Рішення

від 18.04.2024 по справі 914/3310/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2024 Справа № 914/3310/23

За позовом: Заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Голюх В.І. в інтересах держави в особі позивача: Міністерства освіти і науки України, м. Київ,

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альгретто», смт Івано-Франкове Львівської області,

до відповідача-2: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів,

до відповідача-3: Національного університету «Львівська політехніка», м. Львів,

про: визнання недійсним договору оренди державного майна та виселення з нежитлових приміщень

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання Р.Р. Волошин

За участю представників сторін:

від прокуратури: Букаловська А.Є.

від позивача: Старик А.М. - представник

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: Жуган І.О. - представник

від відповідача-3: Поліщук І.М. - представник

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Заступника керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова Голюх В.І. в інтересах держави в особі позивача: Міністерства освіти і науки України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альгретто» та до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про визнання недійсним договору оренди державного майна та виселення з нежитлових приміщень.

Ухвалою суду від 13.11.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою суду від 14.03.2024 закрито підготовче провадження у справі № 914/3310/23 та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.04.2024. В подальшому розгляд справи відкладено на 18.04.2024.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві. В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає про те, що об`єкт оренди передано ТзОВ «Альгретто» всупереч забороні, встановленій законодавством про освіту, оскільки умовами договору передбачено використання орендарем майна за будь яким цільовим призначенням та без погодженої органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення по суті спору, просив позовні вимоги задоволити.

В судове засідання 18.04.2024 представник відповідача-1 не з`явилися, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи судом.

Статтею 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи неодноразові відкладення судових засідань та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача-1.

В судовому засіданні представник відповідача -2 проти позовних вимог заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, зокрема, зазначивши, що посилання в позовній заяві на те , що серед видів діяльності Відповідача-1 відсутні такі, що могли б бути пов`язаними з освітнім процесом, в даному випадку, - з освітнім процесом відповідача-3 є необґрунтованими. На думку відповідача, твердження прокурора про неможливість використання Відповідачем-1 нерухомого майна за спірним договором з метою надання послуг, які пов`язані із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, є передчасним та не підтверджується матеріалами справи.

Відповідач-2 зазначає, що не заслуговує на увагу суду покликання Прокурора на те, що у листі Позивача від 25:01.2022 № 1/1256 надано дозвіл на передання в оренду спірного майна виключно з метою створення виробництва високотехнологічної кераміки за технологією концерну «Rauschert» оскільки з тексту цього листа такого не вбачається. У листі від 25.01.2022 № 1/1256 Позивач не висловив заперечень щодо запропонованої потенційним орендарем мети використання спірного майна, проте це не свідчить про його заперечення щодо можливості іншого використання цього майна, як це передбачено ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 29 Порядку передачі майна в оренду, -затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483.

Також відповідач стверджує, що спірне майно передане в оренду без конкретно визначеної мети використання, тому твердження Прокурора про передачу майна в оренду всупереч положенням Закону України «Про освіту» є безпідставним. Доказів проведення Відповідачем-1 в межах спірного договору діяльності, яка, на думку Прокурора, суперечить положенням Закону України «Про освіту», Прокурором та Позивачем не надано.

Не погоджуючись з наведеним відповідачем 2 у відзиві на позовну заяву, прокурор подав до суду відповідь на відзив, де зазначив, що серед видів діяльності орендаря відсутні ті, які б були пов`язані із освітнім процесом.

Відповідно до офіційних даних, розміщених на сайті Міністерства освіти і науки України, в Реєстрі суб`єктів освітньої діяльності не містяться відомості про здійснення освітньої діяльності ТзОВ «Альгретто».

Вказане свідчить про те, що орендар в розумінні положень Закону України «Про освіту» не є суб`єктом освітнього процесу, не надає освітні послуги та не є учасником освітнього процесу.

Позивачем також подано до суду заперечення на відзив відповідача- 2, де зазначив, що твердження Орендодавця про пов`язаність видів діяльності Орендаря з переліком навчально-наукових інститутів Національного університетет "Львівська політехніка", які здійснюють освітню діяльність та надають освітні послуги, є надуманими й жодним чином не обґрунтованими, оскільки предмет спірного договору оренди визначає вид діяльності, який повинен здійснювати Орендар.

