 043/05 від 11.05.2022 .станом на 01 січня 2022 року ОСОБА_1 не числиться членом Вільної профспілки машиністів України(т.1 а.с.252)

В судовомузасіданні свідок ОСОБА_20 ,виконуючаобов"язкизавідуючоїлабораторії ,КП «3-яМКЛ ПМР» пояснила наступне .Вона відчуває до позивача «часткову несимпатію» ,але зобов`язується бути об`єктивною. Свідок працюєв лабораторії три роки.Позивачзнаходиться в її підпорядкуванні. В колективі постійно виникають конфлікти ,оскільки співробітники скаржаться на те,що ОСОБА_1 не бажає виконуватисвою роботу.До складу комісії по перевірцінорми відпрацюванняробочого часу свідок не входить. Вона подавала директору доповідні записки з приводу невиконання ОСОБА_1 трудових обов"язків .Будь-які акти нею не складались. ЇЇ кабінет розташований навпротилабораторії, де знаходиться робоче місце позивача.17.01.2022 ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці на протязі 3 годин.

Про відсутність позвачаїй повідомила лаборант лабораторії. Об 11.30 год.свідок подала доповідну директору. Об 11.45 год. вона перевірила робоче місце ОСОБА_1 ,верхній одяг якої буввідсутній . ОСОБА_1 не повідомлялаїй ,що уходить. Акти про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці складались на підставі її доповідних. Режим роботипозивача визначений графіком -з 8.00 год.до 15.12 год,без перервина обід. Замість перерви на обід запроваджені недовгі «перекуси» -10-15 хв. в битовці.Свідок не може відповідати чи могла бути позивач на території лікарні. ОСОБА_1 створювала неможливу обстановку в колективі.Свідок намагалася потоваришувати з нею,але

ОСОБА_1 писалана неї доповідні. Щодо обробки аналізів позивачем 17.01.2022, свідок не пам`ятає чи робила вона дану роботу , але розписалась позивач за 5-10 аналізів. Позивач ніколи не відпрашувалась у неї, йшла з роботи коли хотіла.Інколи вона взагалі не робила аналізи,а тількиставила відмітки про їх виконання.

Свідок ОСОБА_21 ,медичнасестра КП «3-я МКЛ ПМР»в судовому засіданні пояснила. Вона є членом комісії по перевірці відпрацювання норми робочого часу.В січні 2022 року їй зателефонувала ОСОБА_22 про те,що необхідно зафіксувати відсутність працівникана роботі.17.01.2022 свідок разом з ОСОБА_22 , ОСОБА_11 ,

ОСОБА_23 , ОСОБА_24 прийшли влабораторію.Завідуючалабораторії показалакабінет ОСОБА_1 .Об 11.45год.17.01.2022 ОСОБА_1 там небуло. ОСОБА_22 -головакомісії запропонувалазачекатипів-години.Вони зачекали,апотім пішлипо робочиммісцям,при цомудомовились,щоякщо позивачз"явитьсянароботі,завідуючалабораторії повідомитьїм проце.Вона неподзвонила ічлени комісіїпідійшли долабораторії о

15.00 год. ОСОБА_1 на робочому місці не було .Акт складався ОСОБА_20 , після п`ятнадцятоїгодини.Свідку невідомо чи перебувала позивач на робочому місці в період часу ,коли комісії в лабораторіїне було.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 ,заступник директора з економічних питаньКП «3-яМКЛ ПМР» пояснила наступне.Вона є головою комісії по перевірці відпрацювання норм робочого часу працівниками лікарні.17.01.2022 ій було доручено секретарем керівника лікарні перевірити лабораторію після 11 години.Вона зібрала членів комісії об 11.45 год. біля лабораторії. Вони зайшли до лабораторії і перевіряли всіх працівників.На робочому місці була відсутня тільки ОСОБА_1 .Півгодини вони чекали її,а потім розійшлися по робочим місцям.Домовилися з завідуючою лабораторії

ОСОБА_25 " ОСОБА_26 ,що вона повідомить ,якщо ОСОБА_1 з"явиться. Остання не повідомила про явку ОСОБА_1 ,тому члени комісії зустрилися в лабораторії о15.00 год. ОСОБА_1 там не було.Зафіксували її відсутність .О 15.12 год.склали акт про відсутність.