Із змісту листа Міністерства від 25.01.2022 № 1/1256 слідує, що дозвіл надано саме для створення виробництва високотехнологічної кераміки за технологією концерну «Rauschert», а не для - здійснення Орендарем іншого виду господарської діяльності.

У разі невикористання Університетом спірних приміщень протягом 5 років - згідно із Законом, який є правовим актом вищої юридичної сили, ніж постанова Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 р. № № 483, не виникає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж для надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Представником відповідача -3 в поданому до суду відзиві на позовну заяву, зазначено, що з метою передачі в оренду частини нежитлових приміщень Національний університет «Львівська політехніка» листом від 12 листопада 2021 року №62-01-1996 звернувся до Міністерства освіти і науки України про надання дозволу для передачі в оренду частини нежитлового приміщення «Технопарку» площею 723,2 кв.м, з метою створення виробництва високотехнологічної кераміки за технологією концерну «Rauschert». 29 грудня відповідно до протоколу №20 Комісією з майнових питань Міністерства освіти і науки України було розглянуто питання оренди зазначених вище нежитлових приміщень та надано позитивні висновки щодо погодження рішення про намір передачі такого майна в оренду.

Будь-яких інших звернень до Міністерства освіти і науки України стосовно передачі в оренду вказаного вище нерухомого майна для інших видів використання, Національний університет «Львівська політехніка» не скеровував.

Станом на сьогоднішній день визначити чи відповідає спосіб фактичного використання орендованого майна вимогам статті 80 Закону України «Про освіту», на думку Університету є не можливим, оскільки з моменту укладення договору оренди нерухомого майна №30 від 10 березня 2023 року, Орендар жодної господарської діяльності у переданій йому в ордену частині нежитлових приміщень не здійснює, орендної плати не сплачує.

В судовому засіданні 18.04.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши прокурора та представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

В ході вивчення інформації, оприлюдненої на офіційному сайті системи електронних аукціонів з продажу та оренди майна «РrоZоrrо/Продажі» https://рrozorro.sale/, встановлено, що 10.03.2023 за результатами проведеного аукціону між РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альгретто» укладено договір №30 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір №30), а саме: нежитлових приміщень №236-242, які знаходяться на третьому поверсі навчального корпусу №25 (технопарк) Національного університету «Львівська політехніка», загальною площею 723, 2 кв.м, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 286.

Того ж дня, майно було передано орендареві ТзОВ «Альгретто», про що складено акт приймання-передачі в оренду нерухомого майна або іншого окремого індивідуального визначеного майна, що належить до державної власності між ТзОВ «Альгретто» та балансоутримувачем Національним Університетом «Львівська політехніка».

Вказане майно, яке стало предметом договору оренди, перебуває у державній власності.

Відповідно до п. 4.1 розділу І Договору №30 об`єктом оренди є державне нерухоме майно - нежитлові приміщення №236-242 загальною площею 732,2 кв.м, що знаходяться на третьому поверсі навчального корпусу №25 за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 286 та перебувають на балансі Національного університету «Львівська політехніка».

Відповідно до п. 6.1 розділу І Договору №30 балансова залишкова вартість майна, визначена на підставі фінансової звітності балансоутримувача станом на 01.01.2023 становить 00, 00 грн без ПДВ.

Пункт 7 розділу 1 Договору №30 встановлює цільове призначення майна, зазначаючи у підпункті 7.1 Договору №30, що «Майно може бути використане Орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд Орендаря (може бути використане за будь-яким цільовим призначенням), якщо майно не використовується у діяльності відповідного закладу протягом 5 років (для об`єкт і в площею більше 500 кв.м)».

Відповідно до п. 12 розділу І Договору №30 договір діє з дати укладення договору і протягом 12 місяців після припинення чи скасування воєнного стану.