Акт друкувала юрист ОСОБА_24 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 ,старший інспектор з кадрів

КП «3-яМКЛ ПМР» пояснила наступне. 17.01.2022 до неї зайшла ОСОБА_9 і вони пішли перевіряти лабораторію близько 11.45 год. ОСОБА_1 на робочому місці не було.Почекали до 12.30 год. і розійшлися, вирішивши зібратися о 15.00 год. Зібралися о

15.00 год., ОСОБА_1 на робочому місці не було.Акт про її відсутність складала юрист. В проміжку між 12.30 год. та 15.00 год. присутність ОСОБА_1 на робочому місці не перевіряли. Керівник лабораторії повинна була зателефонувати членам комісії якщо ОСОБА_1 з"явиться.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_23 ,економіст з праці КП «3-яМКЛ ПМР» пояснила наступне.17.01.2022 її викликала заступник директора з економічних питань ОСОБА_9 ,попросила графік роботи працівників лабораторії для перевірки відпрацювання норми робочого часу працівниками лабораторії. Вони піднялись до лабораторії та почали перевіряти наявність працівників лабораторії на робочих місцях.

Об 11.45 год.виявили,щолікар-лаборант ОСОБА_1 відсутня на робочому місці.

Комісія почекала її хвилин 20-30 ,а потім домовилися з завідуючою лабораторії

ОСОБА_25 " ОСОБА_26 ,що вона сповістить ,якщо ОСОБА_1 з"явиться на робочому місці.

О 15.00 год.комісія зібралася в лабораторії , ОСОБА_1 на робочому місці була відсутня і тому склали відповідний акт .

З урахуванням зазначеного ,суд дійшов висновку ,що сторони перебували у трудових правовідносинах,а тому спір між сторонами регулюється нормами Кодексу законів про працю України та законами, які приймаються відповідно до Конституції України та Кодексу законів про працю України і містять норми, що регулюють трудові відносини.

За змістом ст. 12 та ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 43 Конституції України визначено,що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у

ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними визнаються такі причини, які виключають вину працівника.

Обов`язок доведення вини працівника у порушенні трудової дисципліни на підприємстві покладено на роботодавця.

Крім встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи є з`ясування поважності причин його відсутності.

Законодавством не визначено перелік обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі працівника, звільненого за пунктом 4 частини першоїстатті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази.

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих працівнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти

безпідставного застосування стягнення. Правова оцінка дисциплінарного проступку здійснюється на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Судом встановлено, що пояснення щодо відсутності на роботі, що стало причиною звільнення у ОСОБА_1 не відбирались, про акт про відмову надати письмові пояснення від 18.01.2022 їй стало відомо тільки 24.01.2022, коли їй був зачитаний наказ про звільнення.

Відповідно достатті 139 КЗпП Українипрацівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно з частиною першоюстатті 147 КЗпП Україниза порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано такий захід стягнення як догана або звільнення .

Відповідно до частини першоїстатті 148 КЗпП Українидисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. За відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Отже, при розгляді даної справи суду необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбаченістаттями 147-149 КЗпП Україниправила і порядок застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Проаналізувавши наказ КП "3-я МКЛ ПМР" № 8/к від 24.01.2022 про звільнення позивача,суд дійшов наступного.

З наданих суду документів та пояснень представника відповідача виходить,що позивача звільнено з роботи наказом № 8/к від 24.01.2022 "Про звільнення ОСОБА_1 ", виданим на підставі наказу № 37 "Про застосування дисциплінарного стягнення до лікаря-лаборанта ОСОБА_1 ", з 25.01.2022 за прогул без поважної причини згідно п. 4 ч. 1 ст.40 КЗпП України.