Відповідно до п.2.1 розділу II Договору №30 орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання- передачі майна. Акт приймання-передачі майна підписується між Орендарем та Балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору.

ТзОВ «Альгретто» має наступні види діяльності: основний вид діяльності: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; інші види діяльності: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах 71.20 Технічні випробування та дослідження 38.12 Збирання небезпечних відходів 38.22 Оброблення та видалення небезпечних відходів 39.00 Інша діяльність щодо поводження з відходами.

Як зазначає прокурор, Договором №30 визначено, що майно може бути використане Орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд Орендодавця (може бути використане за будь-яким цільовим призначенням), тобто орендодавець не передбачив жодних обмежень використання майна, що є порушенням вимог ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту».

Відповідно до інформації Національного університету «Львівська політехніка (лист №64-01-1628 від 01.08.2023) 12.01.2023 університетом на адресу РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях скеровано лист №68-01-63, разом з яким надано Інформацію про нерухоме державне майно, щодо якого прийнято рішення про передачу в оренду на аукціоні, в якій в розділі «Додаткові умови» зазначені вимоги ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту».

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, об`єкт оренди (корпус №25) належить до державної форми власності, уповноваженим органом управління є Міністерство освіти і науки України.

В листі РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до Франківської окружної прокуратури м. Львова від 19.06.2023 №10-03-02849, зазначено, що передача в оренду майна здійснювалась за погодженням Міністерства освіти і науки України (лист від 25.01.2022 №1/1256-22).

Відповідно до листа Національного університету «Львівська політехніка» до Франківської окружної прокуратури м. Львова, від 20.06.2023 №64-01-1376 та додатків до нього, встановлено, що 12.11.2021 Національний університет «Львівська політехніка» звернувся до МОН України із листом №62-01-1996 щодо надання дозволу на оренду спірних приміщень з метою створення виробництва високотехнологічної кераміки за номенклатурою та технологією концерну «Rauschert» ТзОВ «Спектроаналітика». Інших звернень щодо надання дозволів на оренду за іншими видами цільового призначення Балансоутримувач не скеровував (що підтверджується листом Національного університету «Львівська політехніка» №64-01 -1628 від 01.08.2023).

19.06.2023 Франківська окружна прокуратура м. Львова звернулась до Міністерства освіти і науки України із запитом №14.51 /04- 14-5235ВИХ-23 щодо надання відомостей про погодження можливості використання нежитлових приміщень №236-242, які знаходяться на третьому поверсі навчального корпусу №25 (технопарк) Національного університету «Львівська політехніка», загальною площею 723, 2 кв.м, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 286 на умовах Договору №30.

В своєму листі від 04.07.2023 №1/9693-23 Міністерство освіти і науки України надало відповідь, що ним створено Комісію з майнових питань підприємство, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства.

29.12.2021 відповідно до протоколу №20 Комісією з майнових питань підприємство, установ та організацій, що належать до сфери управління МОН України було розглянуто питання оренди вказаних вище нежитлових приміщень та надано позитивні висновки щодо погодження рішення про намір передачі майна в оренду, про що було повідомлено Балансоутримувачу листом 1/1256 від 25.01.2022.

Водночас, в своєму листі МОН України повідомляє, що у разі виявлення ознак можливого вчинення протиправних дій, Міністерство просить вжити заходів, спрямованих на захист інтересів держави та недопущення втрати державного майна.

Вивченням листа МОН України №1/1256 від 25.01.2022, скерованого до Національного університету «Львівська політехніка» встановлено, що вказаним листом МОН України надало дозвіл на укладення договору оренди державного нерухомого майна з метою використання «створення виробництва високотехнологічної кераміки за технологією концерну «Rauschert».

Як зазначає прокурор, для інших видів використання, в тому числі для використання «за будь-яким цільовим призначенням на розсуд Орендаря (може бути використане за будь-яким цільовим призначенням)» Міністерство освіти і науки України дозволів не надавало, а отже укладення Договору №30 здійснено без визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства, чим порушено вимоги ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту».