Суд вказує, що у зазначеному наказі про звільнення не зазначена дата прогулу,

який ставиться в провину позивачу ,як не зазначена дата прогулу і в наказі № 37 "Про застосування дисциплінарного стягнення до лікаря-лаборанта ОСОБА_1 " на підставі якого виданий наказ про звільнення.

Крім того ,незважаючи на те, шо наказ № 37 має назву "Про застосування дисциплінарного стягнення до лікаря-лаборанта ОСОБА_1 ", в ньому не зазначено ,яке дисциплінарне стягнення застосовано до позивача ,натомість міститься вказівка ,якою зобов`язано старшого інспектора з кадрів ОСОБА_11 підготувати наказ про звільнення 25.01.2022 лікаря-лаборанта ОСОБА_1 за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Вказаним наказом також зобов`язано лікаря-лаборанта ОСОБА_1 звернутися 25.01.2022 до старшого інспектора з кадрів ОСОБА_11 для отримання трудової книжки.

Отже,відповідачем фактично видано наказ про звільнення позивача з роботи не на підставі наказу, яким притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності,а на підставі наказу, яким зобов`язано інших осіб виконати певні дії: старшого інспектора по кадрам - підготувати документи на звільнення ,а відповідача-отримати трудову книжку.

Продовжуючи аналізувати наказ № 37 "Про застосування дисциплінарного стягнення до лікаря-лаборанта ОСОБА_1 ",суд зазначає,що в судовому засіданні представник відповідача наполягала на тому ,що позивач була звільнена за прогул ,який вчинила 17.01.2022.

Аленаказ №37,якимнібито затосованодисциплінарне стягненнядо позивача,винесений ,зокрема іна підставінизки документів,якіне маютьвідношення доподій ,яківідбувалися 17.01.2022.асаме : доповідних записок біолога КДЛ ОСОБА_6 від 15.12.2021 та 16.12.2021,акту комісії для постійного контролю за відпрацюванням норми робочого часу згідно графіків роботи працівниками лікарні від 16.12.2021, акту про відмову поставити підпис про отримання копії документу та відмову надати письмові пояснення від 16.12.2021,доповідні записки біолога КДЛ ОСОБА_6 від 21.12.2021.

Відповідно достатті 149 КЗпП Українидо застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Так, у наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець має зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 (провадження № 61-38286св18).

Крім того ,суд звертає увагу на те,що підставою для застосування дисциплінарного стягнення до позивача у вигляді звільнення стала фактично заява до директора КП «3-я МКЛ ПМР» ОСОБА_7 від 21.01.2022 , працівників КДЛ біолога ОСОБА_6 ,ст.лаборанта ОСОБА_12 ,лаборантів ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ,які вимагали врегулювати питання відносно виконання робочих обов`язків ОСОБА_1 . У цій заяві немає жодної інформації про вчинення ОСОБА_1 прогулу 17.01.2022. Але саме на цьому

зверненні директор ОСОБА_7 поставив резолюцію: « ОСОБА_18 . Підготувати наказ про застосування дисциплінарного стягнення ,звільнення до лікаря лаборанта ОСОБА_1 »

З урахуванням того, що в наказі № 37 від 24.01.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення до лікаря-лаборанта ОСОБА_1 » не вказано в чому полягає порушення трудової дисципліни,дати вчинення порушення ,до якого дисциплінарного стягнення притягнута позивач та факту того,що підставою для звільнення відповідача стала в дійсності заява працівників лікарні ,суд вважає ,що наказ № 37 від 24.01.2022 та наказ № 8/к від 24.01.2022 оформлені з порушенням вимог трудового законодавства.

Щодо доведення відповідачем вчинення позивачем прогулу 17.01.2022 суд зазначає наступне.

Позивач категорично заперечує її відсутність на роботі 17.01.2022.