Таким чином, наведені вище обставини свідчать, що об`єкт оренди передано в оренду ТзОВ «Альгретто» всупереч забороні, встановленій законодавством про освіту, оскільки умовами договору передбачено використання орендарем майна за будь-яким цільовим призначенням та без погодженої органом управління (МОН України) можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

За таких умов, укладення Договору №30 суперечить вимогам, встановленім частинами 1-3 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, згідно яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а відтак Договір №30 має бути визнаний недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України із застосуванням наслідків недійсності - виселення відповідача з об`єкта оренди з метою подальшої повернення його закладу освіти (Балансоутримувачу) - Національному університету «Львівська політехніка», що і стало підставою для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Щодо підстав звернення з даним позовом прокурора, суд встановив таке.

Згідно з абз. 1-2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Аналогічна правова позиція про застосування вказаних норм права викладена в постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 20.09.2018 по справі № 924/1237/17, від 06.02.2019 у справі №927/246/18, від 22.10.2019 у справі №914/648/17, постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц.

Визначаючи позивачем у спірних правовідносинах, прокурор зазначає, а матеріалами справи підтверджується, що 19.06.2023 Франківська окружна прокуратура м. Львова звернулась до Міністерства освіти і науки України з листом №14.51/04-14-5235ВИХ-23, в якому повідомила про факт передачі в оренду приміщень навчального закладу всупереч вимогам ч. 4 ст. 80 Закону України, запропонувавши МОН України вжити заходів для усунення порушень вимог законодавства, або повідомивши про причини невжиття таких заходів.

В листі №1/9693 від 04.07.2023 МОН України повідомило, що у разі виявлення ознак можливих протиправних дій, Міністерство просить прокуратуру вжити заходів, спрямованих на захист інтересів держави.

Крім того, 16.06.2023 листом № 14.51/04-14-5125ВИХ-23 та листом твід 10.07.2023 № 14.51/04-14-5923ВИХ-23 Франківська окружна прокуратура м. Львова зверталась до РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях щодо виявлених порушень при укладенні Договору №30, пропонуючи Регіональному відділенню вжити заходів для усунення таких порушень. Однак в листах №10-03-02849 від 19.06.2023 та №10-03- 03360 від 17.07.2023 РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, що не вбачає порушень інтересів держави та відповідно - підстав для вжиття заходів для їх усунення.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло і з власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

У з в`язку із наведеним, має місце бездіяльність органу, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: уповноваженому органу було відомо про можливі порушення інтересів держави, проте відповідних заходів згідно норм чинного законодавства не вжито. Вказане є підставою для захисту порушених інтересів держави прокуратурою шляхом представництва в суді.

Франківською окружною прокуратурою м. Львова скеровано на адресу Міністерства освіти і науки України та РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях листи, в яких повідомлено про звернення до суду з даним позовом.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такі що підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Відповідно до вимог ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту порушеного права визначає ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Застосування того чи іншого способу захисту порушеного права обумовлено як характером порушеного права, так і змістом самого порушення, очікуваним способом відновлення порушеного права.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.І),

Як зазначено в абз. 2 п. 3.5 Рішення КСУ від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) одним із способів захисту інтересів є визнання правочину недійсним

Частиною 1 ст. 236 ЦК України визначено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Господарське зобов`язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення (частина 3 статті 207 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 785 ЦК України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Основоположним нормативно-правовим актом, яким регулюються суспільні відносини, які виникають в сфері реалізації конституційного права громадян на освіту, є Закон України «Про освіту».

Частина 1 ст. 80 Закону України «Про освіту» встановлює, що до майна закладів освіти та установу організацій, підприємств системи освіти належать:

- нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо;

- майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав;

- інші активи, передбачені законодавством.

Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Виходячи з вимог законодавства про освіту об`єкт освіти - це не тільки навчальний заклад, а й будівлі, споруди, землі, комунікації, обладнання та інші цінності підприємств системи освіти (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 906/164/17, від 25.07.2018у справі № 906/143/17, від 10.10.2018у справі № 917/1934/17).

Таким чином, з огляду на наведені вимоги законодавства, предмет оскаржуваного Договору оренди - нежитлові приміщення №236-242, які знаходяться на третьому поверсі навчального корпусу №25 (технопарк) Національного університету «Львівська політехніка», загальною площею 723, 2 кв.м, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 286, охоплюються поняттям майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти, а відповідно на предмет договору поширюються вимоги Закону України «Про освіту».

Так, частина 4 ст. 80 Закону України «Про освіту» встановлює, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Враховуючи наведені норми Закону України «Про освіту», можливо дійти обґрунтованого висновку, що хоча згідно із абзацом 6 частини 1 статті 79 Закону України «Про освіту» джерелами фінансування суб`єктів освітньої діяльності можуть бути доходи від надання в оренду приміщень, однак оренда приміщень у них дозволяється лише у випадках та в порядку, визначеному ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», тобто якщо об`єкт оренди використовується для провадження видів діяльності, передбачених спеціальними законами, або для надання послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу, чи обслуговуванням учасників освітнього процесу, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 по справі № 908/2757/21, від 08.11.2022 по справі № 917/1090/21 та інші.

Стаття 52 Закону України «Про освіту» встановлює, що учасниками освітнього процесу є: здобувачі освіти; педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники; батьки здобувачів освіти; фізичні особи, які провадять освітню діяльність; інші особи, передбачені спеціальними законами та залучені до освітнього процесу у порядку, що встановлюється закладом освіти.

Враховуючи специфічний режим орендованого майна, характер діяльності, орендаря має або бути передбаченим спеціальним законодавством, або бути пов`язаними із наданням послуг, пов`язаних із освітнім процесом або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Згідно відомостей ЄДРПОУ, відповідач - ТзОВ «Альгретто» має наступні види діяльності:

- основний вид діяльності: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

- інші види діяльності: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах 71.20 Технічні випробування та дослідження 38.12 Збирання небезпечних відходів 38.22 Оброблення та видалення небезпечних відходів 39.00 Інша діяльність щодо поводження з відходами.

Тож, серед видів діяльності орендаря відсутні ті, які були б пов`язані із освітнім процесом.

Відповідно до офіційних даних, розміщених на сайті Міністерства освіти і науки України, в Реєстрі суб`єктів освітньої діяльності не містяться жодні відомості про здійснення освітньої діяльності ТзОВ «Альгретто».

Беручи до уваги наведене, суд погоджується з твердженням прокурора, що орендар в розумінні положень Закону України «Про освіту» не є суб`єктом освітнього процесу, не надає освітні послуги та не є учасником освітнього процесу.

Спірним Договором оренди визначено, що майно може бути використане Орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд Орендодавця (може бути використане за будь-яким цільовим призначенням), тобто орендодавець не передбачив жодних обмежень використання майна, що є порушенням вимог ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту».

Відповідно до інформації Національного університету «Львівська політехніка (лист №64-01-1628 від 01.08.2023) 12.01.2023 університетом на адресу РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях скеровано лист №68-01-63, разом з яким надано Інформацію про нерухоме державне майно, щодо якого прийнято рішення про передачу в оренду на аукціоні, в якій в розділі «Додаткові умови» зазначені вимоги ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту».

Водночас, 09.06.2023 в листі до Франківської окружної прокуратури м. Львова №10-03-02693 РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях зазначено, що відповідно до п. 29 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №483 від 03.06.2020 (далі - Порядок №483) не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об`єкти оренди: майно закладів охорони здоров`я; майно закладів освіти; об`єкти соціально-культурного призначення (майно закладів культури, фізичної культури і спорту); нерухоме майно, в якому розміщені органи державної влади або органи місцевого самоврядування, Збройних Сил, Служби безпеки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, правоохоронних органів і органів доходів і зборів; майно, що було закріплене на праві господарського відання за Національним банком і передане до сфери управління інших державних органів або у комунальну власність або закріплене на праві господарського відання за Національним банком з цільовим функціональним призначенням для зберігання запасів готівки Національного банку та проведення технологічних процесів щодо забезпечення готівкового грошового обігу; майно, щодо якого відповідним представницьким органом місцевого самоврядування прийняте рішення про його використання за конкретним цільовим призначенням.