Допитані в суді свідки члени комісії по перевірці відпрацювання норм робочого часу пояснили ,що в проміжок часу між 12.00 год. та до 03.00 год. вони не перевіряли присутність на робочому місці ОСОБА_1 . В цьому питанні вони покалалися на в.о.завідуючу лабораторії ОСОБА_6 ,яка не є членом комісії і яка пояснила в судовому засіданні,що має не дуже приязне відношення до ОСОБА_1 . Таким чином членам комісії достеменно не відомо чи перебувала у вказаний проміжок часу позивач на робочому місці .

Разом з тим,суд бере до уваги пояснення свідка ОСОБА_6 про те,що в режимі роботи лабораторії не встановлено перерву,а запроваджені короткочасні «перекуси», а тому позивач могла бути відсутня на робочому місці під час перевірки, оскільки перебувала на короткочасній перерві,або могла вийти до вбиральні.

Суд також бере до уваги,що 17.01.2022 позивачем було виконано низку аналізів,що було підтверджено представником відповідача в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи(т.1,а.с.27, т 3.а.с.50-57)

Суд вважає,що за таких обставин , відсутність ОСОБА_1 на робочому місці у вказаний проміжок часу відповідачем не доведена.

Суд небере доуваги документи,якізнаходяться вматеріалах справи,а саме:доповідні,акти,зверненнята інші,якібули складеніу 2016 2021роках та надані відповідачем на підтвердження неналежного виконання ОСОБА_1 трудових обов`язків ,оскільки позивач звільнена не за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП систематичне невиконання трудових обов`язків ,а за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП прогул ,який за поясненнями представника відповідача відбувся 17.01.2022.

Отже ,вказані документи не стосуються предмета доказування.

Суд вважає необхідним підкреслити наступне .

Посилаючись на те,що позивач роками не виконує трудові обов`язки , відповідач в той же час пропонує їй ,під час розгляду цієї справи, мирову угоду, відповідно до умов якої ,позивач буде поновлена на посаді лікаря-лаборанта ,а протягом десяти днів з дня ухвалення судового рішення їй буде надана посада завідувача Клініко-діагностичної лабораторії ,тобто посада вища за ту,яку вона обіймала(а.с.53).

За таких обставин ,посилання відповідача на неналежне виконання своїх трудових обов`язків ОСОБА_1 видаються сумнівними.

Суд вважає необхідним вказати на те,що матеріали справи не містять доказів про те,що на день звільнення позивач була членом профспілкової організації організації, а тому ,з урахуванням вимог ст.43 КЗпП України та ст.5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» ,згода виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації на її звільнення не вимагається.

Відповідно до ст.235 КЗпП України ,у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З урахуванням вищевказаних обставин ,суддійшов висновку, що наказ № 8/квід 24.01.2022"Прозвільнення ОСОБА_1 " винесений без належних підстав,

оформлений з порушенням трудового законодавства , а тому він є незаконним та підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на роботі.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Суд зазначає,що в матеріалах справи відсутні докази того,що цей позов розглядався судом більше року з вини позивача ,а тому підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати ,затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 нарахування виплат,що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи,проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочіх днів(годин).

Відповідно до наданої відповідачем довідки (т.2 а.с.135 )середньоденний заробіток позивача складає 559,73 грн.Отже,середній заробіток за час вимушеного прогулу вираховується шляхом множення середньоденного заробітку позивача-559,73 грн. на кількість робочих днів за період з 25.01.2022по 18.04.2024- день ухвалення рішення .

Суд вважає,щотакий розрахунокбуде повністювідповідати положеннямп.8 Порядку № 100.

Середній заробітокза часвимушеного прогулускладає 321285,02грн зрозрахунку 559,73 грн. середньоденний заробіток (згідно довідки-а.с.т.2 а.с.125) Х 574 (кількість робочих днів з 25.01.2022 по 18.04.2024 ).

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди в сумі 400000 грн. суд дійшов наступного.