Обмеження щодо використання майна закладів охорони здоров`я, освіти, соціально-культурного призначення (майна закладів культури, об`єктів спортивної інфраструктури) не поширюються на оренду будівель, споруд, окремих приміщень та їх частин, іншого нерухомого майна, що перебуває в аварійному стані або не використовується у діяльності таких закладів та об`єктів протягом трьох років (для об`єктів площею менш як 500 кв. метрів) або п`яти років (для об`єктів площею, що становить 500 і більше кв. метрів), за умови, що це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у такому закладі або об`єкті, крім закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд, лікувальних (лікувально-фізкультурних) і лікувально-профілактичних закладів (абз. 10 п. 29 Порядку № 483).

Також зазначено, що РВ ФДМ України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях отримано від Національного університету «Львівська політехніка» довідку №68-01-100 від 16.01.2023 про невикористання об`єкта оренди протягом 5 років.

Проте до вказаного твердження суд відноситься критично.

Так, Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти не можуть застосовуватися навіть у випадку, коли вони є чинними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19).

Відповідно до ч. 7 ст. 11 ГПК України у разі невідповідності правового акта правовому акту вищої юридичної сили суд застосовує норми правового акта вищої юридичної сили.

Частинами 1, 2 ст. 2 Закону України «Про освіту» визначено, що законодавство України про освіту ґрунтується на Конституції України та складається із цього Закону, спеціальних законів, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Підзаконні нормативно-правові акти не можуть звужувати зміст і обсяг конституційного права на освіту, а також визначених законом автономії суб`єктів освітньої діяльності та академічних свобод учасників освітнього процесу.

Стаття 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» встановлює, що Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Таким чином, підзаконні нормативно-правові акти, в тому числі акти Кабінету Міністрів України, мають відповідати нормам законів України.

Аналогічну позицію щодо того, що Порядок №483 має підзаконний характер і має застосовуватися лише в контексті відповідності нормам Закону України «Про освіту», який має вищу юридичну силу, тобто за умови дотримання імперативних вимог частини 4 статті 80 цього Закону щодо заборони використання об`єктів освіти і науки не за цільовим (освітнім) призначенням, викладено у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.03.2021 у справі № 922/2712/19.

Крім того, слід наголосити й на тому, що саме по собі невикористання навчальним закладом спірних приміщень не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітньою діяльністю самого навчального закладу.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 905/1266/17, від 10.04.2018 у справі № 906/165/17, від 04.07.2018 у справі № 902/653/17, від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20, від 14.04.2021 у справі № 917/782/20, від 12.07.2022 у справі № 909/597/21.

Таким чином Верховний Суд дійшов висновку про те, що нежитлові приміщення, які становлять матеріально-технічну базу об`єктів освіти, не можуть використовуватися не за освітнім призначенням, а можуть бути передані в оренду виключно для діяльності, пов`язаної з навчально-виробничим процесом.

Вказані правові позиції щодо використання майна державних та комунальних закладів освіти та можливість їх передачі в оренду є сталими, що також підтверджується висновками Верховного Суду по справі № 917/1090/21 викладеними у постанові від 08.11.2022.

З урахуванням правового висновку, викладеного в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20, від 08.11.2022 у справі № 917/1090/21, частиною 4 статті 80 Закону України «Про освіту» передбачено заборону використання майна державних та комунальних закладів освіти всупереч вимогам ч. 4 ст. 80 Закону України «Про освіту», що виключає передачу такого державного майна в оренду за будь-яким іншим цільовим призначенням.

Вказане також підтверджується судовою практикою, що склалася на даний час з приводу вказаного порушення Закону.

Так, Верховний суд у справі № 902/51/21 (постанова від 17.01.2023) погодився із висновками судів попередніх інстанцій, що недотримання відповідачами імперативних вимог частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту» при укладенні договору оренди є підставою для визнання недійсним оспорюваного договору та зумовлене цим зобов`язання Підприємця повернути Балансоутримувачу спірні приміщення. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 902/51/21.

Таким чином, наведені вище обставини свідчать, що об`єкт оренди передано в оренду ТзОВ «Альгретто» всупереч забороні, встановленій законодавством про освіту, оскільки умовами договору передбачено використання орендарем майна за будь-яким цільовим призначенням та без погодженої органом управління (МОН України) можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналізуючи положення ст. ст. 203, 215 ЦК України можна дійти висновку, що недотримання сторонами правочину вимог законодавства України при укладенні договору є підставою для визнання такого договору недійсним.

Сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (абзац 2 частини 3 статті 6 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лиш е у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави

За приписами ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У статті 217 ЦК України зазначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини. Оскільки без предмету договору останній вважається не вчиненим (не укладеним), тому оспорюваний Договір №30 оренди слід визнати недійсним в цілому.

У частині 1 статті 236 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Господарське зобов`язання, визнане судом недійсним, також вважається недійсним з моменту його виникнення (частина 3 статті 207 ГК України).

З огляду на те, що згідно договору оренди договір №30 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, частина нежитлових приміщень №236-242, які знаходяться на третьому поверсі навчального корпусу №25 (технопарк), загальною площею 723, 2 кв.м, що розташоване за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 286, навчального закладу освіти балансоутримувача Національного університету «Львівська політехніка» передана відповідачу-1 в оренду з метою використання «створення виробництва високотехнологічної кераміки за технологією концерну «Rauschert», а також те, що сторонами не доведено суду факту використання вказаного приміщення для цілей пов`язаних з освітнім процесом, такий договір підлягає визнанню недійсним на підставі невідповідності його змісту положенням законодавства згідно зі статтями 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи викладене, встановлення факту недійсності спірного правочину, суд вважає, що відповідач 1 повинен звільнити та повернути майно, а тому, позовна вимога прокурора в частині виселення товариство з обмеженою відповідальністю «Альгретто» з нежитлових приміщення №236-242 загальною площею 732,2 кв.м, що знаходяться на третьому поверсі навчального корпусу №25 за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 286 та перебувають на балансі Національного університету «Львівська політехніка» є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи наведене, суд розглянувши позовні вимоги, вважає такі обґрунтованими, доведеними, належними та допустимими доказами, а тому, заявлені вимоги підлягають до задоволення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 ГПК України до стягнення з відповідачів на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 5368,00 грн порівну по 1789,33 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 226, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити .

2. Визнати недійсним Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 30 від 10.03.2023, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, Товариством з обмеженою відповідальністю «Альгретто» та Національним університетом «Львівська політехніка» щодо передачі в оренду нежитлових приміщень № 236-242 загальною площею 732,2 кв.м, що знаходяться на третьому поверсі навчального корпусу №25 за адресою: м.Львів, вул. Городоцька, 286.

3. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Альгретто» (Львівська область, смт. Івано-Франкове, вул. Яворівська, 46 код ЄДРПОУ 38966420) з нежитлових приміщень № 236-242 загальною площею 732,2 кв.м, що знаходяться на третьому поверсі навчального корпусу №25 за адресою: м.Львів, вул. Городоцька, 286.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альгретто» (Львівська область, смт. Івано-Франкове, вул. Яворівська, 46 код ЄДРПОУ 38966420) на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, р\р UА 138201720343140001000000774 в ДКСУ у м.Київ, МФО 820172, код ЗКПОУ 02910031) судовий збір, сплачений за пред`явлення до суду позовної заяви в розмірі 2684,00 грн.

5. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79005, м. Львів, вул. Коперніка, 4; код ЄДРПОУ 42899921) на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, р\р UА 138201720343140001000000774 в ДКСУ у м.Київ, МФО 820172, код ЗКПОУ 02910031) судовий збір, сплачений за пред`явлення до суду позовної заяви в розмірі 2684,00 грн.

6. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 25.04.2024.

СуддяБерезяк Н.Є.