Частина 1 ст. 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст. 2371КЗпП України.

Відповідно жл статті 2371КЗпП України,відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 2371КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст. 2371КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (ст. ст. 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 2371цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 2371КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

Суд бередо уваги,щоправа позивачау сферітрудових відносинбули порушеніта призвелидо моральнихстраждань оскількивона втратилазаробіток,булавимушена тривалийчас захищатисвої правав суді.Крім того,позивачє інвалідом3групи (т.1а.с.41),отжемаючи відповіднийстан здоров`я,вонабула вимушенапереживати моральністраждання ,щомогло негативновпливати наїї здоров`я.З урахуванням характеру порушення прав позивача, тяжкості і істотності вимушених змін у житті внаслідок порушення трудових прав та зусиль, вжитих для їх відновлення, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000 грн, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України рішення в частині поновлення на роботі і присудження працівникові виплати заробітної плати,але не більше ніж за один місяць, в розмірі 7276,44 грн. (довідка т.2 а.с.135) підлягає негайному виконанню.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України ,судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір щодо вимог немайнового характеру по скасування наказу та поновленню на роботі у сумі 992,40 грн., вимоги майнового характеру про стягнення середнього зарбітку за час вимушенго прогулу у сумі 992,40 грн.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди,то вона задоволена на

1,25 %,а тому підлягає стягненню з відповідача на користь держави 50 грн.

А всього підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 2034,80.

Позивач при поданні заяви про уточнення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 400000 грн. не сплатила судовий збір.т.2 (а.с.64).

Оскільки їй відмовлено в задоволенні позовних вимог на 98,75 % ,то підлягнає стягненню з позивача на користь держави судовий збір в сумі 3950грн.

Таким чином,судвважає позовнівимоги ОСОБА_1 доКомунального підприємства"3-яміськаклінічналікарня Полтавськоїміськоїради"провизнанняпротиправним таскасуваннянаказу,поновленнянароботі тастягненнясередньогозаробітку зачасвимушеногопрогулу,моральної шкоди обгрунтованими та такими,що підлягають частковому задоволенню.

Керуючисьст.ст.2,4,81,247,259,263-265,268,272,273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_5 доКомунального підприємства"3-яміська клінічналікарня Полтавськоїміської ради"про визнанняпротиправним таскасування наказу,поновлення нароботі тастягнення середньогозаробітку зачас вимушеногопрогулу, моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ директора Комунального підприємства"3-яміськаклінічналікарня Полтавськоїміськоїради"А.Рудича № 8/к від 24.01.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 »

Поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-лаборонта І кваліфікаційної категорії клініко-діагностичної лабораторії Комунального підприємства «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» з 25.01.2022.

Стягнутиз Комунальногопідприємства«3-яміськаклінічналікарня Полтавськоїміськоїради»на користь ОСОБА_1 середнійзаробітокзачас вимушеногопрогулузаперіод з25.01.2022по18.04.2024всумі321285,02грн.(тристадвадцятьоднатисячя двістівісімдесятп`ятьгрн.02коп)без урахування податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Комунального підприємства «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000 (п"ять тисяч грн.)

Стягнути з Комунального підприємства «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради`на користь держави судовий збір в сумі 2034,80 (дві тисячі тридцять чотири грн.80 коп.)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 3950 (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят грн.)

Рішення в частині поновлення на роботі і присудження працівникові виплати заробітної плати,але не більше ніж за один місяць в розмірі 7276,44(сім тисяч двісті сімдесят шість тисяч грн.44 коп.) без урахування податків та обов`язкових платежів-допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Полтави або безпосередньо до Полтавського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його складання. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 ,адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство «3-я міська клінічна лікарня Полтавської міської ради»,ЄДРПОУ01111581,адреса:м.Полтава,Площа Слави,буд.2.

Повний текст рішення складено 25.04.2024.

Суддя: В.В.Москаленко.